Сім ступенів мудрості та природа самоусвідомлення

Коментар до тексту «Йога Васіштха», розділ 3. Історія про Лавану.

Васіштха розповідає Рамі історію царя Лавани, демонструючи на цьому прикладі філософію пратібімба-вади. Він каже, що Лавана виконав релігійний ритуал, який давав йому змогу посісти високе становище, так само як колись його виконав цар Харішчандра. Оскільки він виконував ритуал подумки, тобто манасіка-пуджу, протягом цілого року, результат не забарився проявитися. Однак цей ритуал ускладнювався тим, що той, хто його виконував, претендував на дуже високе становище. Таких істот завжди випробовував Індра. Тих, хто виконував ритуал на матеріальному рівні, він випробовував на матеріальному рівні. Оскільки Лавана виконав ритуал як манасіка-пуджу, він випробовував його на рівні розуму. Факір, якого він послав до нього, насправді був божественним посланцем.

Сім ступенів дурості й мудрості

Рама запитав: «О святий, що це за сім ступенів, про які ти говориш?»

Васіштха відповів: «О Рамо, у дурості є сім низхідних ступенів, а в мудрості є сім висхідних ступенів. Зараз я опишу їх тобі. Постійно перебувати в самоусвідомленні — це звільнення: коли самоусвідомлення переривчасте, виникають егоїзм і несвобода».

«Постійно перебувати в самоусвідомленні — це звільнення». Суттю цієї фрази виражений корінний принцип учення лайя-йоги. Коли ж виникає переривчастість в усвідомленні, виникають егоїзм, страждання та ілюзія. Виходить, що вся справа в тому, щоб належним чином увійти в самоусвідомлення. А потім, не відволікаючись, досягти не переривчастого самоусвідомлення, а безперервного.

Чим святий відрізняється від неофіта? Тим, що в неофіта самоусвідомлення переривчасте. Навіть якщо він відчуває певні спалахи ясності, прозріння, розширення свідомості, усе це ненадовго, ненадійно й під впливом якихось дестабілізувальних чинників втрачається.

Самоусвідомлення святого сяє могутньо, як світло лампи в кімнаті, де не дме вітер. Воно не переривається. Воно діє безперервно, і навіть сильні збивальні чинники не здатні його похитнути.

Принципи самоусвідомлення

«Стан самоусвідомлення — це коли немає розумового неспокою, немає відволікань і тупості розуму, немає егоїзму й немає сприйняття множинності».

Отже, Васіштха тут визначає принцип присутності, самоусвідомлення, споглядання, природний стан — усе це синоніми.

Перший принцип говорить: немає розумового неспокою. Щойно ви стали на шлях споглядання і вам роз’яснили принцип самозвільнення, увесь розумовий неспокій, за ідеєю, має залишити вас, тому що секрет появи й розчинення думок вам зрозумілий. І тоді у вас більше немає розумового неспокою. Якщо розумовий неспокій залишається, це означає, що секрет самозвільнення поки що не пізнаний, і тоді потрібно негайно пізнавати секрет самозвільнення.

Йогін, опанувавши секрет самозвільнення, щонайменше здобуває шанті — спокій розуму. Секрет самозвільнення він відкриває завдяки розумінню того, що самі собою думки не мають власної сутності, що основою для думок є тонша інтуїтивна свідомість, подібна до простору. Найголовніше в практиці — це переміщувати фокус уваги на інтуїтивне усвідомлення, подібне до простору, замість того щоб слідувати за думками, а ще гірше — за емоціями. Ті, хто цього не розуміє, можуть вважати, що придушення емоцій, блокування думок і перебування в розумовій порожнечі — це і є шлях. Однак саме собою це шляхом не є. Наводиться такий приклад. Безчуттєва колода не має емоцій. Чи можна назвати її досконалим санньясином, вайраґ’єю? Кристали не мають думок. Чи можна назвати їх звільненими?

Ані придушення емоцій самих собою, ані блокування думок і перебування в порожнечі ще не є чинником звільнення. Справжнім чинником звільнення є розпізнавання тонкої просвітлювальної порожнечі, нескінченної свідомості, подібної до простору, що виникає внаслідок бездоганного споглядання.

«Немає сприйняття множинності» означає, що, дивлячись на множинність, на відмінності, ви все ж не зачаровуєтеся цими відмінностями, а сприймаєте їх як прояв єдиної нескінченної свідомості. Множинність вторинна й несуттєва. Єдина нескінченна свідомість суттєва й найголовніша. Дурні заплутуються в множинності, мудреці прозрівають єдність у різноманітті. При цьому ми не заперечуємо множинність. Це не погано. Множинність — це цвітіння, чинник багатоваріантності, різноманіття вселенських енергій. Проте все це нереальне, позбавлене сутності, подібно до квітів у небі чи рогів у зайця. Це не реальніше, ніж відображення в дзеркалі. Ця множинність подібна до прикраси, це візерунки на дзеркалі природного стану.

Мудрець не відкидає множинність. Але він бачить, що сама множинність нереальна, як нереальна змія у мотузці. Тому, споглядаючи множинність, мудрець прозріває чисте дзеркало єдиного ума. Дурень же геть позбавлений розуміння єдності, і він надає множинності дуже великого значення. Через те, що множинність його зачаровує, його ум розділений і фрагментарний, він сам розділений. І тоді він залучається до різних видів ігор множинності цього всесвіту.

Той же, хто опанував самозвільнення, бездоганно прозріває єдність, розглядаючи множинність як гру енергій, як творчу маніфестацію Абсолюту, як візерунок, прикрасу, орнамент, тобто прекрасне доповнення до нескінченної свідомості, невідмінне від неї самої.

«Позбавлений егоїзму» означає, що той, хто перебуває в самоусвідомленні, більше не зачаровується ілюзією власного «я». Йому чужі егоїстичні страхи, заздрість, сумніви, прив’язаності, симпатія, антипатія та інші речі — усе це функції ахамкари (хибного его). Але як вони можуть існувати, якщо саме его пізнається як нереальне, як проста брижа на дзеркалі самоусвідомлення? Вони можуть пізнаватися в кількох аспектах. По-перше, як цілковито ілюзорні, нереальні, як те, що можна відкинути, відкинути геть, із чим можна розлучитися без жалю, відсікти разом із надією та страхом як щось таке, що заважає, як важкий баласт. По-друге, вони можуть розпізнаватися як гра дзеркала природного стану, як його творча ліла, як його прикраса.

Перший випадок підходить для практикуючого-початківця. Другий — для досвідченого майстра йоги або сиддха. У такому разі навіть егоїстична мотивація, спонукання та прояви втратили свою силу. Вони нешкідливі, як змія, якій вирвали зуби. Що б не проявлялося, це сприймається просто як гра, за цим немає жодної сутності, до цього немає жодної прив’язаності. Йогін утратив его, тому все, що б він не переживав, також неегоїстичне.

Тупість розуму, морок свідомості, тамас, настає, коли ми перебуваємо не в тонкому самоусвідомленні буддхі, а в грубому манасі, і при цьому манас не повернутий сам на себе, а сильно розгорнутий у бік органів чуття та об’єктів.

Коли ж ми споглядаємо, відбувається дещо інше: манас відвертається від зовнішніх об’єктів і починає розпізнавати своє джерело, самого себе, власне усвідомлення «Я є». У глибині усвідомлення «Я є» він виявляє тонку, ледь вловиму присутність, яка є його інтуїцією, його священною основою. Це і є буддхі. Коли ж він безперервно медитує на буддхі, його свідомість ніколи не буває тупою, затьмареною. Його свідомість завжди осяяна світлом інтуїтивної мудрості.

Сім станів омани

«Омана, яка закриває собою це самоусвідомлення, має сім аспектів: зародковий стан неспання, неспання, повне неспання, сновидіння наяву, сновидіння, сонне неспання та глибокий сон.

У чистій свідомості, коли розум і обмежена свідомість існують лише як назви, це стан зародкового неспання.

Коли в ньому виникають поняття «я» і «це», це називають неспанням.

Коли ці поняття посилюються пам’яттю про минулі втілення, це повне неспання.

Коли розум повністю розкрився назустріч своїм фантазіям і наповнений ними, це сновидіння наяву.

Хибні поняття про відчуття під час сну, які здаються реальними, — це сновидіння.

У стані сонного неспання людина згадує минулі відчуття так, ніби вони реальні тепер.

Коли це полишають на користь цілковитого несвідомого отупіння, це глибокий сон.

Ці сім станів мають свої власні нескінченні підрозділи».

Існує градація станів свідомості. Зазвичай говорять про чотири стани. А тут наводиться градація семи станів.

Як правило, говорять про неспання, сон зі сновидіннями, сон без сновидінь і четвертий стан, який їх перевершує, — тур'ю. Усі модифікації розуму зрештою є проявами однієї й тієї самої нескінченної свідомості. Це подібно до океану, на якому іноді бувають брижі, іноді хвилі, іноді повний штиль, а іноді здіймається мул, і він стає непрозорим, тому нічого не видно. Проте це, по суті, один і той самий океан.

Завдання практикуючого, який виявив у собі нескінченну свідомість, — поступово подолати всі ці сім щаблів або всі ці сім станів. Тобто привнести принцип самоусвідомлення в сон без сновидінь, у сон зі сновидіннями, у марення, у звичайне переживання стану неспання.

Здається, що переживання стану неспання або сон несумісні з принципом нескінченної свідомості, однак це не так. Щойно ми спробуємо простежити джерело сну зі сновидіннями, сну без сновидінь або виявити, звідки генеруються думки й переживання, ми все одно немовби впремося в один і той самий принцип безмежної свідомості. Зрештою ми приходимо до одного й того самого.

Математика сіддхів адвайти приблизно така: один плюс один дорівнює одному, один плюс два дорівнює одному, один мінус один усе одно дорівнює одному, один мінус два дорівнює одному, один мінус нескінченність дорівнює одному, нескінченність мінус один усе одно дорівнює одному. З якого б боку ви не підійшли до самодослідження, ви повертаєтеся до джерела нескінченної свідомості.

Васіштха продовжив: «Рамо, тепер я опишу тобі сім станів або вимірів мудрості. Знаючи їх, ти не підеш на поводі в нерозуміння. Чисте бажання або намір — перший стан. Пізнання — другий. Третій — це коли розум стає тонким».

Перший стан: безмежний намір

Перший стан, що веде до звільнення, — це намір, чисте бажання, санкальпа-шакті. Коли ми практикуємо, ми повинні так відточити наш намір, щоб ніщо йому не заважало.

У давнину вчителі допомагали учням відточити намір, піддаючи їх суворим випробуванням. Такий був час. Вважалося, що, якщо сила твого наміру мала, немає навіть сенсу розмовляти з тобою про шлях учення. Якщо в тебе слабка санкальпа-шакті, її треба розвивати, бо в такому разі філософія та все інше не мають сенсу. Потрібно розвинути санкальпа-шакті, щоб твій намір став безмежним. У наш ліберальний вік це не надто практикується. Але в давнину підхід сіддхів був дуже радикальним.

Коли в нас є безмежна санкальпа-шакті або безмежний намір, це допомагає подолати всі обмеження й перешкоди. Коли ти несеш відповідальність за свій духовний вибір, ні мари, ні боги пристрасті, ні демони, ні спокуси, ні бажання, ні перешкоди на духовному шляху не здатні похитнути твій намір. Але коли намір слабкий, людина може дуже легко похитнутися. У неї відкриється якесь переживання або вона зіткнеться з невеликою перешкодою — і вже починає вагатися.

Щоб розвинути безмежний намір (санкальпа-шакті), дуже корисно розмірковувати про закон карми, страждання, дорогоцінне людське народження, старість, хвороби, смерть, непостійність, власні обмеження. Важливо розмірковувати про непостійність часу, який пожирає все, щоб повністю усвідомити, наскільки ти обмежений, наскільки не повинен гаяти час, наскільки не повинен бути несвідомим, просто так витрачаючи свою дорогоцінну життєву силу. З такого підходу народжується могутній намір звільнення, якому ніщо не може протистояти.

Часто люди звертають увагу на зовнішнє. І залежно від того, як облаштоване це зовнішнє, їхній намір практикувати може бути добрим або не дуже. Але насправді все це не має значення. Гарний і багатий монастир чи ні, смачний прасад подають чи ні, чи добрі до вас старші монахи, чи поважають вони якісь ваші примхи, чи зовсім із ними не рахуються, гарна погода чи ні — усе це не має жодного значення. Насправді, якщо звертати увагу на всі ці речі й бентежитися через них, звільнення ніколи не досягти. Справжній йогін звертає увагу на суть, на корінь: «Я смертний, я обмежений. Є звільнені мудреці. Є шлях. Усе інше не таке важливе». Це і є істинна санкальпа-шакті.

У давнину в Індії духовні вчителі іноді приймали учнів, сидячи під деревом або в печері. Але учні були віддані дгармі й практикували. Одного разу я почув таку розмову між ченцем і практикуючим мирянином. Чернець каже: «Приїжджайте до нас у «Дів’я-локу» практикувати», а мирянин відповідає: «Та у вас там брудно». Але з погляду санкальпа-шакті іноді навіть корисніше практикувати в суворих умовах і таким чином відточувати свій вибір, ніж у якихось аж надто розкішних, особливо новачкам. Іноді спартанські умови краще підходять для набуття бездоганної санкальпа-шакті.

Другий і третій стани: пізнання та витончення розуму

«Пізнання — друге. Третє — це коли розум стає тонким».

Другий принцип означає пізнання. Крім інтелектуального, він означає пізнання методів практики та пізнання сутнісного принципу усвідомленості. Коли таке пізнання відбувається в йогіна, його розум стає тонким. Це означає, що він прозріває інтуїтивну основу думок, почуттів, емоцій та всього іншого. Як правило, той, у кого розум тонкий, має добре розвинені інтуїцію, ясність, гнучкість, здатність розуміти священні тексти. Тобто він цілком добре розуміє те, про що йдеться на лекціях. Тонкість розуму дає надздібності й творчі сили. Той, кому бракує тонкості розуму, не має натхнення, творчих сил, витонченості в розумінні ситуацій, у власній практиці вчення, філософії та іншого. Це означає, що йому потрібно звертати на це увагу.

Четвертий, п’ятий, шостий і сьомий стани

«Четверте — становлення істини. Повна свобода від прив’язаностей і залежностей — п’яте. Шосте — припинення об’єктивності. Сьоме — поза всіма ними».

У міру того як свідомість витончується, вона утверджується у своїй власній істині. Коли вона утверджується у своїй власній істині, у своєму джерелі, виникає справжня свобода, зникають уподобання та прив’язаності. Усе те, що раніше здавалося важливим, перестає бути важливим. Йогін набуває початкового рівня єдиного «смаку». Зникає також сприйняття всесвіту як об’єктивного, як чогось реального, незалежного від свідомості.

Початок єдиного «смаку» означає, що для вас усе починає ставати рівним. Неважливо, чи страждаєте ви фізично, чи, навпаки, відчуваєте блаженство. Неважливо, чи перебуваєте ви в пошані, чи, навпаки, у приниженні. Неважливо, перебуваєте ви у вишуканих розкішних інтер’єрах чи, навпаки, у не надто комфортних умовах. Неважливо, чи бачите ви добрі знаки у сновидіннях і медитаціях, чи погані. Неважливо, маєте ви містичні переживання чи ні. Неважливо, високий у вас рівень енергії чи знижений і наді засмічені. Неважливо, чи їсте ви якісну їжу, що сприяє дієтичному харчуванню, чи харчуєтеся покидьками. Неважливо, високий у вас статус чи низький. Усе це приблизно зрівнюється, ваша свідомість стає дуже стабільною.

Спочатку вона стає стабільною на рівні тонкої основи, але на рівні енергії все одно може дуже коливатися. Ви відчуваєте, що ваша душевна рівновага більше не змінюється: ні високе, ні низьке, ні радість, ні горе не можуть на вас вплинути. Проте ви відчуваєте, як енергетичний стан усе одно сильно коливається. Далі ви відчуваєте, що ваш розум і ваш енергетичний стан не коливаються, усе стає сприятливим. Такий йогін подібний до могутнього слона або носорога.

Кажуть так: «Коли слон іде на водопій, усі дрібні комахи розбігаються». Так само всі клеші, затьмарення, перешкоди, прокляття, шкідливі духи, минулі карми йогіна розбігаються й розсіюються, коли він, подібно до слона, просувається у практиці усвідомленості. Такому йогіну неважливо, ганьблять його чи хвалять, він усе розглядає як гру. Неважливо, здійснюються його плани чи, навпаки, зазнають поразки. Неважливо, добре він виглядає в очах інших чи не дуже. Неважливо, задовольняються його чуття чи ні. Він завжди перебуває в дуже сприятливому стані. Неважливо, виконує він престижне служіння чи якесь грубе. Неважливо, які в нього стосунки з іншими людьми: якщо він підтримує гармонію, то підтримує її для інших. Неважливо, є в нього друзі чи їх немає, адже він самодостатній. Неважливо, підтримує він зв’язок із близькими людьми чи самотній, немов птах у власному всесвіті. Усе це перестає бути важливим для йогіна. Не те щоб це відкидалося чи заперечувалося, а все це тоне й розчиняється в одному великому стані.

Практичний опис семи станів мудрості

«Чому я продовжую бути дурнем? Я повинен шукати товариства святих людей і писань, розвиваючи безпристрасність» — таким є бажання в першому стані. Тому людина починає виконувати різноманітні практики пізнання (пряме спостереження) — це другий стан. Разом із цим зростає неприв’язаність, а розум стає тонким і прозорим — це третій стан. Коли практикуються ці три стани, у шукача виникають природна відраза до чуттєвих насолод і природне перебування в істині — це четвертий стан.

Коли все це добре прожито, виникають повна неприв’язаність і водночас переконаність у сутності істини — це п’ятий стан.

Коли людина насолоджується власним вищим «Я», припиняється сприйняття подвійності й різноманіття всередині та поза собою, а зусилля, докладені з натхненням інших, дають результати у вигляді безпосереднього духовного переживання. Після цього немає іншої основи, немає поділу, немає різноманіття, а самоусвідомлення є спонтанним, природним і тому безперервним — це сьомий трансцендентальний стан. Це стан того, хто звільнився в цьому житті. За ним — стан того, хто вийшов за межі тіла.

Васіштха описує тут сім земель мудрості — сім ступенів пробудження, які також описані у вченні лайя-йоги в книзі «Сяйво дорогоцінних таємниць лайя-йоги». Коли ви хочете проаналізувати свій духовний шлях, визначити ступінь, на якому перебуваєте, ви завжди можете звертатися до вчення про сім земель мудрості, сім джняна-бхумі. Ці сім земель мудрості охоплюють усі різноманітні стани, які переживає йогін на духовному шляху.

Васіштха каже:

Рамо, усі ці великі, хто піднявся сімома сходинками мудрості, — святі. Вони вільні й не тонуть у болоті щастя та нещастя. Вони можуть працювати або не працювати. Вони насолоджуються вищою свідомістю й не потребують інших для свого щастя.

Вищого стану свідомості може досягти кожен, навіть тварини й люди з диких племен, ті, хто має тіло, і навіть ті, хто його не має, адже для цього потрібне лише зростання мудрості.