Як ви знаєте, сутність учення полягає у виконанні трьох головних принципів: шравани, манани та нідідг'ясани. Коли отримано пряме переживання, а потім відбулося прояснення природи Ума й остаточне переконання в ній, тоді завданням практики є нідідг'ясана — прийняття «великого рішення» та постійне підтримання, «виношування». Йогін у цей час, згідно з ученням про 16 кала, перебуває на стадіях «передача», «зачаття» або «виношування». Я думаю, що кожен із вас знає, на якій приблизно стадії він перебуває.
У процесі підтримання, у роботі зі спогляданням дуже великий проміжок часу займає «виношування». Дійти від мирського рівня до рівня «зачаття» не так уже й складно; треба, звичайно, виконати велику роботу, але загалом це реально. Проте дійти до рівня «народження» надзвичайно складно. Цей період між стадією «зачаття» і стадією «народження» називається «виношуванням». Він і займає більшу частину нашого життя. Іноді ми здійснюємо якісь прориви у виношуванні, а іноді скочуємося назад.
Звісно, щоб виношувати, ви повинні справді прояснити цей стан, у вас не повинно бути сумнівів. Якщо є сумніви, невизначеність, ви не знаєте, що виношувати, то це ще не можна назвати виношуванням, треба працювати над його проясненням. Якщо дитина вже зачата, то все зрозуміло, далі все відбувається природно, потрібен лише час, але якщо вона не зачата, то хоч виношуй, хоч не виношуй, а однаково нічого не народиться. І тут те саме. Цей період прояснення (манана) дуже важливий, але якщо цей стан прояснений, то в ньому вже немає жодних сумнівів, є глибока самодостатність і потрібне лише майстерне підтримання цього стану, робота із санкальпою. Протягом тривалого періоду треба просто не відходити від нього, не залишати його, робити його гнучким, уміти поєднувати з різними діями.
Стадію, на якій перебуває людина, часто можна визначити за тим, як вона діє, як говорить, як справляється із завданнями, наскільки легко ставиться до певних ситуацій, як самозвільняється, наскільки вона гнучка й гармонійна. Як добра ворожка, кинувши погляд на лінії руки людини, її очі, загальний вигляд і тонке тіло, може дуже багато про неї сказати, так і добрий практик, звернувши увагу на ключові моменти, також може сказати, на якій приблизно стадії перебуває людина.
Причини втрати стану споглядання
Коли ми підійшли до виношування або відчайдушно намагаємося прояснювати й споглядати, щоб дістатися хоча б до рівня зачаття, або утримувати стан передачі, працюючи із санкальпою, трапляються різні ситуації, що збивають. Найбільшою складністю як на стадії «зачаття», так і на стадії «виношування» є відволікання, втрата цих станів, невміння до них повертатися або тривалий період повернення.
Іноді людина має якийсь стан, настрій, а потім він зникає, і вона не знає, куди він подівся, чому зникає. Це пов'язано з тим, що в нас є енергетична система й канали. Коли посилюються бажання, коли людина їсть тощо, усе це призводить до більш збудженої роботи наді (каналів) і пран у чакрах, що впливає на ум. Наприклад, ум перебував у рівному стані, а потім чакри почали працювати активніше, тому сталося збивання, ця рівність втрачається, і до неї знову доводиться повертатися.
Учення про свара-йогу та вплив елементів
Інша причина, через яку цей стан зникає, — це робота каналів. У нас щогодини відбувається активне дихання через одну ніздрю згідно з ученням «Свара-шастра» про свара-йогу. Приблизно щогодини таке дихання змінюється: іда — пінгала (місяць — сонце). А ці шістдесят хвилин, протягом яких змінюється дихання, можна поділити ще на п'ять малих потоків. Ці потоки відповідають п'ятьом елементам.
Протягом години перші десять хвилин діє потік ефіру (елемент простору). Якщо ви на активній сварі, яка щойно почалася, починаєте діяти в перші десять хвилин, то ці перші десять хвилин несприятливі для будь-яких дій і починань; на рівні елемента простору нічого не виходить, сприятливо лише займатися йогою, а якісь фізичні дії не вдається виконувати ефективно.
Упродовж чотирнадцяти хвилин після цього починає діяти елемент землі — це сприятливий час для довгострокових починань, у цей час усе починає виходити. Наступні дванадцять хвилин діє елемент води — цей час також сприятливий для різних оперативних справ. Виходить так, що на активній сварі перші десять хвилин несприятливі, а з десятої до тридцять шостої хвилини, тобто проміжок у двадцять шість хвилин на годину, — це найсприятливіший час. Знаючи, яка свара у вас активна, і точно визначивши час, коли вона у вас почала діяти, якщо ви щось розпочнете в цей час, то досягнете великих результатів.
Нарешті, ще дванадцять хвилин після елемента води діє елемент повітря, який для одних справ сприятливий, а для інших — не дуже. Останні дванадцять хвилин діє елемент вогню. Загалом повітря і вогонь — це не дуже сприятливі елементи.
Протягом години елементи так і діють: простір, земля, вода, повітря, вогонь. Як бачите, наш стан навіть протягом години змінюється п’ять разів. Відповідно до цього і наше споглядання протягом години змінюється п’ять разів. Залежно від того, які клеші є в різних елементах, яка мудрість реалізована в різних елементах, які є навички інтеграції, якою є чистота того чи іншого каналу, ваше споглядання протягом години п’ять разів зазнає різних змін на активній сварі, тобто на одному каналі. Якщо це був сонячний канал, то це відбувається на сонячному каналі, а потім знову відбувається зміна каналу й настає активна місячна свара, знову відбувається таке чергування елементів. Залежно від того, які чакри чисті та які мудрості реалізовані, ви знову відчуватимете п’ять різних станів, вони змінюватимуться. Саме тому наш розум не є рівним і постійним, він являє собою рухливий, стрибкоподібний стан.
Укоріненість у погляді як основа стабільності
Способом досягти справжньої стабільності в спогляданні, долаючи вплив елементів, є укоріненість у погляді. Якщо є звичка до укоріненості в погляді, то це означає, що наше споглядання не залежить від елементів, таттв, пран і зовнішніх об’єктів.
Складовими частинами погляду є кілька положень:
п’ятичленна формула (її частина «усе зводити до розуму»);
розуміння ілюзорності світу;
принцип чистого бачення;
принцип божественної гордості;
принцип єдиного «смаку»;
принцип споглядального самозвільнення.
Якщо ви підтримуєте ці принципи поряд із поглядом і ваш погляд ґрунтується на цих принципах, то ви можете не зазнавати ані зовнішніх впливів, ані впливу зміни елементів.
Є історії, що розповідають про великих істот, які реалізували такий стан.
Одного разу Індра й Агні, найвищі серед богів, зібралися відвідати жертовну арену царя Шибі з Ушинари. Щоб випробувати царя й дарувати йому свої благословення, Індра набув подоби яструба, а Агні — голуба, і так яструб почав переслідувати охопленого страхом голуба, а той у пошуках захисту сів на стегно царя.
Тоді яструб звернувся до царя:
— Усі монархи світу стверджують, що ти праведний цар. Чому ж тоді ти дав прихисток цьому голубові, порушивши тим самим заповіді писань? Мене страшенно мучить голод, тому не треба під приводом благочестя позбавляти мене їжі, яка призначена мені Богом. Чинячи так, ти насправді дієш аморально.
— Однак цей голуб боїться тебе, — відповів цар. — Бажаючи уникнути твоїх пазурів, він сів на моє стегно і звернувся до мене по допомогу. Хіба ти не розумієш, що найвища моральність полягає в тому, щоб не дати тобі розтерзати цього голуба?
– Найвищої?
– Так. Поглянь, він тремтить від страху, він збентежений, він просить мене про захист. Відмовити йому було б гріхом для мене. Той, хто вбиває брахмана або корову, а також той, хто відкидає того, хто шукає захисту, – усі ці люди однаково грішні.
Однак яструб заперечив:
– Усі істоти підтримують життя певною їжею. Відкинувши тих, хто був йому дорогий, людина може жити далі, але вона не зможе довго прожити, позбавивши себе їжі. Якщо ти позбавиш мене їжі, я, безсумнівно, помру, а разом зі мною помруть мої дружина й діти, і все через те, що ти захистив цього голуба. Таким чином, – продовжував яструб, – чеснота, яка обмежує чиїсь інтереси, є не чеснотою, а гріхом. Чеснота заслуговує називатися такою, якщо вона не завдає шкоди іншим, тому ти маєш усе зважити й ухвалити правильне рішення.
Цар відповів:
– Твої слова, безсумнівно, мають велику цінність, і тому я підозрюю, що ти Гаруда – цар птахів. У мене не залишилося жодних сумнівів у тому, що ти обізнаний у всьому, що стосується практичної моральності. Але я не можу зрозуміти, як відмову в допомозі тому, хто її просить, можна вважати моральною? Оскільки ти потребуєш їжі, ти можеш втамувати свій голод якоюсь іншою, не менш привабливою їжею. Я готовий принести тобі будь-яку їжу, яку б ти не побажав: чи то буйвола, вепра, оленя або вола.
– Мені не хочеться ані плоті вепра, ані вола, ані якоїсь іншої тварини, оскільки ця їжа неприродна для мене. Але голуб – це саме те, що визначено мені долею, тому, будь ласка, віддай його мені.
– Можеш з’їсти все, що побажаєш, окрім цього голуба. Що я маю зробити, щоб задовольнити тебе й водночас урятувати цього птаха?
– Відріж шматок власної плоті, поклади його на одну шальку терезів, а голуба – на іншу. Коли шальки зрівноважаться, віддай мені шматок своєї плоті, і це задовольнить мене.
– Добре, я так і зроблю.
Цар поклав голуба на одну шальку терезів і, відрізавши шматок своєї плоті, поклав його на іншу шальку. Але голуб виявився важчим. Тоді він відрізав ще один шматок, потім іще один і ще один. Так тривало доти, доки на його тілі більше не залишилося м’яса. Зрештою він сам став на терези. Вражені цим, яструб і голуб вирішили відкрити йому свою справжню природу.
Яструб сказав:
– Я – бог Індра, а голуб – це Агні. Ми прийшли сюди, щоб випробувати твою духовну силу. І оскільки ти пожертвував своєю плоттю заради порятунку життя голуба, то навіки прославишся цим учинком. Наприкінці життя ти вирушиш до найвищої обителі.
Потім Індра й Агні повернулися до раю, а праведний цар Шибі з Ушинари, наповнивши землю й небо славою своїх праведних діянь, у сяйливому тілі вознісся на небеса.
