Усе наше життя ми перетворюємо на севу — служіння Богові, на здійснення божественної волі. Коли ми скажемо Богові: «Даттатрея, ось мої руки, ось мої ноги, ось моє тіло, я передаю їх тобі в безстрокову оренду, дій через мене на благо всіх живих істот», тоді до нас прийде звільнення.
Духовний шлях дуже довгий, дуже великий. Той людський стан, у якому ми перебуваємо, — це лише самий початок. Від людини — до садху, від садху — до джняні, просвітленого, від джняні — до siddha, від siddha — до божества, девати, від божества — до махадевати, великого божества — величезні еволюційні сходи. І за наше людське життя ми проходимо лише маленький відрізок, щоб усвідомлено продовжити далі в наступному житті, щоб наступні життя були у божественному стані гри й більше не були в кармічному тілі, у мирському тілі, щоб вони більше не були в сансарі, стані невідання. Для цього треба зробити все життя служінням божественному.
Усі вищі істоти давно служать божественному. Вони зробили служіння божественній волі сенсом свого життя. У них немає его. Їхнє его — лише інструмент, лише функція. Але в інших світах, у людському, асуричному, его забирає все на себе, воно блокує можливість служіння, висуває власні плани й цілі, а потім саме ж страждає, помиляється і страждає.
Пізнання божественної мудрості, здійснення божественної волі та звершення божественних діянь — три завдання, три шакті: джняна-шакті, іччха-шакті та крія-шакті. Це три богині — Сарасваті, Лакшмі й Парваті. За допомогою цих трьох богинь ми звільняємося від сансари.
Важливість духовної культури
Для того щоб добре практикувати, потрібні культура, хороше оточення, хороша компанія. Коли ми йдемо духовним шляхом, ми бачимо, що культура навколо не відповідає нашій культурі. Цілі повністю протилежні, завдання інші, і це все одно що йти проти течії, постійно долаючи опір. Тому ми прагнемо створювати власну культуру.
Коли є культура, тоді практикувати легко. Тоді сама атмосфера дихає духом божественного. Тоді ви дивитеся — чоловік досяг просвітлення, сусід досяг самадхі, начальник на роботі — святий, тесть — йог, ріші, досяг самадхі, а я що — гірший? Вам легко практикувати, ви теж надихаєтеся. Уся культура навколо саме така. І це можливо.
У давнину було місто Вішала, описане в «Тріпура-Рахасьї». Коли Хемачуда досяг просвітлення під керівництвом Хемалекхи, він сказав про це своїм міністрам, вони досягли просвітлення, міністри розповіли своїм родичам, ті досягли просвітлення, родичі розповіли своїм друзям, і так усе місто стало просвітленим, так що навіть папуги співали мантри. Ми були в Індії, нещодавно заїжджали до цього міста. Це місто існує й досі — Вішала, місто мудреців. Щоправда, самих тих мудреців там уже не залишилося, але назва залишилася.
Санатана Дхарма як саттвічна культура
Дуже важливо зберігати й підтримувати цю культуру. Санатана Дхарма — ведична дхарма, це саттвічна культура, витончена культура, культура просвітлення, садхани, культура божеств, божественних істот. Це не людська культура, вона не переслідує людських цілей, це культура, що проводить божественні енергії. Коли ми дотримуємося такої культури, ми наближаємося до божественних енергій і самі здобуваємо своє щастя.
Санатана Дхарма — це вічний божественний закон. Якщо ми його дотримуємося, то перебуваємо в гармонії зі світобудовою, із самими собою та іншими живими істотами. Якщо ми про нього забуваємо, ця гармонія зникає. Ми вступаємо в протиріччя з багатьма енергіями, і тоді виникають страждання. І ось сансара — це такий світ, де немає божественної гармонії, де її дуже мало, саттвічних енергій мало, але багато раджасу, багато тамасу. Тим більше в Калі-югу баланс енергій не на користь саттви. У Сатья-югу саттви було більше. У вищих світах саттви також більше. Більше саттви, більше духу самадхі, медитації, божественні істоти являються людям, більше культури й духовного життя.
Служити Санатана Дхармі в саттвічній культурі дуже важливо, тоді ця саттва починає оточувати вас і стає частиною вашого життя, бути провідником цієї культури. У світі дуже мало саттвічних культур, тому що сама сансара — це світ, де домінують грубі таттви: раджас, тамас. Саттвічні культури з труднощами виживають і легко збиваються зі шляху, тому що сансара — це для тамасичних, для раджасичних, незрілих душ. Певною мірою сансара — це заслання для дурних душ або для тих, хто прийшов сюди усвідомлено служити. Усі порядні люди вже давно божества або сиддхи, уже давно боги, але незрілі душі потрапляють у сансару, як у пастку, щоб продовжувати відмивати свої раджасичні й тамасичні карми, шукати шлях до звільнення.
Ми потрапили сюди, тому що нам не вистачало драйву, захотілося якогось екстриму, досвіду тіла, досвіду грубих енергій, досвіду раджасу, тамасу, але при народженні ми не розрахували, що сил нашого внутрішнього світла не вистачить, щоб упоратися з цими енергіями, що в нас немає реалізації, щоб упокорити цей тамас і раджас. Ми потрапили у велику залежність від сансари.
Принцип самодостатності садху
Матеріальна енергія, сансара — це така енергія: якщо ти потрапляєш до неї на гачок, вона довго тебе тримає; ти просиш у неї рубль, а вона попросить із тебе віддати мільярд, і не за одне життя, а проситиме наступні десять життів, поки ти не відчепишся. Це як позичати у бандитів: так, ми тобі позичимо, але потім ми до тебе прийдемо, і ти від нас уже з гачка не зійдеш. Це те саме. Тому в садху є принцип бути самодостатнім, якомога менше залежати від сансари, бути цілісним, орієнтуватися на внутрішню енергію душі, на внутрішню енергію Атма-шакті, енергію Бога. Чим менша залежність від сансари, тим ви вільніші.
Ми можемо користуватися матеріальними речами, ми не заперечуємо зовнішній світ, але в нас не повинно бути залежності, ми маємо залучати їх лише для служіння. Ми не заперечуємо матеріальний світ, але ставимо його на службу Дхармі — це правильний спосіб. Є гроші — будуємо храми, ми не говоримо «гроші — це зло», ми говоримо: гроші — це нереалізовані мурті Даттатреї, це храми, монастирі, ретритні центри, це шакті, цю шакті можна використовувати за призначенням. Наше тіло — це також шакті. Цю шакті можна використовувати у служінні. Усе є шакті; якщо ви правильно підходите до цієї шакті в дусі служіння, вона не має над вами влади, вона не має над вами юрисдикції, вона сама служить Богові. І щойно у вас з’являється его, прив’язаність, бажання володіти, бажання привласнити, вона одразу отримує над вами владу. Вона каже: «Ти ж користуєшся мною, тому ти служитимеш мені».
Звільнення від кармічних боргів
І коли ми приймаємо Прихисток, практикуємо севу, карма-йогу, карма поступово втрачає над нами владу, ми виходимо з-під її юрисдикції, і кармічні божества, духи, володарі карми, ті, кому за їхніми обов’язками ми маємо віддати наші кармічні борги, починають непокоїтися, вони думають: «О, він заборгував нам стільки-то», дивляться наші записи, хроніки читти, Акаші: «Чинив такі-то гріхи в минулих життях, мав такі-то наміри в минулих життях, він дуже багато нам винен, і через планетарні божества, через грахи в гороскопі він нам усе віддасть, ми з нього стягнемо». А тут він раптом вступає на духовний шлях, і вони починають непокоїтися: «О, він піде, піде від нас і не віддасть нам жодних боргів. Треба швидше йому їх пред’явити». Тому, коли якась людина починає практикувати, їй пред’являють багато кармічних рахунків: за короткий час усі хочуть отримати від неї борги, боячись, як би вона не пішла від них.
Але якщо практикувальник має віру, силу духу, коли приходять планетарні грахи, духи-кредитори, власні стани розуму, він каже: «Я не у вашій владі, вибачте, я перебуваю під юрисдикцією Даттатреї, святих, я всі борги вам списую і прощаю, можете до мене не приходити». І вони дуже незадоволені йдуть і розчаровані. Вони кажуть: «Ну тоді ми повернемося пізніше, ми почекаємо, коли планети в його гороскопі зійдуться негативно, коли його віра похитнеться, коли його дух здригнеться й затьмариться. Ми прийдемо, і він забуде, що перебуває під юрисдикцією Даттатреї, і ми йому все пред’явимо, усе він нам сповна заплатить за кармою».
І вони чекають, чекають, у них багато часу, вони безсмертні, їм нічим займатися, вони тільки цим і стежать, це їхня сева, служіння, вони стежать за кожною людиною, за її майбутнім. І щойно вона втрачає зв’язок із духом, втрачає зв’язок із Прихистком, із корінним Гуру, з Ішта-деватою, зі святими, з Дгармою, із божественним Джерелом, щойно її розум затьмарюється, щойно планети сходяться несприятливим чином, вони знову приходять. Якщо людині не вистачає сили духу сказати їм: «А я під юрисдикцією Даттатреї, я повністю йому довіряю, я під владою божественного, ви не маєте влади наді мною», то вона здригнеться й знову почне вплутуватися, знову розмотувати ці карми. А якщо вона готова все відпустити, вони бачать, що ніяк не можуть до неї дістатися, і кажуть: «Все, йдемо, тут марно, він нам уже нічого не віддасть. Він уже вийшов з-під нашої влади, він уже не в нашому Всесвіті, ходімо шукати інших». І ось так садгу звільняється від карми.
Розвиток віри — шраддга
Ще багато разів ці карми будуть вас перевіряти й перевіряти. Тут важлива віра (шраддга), і спочатку в усіх нас мало віри, ми маловірні. І треба визнавати цей факт, не боятися: так, ми маловірні. Із цього визнання починається духовний шлях, бо якщо ти усвідомлюєш, що в тебе мало віри, то розумієш, що тобі треба розвивати віру, зміцнювати її, закликати її, поглиблювати, щоб вона стала ваджрною, непорушною. І поступово віра зміцнюється за допомогою садгани, медитації, спілкування, вивчення священних текстів. Віра стає сильною і глибокою, потім ця віра стає чудотворною, коли, поєднуючи з нею санкальпи, ми можемо змінювати реальність, час, простір і звільнятися від карми, а потім саме з цієї віри ми створюємо нову реальність, нову свідомість, мандалу чистого бачення, чистого виміру. Це має бути така віра, яка розчинила все наше его, у якій ми спираємося тільки на Бога.
Віра шраддга, шаранам — Прихисток і шила — спрямованість, ось ці три «Ш» дуже важливі. Шраддга означає віру, а шаранам — зв’язок з об’єктами віри. Наприклад, для нас дуже важливі: корінний Гуру, парамгуру Гуру Брахмананда Шива Прабхакара Сіддга-йогі, Гуру-ачар’я, Шрі Аді Шанкарачар’я, той, хто дав Адвайта-веданту, Даттатрея як сатгуру, — усе це один принцип гуру, ріші, святі Дерева Прихистку, боги, такі як Брахма, Вішну, Шива, — усе це одне велике Дерево Прихистку у ведичному Всесвіті.
Зв’язок із Прихистком — шаранам
Коли ми маємо зв’язок зі святими, Деревом Прихистку, ми його прославляємо, вихваляємо, закликаємо, робимо підношення, візуалізуємо, служимо йому. У нас є постійний зв’язок із божественним Джерелом, тоді Прихисток починає вас захищати, благословляти, тоді ми і Прихисток — одне, ми ніби самі вбудовуємося в Дерево Прихистку, стаємо його частиною. Тоді Прихисток завжди разом із вами.
Одна монахиня проводила заняття, і прийшла така людина, яка бачить духів, екстрасенс, любить астральні видіння, хоча я кажу їй практикувати відсторонення, але вона все одно цікавиться. Під час занять вона побачила, що в однієї мирянки асури в тонкому тілі, і вони нападають на тонкі тіла інших. А монахиня, яка сидить і веде заняття, перебуває під куполом, і вони нічого не можуть їй зробити — сила Прихистку. Коли ви маєте зв’язок із божественними енергіями, ви захищені. Монахиня сказала їй не чіплятися за видіння, не чіплятися за тонкий світ, за астральні видіння, утверджуватися в божествах Прихистку і в дусі недвоїстості, у природі розуму. Це найкращий спосіб вирішити всі проблеми й найкращий спосіб отримати захист.
Отже, шаранам, Прихисток, означає, що ви перебуваєте в постійному зв’язку з божественними енергіями, ви постійно перебуваєте в дусі самайї. Зв’язок із Прихистком забезпечує дух самайї. Якщо ваш дух самайї чистий, то це означає, що ваш бездротовий зв’язок із божественними істотами, зі святими та Всевишнім Джерелом бездоганний. Тоді ви можете постійно отримувати благословення, імпульси Ануграхи.
Спрямованість — шила
І третя «Ш» — це шила (спрямованість). Спрямованість означає духовне завзяття, віру, яка палає й перетворюється на дії. Якщо є шила, вам легко практикувати, легко здійснювати севу, легко перевершувати егоїзм, вам усе легко, немає нічого неможливого. Якщо шили немає, якщо шраддхи немає, ви кажете: «Ой, це важко, це неможливо», ви самі встановлюєте для себе обмеження, і тоді ці обмеження не пускають вас шляхом подальшого розвитку.
Шраддха й шила прибирають усі межі. Ви розумієте: я можу жити в будь-якому місці, я можу їсти будь-яку їжу, я можу носити будь-який одяг, я можу жити в будь-якому тілі, я можу жити в будь-якій лоці у Всесвіті, якщо я служу Божественному. Я з благословеннями Божественного можу досягти всього, тому що моя душа безсмертна, всюдисуща, всезнаюча й усепроникна. А якщо їй чогось і бракує, то святі її благословлять — і все буде. Тоді ви ні про що не турбуєтеся, ви стаєте дітьми Бога, які граються, через яких проходить божественна гра (ліла), ви вже не належите своєму тілу, не належите своєму его.
Святі в божественних світах живуть саме так. У них немає карми, через них відбувається ліла (божественна гра), усі вони перебувають у самадхі, і немає жодного, хто перебував би у звичайному стані. Якщо подивитися на Дерево Прихистку — Гуру Брахмананда, Шанкара, Даттатрея, сім ріші, чотири Кумари, Брахма, Вішну, Шива та їхні дружини, і безліч інших божественних істот. Усі вони в самадхі, це сама нескінченність, яка проявляється, проявляється відповідно до наших карм.
Життя садху в божественній мудрості
Садху — це той, хто весь час думає: «Що є божественна мудрість, що є Брахман, що є Абсолют, як мені перебувати в Богові, у чому полягає божественна воля, як мені стати її провідником?» Це єдині дві думки, які займають садху. Якщо він бачить, що щось не відповідає божественній волі, він у це не втручається, він цього не торкається. Він каже: «Це не моя карма, це не моє завдання». Якщо він відчуває, що перебуває не в божественній мудрості, він зупиняється й каже: «Мені спочатку потрібно зануритися у стан божественної мудрості, а потім робити, потім говорити, потім думати». Він знає, що не так важливо, що ти думаєш, що ти робиш, що ти говориш, важливо — чи перебуваєш ти у стані божественної мудрості, в єдності з Богом, чи стоїш ти перед Богом.
І досвідчений садху завжди щосекунди перевіряє себе: я в Богові чи в майї, мій розум у сансарі чи в Богові, щосекунди, немає такої секунди, коли б він себе не перевіряв. Якщо він себе не перевіряє, отже, це ще такий молодий і дурний садху. Секунда в Богові, дві години в майї, три хвилини в Богові, п’ять годин у майї — із секунд він накопичує за тиждень дві з половиною хвилини в Богові й сто сімдесят годин у майї.
Але розумний садху так не робить, розумний садху кожен крок, кожне слово звіряє з Богом, він у Богові щосекунди. Він без перебування в Богові навіть пальцем не поворухне, навіть слова не скаже, тому що він дорожить цим, він знає: це суть мироздання, це дух сиддхів, дух Богів, дух божественних істот. Усе життя садху складається з безперервної пісні поклоніння Богові, своє его він кидає до ніг Бога, він його не жаліє, йому його не шкода. Він думає: его — це не я, який сенс поратися з его, я не его, я сам Абсолют, я — божественність, а его — просто інструмент, це функція. Якщо потрібно, я зроблю его таким, зроблю таким, аби тільки воно було хорошим провідником божественного, аби тільки воно служило божественному. Але коли ми забуваємо й думаємо, що ми — тіло, ми — его, ми — розум, его здається нам дуже важливим. У ту мить, коли ми віддаємо йому свою силу, ми втрачаємо справжню силу — духовну, божественну. Тому досвідчений садху не боїться, коли його его не задоволене.
Пайлот Баба якось на сатсанзі розповідав своїм учням: коли ви страждаєте, це не погано, адже ваша карма очищується. Але коли людина страждає, вона думає, що це погано, боїться страждань. А коли садху страждає, він думає: чудово, це також карма, з якою можна працювати, отже, я маю звільнитися, очистити всі свої прив’язаності, усі надії та страхи, щоб прийти до просвітлення, тоді страждання зникають, вони стають грою.
Природа страждань і божественна мудрість
Насправді страждань як таких не існує, але вони виникають через ототожнення. Коли ти служиш божественному, перебуваєш у божественній мудрості, страждань взагалі не може бути, бо ніщо не заважає перебувати в божественній мудрості, ніщо не заважає бути провідником божественної волі.
Адже це залежить лише від тебе — страждання можуть бути в матеріальному світі, у сансарі, але коли ви перебуваєте в божественній мудрості, є провідником божественної волі, страждання не можуть вас торкнутися. Навіть якщо тіло страждає, ви не страждаєте.
