Коментар до тексту «Йога Васіштха», глава друга «Прагнення»
У цьому світі досягти чогось можна лише власними зусиллями. Коли щось не вдається, причини слід шукати в недостатніх зусиллях. Це очевидно! Те, що називається долею, є вигадкою, і жодної долі немає.
Власні зусилля, о Рамо, – це ті розумові, словесні та фізичні дії, які здійснюються відповідно до настанов мудрої людини, що добре знає писання. Лише завдяки таким зусиллям Індра став царем раю, а Брахма став творцем, усі інші боги й напівбоги опинилися на своїх місцях.
Зусилля можуть бути двох видів: зусилля минулих народжень і зусилля цього народження. Останні можуть перемогти перші. Доля – це не що інше, як зусилля минулих народжень. Між цими двома видами в цьому втіленні відбувається постійний конфлікт, і перемагають сильніші обставини.
У цій главі ріші Васіштха переконує Раму стати на шлях практики, покладаючись на власні зусилля і на власну волю. Для цього він його надихає, говорячи, як важливо проявляти власну волю, що в Рами нічого немає, окрім власної волі. Він не реалізував Бога, у нього немає помічників-богів, які б з’явилися йому уві сні або в самадхі й привели його до звільнення. У нього нічого цього немає. У нього є лише власні ілюзії, розгубленість, але є також власна воля. Васіштха наполегливо переконує Раму повірити в себе, подолати власну аморфність, розмитість і, спираючись на власну волю, піти шляхом звільнення.
Доля і власні зусилля
Васіштха говорить: «Не думай, що ти обмежений долею». З погляду нижчого бачення доля (дайва), зрозуміло, існує. Дайва – це наша життєва лінія, життєвий шлях. Карма – це те, що ми створили в минулих втіленнях. Звичайно, ці речі існують. Однак Васіштха намагається пояснити Рамі вищу точку зору. Він говорить, що люди з низькими здібностями сліпо обмежені долею і кармою, вважаючи, що нічого не можна змінити своєю волею. Він говорить, що як доля, так і карма – це просто результат твоїх минулих зусиль, це твої ж минулі зусилля, плоди яких ти пожинаєш зараз. Він говорить, що якщо ти в цьому житті докладаєш правильних зусиль у достатній кількості й у потрібному напрямку, то ти можеш подолати свої старі, минулі, неправильні зусилля.
Є така приказка: «Якщо ти хочеш дізнатися, ким ти був у минулому, подивися на себе теперішнього. Якщо ти хочеш дізнатися, ким ти будеш у майбутньому, проаналізуй хід своїх думок».
Саме свідомість, мислення, санкальпа-шакті (сила наміру) визначає наше наступне життя, нашу долю. Наша нинішня доля – це не містика, тобто це не результат втручання надприродних сил. Наша нинішня доля – це прояв наших намірів, виборів і думок у минулому, у минулих втіленнях. Ми, можливо, не дуже це помічаємо, але ми всі складаємося з минулого: минуле тяжіє над нами, минуле керує нами, минуле щосекунди програмує нас. Ми діємо, виходячи з опори на минуле. Над нами постійно тяжіє минуле. Ми навіть не усвідомлюємо, наскільки швидко воно діє. У той момент, коли в нас породжується певний акт волевиявлення або усвідомлення, минуле ще швидше впливає на наш ум і миттєво все інтерпретує. Минуле визначає наше кармічне бачення. Саме наше минуле і є тим, що називають санчіт-карма і прарабдха-карма. Наші нинішні зусилля – це те, що ми проявляємо в цьому житті. Їх називають також пуруша-кара, тобто наш намір, наша вольова спрямованість, новий хід наших думок, який ми створюємо усвідомлено самі.
Стару карму, тобто долю, і пуруша-кару, тобто наші власні зусилля, часто порівнюють із двома баранами. На вузькому містку над прірвою сходяться два барани. Один баран – це наша минула карма, наші минулі наміри, зусилля та вибори. Інший баран – це наші нинішні наміри, наші нинішні дії. У результаті має залишитися лише один баран, тобто перемагає той, хто є сильнішим. Якщо в цьому житті наші зусилля слабкі, недостатні або розмиті, то перемагають тенденції нашого розуму, накопичені в минулому, відповідно, наше майбутнє й надалі керується минулим. Ми йдемо по накатаній колії, створеній минулими вольовими намірами. Якщо ми створюємо достатньо велику санкальпа-шакті, тобто силу вольового наміру, ми здатні зрушити це минуле, відкрити альтернативний варіант подій, відкрити, як це нині модно казати, варіативний всесвіт з іншим сценарієм нашого життя, змінити наші лінії долі, перейти на інші лінії життя. Усе це залежить від того, наскільки наша сила волі й сила наміру (санкальпа-шакті) буде активована в цьому житті.
Парасаттарка-логіка: позамежне бачення реальності
Світ не є прямо залежним від причин і наслідків. Він набагато складніший: він імовірнісний, випадковий, стохастичний. Світ передусім повністю залежить від прояву свідомості. І лише в другу чергу він залежить від причин і наслідків. Ця парадоксальна теорія у вченні іменується «парасаттарка-логіка». «Парасаттарка» означає позамежне містичне бачення, притаманне сиддхам. Теорія парасаттарка-логіки трохи викладена в «Йога Васіштсі», вона також розкрита святим Абхінавагуптою. Це не логіка, а, радше, глибоке позамежне бачення, яке говорить про те, що світ не детермінований, у ньому не відіграють великої ролі причинно-наслідкові зв’язки. У ньому велику роль відіграє принцип свідомості, і саме від принципу свідомості залежить те, яким буде наше оточення і наше наступне життя. Якщо говорити простіше, то все в наших руках. Якщо ми змінюємо свою свідомість, ми можемо змінити своє життя, своє оточення. Лише силою розуму і силою свідомості ми можемо все змінити – немає нічого неможливого. Якщо ми застосовуємо достатньо сили наміру (санкальпа-шакті), все починає проявлятися.
З точки зору парасаттарка-логіки всі події у всесвіті, всі процеси й реалізації вже існують, нам немає потреби творити їх заново. Це подібно до того, ніби всесвіт був безмежним складом різних ситуацій, речей, варіантів подій, і в ньому всі вони вже існували одночасно. Нам їх не потрібно створювати, а потрібно лише вибрати. Але для того, щоб зробити вибір, ми маємо продемонструвати певний стан свідомості. На високому рівні реалізації свідомості всесвіт стає імовірнісним, стохастичним, і змінювати кармічне бачення, оточення і себе – це не означає, докладаючи зусиль, породжувати причини й пожинати наслідки. Шлях причин-наслідків, здійсненого зусилля – це шлях зумовленого кармічного бачення світу людей. Так званого «нечистого кармічного бачення», або сансари. Шлях богів інший, оскільки реальність, у якій перебувають боги, сильно відрізняється від людської. Ця реальність не детермінована, вона ігрова, імовірнісна, стохастична. У ній велику роль відіграє ймовірність, випадок, на який можна впливати силою свідомості.
Наприклад, у стані чистого виміру ти не те щоб створюєш певні причини за допомогою зусиль і пожинаєш наслідки, а ти просто змінюєш себе зсередини й притягуєш новий варіант реальності. Силою свідомості ти притягуєш імовірності. Якщо в тебе достатньо сили свідомості, ти притягуєш імовірнісні ситуації, які можеш тонко спрямовувати в необхідне русло. Ти нічого не робиш на зовнішньому рівні. Або, можливо, робиш, але не надто покладаєшся на зовнішні діяння – ти змінюєш себе зсередини й просто змінюєш імовірності. Формуючись, імовірності створюють навколо тебе нову картину світу або повністю інший світ. Саме це і є шлях сиддхів, шлях божественних істот, званий «пракам’я-сиддхі». У них зовсім інша психологія, інша картина світу, інше кармічне бачення. Тут усе визначається свідомістю, волею, владно-вольовими операторськими якостями істоти.
Дорогоцінне людське народження і божественні сили
У нижчих світах істоти не є владно-вольовими операторами, тобто силою свідомості вони не здатні впливати на матерію, на навколишній світ, на своє життя. Вони повністю підвладні закону карми, закону долі. Для істот із нижніх світів закони карми й закони долі діють дуже жорстко. Вони діють незважаючи ні на що, і зрушити їх неможливо.
Чому дорогоцінне людське народження вважається дорогоцінним? Тому що це саме один зі світів, у якому можна зрушити закони долі, можна змінити реальність силою своєї свідомості, силою наміру. У людей, на відміну від нижчих істот, таких як тварини, істоти пекла чи духи, певною мірою активована, розкрита санкальпа-шакті (сила волі, сила наміру). Розвиваючи цю силу волі, санкальпа-шакті, вони можуть здобути другу божественну силу, яка називається «айшвар’я-шакті» і перекладається як «божественна влада». Під «владою» в цьому випадку мається на увазі здатність здійснювати вплив, здатність виступати щодо реальності владно-вольовим оператором.
Наприклад, у нинішній ситуації людина не може виступати владно-вольовим оператором щодо зовнішньої реальності – зовнішня реальність здається незалежною від свідомості, такою, що існує сама по собі, грубою і не піддається будь-якому керуванню, або піддається, але з величезними труднощами. Однак що вище ми піднімаємося духовною ієрархією божественних істот, то більше бачимо, що для божественних істот справи стоять інакше. Для них немає зовнішнього середовища, відокремленого від свідомості, – це ілюзія, це міф. Для них зовнішній всесвіт, зовнішнє середовище інтегровані в їхній свідомості, вони є проявом їхньої свідомості. Вони можуть ефективно на них впливати, виступаючи щодо них владно-вольовими операторами. Всесвіт є резонансним середовищем, що відгукується на посили свідомості. У традиції вчення лайя-йоги це називається:
санкальпа-шакті (сила божественного наміру, волі)
айшвар’я-шакті (сила божественної влади)
крійя-шакті (сила божественної дії)
У процесі духовної практики ми поступово оволодіваємо цими силами. Якщо ми ними не оволодіваємо, це означає, що практика не приносить належних плодів, оскільки оволодіння цими силами однозначно є показником і критерієм вашої успішності в духовному житті.
Стадії духовної реалізації
Якщо говорити про порядок оволодіння такими силами, то можна сказати, що спочатку, зрозуміло, ми оволодіваємо певним рівнем усвідомлення, інтелектуального розуміння. Усе починається з інтелектуального розуміння. Хоча б на інтелектуальному рівні зрозуміти погляд адвайти – це теж велике досягнення. Багатьом це не вдається, навіть після років штудіювання «Вівека чудамані», «Атма бодхі», текстів Рамани. Але хоча б на інтелектуальному рівні нам слід здобути розуміння філософії адвайти. Зрозуміло, інтелектуальне розуміння філософії адвайти не дасть вам реалізації, однак це, принаймні, дасть певний ментальний каркас, певну основу й опору вашій подальшій духовній практиці.
Наступна стадія – ми здобуваємо неконцептуальне розуміння адвайти. Неконцептуальне розуміння адвайти починається тоді, коли в нас небом починають літати слони, коли ми ловимо рогатого кролика за його неіснуючі роги. Це те саме, що й бачення дзен – воно не вербальне, не пов’язане з мисленням, проте воно чітке, і ми справді починаємо проникати в це неконцептуальне бачення. Порівняно з цим баченням інтелектуальне розуміння вузьке і споріднене з оманою. Коли йогін розкриває таке бачення, то кажуть, що він оволодіває поглядом (баченням), він також оволодіває усвідомленням.
Оголене усвідомлення як серцевина практики
Усвідомлення – це спосіб реалізовувати погляд. Зазвичай у вченні лайя-йоги ми завжди говоримо про оголене усвідомлення. Коли йдеться про духовну практику, ми завжди говоримо про практику оголеного усвідомлення. Якщо людина реалізувала оголене усвідомлення, можна сказати, що вона є сформованим практиком лайя-йоги. Якщо вона не реалізувала оголеного усвідомлення, то навіть якщо вона читає мантри, вивчає філософію, робить асани, простягання, пуджі божествам, то ще питання – чи є вона практиком лайя-йоги, чи ні. Тому що лайя-йога не пов’язана ні з чим зовнішнім.
Наприклад, якщо людина не дотримується жодної заповіді, не робить ні простягань, ні ритуалів, не носить жодних відмітних знаків, не знає жодного священного тексту, але коли її запитують про оголене усвідомлення, вона миттєво демонструє це, то можна сказати, що така людина справді є автентичним практиком лайя-йоги, тому що вона схопила саму суть. Навпаки, якщо людина робить асани, простягання, пуджі, магічні практики, вивчає священні тексти, але не отримала живого досвіду оголеного усвідомлення, то її навряд чи можна зарахувати до справжніх практиків лайя-йоги. Оскільки оволодіння оголеним усвідомленням — це саме серцевина вчення, з якої все інше розвивається і є доповненням. Саме цей секрет насамперед учень має перейняти у майстра. Магічні практики, ритуали, філософія та священні тексти — це, звичайно, дуже допомагає, проте є вторинним. Навіть сидячі медитації, пранаями, керування життєвою силою — усе це потрібні частини вчення, проте серцевиною практики є саме оволодіння оголеним усвідомленням.
Три аспекти реалізації: бачення, усвідомлення і дія
Нарешті, крім бачення й оголеного усвідомлення, існує дія. Дія, або поведінка, — це те, як ми проявляємо його на відносному рівні, на зовнішньому. Можна сказати, що це те, як ми живемо, використовуючи просвітлене бачення і просвітлене оголене усвідомлення. Саме завершальна стадія дії — це і є вершина реалізації. Під дією тут можна розуміти спонтанне перебування в недіянні, у стані гри, подібно до божества. Під дією також можна розуміти принцип служіння, проведення через себе будь-яких вселенських шакті як певної гри. Під дією також можна розуміти оволодіння різними вселенськими силами.
Отже, спочатку ми оволодіваємо баченням. Бачення можна віднести до джняна-шакті (сили мудрості). У той момент, коли ви здобули неконцептуальне усвідомлення в недвоїстості, ваша джняна-шакті активована. Коли ця джняна-шакті набирає духовної сили, вона стає вашим способом жити. Ваша мудрість проявляється постійно. Це не так, що вчора у вас була мудрість, а сьогодні щось сталося, тому ви її втратили. У неофітів іноді так буває. Наприклад, вони виконують практики, вивчають філософію, але потім щось відбувається, і вони починають замислюватися: «Чи справді світ — це Брахман, чи він усе-таки реальний. Чи справді світ є ілюзією, подібною до сну, чи, можливо, це щось інше?» Джняна-шакті означає, що бачення у нас набрало сили, і ми ним постійно керуємося. Це означає, що ми більше ніколи не втратимо бачення. Недвоїсте бачення поза суб’єктом і об’єктом стало нашим безперервним буттям, воно проникло в наше життя, у нашу плоть і кров.
Сватантрія-шакті: енергія свободи
Коли джняна-шакті набирає такої великої духовної сили, то в йогіна активується інша шакті — сватантрія-шакті (енергія свободи). Ми часто говоримо про принцип здобуття звільнення. Звільнення настає саме тоді, коли джняна-шакті стає сватантрія-шакті, коли вона стає реальною енергією свободи. Наприклад, у нас є багато обмежень, і, щоб ці обмеження зникли, нам необхідно реалізувати протилежність обмеженням, а саме свободу. Наприклад, це:
- свобода простору, свобода володіти безмежним простором, свобода бути незалежним від простору, свобода пересуватися в ньому
- свобода часу (незалежність від плину часу), свобода бути безсмертним, свобода моделювати майбутнє, змінювати минуле, бути незалежним від трьох часів: минулого, теперішнього і майбутнього
- свобода також пов’язана з проявом шакті (енергії) — це свобода проявляти знання, волю, дії, або п’ять видів енергії: творення, підтримання, розчинення, просвітлення і приховування
Усе це різні рівні свободи, які можна зібрати в одному місткому понятті «сватантрія-шакті». Сватантрія-шакті — це енергія вищого «Я», енергія Абсолюту. Коли ми достатньою мірою оволодіваємо принципом споглядальної присутності, коли ми входимо у бачення адвайти, це означає, що ми реалізовуємо частину Абсолюту в собі. Абсолют починає передавати нам свої можливості, повноваження і свої якості. Одна з цих якостей — це свобода, сватантрія-шакті.
Наприклад, коли завдяки практиці споглядання ви стали вільними від прив’язаностей, від власного егоїзму, гніву, жадання – це один із проявів сватантрія-шакті. На вищому рівні людина стає вільною від конкретного місця перебування, від житла, від ототожнення себе з сімейними, расовими, клановими, національними, вузько-релігійними поняттями. Її свобода дедалі більше зростає. Усе це різні прояви рівнів свободи.
В одному з йогічних текстів говориться, що йогін знаходить собі нове житло, коли має достатній рівень енергії. Ступінь його свободи вже перестає прив’язувати його до якогось одного конкретного місця. Він стає тим, хто володіє шакті, для нього мобільність пересування стає чимось природним, подібно до того, як це буває в богів.
Самараса-відья: єдиний «смак»
На рівні оволодіння сватантрія-шакті йогін реалізує так званий стан єдиного «смаку» (самараса-відья). Єдиний «смак» означає, що йогін може рівнісно сприймати добре і зле, щастя і нещастя, горе і радість, погане і хороше, чисте і нечисте, минуле, теперішнє і майбутнє, внутрішнє і зовнішнє. Ні радість, ні горе більше не можуть вразити його серце. Іноді це може бути добрим критерієм перевірки учнів.
Наприклад, учень підходить до вчителя і запитує:
Питання: Учителю, чи реалізував я єдиний «смак»?
Учитель відповідає:
– Ні.
Учень каже:
– О, яке горе! Я так багато практикував! Невже Гуру не міг би мені сказати, що я хоч трохи його реалізував?
Учитель каже:
– Але саме те, що ти так сильно переживаєш через це, і говорить про те, що ти його не реалізував. Якби ти так не засмучувався з цього приводу, може, був би якийсь шанс дати тобі певне обнадійливе підтвердження. Але саме те, що ти так сильно й егоїстично засмучуєшся через це, так пристрасно прагнеш цього, показує, що поки єдиний «смак» – це не твоє переживання.
Єдиний «смак» передбачає холоднокровність, безпристрасність, спокій, легкість, самозвільненість щодо всього: до зовнішнього життя, до власних містичних досвідів, до власних великих досягнень, до почуття власної важливості, до власного егоїзму, взагалі до всього, що становить подвійність. Він передбачає безпристрасність, самозвільнення, здатність легко ставитися до всього, здатність приймати будь-які прояви життя, здатність любити як визнання, так і відмови; як те, що благословляє, так і те, що приносить перешкоди. Якщо ж ти не приймаєш цього, не здатен це любити, це говорить про те, що поки ще рано співати собі якісь дифірамби, спиратися на якісь власні переживання. До цього просто слід ставитися спокійно як до звичайного переживання, яке виникло, прийшло і пішло, як до частини духовної практики. Усе це належить до процесів сватантрія-шакті.
Санкальпа-шакті: сила наміру
Нарешті, коли йогін достатньою мірою оволодіває сватантрія-шакті, або енергією свободи, у нього розвивається сила наміру. Він оволодіває наступною шакті – санкальпа-шакті. Якщо на рівні оволодіння джняна-шакті йогін реалізував лише недвоїстий погляд, то на рівні сватантрія-шакті цей недвоїстий погляд по-справжньому почав його звільняти. Наприклад, одного разу я спілкувався з людиною, яка практикувала адвайту і стверджувала, що вже реалізувала недвоїсте бачення. Виникла певна пікантна ситуація, і я запитав:
– Але як же тоді в цьому випадку з адвайтою, якщо все є Брахман або все є ілюзія? Навіщо вам так сильно через це переживати?
Він сказав:
– Філософія – це одне, а життя – це інше. Поки в житті в мене це не виходить.
Це означає, що людина до певної міри оволоділа джняна-шакті, але сватантрія-шакті, енергія свободи, ще не була проявлена в повсякденному житті.
Коли йогін оволодіває сватантрія-шакті, енергією свободи, він перестає бути звичайною людиною. Він може бути монахом або авадхутою, мирянином, проте він повністю вільний від ілюзій, від концепцій, від егоїзму, расових, національних чи будь-яких інших упереджень. Найголовніше, що він вільний від свого его. Але ця свобода поки що не дозволяє йому оперувати реальністю, проявляти сіддхи, досягати своїх цілей. Він ніби вільний сам для себе, але в зовнішньому він ще підвладний закону карми, на нього впливають елементи, подієві ряди майбутнього тощо.
На наступній стадії, на стадії оволодіння санкальпа-шакті, на стадії волі, йогін може застосовувати своє просвітлене знання вже як владно-вольовий оператор. Він може проявляти своє знання для управління зовнішніми стихіями, для моделювання майбутнього, для зміни своєї карми та інших. Він може вже трохи виступати в ролі сіддха (досконалого) або в ролі божества. Це і є принцип санкальпа-шакті. Йогін оволодіває наміром. Наприклад, його думки матеріалізуються, його слова збуваються, його благословення має певну силу. Це говорить про те, що йогін оволодів санкальпа-шакті та деякими сіддхами. Оволодіння цими сіддхами в традиції лайя-йоги відбувається не за рахунок технік, не за рахунок читання мантр чи прикликання благословення особливих божеств. Воно відбувається лише за рахунок перебування в споглядальній присутності та оволодіння єдиним «смаком», за рахунок безперервного перебування в недвоїстості.
У Шанкари в одному з текстів є такі шлоки:
«Той, хто безперервно медитує «Я є Брахман», через рік оволодіє різними божественними силами».
Шанкара, мабуть, говорив про себе. Оскільки Шанкара був дів’я-йогіном, до того ж аватаром, цілком можливо припустити, що за рік такої медитації він усе це опанував. Такий йогін не оволодіває нічим, а просто згадує досягнуте раніше. У випадку ж зі звичайними практикуючими завжди треба робити поправки. Проте, коли присутність йогіна набирає сили, він справді переходить із зумовленого, детермінованого всесвіту у ймовірнісний. Він може силою свідомості притягувати ймовірності, змінювати варіативні всесвіти, звісно, до певної міри, змінювати подієві ряди майбутнього, оперувати причинно-наслідковими зв’язками та ланцюжками, впливати на минуле й керувати ним. Завдяки цьому його свідомість набирає великої сили, він вступає в процес створення мандали. На цій стадії він починає вже силою своєї свідомості щось створювати або щось творити.
Айшвар’я-шакті: енергія божественної влади
Коли його воля, намір набирає великої сили, відкривається наступний рівень, який називається «айшвар’я-шакті». Айшвар’я-шакті – це енергія божественної влади. Вона не пов’язана із самозвеличенням, з егоїстичним проявом. Це, радше, енергія божественної влади, притаманна Абсолюту, яка проявляється через свідомість йогіна. Наприклад, у тексті «Шлях божественної гордості» описується ця стадія, коли в йогіна виникає безліч сновидінь або різних видінь, пов’язаних із підношеннями. Коли він бачить у видіннях або сновидіннях численні ситуації, де різні божественні істоти роблять йому підношення або виявляють йому пошану.
Вважається, що практика божественної гордості – це те, що активує айшвар’я-шакті (енергію божественної влади), те, що робить людину провідником божественних сил Абсолюту. На цій стадії людина здобуває владу над своїми енергіями, над зовнішніми стихіями, вона може приборкувати духів, демонів. Вона стає вже божеством, що народжується, а світ навколо неї починає очищатися, починає проявлятися мандала, чисті виміри. Це ще не повна реалізація, але початок такого прояву. Йогін, який володіє божественною владою, може приборкувати духів і демонів, зв’язувати їх клятвами й зобов’язувати ставати на шлях Дхарми або не шкодити живим істотам. Такий йогін може також створювати цілі варіативні всесвіти великого рівня. Наприклад, створювати простір для своїх учнів; створювати силою візуалізації та наміру чисті землі. Він здобуває здатність проявляти свої ілюзорні тіла й різноманітні образи в різних локах. Він може впливати силою лише своєї свідомості на глобальний клімат планети, на процеси, що відбуваються в сонячній системі, у всесвіті, в інших світах. Тому що вселенські сили, які керують погодою, планетами, перебігом часу, починають відгукуватися на імпульси його свідомості. Це справжня стадія сіддхі.
Найвеличнішими йогінами, які оволоділи айшвар’я-шакті, були ріші Тірумулар, святий Горакшанатх, сіддх Даттатрея. Такі йогіни не обмежені силою лише одного всесвіту, вони можуть створювати різні варіативні всесвіти, переходити в них і переміщувати в них інших. Вони можуть локально змінювати стан часу й простору на певній ділянці. Для них немає нічого неможливого, вони не обмежені, подібно до звичайних людей. Наприклад, якщо такий йогін народжується у світі людей, він може використовувати свою айшвар’я-шакті для принесення блага великій кількості людей. Тоді такого йогіна називають шакті-авеша-аватар, тобто аватар, наділений особливими повноваженнями, наділений божественною силою змінювати відповідний порядок речей. Часто боги посилають у світ людей своїх аватарів, які володіють великою санкальпа-шакті й айшвар’я-шакті, щоб координувати світ людей. Це відбувається постійно. Аватари або великі йогіни народжувалися не лише в давнину – вони народжуються безперервно.
Завдяки чому йогін може проявляти айшвар’я-шакті, силу владно-вольового оперування? Завдяки тому, що він єдиний із всевишнім Джерелом і занурений у присутність дуже глибокого рівня. Його рівень споглядання недвоїстості такий глибокий, що він, подібно до магніту, може притягувати різні вселенські сили. Наприклад, якщо такий йогін перероджується у світі людей, він може змінювати хід історії, хід розвитку цивілізації, хід розвитку людства залежно від того, наскільки вистачає його духовної сили. Усі великі засновники різних учень і релігій були володарями колосальної санкальпа-шакті й айшвар’я-шакті. Якщо ж цей йогін має ще більшу духовну силу, він може повністю скасовувати закони кармічного бачення світу людей, впроваджувати інші закони або інше бачення, наприклад так, як це робив святий Даттатрея.
Крійя-шакті: сила дії
Нарешті, останній рівень оволодіння шакті називається «сила дії», або «крійя-шакті». Рівень оволодіння крійя-шакті означає, що тепер всесвіт, або зовнішній світ з елементів, повністю відгукується на імпульси свідомості. Зазвичай крійя-шакті, або сила дії, включає в себе п’ять видів енергій: силу творити, силу підтримувати (зберігати й захищати), силу розчиняти й руйнувати (наприклад, перешкоди або негативні явища), силу приховувати божественне і силу проявляти божественне. Вважається, що повнота дій крійя-шакті властива лише великим богам рівня Брахми і, можливо, видатним ріші. Сила повноти дій означає, що йогін силою своєї свідомості може творити нові всесвіти, подібно до сина мудреця з «Трипура рахасьї», який створив окремий всесвіт усередині пагорба й проявлявся там як його творець, хранитель і руйнівник. Силою лише своєї свідомості він створив цілий тунель реальності, проявляючись як божество. Це саме оволодіння крійя-шакті.
Отже, коли ми вправляємося в природному стані, ці сили, одна за одною, поступово стають нам доступними, і ми можемо застосовувати їх у нашому житті. Звичайно, це відбувається не завжди так, як описано у вченні. Іноді в нас більше можуть проявлятися одні сили, а іноді – інші. Іноді ми можемо зупинитися лише на стані джняна-шакті, коли ми реалізували певний рівень усвідомлення. Іноді ми реалізували стан свободи, але іноді ми опановуємо такий рівень, що наша воля може проявлятися, і ми реально можемо змінювати власне життя.
Правильні зусилля та подолання нерозуміння
Далі Васіштха говорить:
«Зусилля, що не відповідають священним текстам, мотивуються нерозумінням. Коли немає результатів зусиль, треба уважно переглянути свої дії, з’ясувати, що походить від нерозуміння, і, знайшовши таке, викорінити його».
Часто людина докладає зусиль, але ці зусилля можуть бути неправильними, хибними. Вона докладає цих зусиль через своє нерозуміння. Нерозуміння виникає через відсутність належного рівня усвідомленості. Виходить так, що перш ніж докладати будь-яких зусиль, йогін має розвинути певний рівень усвідомлення. В іншому разі ці зусилля не принесуть потрібних плодів. Наприклад, навіть у мирському житті ми можемо спостерігати, як люди можуть докладати колосальних зусиль, однак ці зусилля часто можуть закінчуватися крахом або невдачею. Це відбувається через те, що існує нерозуміння.
«Немає сили більшої, ніж правильні дії в теперішньому. Тому треба, стиснувши зуби, докладати зусиль перемогти зло добром, а долю – зусиллями в теперішньому».
Духовна практика є не чим іншим, як безперервним докладанням правильних зусиль. Тут є фраза: «Докладати зусиль перемогти зло добром». Якщо ми розглядатимемо двоїсті категорії зло – добро, виходячи зі звичайних моральних настанов, це буде поверхово. Коли це звучить з уст сиддха або ріші, це слід розуміти глибше. Під «злом» тут мається на увазі несвідома енергія, ентропія, хаос, морок усвідомлення. Якщо мати на увазі термін «добро», то це завжди високий рівень самоорганізації, чисте бачення, мандала, тобто енергія, яка стала усвідомленою. Енергія, яка за допомогою усвідомлення перетворилася на щось божественне, на щось прекрасне. Наше нечисте кармічне бачення, у якому ми перебуваємо, містить у собі як енергію усвідомлення, так і енергію хаосу, енергію ентропії. Фактично це дві полярні протилежності, що називаються у вченні «принцип Пуруші» і «принцип Пракріті». Пракріті завжди неорганізована, інертна; Пуруша завжди самоусвідомлюваний і високоорганізований. Коли вони взаємодіють одне з одним, то в процесі цієї взаємодії можуть народжуватися або стани тамасу, коли перемагає морок, або раджасу, коли перемагає принцип динамізму, або саттви, коли перемагає принцип усвідомлення. Духовна практика – це завжди змінювати своє життя на краще, привносити в нього усвідомленість, чистоту, красу, любов, гармонію, тобто робити з хаосу порядок. При цьому порядок, що не походить із якихось ментальних настанов і уявлень, а порядок як високий рівень самоорганізації, високий рівень усвідомленості. Коли ми привносимо ясність у щось, ми привносимо таку самоорганізацію в хаос і ентропію.
Наприклад, наш розум заплутаний, у ньому немає порядку. Старанною духовною практикою ми привносимо в нашу свідомість упорядкованість. Або наші прани й елементи розбалансовані, у них немає впорядкованості. Шат-чакра-йогою і практикою ми поступово оволодіваємо енергіями нашого тіла. Якщо в Дхарма-центрі немає організованості, там важко проводити заняття, практики чи ретрити, там не дотримуються принципів вчення. Але, коли ми застосовуємо ясність, усе стає на свої місця, замість хаосу ми отримуємо високий рівень організації: янтри, мандали, прекрасні практики, сутри тощо. Усе це – єдиний принцип, який полягає в тому, що ми привносимо ясність у такі елементи хаосу, в елементи несвідомості. Цей принцип безперервний, це, можна сказати, велика битва за те, щоб перетворити хаос на порядок. Коли нашої ясності стає достатньо, енергія мороку (тамаса), енергія хаосу (несвідомої пракриті) починає поступатися і підкорятися. Тоді йогін силою своєї свідомості створює мандалу – світ, незалежний від енергії хаосу, сповнений чистоти, любові, гармонії та краси, світ просвітлених енергій, що складається з ідеальних уявлень, всесвіт, який проявляється тільки в божественному вигляді. Прояв мандали – це вершина реалізації, коли йогін, який оволодів енергією божественної волі, божественної влади і божественної дії, повністю трансформує ту навколишню реальність, у якій перебуває.
Подолання лінощів і набуття контролю
Далі Васіштха говорить:
«Лінива людина гірша за тварину. Ніколи не можна піддаватися лінощам, треба прагнути до звільнення, бачачи, як життя минає з кожною миттю. Не треба купатися в чуттєвих насолодах, як черв’як у гної».
Слова дуже прості, але вони б’ють у саму сутність. Васіштха говорить, що ти маєш розпорядитися цим дорогоцінним людським життям так, щоб докласти правильних зусиль і отримати якийсь позитивний правильний результат. У цьому житті ми можемо змінити нашу ситуацію. Ми можемо зі смертної істоти, зумовленої законами природи, власною кармою, стати божеством, перейти в інше кармічне бачення. Стати безсмертними й замість переривання особистості та нових несвідомих перероджень усе це взяти під контроль. Взяти під контроль власне життя і смерть, стан власного тіла й елементів, власну долю – усе це зробити керованим, щоб це було так, як ми хочемо, а не так, як хочуть закони еволюції, генів, природи тощо. Контрольованих елементів у нашому житті дуже мало, саме тому кажуть, що людина не керує своєю долею, людина не керує життям, а життя керує нею. На жаль, людина – це не божество. Припустімо, хочемо ми чи ні, а наше тіло з роками виходить із ладу, воно старіє. Не буває так, що минуло п’ять років, але ви стали молодшими, сильнішими й здоровішими, а ще через десять років ви стали бігати зовсім як юнак. Нічого такого не буває, якщо, звичайно, ви не докладете до цього зусиль. Ми не володіємо часом, ми не керуємо тим, скільки нам бути на цій землі. Існує смерть, і вона, не питаючи, переселяє нас в інше тіло, в інший світ, в іншу обстановку, забираючи все те, що ми вважали цінним. Це абсолютно не контрольована нами ситуація. Також ми не володіємо можливостями свого тіла, не можемо його трансформувати, телепортувати тощо, подібно до богів. Навпаки, це тіло постійно нав’язує нам свої обмеження.
Те саме пов’язане із зовнішніми елементами. Наприклад, у нас немає опції «встановити погоду на сьогодні» – це неймовірно. Усе це некеровані елементи, усе, що називають нечистим кармічним баченням, хаосом, сансарою. Якщо ми розглядаємо мандали, чисті країни, світи богів, то, навпаки, усі ці речі там контролюються силою свідомості. Усе це можна змінювати, робити саме так, як ти того бажаєш. Ріші Васіштха говорить: «Рамо, ти можеш досягти цього, якщо докладатимеш достатніх зусиль, якщо ти використаєш це життя, щоб розвинути силу своєї свідомості». Коли ми розвиваємо силу своєї свідомості, ми можемо певною мірою взяти під контроль наше переродження, наше життя, наше оточення і спрямовувати події належним чином. Усе це поступово, одне за одним, починає приборкуватися і з неконтрольованих проявів стає дедалі більш контрольованим.
«Той, хто говорить: «Така моя доля, я не можу їй протистояти», – нерозумний, і його залишає удача. Власними зусиллями здобудь мудрість і потім осягни її – власні зусилля завершуються розумінням суті.
Якби на Землі не було цього жахливого джерела зла під назвою лінощі, чи залишився б хтось безграмотним і бідним? Через лінощі люди на Землі ведуть тваринне життя, сповнене страждань і нещасть».
Подолання тамасу і духовні зусилля
Те, що Васіштха тут називає «лінощами», можна сказати, це енергія тамасу, яка не дозволяє сконцентрувати намір, спрямувати свідомість у необхідне русло. Духовна практика йоги – це безперервне подолання тамасу, це безперервний щоденний виклик самому собі.
Часто, говорячи про вчення лайя-йоги, ми говоримо, що це шлях без зусиль. Однак це слід розуміти правильно. Беззусильний стан споглядальної присутності досяжний лише для тих, хто вже розвинув у собі належні сили й оволодів високим рівнем споглядання. Фактично це вже рівень реалізованого майстра. Але поки цього рівня немає, ми завжди намагаємося докладати зусиль, щоб перемагати тамас як усередині, так і зовні. Тамас означає, що нам не вдається через слабку ясність сконцентрувати нашу свідомість на правильному. Більше того, іноді ми навіть не зовсім знаємо, де ж це «правильне» знаходиться через відсутність ясності.
Далі Васіштха говорить:
«Те, що називається долею, або божою волею, – просто результат минулих дій, особистих зусиль у минулому. Теперішнє нескінченно могутніше, ніж минуле. Лише невігласи задоволені результатами своїх минулих зусиль, які вони називають божою волею, і не докладають жодних зусиль у теперішньому».
Одне з визначень садхани в йозі – це тапас. Тапас – це старанність, зусилля, запалювання. Це старанність, яка запалює всередині нас дух і певні енергії, змінюючи нашу долю.
«Якщо ти бачиш, що твої зусилля в теперішньому іноді не приносять результатів, ти повинен зрозуміти, що твої зусилля зараз просто слабкі, недостатні. Слабка й нерозумна людина бачить руку долі в тому, що їй трапляється сильний, могутній ворог, і поступається йому».
Васіштха тут говорить, що ми можемо навіть докладати зусиль, але іноді не отримувати результатів. Це відбувається тому, що поки наші зусилля не перевершили ті зусилля, які здійснювалися в минулих втіленнях, поки вони недостатні. Але не слід бачити в цьому якийсь фатум, рок, тобто те, що неможливо змінити. Це означає, що потрібно просто більш сконцентровано докладати зусиль.
Коли не проявляється якийсь результат у духовній практиці, це означає, що сили нашої свідомості недостатньо, щоб притягувати нові ймовірності. Це означає, що поки сили нашого наміру замало, щоб змінювати долю, притягувати нові варіативні всесвіти.
Множинність реальностей і сила свідомості
Наприклад, просто зараз існують ситуації, де ви пробуджені, просвітлені, подібно до святого. Інший варіант: просто зараз існує ситуація, де ви не просвітлені, але є дуже багатою, процвітаючою людиною. Є ситуація, де ви є вельми досвідченим у духовній практиці монахом. Є ситуація, де ви є магом, сіддхом. Також є ситуація, де ви є не те щоб просвітленим, а божеством, здатним оперувати часом, простором, енергіями елементів.
Просто зараз є й інші ситуації, де у вас усе складається невдало, де ви зазнаєте лише поразок, а ваше життя минає в злобі й тузі. Також просто зараз є варіанти ситуацій, де ви насолоджуєтеся щасливим і спокійним мирським життям.
Усе це різні варіації ситуацій, але здатність реалізувати той чи інший просторовий тунель, притягнути ту чи іншу ймовірність залежить від сили вашої свідомості. Саме на цьому ґрунтуються парасаттарка-логіка і вчення «Йога Васіштхи».
Ми не те щоб творимо нашу долю якимись діями, а ми змінюємо кармічне бачення. Немає потреби творити світ богів, створювати його з чого-небудь. Потрібно просто змінити кармічне бачення, і світ богів проявиться миттєво.
Наприклад, якби ми зараз миттєво змінили своє кармічне бачення, свою свідомість, то на місці цієї невеликої зали виник би великий, чудовий палац. Чому б він виник? Ми б його не будували, не збирали гроші на його будівництво – він би виник природно, тому що він завжди тут перебував. Він завжди тут перебуває, але він перебуває в чистому баченні, тобто в іншому кармічному вимірі. Щоб він став нам доступним, ми теж повинні увійти в це інше кармічне бачення – чистий вимір богів. Щойно ми всі в нього увійдемо, цей палац проявиться. Це відбувається завдяки тому, що ми просто змінюємо свою свідомість і свою бгаву, переходимо на інший рівень енергії.
Фактично навіть з точки зору парасаттарка-логіки, коли люди будують палаци з каменю, піску та цементу, насправді вони не породжують причин, які приводять до наслідків. Своїми діями або відточеними намірами вони просто притягують імовірності, здійснюючи магічні підношення, коли з нової реальності висвічується те, що вони задумали. Можливо, це здається дуже парадоксальним, проте саме так і відбувається.
Коли сили нашої свідомості недостатньо, ми не можемо притягувати ті чи інші ймовірності й змінювати свою долю. Коли сили достатньо, ми можемо з великою силою притягувати різні ймовірності. Ці ймовірності як вселенські шакті входять у наше життя, і тоді ми переходимо на якийсь новий рівень причин і наслідків, входимо в інший тунель реальності. Іноді це може бути навіть дуже цікаво.
Практичний приклад зміни реальності
Наприклад, одного разу я подумав про те, що було б добре трохи змінити реальність і на території «Дів’я локи» знайти щось, наприклад, статуї чи священні тексти, або бібліотеку, або підземне місто давніх сіддхів, які практикують адвайту. Я подумав, що немає потреби їхати кудись далеко, а достатньо змінити реальність, і тоді в «Дів’я лоці» щось має знайтися. Я не приділяв цьому багато уваги.
За теорією парасаттарка-логіки, якщо у вас достатньо сили наміру, ви можете змінити навіть минуле. Наприклад, якщо минуле – прояв свідомості, то, увійшовши в достатню силу свідомості, ви можете змінити минуле, де в Росії 2000 років традиційно розвивається філософія адвайти, яка є домінуючою релігією. Усе це можливо. Усе залежить від того, наскільки ваша духовна сила може притягувати ймовірності.
Я подумав про те, що якщо на невеликій ділянці реальності змінити свідомість, то й минуле має перебудуватися. Тоді на місці «Дів’я локи» ми знайдемо священні тексти, статуї сіддхів. Приблизно протягом тижня я розмірковував про це. Коли я розмірковував, я почав відчувати, що обстановка потроху змінюється.
Наприклад, мені розповіли, що поруч є села, де жив хан Чинібек. Можливо, він міг практикувати тибетський буддизм, раз він не був росіянином. У нього була дружина, яка володіла магічними силами. Там під річкою є дзвін. Місцеві жителі кажуть, що його навіть зараз можна знайти. Потім до мене почали долинати розмови про те, що місце, на якому ми живемо, – це не Росія, а воно належало марійцям, тобто якимось іншим релігіям. Потім мені почали говорити, що ми взагалі живемо на культурному шарі, тобто тут знаходиться археологічна зона дослідження культурного шару, де можна знайти багато чого цікавого.
Через тиждень приїхали археологи, які почали говорити, щоб ми в одному місці не будували, тому що це їхня зона, де вони планують проводити розкопки. Я подумав, що ще місяць таких концентрацій – ми під землею знайдемо велике місто, його оголосять зоною археологів, і тоді нам тут узагалі буде важко жити.
Проте я дуже чітко помітив, як моя свідомість почала притягувати ці ймовірності. Можливо, якби ця свідомість і далі продовжувала виражати такий намір, то ми могли б локально змінити цей простір: під землею знайти священні тексти, мурті сіддхів, змінити минуле, у якому ми існували. До того, як я почав це робити, не існувало жодного слова про це, тобто цієї реальності не існувало. Вона була активована завдяки тому, що було створено певний намір.
Саме таким чином йогін, застосовуючи силу свого усвідомлення, змінює реальність. Наприклад, якщо ви ухвалюєте, виходячи з присутності, рішення стати безсмертним, ви починаєте притягувати таку шакті. До цього у вашому лексиконі, у вашому баченні навіть не було жодного поняття про безсмертя. Це було фантастикою або казкою. Але коли ви докладаєте достатньої санкальпа-шакті, ваша свідомість починає змінювати реальність.
Ви раптово починаєте відкривати такий тунель реальності, таке кармічне бачення, де бачите, що безсмертя можливе. Що безсмертя було можливим для багатьох сиддхів, що безсмертям зараз займається найпередовіша наука і в це вкладаються величезні інвестиції. Що глибше ви це відкриваєте, то більше бачите, що безсмертя цілком може бути реалізоване. Зрештою силою своєї санкальпа-шакті ви починаєте проявляти ці структури, доки це не буде реалізовано. Потім ви пізнаєте принцип безсмертя як завжди притаманний вам і всім іншим. Саме так ми змінюємо реальність силою нашої свідомості.
Божественна воля через особисті зусилля
«Людина повинна розуміти, що особисті зусилля — це просто інша назва божественної волі. Особисті зусилля виникають із правильного розуміння, що постає в серці, яке очищене вченнями священних писань і прикладом святих».
Особисті зусилля (санкальпа-шакті) — це божественна воля, яка проявляється через людину. Коли ми відкриваємося цій божественній волі, то наше особисте зусилля перестає бути егоїстичним — воно стає чимось уже не нашим, що йде від его, а тим, що йде від вищого «Я». Саме в цьому секрет того, що наше особисте зусилля може зрушити реальність і змінити все в цьому світі. Якщо ми докладаємо достатньо особистих зусиль, ми можемо уподібнитися тій пташці, у якої океан забрав яйця її дитинчат.
Є така історія. Пташка відклала на березі океану яйця з майбутніми пташенятами. Під час шторму океан забрав ці яйця. Сповнена рішучості, пташка поклялася вичерпати океан і почала своїм дзьобиком крапля за краплею вичерпувати океан. Океан лише реготав. Але чутки про цю пташку поширилися серед інших істот, і вони почали пліткувати між собою. Зрештою цими чутками зацікавилися навіть боги й напівбоги. Одного разу на даршані бога Вішну йому повідомили про велику рішучість маленької пташки вичерпати океан. Сам бог Вішну захопився такою великою спрямованістю і рішучістю. Він подумав, що треба допомогти цій пташці, тому покликав до себе божество океану і змусив його повернути яйця цій пташці. Таким чином сталося неймовірне.
Коли ми займаємося духовною практикою, ми на початку подібні до такої пташки, яка намагається вичерпати океан сансари. Це неймовірно. Проте в процесі самої духовної практики всередині нас розкривається нова божественна сила і нові божества. Те, чого не могло зробити наше мале «я», цілком можуть зробити ці божественні сили. У цьому сенс докладання зусиль у практиці.
Істинна природа долі та результатів зусиль
«Той, хто прагне звільнення, повинен перемкнути нечистий розум на чисті цілі шляхом постійних вправ. У цьому суть усіх писань. Необхідно з постійністю йти шляхом, який веде до істинного блага. Результати старань йогіна будуть співмірні інтенсивності його власних зусиль, і ні доля, ні Бог не можуть цього змінити.
Безсумнівно, лише власні зусилля відповідальні за те, що отримує людина в результаті. Якщо вона загрузла в печалях, то оточуючі для втіхи кажуть, що така її доля.
Однак доля або божественне втручання — лише умовність, яка через часте повторення деякими розглядається як істина. Якби доля зумовлювала все у всесвіті, то чи мали б сенс дії, навіть праведні? Чи мали б вони якесь значення, і чи можна було б когось чомусь навчити? Доля — це просто результат власних минулих дій».
Отже, якщо ми докладаємо достатніх зусиль і змінюємо себе, ми можемо повністю змінити, трансформувати наше життя в той бік, у який бажаємо. Наприклад, зі смертних істот стати безсмертними, з обмежених істот стати безмежними, з невільних стати звільненими, з тих, хто не володіє творчими силами або великим потенціалом свідомості, стати тими, хто ними володіє.
Тому я часто кажу учням: «Докладайте великих зусиль у правильному напрямку, і ви завжди будете винагороджені». Докладати необхідних зусиль — це не означає лише займатися медитацією чи концентруватися на чакрах. Радше це означає крок за кроком поступово входити в нове сприйняття всесвіту, реальності, самого себе, у нове кармічне бачення, крок за кроком учитися дивитися на світ новими, більш піднесеними очима. У цьому полягає принцип учення гуру-йоги та принцип споглядання.
