Коментар до тексту «Йога Васіштха», Історія Кундаданти
Васіштха розповідає про острів, який називався Кусадвіпою. Там було місто Іловаті, яким правив цар Праджнапаті. Одного разу цей цар зустрівся з Васіштхою і, привітавши його, поставив йому запитання. Він запитував:
«Коли весь цей видимий всесвіт розчинився, якими були причини для створення нового всесвіту? Що є цей всесвіт? Частина його постійно перебуває в темряві, десь у ньому мешкають черви. Але як виникли всі ці елементи, що складають світ, і як був створений розум, інтелект? Хто є творцем усього цього і хто це відчуває? Хто є основою всього?
Безсумнівно, немає остаточного руйнування всесвіту. Що усвідомлює кожна жива істота, те вона й відчуває. Що тоді є реальним і незнищенним? Коли людина помирає і тіло кремують, хто створює їй тіло в пеклі, щоб пройти необхідні відчуття там? Безсумнівно, не благодать і не гріхи, бо вони самі тонкі й безформні. Сказати, що «інший світ» не існує, здається такою ж помилкою, бо це суперечить твердженням писань.
Абсурдно навіть припустити, що щось безформне може проходити через відчуття покарання. Скажи мені також, як субстанції зазнають змін. Для чого писання, що описують заборони й дозволи? Що означає твердження святого тексту, що спочатку існувало лише нереальне, а потім воно стало реальним? Якщо творець Брахма виникає з порожнечі, чому ця порожнеча не створює безліч творців повсюди? Як трави й усе інше набули своїх характерних сутностей? В одному святому місці живуть одночасно двоє людей, чийсь друг і чийсь ворог. Друг молиться і просить для цієї людини довгого життя, а ворог молиться і просить її ж смерті — чиє прохання буде виконане? Якщо тисячі людей забажають «нехай я буду місяцем на небі», — чому не буде тисяч місяців, що сяють одночасно? Якщо тисячі людей медитують і моляться, щоб вони могли отримати за дружину певну жінку, і водночас вона медитує і молиться, щоб залишитися дівчиною, яким буде результат?
Як результати похорону та відповідних ритуалів відчуваються померлими за відсутності тіла?»
Багато з цих запитань такі, що за ними можна влаштовувати цілі філософські диспути й визначати переможців. І Васіштха відповідає:
«Слухай, о царю. Я відповім на твої запитання так, що всі твої сумніви розвіються.
Усі предмети в цьому світі завжди нереальні, але вони також реальні, оскільки реальна свідомість — їхня єдина реальність і їхній зміст. Що вирішить ця свідомість «це те-то й те-то», тим воно й стає, хай це буде реальним чи нереальним. Така природа свідомості».
Свідомість як творець реальності
Одна людина поставила нам у листі таке запитання: «Я хотів, щоб індійські вчителі відвідували Росію, давали вчення. Але тоді це було неможливо, бо Росія була за «залізною завісою», закрита від інших країн, у ній був комуністичний режим. Але я дуже хотів цього і медитував, а через рік СРСР розвалився. Скажіть, це сіддхи у мене проявляються? Я бачу, що моя свідомість досягає того, чого я хочу. Я хотів вивчати філософію в якомусь навчальному закладі й змоделював академію, де був би філософський факультет, де я міг би спілкуватися з професором філософії. Через рік я знайшов таку академію і вступив до неї». І описав багато подібних ситуацій та написав, що це не могло бути збігами. Це один із прикладів, як свідомість може працювати. Якщо в людини розвинена аджна-чакра, то як вона моделює майбутнє, так воно й відбувається.
Йому можна було б відповісти так: «Звісно, це не ти розвалив СРСР, але силою своєї свідомості ти потрапив у такий тунель реальності, де СРСР розвалився. Можливо, якби ти не породив таку санкальпу, у твоєму всесвіті СРСР продовжував би ще існувати». Бо свідомість ніби ковзає у просторі смислів, які транслюються безперервно. І свідомість може в цьому просторі видобувати певні смисли. Чим сильніший її потенціал, тим глибші смисли вона може видобувати.
Питання: Коли була практика споглядання сансарної мандали, там проходив мітинг комуністів, тобто грала музика, комуністичний марш, старі бабусі й дідусі робили підношення квітами мурті Леніна. У їхньому тунелі реальності СРСР не розпався чи все-таки розпався?
На фізичному рівні, звісно, розпався. Але якщо вони створять доволі сильну шакті і ця шакті передасться багатьом людям, то вони можуть навіть змінити історію і потрапити в такий тунель реальності, де він завжди існував і буде існувати. Адже все це залежить саме від сили свідомості.
Тобто вони можуть змістити себе в такі варіанти простору, де є альтернативна історія, в якій, навіть якщо СРСР розпався, він відновився або успішно розквітнув замість того, щоб розпастися. Інше питання, що зміщати себе в такі альтернативні варіанти кармічного бачення надзвичайно складно. Кармічне бачення чинить найсильніший тиск на живих істот. Воно безперервно генерує певні смисли, які поневолюють цих істот. І щоб рухатися в просторі кармічного бачення, між варіативними всесвітами, необхідно, по-перше, завжди бути самозвільненим від смислів, трансльованих сансарою, а по-друге, мати достатньо мудрості та ясності, щоб самим генерувати смисли.
Трансляція смислів і кармічне бачення
Смисли постійно транслюються, і ми живемо в безперервній трансляції смислів. Живі істоти цим смислам піддаються, тобто вони в них не самозвільнені. Вони сприймають ці смисли як природне середовище свого існування, не розуміючи, що реальність, яка їх оточує, – це лише трансляція певних смислів. Наприклад, наш всесвіт – це глобальна трансляція смислу санкальпи Брахми, але для нас це природне середовище, яке ми сприймаємо як даність.
Є таке прислів’я: «Генії винаходять пристрої. Підприємливі люди їх просувають. А дурні ними користуються, навіть не замислюючись про те, звідки вони взялися, сприймаючи їх як щось само собою зрозуміле, як певне середовище».
Приблизно те саме відбувається і на більш глобальному рівні, у масштабах Всесвіту. Але коли ми розглянемо, хто ж є джерелом цих смислів, то виявимо, що джерелами є божественні істоти, які володіють надзвичайно розвиненим усвідомленням і здатні генерувати безперервну ясність.
Питання: «Говориться, що ти створюєш своєю роботою свідомості певний тунель реальності. А чи не відбувається навпаки, що певний тунель реальності змушує тебе генерувати певні думки або сам тебе притягує? Навіть можна для прикладу взяти ситуацію з цим прабху, який написав вам листа. Тобто мала створитися певна реальність, почали генеруватися певні вібрації, і людина почала думати на цю тему. Чому й кажуть, що виникає ефект натовпу, коли ти ні про що не думав, але створюється певна енергія, ти потрапляєш під ці вібрації і починаєш думати точно так само, як і оточуючі. Питання: Чи не взаємозалежні ці явища? Ти притягуєш тунель реальності, і тунель реальності притягує тебе.
Однозначно взаємозалежні. Але я говорив з позиції ототожнення «Я є Брахман», коли твоя свідомість глибша, ніж свідомість натовпу. Тобто все залежить від рівня ототожнення, від рівня твоєї свідомості.
Це все гра, це вторинні й первинні причини. Вторинні причини можуть ініціювати певне бачення. І, навпаки, певне бачення може ініціювати певні вторинні причини. Від чого залежить, за ким буде пріоритет? Від того, у кого глибша свідомість. Якщо свідомість натовпу і соціальних процесів глибша, то вони виступлять у ролі каталізатора думок людини, і тоді людина підпаде під їхній вплив, увійде в певний тунель реальності.
А якщо людина, наприклад, харизматик, пасіонарій, що володіє колосальною духовною силою від народження або в результаті практики, то вона генерує колосальну бхаву і ясність, які незримо заливають усе навколо і змінюють тунель реальності, і тоді можна сказати, що вона ініціює нове кармічне бачення. Ці процеси взаємопов’язані. Все залежить від глибини споглядальної присутності. Оскільки безперервно відбувається трансляція таких смислів, випромінювання (дрішті-спанда), то живі істоти жорстко ними поневолюються.
Звичайно, нам здається, ніби всесвіт складається з грубих об’єктів, але це все не стільки грубі й навіть не енергетичні об’єкти, а це смисли, які безперервно транслюються з фундаментального усвідомлення. Смисли створюють кармічне бачення, кармічне бачення створює певні тонкі прани, потім тонкі прани стають тонкими таттвами, а потім вони стають грубими таттвами. Але спочатку все вирішується на рівні смислів. І можна сказати, що світ — це безперервна гра і трансляція різних смислів.
Наприклад, є шкідливі духи, які приходять до людини вночі у сновидінні й транслюють енергію перешкод або хвороб. Якщо ясності в людини недостатньо, якщо вона неусвідомлена, то вона схоплюється цією енергією перешкод і хвороб, тому вранці прокидається розбитою і ще тиждень ходить у такому стані. А якщо вона була в більш гнучкій, швидкій і тонкій свідомості, то вона зуміла не лише не зазнати впливу шкідливої енергії духів, а й сама протранслювала духам енергію чистого бачення, божественної гордості, приборкання, унаслідок чого духи відмовилися від своїх поганих задумів і навіть знайшли прихисток у Дхармі, стали її помічниками. Це означає, що людина, протранслювавши свій смисл, виступила в ролі мандалешвари й включила їх у своє бачення як сприятливих божеств у чистому баченні. І така трансляція смислів між різними живими істотами відбувається безперервно.
Припустімо, у вас були диспути. Диспути були на відносному рівні, але на глибшому рівні ви вправлялися в умінні транслювати свої смисли й самозвільняти чужі смисли. І від того, наскільки ви були усвідомлені, як глибоко перебували в споглядальній присутності й уміли поєднувати її з власною ясністю та енергією, ви або підпадали під смисли інших, або самозвільняли їх і транслювали свої смисли. Тобто це був обмін різними кармічними баченнями. Чим тоншим і глибшим було усвідомлення людини, тим краще вона могла це робити.
Вчення Васіштхи про природу свідомості
Так, далі Васіштха говорить:
«Ця свідомість замислює тіло й усвідомлює тіло. Це самоусвідомлення усвідомлює тіло, а не навпаки. На самому початку творіння не було нічого, була лише свідомість, і тому видимість світу виникла в цій свідомості подібно до сновидіння. Яким чином свідомість задумує світ, тільки тим він і стає».
Зрештою, наша духовна практика полягає в тому, щоб, задумавши себе і свій світ певним чином, стати такими, якими ми себе задумали. Якщо ми задумали себе як принцип божественної гордості й чистого бачення, то ми маємо триматися цього принципу, вирощувати його і врешті-решт стати ним. Якщо ми задумали себе як принцип природного усвідомлення, порожнечі на глибинному рівні й бгави, то зрештою ми маємо стати цим.
Кожен із вас навчається. Чого навчається? Як стати мандалешварою. І врешті-решт він колись ним стане. А ставши мандалешварою, він створить силою свого розуму цілий всесвіт, мандалу. І залежно від того, наскільки успішно він вправляється й набуває мудрості, він зуміє створити її або раніше, або пізніше, або не зуміє зовсім. Іншими словами, очистивши свою свідомість, ви створюєте силою ясності певні смисли, які й становлять мандалу, чистий вимір, де все складається лише з вашого розуму.
Васіштха говорить:
«Яким чином свідомість задумує світ, тільки тим він і стає».
Для того щоб ви змогли створити мандалу, стати мандалешварами, протранслювавши необхідні смисли, ваша свідомість має бути односпрямованою, вона не повинна збиватися з заданої мети. Вона має роками бити в одну точку. Тобто якщо людина займається спогляданням, самозвільненням, підтримує бгаву божественної гордості, чистого бачення, єдиного «смаку», інтеграції, то все це в ній має зростати без перерви. Навіть невелика перерва буде кроком назад.
Природа Брахмана і космічного творіння
Васіштха говорить:
«Однак, як жаби в колодязі, дурні й неосвічені люди ґрунтують своє розуміння на відчуттях моменту і через своє викривлене розуміння помиляються та думають, що лише тіло є джерелом відчуттів і усвідомлення. Але ми не маємо з ними нічого спільного. Яким би інтелігентним не був чоловік, якщо він не здатний припинити чиїсь сумніви, така людина є неосвіченою. Якщо самоусвідомлення є однією з характеристик фізичного тіла, тоді чому труп нічого не відчуває?
Істина протилежна. Це свідомість Брахмана, безкінечна свідомість, проявляється як цей всесвіт – як об’єкт сновидіння з’являється у твоїй свідомості. Брахман є безкінечною свідомістю, він уявляє це місто сновидіння, яке є космічною персоною. Ця космічна персона є творцем Брахмою і також складається з чистої свідомості, хоча й відома як цей всесвіт.
Що було задумано у сноподібному творінні творця Брахми, лише те й відчувається тут саме так. Так це тіло має два стани – живе і мертве. Також це творіння з’являється і зникає. Воно не має іншої причини, крім Брахмана, і тому воно є нічим іншим, як Брахманом. Існує тіло чи не існує, ця свідомість відчуває те, що вона усвідомлює де і як завгодно, до і після «смерті». Лише свідомість вигадує «інші світи» і відчуває їх такими.
Таке помилкове відчуття не припиняється, доки людина не приходить до правильних способів звільнення і не досягає пробудження, коли припиняється розумова зумовленість і свідомість стає незумовленою».
Васіштха сказав:
«Що ця безкінечна свідомість задумує, те вона й переживає. Також прокляття і благословення отримують свою силу від безкінечної свідомості. Через відповідну концепцію, що виникла у свідомості, дозволи й заборони отримують свої сили та авторитет.
Оскільки втілена істота в цьому світі не може зрозуміти, що існувало до початку цього творіння, кажуть, що до цього було лише неіснування».
Звільнення від смислів сансари
Мирські вчені описують світ як матеріальний. Санкх’я описує його як такий, що складається з гун і таттв (п’яти елементів і так далі). Але якщо ми розглянемо з ще вищої точки зору, то світ, зокрема й наш, – це певний смисл, кармічне бачення, точка зору. Елементи, фізичні закони – це вторинні прояви цієї точки зору. Це означає, що для звільнення від світу сансари необхідно повністю звільнитися від його смислів, від цієї точки зору. Звільнення від його смислів і від цієї точки зору відбувається лише тоді, коли ми проникаємо в повністю недвоїстий, неконцептуальний стан.
Але замало в нього проникнути. Багато хто в нього проникає в момент короткочасних осяянь. Питання в тому, щоб, проникнувши в нього, постійно утверджуватися в ньому, ніколи не втрачаючи, щоб, взаємодіючи з відносними смислами, тим не менш постійно перебувати за їхніми межами, щоб, відкриваючись відносним смислам, не лише не втрачати неконцептуальну свідомість, а збагачувати її методом інтеграції (це те, що називається «мати годує сина») і так далі.
Часто поведінка практиків іншим незрозуміла, їхній рівень теж може бути невидимим. Одна людина може діяти у відносному вимірі, будучи повністю несамозвільненою, а інша може зовні робити те саме, але лише з зовсім іншими цілями й планами, будучи повністю самозвільненою. Перша є душею, поглинутою сансарою, а друга є звільненим гравцем, який вільно оперує різними енергіями, не забарвлюючись ними.
Була така ситуація. Одну людину спочатку дуже критикували. Вона не подобалася тим і цим і так далі, тим не менш були ситуації, у яких вона проявляла себе дуже самозвільненою. Потім, коли ці самі люди потрапляли в подібні ситуації, вони бачили, що не можуть реагувати так самозвільнено, як вона. Потім вони каялися і говорили: «Так, я змінив свою думку про цю людину. Виявляється, що я не розумів, на якому рівні вона діє і перебуває. У мене щодо неї було багато неправильних думок, її рівень значно перевищує мій». Рівні усвідомленості та ясності важко усвідомити на зовнішньому плані.
Є така історія. Учень і вчитель подорожували з одного місця в інше. Учитель виглядав як цілком звичайна людина, а учень виглядав як дуже піднесена людина. І часто бувало так, що миряни вважали, ніби учень — це, звичайно ж, учитель, що це дуже піднесена істота, оскільки він так стримано вклоняється, так уважно бере чашку, так плавно ходить, так проникливо дивиться. Учитель же виглядав цілком пересічною людиною, тривіальною. І про нього думали, що це напевно учень. Але коли люди знайомилися з ними глибше, усе виявлялося навпаки, тому вони були шоковані. Вони запитали в учня:
— Чому ти виглядаєш таким піднесеним, а вчитель виглядає таким буденним?
Учень відповів:
— Мій учитель такий святий, що може виглядати звичайною людиною, приховуючи свою святість. Я ж поки не вмію приховувати свою святість, мені є чого в нього вчитися.
Це означає, що вчитель став повністю порожнім, він досконалий актор, гравець. Учень же — це той, хто ще прагне набути необхідної святості, йому поки бракує потрібної порожнечі.
Далі Васіштха говорить:
«Існування і неіснування, створення і руйнування подібні до відкривання й закривання очей безкінечної свідомості. Така природа безкінечної свідомості, що створення виникає і зникає постійно, як коли ти бачиш сни, ти будуєш і руйнуєш свої розумові образи за мить ока. Однак усе це лише образи, що виникають у безкінечній свідомості. Вона сама нічого не робить.
Оскільки безкінечна свідомість існує всюди і завжди, для неї немає перешкод, вона може створювати будь-який образ де завгодно і коли завгодно. Дозволи й заборони існують лише для збереження соціальної структури суспільства. Але, оскільки всі вони встановлені у свідомості, вони здатні принести свої результати, навіть коли людина залишає цей світ».
Циклічна природа духовного діалогу
Коли «Йога Васіштхи» була завершена, Васіштха сказав таку цікаву фразу Рамі:
«О Рамо, ти також запитував мене про істину в минулу кальпу, епоху. Ти також був моїм учнем, а я був твоїм учителем. І ти також мене запитував. Я чітко пам’ятаю цей діалог, і я повторив його для тебе».
Дуже дивно, що через кальпу повторюється ця ситуація, що не лише в цій кальпі існував Васіштха, а було багато Васіштх, що існував не один Рама, а було багато Рам, що багато разів між ними відбувався цей діалог.
Вчення про самовдосконаленість трьох тіл
Існує вчення, яке називається самовдосконаленість трьох тіл. Якщо продовжити це висловлювання Васіштхи й згадати це вчення, то відповідно до нього ми вже маємо самовдосконалені повністю пробуджені тіла в чистих вимірах. Тобто в нас уже існує джняна-деха — безмежне тіло мудрості, подібне до простору. У нас уже існує божественне ілюзорне тіло майя-деха — тіло, подібне до божества у вищих вимірах Сварги. У нас уже існує сіддха-деха, або шуддха-деха. І цих тіл не одне, а безмежна множина.
Іншими словами, з погляду самовпізнавання прямо зараз у вас існує незліченна множина ілюзорних тіл ваших двійників: фізичних, тонкоматеріальних, об’єднаних єдиною просторовою основою. Ці ілюзорні тіла-двійники існують у варіативних просторах, просто ви своєю свідомістю їх ще не охоплюєте. І коли цілісності та сили вашої свідомості вистачить для того, щоб пробудити миттєвий імпульс, спанду, в усіх цих ілюзорних тілах, то станеться щось на кшталт величезного спалаху, запалювання, коли всі ці тіла будуть упізнані вами як ваше власне «Я».
Принцип варіативності свідомості
Наприклад, уявіть, що у свідомості існує безмежна множина варіацій, що в цей момент є п’ять мільярдів ваших тіл, які слухають подібну лекцію, а також є й інші, які слухають лекції трохи на іншу тему. Це навіть не кажучи про те, що є ваші варіації ще й в інших тілах. І це до безкінечності. Це принцип варіативності свідомості. У той момент, коли ваша свідомість розширюється, ці ваші тіла самовпізнаються як природно властиві вам, як ваші власні й миттєво емануються, маніфестуються.
Іноді описують випадки, коли люди зустрічаються зі своїми двійниками. Але ці двійники трохи відрізняються. Це приклад того, як при перетині різних тунелів реальностей відбувається зустріч зі своїми ілюзорними тілами. У сутрах описуються здатності святого випромінювати незліченну кількість ілюзорних тіл. Чим глибша й сильніша свідомість, тим сильніша така випромінювальна сила. Усе це і є проявом творчої сили свідомості — спанда-шакті. Ця творча сила свідомості залежить від того, наскільки глибокі присутність і зануреність у бхаву.
