Коментар до тексту «Шрі-гуру-чарітра»
Текст «Шрі Гуру чарітра» — життєпис втілення авадхути Даттатреї. Розділ «Шістдесятирічна безплідна жінка завагітніла».
«Жив у Ганагапурі брамін на ім’я Соманатх. Він знав усі шастри. У нього була віддана дружина на ім’я Ганга. Хоча їй було шістдесят років, у неї не було дітей. Вона відвідувала Шрі Гуру щодня, запалювала світильник і виконувала арати для нього.
Шрі Гуру був задоволений, і одного разу він сказав їй: «Яке твоє бажання? Господь Шанкара задовольнить його».
Тоді Ганга молила зі складеними руками: «О, Гуру, люди погано говорять про мене і не дивляться мені в обличчя, тому що в мене немає дітей і я грішна. Немає спасіння без потомства. Я не маю щастя мати дітей. Благослови мене мати дітей у наступному народженні».
Гуру усміхнувся і сказав: «Хто бачив наступне народження? Ти народиш дітей у цьому житті».
Ганга сказала: «Як я можу народити дітей у цьому житті? Я вже стара для цього. Я вирушала в паломництво і служила дереву ашватха, щоб мати дітей. Я виконувала врату й упасану, але моє бажання не було задоволене».
Врата — це обітниця, упасана — це поклоніння.
Зрозуміло, для мирянина мати дітей дуже важливо. Для монаха не мати дітей — це благословення. Тобто все залежить від того, до якого статусу ви належите. Те, що добре для одного, є отрутою для іншого. Даттатрея так говорить: «Те, що добре для богів і сіддхів, погано для мирських людей. Те, що добре для мирських людей, не годиться для йогів, монахів і сіддхів».
Живі істоти поміщені в різні кармічні умови, тому між ними існує величезна відмінність. Коли ви стаєте монахом, ви повинні пам’ятати, що між вами і мирськими людьми існують відмінності розміром із всесвіт. Можливо, ваше життя в сансарі буде останнім, на відміну від звичайних людей. Пам’ятаючи про це, ви завжди повинні берегти себе як монах і ніколи не змішуватися з іншими статусами.
Так само, якщо ви учень-мирянин і ваш шлях — практика у світі, ви теж повинні пам’ятати, що відрізняєтеся від непрактикуючих мирських людей. Якщо ви будете зберігати таємні обітниці й самаї, навіть практикуючи у світі, ви також досягнете звільнення. При цьому ви не повинні зараховувати себе до мирян. Ви лише граєте роль мирянина, а насправді ви є практиком, який не пов’язаний ні з чим мирським. Між практиком, який прагне просвітлення, і тим, хто занурений у мирські цілі, різниця розміром із всесвіт. І під час взаємодії з мирськими людьми ми завжди повинні враховувати ці відмінності. Не слід пропонувати іншому свій спосіб мислення, якщо він сам про це не просить, тому що він може бути не готовий його сприйняти.
«Тоді Шрі Гуру сказав: «Твоя відданість не марна. Служи Ашватсі з вірою. У тебе народяться донька і син. Усунь усі сумніви з розуму».
Після цього Шрі Гуру розповів історію Ашватха Нараяни.
Одного разу Нарада, син Брахми, прийшов в ашрам ріші після подорожі трьома світами. Відлюдники служили йому і попросили його розповісти історію Ашватхи. Нарада сказав: «Брахма перебуває в корені дерева Ашватхи, Вішну — в центрі, а Шанкара — на вершині. Шанкара перебуває на південній гілці, Вішну — на західній, а Брахма — на північній.
В АУМ «А» символізує основний стовбур, «У» — гілки, «М» — квіти і плоди. Тобто ОМ — форма Омкар. Роблячи кожен крок, ви отримуєте нагороду».
Після служіння Свамі протягом трьох днів Ганга побачила сон, у якому брамін звелів їй обійти навколо Шрі Гуру з Ганагапура сім разів із відданістю і з’їсти прасад, який він дасть, і тоді її бажання будуть задоволені.
Одразу Ганга прокинулася і згадала свій сон. Вона завершила ашватха-пуджу, пішла в монастир, обійшла навколо Гуру і вклонилася йому.
Шрі Гуру усміхнувся і дав їй два фрукти в подарунок. Вона з’їла їх, спочатку давши подарунки брамінам.
Завдяки милості й благословенню Шрі Гуру стара подружня пара повернула собі юність, і вони змогли мати дітей. Вона їла добру їжу й концентрувалася на Гуру протягом трьох днів. На четвертий день після омовіння подружжя отримало даршан Шрі Гуру. Шрі Гуру благословив «Супутхраватхі Бхава». Усі люди були щасливі дізнатися, що вона не безплідна. Через дев’ять місяців вона народила дівчинку. Астрологи передбачили, що в дівчинки буде вісім дітей. Через десять днів Ганга взяла дитину відвідати Гуру. Він благословив дитину й обдарував її, сказавши: «Ця дитина житиме сто років. Усі поважатимуть її, і цар півдня відвідає її. У неї будуть сини й доньки. Її чоловік буде просвітленою людиною, і вона буде віддана йому».
Потім Ганга молила про сина.
Шрі Гуру запитав її: «Ти хочеш мати розумного сина, який житиме тридцять років, чи нерозумного, який житиме до ста років?»
Ганга молила: «Я хочу мати розумного сина, але він має бути батьком п’ятьох синів».
Завдяки милості Шрі Гуру в неї народився син, який став знавцем Вед і шастр, і в нього було п’ятеро синів.
Шрі Гуру Мурті — це любов до відданих. Як хтось може зустріти труднощі, коли він молиться йому зі спрямованим розумом? Це істина, що Гуру дасть усе, що ми попросимо. Концентруйтеся на ньому без сумнівів у своєму розумі».
Гуру-йога і самопізнання
Коли ви читаєте життєпис святих рівня Даттатреї, це не просто агіографія, слухання історій, це процес очищення тонкого тіла через Гуру-йогу зі святим. Говориться, що саме таке слухання усуває двоїсті перешкоди в тонкому тілі, затьмарення, кармічні перепони. З погляду лайя-йоги, для нас процес слухання ще важливіший, тому що, споглядаючи, ми повністю об’єднуємося з тим, що ми слухаємо, і впізнаємо це як самого себе. Можливо, це важко зрозуміти, але по-справжньому Гуру-йога здійснюється тоді, коли йогін упізнає в собі абсолютну природу. Іншими словами, з погляду адвайти, слухати про Даттатрею — це означає впізнавати себе Даттатреєю.
Найглибші самскари, що є нашою кармою, і его перебувають у минулому. Ми постійно ототожнюємо себе з минулим знанням. Коли ж це ототожнення дуже сильне, наше его максимально кристалізоване. І тоді в нас немає жодної свободи вибору, ми не можемо змінити думку про себе, ми зв’язані нею по руках і ногах. Думка про себе складається з нашої власної пам’яті та з пам’яті інших людей про нас. Тоді ми жорстко дотримуємося того, щоб цю думку постійно підтримувати й відновлювати. Таке підтримання й відновлення думки про себе називається ахамкарою, хибним его. І коли ми його постійно підтримуємо й відновлюємо, ми з ним безперервно ототожнюємося. У дитинстві це ще не дуже проявлено, але після тридцяти-сорока років проявляється з колосальною силою, тому в людини не залишається навіть думки, що вона може бути кимось іншим, ніж вона звикла себе вважати.
Таке ототожнення сильно кристалізується, унаслідок чого людина звикає бачити лише очима цього сформованого досвіду. Вона дивиться на світ, на себе й на інших лише крізь призму цього досвіду. Це і є карма. Як би вона не хотіла, вона дивиться саме цими очима, а не іншими. І через те, що вона дивиться очима такого кармічного бачення, вона цим сильно зумовлена. Коли ми починаємо змінювати пам’ять про себе, відкидаємо своє хибне его й стаємо внутрішньо непередбачуваними, неототожненими, необмеженими, ототожненість із нашим хибним «я» починає відходити, і всередині починає проступати наша глибинна природа. Поступово ми виявляємо, що цей глибинний стан невизначуваний: залежно від бхави й настрою санкальпи, ми можемо поставати в тій чи іншій іпостасі. Ми можемо демонструвати ту чи іншу частину своєї особистості, але при цьому не ототожнюватися з нею.
Принцип божественної гордості означає, що ми впізнаємо брахма-ахам-бхаву як свою справжню сутність. Ми перестаємо ототожнюватися з минулим досвідом, але безперервно ототожнюємося з брахма-ахам-бхавою. А хибне его, яким ви звикли вважати себе, існує як костюм, як зручна маска, необхідна для зручності взаємин з іншими.
Самопізнання означає безперервно впізнавати свою абсолютну природу завдяки спогляданню. Можливо, те, про що я говорю, деяким важко зрозуміти, проте насправді все саме так і є. Якщо ви правильно споглядаєте й осягаєте вчення, ви приходите до цього самого висновку.
Тому, коли ми слухаємо життєпис Даттатрєї, не слід думати, що це говориться про щось окреме від нас. Споглядаючи під час слухання життєпису Даттатрєї, ми повинні впізнавати себе як Даттатрею.
Випробування і перешкоди на шляху
«Нарахарі зцілений від прокази
Одного разу брамін на ім’я Нарахарі, який страждав на проказу, прийшов до Шрі Гуру в Ганагапур. Він із відданістю вклонився Гуру і сказав: «О, Гуру, я прийшов сюди, почувши про твою славу. Я страждаю на цю хворобу через мою гріховну карму. Я вивчав Яджурведу, але все ж люди уникають мене. Ніхто не хоче дивитися на моє обличчя, моє життя стало жалюгідним. Я здійснив паломництва до багатьох місць, але не був зцілений. Тепер у мене немає бажання жити. Будь ласка, змилуйся наді мною».
Шрі Гуру сказав: «У тебе проказа через безліч гріхів, які ти скоїв у минулому житті. Виконуй із відданістю те, що я скажу тобі».
Хвороби виникають через власні гріхи в минулих життях або через гріхи інших людей, узяті на себе. Що таке хвороба? Це груба енергія та інформація, яка з тонкого тіла входить у фізичне тіло. Прояв хвороби на фізичному рівні — це вже останній етап. Але починається хвороба ще на енергоінформаційному рівні, проявляючись у вигляді дисбалансу прани. Наприклад, якщо в когось захворювання легень, це свідчить про дисбаланс прана-ваю. Зазвичай захворювання є результатом недбалого поводження з праною, або це наслідок якоїсь тенденції свідомості замикатися, чіплятися за щось.
Якщо хвороба з’явилася в результаті недбалого поводження з праною, треба просто працювати з праною, наприклад: робити пранаями, очищати наді, концентруватися на чакрах. Концентрація на чакрах, якщо її довго практикувати, усуває будь-які хвороби. А якщо це енергоінформаційне захворювання, то потрібно працювати на рівні інформації з тонкими астральними потоками й виконувати очисні практики, наприклад: начитувати очисні мантри, виконувати обкурювання пахощами, робити простягання перед статуями святих, давати якісь очисні обітниці, виконувати покаяння, робити омовіння у святих джерелах. І ці очисні методи слід практикувати доти, доки інформація повністю не очиститься і не з’являться знаки очищення у сновидіннях. Наприклад, якщо людина бачить уві сні, як вона випльовує щось або як з її тіла виходять пір’я та комахи, то це явна ознака очищення тонкого тіла.
Чому такі речі можуть відбуватися? Що таке гріхи минулих життів? З недвоїстої точки зору все залежить від того, яку свідомість має людина. Наприклад, святий може здійснити так звану гріховну дію, але при цьому накопичити заслугу. Гріхи минулих життів — це затьмарені стани розуму, які були породжені внаслідок якихось дій. Якщо, будучи несвідомою, людина здійснювала якісь дії, у неї були затьмарення, ці затьмарення зафіксувалися й притягнули певну енергію, яка відбилася в її астральному й каузальному тілі, а в цьому житті шлейф цих негативних енергій тягнеться за нею, — це і є гріхи минулих життів.
Якщо ж йогін звільняється від дуалістичного мислення, перестає відчувати затьмарену свідомість і постійно перебуває в присутності, у дева-бхаві, його свідомість завжди позитивна, абсолютна й чиста. Тоді ці нечисті астральні потоки з часом залишають його, і він повністю очищається. Зазвичай ми говоримо, що найкращий засіб очищення гріхів — це природний стан. Якщо ви йому довіряєте і настільки глибоко в нього занурені, що відчуваєте, ніби з тіла йде світло, то будьте певні, що навіть найнечистіші затьмарення, які йдуть із минулих життів, обов’язково очистяться навіть без ритуальної практики. Проте деякі речі (начитування мантр, пиття освяченої води, обкурювання пахощами тощо) можуть у цьому допомагати, якщо ви їх регулярно виконуєте. Бхаджан-мандала — це теж найпотужніша очисна практика, це очищення рівня чистих земель або святих небес. Якщо ви її тривало виконуєте, ваші тонкі тіла очищаються.
Сила віри й відданості
«Потім він узяв сухий шматок святого фігового дерева, дав його браміну і сказав: «Посади це на сході від сангама. Здійсни обмивання в сангамі, поливай дерево тричі на день і служи йому з вірою та відданістю. Ти будеш зцілений того дня, коли дерево пустить зелені пагони».
Брамін зробив так, як радив Шрі Гуру. Він дотримувався посту й виконував служіння. Минуло сім днів. Учні в монастирі говорили йому: «Яка користь поливати сухий шматок дерева? Ми не думаємо, що він пустить паростки і стане деревом. Твої накопичені гріхи не можуть бути зруйновані. Ти марно витрачаєш свою енергію».
Нарахарі відповів їм: «Слова Гуру ніколи не брешуть. Я твердо вірю, що це дерево пустить паростки, тому я поливатиму його до кінця мого життя».
Учні з монастиря пішли до Шрі Гуру і сказали: «Цей дурень поливає сухе дерево. Він не слухає нас. Якою буде його доля?»
Шрі Гуру відповів: «О, учні, це питання часу й відданості. Він отримає нагороду за свою віру в слова Гуру».
Потім він розповів історію.
Давним-давно жив цар на ім’я Сімхакеху, у якого був син на ім’я Дананджая. Одного разу принц поїхав на полювання і захотів пити. Він зустрів мисливця, який дав йому води. Цей мисливець побачив храм Шиви зі зламаним лінгамом. Він хотів служити лінгаму, але той був зламаний. І тоді Дананджая сказав йому: «Навколо храму є багато каменів, схожих на лінгам, ти можеш служити одному з них. Служи каменю з вірою та відданістю». Мисливець запитав Дананджаю, як служити лінгаму. Він прийняв принца як свого гуру і вчився в нього здійснювати служіння.
Потім мисливець пішов додому і розповів дружині про все, що сталося. Він щодня служив лінгаму і пропонував читабхасму Ішварі. Він діставав її із землі після кремації. Одного разу він не міг дістати читабхасму. Він був занепокоєний і сказав про це дружині. Вона сказала: «Чому ти турбуєшся? Помісти мене в дім, підпали його й отримаєш читабхасму. Запропонуй її Ішварі. Якщо ти так вчиниш, то не порушиш свого служіння Ішварі». Мисливець не погоджувався з тим, що сказала його дружина, але вона наполягала. Він зробив так, як вона хотіла. Він спалив дім разом із нею, взяв читабхасму і завершив своє служіння. Потім, як завжди після служіння, він покликав свою дружину для прасаду, і вона прийшла. Дім був неушкодженим. Мисливець був здивований і запитав дружину: «Як ти прийшла?» Вона відповіла: «Я встала і прийшла, щойно ти покликав мене». Це було чудо Парамешвари. Мисливець повністю став відданим, і Парамешвара з’явився перед ним.
Шрі Гуру сказав своїм учням: «Якщо ви маєте віру в слова гуру, ви заслужите його милість».
Як завжди, Шрі Гуру пішов до сангама. На зворотному шляху він зрадів, побачивши Нарахарі, який поливав сухе дерево з вірою в Шрі Гуру. Гуру побризкав святою водою зі свого камандалу на дерево. Через короткий час воно заблищало й пустило зелені пагони. Суха палиця перетворилася на святе фігове дерево, і хвороба Нарахарі зникла. Натхненний цим, він почав співати гімни відданості. Гуру благословив його і сказав: «Ти перший із моїх учнів». Він звертався до нього як до Йогешвари. Після цього Нарахарі жив у Ганагапурі й був ініційований у Відья-Сарасваті-мантру».
