Сила віри як основа духовної трансформації

Коментар до тексту «Великий йог Тибету Міларепа»

«Так він співав, потім, поклавши руки на мою голову, він сказав: «Сину, твій відхід розбиває мені серце, але непостійність — властивість усього складеного, і ми нічого не можемо з цим вдіяти. Все ж побудь зі мною кілька днів, обміркуй отримані настанови і, якщо щось буде незрозуміло, уточни в мене». Так я залишався з Гуру ще кілька днів і слухав його вказівки, усував нерозуміння й сумніви щодо отриманих настанов.

Потім лама сказав: «Дружино, приготуй підношення їжі з найкращих продуктів. Міла збирається покинути нас, і я маю підготуватися до прощальної церемонії». Мати зробила підношення ламі та Їдаму, а також пожертви дакіням і божествам-охоронцям, і приготувала основну їжу для всіх новоприбулих. Перебуваючи серед нас, лама явив себе в образі Їдама, у символах ваджри й дзвіночка, дорогоцінного колеса, лотоса, меча, у трьох складах ОМ, АХ, ХУМ червоного, білого, синього кольору відповідно, а також у вигляді світлових сфер, видимих і невидимих.

Потім він сказав: «Це чудесні перетворення. У тому, щоб показувати їх без певної мети, мало користі, я ж показав їх як прощальний подарунок Міларепі». Побачивши в ламі живого Бога, я сповнився великої радості й подумав, що теж постараюся здобути такі чудесні сили за допомогою медитації. Лама запитав мене: «Сину, чи бачив ти, чи віриш ти в ці перетворення?» «Я настільки вражений, що не можу не вірити. Я думаю, що маю постаратися досягти того самого за допомогою медитації». «Що ж, якщо ти й справді так думаєш, можеш вирушати в путь. Я показав тобі ілюзорність усього сущого, тому практикуй старанно. Знайди усамітнений притулок у безлюдних горах, лісах і снігах. Із гірських обителей знаменита Славетна перемога (Г’ялґьї-Шрі-Ла), що в Лато, вона благословенна великими святими Індії, піди туди й занурся в медитацію. Гора Тісе, згадана самим Буддою як Снігова Гора, є палацом Їдама, іди туди й медитуй. Лапчі-Канг — одне з двадцяти чотирьох священних місць, піди туди й занурся в медитацію. Ріво-Палбар і Єлмо-Канг-ра в Непалі є священними місцями, передбаченими в сутрах, піди туди й занурся в медитацію. Дрін-Чубар — місце перебування дакіні, що охороняє цю місцевість, піди туди й занурся в медитацію. Медитуй у будь-якому відповідному усамітненому місці, підніми в кожному з них знамено медитації. Розташовані поруч на сході Деві-кот і Царі — великі священні місця, але ще не настав час їх відкривати. У майбутньому твої духовні сини відкриють їх, але ти вирушай медитувати в наперед визначені святі місця. Якщо ти будеш медитувати, то таким чином послужиш своєму ламі, висловиш вдячність своєму батькові й матері та досягнеш мети всіх живих істот. Але якщо не будеш медитувати, то все життя, що залишилося, лише збільшуватимеш злі діяння. З цієї причини присвяти себе медитації, відсічи всі пута пристрасті й уникай товариства тих, хто прагне задоволення».

Коли він говорив це, на його очі навернулися сльози: «Ми, батько й син, більше не побачимося в цьому житті. Я не забуду тебе, і ти не забудеш мене. Після цього життя ми обов’язково зустрінемося знову у світі дакіні, тому радій. У певний період визначеної практики ти зіткнешся з великою перешкодою. Коли це станеться, подивися на цю річ, яку я тобі даю, але не розкривай її раніше строку». І лама дав мені запечатаний сувій. Я закарбував у своєму серці ці останні слова підтримки. Пізніше спогади про них посилювали мою відданість Учителю».

Коли Міларепа практикував, він мав безмежну віру й рішучість. Так само, якщо у вас є безмежна віра й рішучість, ви можете успішно трансформувати себе. Оскільки світ є продуктом нашого «Я», нашого великого Ума, то від того, як ми сприймаємо його, залежить дуже багато, можна сказати, залежить усе. Коли ми віримо, що світ такий, він таким і є; коли ми віримо, що світ у чистому баченні являє собою мандалу божеств, він таким і стає.

Півтори тисячі років тому в Єгипті в епоху ранніх християн був утікач-розбійник. Він утік із в’язниці, шукав, де б йому поїсти, і випадково забрів до жіночого монастиря. Він подумав: «Прикинуся-но я паломником. Можливо, мене тут нагодують і прихистять хоча б на нічліг». Після в’язниці він виглядав дуже худим і виснаженим, на ньому був подертий одяг. Черниці подумали, що це якийсь відлюдник, аскет-пустельник, тому його впустили й нагодували. Комусь здалося, що це якийсь відомий святий, і черниці почали шепотітися між собою, що до них прийшов відомий аскет-пустельник, щоб попросити їжі, тому вони навперебій почали служити йому. У монастирі була одна стара черниця, яка тяжко хворіла й була при смерті. Вони подумали: «Можливо, він її зцілить». Коли розбійник побачив, що до нього почали звертатися як до святого, він подумав: «Поки дають їсти, гратиму роль». Його посадили на почесне місце, піднесли страви, а потім попросили зцілити черницю. Тоді він закотив очі, здійняв руки до неба, а потім поклав їх на неї. Черниця мала сильну віру, тому раптово була зцілена. Усі почали прославляти святого за звершене чудо. Це справило такий шокуючий вплив на самого розбійника, що він розкаявся, охрестився, навернувся у віру й пішов у пустелю, щоб протягом найближчого часу виконувати суворий тапас. Згодом він став одним із великих святих. Тобто це реальна історія з життя одного святого.

Так само, якщо ми володіємо необхідною вірою, то Три коштовності рятують нас. Якщо ми маємо віру, що Гуру подібний до святих або є втіленням Даттатреї, так воно і є. Усе стає тим, у що ми віримо, тому що світ навколо — це продукт нашої віри. Якщо ми маємо віру в те, що «Я є Брахман», ми Брахманом і стаємо. Якщо маємо віру, що пробуджуємося в цьому житті, ми пробуджуємося в цьому житті.