Сатсанг як налаштування на тонкі вібрації
Сатсанг — це налаштування на мозкові хвилі Гуру, якщо говорити науковою мовою. Що таке мозкові хвилі? Це вібрації тонкого тіла. Телепатія. Чи можете ви налаштуватися, чи ні, чи можете вловити сигнал, чи ні, наскільки ви чутлива людина. Це не означає, що вам треба вгадати. Я щось подумав, а ви вгадали. Це не така телепатія, це налаштування на вібрації тонкого тіла. Тонке тіло має певну частоту вібрації. Якщо ви її вловите й налаштуєтеся, ваше тонке тіло теж перебудується. Для цього уявляйте ілюзорне тіло Гуру у формі Даттатреї, як вам давалося в практиці ілюзорного тіла. Але навіть вібрація тонкого тіла — це ще не все. Є вібрація порожнечі, вібрація природи Ума. Тонке тіло — це лише похідна. Це найвищий спосіб отримувати сатсанг.
Якщо ви налаштувалися правильно, ви відчуєте цілісність, сильну спостерігаючу свідомість, відсторонену від усього, яка начебто діє, але й не діє, яка начебто живе, і водночас немов не живе, яка і в пранах, і в тілі, але за межами і прани, і тіла. Ця спостерігаюча цілісність притаманна й вам. Але вона або не розкрита, або не виявлена, або дуже слабка. Її треба посилювати, посилювати, з її допомогою звільнятися від карми. Навіть коли ми її відкрили, це ще нічого не означає. Карма ще є. Ще має бути здійснена велика дія, махакрійя. Яка дія? Розчинення карми.
Сила спостерігаючої присутності та життєва енергія
Тому ця спостерігаюча присутність має посилюватися, набирати силу. Їй належить багато зробити. Сама вона поза діянням, але може робити дуже багато. Їй належить багато зробити. Вона має гармонізувати ваші прани, вашу життєву силу, ваші вітри. Захистити вас, додати вам сил у житті, збільшити тривалість життя. Кожна людина має свій термін життя, відведений деватами. Якщо їй відведено життєвої сили на дев'яносто років, вона живе дев'яносто років — і все. Якщо вона стикається з перешкодами в житті, то навіть якщо їй відведено дев'яносто років, вона проживе вісімдесят. А десять років життя вона не проживе через перешкоди. Якісь непередбачені перешкоди — і вона може залишити тіло раніше строку. Але в неї цей запас життєвої сили може зберегтися, тоді в наступному житті ці роки будуть додані. Або вона проживе довше, або через ці десять невідпрацьованих років втілиться дитиною, проживе їх і помре маленькою. Коли маленькі діти помирають, таке трапляється. Це означає, що в неї ще залишився запас із того життя, але те життя було перерване, і нове втілення короткочасне.
Але через випадкові чинники людина може не використати відведений їй запас життєвої сили. Якщо у вас є спостерігаюча сила усвідомлення, джняна-шакті, сватантрія-шакті, ви можете збільшити свою життєву силу, набути сіддх довгого життя, додати десять, двадцять, тридцять років. А якщо сила дуже велика, то безмежно відсувати цей термін, як безсмертні сіддхи. Ми повинні навчитися черпати силу зі свого усвідомлення.
Двійники та духи-покровителі
Вважається, що кожна людина має свого двійника, таку саму, як вона, людину, але та живе в іншому місці. Ці двійники пов'язані. Як правило, їхня життєва сила теж пов'язана. І кожна людина має ще й духа-покровителя. Припустімо, якщо якась людина залишає тіло, то інший дух хоче її захистити, і він перекладає негативну карму однієї людини на іншу, на двійника: цю я захищаю, а ця — байдуже. Або в тієї людини може викрасти життєву силу й віддати цій. Це відомо серед шаманів. Якщо шаман опікується якоюсь сім'єю, родом або кланом, він тоді бореться з цими духами, щоб вони відпустили душу й не чіпали її, якщо він нею опікується. Непрості бувають речі.
Життєву силу можна, як гроші, в одного забрати, іншому віддати. Її можна накопичити, як кошти на рахунку в банку, стати дуже багатим щодо життєвої сили, мультимільйонером. Якщо сила присутності велика, прани сильні, елементи цілісні. Вам не потрібні долари, рахунки в банках, вам потрібна сила духу, прана, життєва сила. Величезна, просто неймовірна.
Запитання: Чим схожі двійники?
Тіла однакові, структура тонких тіл, генетика, чакри однакові. Це різні душі, але вони немов дзеркальні. Якимось незбагненним чином вони пов'язані.
Запитання: Вони схожі зовні?
Так, і доля в них часто схожа. Але вони можуть жити в різних куточках планети, у різних країнах. До мене іноді підходили люди й казали, що зустрічали людину, схожу на мене. Якщо в людини сильний дух-покровитель, то він, піклуючись про свого підопічного, шукає цього двійника, щоб забрати в нього силу й передати тому. Але якщо в цієї людини Гуру — сильний покровитель або шаман-покровитель, то він вирушає в тонкому тілі й бореться із цим духом-покровителем, каже залишити його, не чіпати, надати всьому природного перебігу. Таке трапляється. Ваше ілюзорне тіло й ваша присутність — ось ваш істинний покровитель, захисник. Це ваша цілісність.
Порожнеча й самозвільнення
Але щоб це було справжньою силою, ви повинні вчитися бути порожніми всередині, порожніми. Відокремлювати себе від порухів душі, від прив’язаностей, від усього. Порожнеча. Нечіпляння. Усвідомлювати, відпускати, відокремлювати. Порухи душі вас послаблюють, прив’язаності послаблюють. Часто, коли людині чинять перешкоди демони, духи, вони роблять це тому, що в людині є якісь темні сторони, і це їх притягує. Іноді людина може звільнитися від них, якщо пожертвує, піднесе ці клеші. Іноді демонів можна втихомирити підношеннями, фізичними або візуальними. Але найбільше вони люблять підношення вад, клеш. Якщо людина піднесе їм свої клеші, вони відчепляться, саме це їм і було потрібно, вони отримали своє. Що означає — піднесе клеші? Сама від них відокремиться, віддасть, не триматиметься за них. Щоб підносити, треба бути порожнім, не триматися, не чіплятися.
До одного йогіна в печеру заповзала змія. Вона його лякала. Гуру радив йому читати мантри, захищатися, але вона все одно приповзала й лякала його. Тоді Гуру сказав йому взяти палицю й намалювати хрест на животі змії. Він сказав, що це сильно вразить змію. Тоді він узяв палицю, і коли змія підповзла, намалював у неї на череві хрест. Намалювавши хрест, він побачив, що хрест з’явився в нього на животі. Тоді він зрозумів, що ця змія була з його ума. Його ум і був цією змією.
Тантричні методи пов’язані з візуалізацією, мантрами, перетворенням на ішта-девату, їх усі треба знати. Але метод Ануттара-тантри — це порожнеча, самозвільнення. Ви поєднуєте тантричні методи візуалізації, мантри, перетворення на Даттатрею із самозвільненням.
Коли до Міларепи в печеру прийшли духи, він намагався вигнати їх гнівними діями, читати мантри, але не вийшло. Потім почав робити їм підношення, але вони все одно йому заважали. Тоді він просто почав медитувати на порожнечу нероздільно зі своїм умом, зрозумів, що ум увів його в подвійність. І вони зникли.
Корисно володіти тонким тілом, візуалізацією, ілюзорним тілом — усе це корисно. Завдяки цьому приходять різні сили. Але понад усе — перебування в необумовленому, внутрішня порожнеча, самозвільнення. Ваша внутрішня порожнеча з’являється через смирення. Навіть якщо ви не бозна-який споглядач, але здатні до смирення, виявляти терпіння, ваші карми іноді полишають вас навіть так, як не вийде через медитацію. Хтось підійшов і плюнув вам в обличчя. Ви смиренно вклонилися. Велика людина, хто так може. Якщо ви плюнули у відповідь, отже, звичайна людина. Іноді так перевіряють сіддхи або демони. Якщо реагує як звичайна людина, він слабкий, з ним можна робити що завгодно. А якщо він реагує зі смиренням, із контролем ума, краще до нього не підходити, це сильна людина, сильний йогін, йому нічого не можна заподіяти.
Сома так забрав у Бріхаспаті дружину. Бріхаспаті розгнівався, а Сома сказав: «Твій гнів показує, що ти слабкий, що ти нічого мені не зробиш, що ти недостойний, тому я навіть не слухатиму тебе».
Смирення як джерело сили
Наша обумовлена реакція, наша образа, наш гнів, наша заздрість, наші ревнощі, наші прив’язаності — усе це наші слабкості. Це все, що позбавляє нас сили, позбавляє внутрішньої порожнинності. Тому що це функції его, а его людське, воно нічого не може. Наше смирення — це здатність відокремити себе, це наша сила, дуже велика сила, ядерна сила. Наші примхи, наше потурання собі — усе це наші слабкості. Але наше приборкання ума — це дуже велика сила. У цьому різниця між людиною й садху, садху і джняні.
Що більш порожнім ти є, то більше шакті можеш пропустити крізь себе: джняну, сватантрію, крію, айшвар’ю. Ти порожній, крізь тебе, немов крізь канал, проходять ці сили. Вони тобі підкоряються. А якщо від его, тобто якщо ти не порожній, ці сили крізь тебе не проходять, не підкоряються тобі. Тому що ти маленький, ти як точка, ти не простір.
У нас є сильна тенденція накладати, проєктувати, породжувати думки, породжувати оцінки, навіть несвідомі, на підкірковому рівні. Це відбувається навіть швидше, ніж ми помічаємо. Але ви повинні стати тоншими, стати глибшими за це, спостерігати, одразу схаменутися й розчиняти. Щойно виникла оцінка — розчинили її, щойно з’явилася думка про когось — розчинили. Треба сказати уму: «Уме, ти нічого не розумієш про сили Всесвіту, ти нічого не знаєш. Слухай розум, буддхі, слухай Атман. Не накладай свої проєкції». Це теж смирення. Смирення ума перед буддхі.
У святого немає власної думки про що-небудь. Є усвідомлення, а думки немає. Але в людини є думка з минулого досвіду, з пам’яті душі й тонкого тіла, з карми. Вона й уводить її в оману. Бути порожнистим, дедалі більше звільнятися від думок. Така думка, інша. Хіба що лише як гра.
Пам’ять тонкого тіла та звільнення від минулого
Пам’ять тонкого тіла заважає бути порожнистим. Вона ще багато чого містить, підштовхує до різних речей. Ви повинні пам’ятати, що, ставши монахами, ви знищили в собі олігарха, царя, сім’янина, коханого, чоловіка, дружину, бізнесмена, солдата, можливо, хтось — бандита, мирського вченого, рок-зірку, попспівака, художника, поета, усі таланти в мирському сенсі, людину, яка насолоджується, бхогі. Тому що все це — нові життя, нові тіла, нові втілення. Треба постійно вирішувати: чи підтримувати мені це всередині, чи розчиняти. Але я вам раджу: краще розчиняйте. Краще вчіться розчиняти. Тому що цьому не буде кінця. Тому що Всесвіт нескінченний, і Всесвіт невідання теж нескінченний. Можна п’ять тисяч кальп і далі бути співаками, царями, бізнесменами, чоловіками, дружинами, п’ятсот тисяч кальп. Для Всесвіту це непомітно. Немає кінця невіданню, вадам, ілюзіям, оманам немає кінця. Усюди є нескінченні світи. Але це наша точка вибору, точка переходу.
Є духи, які після смерті пережили якийсь шок, а потім з’являються перед людьми в певних місцях. Наприклад, на дорогах зупиняють машини. Водій саджає їх, везе. Вони можуть мати блідий колір обличчя, дивно спілкуватися, а потім або попереджають водія про небезпеку, або зникають. Водій обертається, а позаду нікого. Потім у шоковому стані п’є таблетки. Приходить до міліції, каже: «Мене зупинив такий-то юнак або дівчина, сів на заднє сидіння». «На цьому повороті часто таке буває», — вони вже знають про це, таке трапляється не вперше. Підіймають архівні записи, виявляється, кілька років тому хтось потрапив там в аварію, залишив тіло. Але через прив’язаність цей дух залишився там. Не вирушив у нові втілення, в інші світи, у світи предків, а живе на цьому повороті й попереджає всіх водіїв. Таке буває. Духи теж прив’язані до своїх вражень, пам’яті тонкого тіла, вона їх утримує.
Через пам’ять тонкого тіла ми знову стаємо людьми, духами. Ті, у кого гарна, чиста пам’ять, стають богами, деватами, мирськими богами, ті, хто дуже чистий, творчий, піднесений, але мирський. Треба очистити всю цю пам’ять, відсторонитися від неї, віддалитися, ніби все це не ваше.
