Коментар до тексту «Ішвара Гіта». Розділ 11
Ми продовжуємо вивчення тексту «Ішвара Гіта», який є складовою частиною Курма Пурани. Перші одинадцять розділів Курма Пурани — це «Ішвара Гіта». Цей текст належить традиції недвоїстого шиваїзму. Наприклад, Бгаґавад Гіта належить вайшнавській традиції, оскільки в ній головне божество, що викладає Бгаґавад Гіту, — це Крішна, який є аватаром Вішну.
Задоволений постійно йоґін, самоприборканий, твердий, безсумнівний, той, хто віддав мені ум і розум, такий відданий дорогий мені.
Єдність бгакті-йоги та джняна-йоги
Ішвара, Бог в особі Шиви, який явився перед ріші, викладає ті якості, які необхідні для того, щоб пізнати Бога. Іноді деякі люди, які вивчають Адвайта Веданту, вважають, що бгакті-йога суперечить шляху джняна-йоги. Що є бгакті-йога, а є джняна-йога, що це різні шляхи. Так зазвичай вважають люди заходу. Іноді, коли дхарма досягає людей, де немає культури, багато вчителів, то часто беруться якісь фрагменти, і з цих фрагментів складаються різні уявлення про духовне життя.
Наприклад, люди читають книги Шрі Рамана Махаріші з Адвайта Веданти. «Хто ти є?», «хто я?» — метод самодослідження, Атма-вічара і так далі. Вивчають філософію, намагаються практикувати Атма-вічару. Для них традиція садху, традиція джняна-йоги виглядає одним способом. Потім вони приїжджають до Індії, бачать, що там усе по-іншому. Наприклад, в ашрамі Шрі Рамани співали бгаджани, здійснювали поклоніння. Це не заважало джняна-йозі поєднуватися з бгакті-йогою. Джняна-йога й Адвайта Веданта завжди йдуть разом, і у вайшнавській традиції, і в шиваїтській традиції.
Чотири стадії духовного життя
Існують чотири стадії духовного життя, які називаються падами. Пада означає стадія:
Чар’я-пада — шлях правильної поведінки та карма-йоги
Крія-пада — шлях поклоніння та відданості
Йога-пада — шлях йоги, внутрішньої практики
Джняна-пада — перебування в недвоїстості, у недвоїстому погляді та спогляданні
Усі ці чотири пади — це як чотири сторони духовного життя, чотири сходинки духовного життя. Вони не суперечать одна одній. Усі ці чотири пади мають бути присутніми в духовному житті садху. Якщо ми беремо якусь одну паду, то це означає, що в нас є лише якась одна сторона духовного життя.
Наприклад, якщо є автомобіль, то в нього є, як мінімум, чотири передачі. Якщо в автомобіля є лише одна передача, на такому автомобілі дуже незручно їздити, або є лише дві передачі. Чому є чотири? Тому що є різні ситуації на дорозі. Іноді пересічена місцевість, іноді потрібно їхати вгору. Водій перемикає передачі залежно від місця, часу й обставин.
Так само у практикуючого є чотири стадії духовного життя. Життя саме по собі подібне до дороги. Воно завжди нерівне. Особливо якщо у вас мало заслуг, багато різних карм, воно завжди нерівне. Іноді в житті ви летите, як німецьким автобаном. Усе дуже рівно, ви втискаєте педаль газу, і все прекрасно, широка смуга. А іноді дорога закінчується, починається бездоріжжя, починається путівець, потім узагалі якась вузька стежка, ви десь ходите між ялинками. Це вже не німецький автобан, це який-небудь український ліс. Або дорога між Кривим Рогом і Херсоном, непроїзна. Або ви їхали вниз, або їхали рівно, а потім якась незрозуміла гірка.
Так само і в духовному житті. У духовному житті ми маємо можливість також перемикати різні рівні практики. Наприклад, якщо ви схильні до джняна-йоги, то в найкращі моменти вашого життя ви керуєтеся поглядом адвайти, описаним в «Авадхута Гіті» Даттатрейї, споглядальною практикою присутності, отриманою від Гуру, і діями, поєднаними зі споглядальною присутністю. Це й називається погляд, споглядання та поведінка. У принципі, цього достатньо, щоб досягти Звільнення, якщо ви йог добрих якостей, якщо ваша доля і заслуга добрі.
Настає якийсь період життя, коли якісь щільніші енергії входять у ваше тонке тіло, і ви відчуваєте, що споглядання не таке ефективне, погляд кудись втрачається, а енергія продовжує діяти. Світ сансари — це така активна, іноді навіть нахабна енергія, яка постійно втручається у ваше життя через засоби масової інформації, спілкування, через тонкий план, з усіх боків. І ви якось повинні реагувати на це. У вас мають бути якісь сили, інструменти для цього. Тоді є йога-пада. Йога-пада означає, що ви можете за допомогою концентрації, візуалізації, пранаями породити цю силу. За допомогою медитації, крій виробляти цю силу, щоб рухатися далі шляхом, оскільки одного лише споглядання поки що недостатньо.
Іноді такі наївні духовні шукачі кажуть: а чому б не обійтися лише усвідомленням і спогляданням, як Даттатрея, споглядальною присутністю. Я кажу: обійдіться. Хто заважає? Це все одно, що казати: а чому б не стати мільярдером? То станьте. Як кажуть, хочеш бути щасливим — будь ним. Хто заважає? Річ у тім, що не від хорошого життя ми маємо всі ці методи, тому що ми живемо в сансарі, ми живемо в калі-югу, у ній багато обмежень. І в духовному житті не можна витати в хмарах, у духовному житті треба бути дуже практичною людиною, дуже прагматичною, я б навіть сказав. Щоб духовне життя приносило плоди. Не бути Маніловим, перфекціоністом, інакше роки минають, а плодів немає. Але якщо ми тверезо оцінюємо своє життя, ми оцінюємо місце, час і обставину, ми розуміємо, що зараз цей метод сприятливий, а зараз цей. Коли дощ — одягаємо плащ, коли спека — одягаємо капелюх. Ми застосовуємо методи залежно від місця, часу й обставин.
Наприклад, ви відчуваєте, що вам недостатньо натхнення і сила вашої йоги вичерпується. Ви медитували в ретриті, досягли своєї межі, де йога-пада далі не приносить плодів, тоді ви можете знизити паду, перейти на крійя-паду, на шлях поклоніння, шлях мантра-йоги, шлях призивання, шлях молитви. І не треба думати, що недвоїстий погляд, недвоїсте споглядання суперечать молитві, поклонінню, усе це робиться в Ануттара-тантрі саме в дусі недвоїстості. Це поєднується, це називається об’єднувати споглядальну присутність із відносними методами. Просто треба дізнатися, як це правильно робити.
Абсолютна і відносна істина
Погляд і поведінка — дві частини абсолютної істини на духовному шляху. Є істина абсолютна. Абсолютна істина стосується недвоїстого Брахмана. У недвоїстому Брахмані немає суб’єкта, немає об’єкта, немає діяча, немає дії, немає плодів і результатів, немає імені, немає форми, немає минулого, майбутнього й теперішнього, немає гуру й учня, немає відмінності між богами й асурами або демонами, між пеклами й раями. Це трансцендентний, повністю трансцендентний стан. Непросвітленому розуму він здається максимально абстрактним, так що розум не може навіть на нього спертися. Тим не менш це є вищий ідеал Адвайта Веданти, пізнання недвоїстого Брахмана. Це називається погляд.
Однак самі ми — це називається абсолютна істина, парамартха сатья, трансцендентна істина, перед якою благоговіють навіть боги. І цю істину нам належить пізнавати всі мільярди майбутніх життів. Вони, безумовно, будуть. Адже ми безсмертні істоти, вічні. Ми завжди десь будемо, завжди десь будемо жити, завжди матимемо якісь енергії у своєму розпорядженні, якусь самоусвідомленість. Із цим життям усе не закінчиться. Минуть мільярди мільярдів років, гугли років, десять у степені сто, і ми все одно будемо, і ми далі пізнаватимемо Брахман. Це ніколи не буде вичерпано, це нескінченний процес. Усе це абсолютна істина.
Відносна істина стосується нашого конкретного втілення, конкретної матерії, матеріальної енергії, у якій ми живемо. Наших конкретних карм конкретних умов. У відносній істині, навпаки, діють різні обмеження, правила, існує ієрархічний поділ енергій. У ній усе по-іншому. Матеріальна енергія — це те, де ми більшу частину життя живемо, у якій ми усвідомлюємо себе. Відносний вимір вимагає застосування ще якихось методів, якихось інструментів.
Тому існує праджня, мудрість, мудрість трансцендентна, недвоїста, порожнісна, поза суб’єктом, об’єктом, гунами, якостями й категоріями. І метод, метод конкретний, він застосовується конкретною істотою в конкретному втіленні, у конкретних обставинах. Він приносить конкретні результати. Молитва, мантра, упасана, поклоніння, крійя, йогічні техніки, санкальпи джняна-лайя-йоги, методи накопичення заслуг, карма-йога — це все упайя, метод. Мудрість і метод, праджня й упайя, — це як два крила одного птаха. Таким самим чином відносна й абсолютна істина — це дві сторони реальності, якими садху оволодіває.
Наприклад, абсолютна істина говорить, що немає різниці між вегетаріанською їжею та м’ясною. Для Брахмана це все несуттєво, це ілюзія. Але відносна істина говорить, що якщо постійно їсти м’ясо, тіло важчатиме, вбиратимеш тамас і раджас тварин разом з їхнім страхом, жадібністю, усіма негативними кармами, медитувати в такому стані дуже незручно. Крім того, ти опосередковано береш участь ще й у заподіянні страждань живим істотам, сприяючи всьому цьому, що, звичайно, не покращує карму, не створює добрих карма-пхала, добрих кармічних результатів. Виходить так, що з відносної точки зору вегетаріанство вигідніше, ніж м’ясоїдство.
Абсолютна істина говорить, що практикувати чи не практикувати йогу — все одно, досконало й абсолютно. Але у відносному сенсі практикувати набагато вигідніше, ніж не практикувати. Тому що, практикуючи, ми отримуємо конкретні результати й плоди. Не практикуючи, ми залишаємося сансарною людською істотою, для якої абсолютна істина залишається просто абстракцією. Практикуючи, можна пережити абсолютну істину як особистий живий досвід недвоїстості, наприклад, самадхі.
Погляд і поведінка
Таким самим чином на духовному шляху існують погляд і поведінка. А між ними — медитація. Погляд означає, що ми тримаємося абсолютної істини на рівні віри, наприклад, почули від гуру, прочитали у священних текстах опис Брахмана, і ми пройнялися поглядом. Але погляд не звільняє. Наприклад, вам сказали, що можна бути багатим. Ви повірили, що можна бути багатим. Але фактично ви самі бідні. Але ви вірите, що багатство існує, і що ви потенційний мільярдер. Але самі живете на дев’яти квадратних метрах із батьками. Це означає, що погляд у вас позамежний, амбіції бути дуже багатою людиною, але в поведінці все реалізовано дуже слабко.
Часто буває помилкою, коли під час вивчення Адвайта Веданти плутають погляд і поведінку. Наприклад, коли духовний учитель дає настанови щодо поведінки, ці настанови стосуються відносного життя, вони не стосуються настанов щодо Брахмана. Наприклад, настанови щодо мантри або взаємин, щодо щоденної практики. А учень вважає, що це настанови щодо погляду. Або він не знає, що є ще настанови щодо поведінки, і готується слухати тільки про погляд. Тоді не буде поєднання. Або, навпаки, коли гуру дає настанови щодо погляду, а учень сприймає ці настанови у відносному сенсі, не відчуває, що їх можна застосувати.
Тут учення просто говорить: розділяй погляд, джняна-дришті, і поведінку, крійя. Їх треба гармонійно поєднувати, але не змішувати. Типова помилка духовного шукача-початківця — спроба змішувати погляд і поведінку. Наприклад, якщо людина трохи вивчила тексти з адвайти, бачить богів, методи упасани, ритуального поклоніння, то така людина запитує: якщо все є Брахман поза іменем і формою, навіщо тоді поклоніння, навіщо тоді боги тощо. На таке запитання я відповідаю: для того, щоб реалізувати Брахмана, для щастя. Для вашого щастя. Тому що на цьому етапі ви не готові жити лише самим поглядом. Ви складаєтеся з енергій, у вас є карми. Жити лише самим поглядом — це дуже високий шлях, який колись ви реалізуєте, але є дуже багато відносних завдань, які треба вирішувати. У відносних завданнях треба застосовувати упайї, методи, які допомагають. Але їх треба застосовувати в недвоїстому стані, поєднуючи з недвоїстим поглядом за допомогою споглядання.
Поєднання з недвоїстим баченням за допомогою споглядання — це особливий, унікальний метод Ануттара-тантри. Що це означає? Він виражається словами з тантр, які звучать: шивам бхутвам шивам яджет, ти можеш по-справжньому поклонятися Шиві лише тоді, коли сам усвідомлюватимеш себе Шивою. Іншими словами, призивання, молитви, бхаджани, ритуальні практики виконуються в стані недвоїстого споглядання. Коли ми об’єднуємо недвоїсту споглядальну присутність, перебування ума, з мантрою, бхаджаном або ритуальним поклонінням. Це основний принцип.
Коли ми прояснили різницю між абсолютною та відносною істиною, між баченням і поведінкою, між методом і мудрістю, ми готові вивчати вчення Ануттара-тантри. Доти, доки ми цього не прояснили, треба прояснювати. Прояснювати, поки всі неясності й сумніви не зникнуть.
Якості йогіна
Задоволений постійно йогін.
Йогін — той, хто володіє якостями задоволеності, сантоша. Задоволеність — це емоційний стан, коли ми відчуваємо певну повноту життя. Коли ми відчуваємо, що нам добре в тому місці, де ми є, і ми не бажаємо чогось іншого. Це не означає просвітлений стан. Але це означає, що ми достатньо почуваємося комфортно й щасливо, щоб поглиблювати свою медитацію, поглиблювати споглядання, практикувати в ретриті, жити в ашрамі або жити як карма-санньясі. Незадоволений ум просто не може зосередитися на якомусь об’єкті, на медитації або на мантрі.
Питання в тому, як здобути таку задоволеність і зробити її постійною. Зазвичай усі живі істоти незадоволені, тому що матеріальний світ — це якраз місце, де втілюються незадоволені душі. Усі незадоволені зібралися тут, на землі, усі задоволені живуть на небесах. Є така приказка: усі порядні люди живуть у вищих світах. А тут зібралися ті, хто незадоволений. Плюс іще треба зробити поправку на калі-югу. У калі-югу щільні енергії. Тому кажуть: не дивуйтеся, якщо хтось зазнає труднощів у духовному житті, починає духовне життя або отримує дикшу, потім її полишає. Не дивуйтеся, це нормально. Дивовижно, коли не полишають духовне життя, коли людина йде, прогресує й отримує результати. Святі мудреці з вищих планів, спостерігаючи за людьми, навіть дивуються в такому разі. Вони дивляться: треба ж, у калі-югу, в цих людських тілах вони ще щось медитують, ще мантру читають, треба ж. Боги дивуються, що смертні люди в усіх цих гріховних, затьмарених енергіях, жорстких енергіях у калі-югу ще примудряються робити тапас, практикувати, робити севу. Це гідне подиву. А все інше не дивує. Це нормально. У сучасному світі це нормально. На жаль, на превеликий жаль.
Щоб здобути задоволеність, йогін постійно повинен виховувати себе, звільняти свій ум від зайвих бажань, брати святих як приклад, жити, задовольняючись малим у зовнішньому матеріальному світі, підпорядковувати своє життя Богові, поступово виховувати в собі внутрішню задоволеність. Це і є сантоша. «Самообузданий» означає, що почуття підпорядковані розуму.
Не той, хто сумнівається, хто віддав мені ум і розум. Такий відданий дорогий мені. Ким не бентежиться світ, і хто не бентежиться світом, від радості, нетерпіння, страху, хвилювання вільний, він дорогий мені.
Усіх світ бентежить. Зовнішній матеріальний світ дуже сильно впливає на кожну душу. Але на садху він так не впливає. На досвідчених практиків впливає. Іноді може впливати, але іноді може не впливати. А на просвітлених, можна сказати, майже не впливає або взагалі не впливає. На святі душі він не впливає, тому що вони здобувають незалежність від матеріального світу. Незалежність від матеріального світу — це і є Звільнення.
П’ятичленна формула досягнення незалежності
Як досягти такої незалежності? Як так розвинути свою свідомість, щоб зовнішні об’єкти не впливали, щоб стосунки, зв’язки не впливали, щоб почуті слова не впливали, політичні новини не впливали, події, погода не впливали. Як зробити так, щоб багатство, бідність не впливали, хула, похвала не впливали, любов, ненависть не впливали, гнів, радість не впливали, біль, страждання і блаженство не впливали.
Існує відповідь вчення. Це універсальна п’ятичленна формула. Вона говорить: увесь світ треба звести до ума. Що це означає? Треба спостерігати свій ум і побачити, як зовнішні об’єкти сприймаються умом. Поза сприйняттям ума не існує зовнішнього світу. Зовнішній світ існує, згідно з ведантою, завдяки увазі, освітленню тих чи інших об’єктів. Ум, освітлюючи ті чи інші об’єкти, активує зовнішній світ. Коли ум перестає освітлювати будь-які об’єкти, то зовнішні об’єкти або зменшують свою дію, або повністю втрачають вплив.
Той, хто досліджує взаємозв’язок зовнішнього світу й ума, виконує велику роботу. Звести зовнішній світ до ума означає, наприклад, виконувати практику санкальпи Сон, розглядаючи світ як ілюзію. Або виконувати практику Атма-вічари, зосередження на відчутті «я». Коли ви практикуєте санкальпу Сон або Атма-вічару, ви можете побачити взаємозв’язок зовнішнього світу й свідомості, як свідомість дуже тонко, дуже невловимо підтримує вплив цього світу, і як, контролюючи свідомість, можна контролювати вплив світу на себе.
Перша частина цієї формули звучить: звести зовнішній світ до ума.
Друга частина цієї формули звучить так: ум звести до порожнечі, шуньї. Це означає, що коли ми виконуємо Атма-вічару або медитацію Махашанті, ми повинні виявити порожнинність свідомості, власної свідомості, потім виявити порожнинність усіх зовнішніх об’єктів. А потім потрібно виявити порожнинність зв’язку зовнішніх об’єктів і свідомості. Коли ці три види порожнинності виявляться, то все це буде виявлено як ілюзорне, безсутнісне, і не зможе впливати на нашу свідомість.
Наступна частина п’ятичленної формули звучить так: порожнечу звести до переживання чистого світла. Коли ми досліджуємо нашу власну порожнинну свідомість у медитації, ми виявляємо різні рівні світлових просторів. Вони завжди були там, вони притаманні нам, але ми не знали про це, ми не знали, що наша свідомість — це як чарівна скринька, що містить світлоносність, світло, світлові простори.
Наступна частина формули звучить: світло звести до недвоїстості. Досліджуючи це світло, ми виявляємо, що воно недвоїсте. Це дуже парадоксальне переживання. Ми ніколи раніше такого не зустрічали, тому що звикли мати справу з двоїстістю. Але коли ви торкаєтеся цього світла, ваш ум зазнає шоку, ви не можете висловити це. Ви розумієте, як ви помилялися щодо реальності. Це неможливо висловити, але на це можливо натякнути. Тому що в цьому світлі немає суб’єкта і немає об’єкта.
Нарешті, переживання недвоїстості слід звести до блаженства, поєднати з енергією, поєднати з проявленим світом переживань.
Ця п’ятичленна формула — універсальний ключ до Звільнення, який дарували нам сіддхи. Вона звучить у різних школах трохи по-різному. В іншій традиції вона звучить так: зовнішній світ розчинити в індріях, органах чуття, індрії розчинити в манасі, умі, манас розчинити в буддхі, духовному розумі, буддхі розчинити в Атмані. Те саме, тільки трохи іншими словами.
Ми повинні глибоко розмірковувати над п’ятичленною формулою, щоб потім зробити її керівництвом духовного життя. Це і є шлях, як не бентежитися світом. Зрештою, подібна практика повинна привести нас до відкриття природи ума й занурення в споглядання, споглядання недвоїстості. Таке занурення називається нідідхьясана.
Якості істинного відданого
Безтурботний, чистий, вправний, холоднокровний, невпадаючий у відчай, той, хто відкинув усі починання, такий мій відданий дорогий мені.
З нідидхьясани можлива відданість. Хтось може подумати, що нідидхьясана — це вже споглядання. Відданість, напевно, має йти раніше. Насправді відданість може бути раніше, але відданість до нідидхьясани, упасана до нідидхьясани завжди буде двоїстою, вона завжди буде заснована десь на умі. По-справжньому відданість народжується зі стану безперервної нідидхьясани, безперервної споглядальної присутності в Богові, безперервного занурення в Бога.
Безтурботність виникає звідси. Тому що коли ви перебуваєте в природному стані усвідомленості, то всі ваші надії, всі ваші турботи розчиняються. Звідси з’являється безтурботність. Мирські люди завжди стурбовані. У них дуже багато проблем: у сім’ї, на роботі, кредити взяті, не віддані, у стосунках. У садху немає проблем. Навіть якщо є якісь матеріальні завдання й труднощі, в умі в нього немає проблем. Тому що він завжди споглядає Бога, він передовіряє свої проблеми Богові. Він не живе у восьми мирських дхармах.
Що таке вісім мирських дхарм? Надія на прибуток і страх його не здобути. Надія на славу і страх її втратити. Надія на похвалу і страх осуду. Коли ми живемо у восьми мирських дхармах, ми постійно стурбовані, ми не можемо жити без турбот. Садху, який перебуває в безперервному спогляданні, віддає всі свої надії, чіпляння й страхи Богові, передовіряючи їх. Тому він завжди безтурботний. Він завжди перебуває в ананді, блаженстві.
Ми зібралися об одинадцятій годині, у нас спів, спів на славу Бога, ми перебуваємо в радості. Немає в нас інших турбот. Це означає, що в нас достатньо заслуг, щоб жити, достатньо безтурботно. Слухати про дхарму — це розкіш, насправді. Зранку слухати про абсолютну істину, співати для Бога. Садху живе так завжди. Він живе так постійно. Це розкішне проведення часу.
Іноді люди не розуміють цього. Вони кажуть: треба працювати, треба працювати. Призначення душі — працювати, але в дусі, а не фізично. Фізична робота теж іноді потрібна, але це не головне, головна робота має робитися в дусі. А робота в дусі відрізняється від роботи за верстатом. Це радісна робота, це вже не робота, а наче гра. Це робота як здача Богові, робота як споглядання, робота як не-робота, робота як недіяння, без почуття роблення і робителя, без прив’язаності до плодів і результатів. Це вже гра.
Чим ви ближче до Бога, тим менше цього уявлення про роботу як обов’язок, тим більше ви наближаєтеся до танцю з Шивою. Це називається «віласа». Віласа — це термін, що вказує на розкішно-дозвільне проведення часу. Але це термін тантричної садхани, який вказує на те, що ви перебуваєте в блаженстві, в єдності з Богом і споглядальною присутністю, ви перебуваєте в стані гри. Ви не раб причинно-наслідкових зв’язків, карми, умовностей і різних бажань та обмежень.
Байдужий до хвали й хули, мовчазний, задоволений чим би то не було, не прив’язаний до дому, стійкий умом, такий відданий чоловік досягає мене.
Коли у вас з’являється безперервна нідидхьясана, споглядальна присутність, спрямована на Бога, відокремлена від тіла, думок, емоцій і матеріального світу, вас називають стійким у мудрості, стхіта праджня. Стхіта праджня, перебування в нідидхьясані означає, що в цьому житті ви можете досягти Звільнення. За умови, якщо ваша нідидхьясана розвинеться до того рівня, щоб прорватися в причинне тіло, а потім у трансцендентний вимір, тур’я.
Реалізація стану тур’я
Перший стан «тур’я», який має бути пережитий, називається джаграт-тур’я. Джаграт означає неспання, тур’я означає четвертий, трансцендентний стан. Трансцендентний стан уперше йогін має пережити в стані неспання. Він не повинен намагатися переживати його у свапна або в сушупті, у підсвідомості або в надсвідомості. Цей час ще не настав. Не слід за будь-яку ціну прориватися в підсвідомість і прагнути астральних досвідів, поки немає переживання просвітленого стану в неспанні. Принаймні в традиції лайя-йоги і в традиції джняна-йоги.
У традиції кундаліні-йоги трохи інакше. Там йогін повинен пробудити кундаліні й здійснити астральне кундаліні-йога-самадхі, а потім за допомогою кундаліні-йоги увійти в причинне тіло, а тоді реалізувати тур’ю. Це так. Реалізувавши тур’ю, він, відкривши очі й повернувшись у стан неспання, намагається його поєднати. Але подібний шлях годиться для пурна-санньясі, для тих, хто повністю покинув цей світ, прийняв статус пурна-санньясі й живе як монах або як відлюдник. Для того, хто живе як карма-санньясі, це не годиться.
Перше переживання трансцендентного стану тур’ї здійснюється в неспанні, джаграт. Джаграт-тур’я означає, що в стані неспання ми переживаємо недвоїсту істину. Потім, споглядаючи, йогін повинен привнести цей стан у сон зі сновидіннями, і це називається свапна-тур’я, потім у сон без сновидінь, це називається сушупті-тур’я. Таким чином, тур’я, трансцендентний стан, має бути привнесена в усі аспекти його свідомості.
Різні аспекти зосередження в нідидхьясані
Завжди виконуючи всі діяння, зосереджений на мені, з моєї милості розум досягає вічного найвищого становища.
Виконуючи всі діяння, зосереджений на мені... Що означає «на мені»? Це Шива, Ішвара, Бог в аспекті Брахмана, Ішвари й Атмана. На якому б аспекті божественної реальності ви не були зосереджені в процесі нідидхьясани, ви отримуєте результат. Ці зосередження мають трохи різне забарвлення, але ведуть до одного й того самого.
Зосередження на ніргуна Брахмані
Якщо йогін зосереджується на аспекті ніргуна Брахмана, його нідидхьясана буде дуже піднесеною, дуже відчуженою. Але в ньому не проявлятимуться певні сили, такі як джняна-шакті, іччха-шакті й крійя-шакті. Найімовірніше, він повинен бути пурна-санньясі й вести лише зречений спосіб життя. Тому що життя в матеріальному світі потребує сил, енергії, взаємодії.
Той, хто вибирає ніргуна Брахман для зосередження в нідидхьясані, він іде в бік відлюдництва, мауни, мовчання, відсторонення й залишення, залишення, зречення. Йому просто ці сили не потрібні, навіть сіддхі, навіть астральний світ, навіть магія, навіть виконання бажань силою наміру, навіть астрологія, аюрведа, навіть спілкування з духами. Повне зречення, зречення, зречення. Якщо ви вибираєте такий шлях, санньяса все одно прийде до вас сама. Просто ваше зовнішнє життя відпаде. Якщо ви готові, ви можете спробувати. Але для цього треба бути готовим, треба знати про наслідки. На що ти медитуєш, тим ти й стаєш.
Мені розповідали, один чоловік у Єкатеринбурзі або в Челябінську читав мантру Ганеші, робив садхану Ганеші. Йому явився Ганеша й запитав: які благословення ти хочеш? Цей чоловік сказав: нічого. Ганеша сказав: гаразд, нічого, то нічого. Протягом півтора року він утратив роботу, потім квартиру, зрозуміло, дружина теж пішла, він опинився «нічого», як просив.
Коли йогін вибирає без’якісного, непроявленого, то він відрікається, відділяється від матеріальної енергії. Якщо він не скочується в тенденції пралайя-кала, зависнувши лише на непроявленому, він реалізовує найтонший рівень, стаючи одним із найбільших святих, як Шукадева, який ходив голим, у трансцендентній свідомості.
Коли Шукадева ходив голим, ніхто не сприймав його навіть як людину. Одного разу він ішов повз озеро, там купалися оголені дівчата. Це було кілька тисяч років тому в Індії. Вони купалися оголеними, спочатку побачили, що прийшов чоловік, злякалися, а потім побачили: а, це Шукадева. Для них Шукадева — це щось таке, навіть не чоловік. Коли прийшов В’яса слідом за ним, він шукав свого сина, вони злякалися й почали одягатися. В’яса запитав: чому ви не соромилися мого сина, але засоромилися мене? Вони сказали: коли ми бачимо твого сина, це все одно, ніби ми нікого не бачимо. Він настільки відречений, що взагалі не бачить різниці між жінкою, деревом, коровою. Він відречений, він перебуває в іншому вимірі. А ти ще людина, вибач.
Зосередження на Ішварі
Якщо ви обираєте аспектом зосередження в нідідх’ясані Ішвару, то ваша нідідх’ясана завжди буде пов’язана із самовіддачею, відданістю, вірою. Ви проявлятимете з вашої нідідх’ясани різні енергії, притаманні Ішварі, тому що Ішвара — це вже Брахман із шакті, з енергією. Йому притаманні сила всевідання, джняна-шакті, сила божественної волі, іччха-шакті, сила божественних діянь, крійя-шакті, божественна сила звільнення, сватантрія-шакті, сила вічності, нітьятва, сила всевідання, сарваджняттва, сила всюдисущості, в’япакатва, айшвар’я, сила божественної всемогутності. І безліч інших сил.
Якщо ваша нідідх’ясана забарвлена духом відданості й поклоніння Ішварі, ви обираєте для нідідх’ясани Гуру-йогу, ішта-девата-йогу, то ці сили також оточуватимуть вашу споглядальну практику. Це важливо для тих, хто йде шляхом севи, шляхом служіння, шляхом карма-санньясі, шляхом пурна-санньясі, кому важлива сева в ашрамі, для тих, хто любить взаємодіяти з енергіями, хто хоче зрозуміти божественні енергії так само, як самого Бога.
Зосередження на Атмані
Якщо ваша нідідх’ясана забарвлена дослідженням внутрішньої суті Атмана, ви будете занурені всередину. Для вас посилюватиметься власна внутрішня реалізація, але зовнішні енергії не будуть сильно зростати. Різні види перебування в нідідх’ясані ведуть до різних доль, ведуть до розуміння різних енергій. Йогін — це той, хто володіє всіма трьома аспектами нідідх’ясани в абсолютній істині.
Завжди зосереджений на мені, з моєї милості він досягає вічного найвищого становища.
На якому б із аспектів ви не зосереджувалися під час нідідх’ясани, ви як плід отримуєте божественну милість, сходження благодаті, кажучи російською мовою. Шастра-крипа — це сходження благодаті під час вивчення священних текстів. Гуру-крипа — сходження благодаті під час Гуру-йоги, взаємодії з Гуру. Ішта-девата-крипа — сходження благодаті від обраного божества.
Повна відданість Богові
Розумом відкинувши всі діяння заради мене, ставши тим, хто не має бажань і еґо, він віддається одному мені.
Садху, перебуваючи в нідідх’ясані, має віддатися Богові в будь-якому аспекті. Відданість Богові в будь-якому аспекті означає: чим би ви не займалися, ви перебуваєте або в самозвільненні, або в самовіддачі, або в самопізнаванні.
Самозвільнення означає, що наша споглядальна присутність розчиняє думки, подібно до того, як сніжинка падає в океан.
Самовіддача означає, що ми віддаємося Богові в кожну мить на тлі переживання емоцій, думок, подібно до того, як дитина стрибає на коліна матері з повною довірою.
Самопізнавання означає, що в будь-який аспект, у будь-який акт споглядання привноситься думка «Ахам Брахмасмі», і підтримується божественна велич.
Усі ці таємні практики сіддхів дуже тонкі, і щоб осягнути їх, необхідно практикувати все життя під керівництвом духовного вчителя. Але вони є найвеличнішими, визвольними, до них треба ставитися як до чарівної коштовності, поважати їх як таємний скарб, що наділяє всіма благами. Той, хто правильно ставиться до вчень, з часом відкриває їх як чарівну коштовність, що виконує всі бажання. Той, хто зберігає дух віри, прибіжища і самайї, з часом розкриває всі сили, які містяться в цих скарбах.
Звільнення від дій
Він віддається одному мені. Залишивши прив’язаність до плодів дій, постійно задоволений, навіть здійснюючи дії, він не зв’язується і не зв’язаний ними. Хто в умі не має бажання, залишив усі прив’язаності, знаючи, що це лише тіло, здійснюючи дії, досягає того найвищого стану.
Така практика розчиняє три васани:
Деха васана — прив’язаність до тіла
Шастра васана — прив’язаність до логіки, мислення, до концептуальних учень, викладених у писаннях
Лока васана — прив’язаність до перебування, до житла, до матеріального світу, до всього того, що називають соціумом, суспільством, цивілізацією
Вважається, що саме ці три головні васани й утримують кожну людину.
