Обране божество для садгу — це форма Бога, в якій приходить Бог, це його майбутнє, його ідеал, на який він поступово перетворюється, стає в процесі практики. Ішта-девата-йога, упасана ішта-девати означає поступово зливатися з обраним божеством на різних рівнях.
На рівні фундаментальної свідомості ми зливаємося з Даттатреєю через джняна-йогу, з тілом мудрості Даттатреї, яке подібне до простору недвоїстої порожнечі. На рівні форми, коли ми візуалізуємо себе в образі Даттатреї, ми набуваємо його тонкої форми та здібностей цієї тонкої форми залежно від того, наскільки успішно ми це робимо. На рівні мовлення, коли ми читаємо мантру ішта-девати, наше мовлення поступово перетворюється на прану Даттатреї. На рівні бгави ми поступово налаштовуємо себе на див’я-бгаву та брахма-ахам-бгаву Даттатреї — на дві бгави Даттатреї.
Брахма-ахам-бгава відповідає Шива-таттві, див’я-бгава відповідає Шакті-таттві. Ішта-девата для садгу — це його ідеал, його майбутнє, до якого він рухається. Спочатку дуже складно зрозуміти цей ідеал і це майбутнє: де Даттатрея, а де ми — між ними існує велика відстань, оскільки ішта-девата спочатку сприймається просто як форма, як ім’я, як легенда, як міф. Поступово в практиці ми починаємо розуміти, що це свідомість, енергія, яка за цим стоїть. Потім за допомогою методів ми поступово поєднуємося з цією енергією і за принципом: «Чим свідомість думає — тим вона і стає» — поступово ця свідомість набуває таких просвітлених рис.
Налаштування на свідомість Даттатреї
Для того щоб свідомість постійно налаштовувалася, набувала таких рис, ми повинні дізнатися, хто такий Даттатрея, про що він думає, і порівнювати хід своїх думок із ходом думок Даттатреї та дивитися, чи збігаються вони, чи ні. Якщо збігаються — значить, усе правильно, ми на правильному шляху, якщо не збігаються — значить, ми просто коригуємо хід своїх думок і хід думок Даттатреї.
Потім аналізувати не лише хід його думок, а й його усвідомлення. Наприклад, усе, що нам відомо, ми можемо зрозуміти із семи земель мудрості, а Даттатрея перебуває на сьомій землі мудрості, за її межами — отже, ми аналізуємо, якою є ця земля мудрості, що їй передує. Так поступово ми починаємо розуміти різні аспекти, грані Даттатреї. Наприклад, ми починаємо вивчати тисячу імен Даттатреї, сто вісім імен Даттатреї, розуміти аспекти пробудженого усвідомлення Даттатреї та сприймати їх як власні. Потім ми починаємо вивчати його атрибути, його шакті, що вони означають. Сам по собі атрибут — це певна сила всесвіту, енергія, яку ми вчимося усвідомлювати, відкривати та виховувати в собі.
Так, наприклад, якщо ми хочемо зрозуміти хід думок Даттатреї, то треба читати «Авадхута-гіту». Коли наш хід думок стане таким самим, ми відкриємо принцип Даттатреї в собі, і наша свідомість трохи почне нагадувати свідомість Даттатреї. Для того щоб перетворити енергію, треба виконувати садхани ілюзорного тіла, наполегливо займатися візуалізацією, начитуванням мантр, поступово ототожнювати: мій розум — це розум мого божества, моє мовлення — це мантра мого божества, а моє тіло — це форма мого божества.
Коментар до тексту «Авадхута-гіта», глава перша
Авадхута сказав: «Лише завдяки милості Бога мудрим дарується прагнення осягнути недвоїстого Брахмана. Завдяки цьому вони звільняються від великого страху. Воістину все в цьому всесвіті наповнене Атманом, і оскільки Атман охоплений і пронизаний самим собою, як можу я поклонятися цим безформним, неподільним, незмінним найвищим блаженством».
Є вислів іншого втілення Шиви, Шрі Шанкарачар’ї, який говорить: «Сат Ева Бодха, Бодха Ева Саттва» («Існування саме є свідомістю, свідомість є самим існуванням»).
«Всесвіт, що складається з п’яти елементів — ефіру, повітря, вогню, води та землі, — подібний до води в міражі, і, будучи єдиним та бездоганним Атманом, кому я буду поклонятися? Воістину лише Атман є всім, і в ньому немає ні поділу, ні неподільності. Мені здаються заплутаними та безглуздими твердження: Атман існує чи Атман не існує».
Ми повинні зрозуміти, чому так думає Шрі Даттатрея, чому саме так вибудуваний його хід думок, а друге — як нам самим набути такого ходу думок. Адже за цими думками стоїть ще дещо немислиме — усвідомлення за межами концепцій. Адже думки — це лише вираження того, що перебуває поза концепціями. Це означає: як нам набути такого самого усвідомлення, як у Даттатреї.
Даттатрея дотримується вчення, яке називається Шанкара-упанішада. «Шанкара» — це Шива. «Санкароті іті Шанкарах» («Той, хто приносить щастя й добробут, є Шанкара»), тобто Шива. «Упанішада» означає сидіти біля ніг, отримувати настанови безпосередньо від Гуру у стані відданості. Шанкара-упанішада означає езотеричне вчення, пов’язане із Шивою, філософію шиваїзму. Отже, сам Даттатрея одночасно є і послідовником адвайти, послідовником шиваїзму, і водночас засновником адвайти, засновником шиваїзму, втіленням Шиви.
«Квінтесенція всієї веданти — це знання й усвідомлення Атмана. За своєю природою я є тим безформним, всеохоплюючим Атманом. Безсумнівно, я — той Атман, що перебуває всюди, самосіяйний, неподільний, подібний до простору, ефіру, чистий за своєю суттю й не затьмарений майєю».
Практика ототожнення з Атманом
Ось так думає Даттатрея, так він усвідомлює. Це означає, що на шляху руху до свого ідеалу ми також повинні навчитися думати, усвідомлювати, відчувати. Наприклад, ви йдете вулицею й думаєте: «За самою своєю природою я є безформним, всеохоплюючим Атманом». Потім уночі прокидаєтеся й згадуєте: «Безсумнівно, я — той Атман, що перебуває всюди, самосіяйний, неподільний, подібний до простору, чистий за своєю суттю, не затьмарений майєю». Потім засинаєте, вам сняться сни, а ви пам’ятаєте: «Безсумнівно, я — той Атман, що перебуває всюди, самосіяйний». Потім сни зникають, настає сон без сновидінь, і в цьому темному просторі спалах усвідомлення, який поширюється на нескінченні локи, на нескінченні простори. Ви знову пам’ятаєте: «Безсумнівно, я — той Атман».
Коли ви так думаєте, настає те, що називається самавеша. Самавеша — це слово, яке означає «сам», «а», «веша», тобто увійти кудись або ввійти в щось. Самавеша означає, що божественна благодать входить у вас як у посудину. Коли вас торкається благодать, енергія Даттатреи, якщо ви так налаштовуєтеся й завжди так думаєте, як Даттатрея, — самавеша обов’язково відбудеться. Тоді всередині вас пробуджується чит — це сила універсальної свідомості Шиви, перша таттва усвідомлюється вами. Також пробуджується чіті. Чіті — це сила універсальної свідомості Шакті. Чит і чіті — це так само, як Шива й Шакті, їхні активні сили, друга енергія другої таттви. Усередині себе ви починаєте усвідомлювати пара-праматрі, тобто вищу істоту, Парамашиву, який переживає власний досвід, Брахман веданти — це й означає усвідомлювати себе як Даттатрею.
В «Авадхута-ґіті» далі Даттатрея говорить:
«Воістину, я нетлінний, нескінченний, втілення чистої свідомості. Мені не знайомі відчуття щастя й страждання або той, хто їх відчуває. Для мене не існує жодної розумової діяльності — доброї чи поганої. Для мене не існує жодної фізичної діяльності — доброї чи поганої. Для мене не існує жодної мовленнєвої діяльності — доброї чи поганої. Я — безсмертна свідомість, чиста й трансцендентна».
Три просвітлені тіла Даттатреи
Тіло, мова, розум Даттатреї повністю просвітлені й перебувають у трьох свободах. Його розум є джняна-кая (божественне тіло мудрості). Його мова є майя-кая (просвітлена енергія мови), що грає у тонких вимірах і проявляється у вигляді божественних ілюзорних тіл. Його фізична активність є сиддха-кая — просвітлена здатність проявляти різноманітні енергії та стани недіяння. Даттатрея — це чиста безсмертна свідомість, що проявляється через ці три виміри. Тіло, мова й розум Даттатреї — це його прояв у трьох вимірах, у трьох стопах Брахмана — вішва (фізичному), тайджаса (астральному) та праджня (причинному). Сам же Даттатрея перебуває у вимірі турії, як чиста свідомість, і про цю чисту свідомість говориться, що цілий всесвіт уже міститься у найвищій свідомості у верховній самості, так само як різнобарвний хвіст павича міститься у плазмі його яйця. «Майю рандарасаньяена» — цей вислів означає недвоїсту порожнечу, у якій у потенціалі міститься весь проявлений всесвіт.
«Воістину, розум подібний до простору; він здається спрямованим у всіх напрямках; він здається таким, що перевершує все; він здається всім, але насправді розум не існує. Я один і в усьому. Я необмежений і поза межами простору. Як можу я бачити, як моє власне «Я» з’являється або зникає?»
В основі всіх таттв, усіх божественних явищ лежить божественна свідомість — Шива Бхаттарака. Корінь «бхат» означає живити, бхата, бхатара, бхаттарака — це господь, який живить або підтримує. Думаю, є таке слово — російське, українське — «батрак», «батрака», тобто той, хто працює і когось годує, підтримує, батрачить — можливо, звідси воно й походить. Наприклад, хтось їде з родини працювати на когось, наймається, батрачить, і він надсилає гроші родині, годує, підтримує її; він є господь, який підтримує — батрака, Шива батарака. Так змінилося слово в народній свідомості, але спочатку це господь, якому поклоняються, той, хто все живить або все підтримує. Даттатрея — це та свідомість, яка всіх підтримує і яка всіх живить, оскільки свідомість — це не просто свідомість — це завжди джерело енергії, джерело сили, живлення, їжа для всіх живих істот. Живі істоти діють відповідно до своїх карм лише тому, що вони живляться цією первісною фундаментальною свідомістю.
«Чому ти не розумієш, що ти, воістину, є тим абсолютом? Ти — той одвічний Атман, у якому однаково відображається все. Ти безмежний і завжди сяючий Господь. Як же тоді ти можеш думати про день (світло) чи ніч (темряву)?»
Даттатрея є нитьядітою. Нитьядіта складається з двох слів — «нитья» та «удіта», тобто вічно піднесений, вічно сущий, те, що ніколи не падає і вічно підноситься. Даттатрея вічно підноситься над буденністю сансари. Він підноситься над усіма парами протилежностей, зокрема над днем і ніччю, на відміну від іншої свідомості, яка називається шантидіта — та, що одночасно й опускається, і періодично піднімається.
Недвоїстість медитації та того, хто медитує
«Завжди споглядайте Атман. Він нерозривний і всюди один і той самий. Ти говориш: «Я той, хто медитує» і «єдиний всевишній» — об’єкт медитації». Чому ж ти розділяєш нероздільне? Ти ніколи не народжувався, і ти ніколи не помреш. У всі часи в тебе ніколи не було тіла. Упанішади багатьма різними способами проголошують цю загальновідому істину: «Усе — є Брахман».
Даттатрея уособлює силу пізнавальної здатності верховної самості верховної божественної істоти, її силу самоусвідомлення. Це сила Атмана, сила самості, завдяки якій вона завжди є суб’єктом і ніколи — об’єктом, тобто верховний суб’єкт, верховний пізнавач і верховний спостерігач, той, хто може спостерігати за всіма, але за ким не може спостерігати ніхто. Ця сила називається байндаві-кала. «Байндаві» означає «той, що стосується бінду», а «кала» — шакті (енергія). Верховний Даттатрея як верховна самосвідома сутність завдяки цій силі — силі самосвідомості — проявляється як сила пізнавальної здатності в кожній істоті, сила найвищого суб’єкта.
«Для тебе і для Мене не може бути ні союзу, ні розділення. Насправді не існує ні «Я», ні ти, ні цей світ. Лише один Атман усюди».
Даттатрея є божественною свідомістю, яка, хоч би як вона не проявлялася, завжди суверенна й не залежить від жодних зовнішніх умов. Тому інша її назва — сватантра-читі, тобто самоусвідомлююча, самозалежна, така, що спирається на саму себе енергія свідомості, яка завжди суверенна і, хоч би як вона не проявлялася, ніколи не залежить від зовнішніх умов. Тому Даттатрея є авадхутою, тобто Даттатрея іноді проявляється за межами варн, ашрамів, кастових умов, але хоч би як він не проявлявся, він нічим не оскверняється і завжди залишається божественною свідомістю, суверенною та самозалежною.
«Ти не належиш п’ятьом об’єктам чуттів, таким як звук, дотик, форма, смак і запах; так само як і вони не належать тобі. Воістину, ти — та найвища реальність. Що ж тоді може тебе засмучувати? Для тебе немає ні народження, ні смерті, у тебе немає пам’яті, для тебе не існує ні несвязаності, ні звільнення, ні доброго, ні поганого. Чому ти ридаєш, мій дорогий? Ім’я та форма не стосуються ні тебе, ні мене».
Таємниця нашої трансцендентної свідомості
Даттатрея не говорить якихось абстрактних філософських речей, він відкриває нам таємницю нашої свідомості — це реальна таємниця. Навіть якщо ми поки не можемо її схопити, осягнути й безпосередньо пережити, слід із усією серйозністю поставитися до того, що Даттатрея відкриває нам таємницю нашої свідомості. Незалежно від того, маємо ми її досвід чи ні, переживаємо ми її чи ні, вона відіграє для нас роль, вона має значення, вона є всередині нас. Фактично вона не втрачається, але її ще не пізнано.
Наприклад, якщо хтось знає, що у вас у кишені лежить діамант, дорогоцінний камінь, а ви не знаєте про це й ніколи його не бачили, але він добре це знає напевно і каже: «У тебе в кишені дорогоцінний діамант». Ви можете сумніватися, оскільки ви його не бачили, навіть не вірити, але сам діамант від цього нікуди у вас не зникає, він залишається на своєму місці. Той, хто повідомляє вам цю таємницю, абсолютно має рацію, просто вам належить про це дізнатися, змиритися з цим, із цією ідеєю та звикнути до неї, а потім ще навчитися користуватися цим діамантом.
Так само Даттатрея повідомляє нам таємницю про нашу трансцендентну свідомість. Вислів «Праману пароха крамена» означає йти шляхом поступового переходу вгору, від сходинки до сходинки, від пізнаваного (прамея), тобто зовнішнього, до прамани (знання), засобів пізнання, і від знання до того, хто пізнає, тобто до верховної самості — суб’єкта. Принцип тут такий: усі прамани перебувають у праматі (тому, хто пізнає), усі знання перебувають у тому, хто пізнає, увесь пізнаваний світ — це не більше ніж знання, а все знання зводиться до свідомості того, хто пізнає.
Є такий світський вислів про те, що звичайні люди обговорюють інших людей і події у світі. Люди вищого рангу, з вищими здібностями, не обговорюють інших людей, вони обговорюють ідеї. Перші обговорюють пізнаване, зовнішній світ, другі обговорюють саме знання — ідеї. Нарешті, люди з іще вищою свідомістю обговорюють не ідеї — вони обговорюють того, хто переживає, джерело, суб’єкта, тобто займаються вічарою.
«О, розуме, чому ти блукаєш, подібно до неспокійного привида? Усвідом цього нерозмежованого й однорідного Атмана. Відмовся від усіх пристрастей і будь щасливим. Воістину, ти є тією незмінною реальністю, яка є самою непохитністю, єдністю та свободою. Ти не відчуваєш ні пристрасті, ні безпристрасності. Чому ж тоді ти виснажуєш і мучиш себе, бажаючи об’єктів пожадання?»
Свеччхая означає те, що існує з власної волі, а не з волі чогось іншого. Даттатрея — це свідомість, яка спирається на свою унікальну суверенну волю і яка відокремлена від усіх зовнішніх об’єктів, розуму, а також від усіх бажань і пристрастей. Свабхіта означає те, що на власному екрані, тобто в самій собі як в основі, а не на чомусь іншому, проявляє весь існуючий світ. Первісна свідомість Даттатреї подібна до екрана, на цьому екрані проявляються різноманітні об’єкти, подібно до того, як у дзеркалі виникають відображення. Коли сила нашої свідомості вівеки стає достатньо сильною, щоб розрізняти дзеркало й відображення, ми починаємо розпізнавати цей принцип дзеркала, починаємо розуміти, про що говорить Даттатрея, як він намагається достукатися до нас.
Даттатрея як Брахман і чит-чіті
«Усі упанішади стверджують, що Брахман, або найвища реальність, не має жодних ознак, що він чистий, незмінний, позбавлений форми й однаковою мірою пронизує все. Знай, що Я — цей Брахман».
Це пряме наставлення Даттатреї, щоб ми не сумнівалися, і коли ми говоримо «Даттатрея», ми маємо на увазі Брахман. Отже, Даттатрея є читом і чіті. Чит — універсальна енергія свідомості Шиви, а чіті — універсальна енергія свідомості Шакті, і він поєднує в собі ці дві риси. Які риси має ця свідомість — чит і чіті? По-перше, у ній відсутнє обмеження простору, часу та будь-чого іншого, вона цілком вільна й безмежна. Вона має необмежену силу. Далі, вона здатна породити будь-яку річ. Вона має сватантру (абсолютно вільну волю). Вона є простим засобом звільнення і великою нагородою, плодом, тобто завершенням усього в самій собі, якщо нам вдасться виявити цю свідомість.
«Знай це — те, що має форму, — нереальне, бо воно обмежене своєю формою; те, що безформне, — вічне. Той, хто ілюструє цю істину власним життям, більше не піддається переродженню. Мудреці кажуть, що Реальність єдина й незмінна. Коли уподобання відкинуто, тоді єдність і різноманіття перестають існувати в розумі».
Медитація над «Авадхута-ґітою» і три стадії духовної практики
Над кожною шлокою «Авадхута-ґіти» слід медитувати тим, хто прагне звільнення й просвітлення. Кожен рядок «Авадхута-ґіти» — це пряма передача, пряме введення в мудрість і природну усвідомленість. Отримання такої прямої передачі можна розглядати як шравану. Коли всередині нас пробуджується ясність і одкровення, ми повинні розмірковувати над ними, розмірковувати за допомогою концептуального аналізу, а потім медитувати за допомогою неконцептуальної медитації.
За допомогою цього розмірковування ми повинні набути того, що називають панча-коша-вівекою (розрізнення Атмана і п’яти оболонок). Також ми повинні набути того, що називають дрик-дрішья-вівекою — розпізнавання істинного суб’єкта, істинного об’єкта, істинного спостерігача. Коли наша вівека витончиться, ми зможемо розпізнавати тур’ю (первісну свідомість) і будемо готові перейти від манани, тобто усунувши всі свої сумніви, до нідидх’ясани.
Від манани до нідидх’ясани: процес духовного зростання
Перехід від манани до нідидх’ясани означає, що ми виконали велику роботу. Перехід від шравани до манани — вони відбуваються разом, шравана й манана завжди йдуть разом. На простому рівні це означає: ви послухали лекцію Гуру — треба подумати, треба обміркувати, не все це так швидко й просто. Кажуть, відсоток засвоєння становить п’ятнадцять відсотків — це означає: якщо ви прослухали двічі — тридцять відсотків, тричі — сорок п’ять, чотири рази — шістдесят, п’ять разів — сімдесят п’ять, сімдесят п’ять і п’ятнадцять — дев’яносто, і ще залишиться небагато, сьомий раз треба прослухати. Із сьомого разу складне вчення можна повністю засвоїти — це манана.
Ви не лише слухаєте, а й виконуєте внутрішню роботу, осмислюєте. У процесі такого осмислення можливі одкровення, осяяння — шастра-кріпа. Відкриваються дуже тонкі речі, щось розчиняється — подвійні уявлення, ви змінюєте точку зору й дивуєтеся: «Треба ж, як я взагалі цього не розумів».
Це природно, так ми зростаємо. Наприклад, коли ми ходили до школи, ми не розуміли багатьох речей, і нам здавалося, що все нормально, але зараз ми дивимося на себе й сміємося, ми розуміємо, що раніше не розуміли, а тепер розуміємо. Так само після манани ви виявляєте нове знання, нове одкровення, яке насправді завжди було, але було немов неясним — це манана.
Нідідх'ясана означає, що ви не стільки розмірковуєте, відкриваєте щось нове, скільки тепер намагаєтеся втриматися на цьому рівні. Це подібно до того, як шравана — вам показують норовистого жеребця й розповідають, який він хороший, а манана — ви на нього схоплюєтеся, і він, можливо, підкидає вас і скидає, але ви знову й знову на нього забираєтеся. Нідідх'ясана — ви намагаєтеся втриматися на ньому й більше не падати, і вчитеся на ньому їздити, а нідідх'ясана означає, що ми намагаємося утвердитися, закріпитися в тому розумінні, яке було набуте завдяки манані, а потім безперервно його утримувати.
Парадокси самадхі у вченні Даттатреї
«Як людина може досягти самадхі, доки вона думає про себе як про щось відмінне від Атмана? Але, з іншого боку, самадхі недосяжне для людини, яка думає про себе як про Атмана. Як може бути досягнуте самадхі, доки людина думає, що Атман існує і водночас не існує, і навіщо прагнути досягнення самадхі, якщо всі єдині та вільні за самою своєю природою?»
Даттатрея ставить перед вами складні питання, від цих питань запросто може закипіти розум у тисячі професорів, докторів наук, тому що немає прямої відповіді на рівні буденної логіки, на рівні концепції, філософії, понять; логіка фрагментарного мислення, логіка бінарного мислення тут не працює. Тут потрібен досвід виходу за межі неконцептуального усвідомлення та інтуїтивного проникнення.
Однак коли ви починаєте інтуїтивно розуміти його фрази — це означає, що ваша манана усуває сумніви у вас і ви утверджуєтеся в істинному знанні, ви рухаєтеся в бік нідідх'ясани. Вам треба потім закріпитися на цьому рівні, триматися, не випадати з нього, подібно до того, якби ви їхали на молодому необ'їждженому жеребці й намагалися втриматися.
Запитання: Гуруджі, виходить, що шравана — це ти йдеш до загону обличчям, шукаєш цей загін, знайшов його, підійшов, а манана — це зайшов і намагаєшся осідлати, а нідідх'ясана — це вже осідлав його, приборкав і просто їздиш.
Так, приблизно так. Шравана — це ти йдеш до загону, і тобі розповідають: «Ось цей хороший, дивись який, не возить, а літає». Манана означає, що ви намагаєтеся підійти до нього праворуч, ліворуч, якось надіти сідло, закинути ногу, забратися, дуже складно. Нідідх'ясана означає, що ви навчилися сидіти в сідлі, але треба бути дуже пильним: найменший необережний рух — і ви в багнюці, ви злетіли із сідла.
Дуже норовистий жеребець, незвичайний, дивовижний, чарівний; якщо навчитися, може підняти до сьомого неба, але треба не випадати із сідла, завжди тримати повідці. Перетягнеш повідці — нікуди не піде, не захоче, відпустиш — понесе так, що не помітиш куди, тобто треба знати натяг сили.
Запитання: Ом, Гуруджі, з погляду енергії, якщо подивитися, ви говорили, що в'яна-ваю та удана-ваю, можна сказати, — це манана й нідідх'ясана, наступні рівні. Я просто хотів запитати: коли кінь скидає, куди він скидає свідомість з удана-ваю, адже це прана удана-ваю, наприклад, вона ж завжди активна, так? Вона ж не може бути неактивною.
Вона активна, але не усвідомлена. Питання в її усвідомленості. Він скидає прана-ваю, яка діє в джаграт, а якщо уві сні, то апана-ваю, що в причинному тілі, самана-ваю — у найкращому випадку. Прана діє у стані неспання, апана — уві сні зі сновидіннями, самана-ваю — у причинному тілі, удана-ваю — у тур'ї, а в'яна-ваю — у тур'ятиті.
