Стан свапна-джаграт пов’язаний із виходом тонкого тіла. Він може проявлятися і в стані неспання, якщо сприйняття тонкого тіла домінує над сприйняттям джаграта.
Питання: Ці люди, які перебувають у стані свапна-джаграт, поводяться якимось іншим чином?
Людина повністю занурена у свій сновидний світ. Вона не усвідомлює себе у звичайному сенсі — вона пильнує там, у тонкому світі. Це схоже на людину, поглинуту комп’ютерною грою: вона настільки в ній, що нічого довкола не чує. Так само й тут — вона може перебувати наяву, але цей світ усе одно не усвідомлює, бо її увага там.
Буває, що людина у стані лунатизму може сісти в автомобіль, проїхати двісті кілометрів, пограбувати будинок, повернутися й заснути. Подібні випадки відомі у криміналістиці — людину виправдали, оскільки вона справді була лунатиком і не розуміла, що робить.
Одержимість духами також може призводити до подібних станів, за участю духів.
Затьмареність і просвітленість станів свідомості
Питання: Тут є певна суперечність: з одного боку, свапна-джаграт описується як затьмарений стан, а з іншого — у системі шістнадцяти станів свідомості він виглядає як просвітлений. Як це зрозуміти?
Просвітленість залежить від того, чи присутній у цей момент природний стан, завжди спрямований на тур’ю. Якщо ця спрямованість є, то в усіх шістнадцяти станах він буде просвітленим — незважаючи на поглиненість людини тим чи іншим світом. Якщо спрямованість на тур’ю відсутня, тобто відсутній природний стан споглядання, то він буде затьмарювальним, оскільки сила тиску цього світу повністю затьмарює.
Таким чином, якщо це практик — ідеться про просування й усвідомленість у снах. Якщо це звичайна людина — це вже хвороба.
Джаграт-сушупті та спрямованість на тур’ю
Питання: «Йога Васіштха» і Шрі Рамана Махарші завжди робили акцент саме на стані джаграт-сушупті. Шрі Рамана Махарші говорив: утримуй «Я», Я-думку, Я-єсмь. Виходить, що йдеться про спрямованість виключно на тур’ю — щоб зник сам свідок?
Так. Джаграт-сушупті є для нас бажаним станом у тому сенсі, що він слугує зразком природного стану. Це ще не сам природний стан, але дуже близька його подоба. Наприклад, коли ми медитуємо на простір, на небо — це подоба Ясного Світла. Це не саме Ясне Світло, але його подоба, що допомагає розкриватися. Таким самим чином джаграт-сушупті є подобою тур’ї, але ще не сама тур’я. Якщо ми практикуємо вічару — дослідження цього стану — то дістанемося до тур’ї.
Якщо ми не практикуємо вічару і зупиняємося в цьому вимірі, вважаючи його самодостатнім і приємним, то він стає формою невідання — так само, як і будь-який інший. Якщо ми стараємося в стані джаграт-сушупті, свапна-джаграт, джаграт-свапна або будь-якому іншому, вважаючи його самодостатнім, але без спрямованості на Бога і без вічари, без устремління до тур’ї, — він стає формою невідання.
Землі невідання: перша і друга
Питання: Можна пояснити різницю між першою і другою землею невідання? Друга — це наш звичайний стан у неспанні? Тобто якщо ми зараз сидимо без спрямованості на Бога, без самодослідження, без вічари — це друга земля невідання?
Так, ви всі її вже досягли.
Питання: А перша — це якесь зародкове неспання?
Перша — це стан, у якому неспання як такого ще немає. Наприклад, дитина, яка ще не повністю увійшла в неспання; тварина із сутінковою свідомістю; або найперший міг перед пробудженням, коли самого неспання ще немає. Немає самоідентифікації, немає навіть сили пильнувати — це такий п’яний стан.
П’яна людина або наркоман перебуває ще нижче: у звичайної людини є джаграт, а в нього навіть джаграта немає — він неадекватний навіть у неспанні. Тварини теж мають якийсь джаграт, але нерозвинений. Камінь, рослина — вони усвідомлюють себе вкрай слабко, там не може бути й мови про шістнадцять станів свідомості, там ледве присутній навіть один. Дух пригнічений.
