Принцип Вішну і Лакшмі
У храмах Вішну завжди має бути вершкове масло і ґгі, а Шива задовольняється сирим молоком, адже Вішну — бог, що насолоджується найкращим, що може запропонувати матеріальний світ, а Шива — Бог, байдужий до матеріальної реальності. Лакшмі — це найкраще, що може запропонувати матеріальний світ, і Вішну нею насолоджується. Коли в процесі збивання молока з’являється масло, молочний океан починає віддавати свої скарби.
Принцип Вішну, як і Лакшмі, — це принцип щастя, щастя, яке виникає внаслідок самадхі усвідомленості при контакті з матеріальною природою, коли матеріальна природа не приносить страждань, не приносить проблем. Зазвичай матеріальна природа для істот сансари постає як авідья, і саме ту частину матеріальної енергії (Пракріті), яка пов’язана з авідьєю (невіданням), ми називаємо — сансара. Це тамасична частина і щільна раджасична частина. Коли домінує тамас, раджас і цей тамас, раджас торкається душ, він чинить на них незгладимий вплив, він вводить їх у невідання, ніби гіпнотизує, — це і є авідья. Та область, де душі потрапляють у сильне невідання під впливом Пракріті, називається сансара.
Принцип Вішну, Лакшмі — це зовсім інший принцип, це принцип контакту з матеріальною енергією, який не вводить в оману. Навпаки, дозволяє перебувати в щасті, в радості й у насолоді. У якому випадку це можливо? У тому випадку, якщо в нас достатньо енергії свідомості й достатньо сили душі, сили самадхі, щоб бачити тонку, порожнинну, просвітлювальну, світлоносну силу всередині Пракріті. Тоді виникає щастя, коли ми стикаємося з Пракріті, матеріальною енергією, тоді Пракріті постає у вигляді саттви, чистого світла, що керує всім видимим у всесвіті.
Щастя походить із розуміння принципу Вішну, тому кажуть, що Вішну і Лакшмі пов’язані, Лакшмі любить одного Вішну. Вішну є принципом недвоїстості, принципом свідомості, який усе підтримує, всю цю матеріальну енергію, і там, де є розпізнавання нескінченного простору, пов’язаного з Вішну, там є і щастя при взаємодії з Пракріті (матеріальною енергією), ось тому Лакшмі любить Вішну.
Якщо Лакшмі — це принцип проявленого матеріального успіху і щастя, пов’язаного з Пракріті, то Вішну — це принцип нескінченної свідомості, одне не може існувати без іншого, тому Лакшмі завжди віддана своєму чоловікові. Там, де забувають про її чоловіка, вона йде, тобто там, де забувають про нескінченну свідомість, там щастя йде, тому що баланс енергії з Пракріті порушується. Нам також треба аналізувати свою свідомість, наскільки ми самі перебуваємо у вимірі щастя. Якщо в нас дотримується баланс між матеріальною енергією, розумом, взаємодією із зовнішнім світом і власною усвідомленістю, то приходить ананда, і ми природно щасливі. Якщо цей баланс порушується, ми стаємо дезорганізованими, дезорієнтованими, незадоволеними. Підтримання цього тонкого балансу утримує нас у мандалі Лакшмі і Вішну, у Пракріті, у мандалі чистого виміру, коли Пракріті (матеріальна енергія) перестає бути сансарою, стає небесами, мандалою чистого бачення.
Збивання океану і прояв божественних сил
Тут і летючий кінь Уччхайшравас, і білий слон із сімома хоботами Айравата. Тут і дерево Паріджата (інше ім’я Калпатару), і Камадхену, і Чинтамані (він же Каустубха). Тут і німфа Рамбха, і вино Варуни. Усі ці скарби колись прикрашали Сваргу Індри. Серед них примітні Рамбха і Варуни. Захоплення жінками й вином коштувало Індрі його стану, однак писання визнають, що ці задоволення є частиною земного життя. Давні міфи не висловлюють занепокоєння щодо чуттєвих насолод. Вони визнають їхнє значення, але попереджають про небезпеки, пов’язані з надмірним захопленням ними.
Збивання океану асурами і девами привело до появи різних божественних істот. Цей океан є первинною першоматерією, можна сказати, що боги й техногенна цивілізація об’єдналися для того, щоб впливати на первозданну матерію, що лежить в основі всесвіту, з благословення Вішну. Яким чином вони впливали, на які саме енергії, складно сказати, але внаслідок впливу на першоматерію, тобто це була псифізика, квантова фізика епохи двапара або сатья-юги, вплив на таттви, на перші елементи світобудови об’єднаними силами різних цивілізацій під керівництвом вищих богів для того, щоб змінити баланс таттв, баланс енергій у всесвіті й щоб здобути певні блага.
Із цієї первозданної матерії почали виходити різноманітні блага: кінь Індри Уччхайшравас, слон Айравата — усе це містичні божественні сили, які уособлюють сили Індри як владики всесвіту. На рівні мікрокосму ці сили також пробуджуються всередині нас, коли ми впливаємо на перші елементи, на наші п’ять елементів. Але найголовніший еліксир, там вийшов камінь Каустубха (Чинтамані — інша назва), дерево Калпа-врікша (Паріджата — інша назва), багато інших речей. Але всі ці речі були побічними, те, заради чого було здійснено вплив на праматерію, було безсмертя, здобуття нектару безсмертя для богів, і асури також жадали його отримати.
Цей гігантський алхімічний експеримент був задуманий в епоху сатья-юги, можливо, десять тисяч років тому під керівництвом богів, і, можливо, досі відчуваються наслідки цього експерименту. Наприклад, ми їздимо на Кумбха-мелу, тому що, коли нектар богів був здобутий, його розплескали; як вважається, у тих місцях упали його краплі, тобто десь у певних місцях стався витік первинної субстанції чистого Абсолюту. У результаті цього пахтання мав бути вироблений первинний, чистий Абсолют у формі найчистішої Пракріті.
Як викид стався через недогляд персоналу, якийсь витік стався через нерозуміння різних цивілізацій богів і асурів, а найімовірніше це було підлаштовано як форма ліли, ці витоки на землі перетворилися на чотири пітхи — священні місця, у яких тепер збираються під час астрологічно сприятливої ситуації й здійснюють омовіння люди. Люди навіть відчули результати цього пахтання — це і є Кумбха-мела. Возилися з первоматерією, так можна сказати, боги й деви, Індра та багато асуричних техногенних цивілізацій під керівництвом вищих богів, і ось що з цього вийшло. Там, очевидно, були якісь етичні складнощі, тому що етики асурів і девів не збігаються, тільки Вішну може вмістити етику і тих, і інших, тому що він не підтримує жодну сторону, його завдання — зберігати цей всесвіт у балансі, тримаючи нейтралітет, але в крайніх випадках він, звичайно, приходить на допомогу богам.
Так, Сварга Індри — це місце, де танцюють жінки й ллється вино, і саме через ці насолоди Індра втратив свою чутливість. Кінь і слон уособлюють дхарму (праведну поведінку). Дерево, корова й дорогоцінний камінь символізують артху (багатство). Німфа й вино символізують каму (задоволення). Таким чином, з океану вийшли праведна поведінка, багатство й задоволення.
Отже, атрибути трьох — дхарми, ками й артхи — з’явилися з океану, але те, чого жадали боги й деви, — це четверте (мокша) і звільнення, і як аспект звільнення — це нітьятва (безсмертя), вони жадали нектару безсмертя, вони жадали четвертого аспекту, який мав з’явитися.
Дари океану свідомості
Це дари океану. Це дари, що провіщали появу Лакшмі, богині багатства.
Якого океану дари? Звичайно, це не дари Тихого океану, Індійського, Північного Льодовитого, Атлантичного — це дари океану сахаджі, океану недвоїстого стану, океану Бога. Саме Брахман часто порівнюється з океаном, як океан чистого усвідомлення, і цей океан чистого усвідомлення — це не просто порожнеча, це різні рівні світла, різні рівні первоматерії. У Пракріті є різна кількість градацій, різні види мудрості, пов’язані з кожним елементом, і на якомусь рівні цей океан пов’язаний із первоматерією, і він здатний давати різні, чудесні сили, чарівні енергії — ось що таке його дари. Якщо в результаті тапасьї впливати на цей океан, із його глибин після пахтання — будь-яка тапасья є пахтанням — спливають ці чудесні чарівні дари.
Причому як на рівні мікрокосмосу, так і на рівні макрокосмосу. Ми, люди, відтворюємо ці процеси всередині свого тіла, виконуємо цю алхімію. Якщо ми пахтаємо океан своєї свідомості й океан, пов’язаний із Пракріті перших елементів кундаліні-йоги, мантрою, ілюзорним тілом, споглядальними практиками, сахаджа-крійя, ці дари поступово виходять. У нас пробуджуються різні сили, різні мудрості й розуміння, про які ми навіть не могли здогадуватися, що це є всередині нас. Боги й асури володіють такою силою, що вони можуть здійснювати те саме на рівні макрокосмосу, у масштабах величезного всесвіту, оскільки їхні можливості значно більші.
Чисті й нечисті таттви
Щойно Лакшмі з’являється, усі приходять у збудження. Вона одягнена в червоне сарі, прикрашена коштовностями й сидить на лотосі. У її руці Акшая-Патра, посудина, яка завжди по вінця наповнена зерном і золотом. Деви й асури співають дифірамби цій прекрасній і чарівній богині. Білі слони, що стояли на основних і проміжних сторонах світу, спрямовуються до неї; вони піднімають свої хоботи й окроплюють її пахучою водою.
Усі ці божества, атрибути й чарівні сили — це прояв чистих таттв (шуддха-таттв). Саме чисті таттви є уособленням божественних сил і енергій. Наш матеріальний світ (сансара) складається з нечистих таттв, із забруднених, і коли говориться нечисті, це не оціночні судження, не якась моральна категорія, це говориться про якості таттви. Є чисті таттви і є нечисті, і чим вони відрізняються? По суті, і ті, і ті вийшли з всевишнього Джерела, і для Брахми або для Абсолюту Парабрахмана і чисті, і нечисті таттви зрівняні, для нього немає різниці, тому кажуть, що вищі боги, святі перебувають в єдиному «смаку». Але для богів рангом нижче і для різних інших істот чистота й нечистота таттв має принципове значення, і чим вони відрізняються?
Чисті таттви містять світлоносну силу, силу порожнечі й силу світлоносності проявлену, нечисті таттви містять її також, але значно меншою мірою. Вони складаються більше з раджасу, тамасу, і порожнеча в них прихована, недвоїстість прихована, тому при зіткненні з нечистими таттвами можна затьмаритися і навпаки, при зіткненні з чистими таттвами можна просвітлитися, просто перебуваючи поруч із ними, просто навіть торкаючись їх, якщо вам пощастить тримати їх у руках або якось із ними контактувати. Чисті таттви — це не атрибут матеріального світу, це дуже рідкісні коштовні речі, якщо навіть вони з’являються. Коли вони з’являються, вони завжди творять чудеса, вони порушують фізику нашого світу, тому що вони не підвладні законам фізики матеріального світу. Вони працюють за законами фізики вищих світів.
Багато священних предметів, предмети, що чудесним чином матеріалізуються, — це все прояв чистих таттв, це матерія, але іншого плану. Коли ми виконуємо закликання божественних істот, займаємося спогляданням, чисті таттви також можуть проявлятися всередині нашого тіла й розуму. Вони принаймні наростають, хоча б на тонкому, астральному рівні, наприклад, ви бачите чисті знаки у сновидіннях або бачите божеств — це означає, що чисті таттви проникли в тонке тіло. Якщо ви медитуєте, навколо вас матеріалізуються квіти або вібхуті — це означає, що чисті таттви проявляються на фізичному рівні.
Вважається, що якщо тіло святого так наповнюється чистими таттвами, рідини наповнюються чистими таттвами, що вони трансмутують на атомарному, молекулярному рівні. Тоді він може помочитися на шматок заліза, а залізо перетвориться на золото, відбудеться алхімія, тобто всередині нього вже немає сечі, а в нього є якась алхімічна рідина, що змінила свою структуру на молекулярному рівні. Деякі сиддхи, натираючи своїми фекаліями камені, перетворюють їх на коштовності, на діаманти або перетворюють метали на золото, тому що їхнє тіло являє собою алхімічний котел (тигель), у якому відбуваються алхімічні трансмутації.
Усі алхіміки мріють виробляти алхімічне золото, шукають різні способи, знамениті алхіміки в Празі Ніколя Фламель, наприклад, усе життя присвячували матеріалізації золота. Усі царі мріяли мати при дворі таких алхіміків, у деяких це навіть виходило. Ніколя Фламель навчився виробляти алхімічне золото і потім збудував багато храмів за його рахунок. Але тут алхімічне золото виробляє власне тіло сиддха, тому що він зумів пробудити у своїй свідомості, у пранах чисті таттви.
Вибір Лакшмі
Усі, затамувавши подих, чекають, куди Лакшмі піде. Чи стане вона дружиною девів, чи дочкою асурів? Але, на загальний подив, вона йде до Вішну й обіймає його, оголошуючи таким чином його своїм чоловіком.
У фільмі це дуже красиво показано, як Лакшмі всіх обводить поглядом, потім бачить Вішну, у неї спалахує погляд, і вона біжить йому в обійми, але що це означає? Це метафора, Лакшмі — це сила, божественна сила, спрямована волею, і сила тече в певних каналах у певному напрямку. У вселенському масштабі ця сила знайшла швидке джерело, і вона потекла в область Вішну, в область чистої, недвоїстої свідомості, тому що вона сама по собі дуже чиста й дуже висока. Вона тече в ті області, які відповідають її чистоті.
На мікрорівні це те саме. Щоб бути щасливим зовні, у матеріальному світі, треба всередині мати відчуття щастя; мільярди людей мріють бути щасливими. Але вони підсвідомо самі себе проклинають, своїми умами; звісно, вони не кажуть: «Я проклинаю себе», — але їхній умонастрій такий, ніби вони саме це й роблять, тобто вони перебувають у гніві, вони перебувають у зневірі, вони перебувають у жалості до себе, вони перебувають у жадібності й заздрості.
Хоч як би боги не хотіли їх благословити, енергія щастя просто навіть не може підійти до них; вони кажуть: «Ну ти хоч трохи налаштуйся, щоб енергія благословення могла хоч трохи в тебе увійти, ти ж навіть шансу не даєш, навіть просвіту немає». Постійно певна хвиля: то гнів, то заздрість, то злоба, то ненависть, то жаль, то скарги, то страждання — безперервна така робота. Навіть вклинитися на секунду, щоб тебе благословити, неможливо; тому, щоб бути щасливим, треба самому в собі виховати стан щастя, тоді енергія щастя із зовнішнього світу зрезонує і прийде; щоб бути любимим, треба в самому собі виховати стан любові, тоді енергія вселенської любові теж торкнеться, оскільки подібні енергії притягуються подібним.
Безліч людей моляться: «Боже, дай мені це», — але всередині них немає цього стану, тому вони не можуть отримати благословення, тому й кажуть: «Не вистачає заслуг». Не вистачає заслуг — це означає, що ум реально не налаштований на ці енергії, але коли ум сам налаштований на ці енергії, він починає притягувати вселенські благословення, і в нього входить енергія любові або енергія щастя, енергія співчуття. Питання в тому, як породжувати такий стан самому? Усі люди сподіваються, що енергія прийде ззовні, а секрет — у зміні стану ума. Як породити щасливий стан усередині? Треба знайти безкінечну свідомість, подібну до Вішну, ось туди й спрямовується сила Лакшмі.
Чому Лакшмі обирає Вішну? Тому що Вішну підприємливий — він задумує пахтання і змушує ворогів працювати разом. Вона обирає його ще й тому, що він відсторонений від усього підприємства. Він допомагає Девам, але не шукає скарбів океану.
Лакшмі обирає самодостатніх, тих, хто не прагне від неї нічого, тих, хто сам має всередині себе пурнатву (божественну цілісність). Вішну не з категорії шукачів, він із категорії тих, хто давно знайшов, знайшов із моменту творення всесвіту. Він не з категорії тих, хто просить, він із категорії тих, хто дає, і Лакшмі така сама за бхавою (божественною величчю), тому вона шукає собі гідного партнера. Вона бачить, що асури з їхньою пожадливістю, жадібністю, заздрістю зовсім не гідні її товариства; вона бачить також, що боги, попри всю їхню чистоту й піднесеність, теж слабкі, сансарні боги, ми не говоримо про богів, які в нас на вівтарі. Боги Сварга-локи — це боги нижчого рівня, у них ще є его, яке зберігається, хоч і не людське, а вище; у них є витончений потяг до задоволень, витончені піднесені слабкості. Вона бачить, що боги теж слабкі, і тільки Вішну може бути тим, кому вона гідна бути дружиною і перед ким гідна схилити голову й прийняти в ньому Прихисток, тому вона йде в його бік.
Вішну знає, що він — духовна реальність, Брахман, безкінечний і безсмертний, і тому знає також, що Лакшмі — реальність матеріальна. Він не видобуває з неї жодного сенсу, але знає, що вона дозволяє йому зрозуміти самого себе, тому він не намагається керувати нею. Натомість він насолоджується її примхливою природою. Його знання про Лакшмі викликає в нього усмішку. У «Рамаяні» Рама не втрачає самовладання, коли його просять покинути палац, щоб жити в лісі. Він однаково умиротворений і в палаці, і в лісі. Він не виводить свою ідентичність із матеріальної реальності. Ця якість Вішну приваблює Лакшмі, тому Вішну називають Шрі-Нівасою і Шрі-Ватсою, що означає «Обитель Лакшмі». Він Лакшмі-Валлабха і Лакшмі-Канта, що означає «Коханий Лакшмі».
Шива як принцип зречення і рівноваги
Він ШріНатха і Тіру-Паті, що означає «Господар Лакшмі». Він не шукає її, але вона завжди йде за ним. Вішну зображують сплячим на кільцях змія Аді-Ананта-Шеші, що плаває на поверхні молочного океану. Лакшмі сидить біля його стоп, масажуючи його ноги, скромна й приручена. Це зовсім не схоже на її характер. Лакшмі — яскрава богиня, яка йде туди, куди захоче. Ні деви, ні асури, що змагаються за неї, не можуть нею керувати. Але у Вішну є щось, що змушує її добровільно відмовитися від своєї самостійності. Він не шукає її, і саме тому вона хоче йти за ним і служити йому, тому Вішну — Шрі-Ватса, «Обитель Лакшмі»: де він, там і вона.
Чому Вішну не шукає Лакшмі? Тому що його мета не Лакшмі, його мета — Парабрахман, і він перебуває в сахаджа-самадхі, у вічному, безкінечному найглибшому сахаджа-самадхі Парабрахмана. Лакшмі, просто перебуваючи з ним, теж відчуває бгаву сахаджа-самадхі, і оскільки ця бгава дуже велика й дорога, вона й приваблює її. Тобто Вішну дозволяє Лакшмі бути поруч із ним, він не захоплюється нею, не прагне її здобути, тому що він уже зачарований іншою реальністю. Він зачарований своїм джерелом — Парабрахманом, він знає, хто він такий, він знає, що він не Вішну, що він сам Абсолют, і Лакшмі приваблює це трансцендентне знання. Ні в асурів, ні в мирських богів цього трансцендентного знання немає. Усе, що вони бачать, — вони бачать зовнішню Лакшмі й пристрасно бажають володіти нею, контролювати матеріальну реальність, мати силу, мати чарівні якості, мати різні енергії. Але те, чого вони не мають, Вішну вже має, це й приваблює Лакшмі.
Алакшмі — тіньовий бік матеріального успіху
У Лакшмі є сестра на ім’я Алакшмі. Вона богиня розбрату. Коли багатство приходить у дім, із ним приходить і сестра Лакшмі, спричиняючи сварки. Алакшмі — лушпиння зерна, яким є Лакшмі. Алакшмі — домішки, що супроводжують метал, яким є Лакшмі. Алакшмі — неїстівна шкірка й кісточки соковитого плоду, яким є Лакшмі. Вони завжди приходять разом, тому, коли з молочного океану з’являється Лакшмі, з нею з’являється й Алакшмі у вигляді жахливої отрути Халахали.
Алакшмі — це зворотний бік матеріальної реальності, зворотний бік у вигляді проблем, невдач, негараздів, які супроводжують великий успіх у матеріальному світі. Буває, коли людина починає багато заробляти, якщо вона неуважна й неусвідомлена, то багатство запаморочить їй голову. Вона може почати бездумно розважатися, надмірно, тоді починаються проблеми, або в неї з’являються великі амбіції, і разом із матеріальним успіхом, наприклад, приходять якісь бандити, або приходить чужа заздрість, приходять перешкоди. Це означає, що матеріальні енергії сильні для душі, і вони вплинули на неї так, що вивели з-під контролю її прану.
Чорна липка піна наповнює повітря огидним смородом. Світло зникає, деви й асури задихаються від жахливих випарів, що огортають усе довкола. «Врятуй нас», — благають вони Вішну. Вішну відразу ж закликає Шиву, Бога, чия байдужість дозволяє йому приймати все те, від чого відмовляються інші.
Отже, коли приходить Алакшмі, виникає тіньовий бік матеріального успіху, різні проблеми. Наприклад, людина накопичила заслуги, вона здобула силу, владу, становище, матеріальну шакті або магічні сили, але десь вона переоцінила себе й загордилася, і в неї сталося порушення балансу, і її егоїзм покликав із всесвіту, окрім добрих енергій, також негативні енергії. Вона відчуває, що ці негативні енергії почали її захоплювати, і їй потрібна рівновага. І кажуть, що в цьому випадку Вішну як внутрішнє відчуття усвідомленості закликає Шиву, лише Шива може їх поглинути.
Шива — це відсторонення, вайраг’я, безпристрасність, відсікання, яке може поглинути жахливу отруту халахала, спричинену внаслідок пахтання світового океану. Це порожнинна, недвоїста свідомість, яка може в єдиний «смак» повернути баланс енергій, що вийшли з-під контролю. Під час пахтання світової первоматерії енергії вийшли з-під контролю, і різні космічні домішки почали отруйними випарами отруювати дихання богам і девам. Тоді був покликаний Шива, який силою єдиного «смаку» привів енергії в баланс. Так само ми можемо привести наші енергії, що вийшли з-під контролю, силою недвоїстого усвідомлення, силою єдиного «смаку», саме такою енергією зречення.
Недвоїсте сприйняття Шиви
Усі приймають Лакшмі й прагнуть дивовижних дарів, що її супроводжують, але ніхто не приймає Халахалу. Але хтось має прийняти й Халахалу, інакше вона знищить світ. Для цього й був покликаний Шива, який одним ковтком проковтує отруту. У деяких народних переказах Алакшмі виходить із Халахали й вимагає, щоб їй дали чоловіка. Якщо Вішну прийняв Лакшмі, то хтось має прийняти й Алакшмі, оскільки ні деви, ні асури її не хочуть, її віддають єдиному, хто не має ні вподобань, ні упереджень, — Шиві! Деякі дослідники міфів вважають, що Алакшмі символізує дику й неприборкану Калі. Інші переконані, що Алакшмі й Лакшмі разом уособлюють Пракріті. Лакшмі — бажаний, а Алакшмі — небажаний аспекти природи.
Річ у тім, що Шіва дивиться на світ інакше, по-іншому. Для нього Лакшмі й Алакшмі — це одне єдине ціле, це Пракріті, і він може сприйняти її в будь-якому аспекті, оскільки він не виносить оцінок і суджень, сприймаючи реальність в єдиному «смаку» і є повністю недвоїстим.
Лакшмі — бажаний, а Алакшмі — небажаний аспекти природи. Якщо Лакшмі — любов, то Алакшмі — конфлікт. Якщо Лакшмі — спокуслива їжа, то Алакшмі — отруйна домішка. Одне не може існувати без іншого. Відмінність між ними створює Майя. Вішну відмінності не бачить. Він приймає Лакшмі в усій її повноті, разом з Алакшмі. Він знає, яке місце Лакшмі і яке місце Алакшмі. Він знає, що Алакшмі не можна ігнорувати чи відкинути. Вішну відрізняється від Шіви тим, що він — дуже розбірлива форма Бога. Шіва не стає ні на чий бік; він не любить і не ненавидить ні девів, ні асурів. Проковтнувши Халахалу, він зробив послугу і девам, і асурам. Вішну, навпаки, стає на бік девів, і це особливо ясно виражено в історії про Амріту.
Амріта і поява Дханвантарі
Амріта — це нектар безсмертя. Це останній скарб, що з’явився з молочного океану після Лакшмі й Халахали. Він з’являється з моря в руках божества на ім’я Дханвантарі, бога здоров’я і цілительства. Він покровитель Аюрведи, традиційної індійської медицини. Дханвантарі — це форма Вішну, як і Вішну, він тримає трубу з мушлі та колесо, але, на відміну від Вішну, він також тримає горщик із нектаром в одній руці й п’явку в іншій. Практики Аюрведи використовують п’явок для висмоктування гною з інфікованих ран. Іноді замість посудини з Амрітою він тримає трави або товкач і ступку, за допомогою яких отримують пасти й мазі».
«Амріту, нектар безсмертя, хочуть усі. Усі діти Брахми, чи то «боги», чи «демони», бояться смерті. Усі хочуть жити вічно, тому і деви, і асури поспішають здобути горщик із нектаром. Партнерство, завдяки якому стало можливим збивання, руйнується. Починається битва, у якій кожна сторона претендує на нектар. Усі згодні, що всі, хто збивав океан, мають право на нектар, але хто має відпити першим? Деви й асури не довіряють одне одному.
Мохіні й народження Харі-Хара-Сути
Тоді Вішну приймає образ Мохіні й постає перед девами та асурами. Вона настільки вродлива, що всіх переповнює бажання. Шіва, проковтнувши Халахалу, збирався повернутися до своєї гірської обителі, але тут і він побачив Мохіні. Його зачарувала її краса, і він її обійняв. Від цього єднання Шіви й Мохіні народився Харі-Хара-Сута, син Вішну і Шіви, який має аскетичні якості Шіви й тому відмовляється одружуватися, але також має войовничі якості Вішну й тому завжди готовий захищати суспільство. У Тамілнаду цей воїн-аскет відомий як Айянар. У Кералі він — Манікантха, Шаста або Айяппа, святилище якого споруджене на пагорбі Сабари.
Бог Айяппа важливий для нас, тому що він належить до південної лінії передачі, і Брахмананда в одному зі своїх втілень був секретарем Бога Айяппи, так вважається. Він уособлює об’єднану силу Шіви й Вішну. Є такий вислів у тантрах: «Шівасьям Хрідаям Вішнох, Вішноча Хрідаям Шівах» (Шіва в серці Вішну, Вішну в серці Шіви, а той, хто не знає цього, не досягне звільнення). Це настанова про об’єднання єдиного «смаку», про трансценденцію різних енергій у недвоїстому Абсолюті. Харі-Хара-Сута або Айяппа уособлює таке бачення єдиного «смаку». Вважається, що він виник саме від такого союзу під час збивання світового океану.
До цього святилища, спорудженого на пагорбі Сабари, не впускають жінок, а чоловікам, щоб потрапити сюди, необхідно кілька тижнів постити й утримуватися від сексу.
Чому не пускають жінок? З тієї ж причини, з якої й жінки не поклоняються Сканді Карттікеї, щоб їхнє сімейне життя не розладналося, інакше чоловік може піти на війну і так далі. Тобто чоловічий принцип — якщо приходить жінка, а під жінкою мається на увазі не санньясі, а добропорядна ґріхастха, сім’я, діти. Якщо вона почне поклонятися, закликати такого бога, яке він їй дасть благословення — на брахмачар’ю в найкращому разі, на санньясу, або щоб чоловік пішов на війну, або щоб чоловік посилив свій чоловічий принцип, щоб чоловічий принцип її життя переважав. Тоді гармонія, дестабілізація в її рівновазі сімейного життя порушиться, чоловік може стати солдатом, чоловік може стати санньясі, посилиться енергія Марса, так можна сказати, тому їх не пускають заради їхньої власної безпеки.
Обман Мохіні та перемога девів
Мохіні настільки чарівна, що на мить усі забувають про нектар. Вона говорить милозвучним голосом: «Дозвольте мені розділити нектар». Ніхто не може заперечити такому чарівному створінню. Спокусниця бере горщик із нектаром, і всі деви та асури сідають, очікуючи своєї черги. Мохіні лавірує між ними, кокетливо усміхаючись, підморгуючи й вливаючи Амріту в їхні горлянки. Раптом асури помічають, що Мохіні вливає Амріту лише в горлянки девів. Асури ж не отримують нічого. Вони розуміють, що їх обвели навколо пальця. Дівчина їх перехитрила! Вони беруть свою зброю й кидаються до Мохіні, щоб знову заволодіти горщиком із нектаром. Але тепер усі деви скуштували Амріти; вони безсмертні. Вони поспішають на допомогу Мохіні, зав’язується велика битва. Зброя безсила проти девів, і деви з легкістю перемагають асурів.
