Створення йогічної особистості: якості справжнього учня

Коментарі до тексту «Свамі Шивананда. Якості учня йоги»

«Якості учня йоги: учень повинен мати віру й бути безмежно відданим Гуру та Богу. Він повинен довіряти вченню Гуру й текстам йогічних писань».

Уся садхана починається з віри. Спочатку наша віра слабка, і вона ґрунтується на якихось незрілих уявленнях: іноді на кармічному зв’язку, іноді — на розумі, на розумовому розумінні, іноді — на якихось власних уявленнях, заснованих на зовнішньому. Наприклад, десь на великому зібранні учень побачив учителя, учитель йому чимось сподобався, і він йому повірив. Іноді деякі вчителі можуть викликати прихильність, подобатися; або вчитель широко усміхнувся, і учень відчув натхнення, зародилася віра, а якби не усміхнувся — то й не зародилася б.

Але деякі вчителі, наприклад сиддхи, зовсім не прагнули подобатися учням. Навпаки, іноді вони навмисно поводилися так, щоб зруйнувати їхню поверхову віру, адже все це — поверхове. На таких зовнішніх речах не можна будувати стосунки з Гуру. Віра в Гуру повинна бути глибшою, але чомусь саме так усе відбувається на початку, тобто всі такі речі відбуваються на поверхні. Ця віра ще в зародку, справжня ж віра з роками пробуджується глибше. Вона пробуджується, коли ми вивчаємо священні писання, вбираємо погляд, філософію, застосовуємо методи, споглядаємо й набуваємо певного духовного досвіду. Тоді ми переоцінюємо свій погляд, ставлення до дхарми, і в нас пробуджується справжня, глибша віра. Ми не звертаємо уваги на деталі, на зовнішнє. Для нас сутністю стає дух Вчення, дух самаї, бхава, яку передає Гуру, тобто тонкі принципи учня. І від цього моменту все лушпиння, усе наносне, поверхове — зникає. Ми виходимо на пряму дорогу й здобуваємо справжню самаю. Нелегко навіть досягти цього рівня, але той, хто досяг цього рівня, воістину благословенний, він має глибокий і чистий самайний зв’язок.

Часто сиддхи, бажаючи, щоб учень здобув такий глибокий самайний зв’язок, у різний спосіб випробовували учнів, щоб зруйнувати їхню поверхову віру й стимулювати глибинну, справжню віру, яка ні від чого не залежить. Поверхову віру завжди легко зруйнувати, вона зазнає різних змін, залежить від зовнішнього, але справжня, глибинна віра — це стан глибокої відданості, самовіддачі, це справжня самая. Її неможливо зруйнувати, і саме з такого рівня починається учень.

Три основні якості учня йоги

«Він повинен відчувати сильне прагнення до духу й бути безпристрасним. Віра, духовне прагнення та безпристрасність — ось три важливі якості учня йоги».

Отже, віра (шраддха) — духовна спрямованість, мумукша — прагнення до звільнення, а безпристрасність — вайраг’я. Безпристрасність означає, що емоції, пристрасті повинні бути підпорядковані за допомогою спостережливого усвідомлення, самодослідження, джняна-йоги. Безпристрасність, звісно, можна імітувати, демонструючи її для інших, на публіку: «Я повинен тримати себе в руках, я повинен бути безпристрасним, щоб не втратити своє соціальне обличчя, у мене повинен бути імідж». Але чернечий імідж — це все зовнішнє, себе не обдуриш. Якщо в тебе всередині такі емоції, а назовні ти підтримуєш імідж, це ще не безпристрасність. Справжню безпристрасність неможливо якось змоделювати, сфабрикувати. Звідки вона народжується? З усвідомленості, коли цей внутрішній спостерігач у тобі народився, і ти знаєш, що в тебе завжди є певна фортеця, яка тебе захистить. Ти вдаєшся до допомоги певного царя, який візьме тебе під свій захист; цей невидимий цар — це атма-вічара, спостережливе усвідомлення. Це справжня безпристрасність, коли на тлі будь-яких енергій, ситуацій ти вдаєшся під захист цього царя й стаєш недосяжним для зовнішніх емоцій.

Фундаментальні чесноти та якості

«Ненасильство, правдивість і целібат — ось три фундаментальні чесноти. Учень повинен бути лагідним, скромним, смиренним і великодушним. Він не повинен бути брехливим, хитрим, корисливим, лицемірним, грубим, невихованим, жадібним та егоїстичним.

Безкорисливість і космічна любов.

У ньому має бути присутній дух безкорисливого служіння, він має служити бідним і хворим. Він має ділитися з іншими всім, що в нього є. Він має відчувати космічну любов. Він має любити всіх. Його любов має бути всеосяжною. Він має її розвивати й удосконалювати».

Принаймні, намагатися це робити, тобто коли ми входимо у стан дхарми, це означає, що ми вступаємо в певний потік трансформації, це означає, що ми прийняли рішення, зробили вибір змінювати себе, не залишатися такими, як раніше, а змінювати себе. Буває так, що людина забуває про те, що вона приходить до монастиря заради зміни себе, її его забуває про це, розум забуває про це. Вона хоче залишитися такою, як раніше, зберегти статус-кво, якісь свої прив’язаності, опору на сформований досвід тощо. А коли їй про це говорять, вона щиро дивується. Але насправді вона ж саме за цим і прийшла, чого тут дивуватися. Зміна — це позитивний процес, якщо вона відбувається у правильному напрямку. Це як у спортсмена: якщо він накачує м’язи, його тіло має змінитися, м’язи мають стати сильнішими, тобто потрібні позитивні зміни.

У процесі йоги позитивні зміни відбуваються таким чином, що ми відрікаємося від того, чим ми не є: его, прив’язаності, клеші — усе це не є нами. Коли ми відрікаємося від цього, це добре, а не погано. Наприклад, навіть якщо нам кажуть: «Відречися від цього!» — ми відчуваємо: «Як це? Мені це неприємно, мені боляче». Насправді для йоги це, навпаки, добре, це позитивно, це плюс.

Спокій і чистота

«Він має бути спокійним. Божественне Світло народжується лише у спокійній душі. У ньому не має бути насильства. Він не повинен нічого бажати й ніколи не повинен брехати. Він має дотримуватися золотої середини або серединного шляху.

Чистота й самоконтроль.

Він має дотримуватися абсолютного целібату й вести впорядковане, дисципліноване життя. Він має дотримуватися помірності в усьому. Він має жити у стані задоволеності. Він має володіти абсолютним самоконтролем. Він має поступово дисциплінувати почуття й тримати їх у покорі. Він має говорити лагідно, ласкаво й правдиво. Він не повинен висловлюватися грубо чи вульгарно».

Існує так званий чернечий етикет. Чернечий етикет існує як виховне середовище, як засіб тренування розуму. У суспільстві звичайний етикет існує як певний соціальний регулятор, як певний моральний принцип, якого потрібно дотримуватися, щоб усі могли гармонійно ставитися одне до одного, розуміти одне одного, це певні моральні правила, які не мають якоїсь користі для дхарми. Але чернечий етикет — це не лише засіб для сприятливого гармонійного спілкування, це ще й засіб тренування розуму. Це означає, що ви берете певні принципи, як правило, для тренування уважності, усвідомленості й відкидання себе, для того, щоб змінити своє ставлення.

Принципи харчування й самоконтролю

«Він має відмовитися від уживання отруйних речовин, від випивки й куріння. Він має вживати вегетаріанську їжу. Велику поживну цінність мають молоко, молочні продукти, горіхи. Тваринна їжа збуджує пристрасті й душевне занепокоєння».

Особливо на початковому етапі потрібно утвердитися в принципових питаннях самоконтролю. Наприклад, був послушник, який не міг дотримуватися деяких заповідей у монастирі. У нього були забруднення, клеші. Водночас він вважав себе практиком високого рівня в дусі ануттара-тантри, у стилі авадхутів, який нібито має «єдиний смак» і все приймає. Але як, скажіть, ти можеш мати «єдиний смак», якщо не можеш відмовитися від куріння? Я не розумію. «Єдиний смак» — це означає, що ти можеш курити, а можеш не курити. Ти можеш курити мирські сигарети, можеш курити ще якусь жахливу річ, і ти все можеш однаково курити, так? Ти навіть можеш вдихати якийсь отруйний дим, і все одно ти нормально почуваєшся — це «єдиний смак». Фосген, іприт — і ти не помреш, залишишся цілком здоровим, ось що таке «єдиний смак».

Але коли ти не можеш звільнитися від простої клеші, прив’язаності до куріння, то виправдовувати цей стан неусвідомленості принципом «єдиного смаку» — це, щонайменше, несерйозно. Чистота — це чистота, коли ти повністю контролюєш бажання. Ти можеш вільно залишити те, що треба залишити. Спочатку треба бути уважним до того, чи не намагається розум якось виправдати те, чого не можна виправдовувати, чи не намагається розум вигадати пастку там, де нічого вигадувати не треба, а треба просто робити, просто виконувати.

Почуття мають бути взяті під контроль, клеші мають бути взяті під контроль, прани мають бути очищені, прив’язаності мають бути усунені. А якщо цього не відбувається, ти ніби стрибнув у воду й хочеш плисти, хочеш плисти швидко, але на одній нозі гиря 16 кг, на другій — 24 кг. Хоч би як сильно ти гріб, це марно, і всі високі техніки, ініціації — це все порожній звук. На самому початку духовного шляху ми займаємо таку тверду, безкомпромісну позицію щодо дотримання йогічних принципів, очищення, і навіть якщо щось не виходить, ми з цим працюємо, але не намагаємося виправдовувати, нічого не вигадуємо в розумі.

Розвиток чеснот для духовного прогресу

«Чесноти для досягнення швидкого прогресу: він повинен уміти легко пристосовуватися, бути мужнім, милосердним, щедрим, толерантним, терплячим, наполегливим, щирим і задоволеним».

Звісно, спочатку ми не завжди одразу маємо всі найкращі якості, спочатку нам цих якостей бракує. Наприклад, бракує терпіння, толерантності, задоволеності, але нам просто треба їх розвивати — будь-які якості можна розвинути. Наприклад, якщо бракує терпіння, то терпіння можна розвинути. Можна скласти план розвитку терпіння і щодня трохи тренуватися в цьому доти, доки терпіння не буде розвинене.

Наприклад, якщо мені бракує терпіння, то я беру колючку й колю себе п’ять хвилин і терплю ці п’ять хвилин, а наступного дня я колю себе десять хвилин, наступного дня — п’ятнадцять. Після цього я беру килимок із колючок або маленьких цвяхів, сідаю на нього й сиджу так п’ятнадцять хвилин, потім сиджу двадцять хвилин, потім — двадцять п’ять, потім вільно можу сидіти п’ятдесят хвилин або годину. Це один зі способів розвитку терпіння, і якщо раніше одна колючка викликала жах, то тепер можна годину сидіти на колючках, жодних проблем немає, вироблено певну якість.

Інші якості також можна розвивати, головне — зрозуміти, що немає нічого неможливого, з усім можна працювати й усе можна тренувати. Якщо немає волі, я навмисно беру те, що мені не подобається, і роблю, змушую себе. Якщо раніше те, що мені не подобається, викликало в мене зневіру, розгубленість, то тепер я можу робити це шістнадцять годин на добу з великою радістю, односпрямовано.

Формування йогічної особистості

Ті, хто розуміє, що якості можна виробляти в собі, можуть самі створювати себе як йогічні особистості. І дуже важливо створити себе як йогічну особистість у перші п’ять-дванадцять років. У цей час ми закладаємо потужний фундамент, створюючи себе як йогічну особистість. Коли ви створите себе як йогічну особистість, ця йогічна особистість зможе зробити все що завгодно: творити дива, гори звертати, їй усе підвладне. Але якщо десь будуть прогалини, йогічна особистість буде створена якоюсь незрілою чи кволою, або їй чогось бракуватиме, то навіть через тридцять років садхани вона все одно кульгатиме.

Буває так, що людина багато й довго практикує, але щось пропущено, є якась прогалина в її йогічній особистості, десь недолік, недопрацювання. Це наче немає якоїсь частини тіла, руки чи ноги. Але йогічна особистість має бути сформована повністю. Потрібне терпіння — виробив терпіння, потрібна воля — є воля, потрібне смирення — виробив смирення, потрібен контроль бажань — усе це є. Іншими словами, дуже важливо зрозуміти, що життя завжди дає поле можливостей для тренувань і треба це використовувати. Наприклад, якщо хтось говорить вам злі слова, нерозумно ображатися, адже це спосіб тренуватися, ви можете сказати: «Ану, скажи ще, ану, ще скажи», — а ви у відповідь практикуєте чисте бачення, — «так, ану, ще», — а ви йому любов. Так ви дієте як йогін, ви тренуєтеся. А якщо хтось говорить вам злі слова, а ви у відповідь теж так говорите, то це означає, що ви цілковито несвідомі, ви як собака Сева. На неї замахнешся — вона вишкіриться, так? Чим ви тоді кращі за Севу? Нічим. Сева не тренується, реагує обумовлено, і ви не тренуєтеся. Якщо ж ви працюєте, то все вже зовсім інакше, ви переходите на рівень йогічної особистості.

Треба завжди розуміти, чи є в мені поведінка Севи, чи ні, і дуже багато чого можна виявити. Якщо показати їй прасад — вона махає хвостом, вона радіє. Усе це обумовлені реакції. Коли ж ми працюємо над собою, викорінюємо в собі таке обумовлене реагування — це тапас, ми постійно вириваємо розум з обумовлених реакцій, тренуємо його.

Серйозність і служіння

«Він має бути серйозним, уважним і старанним. Він повинен мати віру, старанність, наполегливість, витривалість».

За що б ми не взялися в монастирі, треба думати, що це не справа нашого престижу чи гордості, честі — це питання служіння Богові. Служіння Богові не можна виконувати абияк, поверхово, його треба виконувати гідно, будь-яке служіння. Це не монах-керівник нам дає, це сам Бог нам дає, у цей момент він проявляється через керівника, принаймні для духовного прогресу краще завжди так думати. Тоді ти розумієш, що те, що дано тобі зараз, треба робити з повною самовіддачею, відповідальністю, уважністю та смиренням. Таке ставлення до служіння дуже сильно виховує. А якщо думаєш: «Це якийсь монах, він мені не зовсім подобається, та й мені не хочеться це робити», — краще взагалі цього не робити, тому що відбувається апарадха. Це мирський підхід до діяльності, і краще тоді нічого не робити, тому що виходить, що Богові ти не служиш, а кому ти служиш — незрозуміло, оскільки в нас завжди діє принцип не діяльності, а служіння. Принцип служіння — це дуже піднесений стан: усе, що робиш, робиш із самовіддачею, цілковито.

Наприклад, ми могли б узагалі нічого не робити, нам вистачило б пожертв на їжу, і практикувати ми теж могли б. Але чому ми це робимо? Тому що ми виховуємо себе через це, ми вчимося служити Богові, віддавати себе через це. Це садхана, повноцінна садхана.

Гарний настрій і позитивний стан

«Він має прагнути своїх ідеалів і мети. Він завжди повинен бути в гарному настрої. Гарний настрій чудово тонізує і зміцнює розум».

Що таке гарний настрій? Мовою Вчення — це чисте бачення та божественна гордість. Нині навіть у світі дуже велика увага приділяється позитивному мисленню. Ці віяння дійшли й до Росії, на Заході вони були ще років двадцять тому. Для нас дуже важливо зрозуміти, що позитивний тунель реальності, позитивний настрій — це не просто щось бадьоре, веселеньке, а набагато глибше. Це чисте бачення, дух відданості, див’я-бхава — божественна гордість. Це радість від того, що ти служиш Богові, від того, що ти медитуєш на нього, йдеш до нього, від того, що ти наближаєшся до центру існування. Вона ніколи не закінчується — це найголовніший позитив, що випливає з цього.

Усі боги у вищих вимірах перебувають у такому позитивному стані, усі вони перебувають у стані легкого екстазу, залежно від рівня дх’яни. Людям притаманний певний тип бачення, менталітет, бхава, так само й богам. Боги відрізняються від людей тим, що вони глибоко занурені у свою бхаву, і бхава дарує їм великий екстаз і захват.

Наприклад, небеса пристрасті відповідають першій дх’яні. Якщо ви відчували в першій дх’яні блаженство, захват, то там це — нормальний стан. Людям потрібно багато практикувати, щоб його досягти, а там усі живуть у ньому, не виходячи з нього, тобто таке блаженство дарується за правом народження. А, наприклад, дуже тонкий рівень ясності, що відповідає четвертій дх’яні, відповідає Махар-лоці.

Непохитна рішучість і якості віра-йогіна

«Він повинен мати проникливість, непохитну рішучість і незламний намір. Він повинен бути наполегливим у своїх намірах».

«Наполегливим у своїх намірах» означає, рухаючись уперед, не відступати, не здаватися перед майєю, перед его, клешами, бажаннями, різними труднощами, йти вперед і постійно перемагати. Якщо в нас слабкий характер, слабка воля, нас легко спантеличити, збентежити. Але я думаю: що це за монах або монахиня, яких можна довести до сліз? Це нерозвинені якості. Якщо в астральному світі до неї з’явиться гнівне божество, то де буде її душа? Її душа «в п’яти піде».

Ти повинен дивитися навіть на гнівне божество, не здригнувшись, інтегрувати присутність, наче нічого не сталося. Повинна бути дуже сильна воля, дуже сильна, дуже сильна рішучість і віра, і нічого не боятися, йти так, наче так і треба, — це якості віра-йогіна.

Якості віра-йогіна та відмінність типів свідомості

Віра-йогін може виконувати мирські садхани, може — гнівні. Він має надзвичайно сильну віру, самодостатність, він має велику волю. Він може з великим терпінням виконувати важку роботу, його серце не здригнеться. Серце пашу тремтить від страху, тремтить від збентеження, воно від усього тремтить, тому що це пашу, а віра не тремтить, він усе сприймає або як виклик, або як випробування, або як перевірку, усе сприймає як справу своєї честі.

Треба поступово витісняти із себе свідомість пашу й утверджуватися у свідомості віра та див’я. Досвідчений учень повинен відрізнятися тим, що пашу в нього немає у свідомості, а є переважно свідомість віра та див’я.

Іноді треба перевіряти себе: «Чи є в мене свідомість віра?» Наприклад, одна монахиня практикувала вночі в лісі, щоб перевірити себе, чи буде вона лякатися, чи ні. Іноді треба ставити себе в певні умови, щоб побачити, чи тремтить твоє серце, чи ти без жодних проблем можеш іти вперед, просуватися.

Треба не боятися брати на себе складне служіння, не боятися кидати собі виклик, не боятися ставити вищу планку, відмовлятися від чогось заради своїх ідеалів, не боятися ризикувати — це свідомість віра. Пашу завжди боїться перевтомитися, боїться втратити комфорт, боїться ризикнути. Пашу — це така боязка людина, «дурний пінгвін». Віра — це той, хто не боїться, той, хто готовий іти, тому що пашу ніколи не досягне, пашу боїться змінити місце проживання, потрапити в якісь обставини, у ретрит тощо. Віра все це сприймає нормально.

Регулярність практики та якості йогіна

«Його практика має бути регулярною, регулярність — це запорука успіху в йозі. Він має бути холоднокровним, стійким і витриманим. Він має бути мужнім і ввічливим. Його слова мають узгоджуватися з його думками та вчинками. Він має щодня практикувати самоспостереження й самоаналіз».

Самоспостереження й самоаналіз — це не саморефлексія, багато хто плутає їх із саморефлексією. Саморефлексія означає ментальне самокопання, але самоспостереження й самоаналіз — це конкретна практика джняна-йоги, яка дає змогу проникати дедалі глибше крізь астральне й ментальне тіло.

Саморефлексія означає, що ми залишаємося на плані розуму, на рівні думок, ми десь зависаємо й розглядаємо ці думки і так, і сяк, але не йдемо глибоко, не самозвільняємося, і саморефлексія — не дуже правильна річ для йога. Наприклад, той, хто займається саморефлексією, може вести щоденник, у якому писати: «Сьогодні мені сказали те й те, а я відповів те й те, у мене був такий стан душі». Він записує — це рефлексія, спосіб самовідображення.

Але настане такий момент, коли він навчиться самозвільнення, усе це порве й викине, адже це не має жодного значення. Якщо він вестиме щоденник, то це буде щоденник садхани. Кумбхака — 30 разів, падмасана — 30 хвилин, чандалі — 100 кіл. Ось це єдиний щоденник, який він може вести. Уся інша саморефлексія більше не має жодного значення, тому що саморефлексію було витіснено й з’явилося самодослідження. Тепер уже неважливо, які думки проходять у свідомості, усе це неважливо, а важливе лише самодослідження (вічара).

Викорінення вад і очищення душі

«Викорініть вади. Припиніть лихословити й вихвалятися, позбудьтеся лінощів, виженіть погані звички».

Практика очищення завжди пов’язана з тим, що нижчі стани душі мають бути приборкані й відкинуті. У світі людей багато речей вважаються нормальними. Але у світі практиків, наприклад, лихослів’я — це щось погане, гріховне, це те, що добре видно всім, хто вищий за тебе. Це неправильно, цього треба позбуватися, так само як і інших речей.

Самодослідження означає, що ми щодня пильно вдивляємося у свою душу й ретельно перевіряємо її, чи не закралося туди щось нечисте, погане, неправильне, чи не зародилися якісь низькі, нечисті оцінки. Якщо це сталося, то ми очищуємо це, безжально викидаємо, каємося, виконуємо самскара-шуддхі.

Істинна самая починається тоді, коли в нашій душі все гармонійно й чисто. Ми ні про кого не думаємо неправильно, нечисто чи погано. А той, хто цього не робить, ставить своє духовне життя під удар, під сумнів, сам собі псує духовне життя. З погляду духовного життя все це є вадами, а від вад є лише один засіб — їх очищення й викорінення. Не повинно бути так, що практик провів кілька років у монастирі, але в нього є якісь глибинні забруднення, а він навіть не бачить їх, не вважає за потрібне працювати з ними, звісно, це велика помилка.

Коли спочатку ми вдивляємося у свою душу, то виявляємо, що всі ми грішники, виявляємо, що там дуже багато нечистих оцінок, дуже багато нечистих образів. Іноді це навіть призводить до великого зневірення, але це нормально, просто ми почали помічати те, чого раніше не помічали. На поверхні ми багато про себе думали, багато уявляли, а наш істинний стан — усередині. Те, що ти на поверхні говориш і думаєш, неважливо, це лише фасад, а всередині — це твоє ставлення, мислення, бхава й образи.

Багато святих часто впадали у велике зневірення, вони плакали, ридали, молилися й каялися перед Богом, казали: «Я грішник», — і це не поза, не лицемірство, вони справді бачили свою нечистоту, тому що порівнювали себе з чистотою Бога, з чистотою святих і бачили, що вони нікуди не годяться. Але якщо не робити так постійно, то по-справжньому святим і не станеш.

Це не означає, що треба почуватися грішником і породжувати якісь принижені стани душі. Можливо, у християнській традиції так роблять, але в нас так не роблять. Радше це означає бути безкомпромісним: бачачи неправильні, нечисті ділянки розуму, працювати з ними, не впадаючи у зневірення, бути безжальним до них. Засуджувати іншого — гріх, думати нечисто — теж, лихословити — те саме.

Метод пратипакша-бхавани

«Позитивне перемагає негативне. Рано-вранці по десять хвилин медитуйте на сміливість, подумки повторюйте: «Ом, сміливість». Коли працюєте або спілкуєтеся з людьми, відчувайте: «Я сміливий, я стаю дедалі сміливішим і сміливішим». Поступово ви розвинете в собі сміливість. У процесі медитації можна розвинути в собі будь-яку чесноту. Зосередьтеся на розвитку двох або трьох важливих чеснот, таких, наприклад, як правдивість, милосердя, смирення, мужність. Усі інші чесноти притягнуться до вас самі. Ніколи не впадайте у відчай, ніколи не втрачайте надії, будьте наполегливими в практиці, і ви обов’язково досягнете успіху.

Позитивне завжди перемагає негативне. Культивуйте любов — зникне ненависть. Культивуйте сміливість — зникне боязкість. Це метод пратипакша-бхавани, культивування протилежних думок або протилежних якостей».

Наприклад, якщо вам бракує ясності, є певний стан розпливчастості, тупості, треба замислитися про розрізнювальну мудрість (вівеку) й зосередитися на набутті ясності. Якщо є свідомість безвольності, компромісу, треба подумати, що є її антиподом, наприклад, сильна воля (іччха-шакті), й зосередитися на сильній волі. Якщо бракує зібраності, уміння охоплювати велику проблему за короткий час, виокремлювати її суть, треба зосередитися на цій якості. Завдяки концентрації, залученню підсвідомості та уяви виробляються будь-які якості.

Природа свідомості та розвиток внутрішнього світу

«Що таке свідомість? Свідомість — це атма-шакті, енергія вищого «Я». Саме у свідомості Бог проявляється як всесвіт. Свідомість сформована з тонкої матерії. Свідомість — це тонка енергія. Прана вібрує у свідомості, й у свідомості народжуються думки».

Звільнення відбувається завдяки свідомості, у процесі практики ми виробляємо цю субстанцію у великій кількості, розвиваємо її. Сенс садхани — це посилення, розвиток свідомості, внутрішня атма-шакті, внутрішня магія — ось що таке свідомість. Іноді кажуть: «У людини багатий внутрішній світ, а в цієї людини не дуже багатий». Садхана означає робити свій внутрішній світ дуже багатим, надзвичайно багатим, так, щоб ви увійшли у свій внутрішній світ і там розчинилися навічно, тому що там цілий Всесвіт.

Йогін, який медитує й займається усвідомленням, створює свій внутрішній світ як мандалу чистого бачення. Наприклад, чиста країна Дів’я-лока, ілюзорне тіло, йога простору, божественної гордості, йога дев’яти санкальп — усе це має стати вашим внутрішнім світом, щоб ви могли в цьому внутрішньому світі безперешкодно жити стільки, скільки потрібно.

Усвідомлення розвивається тоді, коли ми звертаємо на нього увагу, виконуючи пратьяхару, зосереджуємося на ньому, виконуємо дхарану. Коли зовнішнім об’єктам ми не приділяємо багато уваги, коли починаємо більше жити внутрішнім світом, а для зовнішніх об’єктів залишаємо відсотків тридцять, тоді ми стаємо зрілими йогінами.

Скажу вам так: я не так уже й сильно живу в зовнішньому світі, а живу здебільшого у внутрішньому світі. Для мене зовнішні події не такі важливі, як внутрішні. Триває внутрішня історія, персональний тунель реальності стає важливішим, ніж зовнішній, колективний тунель реальності. Так само має бути й у вас, тобто у внутрішньому світі ти іноді практикуєш атма-вічару, іноді шамбхаві-мудру, іноді божественну гордість або крію.

Це події, які відбуваються у твоєму внутрішньому житті, і твоя внутрішня історія розвивається ось так: від шамбхаві-мудри до божественної гордості, від божественної гордості до простору, від простору до санкальпи «усе єдине з розумом» і так далі. Це твої внутрішні події, а зовнішні події: що сталося, криза назовні, дефолт, хто і що сказав — усе це перестає бути важливим. Внутрішня історія домінує над зовнішньою і витісняє зовнішню історію. Поступово це стає вашою сутністю, це означає — ваша атма-шакті розвивається.

Внутрішня історія може бути підвладною вам, підконтрольною, ви самі можете нею керувати, тому що вона складається з вашої свідомості. Але зовнішньою історією в сансарі керувати неможливо, вона рухається відповідно до глобальних карм людей. Якщо ви сильно підпадаєте під її вплив, то вона просто зносить вас, як річка часу. Багато людей намагалися керувати зовнішньою історією: Наполеон, Чингісхан, Александр Македонський, але, навіть докладаючи колосальних зусиль, їм це не вдавалося.

Модифікації свідомості та її очищення

«Прана вібрує у свідомості, й у свідомості народжуються думки. Свідомість — це сукупність вражень, думок, васан і прагнень. Насіння свідомості — его.

Модифікації свідомості.

Свідомість виконує п’ять функцій п’яти органів сприйняття й пізнання — джняна-індрій. Свідомість характеризується трьома гунами, або якостями, — це саттва, раджас і тамас. Хіть, гнів, жадібність, ревнощі, гординя, обман, егоїзм, симпатія та антипатія — усе це хвилі у свідомості. Неспокій свідомості минає, коли зникають усі бажання. Свідомість очищується завдяки практиці безкорисливого служіння, джапи — повторення імен Бога, тапаса, аскетизму й духовної дисципліни, правильної поведінки, ями (самоконтролю) та медитації».

Очищення свідомості пов’язане не лише з думками, а й із тонким тілом. На першому етапі очищуються думки, досить досвідчений практик може контролювати думки без зусиль, так, що жодної нечистої думки в нього не виникає ні протягом трьох місяців, ні протягом пів року, лише чисті або нейтральні думки. Недосвідчений практик може раз у раз генерувати нечисті думки, потім каятися або навіть не помічати цього. У міру того як стежиш, щоб думки завжди були чистими, досягаєш контролю над думками.

Але глибше очищення пов’язане з астральним тілом, світом образів у підсвідомості. Саме астральне тіло керує нами й долею. Кожну людину в астральному тілі можна уявити як певний тунель реальності з безліччю різних образів; так само як у цьому світі ми все бачимо твердим, таким, що має форму, так і в астральному світі все має свій образ. Навіть якщо ви на деякий час подумаєте про щось, ви створите такий образ.

Духи часто у світі бардо, після того як вони залишили тіло, живуть у світі своїх образів, і те, що вони за життя зуміли створити своєю думкою, оточує їх після життя.

Наприклад, артистка, яка любила, щоб їй аплодували й нею захоплювалися, в астральному світі постійно відтворюватиме ці ситуації й розважатиметься таким чином. А людина, яка любила їздити на мотоциклі, в астральному світі також їздитиме на астральному мотоциклі. Кожен живе, оточений аурою зі своїх образів. Підсвідомість того, хто був сильно прив’язаний до свого дому, змоделює дім, тільки цей дім буде астральним, і він продовжуватиме жити в такому домі, схожому на його дім за життя.

Підсвідомість людини в астральному світі, яка перебуває в проміжному стані в Пітрі-лоці, моделює ті ситуації, які вона звикла моделювати в цьому житті. Той, чия свідомість моделювала гнівні образи жаху, страху, буде постійно оточений різними демонічними образами, він притягуватиме демонічних істот і духів. Того, хто звик генерувати світлі думки, поклонятися богам, візуалізувати святих, вони також супроводжуватимуть. Очищення означає, що в підсвідомості ми очищаємо всі неправильні, нечисті образи. За допомогою візуалізації, каяття, самскара-шуддхі ці образи замінюємо лише образами Дхарми.

Чиста й нечиста свідомість

«Свідомість, наповнена саттвою, — це шуддха-манас, або чистий свідомий розум. Свідомість, наповнена раджасом і тамасом, — це ашуддха-манас, або нечистий свідомий розум. Для збереження психічного здоров’я необхідні розумове розслаблення, молитовна джапа, медитація, гарний настрій, саттвічна їжа, вивчення релігійних книг».

Підсвідомість нас видає: наприклад, якщо ми чогось не говоримо, але маємо це в підсвідомості, то той, хто може контактувати з підсвідомістю, усе одно це побачить. Припустімо, якийсь чернець медитує в ретриті й бачить свідомість однієї людини, свідомість іншої людини. Якщо інша людина злиться на нього або ображається, то він це бачить. Це відбувається у вигляді якогось образу чи якихось дій.

Астральне тіло бачать ті, хто вміє його бачити. З ним можна контактувати під час медитації або сновидіння. Якщо чиясь душа хмуриться в астральному тілі, то її буде видно похмурою. А якщо чиясь душа радісна, її буде видно радісною, а якщо чиясь душа гнівається, її буде видно як розгнівану душу. Це видно не лише людям, духам це видно ще краще, наприклад духам предків, якщо вони хочуть побачити вашу душу, і богам це видно дуже легко, тому дуже важливо завжди зберігати свою душу в чистому стані.

Закон трансформації свідомості

«Про що ви думаєте, тим ви й стаєте. Свідомість набуває форми будь-якого об’єкта, на який вона спрямована. Якщо ви думаєте про яблуко, то ваша свідомість набуває форми яблука. Якщо ви розмірковуєте про образ Господа Ісуса, то ваша свідомість набуває образу Господа Ісуса. Про що ви думаєте, тим ви й стаєте. Це непорушний психологічний закон. У стані неспання ваша свідомість перебуває в головному мозку. У стані сну зі сновидіннями ваша свідомість перебуває в горлі. У стані глибокого сну ваша свідомість спочиває в серці».

Завдання практикуючого — з роками ставати духовно досвідченішим, духовно мудрішим. Бути духовно досвідченішим не означає знати лише філософію чи споглядання на поверховому рівні, а означає глибоко всередині, на астральному рівні, розуміти стан власної душі та вміти спрямовувати її в потрібний бік.