Коментар до тексту «Йога Васіштха. Глава 5. Історія про Прахладу»
Лише завдяки цьому внутрішньому світлу свідомості, вільної від будь-яких побудов, сонце гаряче, місяць холодний, гора важка і вода рідка. Це — причина всього, що проявляється в цьому світі, і воно саме по собі не має причини. Через це внутрішнє світло свідомості виникає притаманна предметам природа. Вона безформна і є причиною всіх проявів.
Природа реальності та аналітична медитація
“Притаманна всім предметам природа”. Що це означає? Якщо ви виконаєте найпростішу аналітичну медитацію, навіть у межах шкільного курсу фізики, досліджуючи будь-який предмет, ви можете розкласти його до молекул, молекули розкласти до атомів, атом розкласти до протона, нейтрона, електрона та інших елементарних частинок. Самі елементарні частинки під час дослідження показують подвійні функції. Іноді вони виступають у ролі атома, іноді в ролі хвилі. Що таке хвиля? Хвиля — це вже не матерія, це енергія. Іноді електрон поводиться як частинка, а іноді він поводиться як хвиля. Має подвійну природу. Тому вчені домовилися надати електрону таку подвійну функцію, не визначати його однозначно. Кажуть, на цьому рівні, на рівні мікросвіту, не діють звичні нам закони реальності. Там усе інакше. Енергія хвиля у своїй основі — це вакуум, порожнеча, світлоносність. Відстані між електронами такі великі, що там дуже багато вільного місця. Тому, дивлячись на будь-який матеріальний предмет, не треба вважати його матеріальним — у своїй основі він складається з енергії, порожнистості. І це сутність будь-якого об’єкта. Але майя, ілюзія діє так, що нашими органами чуття він сприймається як певне конкретне відчутне, нюхове переживання. Однак можна подумати ось про що: це просто енергія цієї порожнечі так впливає на наші очі, органи чуття, що в джняна індріях виникають певні переживання. І ці переживання створюють ілюзію об’єкта.
Просто зараз у вашому тілі б’ється серце, перекачуються літри крові. Якби ви побачили під мікроскопом своє тіло як цілий всесвіт із капілярами, судинами, клапанами, білими, червоними кров’яними тільцями, мозком, нейронними мережами, ви б заблукали там. Це щось приголомшливе. У вашому тілі просто зараз відбуваються мільйони процесів. Червоні кров’яні тільця борються з різними чужорідними речами, шлунковий сік виконує свої функції, серце скорочується, рухається кров, вітри рухаються каналами. Ми не замислюємося про мікрокосмос. Мікрокосмос — це інший бік реальності, нам недоступний, якщо ми не виконуємо аналіз. Є макрокосмос. Макрокосмос — це світи галактик, метагалактик, зоряних скупчень, всесвітів. Це величезні масштаби, які нам не підвладні. Ми перебуваємо посередині між мікро- і макрокосмосом. Це лише фізичний всесвіт. Ми не беремо астральний рівень всесвіту, каузальний. Предмети з погляду мікро- і макрокосмосу теж мають зовсім іншу природу. Вони виглядають інакше. Для того щоб це зрозуміти, сприятливо виконувати аналітичні медитації. Усе це аналітичні медитації з розділу анава-йоги.
Цей всесвіт виник у свідомості в усьому розмаїтті. Я вітаю це Я, яке є моїм власним світлом, вільним від поділу на суб’єкт і об’єкт, на спостерігача і спостережуване. У ньому — існування всіх істот і речей у цьому всесвіті, з нього вони проявляються, і туди ж вони повертаються. Про що б не подумало це Я, воно трапляється — і здається, що це зовнішня реальність.
Внутрішнє світло та розвиток розрізняльної мудрості
Усередині нас є дуже тонке внутрішнє світло. З цього світла все проявляється. Воно проявляється відповідно до наміру ума. Це світло матеріалізує всі наміри ума, які існують у потоці нашої свідомості. Коли ми живемо, ми сприймаємо світ у суб’єкт-об’єктному сприйнятті. Шлях звільнення інший. Перевершуючи суб’єкт і об’єкт, шукати єдину світлоносну сутність, яка не розділяється на суб’єкт і об’єкт. У цьому суть вічари і практики споглядання.
Чому ж нелегко шукати це світло? Тому що наша здатність до розрізнення недостатня. Цю здатність треба постійно тренувати. Коли відкривається аджна чакра, сахасрара чакра, вівека зростає. Ми можемо відчувати тонкі речі. Наприклад, думки інших, астральну ситуацію. Бачити минулі події, відчувати майбутнє, відчувати сплески магічної чи духовної енергії. Відчувати присутність духовних істот у межах кількох кілометрів. Відчувати енергію трав, рослин, каменів, мінералів. Ми відчуваємо, що весь світ живий, усе живе. Відчувати стан каналів, енергетику, настрій інших людей. Це означає, що наша вівека збільшується.
Треба пройти через цей стан і йти далі. Якщо зупинятися на аналізі всіх цих нюансів, можна надовго загрузнути. Це переживання називається ясність. Ясність є однією з пасток на шляху споглядання. Ви, можливо, станете хорошим екстрасенсом або шаманом. Але це не те, що ми шукаємо. Потрібно йти далі.
Коли ми йдемо далі за межі ясності, ми виявляємо пустотність. Ця пустотність має позитивну природу. Це просто назва. Це як певна тонка світлоносна природа всіх явищ, із якої постійно генерується енергія прояву. Коли наша вівека достатньо розвинена, ми можемо виокремлювати цю пустотність з усього, що відбувається. Самозвільнення означає виокремити пустотність. Як містичний лебідь Парамахамса відділяє молоко від води, так і нам треба виокремлювати пустотність із переживаного, із запахів, смаків, звуків, чутного, нюханого й відчутного на дотик, зі слів, логіки, смислів, концепцій, текстів, усього чого завгодно. Виокремити пустотність і спрямувати свідомість у світлоносну пустотність — це і є самозвільнення. Виокремити його, відділити від клеш, від сприйняття, від тамаса, раджаса і навіть від саттви.
Завдяки чому виникає здатність виокремлювати пустотність? Це джняна шакті. Вівека — це наслідок особливої сили, наявності особливої сили в людини, джняна шакті. Це означає вміння весь час утримувати тонкий, найтонший стан, бачити його всюди й у всьому, не опускатися нижче.
Одного разу, під час однієї з громадянських воєн в Індії, англійський солдат застрелив одного садху. Він уже був поранений і помирав. Цього солдата спіймали й хотіли його покарати, але цей садху сказав: «Немає сенсу його карати, тому що він і я — це одне». Такий садху навіть помираючи міг виокремити пустотність. Він звільнив страждання й біль. Це і є істинне самозвільнення.
Інша сила, яка бере участь у цьому, — це сватантрія шакті, сила самозвільнення. У цій пустотності ми знаходимо внутрішню свободу, не підпадаючи під клеші, визначення і сприйняття. Ці дві сили в нас розвиваються завдяки вівеці, розрізненню.
Подолання перешкод на шляху
Що заважає розпізнавати цю пустотність? Ум, ототожнення з его. Клеші, его й ум. Такий порядок.
Спочатку монах долає клеші. Включаючи прив’язаність, гнів, заздрість, ненависть, пожадливість, ревнощі, жадібність. Поки клеші не подолані, неможливо рухатися далі. Подолати клеші — це не важко. Це вважається найпершим. Клеші долаються через відсікання, самоконтроль і розпізнавання їхньої пустотної природи.
Коли клеші втихомирені, друге — це его, відчуття індивідуальності, відчуття самості, бажання індивідуального задоволення, індивідуальної насолоди. Це хибне відчуття також має бути подолане вівекою, відділенням себе від его, відкиданням. Ми не індивідуальні, як ми думаємо, ми не відділені від всесвіту, ми частина всесвіту. Індивідуальність — це тимчасове поняття. Не треба до неї прив’язуватися. Ще її називають відчуттям власної важливості. Певна думка, що тіло, ум являють собою щось дуже важливе. Я вам скажу точно, вони не являють собою нічого особливого. Це тимчасове зчеплення.
Нарешті, коли ми долаємо грубе его, залишається ум, просто потік мислення, рефлексія, логіка, схеми, концепції. Треба прорватися крізь концепції й утвердитися в тому, що тонше. Коли ви розумієте, як це робити, ви оволодіваєте сватантрією. Поки не вийшов за ум, немає сватантрії. Коли вийшов за ум, сватантрія шакті завжди з тобою. Сила самозвільнення.
Людина каже: «Я все розумію, а самозвільнити не можу». Немає сватантрія шакті, треба її тренувати. Коли ви прорвалися крізь потік мислення, втихомирили клеші, втихомирили его, втихомирили концептуальне мислення, вийшли в неконцептуальне, уся справа далі в шакті, у здатності володіти силою самозвільнення. Вам усе зрозуміло, але сили ще ніякої немає. Наступні роки — це набирати й набирати цю духовну силу. Духовна сила — це сила самозвільнення.
Досвідчений садху знає: що б ти там не говорив про погляд, недвоїстість, це не важливо, а важлива твоя сила до самозвільнення. Можеш силою присутності приборкати м’ясоїдну дакіні — значить, є шакті, ні — значить, вона тебе приборкає. Погляд, сила споглядання перевіряється таким чином. Або можеш узяти на себе карму багатьох людей, розчинити її й залишитися живим — значить, можеш. Філософія тут не береться до уваги. Слова не беруться до уваги. Саме шакті — це показник досягнення просвітлення.
Як розвивати сватантрія шакті? Вона сама розвиватиметься, якщо ви вмієте відкидати его, якщо ви бездоганно утверджуєтеся в споглядальній присутності. Якщо ви день у день живете істинним життям садху.
Про що б не подумала ця свідомість, ці речі здаються існуючими; якщо ж вона подумає про щось як про неіснуюче, воно перестає існувати. Так усі ці нескінченні об’єкти з’являються в нескінченному просторі свідомості. Здається, що вони зростають і зменшуються, як тінь здається такою, що зростає і зменшується у світлі сонця.
Я, або внутрішнє світло свідомості, непізнаване й невидиме: його досягають лише ті, хто очистив своє серце. Але святі бачать його у своєму найчистішому космічному вимірі свідомості.
Я існує в неподільному стані в усіх трьох світах — від Творця Брахми до найдрібнішої травинки, як нескінченна й самодостатня свідомість. Воно єдине, без початку й кінця, воно існує як усе, як внутрішнє переживання в усіх рухомих і нерухомих істотах.
Аналітичні медитації та правильне використання ума
Аналітичні медитації важливі так само, як і медитації поза умом, принаймні на цьому етапі. Ви повинні використовувати силу мислення. Не ототожнюючись із концепціями, спрямовувати свій ум на різні теми, осягати через ясність різні теми вчення. Аналіз, здатність мислити стратегічно, планування, розстановка пріоритетів, розрахунок імовірностей, цілепокладання, висування гіпотез — це функції манаса, ума. Цей манас має працювати добре, правильно. Він не повинен вас заплутувати, але він має працювати.
Якщо він вас заплутує, це погано. Це означає, що ви ніби тонете у власній ясності. У вас багато ідей, є бажання все проаналізувати, але все це йде неконтрольованим потоком, ви втомлюєтеся. Це забирає енергію, і ви ходите в замішанні, втрачаючи усвідомленість. Інша крайність — це коли ваш ум майже не працює. Він не може оцінити ситуацію, зрозуміти якісь правила у відносному вимірі. Це теж не дуже правильно. Ум як хороший інструмент має приносити користь. Його треба тренувати.
Аналітичні медитації використовують мислення. Але вони використовують мислення не так, як це робиться у світі людей, дискретної логіки. Аналітична медитація ґрунтується на ясності. Вам треба вчитися прикладати ясність до різних явищ цього світу. Ви побачите, як за допомогою ясності легко розв’язувати проблеми, які раніше не могли бути розв’язані.
Є такий вислів — накинути сітку ясності. Це означає, перебуваючи в спогляданні, об’єднати свідомість із проблемою і розглянути її з багатьох боків. Розглянувши з багатьох боків, виокремити пріоритети і, виразивши намір, побачити, як можна розв’язати проблему, приклавши намір, санкальпа шакті. Якщо ми володіємо великою ясністю, ми можемо розв’язувати великі проблеми. Якщо наша ясність невелика, то й проблеми можемо розв’язувати малі. Якщо нашої ясності так багато, що ми можемо накинути її на весь всесвіт, ми можемо навіть створити новий всесвіт. Божественні істоти, такі як Брахма, ріші, володіють дуже великою ясністю. Завдяки цьому вони можуть контролювати цілі зоряні системи.
Нам треба прикласти ясність до власної природи, до свого розуміння. Якщо тіло, енергію уподібнити комп’ютеру, то ум можна порівняти з меню цього комп’ютера. Коли ми займаємося дослідженням природи ума, ми намагаємося увійти в меню цього комп’ютера, змінити деякі налаштування, стерти непотрібні файли. Усе це робиться за допомогою ясності.
Коли виникає якась проблема, вам просто треба залишатися в спогляданні і, відкрившись цій проблемі, перебуваючи в спогляданні, об’єднати з нею свою свідомість і прибрати ум. Тоді ясність сама почне зсередини генерувати розуміння, як можна розв’язати цю проблему. Це стосується служіння, власної практики, розуміння священних текстів, чого завгодно. Тоді у вас зсередини з’являтиметься бачення, як можна вирішити різні варіанти дій. Після цього все просто. Ви обираєте оптимальний варіант, виходячи з ясності, і концентруєтеся на ньому, виражаєте іччха шакті, санкальпу, як його досягти.
Це Я, чисте переживання, це те, що переживає в усьому — тому кажуть, що в нього тисяча рук і тисяча очей. Із цим прекрасним тілом сонця, Я наповнює собою простір. Це Я стало Творцем цього світу, і це ж Я зруйнує цей світ або, іншими словами, припинить його існування наприкінці цього циклу творіння.
Прояв ясності та бачення варіантів реальності
Коли у вас є ясність, це означає, що у вас є багато заслуг. Це означає, що у вас домінує саттва, сяйво. У стані ясності ви можете бачити дерево варіантів подій. Наприклад, щоб зробити так чи інакше, ви миттєво бачите майбутні ланцюжки подій, які приведуть до реалізації того чи іншого сценарію реальності. Чим більша ясність, тим більшу кількість варіантів майбутнього ви можете охопити, і тим більшу кількість ланцюжків причин-наслідків ви можете побачити, довести їх до дуже великого розміру. Подібно до того, як шахіст проглядає ходи наперед. На десять ходів наперед, шість ходів наперед. Ви можете бачити це інтуїтивно за допомогою духовного зору. Або ви можете це відчувати у вигляді спалахів ясності, що виникають.
Істоти, які мають розкриті верхні чакри, володіють такою над’ясністю, манас шакті. Вони бачать світ не так, як бачать люди. Якщо вони бачать якусь проблему, вони миттєво бачать її з багатьох боків. Вони відразу бачать, як це може допомогти або, навпаки, завадити. У них відразу народжується у вигляді відгуку якийсь намір, якась санкальпа. Вони не роблять це спеціально, це відбувається природно, просто тому, що входить у поле їхньої свідомості. Вони навіть не напружуються. Навіть коли вони йдуть, вони можуть щось зробити, і знову ж таки, вони не роблять це спеціально, це спонтанно, природно.
Сіддх іде, бачить когось назустріч, він стукнув його по лобі, пішов далі. За секунду, поки ця людина проходила повз, сіддх увійшов у її пам’ять ненавмисно, само собою, побачив її минуле, усі кармічні зв’язки побачив, побачив, чому вона тут перебуває, які в неї труднощі, що чекає її в майбутньому і як їй допомогти, на яку точку в тілі натиснути, що сказати або який канал активізувати. Він пройшов, просто так клацнув, пішов далі. А в людини доля пішла іншою траєкторією. Негативні сценарії життя закрилися, а позитивні відкрилися. Свідомість трохи змістилася в інше дерево ймовірностей. Це і є прояв ясності, джняна шакті. Це відбувається безперервно і постійно. Тому кажуть, сіддх діє, граючи, спонтанно, не думаючи. Він не думав це робити, він не збирався, але щось увійшло в його поле, миттєво відобразилося, як у дзеркалі, і спонтанно відбулася дія. Він пішов далі. Це приклад того, як діють джняні або сіддхи, що володіють баченням. Навіть якщо вони це бачать, вони не говорять. Тому збоку люди думають, що людина просто пожартувала. Ось так він поводиться спонтанно. Але за цією спонтанністю стоїть інше мислення, інше бачення реальності, спрямоване на благо інших.
Так само, якщо ви перебуваєте в глибокому спогляданні, ви, виконуючи якесь служіння, миттєво можете бачити сім, десять, двадцять варіантів сценаріїв одночасно, як його виконати. Миттєво оцінюєте, який варіант кращий, і робите це. Не вмикаючи розум, відразу спонтанно включаєтеся і вкладаєте свою шакті, тому що розум блокує вашу енергію. Якщо ви починаєте аналізувати розумом, усе гальмується. Розум як операційна система зразка дев’яносто п’ятого року, морально застаріла. Вона гальмує. Але, діючи з ясності, ви миттєво схоплюєте поза розумом сутність будь-якої проблеми і миттєво дієте з відгуку. Це теж прояв ясності. Тоді ви можете бути дуже ефективними в садхані, служінні, де завгодно. І іншим здаватиметься, ніби ви робите дуже багато, або ви дуже творча людина, але це відбуватиметься само собою. Ви навіть не будете напружуватися. Просто ваша ясність відгукуватиметься на реальність. Вона відбуватиметься.
Вище Я, втілене в Індрі, оберігає весь світ. Я — жінка, Я — чоловік, Я — дитина, Я — старий, і в цьому втіленні здається, що я народжений тут. Я — всюдисущий. Із землі, яка є нескінченною свідомістю, я піднімаю дерева й рослини, присутній у них як їхня внутрішня сутність. Як глина в руках дитини, що грається, цей зовнішній світ наповнений мною для моєї власної насолоди. Цей світ позичає в мене свою реальність, він працює в мені й через мене, і коли я залишаю його або забираю свою увагу від нього, він втрачає свою реальність. Бо цей світ існує в мені, нескінченній свідомості, як відображення існує в дзеркалі.
Я – запах у квітці, я – краса у квітах і листі, я – світло в сяйві, і навіть у цьому світлі я – його відчуття. Я – внутрішня істина або свідомість, вільна від концептуалізації, в усіх рухомих і нерухомих істотах цього всесвіту. Я – сутність усіх речей у цьому всесвіті. Як масло існує в молоці, а текучість – у воді, так я перебуваю в усьому тому, що існує, як енергія свідомості.
Медитація на сутність усіх речей
Перебувати в природному стані означає медитувати на сутність усіх речей у всесвіті. Сутність усіх речей у всесвіті — це природа Даттатрейї. Де б ми не були, чим би ми не займалися, якщо ми медитуємо на сутність усіх речей, ми перебуваємо в правильній позиції. І навпаки, якщо ми відволікаємося від медитації на сутність усіх речей, майя владна над нами, ми починаємо помилятися.
До сутності всіх речей можна наблизитися тоді, коли ми вчимося бути не умом. Бути не умом — це перша заповідь споглядання. Буває, коли ми перебуваємо в доброму настрої, наш стан пран високий, нам легко бути не умом. Але коли грахи входять у гороскоп, клеші посилюються, стан ума утримувати важко. Але саме в цей момент перевіряється ваша здатність до джняна шакті та сватантрії.
Не-ум подібний до правителя. Клеші, егоїстичні рухи свідомості, негативні перешкоди подібні до злодіїв і розбійників у місті цього правителя. Потрібно тренувати цього правителя, щоб він набрав сили й міг приборкати всіх злодіїв і розбійників у своїй державі.
Цей зовнішній світ минулого, теперішнього і майбутнього існує в безкінечній свідомості без поділу на суб’єкт і об’єкт. Це всюдисуще, всемогутнє космічне єство – і є та суть, яка позначається як «Я». Це космічне царство, що називається всесвітом, прийшло до мене саме собою і наповнене мною. Як сутність або безкінечна свідомість, я заповнюю весь всесвіт, як космічний океан заповнює космос після руйнування космічного творіння. Як слабка водна істота знаходить космічний океан безмежним, так я не знаходжу кінця самому собі, безкінечному. Цей світ, як порошинка в безкінечній свідомості, – вона не насичує мене; як крихітне яблучко не насичує слона. Та форма, яка почала рости в домі творця Брахми, і зараз продовжує рости.
Воістину, існує тільки безкінечна свідомість – як же в ній виникло обмежене почуття его, без жодного виправдання й підтримки? Від чого виникла омана, виражена словами «це ти» і «це я»?
Ця глава, роздуми Прахлади, дуже важлива в «Йога Васіштсі». Сам Васіштха рекомендує Рамі слухати й читати цю історію. Той, хто розмірковуватиме над цим оповіданням, досягне вищого стану свідомості, навіть якщо він гріховний або вельми поганий. Васіштха говорить, що навіть незначне розмірковування над цією історією зруйнує будь-які гріхи, а справжнє йогічне розмірковування, тобто аналітична медитація, приведе до просвітлення.
Роздуми Прахлади — це пісня джняна-йоги. Якщо ви хочете отримувати натхнення, просто читайте й перечитуйте ці роздуми.
