Коментар до тексту «Йога Васіштха»
Я дам деякі коментарі до сутр із «Йога Васіштхи» про сіддхі, що називається пракам’я-сіддхі, тобто здатність втілювати намір. Уся наша духовна практика — це втілення певного наміру, тобто ми виявляємо якийсь намір і прагнемо його реалізувати. Наприклад, ми виявляємо намір звільнитися від обмежень або звільнитися від страждань, смерті тощо. Ми намагаємося реалізувати цей намір. Реалізація приходить або не приходить залежно від того, наскільки сильний чи слабкий, правильний чи неправильний наш намір. Така практика втілення наміру називається абг’яса, або духовна практика.
Згідно з філософією ріші Васіштхи світ — це прояв мислення. Те, що нам здається зовнішнім, об’єктивним реальним світом, — це насправді дуже велика ілюзія.
Уявіть, що ми перебуваємо в центрі. Зазвичай ми завжди вважаємо, що перебуваємо на периферії, однак це не так. Саме ми (наш атман, наша свідомість) завжди перебуваємо в центрі, а навколо нас відбуваються різні події. Життя, народження, смерть — це миготіння різних подій, того, що називають зовнішніми об’єктами. Але насправді це зміна, що відбувається передусім у потоці свідомості. Жодного переродження в абсолютному сенсі не існує, а є зміна самскар, зміна енергій навколо цього центру. Також не існує жодного істинного суб’єктно-об’єктного життя, а є гра енергій і самскар, що розгортаються навколо цього центру.
Досягнення звільнення — це передусім утвердження в цьому центрі, щоб і гра самскар, що розгортається, більше не могла затьмарити цей центр. Бачення настає тоді, коли ми втрачаємо цей центр. Гра енергій і самскар стає важливішою або сильнішою, ніж ця центральна свідомість. Часто ріші Васіштха говорить, що цей світ аналогічний сновидінню, тому самому стану або тій самій реальності, яка створюється у сновидінні.
«Те, що відчувається як життя наяву, зовсім не відрізняється від відчуття сну. Це все лише гра свідомості: поняття, що виникають у цій свідомості, здаються вкритими твердою реальністю».
У цю істину йогін проникає все своє життя, можливо не одне життя, а навіть багато.
Головний закон творіння: мислення створює реальність
Головний закон, який стосується будь-яких процесів творіння у всесвіті, говорить: «Відповідно до правила ти бачиш усе те, про що думаєш тривалий час». Наше мислення, концентруючись, генерує певну реальність. І ця реальність проявляється саме відповідно до тих самскар, до того мислення, яке ми всередині задумуємо. Світ стає таким, яким ми його всередині задумали. Не існує жодного об’єктивного закону. Об’єктивні закони існують незалежно від свідомості доти, доки ви з цим згодні, доки ви це приймаєте. Але коли ви починаєте розбиратися з принципом основи або починаєте розглядати твердження святих, ви бачите, що не існує самих по собі окремих від вас фізичної реальності, фізичного всесвіту, об’єктивних законів, процесів чи констант. Усі вони насправді є лише кармічним баченням, усі вони психологічні, тобто світ у своїй основі не фізичний, а магічний.
Наукові закони, на відміну від магічних законів, оперують так званою об’єктивною реальністю, об’єктивними зовнішніми законами, процесами, зв’язками, константами, відносинами. Але магічні закони завжди передбачають, що спостерігач впливає на спостережуване, що у закони завжди втручається свідомість, завжди існує принцип «оператора» як принцип людської або будь-якої іншої свідомості. Якщо втручається свідомість, то це означає, що вона може скасовувати одні закони й установлювати інші, вона може на них впливати, змінювати зв’язки та відносини, тобто тут свідомість завжди є активним принципом. Але в матеріалістичних законах свідомість є не активним принципом, а пасивним принципом, вона виконує роль спостерігача, статиста.
Однак останні досягнення квантової фізики говорять про те, про що ріші говорили ще п’ять тисяч років тому. Часом дивно, скільки потрібно часу людині, щоб зрозуміти те, що вже давно відомо. Тепер і в квантовій фізиці визнається, що спостерігач впливає на спостережуване. Основу цим твердженням поклала теорія Еверетта, на мою думку, і англійського фізика Бома. Але насправді цей факт був завжди відомий у ведичній філософії. Він говорить про те, що саме ми нашою свідомістю проєктуємо реальність, ми є творцями реальності, і саме ми несемо відповідальність за той стан, той світ, у якому перебуваємо. Тобто не якісь об’єктивні зовнішні закони, а саме наша власна свідомість. І якщо ми несемо за це відповідальність, значить, ми можемо це робити або не робити.
Світ як сновидіння: суб’єктивна природа реальності
Васіштха говорить: «Розумій увесь всесвіт, що складається з тебе, мене, гір, богів і демонів тощо, так, як би ти розумів те, що трапляється уві сні».
Чим характеризується сон? Коли ми бачимо сон, то цей сон стосується тільки нас. Уві сні ми перебуваємо саме у своєму тунелі реальності, а не в якомусь об’єктивному. Якщо людина скаже: «Ти в моєму сні сказав мені те-то або це», то інша людина скаже: «Ну, це твої проблеми, взагалі-то, це ж твій сон».
Один учень бачив сон, у якому вчитель дав йому посвяту, але чогось при цьому недодав. Учень прийшов до вчителя і сказав:
— Ви дали мені посвяту, але однієї речі недодали.
Учитель сказав:
— Взагалі-то, це твій сон. То до чого тут я?
У своєму сновидінні кожен перебуває саме у своєму власному психічному всесвіті. Сон характеризується тим, що кожен перебуває у своїй суб’єктивній психічній реальності. Але цей сон пов’язаний саме з нами, з нашою свідомістю. Свідомість генерує сон, і під час сну ми перебуваємо в центрі цього світу. Тобто сон — це свого роду великий знімальний майданчик, а ми в ньому — головний режисер або актор. Але зовнішній світ нам таким не здається. Проте Васіштха говорить, що зовнішній світ — це те саме. Кожен із нас перебуває в такому суб’єктивному власному психічному тунелі реальності, а потім він творить зовнішній реальний світ.
Кожна жива істота живе в тому світі, який відповідає її баченню. Саме бачення створює зовнішнє середовище існування. Воно називається кармічним баченням. Різні бачення багатьох людей об’єднуються, і в результаті якийсь результуючий вектор стає основоположним і матеріалізується.
Приклади творення реальності силою думки
Є такий факт. У 1898 році письменник Морган Робертсон написав книгу, яка називалася «Марність». Він описав корабель, який називався «Титан». Усі параметри цього корабля, усі події, що розгортаються, і навіть ім’я капітана збігалися з «Титаніком», який зазнав катастрофи в 1912 році, тобто через 14 років. Описаний у книзі корабель «Титан» наскочив на гігантський айсберг, і саме це в реальності сталося з «Титаніком». Багато хто потім назвав цього письменника «слугою диявола». Цей збіг викликав великий резонанс, оскільки навіть розміри двох кораблів, їхня водотоннажність, кількість людей і прізвище капітана збігалися. Інші говорили, що, можливо, творчі люди зчитують інформацію з тонкого плану, з колективного несвідомого, а потім описують це, бачачи майбутнє. Але, виходячи з бачення духовної практики, багато хто згодом дійшов висновку, що творчі люди створюють реальність. Можливо, катастрофа «Титаніка» не сталася б, якби Морган Робертсон у 1898 році не написав цю книгу. Написавши її, він зробив свого роду магічне підношення, він відкрив певний тунель реальності. Він матеріалізував певний всесвіт, і він неминуче мав проявитися.
Є ще смішніший випадок. Один чоловік займався тим, що колекціонував конверти. Він робив це незвичним способом: відправляв конверт у якийсь куточок світу, написавши неправильну адресу, після чого лист обходив пів світу і повертався назад із різними печатками, штампами та марками. Саме такі конверти він і колекціонував. Одного разу він заради жарту також навмання написав лист до Австралії. Там були приблизно такі слова: «Я твій старий друг такий-то. Як ти поживаєш? Як твоя дружина? Пам’ятаєш, як ми з тобою чудово веселилися?» Через два роки йому надійшла відповідь такого змісту: «Так, привіт. Я пам’ятаю, як ми з тобою зустрічалися. У дружини все нормально. Твій друг такий-то». Цей чоловік ледь не посивів, адже його лист був суцільною вигадкою, як і адреса, на яку його було надіслано. Проте це його так захопило, що він не міг заспокоїтися. Через рік він із Європи вирушив до Австралії, щоб побачити цього чоловіка. Він побачив, що справді така людина живе, і в нього справді була дружина. Більше того, вони стверджують, що зустрічалися з ним, що всі події, описані ним у листі, відбувалися реально. Це був колосальний парадокс. Іншими словами, написавши такого листа, людина силою наміру створила певний тунель реальності, вона закликала певні енергії варіативного всесвіту, де цей тунель реальності матеріалізувався.
Запитання: Гуруджі, Робертсон, написавши книгу, відкрив тунель реальності, в якій затонув «Титанік». А він несе за це кармічну відповідальність?
Думаю, що так. Адже у твоїй свідомості існує зв’язок із цим тунелем реальності, з кармічним баченням, причому з нечистим, з некерованим, хаосом. Отже, ти можеш легко в нього потрапити або в майбутньому житті можеш часто в нього потрапляти. Це ж ти сам створив, отже, це реальність твоєї свідомості.
Таким чином, всесвіт навколо нас є магічним світом, який раз у раз твориться і руйнується саме індивідуальною та колективною свідомістю п’яти або шести мільярдів людей.
Далі Васішхта говорить:
«Кожен має свій власний світ сновидіння, а цей світ потім проєктується назовні, поєднуючись із колективним кармічним баченням інших людей».
Є ще такий приклад. У Росії є відомий письменник, його ще називали радянським письменником, Михайло Свєтлов. Свого часу він написав вірш під назвою «Гренада» (1926 р.). Там він описує юнака, який охоплений ідеєю світової пролетарської революції та вирушає до Іспанії здійснювати комуністичну революцію. У тридцяті роки минулого століття це були дуже популярні вірші. Коли Михайло Свєтлов написав цей вірш, ніякої революції в Іспанії не було, але через десять років там почалася громадянська війна, і все те, що було написано у вірші, відбулося реально.
Таких прикладів можна навести дуже багато. Творчі люди, самі того не відаючи, силою свідомості створюють різні варіативні світи, варіативні всесвіти, локальні реальності. Цей процес генерується безперервно. Таке генерування потім об’єднує в якісь великі течії, які зрештою стають певним результуючим вектором і матеріалізуються.
Творча свідомість як генератор реальності
Якщо думки мають достатню силу й односпрямованість, реальність обов’язково матеріалізується. Саме творча свідомість є генератором таких реальностей. А що таке творча свідомість? Це фактор, притаманний богам, це енергія ясності, яка випромінюється завдяки перебуванню людини на певному рівні присутності. Творча свідомість — це шакті, що генерується. Наприклад, богові Брахмі притаманна творча свідомість дуже високого рівня. І саме боги, які мають творчу свідомість, здатні змінювати реальність. Яким чином? Вони створюють нові варіативності, нові мандали.
Оперувати реальністю може той, хто здатний генерувати нові смисли, нові реальності, нові мандали. Він розуміє, що реальність — це щось похідне від його свідомості, тому, щоб змінити реальність, потрібно згенерувати іншу реальність, а щоб її згенерувати, потрібно на глибокому рівні зародити новий смисл. Саме вищі боги (творці всесвітів, хранителі світів, боги п’яти елементів, хранителі сутнісних принципів часу і простору) — це генератори смислу, тобто ті, які оперують не матеріальними речами, а смислами, створюючи різні рівні паралельних реальностей. Ми ж, люди, сприймаємо різні реальності як природні, як певну фізичну даність; ми живемо в них просто тому, що в нас немає вибору. Але в міру духовної практики, поглиблення споглядальної присутності такий вибір з’являється.
Варіативність є наслідком творчої свідомості. За належної спрямованості свідомості й за належного рівня споглядальної присутності реальність стає саме такою, якою ми її задумуємо, незважаючи на об’єктивні закони чи будь-що інше.
Практика божественної гордості й чистого бачення
Даттатрея говорить: «Світ стає саме таким, яким ми його задумуємо в думках». Саме тому ми протягом усієї нашої духовної практики задумуємо себе як звільнене божество. Практика божественної гордості — це наша доля. Ми себе задумуємо як божество, нероздільне з Абсолютом. Ми цю думку безперервно вирощуємо й плекаємо, як щось дуже дорогоцінне. Звичайно, якщо хтось її не вирощує, то, звісно, йому й не вдасться цього досягти. А якщо хтось із нею працює глибоко, згідно з принципами вчення, він обов’язково отримує результат: зростає його ясність, творча свідомість, медитативний досвід, очищується карма, поглиблюється кармічне бачення тощо. Зворотним боком практики божественної гордості є чисте бачення. Якщо ви розглядаєте світ як чисте бачення, з часом ви починаєте й сприймати його саме так, ви справді опиняєтеся в чистому баченні. Думка ніби стягує ймовірності й генерує нову реальність. Саме за допомогою думки йогін здатний повністю змінити себе, змінити долю й очистити карму.
Що означає очистити себе, стати божеством, досягти звільнення? Це означає, увійшовши в споглядальну присутність, породити новий смисл, нову ясність і згенерувати нову реальність — мандалу чистого бачення, а потім утвердитися в цій мандалі й почати в ній жити.
Сценарії майбутнього: вибір між хаосом і божественністю
Зараз існує безліч різних сценаріїв розвитку людської цивілізації. Безліч прогнозистів, футурологів із великим інтересом описують сценарії, за якими може розвиватися людська цивілізація. Є варіанти зовсім похмурого майбутнього — апокаліптичні сценарії. Тобто деякі кажуть, що можуть настати великі екологічні катастрофи, парниковий ефект, тому людству доведеться дуже скрутно на рубежі 2012-2020 років, ближче до 2030 року і так далі. Інші апокаліптичні сценарії говорять про повстання роботів, штучного інтелекту, сірої слизу та нанороботів, які можуть «пожерти» все людство. Також є сценарії постіндустріального суспільства за типом антиутопії. Вони говорять, що буде золотий мільярд людства, який відокремиться від усього за рахунок високих технологій, розвитку свідомості, безсмертя, а всі інші будуть країнами третього світу, що прогинаються, працюють на них. Тобто, що буде певна раса нео-кочівників, об’єднаних кланів вищих політичних еліт, не пов’язаних ні сім’єю, ні расою, ні культурою, ні нацією. Є також сценарії, згідно з якими надлюди, надлюдство, модифіковані роботи-кіборги домінуватимуть над усіма іншими, хто себе не перебудував; там будуть вищі й нижчі через відмінність у їхніх здібностях. І нарешті, є позитивні сценарії. Позитивний сценарій — це той сценарій, який вибудовуємо ми: чисте бачення, боголюдство, духовний розвиток, розвиток, заснований на духовній практиці. Позитивних сценаріїв насправді не дуже багато, і наш сценарій — це один із небагатьох. Інші сценарії набагато гірші.
Чому згенерувати поганий сценарій набагато легше? Тому що простий сценарій майбутнього — це завжди спрощення реальності, це перехід до хаосу, до простого, до дезорганізації, до ентропії. Складний сценарій завжди вимагає підвищеного рівня самоорганізації, підвищеної ясності. Позитивний сценарій завжди складний. Наприклад, легко подумати про руйнування або глобальні катастрофи, але набагато складніше зробити так, щоб усі люди були щасливі, здорові, безсмертні, процвітаючі, богоподібні, тому що для втілення подібного рівня складності в гігантських масштабах потрібна колосальна ясність, надлюдська геніальність, божественна свідомість. Людям набагато легше генерувати хаотичні, ентропійні сценарії, тому що вони не вимагають духовного розвитку. Будь-які умовні сценарії (наприклад, сценарій боголюдства, чистої землі, загального щастя) вимагають абсолютно нового рівня свідомості, і той, хто не практикує, не здатний його генерувати.
Наш сценарій, який ми закладаємо як санкальпу, цілком позитивний. Це сценарій чистої землі, сценарій боголюдства. Він ґрунтується на тому, що потрібно оволодіти споглядальною присутністю, розкрити чисте бачення і божественну гордість, а потім, черпаючи з цього натхнення і творчий потенціал, необхідно проєктувати потрібну реальність. Чи зуміємо ми його спроєктувати в межах власного бачення, в межах сангхи або в межах великих мас — це зовсім інша розмова. Але питання в тому, що ми, як і всі практикуючі, обираємо саме таку санкальпу, знаючи, що наша свідомість, яка створює такий сценарій, рано чи пізно втілюється в конкретне кармічне бачення, у конкретну матеріальну реальність. Саме тому ми утверджуємося в чистому баченні, у божественній гордості.
Оволодіння вселенськими енергіями
Практика полягає не лише в тому, щоб проникнути в порожнинне усвідомлення. Проникнення в порожнинне усвідомлення — це самий початок. Після того як ми проникли в порожнинне усвідомлення, настає стадія оволодіння шакті — вселенськими енергіями. Мовою йоги це називається «сиддхі» і «ріддхі».
Порожнинне усвідомлення дає нам певну свободу: свободу не підпадати під внутрішні дані або під зовнішню реальність, свободу робити свій вибір, проявляти свою волю (це називається іччха-шакті). На основі цієї волі ми починаємо володіти здатністю оперувати реальністю, створювати ту реальність, яку ми хотіли б створити. Саме в цьому полягає сенс подальшої практики з володіння сиддхі.
Спираючись на природний стан, ми залучаємо різні вселенські енергії (творіння, підтримання, розчинення, приховування, просвітлення), щоб потім за допомогою цих енергій згенерувати навколо новий світ, згенерувати мандалу чистого виміру. Це називається «обертання колеса Дхарми». Колесо Дхарми — це наша споглядальна присутність. Його обертання — це процес залучення різних вселенських енергій, щоб вони приносили благо. Обертати колесо Дхарми — це означає, відкривши фундаментальну свідомість, просвітлювати всі енергії, в яких перебуває твоя свідомість, повністю їх очищати, створюючи мандалу чистого бачення.
Практичні прояви ясності
Як це може бути на практиці? Це не філософія, а конкретні прояви в житті. На практиці це проявляється через вашу усвідомленість, коли усвідомленість безперервно генерує якусь ясність, і ця ясність дозволяє вам покращувати, очищати світ навколо вас і всередині вас.
Наприклад, ясність щодо прани і каналів дозволяє робити тіло досконалим, сильним, здоровим, стійким до перешкод, з великим імунітетом. Вам ясно, як працюють прани, канали, чакри, тому будь-яке відхилення ви здатні усувати, ви не схильні до хвороб. Ясність щодо зовнішньої реальності дозволяє гармонізувати взаємини, життя та інше.
Саме генерація такої ясності, заснованої на присутності, — це і є початок переходу в мандалу чистого виміру. Це подібно до того, як ви будуєте великий будинок, закладаючи фундамент у вигляді присутності, а потім починаєте будувати дах і стіни, генеруючи різні види енергій.
Використання дорогоцінної перлини практики
Багато хто вважає, що практика розкриття природи Ума полягає у відкритті непроявленого, порожнинного споглядання, що на цьому все закінчується. Але насправді це глухий кут. Розкривши порожнинний стан, ми обов’язково повинні вчитися ним користуватися, поєднувати його з різними силами й використовувати цю дорогоцінну перлину для генерації різних чистих енергій.
Тому часто я кажу практикуючим: «Ваша практика повинна приносити вам справжню користь. Ви повинні вміти цим користуватися. Це подібно до дорогоцінної перлини, яка у вас з’являється. Якщо ви правильно нею користуєтеся, вона обов’язково робить вас мудрішими, чистішими, співчутливішими, геніальнішими, вона робить вас більш творчими, радісними, стійкими, непохитними, енергетично сильними, мудрими, вправними, гнучкими, безстрашними, сміливими тощо. Усі ваші гріхи й недоліки очищуються, ви стаєте щонайменше надлюдиною, а в перспективі — божеством.
Не може стати божеством той, хто негнучкий, боягузливий, непідприємливий, дурний, закритий, скутий, має обмежену свідомість, не гармонійний. Це в принципі неможливо, тому що божества — це ті, хто фонтанують творчою енергією, творчою силою, творчими здібностями. Вони не просто все це проявляють, а фонтанують. Тобто вони випромінюють це з величезною силою. Чому вони можуть це робити? Саме тому, що вони переповнені божественним благословенням. Божественне благословення настільки їх переповнює, що вони самі вибухають фонтаном благості, саттви, любові, гармонії, чистоти, краси, величі, священності, радості, благословення, творчості, таємниці, позамежності. Їхня внутрішня парадоксальність, заснована на глибинній бхаві, проявляється як глибинний фонтан благословення, саме тому боги благословляють людей, а не люди благословляють богів».
Ознаки істинної практики
Так само й практикуючий, коли він практикує помалу, починає відкривати й накопичувати внутрішній потенціал. Цей внутрішній потенціал розкриває в ньому різні нові здібності та якості, дає можливість володіти тим, чим він раніше не володів.
Тому часто кажуть: «Ознаки вашої практики — це зростання чистого бачення, збільшення відданості й самовіддачі, посилення співчуття, збільшення гармонії, прояснення вашого розуму, збільшення ваших здібностей, тобто ваша практика проявляється у вигляді конкретних змін усередині вас. Істинна практика, заснована на глибинній присутності, — це завжди творчий світанок.
Не повинно бути так, що минають роки, а практикуючий стає дедалі похмурішим, більш замкнутим, закритим, усередині його роздирають демони й суперечності, гармонія з іншими порушується. Якщо таке відбувається, то це означає, що його практика вироджується, стає демонічною. У цьому випадку необхідно скоригувати практику, переглядати якісь свої позиції та підходи в практиці».
