Коментар до тексту Бгатти Каллати «Спандакарики». «Строфи про божественну вібрацію»
06 листопада 2025 року
«Що таке спанда? Термін «спанда» не трапляється в основних агамах. Перша його згадка міститься у 4-й і 5-й строфах 6-го розділу «Парашамбху-махімнах-стави» — тексту, датованого II століттям н. е. і написаного ріші Дурвасою, вищезгаданим засновником або, точніше, відроджувачем моністичного шиваїзму Трики, оскільки саме його вважають учителем махасиддхи Тріамбаки. Він описує спанду як «здатність Господа Шиви приводити в рух і підтримувати все суще у Всесвіті». Також, стверджує ріші, саме завдяки єднанню зі спандою йогин здатен досягти найвищої реалізації. Спанда згадується у двох строфах 6-го розділу.
Васугупта, який жив у середині IX століття й належав до школи Тріамбаки, вважається автором «Шива-сутр» і основоположником учення про спанду. «Шива-сутри» відносять до розряду агам, оскільки їх не склав Васугупта, а відкрив йому Шива.
Бгатта Каллата говорить, що Шива відкрив Васугупті «Шива-сутри» уві сні на горі Махадева. Коментатори «Спандакарик» Утпала Вайшнава й Рамакантха, а також коментатор «Шива-сутр» Бгатта Бгаскара погоджуються з тим, що автором «Шива-сутр» є Шива. Вважають, що Васугупта отримав їх від якогось сиддхи на горі Махадева.
За версією Кшемараджі, який жив на 200 років пізніше за попередніх, Шива уві сні вказав Васугупті, що на горі Махадева йому належить зсунути з місця певний камінь. Наступного дня, виконуючи вказівки зі сну, Васугупта знайшов величезний валун, який, однак, йому вдалося перевернути одним дотиком. На зворотному боці каменя він виявив «Шива-сутри». Можна припустити, що текст, який з’явився на камені, був суцільним і що поділ, у якому він постав у сучасних виданнях, міг відрізнятися від первісного поділу Васугупти або ж бути варіантом інтерпретації.
Зазначимо, що й донині в місці під назвою Дарапахам, поблизу столиці Кашміру Шрінагара, існує камінь Шанкари — Шанкарапал, який і далі приваблює паломників, але досі слідів тексту на ньому не виявлено, хоча деякі дослідники Трики, зокрема Ліліан Сільберн, а також автор цих рядків, намагалися їх знайти. Згодом Васугупта відкриває в «Шива-сутрах» принцип спанди та метод її реалізації за допомогою йогічної практики, яка полягає в постійному уважному самоусвідомленні. Ця безперервна пульсація самоусвідомлення і є спандою. А регулярна практика інтуїтивної реалізації спанди приводить до осягнення істинної природи власного Я, невідмінного від абсолютного Я.
Спанда як вібрація свідомості Шиви
У шиваїзмі усвідомленість, самоусвідомлення — це вібрація, це пульсація або, як ще перекладають, тремтіння свідомості Шиви. Свідомість має вібрацію. Якщо ми розглянемо п’ять таттв, то, як відомо, існує п’ять чистих таттв, що лежать в основі реальності. Ці п’ять таттв ніби виходять із Парамашиви, який сам по собі не є таттвою, а стоїть окремо як джерело всіх таттв. А чисті таттви, які з’являються зсередини Парамашиви-таттви, — це Шива-таттва, Шакті-таттва, Садашива-таттва, Ішвара-таттва та Садвідья-таттва.
Кожній із таттв відповідає власна шакті, сила. Тобто кожна таттва, кожен модус буття Шиви пульсує на своєму рівні вібрацій:
Шива-таттві відповідає Чит-шакті
Шакті-таттві відповідає Ананда-шакті
Садашива-таттві відповідає Іччха-шакті
Ішвара-таттві відповідає Джняна-шакті
Садвідья-таттві відповідає Крия-шакті
І яке місце в таттвах і в шакті, що походять із таттв, посідає спанда? Спанда перебуває всередині них. Чит-шакті, чисте знання, пульсує у спанді, як світло у хвилі. Іччха-шакті, воля, — це спанда, коли вона приймає рішення, божественна воля: «Так, я цього хочу». А джняна-шакті — це спанда, що вже перетворюється на процес тонкої мисленнєвої активності. Ананда-шакті — це спанда в блаженстві, коли все вібрує любов’ю. Коли кажуть «Бог є любов» — це ананда-шакті-спанда. Тобто ви можете сказати «Бог є любов» мовою філософії, а можете сказати «Бог є ананда-шакті-спанда». Це буде одне й те саме. Шива-таттва — це спанда без форми, а Шакті — це танець спанди. Ішвара-спанда — це коли вже починають з’являтися різні лики, різні поділи, диференціації в цій спанді.
Але все це — один подих. Тобто спанда не просто перебуває всередині цих шакті, вона і є диханням цих шакті, що перебувають у вищих таттвах. І, звичайно, вона є також прихованим диханням у ще грубіших таттвах, таких як майя-таттва, канчуки, пуруша-таттва, пракриті-таттва, буддхі-таттва, ахамкара-таттва, манас-таттва, аж до елемента землі, аж до фізичного простору, повітря, вогню, води та землі. Спанда всередині всюди вібрує. Спанда є диханням кожного елемента, зокрема всередині нашого внутрішнього інструмента, антахчакри, нашої психосфери. Антахчакри — це наші внутрішні органи чуття та вміст нашої свідомості, наша психосфера. І все це також спанда.
Два типи спанди
Виокремлюють два типи спанди:
Саманья-спанда — тонка, неподільна спанда. Це невидима вібруюча свідомість, присутня в цьому житті всередині як спостерігач.
Вішеша-спанда — грубіша спанда. Життя, життєва сила — це головна форма зовнішньої вішеша-спанди. Коли кажуть «життя», «зародилося життя» — усе це вішеша-спанда. Тобто вібрація, яка пронизує все існування, зокрема вібрує на рівні молекул, на рівні атомів, у формі електрики, у формі різних станів. Саме вона започатковує біологічне життя різних типів. Вісім мільйонів чотириста тисяч різних форм у нашому всесвіті, Брахманді, — це все рухи вішеша-спанди.
Подвійна спрямованість спанди
«У «Дхату-патхе» Паніні спанда описується як «спанда-кіччаланам», тобто легкий вібруючий рух абсолютної свідомості. Оскільки рух — це не фізична чи психічна природа, він відбувається радше на рівні духовної сутності, одночасно всередину й назовні, являючи два аспекти Абсолюту — трансцендентний, вішвоттірна, та іманентний, вішвамайя. Рух усередину — стан Абсолюту, що спочиває в Самому Собі. Рух назовні — зовнішній прояв, наче вилив Абсолютної свідомості та створення цим проявом феноменального світу».
Отже, спанда — це легке мерехтіння, легке тремтіння, кімчімчаланам, що має подвійну спрямованість: вішвоттірна — всередину, трансцендентний аспект, і вішвамайя — назовні, у майю, у прояв, у матерію, іманентний аспект. І ось така легка вібрація, ледь помітне мерехтіння всередину й назовні, створює початок творення Всесвіту.
«Кашмірські шиваїти вважають, що якби Абсолют завжди спочивав у своєму трансцендентному аспекті, як, наприклад, Брахман адвайта-веданти, то ні творення, ні руйнування не були б можливими, оскільки індивідуальна свідомість не відрізняється від абсолютної. У кожній живій істоті присутня спанда».
Якби існував лише трансцендентний аспект, непроявлений, потойбічний, і Шива в його чистоті, то нас не було б. Ні сансари, ні Всесвіту, ні природи, ні карми. Був би єдиний Шива, і було б лише одне звільнення, але не було б поняття про нас як про душі та індивідуальні істоти.
Але оскільки існує імманентний аспект і існує вішвамайя-спанда, тому твориться Всесвіт, з’являються душі, твориться сансара як майданчик для душ. Тому що для душ потрібен ґрунт, який активував би в них карми. Без такого ґрунту, Всесвіту, Брахманди, наші карми не проявилися б, тому що карми чинять тиск на душі, спонукаючи їх породжувати сили й запалювати усвідомлення. Всесвіт стикає карми різних душ, активує, провокує, так само як ґрунт у саду пробуджує сплячу, приховану силу в насінині. Насінина починає рости. Вона починає рости й прагне до світла, проростати — чи то від переляку, чи то від радості. Але насіння без ґрунту не росте, воно просто зберігається в коробочці. Його потенціал не розкривається.
Те саме й із душами. Поки немає творіння, потенціал душ у вигляді їхньої шакті неможливо розкрити, і їхня свідомість також не зростатиме. Щойно насінину поміщають у вологий ґрунт, у ній запалюється якийсь імпульс, пробуджується її прихована сила. Так само всесвіт Брахманда, у якому ми живемо й перероджуємося, є ґрунтом, у який ми, як насінини, спори Творця, поміщені. Він пробуджує всередині нас вібруючі сили, волю до життя, інстинкт виживання, амбіції, прагнення, зрештою, мокшу й мумукшутву. І все це — дія спанди.
На нижчому рівні спанда проявляється як карма — непорушний закон, який нас контролює, а ми з ним боремося. Але в процесі такої боротьби наша свідомість загартовується, виховується, і вона може відокремити себе від спанди нижчого рівня, точніше, від сприйняття спанди як карми. І тоді приходить інше сприйняття — сприйняття спанди як гри божественного, як трепетної пульсації, як пульсації й мерехтіння.
Унмеша — проміжок між думками
У шиваїзмі великого значення надають поняттю «унмеша». Унмеша — це проміжок між думками. У проміжку між думками можна увійти в недвоїсте усвідомлення, де можна сприйняти спанду як тонкий аспект, не як карму, а як гру вібрації. Це таке перебування у ймовірнісному стані, де спанда ще не колапсувала, не стала грубою, не набула форми. І в стані унмеші можна розпізнати як природу свідомості, так і спанду, оскільки на цьому рівні вони нероздільні. І розпізнавання шиватви як спанда-таттви — це сутність ануттара-тантри.
Переживання спанди в повсякденному житті
«Наприклад, усвідомлення свого Я, присутнє навіть у стані глибокого сну, сушупті, — це внутрішній рух спанди. Бажання ж знати й діяти — її зовнішній прояв. Безперервне усвідомлення спанди потребує зосередження духовних зусиль. Але у звичайному житті її можна вловити в моменти сильного емоційного підйому, стану раптової радості, жаху, гніву, здивування або дуже швидкого бігу. Спанду може пережити сильно розгнівана людина, та, що бурхливо радіє або розмірковує: «що ж мені тепер робити», або та, що біжить «куди очі дивляться». Але подібні відчуття зазвичай настільки швидкоплинні, що, охоплені самими цими станами, ми навряд чи вловлюємо в них присутність спанди.
Одна з глав «Рудра-ямала-тантри», «Віджняна-бгайрава-тантра», ще одна з агам, тісно пов’язана з Трикою. Деякі з дхаран, споглядальних технік, також корелюють зі «Спанда-кариками», як і з «Шива-сутрами». Кілька дхаран перелічують стани, у яких може спонтанно переживатися вища реальність. Вони згадуються в цьому перекладі. Пізніше поняття «спанда» розвивається у «Спандакариках», написаних у середині IX століття. У своїх коментарях до «Спандакариків» — «Спанда-сандоха» і «Спанда-нірная» — Кшемараджа згадує такі терміни, які, на його думку, слугували синонімами спанди в агамах: спхуратта — це сяйво, урмі — хвиля, бала — сила, сара — суть, хридая — осердя, суть. Але не можна з упевненістю сказати, що вони позначають те саме поняття, що й спанда.
Найбільш відповідним словом для перекладу й передачі суті спанди українською мовою видається слово «трепет», оскільки, на відміну від механістичної «вібрації», воно передає духовну наповненість, пульсацію й рух одночасно.
Спанда створює діяльність наших органів чуття, вібрує й оживляє наші внутрішні органи чуття, нашу антахкарану — манас, буддгі, ахамкару, нашу антахчакру. Наша свідомість вібрує завдяки спанді Шиви. Тобто наше життя — це спанда Шиви. Ми створені його любов’ю, можна так сказати, або його вібрацією, що буде одним і тим самим. Інший аспект спанди — спанда вібрує всюди. І ось ці два аспекти — це саманья-спанда та вішеша-спанда.
Одного разу журналісти запитали Нага-бабу, чому вони ходять оголеними серед суспільства, чому така культура. Нага-баби ходять оголеними, з одягу в них може бути лише гірлянда або вервиця. І один із них відповів, що Шива завжди відкритий, його природа завжди оголена, і її ніщо не може приховати. І це називається анашріта-Шива. І ось якщо наше бачення глибоке й розпізнавання глибоке, ми можемо всюди бачити спанду Шиви й бачити, що Шиву неможливо приховати, його спанду ніщо не може приховати й ніщо не може обмежити.
Структура «Спандакарик»
Текст «Спандакарики», написаний Бхаттою Каллатою, одним із мудреців, пандитів, філософів і святих, містить три розділи:
«Сварупаспанда» — «Трепет природи Шиви»
«Сахаджавідьодая»
«Вібхуті-спанда»
Ми розглядаємо перший текст, «Сварупаспанду», перший розділ.
«Ми прославляємо Шанкару, джерело могутності кола шакті, того, хто створює Всесвіт відкриттям погляду, а, заплющивши очі, розчиняє.
Коло шакті, шакті-чакра — це і чуття, і богині, що відають чуттями та літерами санскритського алфавіту, вісім матерів, аштаматріки: Брахмі, Махешварі, Каумарі, Вайшнаві (Нараяні), Варахі, Айндрі, Чамунда, Махалакшмі. Також до внутрішньої шакті-чакри можуть належати богині Гочарі (мовлення), Дікчарі (десять напрямків простору), Кхечарі (небо або простір свідомості) та Бхучарі (земля).
Оскільки наша власна природа — свабхава — і є Шива, ми також маємо можливість стати владиками шакті-чакри, переставши бути її іграшкою. Саме до цього й веде виявлення та практика спанди. І, як стверджується в Каріці 51, йогін стає повелителем шакті-чакри».
Природа шакті-чакри
Фундаментальне бачення шиваїзму таке, що Брахманда, Всесвіт, має природу шакті. Тому що Шива — це порожнеча, чиста свідомість і світло. Але ми живемо не в порожнечі й не в чистій свідомості світла у своєму сприйнятті, а живемо в об’єктивному світі, який називається Брахманда, або Брахманда-гочарам, тобто Всесвіт. Часто кажуть: «Ось, всесвіт посилає мені знаки». Так, санскритською цей об’єктивний світ цього всесвіту називається Брахманда-гочарам.
І ми живемо не в Шиві, ми живемо в шакті, ми занурені в шакті. Наше життя відбувається в шакті й за допомогою шакті. А Шива перебуває всередині цієї шакті, але він не виявлений, доки ми не досягли стану прабодгі. Він її оживляє. Але всю динаміку, всю матеріалізацію, прояв забезпечує шакті.
І шакті розпадається на безліч інших, дрібніших шакті. І вона оточує нас усюди, з усіх боків: у п’яти зовнішніх елементах, у чакрах, у перелічених богинях, у тілі, в органах чуття, усередині сприйняття об’єктів, усередині органів чуття, усередині ахамкари (его), усередині свідомості. Ці шакті ще називаються канчуками, обмеженнями. І вони формують п’ять оболонок, відомих вам як п’ять кош. І ці шакті називаються Кхечарі, Гочарі, Дікчарі, Бхучарі. Тобто одна рухається у свідомості, у просторовоподібній свідомості, інша рухається в его, третя рухається в органах чуття, четверта рухається у сприйнятті зовнішнього світу.
Крім цього, шакті всередині нашого тіла, і всі ці шакті оточують нас, пов’язують нас, диктують нам свої закони, і вони є програмним кодом, програмним забезпеченням цього Всесвіту. І ці шакті не лише визначають наше тіло, вони визначають базові фізичні константи, закони, наприклад, будову атома водню, будь-якого атома, валентність атомів, хімічні зв’язки. Закони на кшталт закону гравітації, сталої Планка, безкінечна кількість законів, які прошивають цю реальність. Усе це — дія шакті.
Шива, обмежений шакті
І ми є Шивою. За своєю природою ми не є шакті. Ми є шакті за тілом, за енергією, а за природою ми всі — Шива. Але парадокс полягає в тому, що в цей момент ми є ніби поневоленим Шивою. Шивою, оточеним шакті, яка контролює цього Шиву, огортає його та зв’язує. Тобто ми не перестаємо бути Шивою, але ми є обмеженим Шивою, і це називається пуруша. Пуруша означає «Шива», але Шива, який обмежений шакті. І весь цей стан називається «колом шакті», шакті-чакрою. І шакті-чакра обмежує нас як Шиву, зводячи до рівня Пуруші.
Тому за сутністю ми є Шивою, але в реальності — Пурушею. А найкращі, найвеличніші, ще називаються Пурушоттамами, найвеличнішими пурушами. Чому ми не є Шивою, а є Пурушею? Тому що діють ці шакті, шакті-чакри. Тобто уявіть: якісь богині сидять — карма, закони фізики, закони хімії, закони біології, закони психіки. Деякі закони психіки сильніші за закони фізики. І вони оточують вас, і ви ніби скуті, нічого не можете зробити.
Пробудження внутрішнього Шиви та підкорення шакті-чакр
Усе питання в тому, щоб пробудити свій потенціал, звернути увагу на спанду й розкрити в собі Шиву так, щоб Шива поширив свою бхаву, і ці богині перетворилися на чистих, мирних. І сказали: «Усе, карму скасовано, граємо, будемо танцювати, ти вільний, ти наш володар і господар!» — і стати господарем і володарем цих шакті-чакр. Парадокс полягає в тому, що це наші ж шакті, і наші ж шакті нас зв’язують. Але не все так просто, тому що це не лише наші персональні шакті, а це наші шакті як вселенського Шиви. Є два типи шакті, що зв’язують: це наші персональні шакті, наша персональна маленька шакті-чакра у вигляді органів чуттів, наших кош, у вигляді наших внутрішніх Гочарі, Дікчарі, Бхучарі, і є вселенські шакті, які теж зв’язують нас, але на вищому рівні.
Питання в тому, щоб пробудити в собі внутрішнього Шиву, усвідомивши в собі спанду, і зробити власні шакті підкореними собі. Тому що це ж наші шакті, вони не можуть, не повинні нас контролювати, ми ж їхні господарі, а виходить так, що вони контролюють нас. Шакті тіла, шакті зору, шакті розуму — ми їм піддаємося, тому що ми ще як господарі не дуже досвідчені. І перше підкорення — це становлення володарем власної мандали, шакті-чакри, свого тіла, мовлення, розуму. Коли ми, наприклад, перетворюємося на божество й перетворюємо себе на мандалу або об’єднуємо споглядальну присутність з усіма органами чуттів, усіма енергіями, а далі ми те саме робимо зі вселенськими енергіями.
Тут не йдеться про егоїстичне підкорення, у людському сенсі. Підкорити в егоїстичному сенсі не вийде, тому що це одна з форм невідання. Підкорення відбувається через становлення Шивою, через більше відпускання надій, страхів і чіпляння та більше розпізнавання себе як Шиви, спанди Шиви. Тоді енергії шакті-чакри стають саммі-чакр-девата або мандалою з божеств, а ми стаємо їхнім центральним божеством — Чакрешварою. За рахунок чого? За рахунок того, що ми розпізнаємо свою природу Шиви. Ці шакті стають підкореними.
По суті, коли на нас впливає хтивість, коли на нас впливає гнів, коли на нас впливає заздрість, коли на нас впливає прив’язаність, коли ми страждаємо від голоду, холоду, спраги, коли на нас впливають чиїсь емоції, коли впливає прив’язаність, коли впливають невідання, тупість, сонливість, коли впливає голод, коли впливають концепції, ідеології, коли впливає розпливання — будь-які впливи — це все вплив шакті. Це відбувається, коли ми як Шива ще не утвердилися перед цими шакті. І тому вони на нас впливають. Коли ж ми відкриваємо свою свідомість, ці шакті стають частиною нашої мандали, нашими внутрішніми божествами.
Пуруша та походження Всесвіту
Запитання: Я пишу трактат про будову ведичного Всесвіту, і там спочатку говориться, що Всесвіт (Брахманда) виник із Пуруші. Чи правильно я розумію, що Пуруша, з якого створена Брахманда, — це і є Пуруша-таттва?
Так, якщо під Пурушею мати на увазі Брахму. Брахма теж Пуруша. Він також обмежений своїм тілом, своїм великим віком, і в нього немає абсолютного стану. Тобто всередині нього є абсолютний стан, як Шива всередині нього, але сам Брахма, як Творець, перебуває у своїх межах. Творці виходять із Шиви, як порошинки під час дихання. Шива породжує Брахму, ще він породжує тих, хто породжує Брахму. Він породжує тих, хто породжує тих, хто породжує Брахму. Вішну, наприклад. А Вішну породжує Брахму. Такий принцип. І Брахма тут — Пуруша.
Запитання: Тобто вихід за межі самого ведичного Всесвіту і всього, що породжене розумом, відбувається через Пурушу, спостерігача, розчинення спостерігача?
Так, можна сказати й так. Це можна інтерпретувати і в суб’єктивному сенсі, і у вселенському сенсі.
Природа спанди та шакті-чакри
Привітанням стверджується причинність (каранаттва) нашої власної природи (свабхави), суттю якої є Шива, що творить і згортає світ однією лише волею та наміром. Проявляючись у формі свідомості, Він — Джерело виникнення Божественності Кола Енергій (шакті-чакри). «Ніде немає перешкоди тому, в чому перебуває все творіння і звідки воно бере свій початок, через неможливість приховати його природу».
Отже, шакті-чакра — це те, де ми живемо, і те, у чому ми живемо. Це і наше тіло, і п’ять оболонок, і Всесвіт. Але спанда відмінна від шакті-чакри. Спанда — це пульсація, трепет, вібрація Шиви в проявленому, яка без перешкод пронизує всю цю велику шакті-чакру, усю цю брахманду. Наприклад, існує принцип панча-критьї. Це дія Ішвари, коли він творить, підтримує, руйнує, приховує та звільняє всесвіт. І спанда не тотожна панча-критьї. Спанда наповнює панча-критью. Вона всередині неї. Тобто творення, підтримання, руйнування, приховування та звільнення — це вібрація, трепетне дихання Бога. Ще танець Шиви — це також спанда. Але саме поняття спанди набагато ширше, ніж панча-критья. Васугупта говорить: «Той, хто осягає суть спанди, досягає найвищої реальності».
Тобто сила Шиви, завдяки якій він усвідомлює себе, творить і підтримує всесвіт (брахманду). Це імпульс свідомості. Це і є спанда. І в чому ж суть спанди? Суть спанди — шиватва. Якщо ми глибоко досліджуємо спанду, то виявляємо, що її суть — це природа Шиви. Чиста свідомість, сповнена світла і творчого потенціалу.
Запитання: Гуруджі, а все ж таки, чи можна ще трохи прояснити цю тонку різницю між Шакті та Спандою?
Спанда — це вібрація, яка існує в єднанні Шиви та Шакті. Коли спанда спрямована всередину — це Шива. Коли спанда спрямована назовні — це Шакті. У самарасьї, в єднанні Шиви та Шакті, існує спанда. Це їхній союз.
Практика дослідження спанди
Запитання: Що означає «пізнати суть спанди»? Тобто коли в медитації вдається налаштуватися на неї та вловлювати цю пульсацію, що далі необхідно робити?
Коли ви займаєтеся дослідженням, наприклад під час думок, під час переживання емоцій, під час руху, під час чхання-позіхання, інтенсивного переживання емоцій, розумового хвилювання, блаженства, щастя, захвату, екстазу або, навпаки, якихось обмежених станів, — якщо ви досліджуєте ці переживання, то виявляєте їхню порожню, світлоносну, чисту суть. Можливо, не одразу, але ви неодмінно виявите, що ці переживання відокремлені від вашого тіла, від ваших думок. Вони є чимось більшим і тоншим. Перш ніж ви почали думати, була вібрація. Перш ніж ви почали емоціонувати, теж була вібрація. І ви виявите, що спочатку це певна вібрація, і що всі ми вібруємо на певній частоті, а лише потім це вже стає думками, діями, почуттями.
А якщо ви спробуєте дослідити, звідки прийшла ця вібрація, ви виявите, що вона прийшла з чистої, порожньої, спокійної свідомості. І ця чиста, порожня, спокійна свідомість — це спанда-таттва, і це природа Шиви. Сутність спанди — це шиватва, природа Шиви. І розпізнавати за всіма проявами, за всіма емоціями, за всіма сприйняттями, за всіма піднесеними й низькими емоційними станами, за всіма приємними й неприємними сприйняттями, за всіма чуттєвими переживаннями, такими як голод, холод, спрага, страх, гнів, заздрість, радість, щастя, захват, блаженство, за всіма образами, зокрема тонкими образами божественних істот, розпізнавати спанда-таттву, а потім розпізнавати шиватву — це і є шлях звільнення.
Запитання: Тобто цю пульсацію ми можемо відчувати не лише в медитації, а й у повсякденному житті?
Завжди. Не лише можна, її потрібно. Якщо ви займаєтеся розпізнаванням, отже, ви практикуєте вічару: атма-вічару або брахма-вічару, або споглядання. Споглядання завжди містить у собі дослідницький елемент. І цей дослідницький елемент під час споглядання ще називається вічара-спанда. Вічара-спанда — це дослідницька активність, яку ми породжуємо, коли щось переживаємо. І коли споглядання має вічара-спанду, кажуть, що воно добре, правильне. А якщо воно не має вічара-спанди, кажуть: «Щось ти там завис, щось твоя свідомість згасла». Дух дослідження або, кажучи мовою бгакті, дух палкої віри та любові до Господа згас. І ми ніколи не повинні дозволяти згаснути палкій вірі та любові у своєму серці або духові вічара-спанди, кажучи мовою джняна-йоги. Цій дослідницькій активності.
Пастки в практиці та робота з блаженством
Запитання: На відточуванні практики споглядання дуже сильно відчувається така спанда, що пульсує в кожній клітинці. Блаженний стан. І ось так сидіти хочеться просто годинами, більше нічого не хочеться, крім як перебувати в цьому стані. А далі куди з цього стану в практиці?
А ви чули про три пастки йога? Блаженство, ясність і порожнеча. Якщо ви захопитеся, просто перебуваючи в ньому, не виконуючи свою роботу, а думаючи: «Здорово, як добре!» — і це буде блаженним, але напівнесвідомим станом, то це буде пастка. Але якщо ви породите вічара-спанду: «О, чудово, блаженство — це шлях, блаженство дозволить поглинутися, але я буду досліджувати блаженство, якою є його природа, у чому джерело блаженства, що є я, моє самоусвідомлення в цьому блаженстві», — то ви можете заглиблюватися в це блаженство, відштовхуватися від нього, і ви успішно знайдете другу пастку. Ясність. Але це означає, що ви добре практикуєте, проте не можна на цьому зупинятися. Ви завжди повинні відокремлювати себе від переживань, займатися їхнім дослідженням, знаходити їхню природу, шиватву.
Запитання: А якщо воно поєднане, наприклад, із санкальпою, божественною гордістю та низхідною силою? Чи вважається це дослідженням?
Так. Якщо в санкальпах присутні яскравість і ясність, то ваші вічара-спанди працюють. Якщо ви про них забудете, тоді це буде пастка. А якщо поки вони працюють, то все добре.
Запитання: Чи є якась санкальпа, яку варто закладати під час медитації або проходження ретриту 4БСБ?
Ви можете створити санкальпу як намір перед хомою: «Нехай моя практика очистить мої обмеження та спрямує мене до служіння всім живим істотам». Якщо ж конкретно є якась проблема, яку ви хочете очистити, або допомогти іншій людині, або вирішити якісь власні завдання, то санкальпа має формулюватися конкретніше.
Однак як можна назвати нашу природу, яка потрапила в круговорот перероджень, Шивою? У відповідь на це можна сказати: те, в чому перебуває весь світ і від чого він походить, не буває затьмареним навіть у сансарі. Цьому ніде немає перешкод, тому в цьому випадку говорять про природу Шиви, шиватву. Хоча існує поділ на стан неспання тощо, це, тобто спанда, пронизує їх як невідмінне від них, ніколи не змінюючи власної природи суб’єкта, що сприймає. Попри різні стани, неспання тощо, власна природа цього не затьмарюється, оскільки природа того, хто сприймає, незмінна в усіх трьох станах, і іншої природи в цього немає. Подібно до того, як природа дерева міститься в паростку, у якому приховані п’ять частин майбутнього дерева.
Образ Великого Цілого, укладеного в малому, іноді невидимому для ока, поширений і в буддійській, і в індуїстській літературі. Наприклад, у 12-й главі «Чхандог’я-упанішади» мудрець Уддалака Аруні просить свого сина Шветакету принести йому плід дерева баньян і розламати його. І він сказав йому: «Воістину, дорогий. Ось тонка сутність, яку ти не сприймаєш. Воістину, дорогий. Завдяки цій тонкій сутності існує це велике ньягродха — баньян. Вір цьому, дорогий». Потім він просить розламати насінину цього плоду. «І ця тонка сутність — основа всього сущого. Те — дійсне. Те — Атман. Ти є одне з Тим, Шветакету».
