16 стадій наростання місяця внутрішнього усвідомлення (кала)
Ми продовжуємо вивчати «Дорогоцінні настанови про 16 стадій наростання місяця внутрішнього усвідомлення».
Наше усвідомлення уподібнюється місяцю, який наростає від фази до фази. Усвідомлення має властивість наростати в тому разі, якщо ми з ним правильно працюємо. Для чого усвідомленню необхідно наростати? Щоб повністю розкрити наш потенціал і дарувати можливість звільнитися від пов’язаності законами причин і наслідків. Із тим усвідомленням, яке є в нас зараз, звільнитися від закону причин і наслідків неможливо, тому ми маємо бути дуже зацікавлені в тому, щоб наше усвідомлення наростало.
Перша стадія: незадоволеність
Учора ми з’ясували, що перша стадія називається «незадоволеність». Із нею пов’язані непостійність, страждання, смерть. Коли ми їх переживаємо, усе це усвідомлюється дуже гостро. Це не є якась абстрактна філософія. Людина, не розмірковуючи над непостійністю, не зовсім адекватно оцінює ситуацію, у яку вона потрапила, народившись у матеріальному світі. Тобто вона вважає матеріальний світ якимось постійним і надійним прихистком, вона йому довіряє, а це фатальна помилка, оскільки матеріальний світ не є надійним прихистком.
Я читав, що Бгаґаван Шрі Раджніш багато подорожував і їздив потягами. Його бабуся, яка дуже піклувалася про нього, говорила: «За статистикою багато катастроф потягів, а ти стільки подорожуєш! Це дуже небезпечно». Тоді Шрі Раджніш сказав: «Бабусю, але за статистикою ще більше людей помирають у своїх ліжках, а ти щодня в ньому спиш! Це дуже небезпечно».
Взагалі, небезпечним є саме життя в сансарі, якщо ми не досягли звільнення. У цьому вся складність людського народження. Якби ми були безсмертними богами, керували часом, простором, подієвими рядами й у нас було багато тіл, то ми б сказали: «Нам подобається цей світ. Ми дуже хочемо залишатися в цьому ж статусі й продовжувати тут насолоджуватися та розважатися». Але оскільки ми богами не є, існує дуже багато неконтрольованих факторів. Ми не знаємо, коли той чи інший фактор вклиниться в нашу долю, ми навіть цього не можемо передбачити. Проте ці фактори завжди вклинюються, оскільки існує час.
Урок, який людина отримує на стадії незадоволеності, — це велике смирення. Вона думала, що вона ого-го! Але вона поки що нічого із себе не являє, у сансарі вона поки що ніхто, їй ще тільки належить стати кимось. Вона поки ще не Бог, тому не контролює реальність. Вона навіть не може як слід насолоджуватися, оскільки в матеріальному світі тривалі насолоди неможливі. І усвідомлення цього завжди є найсильнішим переживанням, яке відчувається дуже гостро, тому що ти думав, що молодий і сильний, що ти — володар життя, але виявляється, що все навпаки — життя владарює над тобою.
Саме таке гостре переживання спонукає взяти відповідальність за свою духовну практику й почати серйозно нею займатися, оскільки ти починаєш розуміти, що нічого в цьому світі не контролюєш, що якщо ти й далі продовжуватимеш у тому ж дусі, а твоя свідомість не розвинеться, то ці неконтрольовані фактори колись розвіють усі твої плани й цілі, від них нічого не залишиться.
Хто сумнівається в цьому, нехай замислиться над тим, де зараз плани Александра Македонського, який завоював пів світу, де його великі амбіції, велика могутність і все його царство? Де плани Наполеона, Чингісхана і всіх інших так званих великих людей. Від них зараз залишилися тільки спогади. Вони зараз — пил історії. Чи не думаєте ви, що через деякий час і ми станемо пилом історії, що від нас залишаться спогади, можливо, записи в енциклопедіях, мовляв, були такі практики лайя-йоги, які збиралися й розмовляли про Абсолют.
Але питання в тому, чи задовольняє це нас? Звичайно, нас це не задовольняє. Кожна жива істота хоче щастя, процвітання, стабільності, вона зовсім не хоче стати пилом історії, зазнати повного забуття, а в найкращому разі залишитися двома рядками в енциклопедії. Властивість живої істоти — постійно розвиватися, нарощувати свій потенціал, квітнути. Ми відчуваємо, що ця властивість зсередини завжди нам притаманна, тому що в нас є безсмертна частина.
Звідси з’являється розуміння безглуздості життя в омані. Ми приходимо до висновку, що немає сенсу продовжувати перебувати в омані, що всі мирські смисли фальшиві, хибні. І те, що фальшиве й хибне, обов’язково має бути визначене як фальшиве й хибне. Санскритом це називається майя, тобто ілюзія, омана. Щоб просвітліти й набути істинного бачення реальності, потрібно визначити майю як майю, а істину як істину.
Механізм переродження та звільнення
Свідомість, рухома імпульсами минулих втілень (васанами), безперервно переміщується з одного тіла в інше, переживаючи різні бажання. Чому вона переміщується? Тому що свідомості потрібне тіло, щоб задовольняти бажання. Бажання не вичерпуються, а залишаються з життя в життя. І свідомість, перероджуючись, знову й знову шукає собі нове тіло, щоб задовольняти наявні бажання.
Чому є такі бажання? Тому що в потоці розуму є ментальні відбитки (самскари), які створюють спонукальні імпульси (васани). Тонке тіло, рухоме такими ментальними відбитками й спонукальними імпульсами, шукає собі грубу оболонку, щоб воно могло задовольнити бажання.
Звільнення настає тоді, коли більше немає самскар та імпульсів, тому свідомості більше не потрібне грубе фізичне тіло.
Зараз ми маємо грубі фізичні тіла. Ба більше, ми настільки до них звикли, що здається, ніби ми і є ці тіла. А насправді це не так. Ми є тими, хто водить ці тіла, хто ними керує, але ми самі як душа сидимо ніби всередині. Самі ми — зовсім не тіла. Це затерта істина. Можливо, ви читали про це сотні разів, але читати й усвідомлювати — це різні речі.
Зараз поширюється віртуальна реальність. Люди зустрічаються у віртуальній реальності, створюючи ілюзорних персонажів — аватарів. Вони можуть навіть помахати одне одному рукою або послати повітряний поцілунок, використовуючи аватар. Але самі ж вони не є аватарами, а просто водять ці фігурки, сидячи в цей час удома за комп’ютером.
Така аналогія дуже добре дозволяє зрозуміти, що «я не є це тіло». Як користувачі віртуальної реальності насправді не є аватарами, а просто прикладають свою свідомість до цих фігурок і рухають ними, так само і в цьому матеріальному світі ми не є фізичними тілами, а просто рухаємо їх своєю свідомістю. У нас теж є багато функцій: ми можемо помахати рукою, покружляти, усміхатися, говорити. Тобто в нас дуже просунуті аватари, але свідомість, яка їх оживлює, відмінна від них, вона являє собою тонку субстанцію.
Вівека-відья (розрізнювальна мудрість) означає відокремити від фізичного тіла цю тонку субстанцію і зрозуміти, що дуже важливо її розвивати, оскільки після того, як людина позбавляється фізичного тіла, саме якості, сила й розвиненість цієї тонкої субстанції визначають її майбутнє. Тобто майбутнє користувача цього нинішнього тіла залежить саме від розвиненості цієї тонкої субстанції.
Великим завданням життя йогіна є припинення колообігу перевтілень, тобто розрив цієї поганої нескінченності матеріальних причин і наслідків. Припинення колообігу перевтілень можливе лише в тому разі, коли свідомість очищується й набуває величезної духовної сили, коли вона здатна протистояти всім васанам (внутрішнім імпульсам): гніву, хтивості, жадібності, прив’язаності, заздрості — усьому тому, що тягне її до грубого тіла.
Одного разу Свамі Рама описував такий епізод. Його духовний учитель послав його до одного садху. Цей садху був нагим і виконував садхану аджагара-врата (обітницю пітона). Аджагара-садхана полягає в тому, щоб нікуди не ходити, а постійно лежати або сидіти на одному місці й бути зануреним у медитацію. Людина, даючи таке зобов’язання, перебуває на одному місці кілька місяців або навіть кілька років і нікуди не рухається. Цей садху перебував у дуже блаженному стані — у самадхі. Свамі Рама підійшов до нього й спробував пробудити його із самадхі, кажучи:
— Свамі, я прийшов. Чи могли б ви дати мені кілька настанов?
Садху не пробуджувався, і тоді Свамі Рама спробував масажувати йому стопи, як це заведено, оскільки думав, що це пробудить його. Але коли йогін-аскет прийшов до тями, то так добре копнув його, що він скотився з гори й упав в озеро. Тоді Свамі Рама втратив контроль над собою, розлютився й подумав: «Напевно, мій гуру послав мене сюди, щоб дати йому урок ввічливості й відмити його карму. Ну, я йому зараз покажу». І він у великому гніві піднявся вгору. А цей садху, усміхнувшись, запитав його:
— Ну, як ти себе почуваєш?
Свамі Рама був нестямний від люті. Він сказав:
— Ви мене так сильно копнули, а тепер питаєте, як я себе почуваю?
Йогін сказав йому:
— Твій гуру послав тебе сюди, щоб ти отримав урок і позбувся гніву. Я дав тобі цей урок, але в тебе, схоже, виникли ще більші проблеми з контролем гніву. Поки ти не навчишся контролювати свої емоції, ти не можеш сподіватися на звільнення.
Тонке тіло перестає шукати фізичне тіло, коли потік свідомості очищений, коли самскари й васани очищені. Тоді насіння майбутніх карм є ніби прожареним на сковороді усвідомлення, тому більше не дасть нових сходів.
Коштовність людського народження
Людське життя є унікальним і дорогоцінним шансом для нас, оскільки протягом цього життя можна очистити свідомість і накопичити необхідну духовну силу для розриву кола перевтілень і вирішального ривка у вищі виміри: світи богів, святих, сиддхів і ріші. Людське життя або людський світ — це свого роду трамплін, стартовий майданчик, з якого можна зробити такий вирішальний ривок і більше не повертатися сюди не зі своєї волі. Коли йогін повертається зі своєї волі, перероджуючись, посилаючи частину своєї свідомості в тіло, — це інше питання.
Унікальність і коштовність людського народження полягає в тому, що у фізичному тілі можна вести духовну практику, займатися спогляданням і дослідженням. У багатьох світах це неможливо, тому що там занадто велика інтенсивність енергій.
Наприклад, світ асурів цілком поглинає свідомість. Там неможливо зосередитися на внутрішньому усвідомленні, оскільки цей світ дуже інтенсивний; він забирає у вас усе, щойно ви туди потрапляєте, він вимагає повної залученості й постійної концентрації на якихось зовнішніх речах.
Світ богів сфери сансари (кама-локи, сфери бажань) теж тонший та інтенсивніший, він поглинає свідомість радощами й задоволеннями. У світі богів сфери бажань також неможливо займатися спогляданням, оскільки це безперервний карнавал і феєрверк задоволень.
Наприклад, зараз ви практикуєте, вам, можливо, не дуже зручно сидіти, а інколи спекотно, але в принципі наявні умови дозволяють займатися спогляданням. А якби ви потрапили на карнавал, який триває безперервно, де самі лише чуттєві задоволення, де всім добре, усі радісні, то чи змогли б ви практикувати атма-вічару? Навряд чи, оскільки наплив чуттєвих задоволень був би дуже сильним. Це означає, що подібні світи не сприятливі для перероджень і для практики.
Саме людський світ є тим сприятливим світом, у якому можна розвинути силу свого усвідомлення і зробити вирішальний ривок. Деякі святі кажуть, що боги сфери кама-локи навіть шикуються в чергу, щоб отримати людське тіло. Тому дуже дивно, що багато хто, маючи це дорогоцінне тіло, не використовує такий шанс.
Друга стадія: усвідомлення обмежень
Отже, друга стадія вчення про 16 кала називається «усвідомлення обмежень». Зазнавши незадоволеності, ми починаємо розмірковувати над її причинами й розбиратися, у чому ж суть. І тоді ми починаємо набувати усвідомлення обмежень, наприклад, закону причин і наслідків. Ми розуміємо, що колообіг перероджень у сансарі, закон карми — усе це один і той самий стан зумовленості, коли не людина керує реальністю, а реальність керує людиною.
І коли ми займаємося вічарою, розмірковуємо над природою власної свідомості, проводимо дослідження й аналіз власного життя, переглядаємо цінності, то ми приходимо до усвідомлення таких обмежень, притаманних «я» у стані зумовленості. Така людина доходить висновку, що вона сама і світ, у якому вона живе, обмежені. Є причини й наслідки, є вектор плину часу, є фізичні закони природи, константи всесвіту, які ніби вбудовані в нас. Тобто ми являємо собою свого роду програму, у яку вже зашиті якісь початкові налаштування й коди, які ми не в змозі змінити, тому що не ми є її розробниками.
Простір, час, могутні енергії всесвіту — усе це некеровані енергії. Зрозуміло, найголовніше обмеження — процес некерованого, неконтрольованого переродження з одного тіла в інше.
Переродження з одного тіла в інше — це не абстракція, це один із найважливіших моментів у нашому житті, це набагато важливіше, ніж переїхати з однієї квартири в іншу або укласти шлюб з однією людиною чи з іншою. Це стосується нас самих. І зовсім недавно (кілька десятків років тому) ми вже здійснили таке переродження.
Святі часто порівнюють сансару, тобто світ колообігу перероджень, із водяним колесом, яке, обертаючись, то занурюється під воду, то піднімається з неї. Така залежність від ментальних відбитків, від карми, зумовленої невіданням, і називається законом карми. За цим законом свідомість то піднімається у світи богів і духів, насолоджуючись результатами своїх благих діянь, то опускається у світи смертних і тварин або навіть у пекельні виміри, отримуючи кармічну відплату за свої гріховні думки й дії.
Практики адвайти часто недооцінюють закон карми, мислячи приблизно так: «Якщо все є проявом ума, все є ілюзією, то про яку кармічну відплату йдеться?» Однак не все так просто. Для якихось істот закон карми справді не існує, для інших він працює на повну силу. Усе залежить від глибини й рівня свідомості. Для якихось істот гріховні вчинки створюють негативні кармічні реакції та неминучі сценарії покарання, а для інших істот нічого такого не відбувається. Усе залежить від того, на якому рівні самозвільнення перебуває свідомість.
Закон карми і самскара-шуддгі
Найкращий спосіб діяти в цьому світі для очищення власної карми — накопичувати добрі вчинки, що дають заслуги, займатися нішкама-карма-йогою, тобто здійснювати дії без прив’язаності до плодів і результатів, служити божественним силам, які дарують людям просвітлення.
Дії, що здійснюються в несвідомому стані, часто ґрунтуються на егоїстичних прив’язаностях і ведуть до вчинення нечистих дій. Неправедні, нечисті дії традиційно називаються «папа», тобто гріховні. Здійснюючи їх, людина прирікає себе на кармічну відплату. Кармічна відплата неминуча: кожен акт нечистих діянь тягне за собою наслідки, кармічні реакції, які називаються «карма-пхали», тобто плоди діянь.
Такі кармічні реакції подібні до темної липкої субстанції, яка огортає й забруднює тонке тіло, спотворює нормальний перебіг прани в тілі людини й проявляється як у цьому, так і в наступному житті. Як із маленького насіння може вирости величезне дерево, а з дерева — цілий гай, так і кармічні реакції, негативні відбитки, сліди за певних обставин здатні на довгий час породити негативні причинно-наслідкові ланцюги й перемістити людину в такий варіант реальності, де вони триватимуть безперервно й проявлятимуться з великою силою, приносячи страждання.
Ведична духовна традиція зазвичай для очищення негативної карми приписує покаяння (праяшчитту). Покаяння — це те, з чого ми починаємо, коли пильно вдивляємося у свою свідомість і переоцінюємо власні вчинки, власний погляд. Покаяння подібне до того, як ви ретельно очищаєте й вимиваєте свою квартиру або дім, перш ніж запросити туди дорогих гостей. Поки ум ще не набув чистого бачення й самозвільнення, покаяння — це справді дуже корисна садхана.
Виконання покаяння — це свого роду сеанс психотерапії, коли ми глибоко входимо в нашу підсвідомість, пильно вдивляємося в неї, відшукуємо там затьмарені місця й ментальні відбитки, а потім стираємо їх. Такий сеанс абсолютно необхідний, щоб звільнити свою свідомість від усіляких ментальних відбитків.
Зазвичай у монастирі один раз на три місяці виконується практика самскара-шуддгі. Монахи медитують, вдивляючись у свою минулу свідомість, і відшукують там темні закутки. Можливо, комусь сказав зле слово, або якась нечиста думка вислизнула, або якоюсь поганою затьмареною дією завдав болю іншій людині, або через невідання образив божество чи святого. Буває багато того, що ще залишилося десь глибоко. Можливо, ми про це навіть не пам’ятаємо, але воно засіло десь у тонкому тілі й спотворює перебіг прани. І саме це може бути причиною того, що в нас є хронічне захворювання, наприклад, болять зуби або поперек, саме в цьому можуть критися причини наших невдач і комплексів, нездатність досягати задуманого.
Якщо людина правильно виконує самскара-шуддгі, то вона позбавляється власних проблем і обмежень. Тобто, переглядаючи свою внутрішню минулу реальність, йогін починає її очищати. Він розглядає все в чистому баченні. Він розглядає це як ілюзію, а потім намагається заново пережити цей стан як позитивний. Потім він розчиняє все в чистому світлі.
Очищення внутрішніх божеств і перешкод
Відданість, подвижництво (тапас), самодисципліна завжди приписуються для пом’якшення процесу випалювання кармічних реакцій за минулі діяння. Покаяння — це очищення потоку ума від негативних ментальних відбитків, полегшення кармічної ноші, вивільнення з потоку свідомості внутрішніх божеств, які з якоїсь причини були осквернені.
У нашому тілі існують внутрішні божества. Можна сказати, що тіло, згідно з ученням йоги, являє собою величезне місто з мешканцями. Його мешканці — це божества та різні духи. Коли ми затьмарюємо якусь частину своєї свідомості, ми оскверняємо якесь внутрішнє божество всередині себе, і тоді це внутрішнє божество більше не може правильно виконувати свої функції.
Наприклад, якщо людина народжується сліпою, це означає, що її божество зору в минулих життях було осквернене, вона заборонила собі щось бачити. Коли вона виконує самскара-шуддгі, то виявляється, що в минулих втіленнях вона була свідком якоїсь негативної сцени, наприклад, сцени насильства, і вона викликала в неї настільки різке неприйняття, що вона дала собі клятву, що ніколи більше не бачитиме нічого подібного. Унаслідок цього божество зору було осквернене, тому в цьому житті тонкий канал зору заблокований, і в результаті людина або бачить погано, або взагалі не бачить. Але коли вона виконує самскара-шуддгі, це божество очищується, тонкий канал зору очищується і здатність бачити відновлюється.
До покаяння також зазвичай відносять простирання, що виконується сто вісім разів перед святинями, піст, самозречення, публічні каяття (каваді) або суворе подвижництво (тапас) — усе це засоби очищення.
Тапас як засіб реалізації намірів
Запитання: «Я практикую і хочу щось реалізувати, але чому це не реалізовується?»
Можливо, у потоці вашого ума існують певні перешкоджальні, неочищені фактори, тому ваш намір не втілюється.
Зазвичай вважається, що для втілення наміру необхідний тапас. Тапас — це аскеза, наполеглива садхана самообмеження. Святі кажуть, що тапасом можна досягти чого завгодно. Особливо якщо ви відчуваєте, що потребуєте додаткової сили, тому що якась практика не йде або ваш намір не реалізується. Завжди пам’ятайте, що тапас може робити все що завгодно, творити чудеса. Усе можливе шляхом тапаса.
