Ми поговоримо про такі аспекти вчення, як чисте бачення, відпускання себе.
Якщо ви хочете оцінити якесь вчення, то повинні знати, що існує така структура оцінювання вчення: основа, шлях, плід.
Основу можна порівняти із символом віри в християнстві. Основа — це ваш базис, фундамент, на якому будується практика. Шлях — це спосіб практики, тобто безпосередньо те, що ви практикуєте. Плід — це те, чого ви повинні в майбутньому колись досягти. Наприклад, це може бути самадхі, райдужне тіло або спасіння на небесах, переродження в чистій землі, відсікання всіх прив’язаностей. Обов’язково має існувати якийсь плід, до якого приводить духовна практика.
Основа
Її можна описати трьома термінами: її сутність, потенціал і те, як вона проявляється. Основа — це те, на що ми спираємося, це споконвічне усвідомлення, праджняна. Це синонім непроявленого Брахмана. Це стан поза суб’єктом і об’єктом, Абсолют у його чистому вигляді.
З погляду основи нічого не існує, усе є ілюзією. Не існує ні вас, ні ваших родичів, ні кіноакторів, ні політичних діячів, ні будинків, ні дерев. Немає ні планет, ні зірок, ні сонячної системи, ні ваших надій і страхів, ні чіплянь — нічого не існує. Навіть ваших найсвятіших вірувань і сподівань також не існує. Усе це є не більше ніж ілюзіями на поверхні цієї єдиної основи.
Закономірне питання: що ж тоді все-таки існує? Існує ця єдина основа, в якій немає ні суб’єкта, ні об’єкта. Вона невимовна словами, неописувана смисловими якостями й категоріями. Усю святість, усю чистоту, всю абсолютність, усю досконалість і будь-які неймовірні якості у Всесвіті містить у собі тільки ця основа.
Можна сказати, що з погляду цієї основи все існує, але існує все це як єдина недиференційована субстанція. Коли ж ми відокремлюємося від цієї основи, у нас виникає ілюзія різнорідності, диференціації, виокремлення реальності, в якій, як ми думаємо, щось існує саме по собі. Але з погляду основи ніщо не існує саме по собі. Ця основа — це наше власне усвідомлення в його первозданній чистоті, у його ненародженому стані.
Коли ми не розпізнаємо основу, ми спимо, ми сліпі до реальності, у нас немає зв’язку з Всевишнім Джерелом. Цей світ подібний до магічної голограми, віртуальної реальності, магічного фокусу, сновидіння, веселки в небі, луни в горах. Він не існує сам по собі. Хоч би як ми були до нього прив’язані, це є продукт свідомості, тобто світ створюється нашою свідомістю.
Є поняття Лока Бінду. Це точка, яка фокусує і створює Всесвіт, що виходить зі свідомості.
Одна людина прийшла в гості до мага. Маг дав їй напій. Людина не знала, що цей напій заговорений, зачарований, і випила його. Тоді її свідомість змінилася, вона побачила себе юнаком, який вирушив на берег океану, збудував човен і поплив на ньому дуже далеко. Десь у центрі океану він виявив острів, на якому жило плем’я незнайомих людей. Він зустрів там прекрасну дівчину, одружився з нею, завів дітей і щасливо жив, повністю занурившись у життя аборигенів. Але одного разу почався сильний ураган, унаслідок якого вся його сім’я загинула. Від відчаю він сам вирішив накласти на себе руки і кинутися в океан. У той момент, коли він кинувся в океан, він прийшов до тями, бо заговорений напій перестав діяти. Раптом він побачив себе сидячим за столом у будиночку мага. І навіть його чай ще продовжував парувати, бо не встиг охолонути. Він зрозумів, що минули всього лише секунди, але завдяки магічному зіллю він зміг суб’єктивно у своїй свідомості прожити ціле життя і пережити безліч відчуттів. Але всі вони були не більше ніж абсолютною ілюзією.
Так само і ваше нинішнє життя є такою ж ілюзією, ніби ви випили такий заговорений напій, тому сприймаєте навколишній світ реальним.
Звільнитися від цього заговореного напою відразу ви не можете. Однак визнати існування основи — це означає намагатися відсторонитися від цієї ілюзії, постійно пам’ятати, що все є фантасмагорією, віртуальною реальністю, викликаною тим, що було прийнято такий заговорений напій. Цей заговорений напій — майя, ілюзія, один із видів енергії Абсолюту, тіродхана-шакті. Це те, що зачаровує всіх живих істот. Звільнитися від цієї ілюзії, яка, подібно до магічного зілля, зачаровує розум, можна тоді, коли ми постійно намагаємося прояснити основу нашого розуму.
Основа нашого розуму — це недвоїсте усвідомлення. Поки ми не проникнемо в цю основу, ми й надалі перебуватимемо в стані заговореної людини, яка прийняла магічний напій і якій щось ввижається. Найбільша ілюзія полягає в тому, що ми вважаємо себе суб’єктом, а світ зовнішнім щодо нас. Улюблений трюк нашого «я» — оголосити себе таким, що існує окремо, а все зовнішнє оголосити чимось незалежним від себе. Така людина подібна до того, хто сів грати в комп’ютерну гру і, побачивши на екрані монітора чоловічка, що бігає лабіринтами, забув, що насправді він є тим, хто сидить за комп’ютером. Він повністю ототожнив себе з комп’ютерним персонажем і настільки поглинувся цією грою, що взагалі забув, хто він такий. Тобто переживання цього персонажа стали сприйматися ним як його власні переживання, а його як людини, здатної приймати самостійні рішення, наче взагалі не стало.
Така ситуація є результатом дії тіродхана-шакті, майї, ілюзії. Тому святі й кажуть: «Якщо ти хочеш сприймати основу, то маєш дивитися на світ як на ілюзію, як на сон, як на майю». Сприйняття основи дає пробудження.
Коли ми сприймаємо основу нашої свідомості, то бачимо, що це наше «Я», наш ум у його споконвічній оголеній простоті. Наше «Я» подібне до простору. Сараха так пише з цього приводу: «Зрозумій, що твій ум подібний до простору». Святі знову і знову повторюють: «Твій ум розпростертий і нескінченний. Він не має жодних обмежень. Він не має якихось перешкод. Він подібний до простору».
Одного разу учениця попросила в Міларепи настанов. Оскільки вона була неграмотною, Міларепа дав їй такі настанови, які вона могла сприйняти. Він сказав: «Подивися на небо. Як небо обіймає собою все, ніде не маючи меж, так само й твій ум ніде не має меж. Він подібний до простору. Спробуй це усвідомити».
Якостями цієї основи є незбагненність (ачінтья) і нескінченність (ананта). Її ще називають споконвічна порожнеча, незаплямованість, ніранджана. Основа нашого «Я» від початку чиста й досконала. Це не те, що ми якось творимо або досягаємо в процесі практики. Це подібно до ситуації з жінкою, яка носила намисто на шиї, а потім раптом забула про нього й подумала, що загубила його. Тоді вона зчинила великий переполох у домі й почала його шукати, але не могла знайти. Усі її родичі й діти також допомагали в пошуках намиста, оскільки воно було дуже дорогим, зробленим із діамантів. Нарешті, коли всі пошуки були припинені, а зникнення так і не було виявлене, вона зрозуміла, що намисто від самого початку весь час висіло в неї на шиї. Тоді раптом вона заспокоїлася й розслабилася. Чи змінювалося щось? Чи втрачала ця жінка щось реально? Насправді, якщо щось і змінилося, то це те, що вона втратила свою оману. Від початку нічого не було втрачено. Від початку вона мала намисто, яке висіло в неї на шиї. Так само й ми від початку володіємо чистотою й досконалістю нашої свідомості. Але чому жінка зчинила переполох? Тому що в неї було хибне знання. Вона думала, що в неї немає цього намиста. Тоді її пошуки привели до того, що вона все-таки виявила його в себе. Таким самим чином і наше хибне знання змушує повірити в себе як у тіло, а в цей світ як у самосущий.
Але якщо ми здійснюємо духовні пошуки, то виявляємо, що споконвічна природа нашого «Я» — це незбагненність, нескінченність, порожнеча, незаплямованість, і вона завжди самодосконала. Коли йогін досягає просвітлення, він набуває того, чим завжди й був. Однак хтось може сказати: «Якщо я вже є цією незаплямованою природою, то чому б не розслабитися й не оголосити, що я нею володію. Чому не покінчити з цим, нарешті, якщо все так просто. Адже намисто ніколи не губилося». Це звучить дуже спокусливо. Однак проблема полягає в тому, що наш ум не може зробити це одразу. Навіть якщо ми це гучно задекларуємо, вийдемо на базарну площу й проголосимо на весь голос, усе одно наші двоїсті думки залишаться. Клеші й прани також залишаться. Тому що осягнути цю самодосконалість означає щось набагато більше, ніж просто ментальну декларацію. Це усвідомлення, яке поки нам недоступне, для підтримання якого нам потрібно спочатку докладати серйозних зусиль.
Коли ж ми виявляємо це усвідомлення, то раптом увесь світ бачиться як занурений у стан світлоносності й простору. Як у глибинах океану є величезні кити й дрібні рибки, так само й усі явища цього світу занурені в це просторове усвідомлення.
Яка логіка вчення далі? У цієї основи, цього первісного усвідомлення є потенція весь час проявлятися як енергія. Коли ця первісна енергія проявляється, вона маніфестує себе як нада, бінду і кала, тобто вібрація (звук), світло і сяйво. На тонкому рівні п’ять елементів утворюються цими трьома аспектами. Услід за цим п’ять тонких елементів починають створювати п’ять грубих елементів, і таким чином утворюються наші фізичні тіла.
Шлях
Шлях — це те, як ми реалізовуємо основу. Шлях описують як такий, що складається з трьох аспектів: бачення, медитація, поведінка. На санскриті всі ці три терміни описуються так: джняна, дх’яна і крія.
Бачення — це те, чого ми дотримуємося у своїй практиці. Можна сказати, що це основа, коли ми її ввібрали кожною клітиною свого єства. Припустімо, якщо ви знайомі з філософією адвайти, то ваше бачення завжди буде приблизно таким: це все є ілюзія, все є Брахман, я є Брахман. Хоча б на рівні концепцій ви прийматимете, що Брахман є усвідомленням. Тобто ви буквально сприймаєте махавак’ї «Праджняна Брахман» (усвідомлення є Абсолют), «Ахам Брахмасмі» (я є Абсолют), «Брахман Сат Джагат Мітх’я» (Брахман реальний, всесвіт нереальний).
Коли ми сприймаємо ці махавак’ї на рівні власного життєвого кредо, кажуть, що ми опанували бачення. Перш ніж ми всерйоз зможемо практикувати санкальпи, атма-вічару, спостереження за тілом та інші речі, у нас має з’явитися чітка основа, на яку ми повинні спиратися. І ця основа — бачення.
Можна сказати, що бачення — це те саме, що й філософський погляд. Ми не реалізували шлях, але в нас є певна основа, на яку ми можемо спиратися в повсякденному житті. Це щось на кшталт певного постулату віри, хоча має мало спільного з ортодоксальним догматичним символом віри. Радше це внутрішня опора, на яку ми орієнтуємося, коли виконуємо техніки, медитації, начитування мантр тощо. Ми знаємо, що все є Брахман, але потрібно досягти самадхі, щоб пізнати це повністю. Ми знаємо, що Брахман реальний, а всесвіт нереальний, але потрібно реально пережити недвоїстість, щоб до кінця це прояснити, щоб ця декларація стала живим досвідом.
Услід за баченням іде усвідомлення, або медитація. Медитації — це те, як ми намагаємося втілювати наше бачення. Наприклад, коли ви практикуєте шлях оголеного усвідомлення, практикуєте санкальпу, то все це належить до усвідомлення. Загалом, щойно ви вступите на шлях медитації, усе ваше життя переміститься в іншу площину. Це означає, що йогін постійно намагається застосовувати своє бачення за допомогою медитації.
Як застосувати бачення за допомогою медитації? Увійти в оголене усвідомлення поза концепціями, яке в нашому вченні називається споглядальною присутністю. Знову і знову слід прояснювати, перебуваєте ви в цьому оголеному усвідомленні чи відволікаєтеся, правильний це стан чи ні. Нарешті, коли це оголене усвідомлення закріплюється, воно стає частиною нашої душі. Воно стає паралельним світом, у якому ми починаємо жити. Воно стає всесвітом, який йогін сам творить силою свого усвідомлення і в який поступово переходить жити. І в цьому всесвіті більше нікого немає. Зрозуміло, він бачить тіла інших людей тощо, але всі ці інші люди створені лише його усвідомленням за його бажанням. Він може в цей всесвіт впускати інших людей як якихось персонажів або випускати, тому що коли ми реалізовуємо стан недвоїстості, то більше нікого немає, окрім первісного усвідомлення.
Коли усвідомлення поглиблюється і стає сильним, воно проникає в наше життя, у нашу поведінку і починає проявлятися в повсякденному житті. Воно доходить до самих глибин і проявляється навіть у найдрібніших побутових ситуаціях. Тобто наше бачення і наша поведінка стають нероздільними. Наприклад, якщо ви досвідчений практик, то малоймовірно, що ви поріжете палець під час приготування їжі, тому що ви як мінімум уважні. Але уявімо, що це сталося. Замість того щоб страждати й переживати, ви і в цей час споглядатимете. Ви не будете гніватися, а просто споглядатимете біль, і біль буде частиною усвідомлення.
Одного разу в ритриті я випадково пролив окріп на руку. Оскільки я перебував у дуже глибокому стані, я помічав: «Ось окріп ллється, ось рука обпікається, ось виникає біль у тілі, ось тіло подає сигнал свідомості. Ось поверхнева свідомість починає коливатися, а ось глибинна свідомість відзначила це й не ворухнулася. Ось біль повернувся до Джерела, і ось Джерело перебуває у своєму первісному стані». Усе це було помічено за найдрібніші частки секунди як ціла гама переживань.
Коли ви стикаєтеся з різноманіттям енергій, усе це проникає у вашу поведінку. І коли погляд проникає в поведінку, тоді настає повне звільнення. Тоді для йогіна більше немає надій чи планів, немає страху, немає минулого й майбутнього. Він повністю ототожнений із ненародженим станом усвідомлення і постійно перебуває в недвоїстості. З якими б переживаннями він не зустрічався (гнів чи прив’язаність, чуттєві насолоди чи фізичні страждання), він завжди розглядає їх як невіддільні від Основи. Переживання або енергія можуть існувати, але вони не заперечуються. Вони лише розглядаються як єдині з первісною Основою.
Один монах на ім’я Геша Ла медитував у горах. Він прославився тим, що вів дуже могутню садхану і вважався дуже просунутим практиком. У нього був друг-практикуючий, який любив піджартовувати з інших. Він прийшов і уїдливо запитав:
— Геша Ла, на що ти медитуєш?
Той відповів:
— Я медитую на терпіння.
Наступного разу цей друг сказав:
— Геша Ла, я чув, що ти медитуєш на терпіння. На, ось, з’їж лайно.
Геша Ла розсердився на нього і крикнув:
— Що?! Що ти мені пропонуєш, ідіоте?
Він був несамовитий від такої люті. І тоді його друг сказав:
— Так, я думав, що ти серйозно медитуєш на терпіння. Але схоже, що ти ще перебуваєш на дитячому рівні.
Коли наша медитація проникає в поведінку, це означає, що всі наші старі зумовлені реакції перестають нас якось зачіпати й турбувати. Усі наші егоїстичні прив’язаності, наше почуття власної важливості, чіпляння, наші бажання відстоювати себе, якось виглядати перед іншими розчиняються. Часто святих описували як юродивих або божевільних мудреців, які анітрохи не дбали про свій імідж, славу чи ще щось перед суспільством.
Один святий махасіддха, коли зустрічав людей, постійно плакав. Він запам’ятався тим, що коли приходив кудись і помічав інших людей або навіть пандитів, священників, то постійно плакав і говорив: «Хто ці люди? Які вони нещасні!» Оскільки він увесь час перебував у спогляданні, поза двоїстістю, він бачив, що всі помиляються, що всі перебувають в ілюзії, усі зачаровані цим магічним напоєм. І в нього було величезне співчуття через те, що живі істоти перебувають у такій ілюзії, тому він плакав.
Стан йогіна сильно змінюється, коли погляд проникає в його поведінку. Він перестає бути людиною. Він стає незбагненною, містичною над-істотою. Настільки загадковою, що він загадковий передусім для самого себе. Навіть він сам не знає меж своєї загадковості, своєї таємничості й своєї величі. Бо усвідомити межі власного «Я» не під силу нікому, навіть Брахмі чи Шиві, тому що первісне «Я», первісна Свідомість настільки незбагненна, позамежна, що в неї немає жодних меж. Ніщо не може бути їй мірилом, ніхто не може усвідомити її межі.
Стан святих і авадхутів
Тому іноді святі, стан яких абсолютно позамежний, зустрічаючись одне з одним, кажуть: «Ми не можемо пізнати меж величі одне одного». У цьому стані йогін повністю пориває з усіма прив’язаностями, умовностями цього світу, стандартами поведінки, звичками, логікою та іншим. Це не означає, що він узагалі їх відкидає. Він ними користується, але тільки в утилітарному сенсі, тобто для зручності під час спілкування з іншими. А його «Я» при цьому ширяє в стані безмежної свободи. Тоді кажуть, що погляд проник у поведінку.
Поведінка такого йогіна не зумовлена якимись принципами, що виходять з ума. Вона випливає з його глибинного усвідомлення, і в нього немає якогось одного стандарту поведінки. Такий стан можна виразити словами «текти разом із рікою», тому що йогін гнучко відгукується на все різноманіття ситуацій у всесвіті.
«Самадхі поточної ріки» — це термін лайя-йоги, який вказує на сахаджа-самадхі. Коли йогін насамперед керується усвідомленням, воно виходить на перший план у різних ситуаціях і підказує йогіну, як реагувати в тих чи інших обставинах. Такий стиль поведінки ще називають безумною мудрістю авадхути.
Вважається, що родоначальником такого погляду й поведінки був святий авадхута Даттатрея. Коли ми чуємо «авадхута», не має виникати фіксованого уявлення про те, що авадхута — це той, хто ходить голим, намастивши тіло попелом, тримає в руках чашу з черепа і подібний до якогось безумця. Я чув, що в Індії був один авадхута, який закінчив англійський коледж і писав, наприклад, рецензії на книги Льва Толстого. При цьому він був найвеличнішим махасіддхом.
Поведінку авадхути неможливо передбачити. Це настільки вільна й спонтанна істота, що вона може проявлятися найнепередбачуванішим способом. Він може проявлятися як відлюдник, як монах, як мирянин, як цар, як політик, як воїн, як учитель. Для нього взагалі немає жодних обмежень, оскільки ця істота повністю недосяжна й незбагненна для звичайної логіки. Він насправді не перебуває в людському світі, а перебуває у світі недвоїстості. Його власна свідомість — це безмежний Брахман.
Але з цього споконвічного усвідомлення може виплескуватися якась частина енергії і проявлятися у вигляді тіла людини для конкретних потреб. Тобто коли авадхута діє в якомусь тілі, було б неправильним думати, що він повністю перебуває в цьому тілі. Насправді він завжди перебуває в трансцендентальному стані, але з цього трансцендентального стану він може проявляти свої енергії у вигляді ілюзорних тіл, яких залежно від сили його реалізації може бути три, п’ять, десять, сто, сто тисяч.
Одне тіло може бути у світі богів, одне — у світі асурів, одне — у світі людей. І кожному такому тілу надається якась певна функція: прийти у світ людей, щоб поширити Дхарму, або вирушити у світ асурів, щоб приборкати якогось правителя, або вирушити у світ пекла, щоб установити там справедливі закони, або вирушити у світ богів, щоб дати вчення про звуки (нада-йогу). Такі ілюзорні тіла емануються із самого серця авадхути, з його простору свідомості, а потім приймають народження в різних світах із певною місією. Але його власна свідомість завжди недосяжна й незбагненна, тому він не є тілом або людиною, що має якусь звичайну людську долю. Це енергія, яка повністю підпорядкована волі якоїсь незбагненної свідомості.
Плід учення — три тіла
Плід учення — це досягнення трьох тіл: джняна-деха, пранава-деха і шуддха-деха.
Джняна-деха — це тіло безкінечної мудрості свідомості. Це тіло лише умовно називають тілом, тому що це безкінечний простір усвідомлення, який реалізовується в процесі практики. Як визначити, реалізували ви таке тіло чи ні?
- Якщо ваше споглядання на першому ступені триває тільки вдень, а вночі ви його не можете утримувати, ви його ще не реалізували
- Якщо ваше споглядання триває вдень і уві сні зі сновидіннями, то ви ще не реалізували тіло мудрості
- Якщо ваше споглядання триває безперервно вдень, уві сні зі сновидіннями і уві сні без сновидінь, то ви його майже реалізували
- Але якщо ваше споглядання триває вдень, уві сні зі сновидіннями, уві сні без сновидінь і ще в найтоншому стані, де повністю подолана двоїстість, кажуть, що ви реалізували тіло мудрості
І тоді, оскільки ви реалізували таке безсмертне тіло мудрості, для вас як для свідомості немає смерті. Будучи простором усвідомлення, це тіло безсмертне. Навіть коли фізичне тіло помре й розкладеться, для вашої сутнісної свідомості розриву не буде, вона завжди зберігатиметься незмінною, не затьмарюватиметься.
Пранава-деха — тіло енергії. Його також називають «тіло світла» або «райдужне тіло». Це енергетичне тіло, створене з тонкоматеріальних субстанцій, з тонких частин елементів. Коли йогін реалізовує свою свідомість і об’єднує її з енергією, то таке досягнення можливе.
Шуддха-деха — це фізичне тіло, яке за життя було перетворене силою споглядання й керування енергіями. Таке тіло може бути видимим і відчутним на дотик, але воно складається з іншої основи. На рівні елементів воно не складається з грубої фізичної основи. Ознакою наближення до шуддха-деха є те, що ваша енергія очищується, ви починаєте чути звуки нада, у вас може постійно виникати нектар. Високий рівень енергії, зниження потреби у сні та їжі, відсутність бажань, переповненість радістю і блаженством — усе це ознаки того, що ви поступово підходите до досягнення шуддха-деха.
Насправді реалізація дуже різноманітна. Хтось більш схильний до реалізації шуддха-деха, хтось більше схильний до реалізації пранава-деха, а хтось, володіючи лише мудрістю, не цікавиться ні тим, ні іншим, а схильний до стану джняна-деха.
Шляхи досягнення трьох тіл
Якщо ви приймаєте аюрведичні препарати, приготовлені за певними рецептами, і поєднуєте їх із духовною практикою, ви можете досягти фізичного довголіття і навіть безсмертя. Наприклад, Ріші Богонатар, Нагарджуна, багато святих, тамільські сиддхи практикували мистецтво расаяна, досягаючи сиддхі довголіття й безсмертя. Такі сиддхі необхідні практику, щоб устигнути пройти духовний шлях в одному тілі без переродження.
Якщо у вас є глибоке чисте бачення і ви досягаєте великих успіхів у джьоті-йозі, то ви можете реалізувати пранава-деха, тобто ілюзорне світлове тіло у верхньому світі форм. Якщо у вас велика схильність до філософії, до медитації порожнечі, до практики усвідомлення, якщо у вас є сильна відреченість або постійна зануреність у недвоїстість, вас мало цікавлять світи форм і все те, що має форму, то ви схильні до реалізації джняна-деха, порожнинного тіла мудрості.
Насправді, коли йогін просувається духовним шляхом, то в різних проявах реалізуються всі три тіла. І коли це відбувається, можна сказати, що плід практики, плід учення досягнуто.
Чисте бачення
Чисте бачення — це аспект учення, який слід засвоїти так само, як божественну гордість, принцип самаї, Гуру-йогу. Якщо ви не розумієте, що таке чисте бачення, ви можете довго практикувати, не маючи сприятливих результатів.
Спочатку потрібно подумати про таке. За кожним явищем цього світу існує тонка енергія, але ми не завжди сприймаємо те, що існує за явищами, які ми бачимо. Наприклад, коли ми беремо книгу, ми не підозрюємо, що за цією книгою стоять інтелектуальні письменники, видавці, програмісти, бухгалтери та інші. Можна сказати, що над нею працювало дуже багато талантів. Коли ми їдемо в поїзді, ми не підозрюємо про те, що існують машиністи, електронна програма керування залізницями, начальники залізниць, що дуже багато талановитих, обдарованих та інтелектуальних істот концентруються на тому, щоб ми доїхали благополучно і вчасно.
Ми про це, звичайно, здогадуємося, але особливо не думаємо. Здавалося б, така невинна річ, як поїздка в поїзді, відбувається завдяки зусиллям концентрації та ясності дуже багатьох людей. Тобто за поверхнею завжди є якась глибина і безліч тонких енергій, які проявляються.
Якщо за цією аналогією ми почнемо розглядати інші приклади, то побачимо, що за кожною дрібною річчю існують певні дуже організовані, потужні й глобальні структури. Ми не завжди можемо сприймати їх, тому що вони приховані від нашого поверхневого бачення, проте вони існують у будь-якій сфері.
Наприклад, існують глобальні владні структури, які ми навіть уявити не можемо. Ми не можемо відстежити динаміку їхнього прояву, але вони існують.
Повсюдно ведуться розмови про масонів, про таємний світовий уряд, про їхні секрети. Є ціла інформаційна сфера для тих, хто цікавиться цією темою. Нас ці таємні структури насправді не цікавлять. Просто цей приклад відображає те, що за будь-яким явищем існує щось більш свідоме, більш тонке, а те явище, яке ми бачимо в грубому світі, — це лише те, що ми здатні сприйняти.
Божества за явищами
Так само чисте бачення означає, що за будь-яким явищем існує тонка форма прояву. Наприклад, за кожним видом мистецтва (музикою, живописом, скульптурою, літературою тощо) стоять божества, які їм покровительствують.
Покровительські божества — це частини усвідомлення, які є в людині й у колективному розумі людства, які пов’язані з музикою, живописом і літературою. За кожним видом науки, за кожною порою року, днем, секундою, годиною, тижнем, місяцем, за кожним видом спорту, бойових мистецтв, за чотирма сторонами світу, зірками й планетами, різними типами людей, за кожною людиною, твариною та видом рослин, каменів, мінералів, рідин, ліків існують тонкі форми, тонкі стани, які мають надсвідомість. Це керівні божества, про які ми навіть не здогадуємося.
Наприклад, коли людина п’є ліки, то на тонкому рівні вона сприймає карму божества, пов’язаного з цими ліками. Якщо ви вип’єте справді дуже якісні аюрведичні ліки, то уві сні можете побачити повне сонце й повний місяць. Ви також можете бачити, що підіймаєтеся на гору й потрапляєте до райського саду, де вас зустрічають божества, дакіні й вручають скриньку або зелену кулю, після чого ваш стан поліпшується. Це означає, що у сновидінні ви вступили в контакт із тонкою формою цих ліків. Якщо говорити про аюрведичні препарати, то лікують не стільки самі препарати, скільки їхні тонкі форми, тобто божества.
Якщо людина, наприклад, уживає наркотики, то вона може бачити демонів, тому що в тонкій формі наркотиків перебувають демони, які входять в астральне тіло людини. Ці демони, будучи тонкою сутністю наркотиків, зацікавлені в тому, щоб людина їх уживала, тому, коли людина припиняє приймати наркотики, вона починає почуватися погано, оскільки ці демони знову намагаються схилити її на свій бік, перекривають їй сахасрара-чакру.
Це приклади того, що за будь-якими матеріальними речами існують їхні тонкі форми. І чисте бачення передбачає, що ми постійно на все дивимося з точки зору їхніх тонких форм. Це не те, у чому ми якось штучно вправляємося. Це означає, що ми бачимо речі такими, якими вони є, тобто в чистішому вигляді.
Принципи чистого бачення
Класичне чисте бачення описується так: «Слід дивитися на Гуру як на божество. Слід дивитися на Дхарму як на дорогоцінний нектар. Слід дивитися на санґху як на мандалу, містичне поле просвітлення. Слід дивитися на себе як на божество. Слід дивитися на будинки як на палаци божеств. Слід чути всі звуки як звуки мантр або бхаджанів, священних пісень. Усі ситуації, які з вами відбуваються, слід розглядати як лілу, божественну гру, прояв Абсолюту».
Тобто чисте бачення — це стан, коли ми все намагаємося бачити чистим, божественним, у тоншій формі.
Припустімо, коли ви сидите навпроти, то в чистому баченні ви є божествами. Тобто ви є людьми, але водночас ви також є і божествами. І оскільки я практикую чисте бачення реально, а не на словах, я сприймаю цих божеств, які перебувають у ваших тілах, і отримую від них даршани. Тобто коли до мене приходять люди на даршан, не лише я даю даршан, але я також отримую даршан від їхньої тонкої форми.
Можна сказати, що фізичні тіла — це упадхі, тобто носії тонких форм цих божеств. Наприклад, коли сприймаються матаджі, то через них може діяти енергія божеств (Лакшмі, Дурґи, Калі, Сарасваті та інших). Залежно від цієї енергії вони інтерпретуються як божества відповідно до тієї релігійної системи, у якій ви практикуєте. Деякі з них — дакіні, деякі — різні втілення Тари, деякі гнівні, а деякі мирні.
Таким самим чином через тіла чоловіків та інших живих істот у фізичному тілі можуть маніфестувати себе різні божества. Ці божества проявляють себе як тонка енергія, що рухається тонкими каналами — манаваха-наді. Якщо в людини груба свідомість, вона сліпо сприймає реальність, тому бачить лише тіло. Вона думає: «Людина — це всього лише людина. Яке ж це божество?» Але якщо ви практикуєте чисте бачення, ви поступово можете сприймати ці тонкі енергії й бачити, як вони діють.
Практика чистого бачення
Чисте бачення передбачає безперервно тренуватися сприймати все саме таким чином, і тоді у вас виникає відчуття священності, сакральності всього, що ви сприймаєте. Ви бачите, що у всесвіті взагалі немає нічого мирського, у всесвіті все священне й сакральне. Камені, дерева, хмари та інше — за всім цим існують їхні божественні форми, причому вони абсолютно свідомі. За всіма цими проявами існують покровительські духи й божества, які мають надсвідомість.
Чисте бачення проявляється також і в тому, що ви переконуєтеся, що ваше тіло — це теж носій божества, тонкої божественної енергії. Це не означає, що ви бачите це очима. Ви це відчуваєте. Хоча за певної практики, наприклад під час практики чистого бачення, ви можете астральним зором бачити реальні картини.
Коли ви йдете в магазин купувати хліб, то ви бачите не магазин, а місце, де божества довгого життя дарують усім нектар, а хтось робить їм підношення. Тобто ви бачите не продавця, а божество, яке роздає цей нектар. І коли ви дістаєте гроші, ви ними не розраховуєтеся, а робите підношення, здійснюєте ритуальний акт. Божество приймає їх таким способом і дає вам не хліб, а благословляє еліксиром, який дарує довге життя, безсмертя або сіддхі. Приблизно таке бачення й відчуття виникає у вас.
Коли ви зустрічаєте провідника в поїзді, то бачите в ньому божество, яке пов’язане з дорогами, а ви йому робите підношення у вигляді квитка, тому що це божество приймає підношення саме таким способом.
У кожного божества або духа є свій ритуал, свій стиль, яким він приймає підношення. Насправді тут не потрібно дуже багато думати, оскільки в нас немає традиції якихось ритуалів тощо. Зараз ідеться про чисте бачення загалом, тобто про ту свідомість, яку викликає у вас описана практика чистого бачення.
Результати чистого бачення
Чисте бачення означає, що ви нікого не критикуєте, особливо тих, хто вищий за вас у духовному розвитку, або тих, хто є партнерами в духовному житті. Ви всіх намагаєтеся розглядати в чистому баченні, постійно налаштовуючись на тонку форму прояву живих істот і розглядаючи всі ситуації як ліли (ігри), що проявляються у своєму найчистішому аспекті. Це не означає, що у відносному сенсі ви перестаєте бачити щось. Просто більше цей відносний здоровий глузд вас не обманює, тому що тепер ви бачите, що за відносним кармічним здоровим глуздом світу людей проявляються якісь дуже тонкі енергії, які є божественними й абсолютними за своєю природою.
Вважається, що якщо ви навіть у найпотворнішому й відразливому бачите красиве, а в найогиднішому й брудному бачите чисте, то ваші подвійні думки відходять дуже швидко. Вважається, що така здатність дає зміну енергії та свідомості на тонкому рівні й сприяє продовженню життя, набуттю довголіття та зміцненню життєвої сили. Тобто коли ми не ототожнюємося з якимись негативними, поганими, такими, що приносять нам страждання, брудними й відразливими моментами, а навпаки, бачимо їх у чистому баченні й здатні інтегрувати у своє споглядання, то замість втрати енергії ми набуваємо й посилюємо свою життєву силу.
Приклади святих, які практикували чисте бачення
Багато святих практикували саме таким способом, оскільки в них було дуже сильне чисте бачення. Наприклад, була сіддха-йогиня Мачі Клапдон, яка ще в юності була визнана втіленням Праджня Параміти. Вона читала «Праджня Параміта Сутру», була дуже обдарованою дитиною, отримала багато посвячень, і всі нею захоплювалися. Вона вела дуже строгий спосіб життя, але коли досягла просвітлення завдяки своєму вчителеві, то її почали бачити в товаристві простолюдинів. Вона спілкувалася з пастухами та іншими дивними людьми, тобто стала жити як жебрачка. Коли її дорікали за це, вона говорила: «Ви не розумієте тієї практики, яку я практикую». Насправді її свідомість була настільки піднесеною, що, живучи з простолюдинами й пастухами, залишивши свій піднесений спосіб життя, обертання у вищих світських колах, вона могла практикувати чисте бачення. І саме завдяки цьому її практика дуже інтенсивно просувалася.
Чисте бачення означає, що ви здатні сприйняти в чистому вигляді навіть нечисту або деградовану людину. Наприклад, ви можете побачити її як авадхуту Даттатрею, як махасіддха, який грає з вами, або як гнівне божество. Це не означає, що вам потрібно постійно сидіти поруч із ним, тому що ваші прани все одно можуть бути засмічені, тому ви ще не маєте великої енергії, навіть якщо практикуєте чисте бачення. Але хоча б на рівні свідомості ви можете не породжувати неприязні або відрази.
Чисте бачення означає, що якщо з вами відбувається щось неприємне, то потрібно розглядати це як гру гнівних божеств, як гнівні маніфестації, які порожні й абсолютно чисті за своєю природою.
Припустімо, ви потрапляєте в ситуацію, де вас ображають або дають вам ляпаса. Якщо у вас є чисте бачення, ви можете розглядати цю людину просто як прояв гнівного божества, яке ось так грається з вами. У нього просто така енергія. Можливо, ви ще не готові постійно вести такі ігри, проте у вас у душі не виникає якоїсь образи чи злості, оскільки ви розумієте, що це все гра. Ви розумієте, що споконвічне Ясне Світло грає в різні ігри. Якщо ігри мирні, то й божества з’являються мирні, а якщо ігри гнівні, то й божества з’являються гнівні. Але це все одно абсолютно, чисто й досконало. І у вас не виникає жодних пригнічень, образ чи страждань. Можна сказати, що чисте бачення — це абсолютно позитивний підхід до сприйняття всіх феноменів всесвіту. Це не те, що ми намагаємося майстерно створювати. Це те, чим є всесвіт насправді, тому що за будь-якими проявами у всесвіті проявляється первісна світлоносна порожнинність і абсолютність, просто ми цього не бачимо.
Наприклад, коли учні здобувають зв’язок із Гуру, то вони можуть просуватися швидко, розвиваючи чисте бачення щодо Гуру. Наприклад, коли в одному храмі на служінні був Рамакрішна, то жінка, яка, зробивши підношення, збудувала цей храм, теж була на цій пуджі. Раптом Рамакрішна підійшов до неї й дав ляпаса. Усі обурилися тим, що свята людина могла так образити жінку. Але сама ця жінка сказала: «Насправді ви не повинні обурюватися. Він зробив правильно. Це через нього мені дала ляпаса свята мати Калі. Річ у тім, що я відволіклася під час богослужіння й допустила мирські думки. Я забулася, а Калі мені просто про це нагадала. А оскільки Калі — це гнівне божество, вона завжди діє напористо й гнівно. Це вона підійшла й дала мені ляпаса, а Рамакрішна був просто тілом, посудиною, яка провела цю енергію».
Це не означає, що можна роздавати всім направо й наліво ляпаси, думаючи: «О, через мене діє гнівне божество». Так можна далеко зайти. Інші люди можуть не повірити, що через вас діє гнівне божество. Вони можуть подумати, що через вас проявляється демон, оскільки в них немає чистого бачення щодо вас. Радше це означає, що ми намагаємося сприймати світ у чистому сприйнятті. З часом ця чистота сприймається як прояв світлоносної основи всіх об’єктів. І таке чисте бачення саме по собі дає потужний імпульс нашому власному розуму. Ми бачимо, що нечистим є лише наше сприйняття, а більше нічого нечистого у світі немає, що несвященним є лише наше бачення. У світі все священне, все чисте, все абсолютне. Нечистий лише наш спосіб бачення світу, тому що в нас надто захоплений розум, який постійно розмежовує й розділяє на чисте й нечисте, на добре й зле, на священне й мирське. Він постійно приймає або відкидає.
Чисте бачення у світових подіях
Коли ми практикуємо чисте бачення, ми постійно звертаємо увагу на цю тонкість, яка стоїть за всіма явищами, і тоді всі явища життя раптово постають перед нами як поєднані в щось одне, що є дуже глобальним і священним. Ми можемо з цієї точки зору проінтерпретувати будь-які зовнішні події: війни, політичні події тощо. Ми можемо побачити, що за всіма подіями стоять якісь вищі сили.
Наприклад, коли відбувалася битва на полі Курукшетра, Арджуна був у паніці й казав: «Я не хочу битися. На іншому боці перебувають мої вороги, але це мої дядьки по материнській лінії та інші родичі. Як я можу з ними битися? Вони вийшли як наші вороги, але я не хочу проливати кров». Крішна йому відповів так: «Оскільки вони вже вбиті часом, бийся, не май страху. Просто знай, що ти не діяч». Коли відбувається битва, то з точки зору чистого бачення це гнівні божества приходять отримувати підношення, тобто Калі приходить збирати врожай. Для світу людей битва, війна, бій — це, звичайно, щось жахливе. Але навіть у цьому відношенні можна проявити чисте бачення й побачити, що це просто діють люті, жорсткі, гнівні енергії. Тіла людей розпадаються, але це просто гра гнівних божеств. У тонкій формі це бачиться просто як гра гнівних божеств між собою.
Зрозуміло, людям, не готовим до таких ігор, краще триматися від них подалі. Тобто якщо ти безсмертний, як Крішна, то ти теж можеш так грати. Але дуже важливо розуміти, наскільки реально в тілі ти можеш або не можеш проявити певні енергії.
Проте будь-які прояви можна побачити в такому чистому баченні.
Усі живі істоти, усі світові системи, науки, мистецтва й події, що відбуваються, мають цей піднесений стан чистоти. Можна сказати, що через усі аспекти життя проходять різні енергії божеств. Іноді діють боги небес Індри, іноді діють боги верхнього світу форм, іноді – світу без форм. А життя на землі – це багатовимірне сплетіння різних енергій, які розвиваються і вступають у суперечність. Коли ми проникнемо в сутність свідомості богів, які діють за цими енергіями, ми побачимо, що боги самі по собі не діють, що боги насправді теж не існують, що вони є просто тоншою, порівняно зі світом людей, енергією Ясного Світла, що будь-які енергії й тіла богів порожні, що боги існують лише тоді, коли вони перебувають у присутності, у медитації на фундаментальну Основу, на споконвічне Ясне Світло. Тоді наше чисте бачення поглиблюється, і ми навіть перестаємо бачити богів і щось божественне за всіма формами, тому що починаємо бачити лише абсолютне, лише одну цю фундаментальну сутність, яка грає в усіх формах і тілах.
Коли Шрі Ауробіндо сидів у в’язниці, він спонтанно здобув таке чисте бачення. Коли він побачив юнака, який стояв під деревом, схрестивши ноги, то раптово побачив Крішну, що проявився через його тіло. Коли прокурор у суді оголошував йому вирок, раптово він у тілі прокурора побачив Крішну, який говорив: «Не обманюйся. Усе, що відбувається, – це мої ігри. Навіть якщо я дію таким чином, то це сприятливо для тебе. Нічого не бійся, а просто довірся мені». Тобто Шрі Ауробіндо бачив прокурора, який оголошував йому вирок, але на тонкому рівні він бачив це як енергію Крішни, який влаштував усе таким чином, щоб Шрі Ауробіндо отримав просування. Можливо, якби Крішна не підтримав Шрі Ауробіндо у в’язниці, він не став би всім відомим Шрі Ауробіндо, а залишився б якимось банальним політичним діячем.
Коли ми об’єднуємо чисте бачення зі споглядальною присутністю, то по-справжньому починаємо усвідомлювати глибину присутності.
Бхаджан-мандала – це практика, коли ми фізично вправляємося в практиці такого чистого бачення. Поклони, шанування святих, сама, шанобливі взаємини з братами й сестрами по дхармі – усе це сприяє практиці чистого бачення.
