Сходинки Великого Шляху: від мирянина до монаха

Коментар до тексту «Сходинки Великого Шляху»

Духовний шлях справді вимагає від нас максимальної самовіддачі. Якщо ми всерйоз стаємо на духовний шлях, ми не повинні вважати його складним чи неможливим. У нас можуть бути обмеження, проте від того, наскільки швидко ми їх перевершимо, залежить наше теперішнє життя і майбутнє переродження. Коли в нас є розуміння недвоїстого бачення, духовний шлях починає для нас прояснюватися.

Дев’ять стадій тантричної поведінки

Зараз я прочитаю текст, який називається «Сходинки великого шляху», і спробую дати до нього коментарі. Цей текст пояснює, яким чином ми просуваємося в нашій духовній еволюції. Якщо ви зможете вловити й зрозуміти більшу частину того, про що йдеться, увесь духовний шлях постане перед вами ясно, як на долоні.

Перша стадія: «Страждання в сансарі»

Отже, перша стадія, або перша сходинка, називається «Страждання в сансарі». Це стан мирянина-обивателя, тобто звичайної, непросвітленої, сплячої істоти.

«Вважаючи себе тілом,
а світ – реальністю,
захоплений я невіглаством,
немов риба сіттю,
немов лисиця капканом.
Загруз я в ілюзіях,
немов муха в меду.
Уражений я бажаннями й пристрастями,
немов лань отруєною стрілою.
Безтурботний, немов сліпець,
що йде до прірви,
я сповнений бажань,
нездійсненних надій
і планів на це життя,
не знаючи, що вони
подібні до кіл на воді.
А я сам – немов тріска,
яку несе бурхливий потік
швидкої ріки.
У душі багато емоцій,
а розум подібний до скаженої мавпи».

У нас немає іншого виходу, ми всі починаємо з цієї першої стадії. Ми всі вважаємо себе тілом, ми всі вважаємо світ реальністю, ми всі захоплені невіданням. Якби ми не були захоплені невіданням, ми були б святими або богами, ми не перебували б у цьому світі, бо цей світ є в’язницею, кліткою, сансарою, де всі живі істоти підпорядковані закону карми. Вони не контролюють свою долю, тому що їхню долю контролюють величніші сили – боги, які керують кармою. Тому й говориться: «Ми захоплені невіглаством, немов риба – сіттю, немов лисиця – капканом».

Живі істоти, які не досягли пробудження, загрузли у своїх ілюзіях, немов муха в меду. Їхні бажання й пристрасті шкодять їм. Наприклад, мало хто розуміє, що спосіб життя звичайної людини шкодить. Він шкодить розуму, зумовлюючи його й погіршуючи карму. Він шкодить енергії, відбираючи можливість прожити довгий термін життя. Він розсіює життєву силу, оскільки мирські бажання породжують витік енергії. Це підтвердить будь-який майстер йоги чи медитації, тому говориться: «Уражений я бажаннями й пристрастями, немов лань отруєною стрілою».

Хоча живі істоти можуть планувати різні цілі й плекати надії, насправді їхнє життя не таке вже й важливе, якщо вони не стануть на духовний шлях. Можна сказати, що вони йдуть до того, щоб померти й знову народитися відповідно до закону карми. І це триватиме незліченну кількість разів.

Я читав Карлоса Кастанеду. Мені дуже сподобалося те, про що там говориться. Фактично це вчення споріднене або близьке до нашого, причому це не лише моя думка, це також думка тибетських лам. І там Дон Хуан говорить Кастанеді: «Слухай, як ти думаєш, ми рівні з тобою чи ні?» Кастанеда, будучи аспірантом, був про себе дуже високої думки, тому подумав: «Що може цей неписьменний індіанець? Звісно ж, я вищий за нього в плані інтелектуальної витонченості». Але, не бажаючи образити Дона Хуана, він відповів йому так: «Мабуть, ми рівні». Дон Хуан сказав: «Ні, я людина знання і воїн, а ти – паразит».

Він сказав йому це не для того, щоб виявити свою гордість чи познущатися. Він сказав, що вони не рівні в тому сенсі, що доки Кастанеда не стане людиною знання, його життя буде безцільним. Воно мине так само марно, як марно минули його минулі життя. Єдине, що може привнести усвідомленість і сенс у людське життя, – це становлення на шлях і здобуття свободи.

Живу істоту часто порівнюють зі сліпцем, який безтурботно йде до прірви. Вона має різні бажання, надії, плани на це життя, не знаючи, що це подібне до кіл на воді, бо швидко зникає. Така жива істота не контролює емоції, а її розум дуже неспокійний. Наприклад, монахи тренуються розвивати безпристрасність. Якщо ви підійдете й дасте ляпаса досвідченому монаху, то він не розгнівається на вас. Більше того, він відчує співчуття до вас і подумає: «Мабуть, у цієї людини якісь серйозні проблеми. Як шкода, що вона так себе почуває». А якщо вам хтось дасть ляпаса, якою буде ваша реакція? Це і є принцип безпристрасності.

Друга стадія: «Мирянин-учень»

«О диво!
Мене торкнулася Сила Пробудження,
і я замислився про Великий Шлях,
а також про непостійність,
страждання, смерть,
причини й наслідки,
про сенс цього життя.
Що є Джерелом Всесвіту?
Де Основа Буття?
Хто Я?
Що є світ?
Що є Великий Шлях?
Я замислився і жахнувся своєї сліпоти.
О Гуру, у сум’ятті й надії
до тебе вдаюся по допомогу,
щоб стати на шлях Пробудження!
Мене роздирають сумніви й мучать бажання.
Прошу, вкажи
досконалий шлях до Нірвани!
Нехай у мене слабка віра й мало рішучості,
Я намагаюся дослухатися до Вчення,
практикувати й потроху
накопичувати білу карму.
Я жадібно читаю книги
й поглинаю нові знання,
немов бджола, що п’є нектар.
Розум трохи приборкується,
але ще багато розсіяності,
і важко тримати його у вузді».

Коли нас торкається сила духовного шляху, ми починаємо замислюватися про непостійність, закон карми, страждання й смерть, шукати Джерело, основу Буття, власне «Я». Коли ми починаємо це робити, то жахаємося своєї сліпоти, бо бачимо, наскільки ми незрілі, наскільки ми загрузли в ілюзіях, наскільки маємо спотворене уявлення про світ, наскільки ігноруємо реальність. Тоді в нас виникає потреба в пошуку вчення або духовного Вчителя, оскільки ми розуміємо, що власними зусиллями, тобто без майстра, без вчення і школи, фактично неможливо досягти звільнення. На цій стадії нас також мучать безліч бажань і сумнівів, ми перебуваємо в маргінальному стані, оскільки наша віра ще дуже слабка, а рішучості мало. Але ми вже намагаємося щось практикувати й потроху опановуємо контроль над розумом та емоціями.

Вісім типів тантричної поведінки

Ця стадія називається «стадія бджоли». На цьому етапі йогін відвідує різні організації, вивчає різні вчення, зустрічається з учителями.

Стадія «бджоли» – це перший щабель поведінки у восьми типах тантричної поведінки:

• Стадія «бджоли» – йогін відвідує різні організації, вивчає різні вчення, зустрічається з учителями
• Стадія «оленя» – йогін уже цілеспрямовано обирає свій шлях і практикує в ретриті
• Стадія «німого» – йогін досягає стану бездумності й тренується в стані самадхі
• Стадія «безумця» – йогін реалізовує свідомість, що перевершує концепції (не в тому сенсі, що він пошкоджується розумом)
• Стадія «лева» – йогін переживає просвітлення й виражає його з особливою силою, прямо
• Стадія «собаки-свині» – йогін набуває єдиного «смаку», однаково сприймаючи добро і зло, чисте й нечисте, правильне й неправильне, пошану й ганьбу

Якщо ви розумієте логіку просування цими стадіями від «бджоли» до «собаки-свині», ви ніколи не помилитеся в духовному житті. На жаль, більшість духовних шукачів залишаються на стадії «мирянина-учня» або стадії «бджоли». Вони відвідують різні організації й входять у смак від цього, займаючись цим роками. Можна сказати, що вони стають духовними туристами, напихають себе безліччю знань, але ніяк не можуть інтегрувати їх у єдине ціле, не можуть зосередитися на практиці. Минають роки, вони старіють, але так і не отримують жодних результатів, оскільки цього недостатньо. Їхня помилка полягає в тому, що вони не змінили стиль поведінки. Подібно до бджоли, яка набрала критичну масу нектару, їм необхідно почати перетравлювати цей нектар на мед, тобто на щось інше.

Чотири категорії духовних шукачів

Наступна стадія – «відхід у монахи». Коли я кажу «відхід у монахи», то це не означає, що я закликаю всіх стати монахами. Хоч я і вважаю це найкоротшим шляхом, але в деяких карми можуть не відповідати чернецтву, тому в такому разі я рекомендую прийняти якийсь інший більш просунутий статус, наприклад статус «відлюдника», статус «авадхута». Існує чотири категорії духовних шукачів у нашому монастирі: миряни, монахи (найголовніша категорія), відлюдники та авадхути. Залежно від ваших схильностей ви можете обрати той чи інший статус.

Статус мирянина означає, що учень отримує передачу, потроху накопичує заслуги і тренується самостійно, живучи у світі. Перші кілька років це цілком нормально.

Статус монаха означає, що учень інтенсивно практикує в монастирі за вищою програмою навчання, проходить ретрити, спілкується безпосередньо з духовним Учителем і наставниками. Багато хто не зовсім розуміє принцип чернечого життя, має незрілі уявлення про нього. Чернече життя потрібне для інтенсивної практики, оскільки інтенсивна практика можлива лише за певних умов. А якщо таких умов немає, то й інтенсивна практика також неможлива.

Категорія «відлюдників» – це я рекомендую мирянам, які виконали базові практики і достатньою мірою просунулися. Я їм рекомендую протягом дванадцяти років змінити місце роботи, змінити місце проживання, розстатися з усіма друзями з мирського життя, жити усамітнено і знайти час для тривалого ретриту, щоб попрактикувати в ретриті три місяці, шість місяців або навіть рік, якщо вдасться. Те саме практикують і монахи, але монахи це роблять у монастирі. Якщо неможливо виділити такий час для практики, то важко мати результат, однак це слід робити не відразу. Якщо ви щойно познайомилися з ученням і одразу хочете сісти в ретрит, можливо, вам буде важко, оскільки відлюдництво має свої підводні камені. Є багато спокус, оман і перешкод на цьому шляху. Вам доведеться боротися з «дияволом» свого розуму, якщо ви не підготувалися належним чином.

Стадія «авадхута» – це стадія, коли йогін перебуває поза всілякими правилами та обмеженнями. Однак це не статус, а радше духовний рівень, коли йогін настільки розвинув споглядання, що може практикувати за будь-яких обставин. Він не потребує формальної практики, оскільки його практика рухається безперервно. Однак така стадія недоступна більшості початківців. Стадія «авадхути» – це рівень сіддха.

Я одній людині розповідав про це. Він сказав: «Стадія авадхути мені підходить, я б хотів так практикувати». Це звучить дуже привабливо, однак відразу це неможливо, ми повинні попередньо пройти відповідне навчання. Можна сказати, що стадія авадхути – це те саме, що майстер спорту міжнародного класу. Такий майстер уже не новачок, він уже пройшов базову підготовку і досяг певної зрілості, тому може сам тренуватися. Однак протягом десяти або двадцяти років він старанно тренувався, щоб отримати ці золоті медалі і стати майстром спорту міжнародного класу. Іншими словами, не отримавши повноцінного навчання, ми не можемо стати ні хорошим монахом, ні хорошим відлюдником, ні хорошим авадхутою. Інакше в нас виникнуть питання, що стосуються духовного шляху, ми зіткнемося з перешкодами або труднощами, але не знатимемо, як із ними впоратися. Тому стадія авадхути – це, як правило, стадія майстра.

Такі чотири стадії, пов’язані з поведінкою, рекомендується приймати практикуючим залежно від їхньої карми.

Статус монаха передбачає, що ви можете пережити всі чотири статуси: мирянина, монаха, відлюдника і авадхути, оскільки статус монаха – це найповніший статус.

Третя стадія: «Відхід у монахи»

«Потроху звикаю
до споглядального життя,
здобуваю безтурботність.
Усе життя – це сон,
і сенс його один – якнайшвидше прокинутися.
Велике зречення
виникло в моїй душі,
велика віра
і рішучість іти
Великим Шляхом!
Я відкидаю бажання і клеші,
як смертельну отруту.
За будь-яку ціну я прагну вперед – до Просвітлення!
Я відкидаю мирське життя
як небезпечну пастку сансари.
Я дивлюся на гори золота
як на пісок і гальку.
Я дивлюся на всі мирські турботи й плани
як на ігри дітей у пісочниці.
Я дивлюся на королів і правителів
як на жебраків.
Хто мені мати,
а хто батько
у цьому оманливому Всесвіті Сновидінь?
Прощавайте, рідні, друзі й подруги,
які не змогли зрозуміти мене,
Якщо хочете спати далі,
перебуваючи в ілюзіях, – це ваша справа.
Хоч у мене до вас є співчуття,
залишивши все, я сам іду вперед
шляхом до Просвітлення,
без сумніву і страху,
подібно до слона, що йде до води.
Наче воїн,
який наносить бойове розфарбування
перед битвою,
я голю голову,
Наче лицар,
який одягає кольчугу
перед поєдинком,
я приміряю чернечий одяг,
Наче до містичної
країни Шамбали
я шукаю дорогу до монастиря».

Такою є третя стадія. Це стадія зречення, коли ми повністю переглядаємо наші позиції та взаємини зі світом, щоб присвятити своє життя духовній практиці. Усі святі проходять через ці стадії. Ми зупинимося на трьох описаних, а наступні розглянемо в інші дні. Наступні стадії складніші, тому потребують глибших коментарів.