Сур'я-Савітар: пробудження внутрішнього сонця просвітленого розуму

Коментар до тексту «Рігведа», «Сур’я Савітар»

«Сур’я-Савітар. Творець і зрощувач.

Осяяні мислителі запрягають свій розум, впрягають свої думки в того, хто є осяянням, широтою і ясним розумінням. Знаючи все явлене, він один розподіляє енергії в жертвопринесення. Велике всеосяжне утвердження Савітара — божественного творця. У всі форми вбирається він, провидець, і творить із них благо для існування двочастинного й чотиричастинного. Творець, найблагословенніший, він проявляє небо цілком, усе заливає він своїм світлом, ідучи слідами зорі. Слідом за його просуванням й інші боги завдяки його силі досягають величі божества. Царство земного світла він виміряв своєю могутністю, сліпучий, божественний творець. І досягаєш ти, о Савітаре, трьох променистих небес, і променями сонця ти виражений цілковито, і з обох боків ти оточуєш ніч, і стаєш ти за законом своїх дій володарем любові, о боже! І сповнений ти сили для всякого творіння, і стаєш ти зрощувачем, о боже, завдяки своїм рухам! І осяюєш ти цілковито весь цей світ становлень. Ш’явашва досяг утвердження тебе, о Савітаре!»

Рігведа V.81

Коли ми промовляємо мантру «Ом Бхур Бхувах Сваха Тат Савітур Вареньям», дуже важливо розуміти, що ж означають ці загадкові слова: Тат, Савітур. Що таке Савітар? Що таке Бхур-лока, Бхувар-лока, Свар-лока? Ми звертаємося до Савітара.

Савітар — це бог Сонця, інше його ім’я — Сур’я. Чому ми звертаємося до нього в Гаятрі-мантрі? Чому, наприклад, не до бога місяця? Що є Савітар? Це перекладається як «нехай осяє він наш розум, нехай осяє він наш буддхі». Савітар уособлює принцип віджнянамаї, просвітленого розуму, інтуїтивної свідомості (буддхі). Ми звертаємося до нього, тому що це дуже важлива енергія. Савітар має представництво в нашому тілі. Ми — частина його енергії, коли залучаємо буддхі (духовний розум, інтуїтивну свідомість). Саме буддхі переводить світло Атмана у відносний вимір, розподіляє його по ментальному тілу, астральному тілу, зводить у фізичне, тому він такий важливий для нас.

Коли ми вправляємося в спогляданні, ми активуємо цю свідомість. Через неї приходять усі наші прозріння, духовні досвіди, усвідомленість. Той, у кого пробуджений внутрішній Савітар, завжди сам сяє, немов сонце. Він завжди є джерелом духовного інтуїтивного світла. Таких людей завжди можна впізнати за їхньою пробудженістю. Така людина завжди сповнена ясності, інтуїції, натхнення, вона енергійна в служінні.

Ви гадаєте, що вона думає про бажання свого его або про те, що сказав про неї сусід? Ні, вона горить бажанням служити, проводити даршан гуру, даршан богів, святих. Вона думає про інших, співчуває іншим. Це все функція Савітара, функція Сур’ї, духовного сонця.

Коли ми споглядаємо, для нас дуже важливо увімкнути внутрішнє сонце. Той, у кого не увімкнене внутрішнє сонце, — неуспішний садхак. Іноді він діє на ментальній волі, іноді на ахамкарі, на розумовому розумінні, тобто він діє не на тих енергіях. І коли оцінюєш таку людину як садхака, думаєш: «Ні, не те. Поки це в ньому ще не пробудилося, йому треба це пробудити».

Але коли всередині запалюється Сур’я-Савітар, ця людина справді осяюється. Усе в ній упорядковується і поступово починає розквітати.

Індра і марути в духовному перетворенні

«Індра, володар Сварги, осяяного розуму, на який ми повинні перетворити нашу затьмарену матеріальну ментальність, щоб стати здатними втілити божественну свідомість, є нашим головним помічником. Адже саме за допомогою Індри й марутів здійснюється це перетворення.

Марути беруть нашу тваринну свідомість, що складається з імпульсів нервової ментальності, наповнюють ці імпульси своїм сяйвом і ведуть їх угору горою Буття до світу Сварги та істин Індри».

Тут ідеться про Індру та марутів. Вважається, що в підпорядкуванні Індри перебувають сорок дев’ять марутів. Звідки вони взялися? Згідно з легендою, Індру мало вбити немовля, яке вийшло з утроби Адіті. Але коли Індра дізнався про це, він прийшов до Адіті в образі слуги й почав їй служити, з таємним наміром кажучи: «Чим я можу тобі служити? Як я можу виконати твої бажання?» Адіті давала йому різні доручення, але одного разу вона заснула, будучи вагітною дитиною, яка з благословення богів мала вбити Індру (Індра неналежно поводився із синами Адіті, і вона просила таку дитину). Але Індра втерся до неї в довіру й одного разу, коли вона заснула, увійшов до її утроби та своєю ваджрою вразив майбутню дитину. А коли він її вражав, вона закричала: «Індро, як же так? Ми ж із тобою майже брати, родичі, не вбивай мене!» Тоді Індра не став повністю вбивати плід, а розділив його на сорок дев’ять частин. Адіті теж почала кричати. Індра вийшов з утроби, склав руки в намасте й сказав: «Але ж я не вбив його, я розділив його на сорок дев’ять частин, і тепер вони стануть марутами».

Отже, цей плід, розділившись на сорок дев’ять частин, перетворився на сорок дев’ять божеств вітру й ментальної сили — марутів, яких узяв під своє заступництво Індра, оскільки він був до цього причетний.

Віджняна і три сіті йогіна

«Наша ментальна еволюція починається з тваринних табунів, але в міру піднесення вони стають сяйливими стадами сонця, променями, божественними коровами Веди.

Але хто ж тоді є Сур’я — Сонце, від якого виходять ці промені? Він — володар істини. Він — Сур’я, що осяює. Він — Савітар, що творить. Він — Пушан, що зрощує. Його промені за своєю природою є супраментальними рухами одкровення, натхнення, інтуїції, просвітленого розрізнення. Вони становлять дії того трансцендентного принципу, який у веданті має ім’я віджняни (досконалого знання), що відповідає ведійській ріті (істині)».

Віджняна як функція знання відповідає віджнянамайя-коші. Віджнянамайя-коша — це оболонка ментального пізнання, ментальне тіло, тісно пов’язане з каузальним тілом. Саме віджнянамайя-коша отримує інспірації, промені світла від каузального тіла, вона їх структурує і переводить у зрозуміле.

На відносному рівні віджняна проявляється як вівека (розрізняюча мудрість). Світло каузального тіла, заломлене крізь призму віджняни, стає ясністю, розрізненням, внутрішнім інтуїтивним знанням, коли ми знаємо, що потрібно робити в будь-якій ситуації, і можемо це сформулювати. Така віджняна, коли ми її проявляємо, називається «сіттю ясності», або вівека-джалою.

Істинний йогін завжди повинен мати на озброєнні три види сіті: «сіть ясності» (вівека-джала), «сіть волі» (іччха-джала) і «сіть енергії» (шакті-джала). Ці три види сіті він може накидати на будь-яку проблему, ситуацію, питання і ловити їх, немов рибу.

Коли виникає будь-яка проблема, йогін накидає на неї «сіть ясності». Накинути «сіть ясності» означає синтегруватися із ситуацією та дозволити променям світла каузального тіла заломитися й дати правильну відповідь на запитання: «Що потрібно робити?» А потім бездоганно сформулювати свою волю у вигляді чітких інструкцій, які змінили б ситуацію на краще.

Наприклад, якщо ви бачите, що вам треба очистити канали, у вас з’являється ясність, як саме це зробити. Ви накидаєте «сіть ясності» на проблему й кажете: «Потрібно робити чандалі-йогу, сахіта-кумбхаку, анулома-вілому, трайбандха-мудру тричі на день по тридцять циклів; концентрацію на муладхара-чакрі, свадхістана-чакрі, і під час ходьби те саме, бажано чергуючи з комплексом асан, тренуваннями вітру, а якщо є час, то ще й віпаріта-карані». Тобто ви накинули цілу «сіть ясності» на проблему, тобто на неочищені канали, що заважають нормально сидіти в сіддхасані й позбавляють йогіна радості дх’яни в махашанті. Якщо ви накинули таку «сіть ясності», хіба можливо, щоб ви не перемогли? Звісно, ваші канали підкоряться і стануть чистими, у цьому немає сумніву.

Якщо треба очистити чакри або пробудити кундаліні, то ви знову накидаєте «мережу ясності»: потрібно виконувати три мудри й наприкінці — махаведху, потрібно виконувати не тридцять кіл чандалі-йоги на день, а двісті, потрібно виконувати ашвіні-мудру шість годин на день і читати мантру, потрібно концентруватися на муладхара-чакрі й виконувати безліч різних асан з ускладненими подвійними кумбхаками. Якщо ви накинули «мережу ясності» на проблему, що називається пробудженням кундаліні, то кундаліні також пробудиться.

Таким чином, ви здатні накинути «мережу ясності» на будь-яку проблему. Це відбувається завдяки тому, що ви активно застосовуєте свій буддхі. Чого б ви не побажали, того й буде досягнуто: зцілення від хвороби, поліпшення ситуації, усунення перешкод, досягнення містичних досвідів, оволодіння сіддхі, реалізація питань у служінні. Усе це відбувається завдяки тому, що ви можете транслювати внутрішню ясність і перекладати її зрозумілою вашому розуму мовою.

Три світи ментальності й творча сила Савітара

«Але ці промені сходять і в людську ментальність, утворюючи на її вершині світ світлоносного розуму, яким править Індра, адже віджняна є якістю божественною, а не людською.

Розум людини не створений для самоосяяної істини, на відміну від розуму божественного. Це чуттєвий розум (манас), здатний прийняти й осягнути істину, але він не тотожний їй. Світло знання має виявляти себе в цьому людському розумінні обмежено — так, щоб відповідати у своїх формах можливостям фізичної свідомості. І воно має поступово виявляти свою справжню природу, послідовно проводячи нас через фази еволюційного розвитку ментальності. Тому промені Сур’ї, у міру того як вони впливають на формування нашого ментального існування, створюють один за одним три світи ментальності, розташовані один над одним: чуттєвий, естетичний та емоційний розум, чистий інтелект і божественний розум. Сур’я-Савітар є творцем усіх цих світів.

Людська істота є організованою одиницею буття, що відображає в собі будову всесвіту. Вона відтворює ту саму організацію станів і гру сил. Суб’єктивно людина містить у собі всі світи, у яких об’єктивно вона й існує».

Світлоносне ментальне тіло, астральне тіло — усе це творіння буддхі, Сур’ї-Савітара. Усе це наче бульбашки на поверхні каузального тіла. Каузальне тіло, подібне до світлового простору, видуває тонкі тіла, немов бульбашки, залежно від тих самскар, які в ньому перебувають. Усе це здійснюється завдяки тому, що Сур’я-Савітар спрямовує промені каузального тіла, структурує їх і тче таку реальність, яка необхідна для виконання певних кармічних завдань.

Наприклад, якщо у вашому каузальному тілі збереглося насіння карми й вам судилося пережити якийсь досвід через рнана-бандхани (кармічні зв’язки), то Сур’я-Савітар дає команду: «Створити таке-то тіло, у якому цей досвід можливо отримати».

«На думку ріші, світ є передусім формацією свідомості й лише в другу чергу — фізичною формацією явищ. Світ — це лока, спосіб, у який свідоме буття відображає себе. Творить же всі ці форми каузальна істина, втілена в особі Сур’ї-Савітара».

Прояв Савітара в духовній практиці

Людина, у якої активний Савітар, не може не думати про Бога.

Я знав людину з іншої релігійної організації, яка жила в ашрамі; вона періодично підходила до матаджі, коли вони починали захоплюватися чимось стороннім, і казала: «Як можна не думати про Бога?» Прабху був фанатично віруючою людиною, Бог у його очах «горів» щосекунди. Усі, хто мав свідомість майї (затьмарену, ілюзорну, егоїстичну свідомість), знали, що підходити до нього можна лише в правильному стані.

Савітар уособлює принцип істини, принцип трансляції божественного. Своїми променями він не терпить прояву майї. Коли навколо починає транслюватися майя, він не надто цим задоволений.

У нашій традиції вчення ми діємо дещо інакше, тобто наша дхарма тонша й глибша. Ми не намагаємося проявляти її назовні, і навіть якщо на відносному рівні діє ментальний шар будь-якого характеру, то всередині Сур’я-Савітар завжди палає. Тому така людина назовні може проявлятися одним чином, а всередині вона безперервно думає про Бога, інакше й бути не може. Вона думає про Бога, і це проявляється у формі присутності, у формі безперервної поглинутості, і тоді неважливо, що вона робить, що думає, який має вигляд і як говорить. Вона глибоко поглинута цим.

Часто це вводить новачків в оману. Така людина не підійде й не скаже вам: «Як можна не думати про Бога? Ти в майї, ти — затьмарена істота, ти — осел у людській подобі. Ти розумієш, куди впадеш у наступному житті, якщо так думатимеш?» Ні, така людина не скаже вам нічого подібного. Вона може діяти приховано, дуже делікатно, вона — всередині, але всередині неї жар палає так, що вона просто обпече вас, якщо ви до неї підійдете.

Традиція сиддхів більш прихована, вона не транслює харизматичну проповідь, вона робить усе це тонше, оскільки сиддха міг прикинутися навіть свинопасом серед селян. Проте Сур’я-Савітар усередині нього також дуже яскраво палає.

Творча сила істини та символізм Сонця

«Савітар є творцем, який творить за допомогою істини, але не в сенсі виготовлення чи механічного формування речей. Дія каузальної ідеї не будує, а вивільняє через тапас, через тиск свідомості на своє ж буття те, що приховане, те, що закладене як можливість, але, воістину, вже існує за межами проявленого.

Оскільки одні й ті самі сили та процеси як у фізичних, так і в супрафізичних світах керують нашим внутрішнім життям і його розвитком, ріші лише запозичили позначення явищ фізичної природи як символи процесів внутрішнього життя, описати які конкретною мовою сакральної поезії, призначеної водночас слугувати й зовнішньому вшануванню богів як сил зримого всесвіту, було для них надзвичайно складним завданням. Сонячна енергія є фізичною формою Сур’ї — володаря світла та істини».

Коли ви дивитеся на фізичне Сонце, ви повинні знати, що воно має свою частину й своє представництво у вас у вигляді буддхі. Тому, звертаючись до Сонця, виконуючи будь-яку Сур’я-садхану або Сур’я-намаскар, ви активуєте буддхі. У багатьох центрах йоги навчають вправи Сур’я-намаскар, але не в багатьох кажуть, що це динамічна медитація, призначена для того, щоб активувати буддхі, принцип віджняни, внутрішнє божество Сур’я-Савітара, пробудити його всередині себе й увійти у стан істини (рітам).

Шлях до безсмертя через осяяння

«Через істину ми досягаємо безсмертя — кінцевої мети ведичної дисципліни. Ось чому в образах Сонця та його променів, Зорі, дня і ночі, життя людини між полюсами світла й темряви арійські провидці представляли поступове осяяння людської душі.

Отже, Ш’явашва з роду Атрі оспівує Савітара — творця, вирощувача, спонукача. Сур’я освітлює розум і думки осяяннями істини. Він є віпра (осяяний)».

Савітар завжди пов’язаний з осяяннями, з різними духовними переживаннями (расою). «Зачаття» у вченні про шістнадцять кала здійснює саме Савітар. Коли у вас виникає поглинутість медитативним станом або ви відчуваєте певний тиск карми й намагаєтеся бути уважними, перебувати в присутності, і раптом щось розкривається у вас та все змінюється в одну мить, то це даршан Савітара, який здійснюється у ваших тонких тілах. Практикувати медитацію усвідомленості означає дедалі більше торкатися внутрішнього Савітара й вступати з ним у контакт, розкривати принцип буддхі.

Буддхі-йога і лайя-йога — це одне поняття, оскільки під час лайя-йоги ми спираємося на буддхі. Часто буває так, що ми нехтуємо внутрішнім Савітаром, звертаємо увагу на різні грубі, неочищені ментальні шари в тонких тілах. Ми скочуємося до поняттєвого мислення, дозволяємо різним демонічним силам грати з цими шарами й затьмарювати рух Сур’я-Савітара. Тоді дхарму важко зрозуміти, тоді важко бути уважним, дотримуватися чернечої етики, домовлятися з людьми й слухати їх, розуміти принципи ієрархії, виявляти чисте бачення, тому що демонічні енергії, менталізовані нижчі енергії, які становлять ахамкару, так і прагнуть бачити наш світ не очима істини, а очима нижчих шарів у тонких тілах. Перемогти їх можна, коли ми закликаємо енергію, трансльовану Савітаром, оскільки Савітар осяює всі ці нечисті шари, сповнені клеш, розсіює їх і виганяє, тому що Савітар — це вартовий перед брамою істини, він живиться енергією цієї істини й розподіляє її далі в тонкі тіла.

Як можна звертатися до Савітара? Щоразу, коли ви згадуєте про свої досвіди й осяяння та намагаєтеся зробити їх взірцем своєї душі, ви активуєте енергію Савітара.

Припустімо, виникає якась ситуація, у вас є пам’ять про те, що ви переживали якийсь дуже глибокий, чистий і піднесений недвоїстий стан, але зараз його немає, і ви думаєте: «Спробую подивитися на цю ситуацію очима того піднесеного переживання». У цю мить внутрішній Савітар у вашому тонкому тілі активується, ви можете дивитися на ситуацію очима не нижчих рівнів манаса або ментального тіла, а очима віджнянамайї, очима буддхі.

«Саме він вивільняє розум окремої людини з лещат усвідомлення лише себе та свого оточення, розширює обмежений рух, нав’язаний людині її надмірною зосередженістю на самій собі. Тому він — бріхат (безмежний)».

Савітар як визволитель від егоїстичної зацикленості

Савітара називають тут бріхат — той, хто поза обмеженнями. Він звільняє нас від егоїстичної зацикленості на самих собі. Часто буває так, що людина, займаючись духовною практикою, входить у підсвідомість і тонке тіло й починає приділяти цьому багато уваги. Тоді її розум проєктує певні карми, які притягують до неї різних істот, різні ситуації, і тоді кажуть: «У людини відмивається карма». Але саме її зацикленість на власних внутрішніх станах і змушує притягувати цю карму. Щойно вона засвоїть цей урок і ця зацикленість мине, карма перестане на неї діяти. Це можна було б зробити відразу, це можна було б зробити набагато раніше, якби така людина не була зациклена на внутрішніх переживаннях. Савітар є тим, хто звільняє нас від такої зацикленості завдяки передачі світла, яка розширює свідомість.

Досвідчений практик знає, як звільнятися від себе, як спустошувати себе й не бути зацикленим на собі. Невіглас, недалекоглядний, незрілий практик цього секрету не знає, тому що, як кажуть, він «сидить на розумі», а розум вводить його в оману.

Савітар — це передавач променів світла від внутрішнього усвідомлення, подібно до того, як сонце передає землі свої промені, зігріваючи її. Найкращий спосіб мати пробудженого Савітара — це бути провідником даршану, служити, а не робити, бути не тим, хто досягає, а служителем, поставити особисті егоїстичні принципи нижче за принципи служіння й самовіддачі.

Провідник даршану проти егоїстичного прагнення до досягнень

Коли ви є провідником даршану гуру, будьте певні: якщо ви хороший провідник, ви перебуваєте в потоці променів Савітара, і ваше духовне дозрівання відбувається правильно й у належний час. Але коли втручаються ментальна воля, егоїстичні чіпляння і цей потік даршану слабшає, усе, що у вас залишається, — це власні егоїстичні сприйняття, волевиявлення й уявлення. І тоді починаються процеси відмивання карми.

Часто буває так, що ми надаємо надто великого значення відносним речам і забуваємо, що наше завдання — це передусім бути бездоганним провідником даршану, служити вищим силам. Ті ж, хто прагне досягнень, чиє его веде свої ліли, має приховані цілі, приречені на невдачу, тому що рано чи пізно его зіткнеться з тим, що воно не має майбутнього, що воно безплідне, що всі його спроби й претензії на особисті досягнення зазнають краху. Як его може мати досягнення? Адже досягнення — це відсутність его.

Людина прийшла, думаючи, що садхана — це духовна пригода, але сподівання его не справджуються. Его уявляло одне, а йому кажуть: «Треба відмовитися від его». Воно думає: «А як це я відмовлюся від себе, якщо я все це заради себе й затіяв? А який тоді сенс?»

Але річ саме в тому, що справжня садхана — це не егоїстична пригода. Вона полягає в тому, що ми вчимося бути провідниками даршану. І той, хто є добрим провідником, вступає у велику божественну пригоду, порівняно з якою будь-які егоїстичні пригоди — це брудна вода з калюжі порівняно з океаном.

Бути провідником даршану нелегко, треба зрозуміти, що це означає. Даршан транслюється повсюди, але коли в нас мало розрізняльної мудрості, важко зрозуміти, що це даршан.

Савітар як джерело ясності та розрізнення

«Але його осяяння — це не розсіяне світло, і безмежність його походить не від хаотичного й нечіткого уявлення про себе та об'єкт. Воно несе в собі ясне розрізнення речей у їхній цілісності, у їхніх частинах і взаємозв'язках. Тому він — віпасіт (той, хто має ясне сприйняття)».

Савітар пов'язаний із ясністю, з вівекою. Ясність означає розуміти все до дрібниць, так, як воно має бути. Наприклад, якщо монах перебуває в монастирі, він має ясність щодо того, як слід поводитися згідно з вінаєю, які стани підтримувати згідно із самаєю, як потрібно будувати стосунки зі старшими, молодшими й рівними, як слід практикувати в ретриті, поза ретритами, у тривалому ретриті. Він має цілковиту ясність щодо того, як діяти в усіх ситуаціях. Хіба такий монах помилиться? Хіба такий монах може чогось не розуміти? Для нього це дуже легко, тому що всі його дії осяяні світлом Савітара. Він має ясність щодо методів, щодо теоретичної частини вчення. Він також має ясність щодо правил і винятків, щодо статусів, духовного шляху, свого внутрішнього стану, каналів і пран. І якщо в чомусь немає ясності, він бачить це як проблему, яку треба швидко розв'язати, і намагається здобути певну ясність. Такий монах завжди успішний, отримує знаки реалізації та завжди йде попереду. Він прогресує, оскільки його ясність не залишає темряві жодного шансу. Це теж функція віджняни, яка походить від Сур'ї-Савітара.

Принцип самозвільнення через звернення до внутрішнього сонця

«Люди, щойно отримають частку сонячного осяяння, намагаються запрягти весь свій розум з усім його вмістом у свідоме буття божественного Сур'ї, що перебуває всередині них. Інакше кажучи, вони немовби звертають свій непросвітлений ментальний стан і свої плутані думки до цього світла, що проявилося в них, аби воно, своєю чергою, змогло перетворити непроглядність розуму на ясність, плутанину думок — на ті істини, які вони так викривлено відображають».

Що таке самозвільнення? Самозвільнення — це коли ми звертаємо свій заплутаний, темний ментальний стан до світла Сур'ї-Савітара. І щойно ми звертаємо цей темний, заплутаний ментальний стан до світла Сур'ї, усе розсіюється, усе звільняється саме собою — у цьому полягає фундаментальний принцип учення лайя-йоги. Якщо оминути всі теоретичні побудови про методи й рівні самозвільнення, то самозвільнення — це простий процес: повернути свій заплутаний менталізований стан до світла Сур'ї (внутрішнього сонця) і дозволити внутрішньому сонцю розметати, розсіяти всі темні, заплутані ментальні ланцюжки.

Спочатку це відбувається нелегко, ми навіть не розуміємо, як це робиться. І тоді ми говоримо: «Я, звісно, все розумію, але самозвільнити не можу». Тобто людина начебто знає, як плавати (що треба махати руками й ногами), але якщо її кидають у воду, вона йде на дно. Це, радше, вправність, уміння вчасно розвернутися до внутрішнього сонця. І коли вас долають думки й двоїсті уявлення, ви просто вчасно розвертаєтеся до внутрішнього сонця, і це внутрішнє сонце все розсіює. Спочатку його сила слабка, воно може розсіювати найпростіші думки, але в міру поглиблення відданості внутрішньому сонцю й у міру того, як зростає ваша майстерність розсіювання, воно дає змогу розсіювати навіть щільні, важкі енергії.

Істинний же йогін не просто повертається до внутрішнього сонця, а завжди повернутий до нього. Він подібний до соняшника, який завжди обертається за сонцем, тому двоїсті уявлення ніяк не можуть укорінитися в його умі.

Вища стадія розчинення: «злодій у порожньому будинку»

Нарешті настає такий момент, коли образи астрального тіла, думки ментального тіла, усе те, що становить ахамкару, починають розчинятися. У міру наближення до цього внутрішнього сонця глибинні двоїсті уявлення, уявлення «я є тіло» і «я живу», час, простір, фізичні закони, базові смислові установки кармічного бачення теж починають розчинятися. Така вища стадія розчинення називається «злодій, який прокрадається в порожній будинок». Тобто коли ми перебуваємо в стані Савітара, це завжди пов’язано з розширенням, із безмежним простором світла. Це просто всеосяжний світлоносний стан. Коли в нас виникають думки, емоції або клеші, вони подібні до злодія, який заскочив у будинок, а він порожній. Вони одразу ж розчиняються і зникають. Завдяки цьому чистота і бхава такого святого не затьмарюються ні вдень, ні вночі.

Уночі з дванадцятої до другої та з другої до четвертої години — це найважчі періоди, коли червона й біла бінду убувають, а вплив богів, духів і демонів посилюється, тому людина дуже вразлива. Саме в цей час приходять і відмиваються всі самскари та перешкоди. І той, у кого пробуджене тонке тіло, розуміє, про що йдеться. Якщо людина цього не усвідомлює і встає вранці у важкому стані, то це означає, що всю ніч астральні потоки терзали її тонке тіло (приблизно від опівночі до четвертої години ранку).

Але коли Сур’я-Савітар пробуджується уві сні зі сновидіннями, астральні потоки розчиняються у світлі усвідомлення. Його сахасрара-чакра повна і вдень, і вночі, він завжди пробуджується вранці в бадьорому, радісному, ясному стані.

Савітар як творець і управитель реальності

«Це запрягання або поєднання стає їхньою йогою. Тоді владика істини розподіляє всі людські енергії, принесені йому в жертву, відповідно до істини, бо він стає в людині єдиною і верховною владою, що керує всім знанням і дією. Не знаючи втручання протиборчих сил, він править досконало, бо відає всі прояви, розуміє їхні причини, вміщує в собі їхній закон і процес, досягає їхнього правильного результату.

Таким чином, людина приходить до широкого й усебічного утвердження в собі цього божественного творця. Результатом цього утвердження є правильне і благе творення».

Сур’я-Савітара тут також називають творцем. Чому? Тому що саме з цього шару свідомості генерується спанда — вібрація як творча ясність, здатна задавати нові смисли, цінності, цілі й творити нову реальність. Секрет управління реальністю полягає в тому, що Сур’я-Савітар активний у нашому тонкому тілі, і тоді він вільно може генерувати вівека-джалу (мережу ясності). Він може спрямовувати іччха-джалу (мережу волі), залучати шакті-джалу (мережу сили) і впливати на реальність із будь-якої точки, повертати її в будь-якому напрямку.

Сонячні знаки в джйотіші (ведичній астрології) по праву вважаються тими, хто організовує реальність, перебуває в її центрі, владарює, царює. Це так, тому що Сур’я є центральним божеством для всіх інших планет.

Буває так, що людина не може керувати реальністю через те, що сонячний знак у її гороскопі дуже слабкий, тобто її Сур’я в тонкому тілі (внутрішній Сур’я) ослаблений, він дуже слабко проявляється, тому вона не може втілювати намір, рухати ймовірності. Але якщо людина активує його правильним спогляданням, спрямованою волею та божественною гордістю, то ця ситуація змінюється.

Творчість як упізнавання та відкриття

«Результатом цього утвердження є правильне та благе творення, адже все наше існування є постійним творенням всесвіту всього людського буття».

Результатом цього утвердження є правильне та благе творення. Що це означає? Це означає, що якщо ми належним чином практикуємо вчення і через буддхі розвиваємо свої енергії, то в результаті створюється мандала чистого бачення, у центрі якої ми воцаряємося як мандалешвари, аж до стану бога-творця. Савітар надзвичайно активізує тонкі творчі функції, тому недарма кажуть, що творчі сили йогіна, який добре розвивається, також розвиваються, його творчі здібності починають розквітати.

Творчість, творення — це функція Савітара. Саме цю енергію ми повинні задіяти в процесі духовної практики, адже ми творимо. Ми повинні з цього нечистого, обмеженого кармою тіла зробити щось прекрасне, божественне; з розуму ми повинні зробити чистий простір усвідомлення; з хаосу образів астрального тіла ми повинні створити ілюзорне тіло. Таке творення Савітаром здійснюється не як щось штучно створене, а саме як упізнавання, як відкриття того, що вже є в глибинах внутрішнього «Я». Савітар не стільки породжує, скільки впізнає.

Ця функція впізнавання та відкриття — це фундаментальний принцип лайя-йоги. Начебто ми повинні щось створити, але насправді ми повинні це відкрити й упізнати. Унаслідок такого творення-впізнавання ми творимо нову реальність, аж до переходу в чисте бачення, у мандалу чистого виміру та в ілюзорне тіло.

Інтеграція всіх проявів у духовну практику

«Безмежно всеохопне утвердження бога Савітара.

Сур’я — провидець, який являє істину. Він охоплює своїм світлом усі форми, усі феноменальні об’єкти й процеси, що становлять наш світ, усі лики універсальної свідомості всередині та поза нами. Вона розкриває в них істину, виявляє їхній сенс, їхнє призначення, їхню правомірність і правильне використання. Правильно розподіляючи енергії жертвопринесення, вона творить або породжує благо як закон усього нашого існування. Адже все має законну причину для існування, усе має добре призначення та істинну насолоду».

Однією з функцій Сур’я-Савітара також є вміння інтегрувати будь-які прояви життя в духовну практику, вміння возз’єднувати зовнішню реальність, різні енергії (як чисті, так і нечисті) зі світлом внутрішнього усвідомлення. Поки ясність слабка, людина може виокремити якийсь окремий фрагмент реальності та інтегруватися з ним, а інші фрагменти реальності їй чужі, незрозумілі й недоступні. Але що більше світла внутрішнього Сур’я-Савітара, то з більшою частиною реальності вона здатна возз’єднатися.

Що це за реальність? Тамас, раджас. Тобто йогін із сильним Сур’єю може перебувати в спогляданні в русі, під час дії, коли в нього рухаються думки, коли він бачить щось нечисте, коли є тамас уві сні. Він може інтегрувати тамас і раджас та живитися ними. Він може споглядати не лише під час махашанті, у безтурботній саттвічній обстановці, але навіть у жорстких ситуаціях, які збили б іншого. Він може проявити ясність і сублімувати неочищені енергії в каналах, тобто не лише мирних божеств, а й гнівних та радісних, не лише сприятливу для шлунка їжу, а будь-яку (як Луїпа, який їв риб’ячі нутрощі, очищаючи канали). Усе це також є функцією Сур’я-Савітара. Сильний Савітар здатний переплавляти величезну кількість кармічних вітрів без шкоди для тонкого тіла.

Якщо ж це спробує зробити людина зі слабким Савітаром, то її тонкі тіла неодмінно будуть перевантажені й засмітяться, у неї настане ментальне перенасичення, дисбаланс вітру та духовне падіння.

Тому практика інтеграції ґрунтується на тому, що ми посилюємо внутрішнього Сур’ю завдяки глибокій поглинутості природним станом, коли активуємо кілька видів вогню: манасіка-аґні, буддхіка-аґні, прана-аґні, ананда-аґні, тобто вогні каузального, ментального, астрального та ефірного тіла. Така активація починається, якщо ви займаєтеся спогляданням із рівня буддхі. Буддхіка-аґні є центральним вогнем, який, розгоряючись, сприяє зростанню ананда-аґні в каузальному тілі, а в нижчих тілах — зростанню манасіка-аґні та прана-аґні, тобто вогню астрального тіла й вогню ефірного (пранічного) тіла.

Чисте бачення: усе творить благо для душі

«Коли істину кожної речі виявлено й правильно використано, усе суще творить благо для душі, примножує її добробут, збільшує її блаженство».

«Усе суще творить благо для душі» означає, що в такому стані, що б не відбувалося, усе йде на благо, усе бачиться в чистому баченні. Завдяки чому ж Сур’я-Савітар має таку здатність?

Як відомо, наше фізичне Сонце живиться силою центрального галактичного сонця. Саме центр галактики є тим місцем, звідки постали всі зорі. Центр галактики дає початок усім сонцям сонячної системи та всесвітам. Саме духовні промені, що випромінюються з галактичного сонця (з пупка Вішну), живлять божеств зірок і планет.

А на тонкому, духовному рівні таким галактичним сонцем, що живить Сур’ю, є сахадж’я, бхава, тобто природа Ума, первісне світло природного стану. Буддхі отримує натхнення саме від нього.

Затемнення Сур’ї та вихід карми

«І ця божественна революція здійснюється як у нижчому фізичному існуванні, так і в досконалішому внутрішньому житті, що використовує фізичне для свого прояву.

Сур’я як творець, як найвище благо проявляє в нашій людській свідомості приховану в ній небесну вершину на рівнях чистого розуму, і ми отримуємо можливість поглянути вгору із землі нашого фізичного існування, позбуваючись мороку ночей невідання.

Сур’я, подібний до сонця, слідує за поступом Зорі, освітлюючи всі куточки нашого єства, на які падає його світло,...».

Іноді Сур’я, подібно до Соми, зазнає затемнення, коли Раху й Кету (вузли карми) затьмарюють світло променів Сур’ї. Це означає, що на рівні тонких тіл натхнення від променів світла буддхі переривається. Вузли карми створюють певний вузол або певний прошарок, який перешкоджає проникненню променів каузального тіла в ментальне, астральне та інші тіла. На фізичному рівні це виглядає як сонячне затемнення; на духовному рівні — як втрата натхнення, втрата віри, затьмарення, падіння свідомості. І тоді кажуть: «Це вихід карми».

«...адже завжди необхідне попереднє ментальне просвітлення, перш ніж сама істина, супраментальний принцип, зможе опанувати це нижче існування.

«Творець, понад усе жаданий, проявляє все небо й широко сяє повсюди, слідуючи за поступальним рухом Зорі».

Практикувати усвідомленість, отримувати даршан Ануґрахи — означає закликати Сур’ю. Коли звучить Ґаятрі-мантра, ми згадуємо, що це означає, і звертаємося до внутрішнього божества Савітара, щоб його промені не слабшали, щоб відблиск від світлоносного порожнього простору вищого «Я» не спотворювався, не слабшав і живив тонкі тіла, насичував їх.

Ми слухаємо й співаємо цю мантру кілька разів протягом дня, тому що наше духовне життя зазнає великої шкоди, якщо цей потік ослабне або перерветься. Перебувати в присутності — означає ніколи не дозволяти цим променям слабшати. Вони можуть слабшати лише в тому разі, якщо в процес насичення цими променями тонких тіл втручаються інспірації его та нижчих шарів манаса, якщо ми стаємо на бік манаса (суджувального двоїстого оцінювального розуму) або діємо від ахамкари. Їхнє приборкання, послух означає вчитися ставати на бік буддхі й ніколи не ставати на бік манаса чи ахамкари.