Зараз ми будемо далі вивчати вчення, пов’язане з поглядом. Якщо ви вивчаєте адвайта-веданту, то треба зрозуміти, що таке віварта-вада, бімба-пратібімба-вада, дрішті-срішті-вада, саткар’я-вада. Ці заморські слова мають стати для вас дуже зрозумілими й природними, щоб ви могли їх застосовувати в житті.
Учені їх вивчають, пишуть книги, монографії, захищають кандидатські, докторські — вони роблять із цього мислеконструкції. Але садху їх вивчає для іншого: він користується ними так само, як виделкою, ложкою. Для нього це не щось далеке — це повсякденне життя, нічого тут немає інтелектуального — це життя в певному баченні.
Так само, коли ми вивчаємо шиваїзм, для нас важливо зрозуміти деякі вади — школи думки, філософські погляди, бачення, вчення. У шиваїзмі важливі сватантрія-вада й абхаса-вада. Вади навчають нас, як святі дивилися на світ, як дивляться священні писання.
На основі вивчення вад різних традицій, мислення, погляду ми повинні сформувати власну персональну ваду. Персональна вада — це не фантазійний світ, який ми вигадали, щоб нам було комфортніше жити. Це наша власна інтеріоризація, наша внутрішня інтерпретація тих учень, які ми пропустили через себе, і тепер це стало нашими власними поглядами.
Вади, якими б прекрасними вони не були, якщо вони зовнішні, вони нам не допоможуть, вони не врятують нас, доки ми не впустимо їх усередину і не зробимо власною персональною вадою. Ця персональна вада не повинна відрізнятися від вад, які ми вивчаємо в лінії передачі в Гуру-парампарі, але вона має бути впущена всередину, і ми повинні навчитися мислити, думати й застосовувати її так само, як це робили святі. Тоді ми перестанемо відрізнятися за світоглядом від святих — у цьому сенс вивчення вад.
Це не філософський підхід. Наприклад, на кафедрі східної філософії або в інституті сходознавства є люди, які вивчають вади, дуже добре володіють філософським апаратом, категоріями, але садху вивчає зовсім для іншого. Він вивчає їх, щоб користуватися ними в житті й сформувати власну персональну ваду. Він не задовольниться інтелектуальним осягненням вади — у цьому сенс.
Сватантрія-вада
Абсолют у цій системі відомий під іменами Чит, Парамашива і Махешвара. Його називають Махешвара не у звичному сенсі Бог як першопричина, що виводиться з порядку й устрою, притаманних природі. Його називають Махешвара через його абсолютний суверенітет в аспекті волі — сватантра і сватантрія.
Якщо в адвайта-веданті підкреслюється аспект сат-чит-ананда (буття, свідомість, блаженство), Абсолют бездіяльний, то в шиваїзмі аспект волі дуже важливий. Всесвіт твориться актом спонтанної волі Шиви. У шиваїзмі Бог діяльний, він не статичний Брахман, як в адвайта-веданті.
Адвайта-веданта розглядає Парамашива-таттву. Шиваїзм розглядає Шива-таттву, Шакті-таттву, Садашива-таттву, Ішвара-таттву та інші, і з цими таттвами пов’язана Шакті — дуже важливий принцип Шакті. Творення світу і Бог розглядаються крізь призму прояву божественної волі.
В адвайта-веданті божественна воля не суттєва, тому що вона ширяє в інших сферах. Вона ширяє у сфері чистої свідомості поза суб’єктом і об’єктом, де нікуди навіть прикладати волю. Воля є, але вона має невелике значення для осягнення Брахмана. У шиваїзмі принцип волі має величезне значення, і це для нас дуже хороші новини, тому що саме через волю ми самі розвиваємося, і волю як шакті осягати набагато простіше, ніж осягати чисту свідомість на цьому етапі нашої еволюції.
Принцип божественної волі
Сватантрія-вада — це опис принципу божественної волі, яку ми повинні засвоїти й застосувати до себе. Ми повинні розібратися з власною волею:
Що є моя воля?
Наскільки вона пов’язана з божественною, чи, можливо, це зовсім щось не божественне?
Як поєднати свою волю з божественною?
Як відчувається, що твоя воля і божественна поєдналися?
Як застосовувати свою волю, щоб вона втілювала божественну волю й звільняла мене самого?
Що є істинним смиренням?
Усе це принцип сватантрія-вади, застосований до самого себе, де треба прибрати волю, а де її проявити — дуже часто в служінні виникають подібні питання.
Цей абсолютний суверенітет або вільна воля являють собою не сліпу силу, а свабхава (власне буття) універсальної свідомості (чіт). Саме ця суверенна вільна воля здійснює об’єктивацію його ідеального змісту. Вона вільна, оскільки не залежить ні від чого зовнішнього щодо неї — вона вільна й здатна створити практично все. Вона перебуває за межами часу, простору, причинності, бо останні своїм існуванням зобов’язані їй.
Траплялися, є такі люди: що б не сталося, вони кажуть: «Божа воля» — це також дотримання сватантрія-вади. Сватантрія-вада — це та система мислення, яка бачить божественну волю як абсолютно ні від чого не залежну, абсолютно суверенну, яка спирається лише на саму себе і яка творить світ, проявляючи власні різноманітні аспекти.
Увесь світ уже існує у згорнутому вигляді в Абсолюті, але ця воля оживляє й проявляє все те, що існує у згорнутому вигляді, і проявляє назовні. Нам здається, що світ виникає завдяки поєднанню різноманітних причин, що хтось щось робить і щось з’являється, але з погляду сватантрія-вади світ у згорнутому вигляді вже існує. Лише божественна воля проявляє вже те, що існує через ніяти — встановлений порядок речей.
З’єднання з божественною волею
Ми, як дживи, душі в сансарі, слідуємо закону цієї божественної волі — вона все проявляє. Якщо ми зрозуміємо цей принцип божественної волі, з’єднаємо свою власну й житимемо в унісон із вселенською божественною волею, то божественна воля частково стане і нашою власною волею. З’єднавшись із божественною волею, ми навіть зможемо творити всесвіти й керувати цією реальністю в майбутньому. Так навчає сватантрія-вада.
Вчення свеччха-чари: власна воля є Господь. Це означає, що та частинка нашої маленької людської крихітної волі насправді не зовсім наша — це воля Бога всередині нас, але вона дана нам у дуже малій кількості, у дуже малому розпорядженні.
Ми можемо пізнати божественну волю в набагато більших космічних масштабах, але для цього треба приєднати власну крихітну волю, з’єднати її з божественною. Поки наша воля роз’єднана з божественною, вона сполучається з божественною волею дуже мало, але в міру практики це сполучення стає дедалі більшим, вона зростає доти, доки не відбудеться повна самовіддача.
Коли йогін усвідомлює: «Я не свій. Я Божий, а раз я Божий, то вся божественна воля тепер — це частина мене, вона навіть у моєму розпорядженні, але мене більше немає. Я віддав себе Богові, і Бог діє через мене». Такі парадокси відбуваються під час медитації на божественну волю.
«Божественна сила відома під іменем Чіті. Її сутністю є самосвідомість. Вона також відома під іменем пара-вак. Вона вічно перебуває в самій собі, є джерелом усіх видимих змін; вона є махасатта, або абсолютне буття, оскільки вона вільна бути рішуче всім, вона є джерелом усього, що може бути назване таким, що будь-яким чином існує. Вона перебуває за межами детермінацій простору й часу. Можна сказати, що у своїй сутності ця вільна суверенна воля являє собою саме серце або ядро божественного буття».
Сватантрія або Махешвар’я означає абсолютний суверенітет або свободу волі. Вона передбачає безперешкодне здійснення божественної волі і є вираженням самосвідомості.
«Сватантрія означає силу діяти відповідно до власної волі: вона — потік вираження божественної волі, що не знає перешкод і обмежень».
Шива є сватантра — самозалежний, той, що спирається лише на самого себе, на свою вільну волю і ні на що більше. Усі живі істоти є асватантра (не самозалежні), вони всі спираються на цю верховну волю і підпорядковані їй тією чи іншою мірою. Чому? Тому що воля живих істот, їхня сватантрія пригнічується ніяти-шакті та багатьма іншими шакті, канчуками.
У той момент, коли долаються канчуки, з нашої волі скидаються покрови, і вона по-справжньому розквітає. Тому одне із завдань садху — удосконалювати свою волю так, щоб перестати залежати від ніяти-канчук, від інших канчук, щоб ця воля поступово почала бачити всередині самої себе свободу божественної волі. Ця шакті всередині нас має розквітати, і в міру практики потроху ви виявляєте, як вона у вас усередині розквітає.
Спокуси силою
Коли вільна воля починає розквітати, вона обов’язково притягує різноманітні шакті (силу). Той, хто здобув силу у свободі волі, притягує шакті, і тут для йога настає період спокус, тому що, якщо в нього немає вівеки й самовіддачі, він може приваблювати різноманітні сили, навіть ті, які йому не потрібні.
Психічні сили, магічні здібності, багатство, влада, вплив на людей — усе це різноманітні ріддхі й сіддхі, але йогін має відкидати ці сили, не прив’язуватися, не чіплятися за них і все віддавати Богові, тому що, приваблюючи сили, захоплюючись силами, він може втратити Бога — головну мету, залишитися з силами, але без Бога. Дуже нерівноцінний обмін, тому оволодіння свободою волі завжди йде разом із вірою, відданістю, вівекою та самовіддачею.
Наприклад, у вас зростає певна шакті, харизма, і ваша слава зростає. Припустімо, ви починаєте проповідувати, стаєте відомим, багато людей починають вас поважати, робити подарунки, шанувати — це означає, ви починаєте нагадувати кого? Шість якостей Бгаґавана — кірті, яшас, розширена аура. Ви можете стати дуже відомим мільйонам, кумиром мільйонів, але садху кажуть: «Обережно, у тебе є рівно три секунди, щоб віддати цю славу вгору по парампарі, не прив’язуйся. Це не твоя — це слава Бога через тебе. Просто він узяв тебе як інструмент і проявляє свою славу, але через тебе. У тебе є рівно три секунди, щоб її повернути назад».
Питання: Ом, Ґуруджі, скажіть, бувають такі ситуації, коли ти не знаєш, що вибрати, тобто, якщо, наприклад, двері відкриті, якісь шляхи, і все це легко виходить, а є шляхи закриті, ти не знаєш, що там добре, але ти думаєш, що там краще. Як зрозуміти, де перешкоди тобі заважають і потрібно докласти зусиль, щоб їх подолати, а де потрібно відпустити, тому що, можливо, там, за закритими дверима, можуть сидіти монстри, тобто життя погіршиться. Господь просто не дає тобі їх відкривати, щоб ти туди не йшов. Як зрозуміти, йти чи не йти?
Перше — треба утвердитися в погляді того, хто нікуди не приходить і не йде. Якщо ви перебуваєте в такому погляді — він урівнює і зачинені, і відчинені двері. Друге — треба діяти, завжди звертаючись за благословенням до святих дерева Прихистку. Така дія інтуїтивно розвиває вас, показуючи різні варіанти подій. Звичка звертатися до Прихистку розвиває вашу інтуїцію.
Учення Абхінаваґупти про сватантрію
«Сватантрія означає силу діяти відповідно до власної волі: вона — потік вираження божественної волі, що не знає перешкод і обмежень».
Сватантрія-вада, або доктрина абсолютного суверенітету і свободи божественної волі виражати чи проявляти саму себе будь-яким бажаним нею способом, чудово пояснюється в наступному висловлюванні Абхінаваґупти:
«Таким чином, господь Парамашива (абсолютна реальність), чиє власне буття є свідомістю, що має природу пракаші та вімарші, і який у вигляді незаперечної вічно-сущої реальності проявляється як суб’єкт у всьому ряду від Рудри до нерухомих сутностей — таких як синява або задоволення тощо, які проявляються як щось окреме, будучи у своїй сутності не окремими, дією сяйної могутності сватантрії (вільної волі), що невіддільна від самвіт (універсальної свідомості) і жодним чином не приховує справжню природу верховного. Таке описання сватантрія-вади (вчення сватантрії)».
Розвиток внутрішньої свободи
Наша сватантрія-шакті має зростати в процесі духовного життя. Наша внутрішня свобода, внутрішнє переживання, внутрішня звільненість мають зростати. Ми можемо все життя жити в чернечих принципах і правилах, у певному розпорядку, але наша внутрішня свобода може зростати до безмежних розмірів.
Істинний монах-санньясі може смиренно готувати прасад на кухні, а потім увечері або вночі входити в самадхі, преображатися у величезне вселенське божество, переходити у створений власною волею світ, у небесному палаці навчати тисячі небесних істот, отримуючи знаки благодаті, благословення, поклоніння й підношення. Потім підкорювати жахливих демонів силою преображення в гнівне божество і мантри. Потім благословляти царів в інших вимірах, потім опускатися в пекло і рятувати душі з пекла. Потім входити в тіло і, наче нічого й не сталося, вранці йти готувати прасад, смиренно отримуючи настанови від управителя. Це прояв сватантрія-вади, внутрішньої свободи.
Ваша внутрішня свобода зростає, коли ви:
Відкриваєте тонкі тіла інших вимірів
Відкриваєте всередині себе божественні сили (шакті)
Виявляєте всередині себе простір самозвільнення
Розпізнаєте порожнинність, ілюзорність цього світу
Розумієте ігровий характер усіх явищ і невіддільність від свідомості
Ви звільняєтеся від впливу зовнішнього світу, зв’язків, стосунків, а найголовніше — від свого розуму і від свого его, яке представляє шакті не менш серйозно, ніж зовнішній матеріальний світ, а іноді й серйозніше. Жодні ланцюги не тримають так міцно, як ланцюги розуму, внутрішні ланцюги, що існують у свідомості. Жоден зовнішній світ так не тримає, як тримає власний розум, власні бажання, власне его і клеші.
Істинна свобода волі
Сватантрія означає: ви звільняєтеся як від зовнішнього, так і від внутрішнього, ваша сила внутрішньої свободи зростає. Ви вмієте бути вільним, коли ваша воля проявляється і коли не проявляється, коли все йде по-вашому, як ви хочете, але й тоді, коли все йде взагалі не по-вашому і так, як ви не хочете. Ви вмієте бути вільними і в тому, і в тому стані.
Тобто свобода волі — це не обов’язково, щоб усе було по-моєму. Насправді, доки ви не стали Шивою, ніколи не буде так, що буде по-вашому — десь якось буде по-вашому, а десь не зовсім. Сватантрія означає: ви вільні завжди, і енергія свободи всередині вас завжди присутня, і її нічим не зачепити, тому що на найглибшому сутнісному рівні вона всередині вас лише зростає.
Ви починаєте з мовленнєвого ментального самозвільнення — це зачатки вашої сватантрії. Потім за допомогою споглядання ви можете практикувати самозвільнення — це також зростає сватантрія-шакті.
Потім завдяки спогляданню у вас розкривається простір усвідомленості й формується тонке бачення, що не залежить ні від чого, виникає вайраг’я і здатність відокремлювати свій простір свободи від умов сансарного буття.
Свобода садху і мирська впевненість
Істинний садху — надзвичайно вільна істота, ніколи не скута. Дуже вільна й дуже впевнена істота, але ця свобода не егоїстична і не самовпевнена, не в его. Впевненість і свобода садху — вона в Богові й від розуміння божественної волі та поєднання з нею.
У світі є достатня кількість владних, багатих, упевнених, дуже впевнено почуваються мирських людей — бізнесмени, політики, зірки, майстри своєї справи. Вони дуже впевнено почуваються, за ними сила. Це люди сили, ви поспілкуєтеся з ними — ви відчуєте, як аура владності, аура легкості, аура розкутості, аура гри, аура свободи або аура глибокого бачення йде від них. Досить багато таких людей, усі вони дуже творчі, усі дуже глибокі й дуже сильні, але це не свобода садху. Там, якщо ви трохи копнете глибше — там така сила его (ахамкара), тобто все це зроблено за рахунок ахамкари.
Істинна природа свободи садху
Свобода садху випливає з іншого — з розуміння близькості Бога, самовіддачі Богові, підпорядкування себе божественній волі та проведення божественної волі через самого себе. Садху — це найвільніша істота на планеті, вище за нього тільки сиддхи. Сиддхи — це найпіднесеніші серед людей.
Свобода садху полягає в тому, що він розібрався з внутрішньою сватантрією, підкорив свою волю Богові, віддав Богові себе. Садху може бути вільним у будь-яких ситуаціях і в будь-яких умовах.
Зазвичай усі ми почуваємося іноді вільно, іноді скуто. Наприклад, живемо в кімнаті самі — вільні, підселили іншу людину — вже скуті, третя взагалі створює дискомфорт. Поки наші справи йдуть добре — ми почуваємося на коні, все пішло не так — уже розум стиснувся.
Садху почувається завжди вільно в будь-якій компанії, за будь-яких умов, у будь-якому місці, у будь-який час, за будь-яких обставин. Він має єдиний «смак» щодо свободи.
Єдиний смак свободи
Задовольняються його почуття, бажання чи не задовольняються — він почувається легко й вільно. Він почувається вільно зі старшими, молодшими й рівними.
Мирська людина почувається з тими, хто нижчий, вільно. Наприклад, усі люди люблять тварин, тому що з тваринами людина дуже вільно почувається — тварини дурні, людина може проявити бхаву покровительства, великодушності.
З рівними у людей уже виникають напруження — як із тваринами не вийде, тому що вони рівні тобі, і тут виникають «моя перевага — твоя, моя воля — твоя», уже починаються незрозумілі речі.
З тими, хто вищий, сильніший, мудріший і старший — там узагалі свідомість стискається, все дуже обережно, взагалі незрозуміло, що тут, діє санкоча-шакті.
Це різні рівні сватантрії: з тваринами або комахами, з тими, хто нижчий, людина як Бхагаван може, Ішварою може почуватися. З рівними вже як суперник іноді, з тими, хто вищий, він сам стає — анава-мала працює, сам як мураха, особливо якщо сильного. Перед богами: «Хто ти там такий узагалі?» — божество з’явилося, і ти ніхто, комашка.
Це різні рівні сватантрії — вона стискається, діє санкоча-шакті, або вона може розширюватися. Коли йогін реалізує внутрішню сватантрія-шакті, він стає вільним з усіма однаково. Він може побачити божество, може побачити мураху — він не покине своєї вільної природи.
Він розуміє ієрархію всесвіту: кому треба — він виражає знаки уваги й поваги, кому треба — він покровительствує, з ким треба — дружить і спілкується як із рівним. Але його сватантрія-шакті не стискається, вона завжди розкрита, розширена, і його внутрішня свобода не втрачається.
Тому говориться, що садху не покине природного стану, навіть коли побачить тисячі богів, і він не злякається, навіть коли побачить тисячі мар, що прийшли, щоб його забрати. Він не радіє раю й не боїться пекла, тому що його сватантрія (внутрішня енергія свободи) ніколи не втрачається й не стискається.
Самарасья (єдиний «смак») означає, що ми ніде й ніколи не втрачаємо власної свободи, тому що ми поєднані з божественною волею.
Абгаса-вада
З погляду творчої активності вищої реальності ця філософська доктрина відома як сватантрія-вада, але з погляду її прояву вона відома під назвою абгаса-вада.
Абгаса-вада — це друге важливе вчення для філософії шиваїзму, яке пояснює, як проявляється світобудова, який механізм її прояву.
У вищій реальності все проявлюване різноманіття речей перебуває в досконалій єдності як недиференційоване змішання так само, як строкатий хвіст павича з усім його чудовим багатобарвним убранством перебуває в стані недиференційованого змішання в плазмі павичевого яйця. Принцип, що лежить в основі будь-якого прояву, — чит, або чиста універсальна свідомість.
Природа творіння в шиваїзмі
З погляду шиваїзму процес творіння всесвіту, проявлення будь-чого — це не створення чогось нового з нічого. Це проявлення зсередини божественної свідомості того, що вже в ній існувало.
Наприклад, створені зорі й планети, зародилося життя, цивілізація, людство, війни, політика, культура. Це означає, що все це вже існувало всередині божественної свідомості, але в згорнутому стані. Це не щось, що створилося — ось його не було, і раптом воно звідкись з’явилося. Насправді все це вже було всередині божественної свідомості — воно лише проявляється, рухаючись уперед згідно з планом ніяти.
У «Йога-Васіштсі» Васіштха говорить Рамі: «Рамо, було ось так-то й ось так-то, уже не вперше ти ставиш мені ці запитання і вже не вперше ми з тобою зустрічаємося». І не вперше Крішна пояснює Арджуні на полі битви Курукшетра, що відбувається. Уже багато разів ці цикли відбувалися, і все це вже розгорталося. Світ згортається і розгортається, але при цьому він не перестає існувати всередині божественної свідомості — лише окремі від нього гілки підкреслюються або активуються.
Визначення абгаси
Світ вічно змінних подоб є лише вираженням чит, або санвід. Усе, що проявляється в тій чи іншій формі — чи то об’єкт, чи суб’єкт, чи знання, чи органи пізнання, чи чуттів — усе, що так чи інакше існує, є лише абгаса — прояв універсальної свідомості.
Слово абгаса = а, тобто ішат (санкочена); брасах = брасанам або пракашана. Таким чином, абгаса означає прояв або явище в обмеженій формі. Будь-якому виду прояву властиві ті чи інші обмеження. Кожна супутня річ являє собою відокремлену конфігурацію абгаси.
«Так само, як на чистій поверхні дзеркала проявляються різні види міста, села і так далі, на вигляд наче відмінні одне від одного і від самого дзеркала, хоча насправді вони не є чимось відмінним від самого дзеркала, точно так само світ, будучи не відмінним від чистої свідомості Парамашиви, проявляється як наповнений відмінностями як між його численними об’єктами, так і як відмінний від універсальної свідомості».
Теорія дзеркала
Отже, абгаса — це теорія проявлення світу як відображення в дзеркалі. Чит (чиста свідомість) — це поверхня дзеркала. У дзеркалі можна відобразити зорі, дім, людину — це все відображення на поверхні дзеркала.
У цього дзеркала як чит є певні особливості. Наприклад, якщо в дзеркалі відобразиться одна людина чи один предмет, або мільйон, або мільярд — чи заплямується дзеркало, чи впаде його відображальна здатність? Очевидно, що ні, що дзеркалу байдуже, скільки об’єктів відображати.
Наприклад, якщо в дзеркалі відобразиться Будда, божество, потім людина, потім свиня, нечиста тварина або собака — чи заплямується дзеркало, чи втратить свою здатність відображати, чи якось забарвиться, чи ні? Очевидно, що ні. Усі відображення для дзеркала нереальні й жодним чином не впливають на його здатність відображати, на його сутнісні характеристики.
Більше того, з точки зору дзеркала всі відображення нереальні, вони виникають, не покидаючи самого дзеркала. За всіма відображеннями немає нічого реального і нічого сутнісного. У межах цього прикладу реальною є лише здатність дзеркала відображати і саме дзеркало. Воно є чарівним феноменом, що породжує всі ці відображення, також воно може згорнути всі ці відображення, відображення можуть зникнути, але саме дзеркало як було, так і залишилося.
Іншими словами, у межах цього прикладу дзеркало важливіше, ніж об’єкти, що відображаються в ньому, воно є джерелом, яке породжує ці об’єкти в межах цього прикладу. Для нас дуже важливо зрозуміти різницю між дзеркалом і відображенням. Дзеркало — це чит (чиста свідомість) Шиви, а отже, і наша свідомість, відображення — це всі зовнішні проявлені феномени. Дзеркало — це простір чистого усвідомлення, а відображення — це всі об’єкти матеріального світу, які виникають усередині нього.
Практичне застосування вчення
Ми всі звертаємо увагу на відображення, але ми постійно забуваємо принцип дзеркала, забуваємо дивитися на дзеркало, тому ми втрачаємо з поля зору, як усе влаштовано насправді.
Наприклад, ми бачимо: це стіна, це мурті Шиви, це брахмачарі, це стеля, це світильник — ми бачимо відображення, ми маємо справу з відображеннями. Або музика — це бхаджан, це слова, це концепція, це образ у тонкому тілі — це все відображення.
Коли ми розпізнаємо принцип чит — ми розпізнаємо чисте усвідомлення. Тоді це стіна, але ця стіна — за нею є тонкий простір-свідомість, спостерігач бачить це, і він єдиний із ним. Це людина, але я сприймаю її як спостерігач, як не відмінну від спостерігача, і сприймаю простір. Це музика, але я сприймаю її як свідкуюче усвідомлення і як простір, на тлі якого розгортається музика.
Коли ми перебуваємо в дзеркалі — ми перебуваємо в джерелі всіх речей. Ми бачимо чисту свідомість як простір, джерело всіх явищ, нероздільних від дзеркала. Коли ми забуваємо розпізнавати дзеркало, ми заплутуємося в об’єктах, у відображеннях, ми блукаємо в лабіринтах відображень.
Усі живі істоти в сансарі заплуталися в лабіринтах відображень, вони заплуталися в міражах, тому що не розпізнають дзеркало. Вівека як у веданті, так і в шиваїзмі полягає в тому, щоб зрозуміти різницю між дзеркалом і відображеннями та зрозуміти ілюзорну природу відображень. У межах цього прикладу всі відображення всередині дзеркала ілюзорні, вони несуттєві, у певному сенсі вони порожні. Вони є лише властивістю відбивної поверхні дзеркала, його здатністю відображати, а джерелом усього є саме дзеркало.
Керування реальністю через розуміння дзеркала
Наприклад, якщо ми захочемо змінити положення об’єкта всередині дзеркала, то ми не зможемо цього робити, хіба що зовні щось змінимо. Наприклад, є такі об’єкти, положення яких змінити неможливо — припустімо, сонце або зорі не переставити, тож ми не можемо вплинути на об’єкти всередині дзеркала, ніяк не можемо їх змінити. Але якщо ми увійшли в стан дзеркала, наприклад тримаємо дзеркало в руках, тобто дзеркало з нами єдине, то ми можемо спокійно змінювати положення, можемо впливати на них, обертаючи дзеркало.
Так само, коли ми стаємо ближчими до розуміння чит (чистого усвідомлення), керування власною навколишньою реальністю також стає ближчим до нас, воно ніби потрапляє нам до рук.
Розпізнавати дзеркало означає перебувати в знанні, у спогляданні, у погляді. Не розпізнавати його й бачити лише об’єкти та прив’язуватися до них означає заплутуватися у відображеннях. Це слід засвоїти й у повсякденному житті — ми завжди повинні ставити собі питання: «Це дзеркало чи відображення? Чи заплутався я у відображеннях, чи я усвідомлюю дзеркало?»
Якщо я усвідомлюю дзеркало, то відображення не такі важливі й вони не так впливають на мою свідомість. Я їх враховую, але вони більше не сковують мене. Найголовніше наше завдання — щоб відображення нас не заплутували, не сковували, щоб ми завжди бачили цю чудесну поверхню дзеркала. Коли ми бачимо цю чудесну поверхню дзеркала, ми можемо досліджувати його природу, і ця природа є Брахман. Уся мудрість, уся сила приходить із розуміння якостей цього дзеркала. Це і є учення абхаса-вада.
Філософське обґрунтування абхаса
«Абхаса пояснюються за аналогією з відображенням у дзеркалі. Хоча відображення в дзеркалі, проявляючись як щось інше, ніж саме дзеркало, водночас жодним чином нічим іншим, ніж саме дзеркало, не є; так само абхаса, будучи невіддільною від Шиви, проявляється як щось відмінне від нього. Так само, як відображення села, дерева, річки в дзеркалі постають як щось відмінне від самого дзеркала, але при цьому, строго кажучи, нічим, окрім самого дзеркала, не є, точно так само світ, що відображається в універсальній свідомості, нічим не відрізняється від останньої».
Здається, що об’єкти відмінні від дзеркала — об’єкти всередині дзеркала. Ми не говоримо про об’єкти зовні, ми розглядаємо лише приклад, пов’язаний із поверхнею дзеркала, але насправді ці об’єкти нічим від дзеркала не відрізняються. Більше того, вони є дзеркалом, вони просто проявляють відбивну здатність дзеркала.
Цей приклад важливо зрозуміти й застосувати до нашого духовного життя. Ми бачимо об’єкти, але ці об’єкти не відрізняються від первісної свідомості, вони вказують на цю первісну свідомість дзеркала. По суті, вони не є чимось самим собою, вони є цією первісною свідомістю.
Практичне розпізнавання єдності
Тобто ви йдете, наприклад, на севу, на третю ділянку, зустрічаєте брахмачарі — ви думаєте, що це брахмачарі, а це дзеркало чистого усвідомлення, не відмінне від чистої свідомості. Ви зустрічаєтеся з цим усвідомленням, але не впізнаєте.
Ви робили севу на третій ділянці, а потім пішли на кухню, зустрічаєтеся з прасадом і з іншими людьми — думаєте, це прасад, це інші люди, а насправді це те саме відображення дзеркала чистого усвідомлення. Ви зустрічаєтеся з чистим усвідомленням, але його не впізнаєте.
У дзеркалі бувають різні відображення: чисті-нечисті, добрі-погані, те, що вам подобається, не подобається — ви знову з ними зустрічаєтеся, але ви їх не впізнаєте. Ви звертаєте увагу на їхній колір, конфігурацію та інше, але якщо ви не бачите дзеркала, то ви не впізнаєте, що це те саме чисте усвідомлення.
У той момент, коли відроджується вівека і ви починаєте впізнавати за всім чисте усвідомлення, ви смієтеся. Для вас більше неважливі кольори, неважливі слова, неважливі імена, неважливі форми — для вас важливе дзеркало чистого усвідомлення. Ви його розпізнаєте, і вас більше не вводять в оману, а всі ці кольори, імена й форми не введуть вас в оману й більше не обдурять. Так поступово приходить єдиний «смак».
Досягнення єдиного «смаку»
Єдиний «смак» означає: у вас з’являється потяг розпізнавати свідомість, у вас з’являється мудрість, що свідомість можна розпізнати за всім, і ви починаєте звертати увагу на божественну свідомість, а не на ті відображення, які вона породжує.
Так, божественна свідомість породжує феномени (відображення), але це гра. Це гра порожня, вона ілюзорна, і набагато важливіше пізнати саму божественну свідомість, ніж її феномени. Ви починаєте звертати увагу на саму божественну свідомість і вже менше звертати увагу на феномени. Тоді й феномени починають потроху підкорятися вам.
Раніше, коли ви цього не розуміли, життя було заплутаним і складним у тому сенсі, що ви перебували в замішанні, бо це було окремо від цієї свідомості. Коли ви почали розпізнавати дзеркало, феномени поступово впорядковуються у вашому житті. Життя очищується аж до того, що воно стає мандалою чистого усвідомлення, нероздільною зі свідомістю, тому що ви зрозуміли принцип дзеркала.
Єдиний «смак» означає завжди й усюди впізнавати чисту божественну свідомість, не зачаровуватися відображеннями, не надавати їм значення.
Обмеження аналогії з дзеркалом
«В аналогії з дзеркалом, однак, необхідно вказати на два моменти, що роблять її неповною. По-перше, у випадку з дзеркалом існує певний об’єкт, який відображається в дзеркалі, тоді як у Махешвари, або універсальної свідомості, відображається лише власна ідеація. У випадку з дзеркалом існує зовнішнє джерело світла, завдяки якому відображення взагалі стає можливим, а в ситуації з універсальною свідомістю є лише її власне світло — світло всіх світел, і жодного зовнішнього джерела світла тут не потрібно».
Цей фізичний приклад має свої обмеження, тому що це фізичний приклад, і тут ідеться про це, але на рівні Шиви цих обмежень немає. Шива сяє своїм власним світлом, і він не відображає якісь зовнішні предмети, він відображає свої власні енергії.
«По-друге, дзеркало є об’єктом, не наділеним свідомістю, унаслідок чого воно нічого не знає про відображення, що проявляються на ньому, тоді як універсальна свідомість знає про свою власну ідеацію, яка проявляється в ній».
Отже, істинна свідомість Шиви — це самосвідоме дзеркало, що знає все про ті відображення, які в ньому відбуваються, наділене власним світлом і не відображає жодних зовнішніх об’єктів, а відображає власні енергії. Коли ми розуміємо обмеження матеріального прикладу і те, що чиста свідомість не має цих матеріальних обмежень, ми можемо повною мірою застосовувати вчення абхаса-вади.
«Абхаса є нічим іншим, як ідеаціями універсальної свідомості, що проявляються як зовнішні об’єкти щодо емпіричного суб’єкта. "Так само, як усе розмаїття об’єктів проявляється в дзеркалі, так і цілий всесвіт проявляється у свідомості, або самості. Однак свідомість, завдяки своїй вімарші, або силі самосвідомості, знає світ, на відміну від дзеркала, яке не знає об’єктів, що в ньому відображаються"».
«Усі абхаса виникають немов хвилі на поверхні моря універсальної свідомості, і так само, як море нічого не набуває при виникненні хвиль і не зазнає жодної шкоди при їх зникненні, універсальна свідомість нічого не набуває і не втрачає при виникненні та зникненні абхаса. Абхаса з’являються і зникають, але свідомість, що лежить в їхній основі, залишається незмінною. Усі абхаса є нічим іншим, як зовнішньою проєкцією ідеації божественного».
Божественне творення через волю
«Божественне Буття, чия сутність є чит (універсальна свідомість), змушує всю множину прихованих у ньому об’єктів проявитися назовні однією лише власною волею, без будь-якого зовнішнього матеріалу, так само як йогін змушує свої внутрішні образи проявлятися назовні однією лише власною волею».
Принцип абхаса-вади відкриває нам секрет матеріального творення всесвіту і секрет власної творчості, секрет прояву сіддхі та секрет управління реальністю. Ми розуміємо, що в глибині нас є ця ж сама глибинна божественна свідомість, яка, подібно до дзеркала, чудесним чином проявляє всі об’єкти. Тоді ми починаємо ставитися до причинно-наслідкових зв’язків, до матеріалізації явищ інакше. Ми починаємо розуміти, що головним фактором, який матеріалізує всі явища у всесвіті з точки зору як Шиви, так і індивідуума, є воля, а воля спрямовується увагою. Ми розуміємо, що свідомість може керувати реальністю, свідомість може створити будь-яку подію, матеріалізувати будь-який об’єкт.
Наприклад, якщо ви володієте силою волі, ви навіть можете матеріалізувати людину із заданими якостями й характеристиками, навіть із заданим минулим, але, щоправда, при цьому вам доведеться взяти за неї відповідальність як її творцю. Якщо ваша свідомість розвинена, ви можете проявити будь-який причинно-наслідковий зв’язок, будь-яку подію, ви можете з порожнечі проявити будь-яке своє бажання, якщо у вас достатньо сили, концентрації, достатньо світла заслуг і тамас не заважає цьому. У цьому сенсі природа Ума являє собою такий чарівний тривимірний 3D-принтер — задавши йому програму у вигляді санкальпи, можна роздрукувати все що завгодно.
Пробудження творчих сил і санкальпа-відья
Коли ви розумієте цей принцип, ваші творчі сили починають розкриватися й розквітати, і ви починаєте розуміти парасаттарка-логіку, вчення Васіштхи, творіння і створення всесвіту. У вас відкривається здатність до санкальпа-сіддхі, і санкальпа-відья починає всередині вас пробуджуватися — мистецтво проявляти наміри силою волі.
Ви починаєте розуміти, як із порожнечі збираються енергії й матеріалізують ту чи іншу ситуацію, як із варіантів подій, із віяла подій у всесвіті виокремлюється потрібна подія, потрібні зв’язки, стосунки й матеріалізуються в цьому світі. Раптово ви починаєте розуміти твердження з «Йога-Васіштхи» та інших текстів: «Про що ти думаєш — те й проявляється. Чим ти думаєш — тим і стаєш. Де б і що б у свідомості у всесвіті не замислило — там тоді, те й проявляється». Усі ці речі починають ставати для вас зрозумілими. Секрет виконання бажань стає для вас зрозумілим.
Мирське застосування принципів творення
Є такий американський фільм «Секрет», дуже відомий, і там учені, квантові фізики, бізнесмени розповідають, що вчені проводили дослідження, збирали статистику, як виконуються їхні бажання, що якщо ти щось задумав, якщо в тебе є мрія і ти з великою силою її дотримуєшся — рано чи пізно вона здійсниться й матеріалізується.
Американці — народ підприємливий, вони відразу почали використовувати це для збагачення, для матеріалізації своїх мирських бажань. Вони почали проводити коуч-семінари, і з’явилося багато тренерів, креативна візуалізація, як досягати цілей, тобто принцип «думай і багатій» — це відома книга, мільярдери почали писати книги на цю тему. Почалася експлуатація цього принципу.
Є такий голлівудський актор мирський Джим Керрі, дуже відомий, і він розповідав, як візуалізував у 21 рік себе як мільярдера. Візуалізував чек на 10 мільйонів доларів, і він його візуалізував цілий рік, і врешті він отримав цей чек, і став успішним завдяки цьому. Тобто люди відчули силу, втратили страх перед сансарою, зрозуміли: «Я можу творити реальність, я Бог. Усе, життя вдалося». Почали експлуатувати цю здатність просто заради збагачення, здобуття влади, впливу, грошей, багатства. Це приклад того, як навіть невеликі знання змінюють навіть життя мирських людей.
Зріле ставлення садху до творчої сили
З точки зору садху це таке не дуже зріле ставлення до мудрості, до розуміння того, що твоя свідомість може творити реальність, що набагато краще не витрачати заслуги своєї свідомості на матеріалізацію мирських бажань, а набагато краще матеріалізувати щось справді варте. Садху теж не проти матеріалізувати що-небудь, наприклад, тіло божественної мудрості, ілюзорне тіло, стан звільнення, просвітлення, тобто його матеріалізація належить до набагато більш вічних, божественних і безсмертних сфер.
Практично те, що ми робимо, — це, використовуючи знання абхаса-вада, ми проявляємо той варіант реальності, той варіант всесвіту, де ми звільнені, просвітлені й наділені благими якостями, але для цього треба дуже багато займатися креативною візуалізацією, наприклад йогою ілюзорного тіла.
Креативна візуалізація — це світський термін, але йога ілюзорного тіла була мільйони тисяч років тому ще до тих людей, до їхнього мирського знання. Усе це і є правильне застосування іччха-шакті, коли нам відомий цей процес — санкальпа-відья.
Універсальність принципу творення волею
Є безліч людей, які бажають керувати реальністю, коли вони торкнулися цього знання, зрозуміли його, але питання в тому, що ми хочемо матеріалізувати, яку реальність ми хочемо проявити. Є безліч чаклунів, магів, які використовують, оперують — це властивість загальна. Це не є лише шиваїзм чи адвайта — це загальна властивість всесвіту. Абхаса-вада описує цю грань світобудови, і щойно ми наближаємося до розуміння цього, що світ є свідомість, де б що б вона не задумала — там те й проявляється, і свідомість спрямовується волею та увагою, воля й увага генерують спанду в тонких божественних сферах, а спанда, уособлювана барабанщиком Шиви, починає створювати нові причини-наслідки, породжує нові вібрації, і вони неминуче матеріалізуються.
При цьому матеріалізація волі відбувається суворо відповідно до сили волі особи, яка задумала, а якщо матеріалізації немає, значить воля була слабка і попередня воля у вигляді тенденцій, самскар і васан була сильнішою, і вона не була перебита. Про це говорить Даттатрея в «Трипура Рахасьї», тобто це загальні принципи, коли люди проникають — вони починають цим користуватися.
Вища мета садху — становлення Богом-творцем
Що прагне матеріалізувати садху? Про це є десята глава «Йога-Васіштхи», історія про десятьох братів Інду. Садху прагне проявити цю волю і цей принцип так, щоб самому стати Богом-творцем, який створив новий всесвіт. Так само, як десять братів Інду десять тисяч років творили тапасью і врешті-решт кожен із них став Брахмою-творцем, створивши власний всесвіт.
Цей процес сотворення власного всесвіту є розкриттям повного божественного потенціалу всіх п’яти шакті — чіт-шакті, ананда-шакті, джняна-шакті, іччха-шакті та крійя-шакті й набуттям здатності до панчакрітьї. Так само як Шива творить, підтримує, руйнує, приховує, проявляє божественне, так і садху розкриває весь свій потенціал творення, рухаючись у цьому напрямку — це і є стадія шістнадцять кала. Даттатрея Шріпада Валлабхачар’я в цьому аспекті як аватар володів таким безмежним потенціалом творення. Це наше майбутнє — це те, як ми застосовуємо цей принцип.
Природа божественного творення
«Божественне буття творить не так, як це робить гончар, що ліпить горщики з глини. Срішті означає просто проявлення назовні того, що міститься всередині. Божественне не потребує для цього жодного зовнішнього матеріалу. Усе це звершується просто його волею. Речі, ідентичні зі знанням, або джняною божественного буття, проявляються завдяки його волі у вигляді джнея, або об’єктів, речі, ідентичні з його самістю, або «я», проявляються як «це», або всесвіт».
Один учень із Москви розповідав, як він застосовував парасаттарка-логіку. Йому дуже потрібні були гроші, і він медитував із великою силою, вірою. До вечора він знайшов п’ять тисяч рублів купюрами десь під лавкою. Він із великим захватом розповідав, що вчення працює. Це побутове застосування санкальпа-відьї, вчення абхаса-вада.
Однак по суті, ми повинні зрозуміти цей механізм, цей універсальний космічний механізм, коли наш намір, створюючи щось ізсередини, проявляє це зовні. Це принцип, за яким твориться всесвіт Шиви.
Підпорядкування волі божественному началу
У міру того як наша воля зростає, ми можемо домагатися матеріалізації цієї волі, але ми повинні зрозуміти, куди спрямована наша воля, що ми хочемо матеріалізувати, і тут ми говоримо: «Наша воля повинна бути підпорядкована Шиві». Якщо ми хочемо матеріалізовувати маленькі об’єкти — це необов’язково. Маленькі об’єкти можуть бути матеріалізовані, проявлені навіть з его, наприклад невеликі гроші, невеликий успіх, невелика слава, невеликі якості.
Коли йдеться про осягнення глобальних речей, тут обов’язково має діяти принцип самовіддачі. Усе це робиться не силою его, а силою божественної милості. Були в історії ті, хто спирався на ахамкару — Равана, Хіраньякашипу, хто хотів зробити его новим Бхагаваном, але врешті-решт вони зазнали невдачі.
«Щодо емпіричних суб’єктів вони проявляються як щось зовнішнє для них. Те, що проявляється у вигляді суб’єктів і об’єктів, є самою універсальною свідомістю. Таким чином, це проявлення не можна назвати хибним. Це проявлення не відрізняється від повноти чи досконалості універсальної свідомості. Ця філософія сватантрія-вада протиставляється віварта-вада, абхаса-вада — парінама-вада».
