Текст Рамалінги Свамігала «Світло Вищої Милості»:
«Світло Вищої Милості являє собою чудесний храм мудрості, що перевершує великий простір первісного звуку.
Світло Вищої Милості проявляє простір мудрості, поза порожнечею веданти; переживається вище стану тур’я.
Світло Вищої Милості являє собою унікальний простір мудрості, сповнений безмежної радості, поза концепціями чистого мислення».
Рамалінга говорить, що Світло Вищої Милості перевершує простір первісного звуку.
Споконвічний простір має здатність до випромінювання, може маніфестуватися. Ця маніфестація описується як звук, світло і промені (нада, бінду і кала). Звук, світло і промені є основою всього проявленого творіння. Вони особливо важливі для нас у практиці на вищих стадіях.
Світло і промені досліджуються в джйоті-йозі. Звук досліджується в нада-йозі. Існує навіть ціла філософія, яка називається «наданта». Це філософія звуку. Однак Рамалінга пише, що це Світло Вищої Милості перевершує простір звуку, оскільки за межами всіх звуків існує первісний чистий простір усвідомленості. Також він говорить, що Світло Вищої Милості перевершує порожнечу веданти, порожнісний аспект Абсолюту, Брахмаджйоті.
Коли йдеться про даршан Світла Вищої Милості, ми говоримо, що це не лише порожнісний аспект, це також аспект проявленого, тому він перевершує просто порожнечу, прийняту в адвайта-веданті. Це порожнеча, яка може маніфестуватися через форми.
«Світло Вищої Милості панує над первісним планом свідомості – найвищим простором чистого знання.
Світло Вищої Милості являє собою священний храм мудрості – простір, поза обмеженнями природи.
Світло Вищої Милості являє собою первісний храм святості, унікальний простір буття, свідомості й блаженства.
Світло Вищої Милості сяє в просторі творчості безсмертного достатку.
Світло Вищої Милості являє собою внутрішній храм священних писань – простір, що утверджує причину і наслідок.
Світло Вищої Милості являє собою священний храм мудрості – простір, проголошуваний священними текстами як єдине і множинне».
Умови розкриття милості
Коли ця милість торкається людини? Коли дзеркало ума розкрите завдяки невпинному й уважному пильнуванню до чистої свідомості за межами думок. Багато людей, особливо ті, що читають Шрі Ауробіндо, люблять розмірковувати про низхідну силу. Проте про низхідну силу може йтися лише тоді, коли дзеркало ума поза концепціями розкрите завдяки плеканню споглядання, коли відкинуто зусилля і концепцію про медитувальника, коли споглядання триває без зусиль. Тоді це світло починає розкриватися як найтонша вібрація, яка насичує свідомість бхавою, змінює плин прани, вводить вітри в центральний канал.
Це світло існує завжди, але якщо свідомість двоїста й груба, вона не може на нього налаштуватися. Коли ж споглядання витончується, і ми виходимо на стадію беззусильності, це світло розуміється як всеосяжний, усеохопний простір, що входить у тіло йогіна через чакри. Тоді процес простої уважності й самовіддачі дозволяє цьому світлу знову й знову насичувати свідомість, трансмутувати прани. Така самовіддача з’являється з правильного споглядання, відпускання, розслаблення.
Рамалінга називає його простором творчості безсмертного достатку. Коли це світло торкається свідомості, воно проявляється в різноманітних формах і аспектах, у дуже складних, глибоких проявах. Такі складні глибокі прояви називають самбхогакайя, або тіло багатства.
Єдиний «смак» і його аспекти
На стадії беззусильного споглядання йогін, коли він бачить зовнішні об’єкти, отримує від них найпотужніший імпульс просвітлення. За кожним об’єктом він бачить сяйво, яке сходить у його тіло. Зазвичай кажуть, що єдиний «смак» означає, що внутрішній і зовнішній простір змішуються. Це так. Я вам скажу, що не може досягти просвітлення той, хто не має єдиного «смаку». Але якщо запитати, що таке єдиний «смак», то не кожен розуміє, що це.
Єдиний «смак» означає:
- Внутрішній і зовнішній простір змішані
- Усі речі та явища за природою сприймаються однаково
- Час (минуле, теперішнє і майбутнє) змішані й являють собою одне
- Йогін відчуває себе в тілах усіх живих істот, відчуває себе як всепроникну свідомість у деревах, у каменях, у зорях і планетах, наскільки вистачить сили його свідомості
- Йогін однаково сприймає це світло як у чистих речах, так і в нечистих, як у добрих, так і в поганих
Коли все бачиться однорідним, то це і є єдиний «смак».
Світло сина і світло матері
Світло Вищої Милості передує єдиному «смаку». Йому передує стадія беззусильного споглядання. Чому? Тому що має відбутися самотрансценденція. Щоб здобути єдиний «смак», потрібно позбутися хибного центру «я» і повністю відпустити його.
Тому відбувається приблизно такий процес. Спочатку завдяки беззусильному спогляданню йогін починає відчувати великий простір. Не обов’язково він бачить його як щось, він відчуває його своєю праною, споглядає своїм розумом. Поступово цей великий простір починає приходити як щось радше ззовні, а не зсередини, і це справді так.
Великий простір приходить ззовні, і це називається «світло матері», або велике світло. Усередині нас є «світло сина», або мале світло. Це світло сина ще незріле, це ділянка усвідомленості, яку ми отримали завдяки нашому тренуванню в спогляданні. Але світло матері — це величезне світло, це величезний простір чистоти й досконалості Абсолюту, який поза нами. Це, власне, сам Абсолют, якщо розглядати його окремо від нас.
Раніше ми були сліпі до світла матері, тому що в нас не було навіть власного світла сина. Але коли ми зародили світло сина, а наше споглядання при цьому триває пильно й безперервно, і для нас це апогей нашого стану, коли ми наче щосекунди йдемо по лезу бритви, намагаючись ні в якому разі його не втратити, тоді світло матері починає відкриватися нам і сходити на нас величезним потоком. І поступово зовнішній простір починає змішуватися з внутрішнім, світло сина зливається з материнським світлом.
Злиття в бардо і за життя
Повністю цей процес зазвичай завершується в момент бардо. У бардо, коли канали й елементи тіла не заважають, світло сина сяє яскраво, а світло матері розкривається в усій повноті та величі. І тоді кажуть, що свідомість йогіна зливається з цим світлом, упізнаючи його, тому що все життя він тренувався споглядати світло матері. Це подібно до того, як дитина стрибає на коліна матері. Не маючи ні надії, ні страху, він просто все відпускає і розслабляється, водночас утримуючи беззусильність і пильність у присутності. Він просто стрибає в цю безодню, у цю лавину світла, стаючи єдиним із ним, запалює свою свідомість до нескінченності, досягаючи остаточного просвітлення.
Хто не зумів зрозуміти цей принцип, не здобув світло сина і не може відпустити себе, той у бардо, найімовірніше, не зможе впізнати світло матері, а тому не зможе з ним злитися.
Якщо ж йогін глибоко споглядає, то він може сприймати це світло матері навіть за життя. Його внутрішній і зовнішній простір змішуються вже за життя, хоча ще й не повністю. Тоді кажуть, що він входить у стан єдиного «смаку». Це означає, що де б він не був, чим би не був зайнятий, він споглядає єдину Всевишню Сутність і більше її не втратить, що імена й форми більше не введуть його в оману.
Злиття внутрішнього й зовнішнього простору, синівського й материнського світла — це дхарма сиддхів. Хто пізнав цей процес, той пізнав усі дхарми, які існують на світі. Навіть Боги шанобливо до нього ставляться.
Всепроникна усвідомленість
Коли це відбувається, тоді у вас з’являється усвідомленість, яка тонша за думки. І якщо ви зрозуміли суть, то знаєте, що ця усвідомленість не сфокусована ніде: ні всередині, ні зовні, ні на диханні, ні на тілі, ні на якійсь точці в тілі чи поза ним. Це просто всепроникна усвідомленість.
Коли ви зрозуміли принцип всепроникної усвідомленості, яка тонша за думки, то певною мірою можете сказати, що трохи знаєте, що таке присутність, що таке самозвільнення оголеним усвідомленням.
Коли ви підтримуєте цю усвідомленість, бачачи зовнішній світ відкритими очима, але при цьому розслабляєтеся, відкидаєте зусилля й не даєте свідомості рухатися назовні, тоді поступово певна сила, що перевершує вас, у вигляді тонкої свідомості починає входити у вас. Вам потрібно ще більше розслабитися, ще більше відпустити себе й усвідомлювати ще тонше, і тоді у вас увійде ще більше. Те, що входить у вас, можна назвати прообразом Світла Вищої Милості, про яке говорив Рамалінга.
Змішування внутрішнього і зовнішнього
Що ж входить у вас, коли ви повністю відпустили себе, розслаблені, але пильні й усвідомлені? Насправді «входить» – це умовний термін. Ніщо не входить, а просто відбувається змішування. Ви бачите оголену чисту присутність, яка перебуває всюди за межами вашого тіла, а не лише всередині. І те, що ви бачите зовні, починає відчуватися як внутрішнє, тобто починає змішуватися з внутрішнім.
Коли внутрішнє змішується із зовнішнім, здається, ніби щось входить у вас. Це відбувається лише тоді, коли відкинуте саме зусилля, тому це й називають Вищою Милістю. Це існує завжди, однак невизнання існування центру, а також тенденції вашого розуму йти назовні, рухатися й фокусуватися на чомусь, не давали вам відчути це.
Але коли є пильність відпускання, розкритість і немає розуму, який виходить назовні, ви всюди споглядаєте лише одну Всевишню Сутність як всеосяжне усвідомлення, що пронизує всі об’єкти. Тоді це всеосяжне усвідомлення починає впізнаватися як внутрішнє й виникає відчуття, ніби щось входить у вас. І це відчуття святі називають Світлом Милості.
Воно буде входити доти, доки повністю не розсіє ідею «я» і не змішається з вашим внутрішнім світлом. Коли така ідея «я» зникає, це називають самотрансценденцією. Той, хто осягнув таємниці відпускання, розслаблення, беззусильного споглядання Світла Вищої Милості, – найкращий йог. Він перевершує йогів на шляху зусилля. Йому відкриваються такі таємниці, про які навіть неможливо мріяти на шляху зусилля.
Тоді йогін розуміє, що його головна практика – стежити за цією Всевишньою Сутністю й дозволяти їй дедалі більше проникати в себе. Щойно йогін відволікається, він втрачає її. Щойно він стискається, фокусується, він втрачає проникнення, змішування не відбувається.
