Коментар до тексту «Світло Найвищої Милості»
Як я й обіцяв, ми обговоримо з вами деякі шлоки з тексту Рамалінги Свамігала «Світло Найвищої Милості».
За моїми припущеннями, наш монастир йоги виник як результат пророцтва святого Рамалінги. Він говорив, що його місія в Індії не увінчалася успіхом, але десь далеко на півночі з’являться люди, які проповідуватимуть його вчення. Оскільки я не знаю іншої півночі й інших людей, які це роблять, я дійшов такого висновку, зіставивши пророцтва і власні видіння.
Пісня «Світло Найвищої Милості», глава 1 «Трансцендентна природа сяйва».
О Світло Найвищої Милості!
Світло Найвищої Милості – є небесним шляхом, великим океаном життя і сяйвом Всевишнього.
Світло Найвищої Милості, підносячись над усім знанням агам і вед, перевершує їх. Світло Найвищої Милості через знищення его виявляється як першооснова цього й інших світів.
Світло Найвищої Милості наповнює собою і перевершує як цей світ, так і інші, не зменшуючи сили свого впливу.
Світло Найвищої Милості є володарем великого простору за межами мови й розуму.
Рамалінга надзвичайно високий навіть серед святих сиддхів. Те, про що пише Рамалінга, надзвичайно високе.
Рамалінга здобув реалізацію, будучи дитиною. Він побачив у дзеркалі божество Картікею, отримавши від нього пряму передачу. Відтоді його розум був повністю просвітленим. Перебуваючи в спогляданні недвоїстого світла, до п’ятдесяти років він завершив свій шлях, повністю розчинивши своє фізичне тіло так, що воно не відкидало тіні. А в 1874 році він зник, розчинившись у спалаху фіолетового полум’я у своїй хатині.
Рамалінга – унікум навіть серед сиддхів. Це надзвичайно свята особистість, тому просто слухати його настанови – це вже одне з найбільших благословень. Зрозуміти його непросто. Коли ви слухаєте шлоки, вони можуть здатися просто вигадливою поезією. Однак те, про що говорить Рамалінга, є чимось позамежним. Це вищий пілотаж духовної практики.
Спалахи духу і швидкоплинні самадхі
З погляду інтелектуального розуміння вчення він говорить про другу стадію ануттара-тантри – прапатті (самовіддача), тобто самотрансценденцію. Коли ви розвиваєте принцип усвідомленості, ваша усвідомленість починає генерувати спалахи духу, спалахи ясності. Даттатрея в «Трипура рахасьї» описує їх як швидкоплинні самадхі.
Це моменти, коли понятійний розум паралізується, внаслідок чого на поверхню буквально на кілька секунд виходить ваше глибинне «Я», і тоді ви переживаєте дуже глибокий стан, найяскравіший спалах ясності. В ануттара-тантрі (зокрема в лайя-йозі), у кашмірському шиваїзмі таким спалахам духу приділяється дуже велика увага. Наприклад, «Вігьяна Бхайрава тантра» описує 112 способів отримання таких спалахів.
Традиційно існують певні моменти, коли такі спалахи трапляються. Навіть не практикуючи, ви можете виявити ці спалахи:
- у перший момент після пробудження, коли ще не орієнтуєтеся, де перебуваєте, коли ваш понятійний розум ще не працює;
- у перший момент перед засинанням;
- у момент, коли відбувається позіхання або чхання, і ваші прани частково входять у центральний канал;
- у момент шоку, переляку або стресу, коли розум вимикається, тому зсередини вас на поверхню виходить глибинна свідомість;
- у момент сприйняття парадоксальної концепції, коли майстер, наприклад, запитує учня: «Як звати дитину безплідної жінки?»
- у момент, коли ви потрапляєте в неадекватну ситуацію, що розходиться з вашими уявленнями, сенсорно непрогнозовану ситуацію;
- у момент, коли сприйняття переходить з однієї ситуації в іншу, тобто певний прикордонний стан (наприклад, коли ви зустрічаєтеся або прощаєтеся, коли відбувається рух або зміна пран, то якщо вловити цей момент і спробувати розтягнути його, це буде тим, що допомагає ввімкнути такий спалах);
- у момент відчуття сорому, коли понятійний розум паралізується моральними уявленнями (коли ви потрапляєте в незручну ситуацію, ваше его почувається стиснутим, але ваше глибинне «Я» у цей час може проявитися з великою силою);
- у момент, коли ви споглядаєте щось прекрасне, коли ваш дух захоплює (наприклад, коли ви слухаєте чудовий музичний твір);
- у момент, коли ви дивитеся в нескінченний простір.
Це приклади моментів, які генерують такі спалахи духу. Звичайні люди їх ігнорують, тому що їхня свідомість надто зайнята концептуальною діяльністю. Але практикуючий постійно живе в дуже пильному усвідомленні, тому постійно шукає ці спалахи, налаштовується й ловить їх. Він не дозволяє їм просто так зникати.
Для звичайної людини такі спалахи марні. Навіть якщо вона переживає швидкоплинне самадхі, її его швидко відновлює свою безперервність, тому медитативна свідомість зникає. Але практик може паралізувати свою понятійну свідомість, блокувати свій ум на деякий час за допомогою цих спалахів і виводити на перший план глибинну свідомість, інтуїтивний розум. Якщо він знає, як залишатися в ньому, споглядати й перебувати в продовженому спогляданні, то цей інтуїтивний розум виходить на перший план і бере керівництво. І тоді швидкоплинне самадхі, замість того щоб згасати, починає розвиватися і стає тривалим.
Розвиток безперервного споглядання
Пошук таких швидкоплинних самадхі, входження в них і продовження – це те, чим практик займається все своє життя, коли він відкрив природний стан. По суті, майстри тільки тим і займаються, що шукають такі спалахи й постійно їх генерують, увесь час посилюючи.
Коли таких спалахів накопичується багато і святий безперервно перебуває в спогляданні, то йому вже немає потреби якось спеціально їх шукати, оскільки вони самі природно проявляються. Його свідомість палає дуже яскраво, тому що його понятійний ум постійно розчиняється завдяки підтриманню божественної гордості або природній присутності в усвідомленості, і тоді на перший план виходить його інтуїтивна свідомість. І тоді такі спалахи починають приходити просто так. Якщо ви уважні, ви можете отримати такий спалах, просто дивлячись на квітку, просто побачивши собаку або дерево, почувши навіть мирську пісню, тому що ви на все дивитеся очима цієї інтуїтивної свідомості.
І, нарешті, у святого такі спалахи починають іти безперервно, один за одним, усе яскравіше й яскравіше, доки вони не стануть такою цілою лавиною, яка поширюється подібно до лісової пожежі, подібно до гігантської хвилі світла, коли учень виявляє себе у світі, що складається з безперервних таких спалахів. Це дуже грандіозний і величний стан.
І тоді учень бачить, що все навколо складається з цих спалахів, що Реальність буквально палає ними, що всесвіт є безмежним проявом цієї палаючої свідомості, а не є сансарою, ілюзією, що ілюзією були його уявлення. Вселенська сила починає сходити на нього без мудр, мантр, пранаям, зусиль, ритуалів, медитацій, просто завдяки його відкритості, ясності, самовіддачі та перебуванню в природному стані. Вона починає вливатися в нього мегатоннами, терабайтами. І він бачить, що це відбувається поза його волею. Коли святі кажуть: «Усе є Брахман», то це те саме. Тобто це стан, коли людина бачить Бога навіть у найдрібнішому прояві.
В апокрифічному Євангелії від Петра є такі слова: «Розрубай дерево – знайдеш Мене. Підніми камінь – там теж Я». Це Бог так говорить. Це приблизно такий стан. На цій стадії людина відкриває зошит і бачить Бога, дивиться у вікно – там теж Він, повертається й дивиться в очі сусідові або родичу – там теж Він. Нічого немає, крім Бога.
Стадія прапатті (самотрансценденція)
Це стадія, коли лавина спалахів безперервно сходить і витісняє всю відносну особистість. І йому залишається тільки безперервно в ній перебувати. Оскільки вона досягається без зусиль, її називають подібною до милості. Тобто це вже не твоє, а це подібне до царського дарунка. Ти навіть не очікував, що гідний такого, але це відбувається подібно до якогось безпричинного дарунка. І в лайя-йозі ця стадія називається прапатті, або самотрансценденція. Коли йогин дістався до неї, він стикається з цією низхідною силою, яка здається йому незбагненним дарунком Абсолюту. Йому треба просто віддатися їй, капітулювати перед нею й перебудувати свої цінності, щоб пізнати цю силу як своє «Я».
Рамалінга описує саме цю стадію беззусильної споглядальної присутності. Вона надзвичайно висока. Рамалінга ширяє настільки високо, що навіть не описує якісь початкові практики: яма, ніяма, принцип учитель-учень, медитація, зречення та інше. Він одразу дає цю стадію. Але щоб зрозуміти його, треба засвоїти, як високо ширяє Рамалінга.
Природа Світла Вищої Милості
Рамалінга говорить, що це Світло Вищої Милості – це і є великий океан життя. Це світло перевершує знання сутр, тантр, агам і вед, оскільки воно неконцептуальне. Усі знання пов’язані концепціями, але істинні знання — за межами слів. Рамалінга говорить, що це світло виявляється як першооснова, як фундаментальне Джерело всього. І крім нього нічого не існує. Зовнішній матеріальний всесвіт складається зі світла, він не що інше, як переплетення ниток, випромінювань цього світла. Особливо докладно ми це розглядаємо в розділі джьоті-йоги.
Світло виходить зсередини нашого тіла, з ділянки серця й очей, так само як виходить світло полум’я свічки, поміщеної всередину глиняної ляльки з порожніми очницями. Це сяйво виходить і проєктує те, що ми називаємо матеріальним світом. Але насправді те, що ми бачимо як зовнішній матеріальний світ, – це сяйво, властиве нашому тілу й енергії. Сяючи, наша енергія випромінює. Ці випромінювання проявляються як тонкі нитки. Коли ми сприймаємо в подвійності, переплетення цих ниток здаються нам матеріальними предметами. Але насправді все це – випромінювання безмежного єдиного світла.
На високій стадії практики йогін бачить світло, яке виходить із міжбрів’я та з центру грудей. Це світло проявляється як бінду (сфери світла), тиглі, свастики, знаки Ом, божества, чисті видіння. Ці видіння йогіни бачать наяву паралельно з баченням звичайних предметів. Це одна з фаз у джьоті-йозі, коли відбувається виникнення видінь.
Джьоті-йога дозволяє нам буквально бачити світло тонко-матеріальним зором.
Простір за межами мовлення й розуму
Світло Вищої Милості є володарем великого простору за межами мовлення й розуму.
В основі всього лежить простір, наповнений світлом. Якщо говорити про форму Бога, яка нам близька, то це Абсолют у формі простору.
Оскільки в лайя-йозі велике значення надається спогляданню простору, неба, то іноді практиків ануттара-тантри називають небопоклонниками. Безформний простір – це єдиний образ Бога, який нас задовольняє.
Але насправді первісна Основа, природа Ума, ще глибша, ніж простір. Простір – це найтонший з елементів, порівняно із землею, водою, вогнем або вітром у ньому найменше грубих таттв, тому в ньому найменше ілюзій, майї. Однак навіть простір – це похідна свідомості, тому первісна основа лежить ще глибше простору.
Глава друга. «Той, хто дарує Благословення»
Світло Вищої Милості дарувало мені прагнення, проникливість, сяюче тіло і процвітання.
Світло Вищої Милості переправило мене через темний океан нескінченних народжень і позбавило страждань.
Світло Вищої Милості підняло мене на недосяжну висоту і показало мені нижчі шляхи релігій, що знаходяться біля підніжжя.
Світло Вищої Милості розвіяло всі мої сумніви й хибні уявлення, а також очистило тілесну систему від надлишку флегматичності.
Споглядання за межами концепцій
Коли ми займаємося практикою споглядання, ми говоримо, що наш ум має бути встановлений у точці за межами концепцій, у стані простору. Ця точка за межами концепцій не означає, що ми відкидаємо думки. Думки можуть з’являтися й виникати, однак наш ум перебуває глибше – у позамисленому. Коли ми без фіксації підтримуємо свідомість у такій точці, то кажуть, що ми практикуємо шлях споглядання, шлях самозвільнення. Божественна гордість – це одна з ліній такої практики. Якщо ми не зрозуміли, де нам потрібно тримати ум, то в такому разі кажуть, що ми ще не оволоділи спогляданням. Споглядати – це означає підтримувати ум у позамисленому стані, не фокусуючи його ні на чому.
Коли ми підтримуємо такий позамислений стан при прояві думок або дій, то всі наші думки чи дії самозвільняються, і тоді ми поступово з’єднуємося з Ясним Світлом. Ясне Світло – це сутнісна першооснова буття всього всесвіту і нашого «Я». Саме це світло, подібне до милості, звільняє від кола народження і смерті.
Рамалінга говорить: «Світло Вищої Милості розсіяло мої сумніви й хибні уявлення».
Поки ми не виявили цей світлоносний, неконцептуальний, парадоксальний простір, у нас багато сумнівів, багато хибних уявлень. Нас можуть бентежити якісь концепції, ми можемо побачити щось і не знати, як до цього ставитися, ми можемо мучитися з різних приводів, вірити в одне і не вірити в інше — це все результат діяльності понятійного розуму, який вводить нас в оману.
Але коли ми відкриваємо цей неконцептуальний простір усвідомленості, то зникають наші сумніви й хибні уявлення. Ми починаємо бачити реальність у її таковості, тобто такою, якою вона є.
Містичне тепло (шуддгі-ушанам)
Рамалінга говорить: «Це Світло очистило моє тіло від надлишку флегматичності».
Що це означає? У йозі є поняття містичного жару, або священного тепла (шуддгі-ушанам). У шести йогах Наропи в школах тибетського буддизму є йога, яка називається йога-туммо (йога тепла). Її адепти свідомо розпалюють внутрішній вогонь так, що можуть висушувати на своїй спині до кількох простирадл за ніч. Вони цілий рік ходять у легкому бавовняному одязі. Їхній внутрішній вогонь справді дуже сильний, тому їм немає потреби одягатися. Серед монахів їхнього ордену навіть є правило: не носити нічого, крім бавовняного одягу, навіть у суворі морози. Вони генерують туммо (внутрішнє містичне тепло) завдяки вправам кундаліні-йоги, візуалізації, роботі з пранами, каналами та сутнісними краплями. Коли вони, вправляючись, генерують сильне внутрішнє тепло, то цей внутрішній вогонь починає випалювати слиз із каналів. Засмічення в енергетичних каналах (слиз, флегма) — це те, що перешкоджає вільній циркуляції прани (енергії). І коли вона має такі перешкоди для вільної циркуляції, то через це людина старіє, хворіє і помирає.
Щоб досягти стадії туммо, йогін змушений займатися суворими вправами, пранаямами, мудрами, концентраціями на чакрах і роботою з підйомом вогню (наприклад, як у практиці чандалі). Коли він може керувати своїм вітром і вогнем, вогонь висушує флегму в його каналах, тому тіло стає іншим, його нечисті кармічні прани замінюються на прани мудрості.
Але Рамалінга говорить, що він не робив ні вправ, ні технік, ні візуалізацій. Він просто відкрив це світло, і вже саме світло генерувало в його тілі містичне тепло (шуддгі-ушанам). Це містичне тепло без вправ очистило його тіло від засмічень у всіх енергетичних каналах і дало йому іншу плоть.
Беззусильне природне споглядання
Це дуже велике досягнення, коли йогін силою лише споглядання може генерувати внутрішнє тепло. У традиції лайя-йоги даються подібні настанови, коли, відкривши споглядальну присутність, ви повинні навчитися змішувати її, реалізуючи принцип махасукха або сукха-шунья, що означає «єдність блаженства енергій порожнинного усвідомлення». Це означає, що ваш принцип споглядання і божественної гордості ви переміщуєте в чакру, в елемент, починаєте відчувати енергію цього елемента і дуже повільно змішувати порожнинну свідомість, подібну до простору, з енергією цього елемента, доки чакра не почне працювати і її канали не очистяться. Саме завдяки такому змішуванню досягається переживання шуддгі-ушанам.
Наприклад, досвідчений майстер може силою своєї свідомості, не докладаючи жодних зусиль, без вправ і асан, а просто розслабившись, генерувати сильне тепло у своєму тілі, відкрити муладхара-чакру і змусити вітри входити в центральний канал. Навіть не медитуючи, а просто розслабляючись і спрямовуючи потік низхідної сили в будь-який зі своїх центрів, він може посилювати той чи інший центр. Це відбувається завдяки беззусильному природному спогляданню.
Світло Вищої Милості стало мені опорою, дарувавши мені ясність для осягнення сутності всього без допомоги інтелекту.
Світлу Вищої Милості поклоняються ті, хто відмовився від шести захопленостей, що забруднюють душу.
Закінчено другий розділ тексту Рамалінги «Світло Вищої Милості».
