Таттви та канчуки: Шлях до звільнення в Кашмірському Шиваїзмі

Таттви в шиваїзмі: керівні божества та класи істот

Ми продовжуємо докладно вивчати таттви в шиваїзмі згідно з книгою «Пара-двайта. Основи Кашмірського Шиваїзму» Баладжиннатха Пандита. Хоча тут розглядається специфіка кашмірського шиваїзму, усі ці положення й тексти є авторитетними для нашої гілки шиваїзму, тобто вони є спільними. Таттви для всіх шиваїтів є спільними, і тексти та святі, на яких ми посилаємося, також є для нас авторитетними — тут немає поділу.

Божество, яке керує Майєю, — той самий Господь Анантанатха (володар Махамайї). Він «струшує» Майю, змушуючи її простягатися до наступних п’яти таттв, відомих як канчуки, або покрови.

На минулій лекції ми з’ясували, що до першої та другої таттв, якими керують Шива й Шакті, належать істоти класу акала. Акали означають тих, хто не має форми, прояву, якостей, ознак. Істоти першої таттви називаються шамбхавами, у яких домінує усвідомлення «я». Істоти другої таттви називаються шактами, у яких домінує усвідомлення «я є». У перших домінує чіт-шакті (універсальна вселенська сила), свідомість, парасамвіт у рефлексії «я», у невеликій вібрації «я». У другій таттві домінує ананда-шакті як наслідок енергії усвідомлення «я є».

Далі, починаючи з третьої таттви, — це Садашива-таттва. Істоти, що перебувають на цьому рівні, називаються мантрамахешварами, і ними керує божество Садашива Бхаттарака. Бхаттарака означає «шляхетний володар», Всевишній Господь, символ вічної, незмінної, всепроникної реальності всього сущого. Садашива Бхаттарака — це той самий Парамашива, що зійшов униз, тобто Парамашива сходить як аватар на ці рівні, як чиста, безсмертна, всемогутня свідомість утілюється, щоб благословляти істот цього рівня.

Потім четверта таттва — Ішвара-таттва. Істоти, що перебувають у ній, називаються мантрешварами, і нею керує Ішвара Бхаттарака. Узагалі Ішвара Бхаттарака, як вважається у філософії шиваїзму, сходить до Пракріті-таттви, тобто до самої землі, пронизує всіх тонких і грубих істот, усі п’ять елементів, і він проявляється в грубих елементах уже як Шрі Кантханатха — той, хто порушує рівновагу в Пракріті та перетворює її на останні двадцять три таттви. Сфера останніх двадцяти трьох таттв аж до найгрубішої таттви (елемента землі) — це Господь Шрі Кантханатха. Це той самий Ішвара Бхаттарака, великий незмінний Господь, який сходить, пронизуючи всі елементи, усі таттви до найщільніших рівнів у формі найтоншого світла свідомості.

Наприклад, для нас камінь — це камінь, а для Шиви камінь — це не камінь, це світло свідомості. Але ми не можемо побачити в камені, у щільній матерії, світло свідомості, тоді як Шива не сприймає камінь як камінь. Це також частина його власної свідомості. Усе це Ішвара Бхаттарака, але власна таттва, власна оселя Ішвара Бхаттараки — це Ішвара-таттва, у якій він опікується істотами, що називаються мантрешварами.

Нижче розташована Шуддха-відья-таттва, і її мешканці — це мантри та відьєшвари, нею керує Господь Анантанатх. Анантанатх — це Ішвара Бхаттарака, який зійшов на цей рівень, щоб володарювати на рівні шуддха-відья-таттви. Ще нижче розташована Майя-таттва, і в Майя-таттві перебувають як пралая-кали, так і відьядхари — ті, хто зумів звільнитися від затягувального впливу Майя-таттви, і тут також керує божество Анантанатх.

Насправді всі ці божества: Садашива Бхаттарака, Ішвара Бхаттарака, Анантанатх, потім Шрі Кантханатха — усе це один і той самий Парамашива, що зійшов униз. Один і той самий Парамашива, сходячи на глибші рівні, просто проявляється як керівне божество, один і той самий недвоїстий Брахман.

Наше майбутнє залежно від рівня усвідомлення

Навіщо нам потрібно знати ці дуже далекі від нас, людських істот (від сакал), абстрактні рівні істот: акала, відьядхара, пралая-кала? Для того, щоб розуміти, що це наше майбутнє. Залежно від того, на якому рівні усвідомлення ми утвердимося через споглядання, якої глибини досягнемо, — ми можемо стати тією чи іншою просвітленою істотою.

Наприклад:

• Ви утвердилися в усвідомленні чистої суб’єктності «я-недвоїстість» — це означає, що ваше майбутнє — стати істотою-шамбхавою, Шивою
• Ви утвердилися в усвідомленні «я є», у якому домінує ананда-шакті, — ваше майбутнє — стати безмежно могутнім божественним духом, космічною свідомістю — шактою
• Ви утвердилися у вимірі «я є це» — ваше майбутнє — обитель Садашива-таттви, стати мантрамахешварою
• Утвердилися у стані невеликого ототожнення «усе це є я» — ваше майбутнє — Ішвара-таттва, становлення мантрешварою
• Утвердилися в просвітленому баченні розділеності «я є це», коли «я є це» має одну основу свідомості — ваше майбутнє Шуддха-відья-таттва: стати відьєшварою, стати істотою, яку називають мантрою
• Зависли в самадхі порожнечі, непроявленому в шостій таттві, — ваше майбутнє пралая-кала
• Звільнилися від затягувального впливу порожнечі Майя-таттви, зуміли пробудити світло чистої свідомості — проявилися як відьядхари

Тонкі нюанси свідомості, які ми реалізуємо, визначають нашу долю, наше майбутнє й нескінченний світ, у якому ми житимемо. Реалізували вищу свідомість за межами всіх таттв — влилися в Парамашиву, стали Парамашивою, пізнали себе як Парамашиву, немов молоко, немов струмінь олії, що ллється в олію. Такі найтонші нюанси усвідомлення зумовлюють наше майбутнє.

Збереглися якісь двоїсті прояви у вигляді рага-канчуки, кала-канчуки, калаа-канчуки, у вигляді канчуки та інших — стали Пурушею, реалізували Пуруша-таттву. Стали якоюсь наполовину просвітленою істотою, що має сіддхи, є достатньо безсмертною, космічним духом, але має обмеження, — стали Пурушею, сіддхом, який реалізував свою безсмертну сутність, але ще обмежений часом або простором, причинно-наслідковими зв’язками чи бажанням пізнавати.

Реалізували Пракріті-таттву — стали істотою, яка наполовину досягла реалізації. Усе це — сакали, усе це вже оселя сакала-істот. Сакала-істот дуже багато, тобто сакала — це клас істот зі спільними ознаками, і до нього належать люди, боги, гандхарви, ракшаси, бхути, прети, асури, сансарні боги, наги, пекельні істоти, тварини. Усе це величезний клас, тобто те, що називається сакалами, — це вся сансара. Коли говорять про сансарних істот, мають на увазі саме сакал. Треба медитувати на ці оселі істот, щоб розуміти, на якому рівні перебуває наша свідомість.

Канчуки — покрови, що обмежують істинну природу

Канчуки, або «покрови», що приховують істинну природу суб’єкта, який пізнає. Іноді їх називають елементами від калаа до кала. Сама Майя — найвеличніша з цих таттв обмежень, і її також іноді вважають однією з канчук. Таким чином, їхня кількість сягає шести.

Іноді Майя-таттву включають до числа канчук і називають її шостою, найвищою канчукою, з якої походять усі інші. Однак треба розуміти, що Майя-таттва має два аспекти: один — як канчука, що затьмарює, а інший аспект усе-таки більш просвітлений, і ті, хто досягає цього просвітленого аспекту, також вважаються такими, що досягли нижчого рівня звільнення.

Разом із Майєю ці п’ять канчук проникають у я-свідомість, обмежуючи людей та їхні здібності. Як зазначалося вище, Майя переповнює нас бажаннями зовнішніх подій і речей як компенсацією уявної обділеності. Щоб дати нам можливість якось задовольнити ці бажання, Майя наділяє нас незначною силою дії для досягнення обмеженого результату. Ця обмежена здатність до дії називається калаа — це сьома таттва.

Оскільки дія неможлива без знання, Майя також допускає обмежену здатність знати до певної межі. Обмежена здатність знання в Майї — восьма таттва, яка називається Відья, або Ашуддха-відья. Для подальшого звуження меж наших дій і знання Майя проявляється в нас як рага, або обмежений інтерес. Рага-таттва — дев’ятий рівень.

Через цей обмежений інтерес ми не прагнемо використовувати весь потенціал наших внутрішніх здібностей або досягати вищих можливостей. Ми зупиняємося на тому, що діємо й знаємо лише в обмежених межах, і високо цінуємо ці часткові досягнення. Рага також обмежує сферу наших калаа й відьї, здібностей діяти й знати, і змушує нас зводити наші дії та знання до того, у чому ми знаходимо певний інтерес.

До зіткнення з Майєю це ще був Парамашива, це ще був Шива, наділений шістьма різними якостями: всезнанням, всюдисущістю, всемогутністю, вічністю, досконалістю та цілісністю, сватантрією (свободою). Але після зіткнення з Майєю та дроблення шакті, коли ці шакті почали поступово впливати на цю чисту свідомість, вони поступово почали відбирати, руйнувати ці сили. Припустімо, відья-канчука руйнує всезнання, рага-канчука руйнує пурнатву (цілісність і самодостатність). Також інші канчуки: ніяти, кала, калаа руйнують всемогутність, руйнують вічність. Таким чином відбувається ущільнення, стискання, і свідомість, стиснута канчуками, стає вже Пурушею (обмеженим Шивою).

Рага відрізняється від прив’язаності, властивості інтелекту (буддхі), і в системі санкх’ї включена до її восьми дхарм. Рага-таттва звужує межі уваги й активності до невеликої кількості певних подій, у такий спосіб виключаючи значну частину потенційного знання. Абсолютне обмеження сфер кала, відья і рага спричинене ніяті, десятою таттвою. Ніяті — закон природи, який встановлює послідовний порядок виникнення всіх явищ, тобто завдяки якому з насінини виростає дерево.

Ніяті-канчука — це закон причин і наслідків та просторового обмеження. Механізм дії цих канчук — це відомі вам енергії: кхечарі, гочарі, дікчарі, бхучарі. Усі ці енергії походять від первинної Вамешварі-шакті. Вамешварі-шакті — це енергія первісної свідомості, яка набуває форми Майя-таттви, а потім із неї еманують ці енергії. Ці енергії проникають у живу істоту, огортаючи її.

Процес звільнення через розчинення канчук

Процес звільнення — це коли ми починаємо розчиняти всі ці внутрішні огортальні енергії. Це подібно до скидання пут. Скинули рага-канчуку — і наша пурнатва зросла. Скинули ніяті-канчуку — і наша сватантрія зросла. Скинули кала-канчуку — і наша здатність діяти, всемогутність, або сарва-картрітва, сіддхі всездійснювальних дій, зросла. Наприклад, коли ви відсторонюєтеся від почуття роблення й діяча, від авторства та чіплянь — насправді ваша здатність діяти й досягати ефекту стає набагато вищою.

Руйнування цих обмежувальних енергій і канчук здійснюється завдяки поглибленню споглядання через шість мудр. Коли ми щодня тренуємося в нітья-садхані, у щоденній сандх’я-упасані, ми завершуємо садхану вправою зі споглядання: агочарі-мудра, бхучарі, чанчарі, шамбхаві, крама. Усі ці мудри — кожна з них приборкує певний вид шакті й блокує дії канчук, розблоковує наші здібності Ішвари.

Наприклад, ми медитуємо, наше споглядання поглиблюється, і раптом ми відчули всеосяжну мудрість — це означає, що наше всезнання розблокувалося, відья-канчука трохи розсіялася. Ми відчули, як почали трохи усвідомлювати час за межами минулого й майбутнього, а потім вийшли в позачасовий вимір — це означає, що кала-канчука на деякий час зупинилася і наш стан нітьятви (вічності, безсмертя) розблокувався. Ми медитуємо, і розблокувався стан сватантрії, раптом ми відчули незмірне відчуття спонтанності та свободи.

Так потроху ми розблоковуємо свої первісні енергії, послаблюємо канчуки, послаблюємо вплив енергій гочарі, дікчарі, бхучарі. Або ми медитуємо й відчуваємо, що світ перестав нас захоплювати, що внутрішній спостерігач, подібний до простору, настільки розвинувся, що ми більше не бачимо світ як щільну громаду матеріальних об’єктів. Ми починаємо немовби свідомістю пронизувати каміння, дерева, сприймати порожнинність зовнішнього світу, ілюзорність, світлоносність. Це означає, що бхучарі-шакті перестала так діяти, вона перестала нас зачаровувати, світ перестав чинити тиск на нашу свідомість. Ми розблокували сприйняття нашого світу, аспект всепроникнення в’япакатва.

Потроху ми розблоковуємо ці шакті, розчиняємо канчуки й розблоковуємо наші якості Ішвари доти, доки вони не набудуть повної повноти. І найголовніше — ми розблоковуємо нашу первісну свідомість — чіт-шакті, або самвіт, те, з чого походять усі ці обмеження й усі ці якості Ішвари.

Запитання: Гуруджі, скажіть, будь ласка, а чи можемо ми одразу проникнути у Вамешварі, щоб усі похідні розчинилися, вона розчиниться — і всі похідні теж, чи потрібно поетапно дістатися до неї, і якщо можна, то якими методами?

Насправді в духовному житті мало що відбувається поетапно так, як це пояснюється безпосередньо у вченні. Структурно це пояснюється лише для навчання, а в духовному житті не буває так, що сьогодні ви споглядаєте рага-канчуку, потім завтра відья-канчуку — усе відбуватиметься спонтанно, непередбачувано, надто багато чинників.

Одразу взяти й вийти на рівень Вамешварі означає вийти на найтонший рівень чистої свідомості — це ми й намагаємося робити, але навряд чи вдасться одразу, так миттєво. Ануттара-тантра саме цим і займається. Практикувати шлях недвоїстого природного усвідомлення — це саме підноситися до рівня Вамешварі-шакті й розпізнавати її як чисту свідомість, чіт — незнищенний самвіт, але все одно це не буде настільки миттєво й швидко.

Питання нагадує ось що: припустімо, ви маєте три тисячі доларів на невеликий автомобіль і кажете: «А можна одразу купити Бентлі?» — спробуйте. Звісно, було б добре ось так одразу, але потрібні заслуги, потрібен тапас, потрібні сила й мудрість, здатні проникнути у Вамешварі-шакті й утвердитися в ній. Коли тапасу достатньо — це можливо, можливо здійснити біг-джамп (великий стрибок), але силу тапасу ми накопичуємо поступово.

Кала-канчука і сприйняття часу

Закон природи діє як закон обмеження і причинності. Тоді як абсолютна свідомість завжди присутня всюди й постійно пов’язана з усім, під впливом ніяті виникає переживання обмеженого масштабу й обмежених відносин. Тут речі сприймаються як такі, що мають причини й розташовані послідовно. Ці чотири таттви обмежують лише сферу наших дій і знання, але п’ята канчука обмежує саме наше єство. Цей елемент, одинадцята таттва, відомий як кала (відчуття часу). Наше істинне «Я» насправді нескінченне й ніяк не зумовлене поняттям часу. Воно є акала, тобто перебуває за межами часової послідовності, але через це особливе обмеження, накладене на нас Майєю, ми відчуваємо, що «ми були, є і будемо». Отже, ми накладаємо на себе межі часової послідовності, і це настільки глибоко, що ми не можемо думати про будь-що або щось робити без цього відчуття часу.

Канчуки можна уподібнити до найтонших шаблонів, найтонших двоїстих уявлень, які вшиті в потік нашої свідомості, у потоки наших оболонок, у тонкі тіла, і цими шаблонами керує світова воля, тому що кала-канчука, як і всі інші канчуки, — це відображення вищих шакті, що походять від самого Ішвари, але, заломившись у Майя-таттві, вони стають шаблонами.

Наприклад, ми захоплені шаблоном часу й мислимо себе в категоріях становлення. Категорія становлення означає: ми втілилися, раніше ми були невтіленими й очікували на втілення, ми втілилися, отримали тіло, народилися. Якщо народилися — ми ростемо. Ми стаємо дорослими в період становлення, потім ми виросли. Потім починається період старіння, руйнування тіла, ми старіємо. Потім починається період вмирання, період вмирання проходить через те, що називають бардо або антарбхава, — проходження проміжних станів, випробування трьома гунами, випробування чистим світлом, випадання з чистого світла.

Хто зміг — проявився через насіннєвий склад як божество й проявив чисту країну, хто не зміг — вступив у подальше становлення, пережив різні види проміжних станів і отямився десь у невизначеному стані та вже сприйняв власне тонке тіло, і ось його ведуть на суд Ями зважувати гріхи й заслуги, визначати майбутнє народження. Знову він готується до нового втілення відповідно до гріхів і заслуг або виконаних практик, духовних зв’язків і благословень. Усе це відбувається в часі — це весь період становлення.

Коли кала-канчука долається, ми бачимо найтонший шар усвідомлення, який перебуває поза становленням. Що б не відбувалося, виявляється, що це все гра енергії. Нам це здається життям, народженням, смертю, а з погляду цього найтоншого шару свідомості — це його гра енергії, щось не таке вже й значне. Цей найтонший шар усвідомлення незмінний, він не підлягає часові, він узагалі поза минулим, поза майбутнім, поза становленням. У ньому не відбувається народження, не відбувається смерть, він завжди залишається — це наш шар усвідомлення, наше чисте світло. Коли ми проникаємо в цей шар, ми бачимо, що час його не торкається, а отже, усі ці трансформації, трансміграції, реінкарнації його також не стосуються.

Запитання: Виходить, усього чотири шляхи, якщо так брати, четвертий шлях (джняна-марга) як шлях споглядання приносить найбільше заслуг, так?

Які три попередні? Ви одразу так поставили запитання.

— Чотири пади.

Так, у шиваїзмі чотири пади — чотири стадії духовного життя.

— Шлях споглядання дає найбільше заслуг, так?

Так, але він і розрахований на людей із найбільшою кількістю заслуг.

— Показником того, що цей шлях дієвий, тобто, виходить, є наявність благодаті, так?

Наявність благодаті, яка розчиняє канчуки.

— Тобто, якщо немає благодаті.

Отже, він недієвий саме у вашому випадку. Загалом він дієвий, але для вас може бути недієвим.

— Потрібно знижувати?

Так, знижувати паду, щоб через нижчу паду залучити благодать і все одно розчинити ці канчуки. У принципі, не має значення, не так важливо, як ви їх розчините, — головне розчинити.

Це як допливти до іншого рятівного берега. Наприклад, ви живете на острові, на ньому все горить, і вам потрібно допливти до сусіднього острова. Не має значення — на скутері, на гідроциклі, на плоті, на пароплаві чи на яхті, на веслах або навіть уплав ви до нього дістанетеся. Коли ви дісталися — ви дісталися. Якщо багато заслуг — океанський лайнер у вашому розпорядженні, якщо мало — рибальський човник. Хтось може й на плоті з рятувальним кругом абияк, але головне — він доплив. Краще допливти на плоті, але допливти, ніж на океанському лайнері й не допливти, думаючи, що я тут буду з комфортом, а насправді він може й не допливти, тому що не вистачило заслуг на квиток на такий лайнер.

Природа часу та подолання канчук

Усе ж таки, що таке час? Фактично, він не є чимось, що існує незалежно від особистості, яка пізнає. Час — уявне поняття. Людина формує єдине уявлення про різні події, що відбуваються навколо, і про свої різноманітні дії. Усе це хронологічно переплітається з відчуттям уявної послідовності, але така послідовність — лише нематеріальна концепція, заснована на уяві. Ця концепція — відчуття часу, нав’язане обмеженими істотами самим собі та всьому, що їх оточує.

Це не лише концепція — це певна тонка енергія тонкого світу, яка є шакті Ішвари та походить від самого Ішвари. Але ми, сприймаючи її в обумовленому стані, зазнаємо її впливу. Наприклад, коли сила свідомості зростає, приходить дхарана, дх’яна, самадхі або глибоке споглядання, тоді кала-канчука починає слабшати й ніяті-канчука починає слабшати. Я кажу це також цілком із власного досвіду.

Раптово ми розуміємо, що причини й наслідки не абсолютні. «Йога-Васіштха» однозначно говорить, що причина й наслідок пов’язані між собою так само, як ворона й кокос. Ворона сіла на пальму — кокос упав. Здається, що кокос упав, тому що ворона струснула пальму, але насправді це збіг, просто поєднання. Але ми так віримо в це поєднання й ототожнюємося з ним, що для нас воно стає законом.

Подорож у часі через сам’яму

Кала-канчука починає слабшати. Наприклад, силою сам’ями ви можете вирушити в минуле, справді можете вирушити в минуле. Наприклад, ви виконуєте самскара-шуддхі — це також техніка, подібна до подорожі в часі. Якщо ви глибоко нею переймаєтеся, то можете вирушати у свою підсвідомість, у минуле, і там переживати минуле та щось змінювати, наче подорожуючи на машині часу. А якщо ваша сила більша — ви вирушаєте в минуле не лише своєї підсвідомості, а й колективної підсвідомості й там навіть можете щось очистити.

Або, якщо ваша аджна-чакра відкривається й ви глибоко медитуєте, ви можете вирушати в майбутнє. Ви можете бачити майбутнє у снах або в тонкому тілі. Вирушивши в майбутнє, ви раптово розумієте, що минуле є, майбутнє є, теперішнє — вони існують у моїй свідомості одночасно, що вони вже там існують, — це єдина цілісна свідомість. Це означає, що кала-канчука вже не так сильно діє на вас.

Подолання ніяті-канчуки

Ніяті-канчука перестає діяти, починає слабшати — раптово ви починаєте розуміти, що всесвіт багатовимірний, що кожен акт свідомості переводить вас в альтернативну реальність, що ми живемо в безлічі мультивсесвітів і кожен із цих всесвітів твориться свідомістю. Змінюючи свою свідомість, ми можемо потроху потрапляти в той варіант реальності, у якому причинно-наслідкові події відбуваються дещо інакше. Ми навіть не помічаємо цих мікропереходів, але свідомість творить такий всесвіт кожної миті, кожен акт сприйняття — це творення цього миттєвого всесвіту.

Існує така теорія — теорія миттєвого творення всесвіту, і кожен наш акт — це акт переходу в інший всесвіт, цілком непомітний, але для нас це видається причинно-наслідковими зв’язками. Наприклад, ви приготували їжу, поїли, до цього ви були голодні, а потім наситилися — природно, причиною є те, що ви приготували їжу й поїли, а насичення — це наслідок. Наявний зв’язок — причини й наслідку — це закон, повторений мільйони разів: ви знаєте, що якщо не поїсти, не приготувати їжу — буде голод. Дуже простий причинно-наслідковий зв’язок.

Але з цієї точки зору, коли сила вашої свідомості зростає, ви можете розуміти, що приготування їжі не є однозначною причиною, а задоволення від їжі не є однозначним наслідком. Існують різні варіанти. По-друге, це відбувається не як акт в одній якості свідомості. Приготувавши їжу й поївши, ви просто перенесли себе в той варіант всесвіту, де ви ситі, де ви завжди ситі, але на певний час утрималися в ньому.

Кожна наша дія — це своєрідний ритуал — ритуал перенесення свідомості в альтернативний всесвіт, де вже є якийсь готовий результат. Наприклад, людина працювала місяць, отримала зарплату. Логічно: робота — це причина, зарплата — наслідок, вона її витратила й стала трохи багатшою. З погляду послаблення ніяти-канчуки, коли ніяти-канчука слабшає, а свідомість посилюється, можна бачити це так: робота була ніби підношенням, ритуальною дією, щоб перейти у всесвіт, де є трохи більше багатства, де є достаток.

Це означає, що ніяти-канчука починає долатися. Насправді подолати її дуже складно — це одна з останніх канчук, які долаються. Саме так живуть сиддхи — для них немає того закону причин і наслідків, який існує для людей. Те, що є законом для людей, для богів і сиддхів є варіативною реальністю, якою можна оперувати залежно від сили свідомості. Для них немає такого жорсткого поділу на минуле, майбутнє й теперішнє.

Тому можна втрутитися в долю, можна змінити минуле — зміниться теперішнє, можна змінити майбутнє, можна змінити вектор долі людини, протягнутий із минулого в майбутнє. Усі ми — це такі вектори свідомості, ми живемо не лише в теперішньому, ми водночас несемо своє минуле, адже минуле у вигляді відбитків завжди є в нашому тонкому тілі. Паростки майбутнього, якщо добре придивитися, також видно в тонкому тілі, адже паростки минулого проростають у майбутнє через теперішнє. Ми — свого роду така душа, така хвиля, що тече з минулого в майбутнє, але коли сила свідомості підноситься над кала-канчукою, можна перевершити цю хвилю й стати вище за неї.

Запитання: Гуруджі, чи можна сказати, що дхарана, дх’яна, усі ці речі, тобто розвиток свідомості, потрібні для того, щоб просто прибрати все зайве, що заважає вибрати потрібний тунель реальності, якщо говорити в цьому контексті? Власне, саме для цього це потрібно, так?

Так, зайве — це канчуки, їх треба розірвати.

— Під зайвим мається на увазі, тобто все є свідомістю, усе є роботою свідомості, зовнішнє й внутрішнє — це все продукт роботи розуму. Розум наче шалений, тобто він хаотичний, він наповнений васанами, самскарами, кармами, і, по суті, уся практика, усе це накопичення заслуг потрібне для того, щоб прибрати з розуму все зайве й залишити лише те, що, по суті, потрібне.

Усе зайве прибрати, залишити одного Брахмана.

— Тобто це правильно, так?

Так, справді, практика — це не створення чогось нового, це прибирання зайвого. Це не вдосконалення чогось недосконалого. Досконале вже є, Бог уже є, і він уже досконалий. Це прибирання нашарувань із досконалого. Ми не можемо створити Бога, ми не можемо створити досконалість, але можемо прибрати зайве — це очищення. Це не шлях набуття — це шлях очищення й шлях віддавання зайвого. Дещо інший шлях. Наприклад, якщо у спорті, музиці, майстерності ми щось набуваємо, то тут ми очищаємося й набуваємо первісно досконалого стану, який є і завжди був.

Запитання: Ом, Гуруджі, щодо самскара-шуддхі, якщо взяти таку ситуацію: років у десять, наприклад, я закладаю собі санкальпу, щоб у десять років стати монахом, наприклад, змінити той переломний момент, коли втік із дому й потрапив до громади. Що при цьому станеться?

Краще очищайте найскладніші моменти, не варто так сильно втручатися в долю. Самскара-шуддхі призначена насамперед для того, щоб очистити якісь негативні переживання — васани й самскари, зруйнувати васанакшаю.

З відчуття часу випливають відчуття «я був, є, буду; це було, є, буде» і так далі. Тоді як дії обмежених істот не обов’язково відбуваються в якомусь певному порядку, деякі події завжди відбуваються в суворій послідовності. Наприклад, схід, захід, фази місяця, зміна пір року, періоди цвітіння рослин, дозрівання плодів і врожаю — завжди відбуваються в суворій послідовності. Під впливом кали люди вимірюють події, що не мають послідовності, за допомогою подій, яким вона властива, і це уявне відчуття часу внаслідок цього поширюється на все. Я-свідомість, зведена до крайньої обмеженості, стає дванадцятою таттвою, відомою як Пуруша.

Запитання: Гуруджі, ілюзорна біографія — суть цієї практики в тому й полягає, що ти обираєш альтернативний тунель у минулому, який породжує ланцюжок наслідків, що відображається в теперішньому просто зараз, так?

Насамперед — розототожнитися зі своїми самскарами. Не зовсім так: розототожнитися зі своїми самскарами.

— Просто суть у чому: був певний ланцюг.

Так, побачити, що це не твої самскари.

— Вони начебто мої.

Це не твої самскари, лише здається, що твої.

— Що ця особистість пройшла якийсь шлях, набула якогось досвіду, але забарвлення цього досвіду я просто зараз можу змінити, ставлення до нього — аж до того, що персонажі можуть трансформуватися, і ситуація, зовнішня форма та сама, а суть і бхава зовсім інші. Просто зараз можна змінити, правильно?

У пам’яті можна змінити, так, можна.

— Унаслідок цього проявляються.

Минулого немає, воно існує лише у вигляді спогадів, а мозку, як і тонкому тілу, байдуже — чи буде це пережито в реальності, чи цей відбиток буде створено в уяві. Питання лише в силі та тривалості.

— Навіть не будучи сиддхом, не перебуваючи на третьому-четвертому щаблях, тобто мудрості землі, — це, в принципі, робоча схема. Ти просто зараз — раз — і змінюєшся.

У принципі, робоча схема.

Пуруша-таттва і Пракрити-таттва

Пуруша-таттва називається пумстаттва, джива, пашу, ану і так далі. Усі ці терміни стосуються цілковито обмеженої я-свідомості. Об’єкт, або це-вість я-свідомості, стає тринадцятим рівнем, що називається Пракрити. Вона також відома як мула-пракрити, фундаментальна праматерія, і як прадхана-таттва.

Отже, Пуруша-таттва — це обмежена канчуками я-свідомість. Тринадцята Пракрити-таттва, або прадхана-таттва, — це коли зовнішній об’єктивний світ уже починає виходити назовні; він іще не проявився у вигляді п’яти елементів, але вже існує як непроявлена темна енергія, умовно кажучи.

Пракрити є джерелом усіх решти двадцяти трьох інструментальних об’єктивних таттв, розроблених філософською школою санкх’я.

Пракрити-таттва означає три гуни, три гуни, які діють у нашій свідомості, але вони ще перебувають у недиференційованому рівноважному стані. Вони вже ось-ось готові вийти з рівноваги й проявитися у вигляді елементів — це стан перед великим вибухом космосу, коли немає ні зірок, ні планет, але світ існує як велика чорна діра, готова вибухнути з точки сингулярності.

Згідно з кашмірським шиваїзмом, Пуруша і Пракрити, по суті, є наступними творіннями Господа Анантанатхи. Ішвара Бхаттарака сходить до Пракрити-таттви й проявляється там як Шрі Кантханатха, який порушує рівновагу пракрити й перетворює її на останні двадцять три таттви.

Тут ми підходимо до теорії творця. Креаціоністи, як ви знаєте, — це початково суперечка про створення всесвіту між теорією розумного творення і теорією великого вибуху. І тут філософія шиваїзму говорить, що Ішвара Бхаттарака, тобто верховний Господь, сходить до Пракрити-таттви і, проявляючись як Шрі Кантханатха, порушує рівновагу Пракрити, перетворює її на подальші землю, воду, на двадцять три елементи. Свідомість збовтує всесвіт і здійснює цей творчий імпульс матеріального всесвіту, а потім це проявляється у вигляді фізичних законів.

Як сказав один чоловік: «Якщо ви думаєте, що всесвіт виник випадково внаслідок якихось суто матеріальних законів, що за цим немає спрямованої волі, — це подібно до того, якби ви думали, що кинете гранату в купу металобрухту і там унаслідок вибуху виникне боїнг-737, що внаслідок Великого вибуху все так просто виникло — планети, зорі з їхніми орбітами, всесвіт, людство». Це спрямований акт творення спрямованої волі, який здійснюється Ішвара Бхаттаракою, що зійшов на цей рівень в образі Шрі Кантханатхи, тобто Шрі Кантханатха — той, хто збовтує ці енергії. Ішвара Бхаттарака — це той самий Парамашива, який зійшов, тобто Парамашива, непроявлений Брахман, зійшов у найгрубіші шари й вібрує на рівні матерії, здійснюючи творення.

Три гуни та їхнє походження

Кашмірський шиваїзм прийняв належну санкх'ї концепцію Пракріті, що складається з трьох гун, які перебувають у стані повної рівноваги. Що ж таке гуни й звідки вони виникають? Згідно із санкх'єю, існують три гуни — саттва, раджас і тамас.

Осяйність, рух та інертність (нерухомість, морок).

Саттва — просвітлення й насолода, раджас — неспокій і біль, тамас — невідання й апатія. Саттва — легка, тамас — важкий, а раджас — рухливий. Так санкх'я пояснює природу трьох гун, але не роз'яснює, де міститься їхнє джерело і в чому причина появи цих якостей. Інші школи думки також не дають відповіді на це питання. Мислителі кашмірського шиваїзму дослідили обидва ці питання й пояснили їх таким чином.

Нескінченна я-свідомість має безмежні здатності знати, діяти й породжувати різноманіття. Ці безмежні здатності відомі як джняна, крія та майя. Я-свідомість — моністична реальність; відмінності між цими енергіями та сутністю, що ними володіє, не існує. Проте, оскільки нескінченна я-свідомість постає у вигляді обмежених форм, вона втрачає природу єдності. У міру того, як джняна, крія та майя набувають якостей обмеженої істоти, їх більше не можна вважати безмежними енергіями я-свідомості. У сфері різноманіття ці енергії стають просто властивостями, або гунами. Джняна стає саттвою, крія — раджасом, а майя — тамасом. Так кашмірський шиваїзм пояснює джерело трьох гун.

Ця філософська традиція пояснює природу трьох гун через їхній зв'язок з основною природою Абсолюту. Нескінченна я-свідомість є всемогутнім і всеблагим усвідомленням. Обмежена я-свідомість людини також відчуває блаженство в моменти щастя та ясності. Ці переживання задоволення й осяяння — саттва людини. У стані глибокого сну, подиву або збудження блаженство, яке переживає особистість, не усвідомлюється ясно. Зумовлені цим втрата ясності, косність та апатія створюють особливу темряву, тобто тамас. Це повна відсутність усвідомлення блаженства «я».

Нарешті, бувають випадки, коли люди переживають існування свого істинного «Я», але це переживання неповне, не таке, як їм хотілося б. Це поєднання саттви й тамаса викликає неспокій і, отже, біль, відомий як раджас. Як приклад виникнення раджаса уявіть собі батька чи матір, які після довгих років розлуки бачать свою улюблену дитину в лікарні. Усвідомлення близькості улюбленої дитини — це блаженство, тоді як усвідомлення її хвороби — відсутність блаженства. Такі змішані емоції — це біль і неспокій раджаса.

Згідно з кашмірським шиваїзмом, три властивості (гуни) є, таким чином, особливостями світогляду Пуруші. Він спостерігає об'єктивний елемент, усю цю-ність крізь призму цих трьох властивостей і переживає її у вигляді задоволення, болю та невідання, водночас залишаючись у стані рівноваги.

Три гуни також переживаються нами як гнів, прив'язаність і невідання. Щоразу, коли ми переживаємо в затьмареному стані, коли ми переживаємо саттвічні, раджасічні або тамасічні почуття, слід спостерігати в собі гру трьох гун, адже ми не просто переживаємо почуття благості, активності чи затьмареності, а контактуємо із самими вселенськими енергіями. Ці вселенські енергії переживаються нами на суб'єктивному рівні.

Відстеження в собі ґун — це шлях спостереження Пракріті-таттви. Коли ви здатні відстежувати, спостерігати ґуни, ви бачите, як діє у вас Пракріті-таттва, і самі займаєте позицію Пуруша-таттви (дванадцятої таттви). Той суб’єкт-спостерігач, який відстежує, — якщо ви утвердилися й здатні відстежувати ґуни аж до їхнього найтоншого рівня, — це означає, що ви перебуваєте на дванадцятій таттві. Той, хто не здатен відстежувати ґуни, — це означає, що він перебуває нижче, на буддхі-таттві; він лише здатен мати певну розумність, абстрактно мислити, але не бачить ґун — це означає, що це нижча таттва.

Той, хто не здатен розумно мислити, абстрактно мислити, абстрагуватися, мати інтуїтивний розум, перебуває взагалі на ахамкара-таттві; для нього весь світ стиснутий до розмірів його его, і він переймається лише своїми вузькими уявленнями. У того, хто навіть не сформував его, навіть не відбувся як особистість, діє лише невеликий реагуючий поняттєвий розум — манас-таттва, що перебуває ще нижче. Хто не має навіть реагуючого поняттєвого розуму й живе лише почуттями (індріями), — це вже тваринна свідомість, немає навіть такого апарату.

Запитання: Ом, ґуруджі, запитання про ахамкара-таттву: у контексті шиваїзму можемо обговорювати через Брахмана?

Так, можна.

Запитання: На якій таттві ми говоримо, що Брахман, тобто це Парамашива? Брахман — це взагалі яка таттва?

Парамашива — нульова, за межами першої. Брахман — за межами всіх таттв. Творець — це перші п’ять таттв, особливо четверта, Ішвара-таттва.

Запитання: Уже проявлений — це не Брахман-творець?

Усе, що після Пуруша-таттви, — це проявлення Пракріті-таттви й нижче, аж до останньої — до Прітхіві-таттви, до землі. До тридцять шостої — усе це проявлений світ, тобто Пракріті-таттва — це ще нічого не проявлено, але уявіть, умовно є чорна діра. Пуруша-таттва — ще навіть чорної діри немає, а є лише свідомість, яка відчуває себе обмеженою, але має силу творити. Усе, що нижче Пракріті-таттви, — це вже проявлення всесвіту.

Запитання: Тобто від Пуруша-таттви до Пракріті-таттви — це стан Брахми-творця, а нижче — це вже його творіння, тоді як вище — це Брахман-Абсолют?

Ще раз: як ви мислите?

Запитання: Від Пуруша-таттви до Пракріті-таттви.

Стан Брахми-творця не обов’язково починається від Пуруша-таттви. Брахма-творець — це вимір тайджас. Вимір тайджас означає, що той самий Брахман, Абсолют, відображається у вимірі тайджаса й стає Хіраньягарбхою — ось що ми називаємо Брахмою-творцем. Якщо говорити за таттвами, ведантичні таттви й шиваїтські таттви тут не зовсім збігаються, але можна сказати, що тут він починається з Пуруша-таттви. Ішвара-таттва також у цьому бере участь.

Запитання: Ми говоримо про дві нижчі ґуни — про раджас, тамас і взагалі, де баланс?

Усе це — Пракріті-таттва й нижче, тобто буддхі, ахамкара, творення тонкого інструмента. Буддхі, ахамкара — це вже ґуни, що вийшли з рівноваги.

Запитання: Чи можна сказати, що ґуни — це ніби тонкі елементи, з яких складається Брахман-творець?

Брахман не складається з ґун. Він ними оперує, він приводить їх у рух, але з них не складається. Він складається з чистих енергій. Тут знову некоректно поєднувати шиваїтську термінологію з ведантичною, тому що під час опису двох термінологій обов’язково виникатимуть неузгодженості, адже для ведантичної термінології доведеться залучати шиваїтські канчуки та інше, чого немає у веданті. Тому порівняння буде некоректним.

Запитання: Ом, Ґуруджі, а з погляду шістнадцяти кала Пуруша-таттва — це яка стадія реалізації за шістнадцятьма кала?

Пуруша-таттва може переживатися від стадії зачаття до стадії народження й далі; вона дуже тривала, має дуже широкий спектр.

Особливості кашмірського шиваїзму в розумінні ґун і таттв

Жодна інша школа індійської філософії не розглядає ґуни як такі особливості Пуруша-таттви. Зазвичай ґуни вважаються виключно властивостями Пракріті. Три ґуни обговорювалися в такому ключі Утпаладевою в його «Ішвара Пратьябхіджні», а також були докладно пояснені Абхінавагуптою в його коментарі до цієї праці. Це ще один приклад того, як мислителі кашмірського шиваїзму роз’яснили й поглибили різні концепції індійської філософії.

Важливо пам’ятати, що, згідно з кашмірським шиваїзмом, класифікація всіх явищ на тридцять шість таттв не є абсолютною істиною. Вона була розроблена як інструмент розуміння для вічно активного й допитливого розуму та як форма споглядальної медитації. Шляхом подальшого аналізу кількість таттв може бути збільшена. Так само, за допомогою синтезу, їхню кількість можна звести до однієї-єдиної таттви.

Фактично це було зроблено в «Тантра-лоці», де можна знайти системи медитації на п’ятнадцяти, тринадцяти, одинадцяти, дев’яти, семи, п’яти й навіть трьох таттвах. У практиці Тріки використовують лише три таттви на шляху швидкої садхани: Шива, який уособлює абсолютну єдність, Шакті, яка уособлює сполучну ланку між подвійністю та єдністю, і Нара, представник граничної подвійності. Зрештою, шиваїтський йогін, який досяг високої досконалості, бачить у всьому творінні лише Шива-таттву.

У будь-якому разі, оскільки споглядальна практика таттва-адхва-дхарана, що застосовується в анава-упаї, включає медитацію на всіх тридцяти шести таттвах, саме така кількість зазвичай визнається шиваїтами як Північної, так і Південної Індії.

Ішвара-таттва і стан Брахми-творця

Запитання: Гуруджі, а Ішвара стосовно Брахми-творця — де він перебуває?

Важливо зрозуміти, що ми маємо на увазі під словом «Брахма-творець». Це така загальна назва для Ішвара-таттви, для істот, які досягли Ішвара-таттви.

Запитання: Ішвара — це рівень Ішвара-таттви? У контексті тридцяти шести таттв.

Тобто це той, хто опанував творчі сили настільки, щоб створити власний всесвіт. Розглянемо, що таке Ішвара-таттва. Ішвара-таттва — це істоти класу мантрешвари, керовані Шивою під ім’ям Ішвари Бхаттараки. Тому, коли йогін, сіддха досягає четвертої таттви, ми умовно називаємо його творцем, тому й кажемо Брахма-творець — той, хто досяг щонайменше четвертої таттви. Це означає, що повнота його джняни, іччхи, крійї та інших шакті зросла настільки, що він здатний творити власний всесвіт. Мантрешвари, які досягли Ішвара-таттви, займаються тим, що творять нові всесвіти.

Запитання: Тобто п’ятнадцята стадія, так?

Це шістнадцята стадія. Знову ж таки, це вже контекст ануттара-тантри: треба розрізняти, коли ми говоримо в контексті адвайта-веданти, у контексті шиваїзму та в контексті термінології ануттара-тантри. Ті самі терміни в різних лініях передачі й контекстах можуть мати своє унікальне значення, і ми повинні знати, як і коли їх застосовувати.

Низхідний і висхідний шляхи творіння

Запитання: Гуруджі, виходить, що стан мантрешвари — це стан здатного творити, стан Брахми-творця, але це висхідний шлях, коли сіддха досяг такого стану й зміг творити, а у випадку низхідного шляху, коли він виходить із Парамашива-таттви? Як це зрозуміти в цьому контексті, адже мав бути якийсь перший?

Запитання не зовсім зрозуміле. У разі низхідного шляху це той самий, те, що називають Парамашивою, який набуває різних образів. На рівні третьої таттви він стає Садашивою Бхаттаракою. На рівні четвертої таттви первинний Парамашива, сходячи вниз, стає Шивою Бхаттаракою. На рівні Шуддха-відьї (п’ятої таттви) він стає Анантанатхом. На рівні шостої таттви це те саме божество Анантанатха керує цією таттвою. На рівні всіх наступних таттв це те, що ми називаємо Шрі Кантханатхою.

Запитання: Сходячи на певний рівень, він проявляє себе за аналогією з ріші та іншими, він проявляє собі перших помічників, грубо кажучи, тобто звідки, наприклад, узявся перший мантрешвар?

Перший мантрешвар з’явився від мантрамахешвари — істоти рівня, яка перебуває на рівні Садашива-таттви. Перший мантрешвар з’явився від Садашиви Бхаттараки. Тоді постає запитання: звідки з’явився перший мантрамахешвар або Садашива Бхаттарака? Він з’явився від вищого — Парамашиви.

Запитання: Тобто всі наступні, хто вже вибрався з майя-таттви й піднявся цими щаблями, займають свою нішу та продовжують.

Вважайте, це лише зручне пояснення для розуму, насправді божественна реальність набагато складніша. Творчі здібності свідомості безмежні. Є, умовно кажучи, боги, які створюють реальність. Є інші боги, які створюють богів, що створюють реальність. Над богами, які створюють реальність, є бог, який вирощує таких богів, і вони в нього, можна сказати, стоять рядами. Є Всевишній Бог, з якого ці боги, які вирощують цих богів, що створюють богів, які творять реальність, — вони походять із нього, немов пилинки з його свідомості, міріади з його свідомості. Така парадоксальна картина світобудови. Що глибша ваша свідомість, то глибше ви здатні проникати в той чи інший зріз реальності, і коли ви думали, що вже дійшли до краю всесвіту, раптом виявляєте, що є божество, з якого ці всесвіти просто виходять, наче бульбашки, наче маленькі пилинки, міріади з його тіл.

Запитання: Ом, Гуруджі, мені здається, Відьядхара хотів поставити таке запитання: є божество, яке творить реальність. Наприклад, воно створило реальність, і в тій реальності, у тому світі якась людина, наприклад, досягла певного високого духовного розвитку — чи може вона стати вищою за те божество, яке створило реальність?

Може, тому що в основі і людини, і божества лежить Парамашива, а Парамашива може розвиватися через будь-яку істоту. Просто вона перевершує ту реальність, яку створило те божество, немовби зламуючи її закони, і вже творить на іншому рівні. Саме тому й можливе звільнення; якби це було неможливо, то й звільнення було б неможливим.

Однак, якщо, припустімо, йог досягає певного рівня звільнення саюджья-мукті, піднімається до рівня вищої локи, до Сатья-локи, і йому не вдається подолати гравітацію санкальпи творця-Брахми, то вважається, що він до кінця кальпи, до кінця життя Брахми перебуває з ним у Сатья-лоці, а в мить махапралаї, коли Брахма розчиняється, йог також розчиняється і стає новим творцем уже в наступній кальпі. Там він сидить на троні разом із Брахмою на одному рівні, тобто на одному рівні свідомості.

Теорія не-творення

Запитання: Ом, Гуруджі. Скажіть, будь ласка, який вигляд усе це має з погляду не-творення?

Розглядатимемо її в контексті адвайта-веданти. З погляду не-творення це має такий вигляд: тепер глибоко замисліться над тим, що все це ілюзорне, що все це не має власної сутності, усе це — породження свідомості, але наша свідомість настільки могутня, що створює все це. Це не наша свідомість, а свідомість Брахмана (Парамашиви), і з погляду теорії не-творення — усе це, якщо говорити мовою шиваїзму, не полишає самої свідомості Шиви. Сам Шива ні на мить не забуває себе в цьому творінні. Це чіт-шакті-віласа (ілюзорна гра енергії) Шиви, сповнена блаженства й радості, порожнинна у своїй основі, цілковито ілюзорна.

З погляду адвайта-веданти — це лише проєкція, накладення на абсолютну свідомість, і цю проєкцію породила наша власна свідомість. Насправді всесвіт ніколи не створювався, всесвіт ніколи не руйнувався. Якщо ви прочитаєте в Гаудапади «Мандукья-каріку», розділ «Алаташанті» (гасіння палаючого вугілля), він вам це пояснить. Це схоже ось на що: припустімо, вам сниться сон, і уві сні є різні переживання, різні творіння тощо, і ви досліджуєте ці різні переживання, але з погляду пробудженої людини все це було цілковито нереальним. Коли ж вона пробуджується, то бачить, що це був лише сон, усе це не полишало свідомості сновидця.