Три методи роботи з клешами
Текст Сант’є Кхадро «Як медитувати»
Взаємодія з негативною енергією
«Взаємодія з негативною енергією.
У міру розвитку уважності ми стаємо дедалі чутливішими до негативних станів свого розуму, як-от гнів, роздратування, гординя, депресія тощо. Чому ж ці стани називають негативними? Це не означає, що гнів чи бажання від початку погані або що ми зобов’язані відчувати провину, коли вони виникають. Потрібно просто усвідомлювати, що перед нами продукти нашої омани, спотворені світоглядом, через який у нас складається хибна картина світу. Ці стани негативні, тому що роблять людину нещасною та розгубленою».
Як сказав один святий: «Будди дивуються з того, як живі істоти знаходять способи робити себе нещасними».
У глибині живих істот присутній безмежний потенціал радості. Але через затьмарення та відсутність світла ясності живі істоти дуже жорстко пов’язують свою радість із зовнішніми об’єктами. Вони часто знаходять способи страждати через те, що, як їм здається, зовнішні об’єкти не відповідають їхнім уявленням про радість. Але коли наша радість проєктується назовні, то це і є фундаментальне невідання.
Світи та переживання в них дуже відносні, дуже умовні. Якби бога зі святих небес спустили сюди, у ваш нинішній стан, то він, можливо, відчував би страждання, а якби він був пробудженим, то ні. Якщо сюди підняти істоту з пекла, то їй це місце здалося б раєм, вона була б просто нестямна від екстазу.
«Як і всі ваші переживання, негативні емоції не постійні, у них немає міцності та стійкості. Це просто енергія розуму, як любов і радість, що мають чисту та ясну природу. Іноді ви відчуваєте, що негативні емоції заволоділи вами, і сумніваєтеся в тому, що взагалі здатні керувати своїм розумом. Але не хвилюйтеся. Омани виникають у вашому розумі та зникають із нього, вони — не ви. За наявності зрілого розуміння кожне переживання, позитивне й негативне, може стати конструктивним кроком на шляху».
Керування емоціями через усвідомленість
Керувати емоціями та давати їм раду дуже легко, якщо в момент першого виникнення емоції ти залишаєшся в стані спостерігача, якщо в тебе є чисте дзеркало усвідомленості. Якщо ти втрачаєш цю мить, емоція розгортається й породжує відповідні несамозвільнені енергії, фантомні образи та накопичує карму. Якщо ти її не втрачаєш і в найпершу мить виявляєш присутність дзеркала усвідомленості, емоція не владна над тобою. У неї є начальник, цар — дзеркало вашої усвідомленості. І навіть якщо виникає якийсь рух прани, він подібний до гри, він ніяк не заволодіває вашим розумом. Уся річ саме в цьому. У звичайних істот такого царя немає. Тому, виникаючи, емоції затьмарюють і ту ясність, яка була, вводячи людину в різні бхави, переживання нижчих світів. Але якщо присутність дзеркала усвідомленості є, то емоції ніколи не вводять в оману.
Крім практики усвідомленості, ми постійно повинні накопичувати потенціал внутрішньої чистоти й гармонії, тобто розвивати чотири безмежні, ставати божествами всередині. Навіть якщо у вас немає дуже глибокої усвідомленості, але є якості божества, то ви можете легко втихомирювати й підкорювати емоції.
Самоконтроль як основа чернечого життя
Якості монаха — це самоконтроль завжди, скрізь і за будь-яких обставин. Знайте: монаху, який не контролює себе, не довіряють. Про таких кажуть: «Він іще зовсім-зовсім зелений». Тому немає іншого шляху, щоб стати монахом, стати на один щабель із найкращими монахами, бути на короткій нозі з Гуру, крім як набути дуже глибокого самоконтролю. І коли людина має потрібні якості, їй завжди можна довіряти. При цьому мається на увазі не лише зовнішній самоконтроль, а й внутрішній. Зовнішній самоконтроль — це наслідок внутрішньої дисципліни.
Звідки береться такий самоконтроль? По-перше, він береться з ваших заслуг, із чистоти вашої душі, з багатьох причинно-наслідкових зв’язків, створених служінням: практиками, простяганнями, самаями. Тобто це ваша позитивна карма. По-друге, цей самоконтроль випливає з принципу усвідомленості, з вашої внутрішньої ясності, коли ви мечем розрізнення без зусиль звільняєте всі думки та негативні бхавани.
Монах завжди знає, яким є рівень його ясності, де є його межа: «Ось це я можу звільнити без зусиль, а це вже не можу». Передбачається, що стан монаха на порядок перевершує стан звичайної, мирської людини. Тобто він може самозвільнити те, що звичайна людина самозвільнити не може. Але насправді навіть цього недостатньо. Рівень самоконтролю має підніматися ще вище, коли ти можеш звільняти дуже багато, при цьому твій розум завжди незворушний, чистий і спокійний. Саме такий самоконтроль від вас вимагається розвивати в перші роки, тому що він є основою всіх майбутніх досягнень і певних результатів. По суті, це і є показник зрілості монаха.
Уважність і самоконтроль — це одне й те саме. Той, хто уважний, звісно, має повний самоконтроль. Він ніколи не дозволить собі, щоб його думки пішли врознос, щоб його прани почали стискатися в животі чи в грудях, щоб його кров пульсувала у скронях, а дихання було частим. Що б не відбувалося, він завжди перебуває в такому стані уважності, коли його прани й ум повністю контролюються.
Монах може мати такий повний самоконтроль лише в тому разі, коли жодні події та внутрішні переживання не можуть застати його зненацька, коли він постійно пильний. Він пильний, спираючись не на особисту ясність, а на Абсолют, на природний стан.
Три підходи до роботи з емоціями
«Зазвичай ми або повністю ототожнюємо себе з гнівом (іноді слабо уявляючи собі стан справ), або придушуємо його, не дозволяючи собі усвідомити, що відбувається. Обидва підходи лише погіршують ситуацію.
Але ми можемо прямо подивитися на гнів, проаналізувати його, усвідомити його помилковість і застосувати контрзаходи, щоб прищепити уму реалістичніший погляд на речі. Якщо ми в такий спосіб взаємодіємо з гнівом або з іншою негативною емоцією, то перетворюємо негатив на позитивний пізнавальний досвід.
Отже, ми ділимо все у світі поза нами на друзів, ворогів і сторонніх відповідно до своїх почуттів до них. По суті, всі наші почуття й стосунки можна поділити на прив’язаність і невігластво.
Головна причина негативних емоцій коріниться в тому, що ми помилково бачимо постійне, відчутне, тверде існування й накладаємо своє розуміння на все довкола нас.
Це хибне уявлення розвивається у прив’язаність, відразу й невігластво, які, своєю чергою, переходять у всі інші негативні стани ума.
Методи, пояснені тут, являють собою практичні способи взаємодії з прив’язаністю; гнівом, який може постати найгрубішим вираженням відрази; депресією, тобто похмурим ставленням безнадії, вкоріненим у невігластві, тупій байдужості».
Натхнення в духовній практиці
Коли ви прямуєте шляхом практики й відкриваєте дзеркало цього усвідомлення, у вас наче полуда спадає з очей, виникає натхнення. Натхнення — це те, що завжди має супроводжувати вас у духовній практиці. Це немов якийсь тонкий потік, який постійно несе вас наче на крилах.
Звідки виникає таке натхнення в практиці? Воно виникає зі зв’язку з Всевишнім Джерелом. Знайте: щоразу, коли натхнення втрачається, це означає лише одне — ваш зв’язок ослаб або втратився. Дехто має натхнення в пранах, дехто — в умі. Але найкраще мати натхнення і в пранах, і в умі. Натхнення в умі мають ті, хто уважний. Натхнення в пранах мають ті, у кого від народження хороша карма тіла, і ті, хто виконує практику вітру. Дехто не має ні того, ні іншого. Принаймні їм треба прагнути отримати натхнення або практикою усвідомленості, або керуванням пранами.
З часом таке натхнення розростається в дуже божественні переживання (бхавани): божественну гордість, захват, екстаз, радість, блаженство, надзвичайне розширення свідомості, незвичайну інтуїтивну ясність, величезний приплив сил і віру у свої можливості. Тоді йогін почувається богом: як сказав, так і буде. Він може змінити минуле, змоделювати майбутнє, змінити час і простір, він може все. Саме таке натхнення є рушійною силою в практиці. І воно приходить із часом, якщо ви правильно займаєтеся спогляданням.
Натхнення зникає, коли уважність тьмяніє, коли прани знижуються, коли почуття спрямовуються назовні. Істинний йогин пильнує свою уважність і прани, щоб не втрачати того мінімуму натхнення, який веде його в духовному житті й дає такий самоконтроль.
«Взаємодіяти з негативною енергією важко, але за допомогою практики й терпіння можна поступово змінити свій підхід, зробивши перший крок до зміни свого нинішнього досвіду у ставленні до людей і ситуацій».
Досвідчений практик може черпати натхнення навіть із негативної енергії. Негативна енергія легко збиває натхнення. Якщо воно дуже слабке, то достатньо чогось незначного, щоб натхнення було втрачено. На нього можна вплинути словом і якоюсь іншою елементарною річчю. Але досвідчений практик не може втратити натхнення, навіть якщо сильна негативна енергія виникає в його свідомості. Натомість він живиться нею, черпає її, не боячись, і може використати на благо своєї практики.
Тоді негативна енергія емоцій виявляється змією, у якої вирвані зуби, тому в неї немає жодної отрути.
Робота з депресією
«Депресія.
Депресія — це похмурий, важкий, нещасний стан егоцентричного розуму, якому бракує позитивної енергії. Вона може перетворитися на хронічну недугу або побічний ефект неприємного переживання».
Один учень-мирянин описав це так: «Це стан, коли починає плющити».
«У будь-якому разі депресія спричинена хибною думкою, яка перебільшує негативні сторони вашої особистості або якоїсь ситуації та ігнорує позитивний бік.
Депресія зосереджується на «моїй» труднощі й розвиває її понад усяку міру. Ми занепадаємо духом і вважаємо, що ситуація безнадійна, що в нас немає жодної можливості поліпшити її. Ми жаліємо себе, бачачи своє его в самому центрі сумної історії. У нас мало або зовсім немає енергії, якою ми могли б поділитися з іншими. І ми не лише не можемо подбати про себе, а й тягнемо за собою на дно інших людей. Усі ми схильні іноді впадати в депресію».
Не «усі ми», а «усі ви». Деякі практики зовсім не схильні до цього. Можливо, тут ідеться про практиків-початківців, але це не характерно для досвідчених практиків.
«Ми не досконалі, і життя не завжди складається гладко. Ми припускаємося помилок і не керуємо тим, що трапляється на нашому шляху. Коли ми не здатні радісно сприймати ці труднощі, вважаючи їх природними сторонами життя, або майстерно впоратися з ними, ми впадаємо в пригнічений стан духу. Звісно, біль, якого ми зазнаємо, реальний, і нам потрібно якось вирішувати труднощі. Але занурення в депресію — не вихід, оскільки ви лише поглиблюєте й ускладнюєте своє нещастя. Найкраще рішення полягає в тому, щоб проаналізувати свої думки й усвідомити, як ми тлумачимо ситуацію, а потім спробувати зрозуміти, де ми помиляємося».
Депресія — це стан, спричинений не самою ситуацією, а хибним тлумаченням ситуації. У принципі, в абсолютному Бутті немає якихось однозначно поганих або однозначно хороших ситуацій, а є лише їхнє тлумачення. Це так зване кармічне бачення.
З власного досвіду я можу сказати, що в мене взагалі ніколи не було депресій. Раніше, коли мені щось не вдавалося, у мене виникав сильний гнів або на ситуацію, або на самого себе. Тобто це таке відчуття, ніби хтось у чомусь тобі перешкоджає, але в тобі стільки сили, що ти готовий просто стерти це на порох. Але приблизно впродовж останніх двадцяти років я позбувся цього гніву, бо це теж не найкраще рішення. Я дійшов висновку, що взагалі немає сенсу розвивати всі ці теми, а треба просто прийняти ситуацію такою, якою вона є. Причому прийняти її не безвольно й пасивно, а радісно, з повнотою усвідомленості, з повнотою відповідальності. Знайти в цьому прийнятті глибину, усвідомлено відпустити себе, з’єднатися через цю ситуацію зі Всевишнім Джерелом, щоб поступово завдяки такому прийняттю набратися сили від Всевишнього Джерела. Прийняття дає настільки величезну силу, що ви ніби під’єднуєтеся до якогось космічного резервуара. Потім уже з такою силою усвідомлення й відпускання себе можна проявитися так, щоб усе повністю розвіялося.
Така здатність поступатися, не втрачаючи себе, — це і є всеприйняття, яке є ключем від будь-яких станів депресії. Це здатність перемагати, не борючись. Це найкращий принцип для тих, хто практикує природне споглядання.
Способи усунення депресії
«Способи усунення депресій.
- Дослідіть «я», відчуйте свою самість, яка переконано ототожнює себе з нещасливими думками та почуттями. Спробуйте відшукати це «я». Яка його природа? Це частина тіла чи розуму, або ж це щось інше? Чи може ваше пригнічене «я» бути чимось твердим і незмінним?
Згадайте, що ваш розум — це потік різних переживань (радісних, нещасливих, позитивних або негативних), і всі вони мають однаково ясну й нематеріальну природу. Ці переживання виникають і зникають, як хвилі океану, вони живуть зовсім недовго. Ваша депресія подібна до хвилі, це короткочасне, швидкоплинне переживання, тому вам не варто прив’язуватися до депресії, вважаючи її собою».
Якщо ви проаналізуєте, де перебуває депресія, то побачите, що тіло її не відчуває. Тіло достатньо нагодувати, вчасно вкласти спати, забезпечити йому безпеку, і тоді йому цілком добре. Атман (ваше Істинне «Я»), так само як і буддхі (тонке усвідомлення), теж вільний від неї. Очевидно, що таке переживання корениться в его (ахамкара), яке, своєю чергою, спирається на тонку пам’ять і підпорядковує манас (понятійний розум), що виносить судження, прийняття та відкидання. Це означає, що якщо ви з’ясуєте, чим же є це саме его (ахамкара), то побачите джерело такого негативного стану. Але щойно ви почнете досліджувати его, то побачите, що воно складається просто з ланцюжків довільно пов’язаних між собою думок. І для вас стане найбільшим одкровенням те, що воно не має жодного права однозначно давати оцінки, виносити судження. Це щось довільне. Це подібно до того, якби взяли кілька файлів, записали їх у комп’ютер, а потім на цій підставі виносили якісь судження, будували теорії. Але від самого початку це було щось довільне.
Коли ви розумієте це, ви перестаєте довіряти оцінкам его, знаючи, що воно складається з набору довільних вражень. Тоді довіра до всіх думок і до оцінної діяльності манаса у вас теж зникає. Ви бачите, що це дуже відносні речі. Ви розумієте, що вам потрібно перебудуватися. І тоді у вас виникає запитання: «А чому ж у собі довіряти?» Довіряти можна лише тоншій частині в собі — буддхі (інтуїтивному розуму), ясності. Однак сама ця інтуїтивна ясність теж не є самодостатньою, це лише похідне від Атмана, від Абсолюту. І коли методом аналізу ви намацуєте інтуїтивний розум, його джерело, то бачите, що це єдине джерело, якому можна довіряти. Саме воно вільне від усіляких негативних станів і дає владу справлятися з ними. Коли монах це розуміє, то кажуть, що він уміє самозвільнятися. Тобто брак розуміння (брак джняна-йоги) вводить людину в оману. Іншими словами, якщо ви практикуєте, ви повинні стати подібними до давніх філософів, які, навіть якщо не медитували, мали колосальну ясність аналітичного розуму.
«2. Виконайте медитацію високої оцінки людського життя. Навіть якщо у вас серйозна трудність, важливо пам’ятати про те, що у вас багато позитивної енергії та великі можливості. Завжди можна подолати депресію, змінивши спосіб мислення, наголошуючи на позитивних, а не негативних сторонах своєї особистості».
Один мирянин підійшов до мене й сказав: «Я каюся. У мене така погана карма, таке темне минуле». Я сказав йому: «Зате ти став на шлях дгарми, і в тебе світле майбутнє». Саме ви обираєте, на чому наголошувати: або бачити своє темне минуле, або бачити своє світле майбутнє.
«Позитивні сторони обов’язково є. Справа радше залежить від того, під яким кутом ви дивитеся на життя і з чим ототожнюєте себе, ніж від вашої низької самооцінки через пригнічений стан духу.
- Проведіть медитацію на ясність розуму. Ваші нещастя, тривожність або очікування невдачі, як і ваші приємні почуття, є просто енергією розуму — чистою, нематеріальною, швидкоплинною. Просто досліджуйте різні думки й переживання, які проходять крізь ваш розум, ні про що не судячи й ні в що не залучаючись».
Негативні стани також бувають через низьку самооцінку. Якщо ви плекаєте божественну гордість, ваша самооцінка обов’язково підвищується. Але ви повинні розуміти, що, плекаючи божественну гордість, ви підвищуєте самооцінку не хибного «я», а своєї глибинної сутності, постійно на неї налаштовуючись.
Істинна й хибна самооцінка
Той, хто має високу самооцінку, завжди має високий рівень енергії, велику ясність. Однак якщо ця самооцінка хибна, зовнішня, то в нього завжди є багато станів омани, невідання. Істинно висока самооцінка походить із вашої глибинної ясності, з перебування в природному стані. Якщо ж вона ґрунтується на ментальному, на чомусь нижчому, то це просто духовна омана, це просто хибне уявлення, засноване на гордості. І в цьому також слід добре розібратися.
У міру духовної практики ваша самооцінка завжди повинна підвищуватися. Однак вона має підвищуватися правильно, не вводячи вас в оману. Якщо в людини самооцінка підвищується неправильно, це також помітно. Вона починає із загадковим виглядом говорити іншим послушникам, що вона незвичайний послушник. Вона починає запитувати Гуру про свою велику місію або про щось подібне. Потім вона починає довіряти своїм снам і видінням у медитаціях. Потім вона ігнорує дгарму або перекручує її так, як їй вигідно. Потім вона перестає слухати настанови Гуру. Зрештою вона впадає у велику духовну оману. Це сумно, це згубно, коли зміна твоєї самооцінки суперечить настановам святих. Тому завжди проводяться перевірки учнів, які показують учневі, наскільки правильно він перебудовує себе.
Небезпеки низької та завищеної самооцінки
Якщо ж учень перебудовує себе неправильно, у нього виникають різні дисгармонії. Тобто дисгармонія може бути не лише через низьку самооцінку, а й через високу. Ба більше, високу самооцінку ще називають «мара — син небожителя». Можна сказати, що це гордість, яка йде від самого сатани, це даршан мари, який змушує тебе кинути виклик Богові, вважати в собі абсолютною не ту частину, яка належить до Бога, а ту частину, яка є зовнішньою, тобто его.
Якщо ми практикуємо правильно, то ані низька самооцінка, ані мара завищеної самооцінки нас ніколи не схоплять. Ми легко обійдемо цих двох чудовиськ, які охороняють вхід до нірвани.
У міфології Стародавньої Греції описуються два чудовиська — Сцилла й Харибда, які охороняють вхід до скарбів. Той, хто може пройти повз них, досягає правильного, вищого, повного пробудження. Якщо він не може пройти між ними, то обов’язково натрапляє на одне з цих чудовиськ, і це стає серйозною проблемою.
Як їх можна пройти? Лише вбираючи настанови святих та їхній дух, будучи гранично чесним із самим собою, ретельно аналізуючи й шліфуючи свою свідомість.
