Клеші.
Кожна емоція передбачає мислення, а будь-яка думка — це рух ума. Коли ми думаємо, увага переміщується до одного об’єкта, потім — до іншого, далі — до третього, чи не так? Сам корінь емоції — це ваша рухлива увага. Щоб відсікти корінь цього руху, необхідно зрозуміти, звідки рухається увага.
Переважно, коли говорять про страждання, наприклад про страждання в сансарі, то мають на увазі насамперед страждання свідомості, що виникає від емоції. Страждання свідомості виникає слідом за рухом думок. Коли емоції виникають, то й прана також рухається слідом за об’єктами, і тоді в тілі починають відчуватися страждання. Тому якщо у вас виникає сильна емоція, то, зосередившись на диханні й заспокоївши його, ви раптово побачите, що емоція при заспокоєному диханні відходить. Емоція піде з енергії, з тіла, а коли ви зупините ум, то побачите, що емоція пішла повністю, що оголилася порожнинна ясність. Раптово ви розсмієтеся, побачивши, що ні ваш гнів, ні засмучення не мають під собою жодної сутності, що за ними все та сама порожнеча.
Самозвільнятися — означає шукати порожнечу за емоціями, не звертати уваги на емоції, а бачити порожнечу, постійно її знаходити. Досвідчений практик завжди легкий і радісний, тому що він утвердився в розумінні, що за всіма переживаннями є одне — порожнеча. Тоді він ковзає поглядом по цьому світу, не беручи до уваги й не сприймаючи всерйоз жодної з емоцій, жодної з думок. Він знає, що все є порожнеча, а порожнеча — це сам Брахман, це сама досконалість і сам Абсолют, отже, немає потреби турбуватися про емоції. Тоді він здобуває велике безпристрасся і єдиний «смак». Подали йому смачний прасад або риб’ячі тельбухи — він, усміхаючись, може їсти як одне, так і інше, знаючи, що порівняно з порожнечею все це не так уже й важливо. Чує він лестощі чи його лають останніми словами — він знає, що ці слова — це лише гра цієї порожнечі. Перебуває він у розкішній обстановці чи жебракує — він не надає цьому жодного значення. День і ніч його ум блаженствує, споглядаючи порожнечу.
У звичайних людей усвідомлення порожнечі збивається потоком клеш і емоцій. Уся наша монаша практика спрямована на приборкання цих клеш і емоцій. Це битва, у якій ми перемагаємо. Коли накопичиться достатня кількість прямих уведень, очисних практик і медитаційних досвідів, тоді наші клеші слабшають, а порожнеча оголюється. Ті люди, які не розуміють необхідності очищення, можуть скільки завгодно міркувати про порожнечу. Але річ у тім, що потрібен час, щоб наші клеші очистилися. Можна сказати, що це монотонна й не особливо радісна робота, яку потрібно робити день у день.
Три традиційні методи роботи з емоціями
Існують три традиційні методи впоратися з емоціями: відмовитися від них, перетворити їх і пізнати їхню природу. Усі три рівні вищих учень пояснюють, як впоратися з клешами. На жодному рівні ніколи не вчили того, що ви можете бути просвітленим, залишаючись під владою клеш, ніколи.
Так, це слід зрозуміти. На жодному рівні не говорили, що ви можете бути пробудженим, залишаючись під владою своїх клеш. Багато хто, чуючи вищі вчення, може неправильно інтерпретувати їх: якщо клеші є мудрістю, то немає потреби якимось чином виправляти клеші, треба залишити їх у їхній власній природі. Вони думають, що ти можеш бути пробудженим, але все одно в тебе можуть бути пов’язаності бажаннями, що ти можеш залишатися рабом бажань, тобто якщо твоя пробуджена природа не заплямовується, то достатньо споглядати її, і ти можеш бути пробудженим. Але святі кажуть, що не слід так поверхово розуміти; мається на увазі, що клеші перестають мати владу.
Наприклад, іноді можна читати про махасіддхів, поведінка яких іншим людям може навіть здаватися проявом людських клеш. Однак це зовсім не так. Різниця між станом махасіддхів і звичайних практикуючих подібна до різниці між небом і землею. Те, що в людей є клешами, у них є проявом їхньої незбагненної гри, їхня енергія повністю трансформована в абсолютне. Такі почуття, як гнів, хіть, гордість, жадібність, прив’язаність, притаманні звичайним людям, проявляються в них подібним чином, однак вони повністю є божествами, це гра абсолютної пустотної енергії. Наприклад, почуття гордості проявляється як дакіні й даки, віра (герої), як божества, що виходять із потоку ума, і так далі. Це означає, що махасіддхи повністю вільні від впливу клеш, вони просто спонтанно грають своєю проявленою енергією.
Є історія про те, як Крішна крав масло в ґопі. Чи можна сказати, що в Крішни була жадібність або карма голодних духів (крадіжка)? Ні, це був спосіб прояву його абсолютної природи. Якщо те саме робитиме звичайна людина, то в неї буде погіршення карми, погані сни, її обкрадуть, а в наступному житті вона стане претою. У чому ж різниця? А різниця в тому, що коли це робить Крішна, у нього абсолютна бхавана (брахма-бхавана), і тоді ці дії проявляються як благословенні, священні. Коли це робить звичайна людина, вона діє з тенденцій свого зумовленого ума: жадібності, егоїзму тощо. Якщо її бхавану виміряти, то вона якраз відповідатиме кармі претів. Тобто різниця — у хвилі свідомості. Це як порівнювати хвилі альфа і хвилі дельта, що розташовуються на іншому боці шкали.
Упізнавання природи ума як істинний шлях
Кожен із рівнів справляється з емоціями по-різному. Як темрява не може залишитися, коли зійде сонце, так жодна клеша не може залишитися, коли відбувається впізнавання природи Ума. Це момент осягнення первісної пробудженості, і він однаковий для кожної з п’яти отрут. Що стосується будь-якої з п’яти клеш, нам не потрібно перетворювати емоцію, здатність пустоти пізнавати. Природа емоції вже є нероздільною здатністю пустоти пізнавати. Упізнавання природи насправді змушує клеші просто зникнути. Це істинний шлях.
Шанкара з цього приводу говорить:
«Один аскет сидить в оточенні п’яти вогнищ або сидить уночі, обійнявши коліна, харчуючись із долоні замість чаші, але істина йому, як і раніше, не видна».
У цьому вірші він говорить, що зовнішні дії (навіть тапас), спрямовані на приборкання тіла, бажань і ума, не такі важливі, як перебування в пробудженій свідомості, тому що сама ця пробуджена свідомість нейтралізує клеші й усуває будь-яку залежність від них. Це брахма-бхавана, яка наповнює потік ума, і тоді бхавана, що виникає від клеші, стає нікчемною й тоне у вселенському полум’ї брахма-бхавани.
Бхавана та її вплив на свідомість
Кожна клеша, емоція породжує певну бхавану. Напевно, це всім відомо. Припустімо, якщо ми зараз спробуємо викликати гнівний стан або навіть як гру спробуємо лаяти одне одного, то через деякий час бхавана тут зміниться, ви відчуєте, що атмосфера й кармічне бачення змінилися. Або якщо ви зробите щось недобре, через деякий час у вас виникне нечистота в душі, рівень вашої свідомості знизиться. Це бхавана, що породжується клешею, світовідчуттям. Ми звертаємо увагу на це, і кожна дія провокує вихід бхавани з каналів і ума. Навіть якщо ми думаємо: «О, нічого страшного, це все абсолютне», якщо ми не перебуваємо в істинному спогляданні, то наш підсвідомий ум, який ділить на чисте й нечисте, все одно зафіксує: «Це чиста дія, а це нечиста», і все одно почуття нечистоти проявиться. У випадку з істинним перебуванням у спогляданні ми відкриваємо велике полум’я брахма-бхавани.
Існують дві основні бгавани, яких ми дотримуємося: дева-бгавана і брахма-бгавана. Дева-бгавана — це чисте бачення, гордість божества і весь стан священності, що виникає внаслідок поклоніння, простирань, очисних практик, практик бгаджан-мандали тощо. Це дуже важлива практика, завдяки якій ваше наступне життя буде не у світі людей, а у світі богів. Це факт. Тому всі монахи перетворюються на таку дева-бгавану. Відбуваються невловимі зміни. Через кілька років ви виявляєте, що у вас входить дева-бгавана, і ви маєте інше кармічне бачення. Дева-бгавана — це відчуття чистоти й святості, якого немає в тих, хто має клеші або карму людей; це піднесене, велично-святе відчуття, що виникає як результат практики. Однак для пробудження цього недостатньо.
Наступна бгавана — брахма-бгавана. Це відчуття чистоти, величі й божественності, доведене до досконалості, коли є безперервне усвідомлення абсолютності всюди. Коли такі бгавани проникають у наше життя, наше кармічне бачення і світовідчуття також змінюються. Брахма-бгавана, якщо вона стійка завдяки спогляданню, — це цілий океан абсолютного світовідчуття. Коли ми безперервно в ньому перебуваємо, то всі дрібні бгавани, що виникають унаслідок клеш, просто поглинаються, гасяться або пожираються, тому клеші знецінюються, перестають давати карми і перестають панувати над йогіном — це істинний спосіб звільнення клеш.
Для цього потрібно мати велику віру в цю брахма-бгавану. Наприклад, у вашому будиночку зруйнувалася пічка, а вам кажуть: «У вашому будиночку ні зараз, ні будь-коли взагалі ремонту пічки не буде». Як вам це чути? У вас в умі з’являються похмурі думки: «Як вони до мене ставляться? Що вони про себе думають? Я так страждатиму! Я і зараз уже страждаю, а потім страждатиму ще більше. Я працюю в сангсі, а мене так ігнорують. Я така важлива особистість, як мене можна ігнорувати? Та як вони сміють говорити мені таке?!» А якщо у вас є величезна брахма-бгавана, усі ці дрібні речі просто зникають. Ви кажете: «Як чудово! Це просто дивовижно, це такий екстаз, тому що все це абсолютно».
