Власне, монах починається тоді, коли він усвідомлює, що існує п’ять ворогів, або злодіїв, або грабіжників — це основні клеші. І тоді він вирішує кинути їм виклик, дати бій і перемогти їх. Доти, доки йог не усвідомлює клеші, не може їх приборкувати й підкорювати, його ще не можна назвати зрілим йогіном, навіть якщо він вправний у якихось практиках.
Людина, яка намагається займатися практикою медитації, стикається з численними ворогами й грабіжниками — власними клешами. Їх можна поділити на п’ять видів: гнів, гордість, страх, заздрість і невідання.
Часто можна зустріти людей, які щось вивчали й практикували, і через це в них з’являється зарозумілість. Однак вони ще не торкалися практики глибоко, бо, зазирнувши в себе, вони ще не виявили ці клеші. Істинний йогін завжди копає глибоко, тому він бачить, що існують такі клеші, для перемоги над якими потрібне дуже наполегливе тренування.
Хтось може сказати: «Ми ж практикуємо вищу тантру! Для нас клеші — це взагалі ніщо, вони подібні до прикрас, як змії на шиї в Шиви, чого нам їх боятися? Нехай практикуючі сутру з ними борються, а ми їх можемо залишити як є або самоусвідомити й заспокоїтися».
Той, хто має такі дешеві, скажімо так, уявлення про дхарму, не зрозумів істинного погляду ануттара-тантри. Навіть якщо він говорить правильні слова, один в один схожі на настанови махасіддхів, я можу заприсягтися, що він не зрозумів суті вчення. Практикуємо ми сутру, чи тантру, чи ануттара-тантру, клеші все одно мають бути переможені. Питання лише в тому, яким способом.
Підхід сутри: пильна боротьба з клешами
Із цих коренів виростають вісімдесят чотири тисячі клеш, що заважають перебувати в медитації. Кожна з п’яти отрут втягує в п’ять клеш, які дедалі більше затягують у сансару. Тому захищайся від них невсипуще, як мати, що втратила єдину дитину. Відкинь клеші, як відкинула б змію, що згорнулася в тебе на колінах. Пильно й уважно помічай їх і практикуй точно так само, як під час вивчення погляду.
Отже, настанови махасіддхів такі: пильно помічай клеші й відкидай їх так само, як мати відкинула б змію з грудей єдиної дитини.
Один монах у Візантії читав проповідь іншим монахам. Одного разу він побачив, що монахи під час проповіді почали один за одним засинати. Він подумав: «Це не інакше, як намовляння диявола. Це диявол спокушає монахів і вводить їх у такий стан, це він заважає читати проповідь і прославляти Бога». І для перевірки він вставив кілька фраз про щось мирське, дуже привабливе. Усі монахи одразу нашорошили вуха, прислухалися й прокинулися. Він подумав: «Ну, точно, це диявол. Коли говориш про Бога, він одразу навіює сон, коли говориш про низькі речі, він одразу пробуджує людей». І він сказав монахам: «Дивіться, я побачив, за чиїм намовлянням ви спите! Тож пильнуйте!»
З погляду сутри підхід саме такий однозначний і жорсткий: клеші є дияволом, який усіляко заважає практикуючим.
Якщо не практикувати так, погана карма створюється щомиті. Цог’ял, якщо хочеш уникнути цієї омани, доклади всіх зусиль до майстерної боротьби з п’ятьма отрутами. Приймай і відкидай те, що належить, ніколи не виходячи з-під захисту усвідомленості.
Коли ви практикуєте як монахи, ви, звісно, повинні чітко знати, що слід приймати, а що слід відкидати. І на відносному рівні таке знання однозначне. Припустімо, якщо вам запропонують як напій трав’яний чай, нечистоти або отруту, ви приймете чай і відкинете отруту, розуміючи, що одне корисне для тіла, а інше вкрай шкідливе. Так само й на відносному рівні ви розумієте як монахи, що приймати, а що відкидати. І наскільки можливо, практикуючи перемогу над клешами, потрібно утвердитися в такій силі волі, щоб щось приймати, а щось відкидати.
Баланс між прийняттям-відкиданням і усвідомленням
Зазвичай ми привчаємо себе не приймати й не відкидати, а просто перебувати в усвідомленні. Це найвищий і найправильніший погляд. Передбачається, що коли ми перебуваємо в природному стані, не приймаючи й не відкидаючи, то ми відразу входимо в абсолютний погляд, який ніби знецінює клеші, забирає в них усю енергію й не дає їм діяти на нас. Якщо хтось утвердився в такому погляді, то це найкращий спосіб перемагати клеші. Однак для людини, яка ще не утвердилася в погляді й не має сили волі перемагати клеші, найправильнішим підходом буде приймати очищення й відкидати клеші, інакше вона тоді в принципі взагалі не очиститься.
Ануттара-тантра — це погляд для садхаків категорії див’я (божественних) або для просунутих віра. Але часто буває так, що людина, яка почула таке високе вчення, через зарозумілість або через оману помилково зараховує себе до найвищої категорії йогінів. Вона думає: «Я точно віра. Минулого тижня я встав без десяти п’ята, тобто раніше за всіх, щоб практикувати». Вона може вирішити, що для неї саме такий підхід ануттара-тантри найкращий, що немає потреби якось дбати про дрібниці й очищати себе, а важливо просто не приймати й не відкидати. І тоді в неї з’являється «шапкозакидацький» підхід до практики. Вона намагається перенести вагу своєї садхани лише на принцип свідомості, вона надто на нього сподівається. У неї може бути надто велика зарозумілість щодо усвідомлення, тому вона може ігнорувати якісь зовнішні практики: простягання, вінаї тощо.
Однак коли вона виявляє, що принцип усвідомлення їй не вдається утримати, і вона втратила опору у вінаї, у зовнішньому очищенні, то бачить, що ні там, ні там не досягла успіху й перебуває в якомусь підвішеному стані. Практики «прийняття-відкидання» вона не засвоїла й не дотримується їх належним чином, а до практик усвідомлення вона дотягнутися в принципі не може, бо вони є чимось надзвичайно недосяжним для неї. І тоді вона відчуває, що ні в одній, ні в іншій практиці не здатна як слід удосконалитися.
Такому йогіну можна порадити пильно очищати себе, паралельно розвиваючи принцип усвідомлення.
Усамітнення й поступова практика
У будь-якому разі, доки не досягнеш достатньої стійкості в погляді й медитації, необхідно шукати усамітнення, подібно до пораненого оленя. Тікай від клеш, як від отруйної змії.
Усамітнення розглядається по-різному. Найвищим вважається усамітнення розуму. Це означає, що ви повинні відвоювати усамітнений простір у вашій свідомості й помістити свій розум у стан поза думками. Це вкрай важливо в ануттара-тантрі. Якщо ваш розум поміщений у позадумковий стан, ви реалізували таке усамітнення. Для тих, хто не здатен помістити розум у позадумковий стан у повсякденному житті, потрібні тривалі практики ретритів, щоб у добрих умовах ретритів вони звикли поміщати свій розум у такий позадумковий стан.
На перших порах практику ретритів не слід виконувати дуже багато, інакше ви будете думати: «О, річний ретрит! Як же це чудово!» А вже за кілька місяців ви будете думати: «Коли ж він закінчиться!» І у вас виникне така відраза до ретриту, що наступні двадцять років ви будете смиренно виконувати будь-яке служіння, а при слові «ретрит» вас буде відвертати.
Святі дають такі рекомендації: «Ти маєш поділити життя на проміжки й практикувати короткими періодами, наприклад п’ять-сім днів ретрит, а решту часу — вихід із нього, тренування в повсякденному житті, потім знову ретрит. Навіть такі короткі проміжки в кілька днів, якщо ти здатен максимально, подібно до тигра перед стрибком, день і ніч концентруватися на практиці, дають швидке зростання. Однак такий стан довго утримувати важко, тому що або клеші збунтуються, або енергія може застоюватися, тому треба проявляти таку свідомість у повсякденному житті. Чергуючи таким чином, справді можна стати практиком високого рівня. І тоді через деякий час, коли свідомість буде загартована, усі тривалі практики усамітнення стануть чимось звичним».
Наприкінці сказано: «Тікай від клеш, як від отруйної змії». Хтось може подумати, що після стількох лекцій з ануттара-тантри поза прийняттям і відкиданням ці настанови здаються настановами нижчого рівня. І якої ж практики тоді дотримуватися? Але істинний йогін має свідомість одночасно на кількох рівнях: він повністю розуміє і реалізує вчення про прийняття і відкидання, але водночас він розуміє вчення про усвідомлення за межами прийняття і відкидання. У своїй свідомості він ніби встановлює баланс між прийняттям і відкиданням з одного боку та усвідомленням за межами прийняття і відкидання з іншого боку. Тільки він сам розуміє, де він є вищим практиком, а де йому потрібно вважати себе нижчим практиком. Якщо ж йогін цього не розуміє, то йому потрібно в якихось конкретних ситуаціях проконсультуватися з Гуру.
Підхід ануттара-тантри: самозвільнення через Ясне Світло
Однак розуміння ануттара-тантри, навіть коли ми говоримо про самозвільнення і залишення всього як є, все одно передбачає звільнення від клеш. Питання в тому, що в ануттара-тантрі звільнення від клеш відбувається силою самого Ясного Світла, тобто більш природно. Навіть коли клеші проявляються і збивають свідомість, ми не надаємо їм такого значення, ми не фіксуємося на них і не вважаємо за потрібне з ними боротися. Ми просто зміщуємо свою свідомість на милість Ясного Світла, що проявляється. Ми ніби відходимо вбік і дозволяємо енергії Ясного Світла широким потоком іти на клеші. Тоді ці клеші навіть не розбиваються і не розчиняються, а миттєво впізнаються як частина цього світла і зникають самі. У цьому полягає сенс практики прийняття і відкидання.
Тому настанови вищого вчення такі: «Не приймай, не відкидай, а просто відійди вбік. Не борися, не трансформуй, а просто піди. Дозволь Ясному Світлу впоратися з клешами, воно саме розбереться, що з ними робити».
«Відійди вбік» – це означає: споглядаючи, практикуй самовіддачу, відпусти себе, перебуваючи в природному стані, повністю розкрий себе Ясному Світлу і дозволь йому затопити всі твої клеші. Не сподівайся на власні зусилля, хоча там, де можеш, докладай їх як слід. Більшу частину свідомості надавай Ясному Світлу і сподівайся на його милість, на низхідну енергію Ануграхи.
Таким чином, скільки б не було клеш, їм не встояти перед впливом Ясного Світла. І тоді клеші перестають тяжіти над йогіном і возз’єднуються з Ясним Світлом. Вони не перетворюються на якісь кращі речі, як у тантрі, коли ми перетворюємо гнів на святу любов, вони не відсікаються, а просто стають частиною Ясного Світла і поглинаються ним. І тоді вони стають нешкідливими, як змія, у якої вирвали зуби.
Це означає, що щойно спалахує нечиста думка, брудна емоція або неправильна дія, йогін, не відволікаючись від споглядання, надає і прямо показує клешу Ясному Світлу. Тоді думка виникає на частку секунди, але далі вона не розвивається, далі рухатися їй неможливо. Емоція, клеша або дія виникають, але тієї ж миті вони відходять убік, оскільки ми в розкритому стані і залишили все як є, тобто не звернули на клешу уваги, не оцінили її, не дозволили їй розвиватися, не дали задній хід, якось борючись із нею. Ми просто віддали все Ясному Світлу, вважаючи його володарем і себе, і клеш. І тієї ж миті клеша стає обезголовленою, у ній немає ні сили, ні дії. Раптом вона виявляється як Ясне Світло, у її серцевині виникає чиста сутність одвічної Мудрості. Вона виявляється як порожнеча, як світлоносна гра грубої енергії. Тоді ми бачимо, що немає потреби з нею боротися, немає потреби слідувати цій енергії, що це те саме Світло. Вітер, відхилившись, втягується в сушумну, і ми відчуваємо, що повністю відпустили те, що нас турбувало, що ми змістили акцент. Ми відчуваємо, що наша енергія рухається, циркулює, однак ми повністю вільні.
Якщо ж людина думає, що принцип «не приймати і не відкидати клеші» передбачає, що треба просто дозволити їм якось проявлятися, потураючи їм, а «залишити як є» означає, що можна залишити їх у нечистому мирському стані, то, звичайно, така людина помиляється, їй не вдалося зрозуміти принцип ануттара-тантри.
І в сутрі, і в ануттара-тантрі клеші перестають мати владу над йогіном. А якщо вони не перестають мати над ним владу, то це взагалі не практика. Різниця лише в підходах. У випадку сутри йогін подібний до солдата, який бореться, а у випадку ануттара-тантри — до царя, якому не потрібно боротися.
Тантричний підхід: клеші як шлях
І знову запитала шляхетна Цог’ял: "Чи не слід тому, хто практикує таємну мантру, прийняти всі клеші як шлях?"
Учитель відповів: “Безсумнівно. Їх слід вносити в шлях, але тільки павич може живитися отрутою”.
Вислів «прийняти клеші як шлях» означає зробити клеші способом практики, тобто зробити опору на брудні енергії способом духовної практики. У тантрі цей шлях прийнятий повсюдно. Наприклад, якщо в людини сильний гнів, то їй підбирають гнівне божество, і вона постійно уявляє себе цим гнівним божеством. Що сильніший її гнів, то більше енергії в неї з’являється, тому їй слід більше фіксуватися на гнівному божестві. Якщо в людини є сильна прив’язаність до чогось, то їй рекомендується посилити цю прив’язаність і концентруватися на ній, поєднуючи її з порожнісним розумінням її природи. Тобто йогіну в цьому випадку слід постійно фіксуватися на об’єкті своєї прив’язаності, бачачи його порожнісність.
Одна людина за часів махасіддхів була дуже прив’язана до своєї дружини. Коли вона залишила тіло, він сидів і плакав над її черепом. Махасіддха побачив це й порекомендував йому медитувати на череп дружини, розмірковуючи, що він сам, череп і весь світ — суть одне, і що саме по собі все це є порожнеча. Оскільки ця людина була прив’язана до черепа дружини, вона думала про нього постійно, але свої думки, пов’язані з прив’язаністю, вона поєднувала з порожнісним розумінням і вважала, що все це одне. Через деякий час біль втрати від зруйнованої прив’язаності замінився рівнісним ставленням і баченням того, що все являє собою єдину субстанцію поза суб’єктом і об’єктом. І він таким чином здобув пробудження. Саме такий підхід означає «використовувати клеші як шлях».
Людина, здатна не відкидати клеші, прийняти їх як шлях, трапляється рідше, ніж квітка удумбара. Хоча для людини найвищого розряду клеші служать помічниками, для людини з меншими здібностями вони стають отрутою. Для людей такого рівня важливіше відмовитися від клеш.
Зазвичай вважається, що здатною зробити клеші шляхом є та людина, яка повністю контролює свою свідомість і енергію. Якщо вона не має такої здатності, то, найімовірніше, впаде під впливом клеш. Кажуть, що навіть якщо досвідчений практик довгий час живиться нечистою їжею, то все одно через деякий час отруїться. Тому на рівні погляду ми говоримо, що потрібно приймати клеші як шлях, але на рівні поведінки ми говоримо, що потрібно відкидати клеші й приймати очищення. Комусь така точка зору може бути незрозумілою, але вона незрозуміла, якщо ви погано вивчаєте вчення. Тобто в того, хто погано вивчає вчення, може виникнути багато суперечностей у практиці. Він може слухати одні настанови, потім інші, йому можуть вказувати на помилки. Але якщо ви розумієте різницю між поглядом і поведінкою, то суперечностей у цьому немає. На рівні погляду клеші приймаються як шлях, а на рівні поведінки приймається розрізняльна поведінка і слідування шляхом очищення.
Колись давно, ще не вивчаючи вчення різних шкіл і ануттара-тантри, у віці значно меншому, ніж наймолодші послушники, я вважав, що тантра дозволяє їсти м’ясо, пити вино й вести мирське життя, оскільки все є одне. Я подумав: «Це такий чудесний неподільний позамежний погляд! Я захоплююся ним. Але я все ж, мабуть, не такий великий махасіддха, тому мені більше підійде чернецтво». І я обрав інший шлях. Це і є погляд практикуючого, коли він приймає якісь речі на рівні погляду, але на рівні поведінки слідує тому, що більш сприятливе для нього.
Як довго потрібно відкидати клеші, перш ніж досягнеш найвищого рівня?
Якщо людина не прив’язана до клеш і чуттєвих насолод, і сприймає їх як чарівну ілюзію, то немає потреби пригнічувати клеші, навіть якщо вони виникають, оскільки вони не завдають шкоди
Ознаки просунутого йогіна
Коли людина сприймає світ як чарівну ілюзію, а в її умі не породжується жодної прив’язаності, то це явна ознака просунутості йогіна. Тобто такий йогін день і ніч перебуває в спогляданні недвоїстості. У нього дуже високий рівень енергії, він має самадхі й безперервну свідомість. Тоді в нього настільки сильний природний стан, що він може вбирати в себе нечисту енергію клеш, і вона йтиме йому тільки на користь.
Припустімо, коли звичайна людина харчується м’ясом, це недобре, тому що внаслідок цього забиваються канали, ум схиляється до тамасу, пробуджуються нечисті енергії, такі як гнів або статеві бажання, тіло починає погано пахнути, а інтелект перебуває в раджасі. Тобто звичайній людині справді їсти м’ясо не дуже добре.
Але уявімо, що якийсь святий розкрив муладхара-чакру, у нього величезна енергія, а ум перебуває в дуже глибокому стані присутності. Тоді навіть м’ясо, яке він їсть, дає йому дуже сильну енергію, що пробуджує ще потужнішу циркуляцію енергії. Оскільки його канали широкі й чисті, він не зазнає великої шкоди від м’яса. Це приклад того, як використовувати клеші як шлях.
Коли вони не виникають, немає бажання їх породжувати, оскільки ти вільний від очікування. Якщо ж клеші проявляються, то стають частиною шляху. А намагатися використовувати клеші як шлях, не відмовившись від прив’язаності до матеріальної прив’язаності, означає уподібнитися мусі, що загрузла в меді.
Тут чітко сказано, що йогін використовує клеші як шлях лише тоді, коли він відмовився від матеріальної прив’язаності, тобто коли він безперервно перебуває в сахаджа-самадхі, у внутрішньому всесвіті. Це означає, що його присутність односпрямована, і, перебуваючи в такому внутрішньому всесвіті, він перебуває за межами людського розрізнення. А оскільки він безперервно перебуває в такому глибокому стані, то його рівень енергії дуже високий.
Цог’ял, не впадай у подібні омани.
Важливість розуміння погляду й поведінки
Як практики, ви чітко повинні розуміти хоча б інтелектуальні підходи до прийняття-відкидання на шляху сутри й знати настанови тантри про те, як використовувати клеші, як розділяти погляд і поведінку, як робити клеші шляхом, як самоосвобождати, що означає «залишити як є» і дозволити клешам стати прикрасами. І дуже важливо усвідомлювати, якими при цьому мають бути рівні йогіна.
Досвідчений практик завжди розбирається в таких тонкощах і не потрапляє в ситуації, коли він не знає, як чинити або що робити. Коли ви маєте таке розуміння, ваша практика набуває справжнього глибокого сенсу, тому що ґрунтується на недвоїстому погляді й відносній поведінці.
Особистий досвід звільнення від тонких клеш
Свого часу я теж стикався з різними проявами клеш. У мене була одна сильна клеша, яка дуже зв’язувала мій ум, — прив’язаність до порожнечі, безперервне бажання самадхі порожнечі. Хтось може подумати, що це не є клешею, однак усе те, що прив’язує ум, обмежує або фокусує його, є клешею. Мені вдалося позбутися цієї клеші як найостаннішої після настанови Гуру.
Я вважав себе дуже високим практиком, оскільки, якщо живете в самадхі порожнечі, ви не спілкуєтеся не тільки з людьми, а навіть із богами, що мають форму. Ваші друзі в цьому випадку — боги світу без форми, тому у світі людей вам узагалі нічого робити. Однак коли мені було сказано, що навіть такий стан є більш витонченим проявом клеші, оскільки є прив’язаність, то я сприйняв це вельми серйозно.
Таким чином, коли йогін звільняється від останніх прив’язаностей, він здобуває справжній стан свободи.
