Коментар до тексту «Йога Васіштха. Глава 5. Про завершення»
Коли ми робимо жест «намасте», замикаємо правий і лівий, місячний і сонячний канали, то енергія входить у центральний канал, і стан нашої свідомості очищується. Коли ми так з’єднали руки, то вітри входять у центральний канал, наша усвідомленість підвищується. Нам треба розслабитися, подивитися в простір перед собою, увійти в стан усвідомленості. Це називається намасте-крійя або прардхана-мудра, зазвичай так люди вітають одне одного, але для нас це ще означає, що ми входимо в стан усвідомленості, у стан споглядання.
Потім ми стараємося зосередитися на складі «Ом» — сяйному складі «Ом» у центрі грудей, джерелі божественної свідомості. Коли звучить слово «Ом», ми уявляємо, як світло зі складу «Ом» починає запалюватися, освітлювати все наше тіло, очищати його.
Отже, ми продовжимо коментарі до тексту «Йога Васіштха» глава 5, «Про завершення».
Чому дуже важливо слухати священні тексти, обговорювати їх, читати? У такий спосіб ми встановлюємо зв’язок зі святими, їхньою свідомістю і відкриваємо шлях до звільнення. Це називається шравана. Три золоті принципи ведичної культури, філософії Санатана Дхарми, течії, якої ми дотримуємося, це шравана, манана і нідідх’ясана.
Шравана означає — слухати істину з уст Учителя. Манана означає: вислухавши про істину, ми починаємо розмірковувати про неї, уточнювати, прояснювати, доки вона не стане твоєю власною істиною всередині. Нідідх’ясана означає: прояснивши істину, увесь час жити нею, перебувати в ній, споглядати її, просочуватися нею. І ці три головні принципи — слухання істини, її прояснення й обдумування, а потім постійне перебування в істині — становлять усю суть Санатана Дхарми.
Ці три золоті принципи, що існують у Санатана Дхармі, пізніше були сприйняті тантричним буддизмом, проникли в них і стали важливими принципами й у цих буддійських ученнях. Багато сотень мільйонів святих душ минулого, теперішнього йдуть цим шляхом, досягають звільнення. Тому для нас, для нашого блага і користі та нашого щастя, дуже важливо зрозуміти, що є ці принципи.
Розуміння істинної шравани
Шравана означає слухати про Істину, слухати про Дхарму. Але що таке Істина? Наприклад, якщо ми дивимося телевізор, читаємо газети про те, як улаштований матеріальний світ або про те, як у ньому розбагатіти, це важко назвати істиною абсолютною. Це істина відносна, може бути істина, може бути напівістина, але це не можна назвати процесом шравана. Тому що шравана — це те, що звільняє нас від страждань, ілюзій і сансари матеріального світу. Тому шраваною називають те, що походить або з уст учителя, або те, що походить зі священних писань, Вед, пуран, тантр. Нарешті, найвищий рівень шравани — це коли ми можемо слухати свій дух, своє божественне «Я», і це починає нас звільняти. Тоді ми можемо слухати голос Бога всередині себе.
Манана означає, що ми добре й ретельно розбираємося в цьому, ми прояснюємо для себе, чи так це, чи правильно ми розуміємо, чи ні, чи істинний це стан, чи ні.
І нарешті, нідідх’ясана — це тоді, коли ми утвердилися в потрібній точці свідомості й ніби пізнали лик Бога, але нам ще треба навчитися перебувати в ньому протягом усього часу. Справжній духовний шукач, духовна людина — це той, хто перебуває в постійному спогляданні Бога, у постійній медитації на Бога, чим би він не займався: чи робить він пранаями, чи читає мантри, чи робить асани, їсть або ходить, або слухає бхаджани — його внутрішній процес, його нідідх’ясана, внутрішня алхімія весь час триває. Такий процес нідідх’ясани вмикає всередині нас ніби внутрішній алхімічний реактор, коли всередині нас починають відбуватися тонкі духовні процеси, що розчиняють нашу карму.
Суть духовного шляху
Чому нам дуже важливо запустити ці алхімічні процеси й увімкнути свій внутрішній реактор, який би розчиняв нашу карму? Чому це так важливо? Тому що це і є сутність духовного шляху, і якщо ми слідуємо Санатана Дхармі, то ми йдемо духовним шляхом, щоб стати садху, а інакше в усьому цьому не буде жодного сенсу. Це так, тому що садху, духовна людина, не шукає щастя в зовнішньому світі, мирському житті, він не шукає чуттєвих задоволень. Навпаки, він шукає звільнення, мокшу, він шукає Бога.
Уся Санатана Дхарма говорить, зрештою, приблизно таке: «Людино, не будь неосвіченою, зрозумій свої обмеження, докладай зусиль, щоб досягти божественної свідомості. Залиш свої матеріальні прив’язаності, залиш іграшки, залиш своє его і спрямуйся до звільнення, адже це єдиний сенс життя людини». Тому що Санатана Дхарма, ведична культура — це не шлях досягнення мирського щастя, це шлях преображення, шлях перетворення на божественну істоту.
Звичайно, у Санатана Дхармі є багато цікавих і красивих речей: наприклад, аюрведа, джьотіш, васту, пурани й тантри, красива міфологія, пишні, барвисті обряди, і все це дуже цікаво, танці та пісні, все це так захоплює. Вивчення санскриту, граматики й мистецтво ворожіння по руці, мистецтво ворожіння за числами, передбачення знаків і безліч інших таких тонких мистецтв — це все просто квіти, це просто прикраса Санатана Дхарми, але це не є сама Санатана Дхарма, це її одяг, оболонки. І вмілий, добрий садху за допомогою свого гуру має в усьому цьому розібратися. Говориться так: «Не треба п’яніти від цієї квітчастої мови Вед, філософії, культури, тому що на це може піти все життя. Потрібно знайти саму суть, треба знайти, до чого все це веде, яку користь я з цього отримаю і що найголовніше, тому що життя не таке довге, а речей дуже багато, і можна розпорошитися».
Сама суть Санатана Дхарми виражається дуже просто: реалізувати вислів «Ахам Брахмасмі» — «Я є Абсолют», досягти звільнення від ілюзій сансари й пробудити в собі божественну мудрість. Простіше кажучи, пізнати божественну мудрість, зрозуміти божественну волю і через це самому трансформуватися, стати божественною істотою, перестати бути обмеженою людиною, стати безсмертним.
Шлях прямого входження в недвоїстість
Але як же це зробити? І тут також є проста відповідь — нам треба досягти самадхі. Але тоді з’являється інше питання: як саме досягти самадхі? Великі святі, сиддхи, Бхагаван Даттатрея, махасиддх Горакшанатх, ріші Васіштха можуть сісти й досягти самадхі. Тоді постає питання, як нам практикувати, щоб стати такими, як вони?
Тоді ваш Майстер говорить: «Ти не можеш досягти самадхі, тому що ти маєш навчитися медитації. Спочатку медитація, а потім самадхі».
Тоді учень говорить: «Добре, тоді я хотів би навчитися медитувати».
Майстер відповідає: «Ні, ти не можеш медитувати, тому що в тебе немає концентрації, тобі треба спочатку розвинути концентрацію, дхарану».
Тоді учень говорить: «Добре, я готовий зайнятися дхараною, концентрацією».
І тоді Учитель говорить: «Але навіть якщо ти займешься нею, у тебе нічого не вийде, тому що тобі потрібно навчитися пратьяхари — відводити свідомість від зовнішніх об’єктів, навчитися безпристрасності, терпінню. Спробуй просто сидіти на одному місці тривалий час, зосередившись на чомусь».
Учень говорить: «Так, не дуже виходить».
Тоді Майстер говорить: «Знаєш, у чому твоя проблема — твоя прана не очищена, твої канали не очищені, і твоя прана не може циркулювати, щоб ти міг спокійно відсторонитися від усього й сконцентруватися».
Тоді учень говорить: «Добре, тоді я почну займатися пранаямою, щоб очистити канали і щоб набути всіх цих якостей».
Але Учитель йому говорить: «Але одразу до пранаями ти не готовий, тому що твоє тіло не розроблене асанами, потрібно зайнятися асанами».
Тоді учень говорить: «Добре, я хотів би зайнятися асанами».
Але Гуру говорить: «Але тобі, щоб займатися асанами, бракує ями й ниями, навіть якщо ти будеш робити асани, є витоки енергії, є матеріальні прив’язаності, є багато занепокоєнь ума, все одно це не допоможе».
І тоді учень у відчаї говорить: «Що ж мені робити взагалі, я навіть найнижчий ступінь не можу реалізувати».
І тоді Гуру йому говорить: «Ну, взагалі є один секретний метод, він дозволить тобі все це обійти. Це метод прямого входження в недвоїстість, просто зараз».
І на цій стадії гуру передає учневі погляд у недвоїстість, тому що, скільки б ми не практикували, ми ніколи не будемо готові, у нас ніколи не буде досконалості. Якими б досконалими ми не були в асанах чи пранаямах, у нас кульгатиме концентрація. Або якою б у нас не була концентрація, ми ніколи можемо не бути дуже хорошими медитаторами.
Але наше життя триває і час іде дуже швидко, і нам треба щось робити. Нам треба звільнятися прямо зараз, просвітлюватися прямо зараз. І ось тому існують три золоті принципи — шравана, манана і нідидх’ясана.
Тоді Майстер говорить учневі: «Добре, розслабся, прибери свій ум, відпусти минуле і майбутнє та спробуй увійти в стан усвідомленості, подібний до безмежного простору, і зроби простір своїм мурті — божеством, ликом Бога, і навчися спиратися на цей простір. Відкрий у собі цей простір як свою сердечну сутність і медитуй на нього день і ніч. Завдяки цьому розвинеться твоя концентрація і медитативні здібності, і яма та ніяма виникнуть самі собою, тому що твоя поведінка почне очищатися завдяки усвідомленості. І канали та чакри теж почнуть очищатися, тому що коли ми перебуваємо в усвідомленні, муладхара-чакра відкривається, і виникає висхідний потік вітру, який входить у сушумна-наді. При цьому медитація наростає, і поступово ти прийдеш до самадхі, навіть не будучи аскетом, а живучи в повсякденній гущі життя. І таким чином божественне всередині тебе пробудиться, і ти відчуєш сходження божественного — Ануграха-шакті».
Коли людина йде таким шляхом — не знизу вгору, а зверху вниз — це називається шлях сахаджі, природний шлях, яким ішли всі святі й ідуть і зараз. Ми називаємо наше вчення пратьякша-адвайта — пряме сприйняття недвоїстості.
Історія про царя Хемачуду та його просвітлену дружину
У Трипура Рахасьї — священному тексті Даттатрейї є така історія. У царя була просвітлена дружина, але цар не знав, що вона просвітлена, вона йому просто здавалася дивною. І коли він виявляв їй знаки уваги, вона просто залишалася такою розслабленою, дивилася в небо, перед собою, і здавалася йому розсіяною, і він думав: «Чому ти не радієш? Я тебе пещу, дарую подарунки, а ти так дивно виглядаєш». Але ця дівчина була донькою святого ріші, крім цього вона була просвітленою і весь час перебувала в сахадж-самадхі.
Цар приблизно думав так: «Ну, всі жінки трохи дивні, примхливі, може це якісь її примхи». Але його дружина сказала: «Царю, це ти сам трохи дурний, просто ти не розумієш, що цей світ непостійний і він сповнений страждань, і єдина цінність — це усунення невігластва і досягнення просвітлення».
І тоді цей цар, якого звали Хемачуда, поступово почав дослухатися до її настанов і медитувати, як вона його навчила. Спочатку він навчився медитувати із заплющеними очима, тобто він увійшов у самадхі і пережив стан світла. Він подумав, що це і є остаточний стан, і коли його дружина прийшла, він сказав: «Все, я більше не бажаю ні царства, ні тебе бачити, я хочу весь час медитувати, сидіти із заплющеними очима. Я зрозумів те, напевно, чого навіть ти не розумієш, хоча ти розумна, але ти ще зайнята якимись речами, а я все зрозумів, і тепер у мене немає жодних прив’язаностей».
Але його дружина сказала: «Ні, царю, це ти ще трохи дурний, тому що ти думаєш, що набуваєш, заплющуючи очі, і щось втрачаєш, розплющуючи очі. Але подумай сам, як Абсолют, Бог може бути прихований невеликою повікою?» І вона знову дала йому настанову щодо споглядання з розплющеними очима, так, щоб він не залежав лише від сидячої медитації, а міг постійно перебувати в цьому стані, навіть займаючись державними справами.
І так минуло кілька років, і його родичі почали помічати в ньому зміни: що він не прагне розваг, він втратив інтерес до мирського життя, але водночас він у всьому бере участь і все робить, проте в ньому немає ні страждань, ні прив’язаностей. Його розум завжди спокійний за будь-яких обставин. І вони почали цікавитися, запитувати, що ж із ним сталося. І тоді цар навчив усіх того самого — свого батька, своїх братів, усіх своїх родичів, вони також почали так само медитувати. Міністри навчили своїх дітей, дружин і слуг, а ті, своєю чергою, навчили своїх друзів, своїх родичів. І так через кілька років усі жителі міста стали просвітленими й такими, що досягли звільнення.
Це було таке дивовижне місто, кожен у ньому займався своїм ремеслом у стані просвітлення і тільки зі стану просвітлення. Це були державні чиновники, воїни, артисти, клоуни, простолюдини, солдати. І всі вони були просвітлені. Усе було просякнуте Дгармою настільки, що навіть папуги читали лекції з Адвайти, промовляли вислови з Вед. Коли ріші відвідали це місто, вони захопилися і назвали це місто містом мудреців.
Різні шляхи в духовному житті
І постає питання: «Як же нам стати такими самими, як ці жителі цього міста, які свого часу звільнилися від сансари? Як організувати своє життя, що робити, щоб реалізувати божественну свідомість? Як захистити себе від спокус і зваб сансари матеріального світу? Як іти духовним шляхом, не звертаючи, не зупиняючись і не спотикаючись?»
Для цього сприятливо замислитися про ті шляхи, які існують у нашому житті. Наприклад, існує нижчий шлях під назвою карма-марга — це шлях несвідомих дій, коли людина трудиться, трудиться, але сама вона навіть не отримує задоволення від того, що вона трудиться. Вона трудиться, бо її спонукає карма, вона робить, робить, робить. Наприклад, людина хоче заробити грошей заради виживання, і вона тільки те й робить, що працює, щоб забезпечити себе, своїх дітей, свою сім’ю. Вона вибивається із сил, і в неї ні на що інше немає часу — це і є карма-марга.
Є інший, вищий шлях, який називається майя-марга, коли людина йде за примхами своєї душі, примхами свого его. Наприклад, вона закохана в якусь людину й шукає зустрічі з нею, заради неї здійснює якісь подвиги. Або вона створює якісь творіння і дуже прив’язана до цього, самовиражається через це. Або вона йде за якоюсь ідеологією — комунізмом чи ще якимось ізмом. Її душа перебуває в якійсь ілюзії, у якомусь бажанні.
Наприклад, у мене був учень, я його запитую: «Ну як, ти просуваєшся шляхом звільнення?» Він каже: «Ні, я ще не зняв свій найкращий фільм, не написав свою найкращу книгу». Майя-марга саме так діє: коли ми досягаємо цієї мети, до нас приходить інша мета, ми відчуваємо, що ми ще щось не реалізували, ми не заробили свій мільярд і так далі. Майя-марга означає — душа обманюється ілюзіями, подібно до того, як обманюють осла: коли він біжить, перед ним вішають морквину, щоб йому було весело бігти, він біжить, і морквина біжить разом із ним, і осел ніколи її не досягає.
Коли людина відмовляється бігати за ілюзіями, то вона переходить на наступний етап — анава-марга. Вона вже не хоче якихось ілюзій, вона хоче лише розвивати себе, тому що анава-марга — це розвиток свого его, і цей розвиток не стільки матеріальний, скільки тонкий, інтелектуальний, психічний, магічний. Вона вкладає в саму себе, у розвиток самої себе. Наприклад, існують різні тренінги особистісного зростання, усе, що розвиває наш розум, інтелект, наше его. Або людина займається магією, розвиває психічні, магічні сили. Усе це все одно обмежене, тому що це лише шліфує его, але це не дає божественної мудрості, не дає відмови від его, не дає просвітлення божественної мудрості. І якою б великою така людина не була, вона все одно буде обмеженою, вона може навіть володіти великими магічними силами, або силою розуму, або бути аскетом, але це вона робить для себе, вона не робить це для Бога. Навпаки, Бога вона може розглядати навіть як суперника. Багато титанів, асурів ідуть цим шляхом, у них розвинені магічні сили, свідомість, вони набагато вищі за людей.
Наприклад, Равана йшов цим шляхом або Хіраньякашипу. Хіраньякашипу відчував величезну заздрість до Вішну, тому що Вішну вбив його брата Хіраньякшу. Хіраньякашипу вважав, що він Бгаґаван. Коли його син Прахлад закликав Вішну, поклонявся йому, це його дуже злило. Коли Лакшмі запитала: «Чому ти не покараєш цього дурного асура? Адже ти можеш це зробити одним клацанням?» Вішну засміявся і відповів: «Навіщо? Він сам уже покараний своїм его. Йому нічого не треба робити, його его саме його і покарає».
Его як покарання і перехід до йога-марґи
З погляду божественних просвітлених істот, егоїстичний стан — це вже саме по собі покарання. Не саме его, це просто інструмент, функція, енергія, який допомагає душі дозрівати, а прив’язаність до нього й ототожнення з ним. Тому що безкінечна, божественна, безсмертна свідомість звужує себе до рівня его і забуває свою природу. Це і є покарання.
Нарешті, коли людина розчаровується в шляху анава-марґи, розчаровується в его, вона вступає на шлях йога-марґи. Йога означає зв’язок. Вона шукає зв’язок із божественним, їй уже нецікаве его. Вона виконує садхану, медитацію або концентрацію не для розвитку свого его, а для встановлення зв’язку з Всевишнім Джерелом, віддання, самовіддачі Всевишньому Джерелу.
Пробудження божественної свідомості
Нарешті, коли він проходить і цей етап, усередині нього пробуджується божественна свідомість, він усуває своє невідання «Я — є тіло», «Я — є душа» і він усвідомлює: «Я — є Абсолют. Я — є Брахман». І тоді карма поступово перестає володіти ним і починається гра — ліла. Він починає відчувати себе не людиною, не душею, а безкінечною свідомістю. Він перестає діяти, тому що діяч розчиняється в ньому.
Васиштха говорить так із цього приводу:
«Коли бажання відпадають, усередині відчувається найвище блаженство і спокій. Як лампа повністю розганяє темряву, так знання Істини повністю знищує концепції та прив’язаності. Мудреці, які знають себе, здобувають безстрашність. Вони безпристрасні і сяють у власній величі. Вони завжди самодостатні і перебувають у задоволеному стані. Мудрець бачить чисту свідомість як сутність усього світобудови. Він бачить її як всюдисущого Бога, який не має форми, але наповнює собою всі форми».
Далі Васиштха говорить:
«Коли такий мудрець згадує своє давнє минуле, коли він був підвладний пристрастям, хтивості, він сміється над власним невіглаством. Він далекий від поганого товариства, вільний від неспокою розуму, але в самопізнанні й мудрості він завжди твердий. Його всі прославляють, усі шукають його товариства, йому всі поклоняються, але сам він до всього цього безпристрасний, байдужий. Він живе без прийняття або відкидання чогось, не радіє і не засмучується, тому що він поглинутий своєю мудрістю. Він відвернувся від усіх бажань і надій і став звільненим уже за життя».
Васиштха говорить учневі Рамі («Йога Васиштха» — це діалог між Васиштхою і Рамою. Рама — це учень, Васиштха — це Гуру):
«Залиш усі бажання і будь у внутрішньому мирі. Жодні насолоди світу не зрівняються з анандою — блаженством, яке наповнює твоє серце, коли ти повністю залишаєш усі бажання і надії. Ні в царстві, ні в раю, ні в товаристві коханої ти не можеш пережити це блаженство».
Далі Васиштха говорить:
«Той, у кого відсутні бажання і надії, дивиться на весь світ, як на маленький слід від копита теляти, на величезну гору він дивиться як на маленький пеньок, на весь простір він дивиться, як на маленьку коробочку, а на всі три світи (матеріальний, астральний, каузальний), він дивиться, як на бур’янин. Він просто сміється над діями людей, які занурені у справи цього світу».
Вищі шляхи духовного розвитку
Усе це ми називаємо шляхом мудреця, шляхом божественної мудрості — джняна. Але цим шлях ще не закінчується, тому що є ще вищі шляхи, однак джняна — це пробудження, це повна реалізація, хоча у відносному сенсі розвиток триває далі, оскільки є енергії. Той стан, про який говорив Васіштха, є основою для того, щоб іти далі духовними сходами.
Далі є ще один щабель, що називається сиддха-марга — божественної досконалості. Такий мудрець, використовуючи свою мудрість, може контролювати вселенські енергії: час, простір, елементи.
І коли він досягає цієї досконалості, перед ним відкривається ще вищий шлях — шлях богів, шлях божественних істот — Дева-марга. Тоді він перестає бути людською істотою і стає божеством, наприклад таким, як Індра, Вайю, Варуна або Брахма, Вішну чи Шива.
Практичний шлях садху
Усе це і є шлях нашої еволюції, шлях нашого духовного сходження. Ми повинні зрозуміти, на якому шляху зараз перебуваємо ми і до якого шляху ми в цей момент рухаємося, як нам слід правильно жити, і що нам робити, щоб реалізувати той шлях, до якого ми рухаємося. Усе це є шлях садху в Санатана Дхармі.
Якщо ми візьмемо середнього садху, то найчастіше він перебуває або на рівні анава-марга, або на рівні йога-марга, і все завдання його життя полягає в тому, щоб здобути божественну мудрість і перейти на шлях джняна-марга. Простіше кажучи, досягти самадхі й просвітлення. А такі шляхи, як сиддха-марга і Дева-марга, будуть досягнуті пізніше, можливо через 100 років, 200, 300 років, 500 років, у наступному житті, тому що ми безсмертні істоти і ми будемо йти духовним шляхом мільйони, мільярди років, він не закінчиться ніколи, доти, доки є цей Всесвіт.
У зв’язку з цим у сиддхів є особлива поведінка, особлива тактика життя. Це називається ачари або типи поведінки. Є вісім типів тантричної поведінки, тобто на якій стадії життя як себе поводити. Якщо учень, консультуючись зі своїм Майстром, дотримується цих стадій життя і проходить її правильно, то рано чи пізно він досягає реалізації. І про ці типи поведінки ми поговоримо завтра.
