Коментар до тексту Сарахи «Доха Коша»
Одним із найшанованіших учителів-ачар’їв у традиції вчення ануттара-тантри вважається махасіддха Сараха. Сараха — це аді-махасіддха, тобто первісний махасіддха. Він вважається батьком як індуїстської, так і буддійської тантри та автором «Гух’я Самаджа-тантри» — відомого тексту в тибетській традиції. Сараха належав до традиції індуїзму, оскільки був народжений і вихований як брахман у брахманській родині. Водночас його також шанують у буддійській тантричній традиції.
В історії Сарахи йдеться, що, народившись у родині брахмана, він здобув традиційну ведичну освіту, а потім став монахом в університеті Наланда, де отримав підготовку з різних тантр. Після цього він отримав посвяту від жіночих божеств (дакінь). Його Гуру була дакіня, жінка з простої касти, майстриня зі виготовлення стріл, тому він і отримав ім’я Сараха, що означає «той, хто випустив стрілу недвоїстості». Фактично, якщо ви зрозумієте настанови Сарахи, то зрозумієте сутність учення лайя-йоги.
Лайя-йога належить до традиції сахаджа, або природного шляху споглядання. Сахаджа вказує на разом (саха) народжену (-джа) мудрість, природно притаманну нашому усвідомленню. Це означає, що шлях практики полягає в тому, щоб безперервно триматися цієї одночасно народженої з нами мудрості природного стану. Фактично шлях полягає в безперервному фокусуванні свідомості на природному стані. Однак сказати, що на природному стані можна фокусуватися, означає висловитися неточно, тому що перебування в природному стані означає стан поза фокусуванням, поза будь-якою фіксацією, коли розум не зосереджений ні на чому, а перебуває у розкритості й оголеності, подібно до простору. Істинне перебування в присутності незбагненне, і ми навіть не можемо уявити, наскільки глибоким є в махасіддхів перебування в природному стані.
Існують три головні принципи, які ми практикуємо на шляху споглядання.
Перший принцип — отримання передачі від Гуру, коли Вчитель указує нам на природу природного Ума. Отримуючи настанови від Учителя й практикуючи самостійно, ми колись упритул до неї підходимо, і вона починає сяяти. До того, як ми відкрили природний стан, ми подібні до сліпого, який бреде темним лабіринтом, і навіть слухаючи настанови, ми можемо їх не розуміти. Тому слова настанови Учителя дуже важливі в цей час. Сараха говорить:
Ті, хто не випив із пошаною нектар настанов свого Учителя, помирають від спраги в безводній пустелі нескінченної множини текстів.
Тобто, якщо ми навіть вивчили безліч текстів, але так і не відкрили цей стан, у нас може бути безліч сумнівів та ілюзій, ми можемо перебувати в нерозумінні.
Коли на цей стан указано, ми повинні прояснити його й усунути всі неясності — таким є другий принцип, який називається манана. Але прояснити — це не означає щось пізнати ментально, це означає вкоренитися в глибокому стані усвідомлення, у якому більше немає сумніву. На цьому етапі Учитель дає підтвердження учневі або не дає. Наприклад, багатьом я давав завдання знайти відповідь на питання: «Що є звук плеску однієї долоні?» або «Як допомогти рогатому кролику?» Зазвичай ці завдання даються учневі, щоб він медитував над задачею доти, доки не дасть задовільну відповідь. Коли Учитель дає підтвердження, що учень дав правильну відповідь, це вказівка на те, що другу сходинку пройдено, що учень усунув усі неясності й сумніви, що природний стан ним відкрито. Не слід думати, що це можна реалізувати за тиждень. Багато монахів у дзен б’ються над цим роками. Це не просто. Ви повинні справді працювати над цим тривалий час, доки до вас не прийде правильна відповідь. Фактично саторі в дзен і отримання підтвердження — це одне й те саме.
Коли ми відкрили мінімальний ступінь ясності присутності, ми працюємо з ним далі, об’єднуючи його з усіма аспектами нашого життя, щоб він поглиблювався. Іноді учень думає, що він відкрив природу Ума й дуже високо просунувся, але Учитель може сказати йому: «Ні-ні, ти — ідіот! Це не те, що я маю на увазі під просвітленням». Тоді учень знову й знову медитує над висловом і намагається дати чергову розумову відповідь. Але Учитель відкидає його відповіді доти, доки учень не увійде в стан, де немає ні питань, ні відповідей, а є лише жива оголена присутність, і тоді він уже не дає розумову відповідь, а дозволяє Ясному Світлу відгукнутися на це питання, а сам цей відгук і є справжньою відповіддю. Оскільки в цьому відгуку є справжність та істинна глибина, учень отримує підтвердження.
Нарешті, настає третій щабель, який називається підтримання (нідідх’ясана). Мало отримати передачу в природу Уму, мало навіть усунути сумніви й пережити її глибоке сяйво. Сяйво цієї природи Уму можна пережити, якщо ви старанно медитуєте й можете реалізувати самадхі. Той, хто проходить тривалі ретрити, колись торкається цього великого стану, але для практики лайя-йоги навіть цього мало. Важливо утримувати в постмедитативний період споглядальну присутність і ніколи не відволікатися. Власне, третій принцип і означає безперервне утримання споглядальної присутності, коли йогін не втрачає її навіть на мить. Він у ній ходить, живе, їсть і спить. Він справляє потреби тіла, радіє, страждає й об’єднує всі свої ситуації з природним станом. Це і є справжня практика махасіддхів. Коли йогін реалізував таку здатність, то кажуть, що тепер для нього більше немає якихось зовнішніх правил, що в нього є єдине правило – усвідомлення. Для нього вже перестають бути важливими зовнішні практики, такі як мантри чи техніки. Його єдина практика – утримання цього стану. Йогін безперервно день і ніч перебуває в благоговійній присутності, постійно схиляючись, захоплюючись і милуючись Ясним Світлом. Можна сказати, що він безперервно перебуває в Гуру-йозі, розглядаючи Ясне Світло, Гуру і свій ум як нероздільне.
«Коли слова Вчителя проникають у серце, «Це» починає сяяти, подібно до перлини на долоні».
«Ум у його природності – єдине насіння всього сущого. І сансара, і Нірвана ростуть із нього. Шануйте цю Коштовність, що виконує всі бажання й дарує все».
Коли ми говоримо про природу Уму, це не стосується природи поверхневого уму. Існує велика різниця між поверхневим умом і фундаментальним Умом. Поверхневий ум – це функція его. Його завдання – прийняття й відкидання. Фундаментальний Ум – це сам Абсолют, це єдиний Бог у християнстві, Брахман в індуїзмі веданти. Цей фундаментальний Ум гідний усілякого шанування й захоплення. Істинний йогін встановлює зв’язок із цим фундаментальним розумом, і все його подальше завдання – зрозуміти, як повністю інтегруватися з ним, як кожну краплю своєї душі й своєї енергії, як кожен свій учинок, кожну дію і кожне слово з’єднати з ним, як жити, не втрачаючи ні на секунду цей фундаментальний Ум. Якщо ми говоримо категоріями звичайної релігії, то це означає безперервну відданість Богові, коли істинно віруюча людина думає про Бога, робить для Бога, говорить для Бога, живе тільки Богом, і її маленьке хибне «я» постійно розчиняється в Богові.
У термінології лайя-йоги ми не говоримо про Бога в зовнішньому сенсі, ми говоримо, що Бог – це наша фундаментальна природа, що це наше власне «я», тому що в адвайті Бог і душа (індивідуальність) нероздільні, це фактично одне й те саме. Проте ми говоримо, що істинний йогін безперервно перебуває в спогляданні Абсолюту, він думає про Абсолют, об’єднується з ним і робить кожну дію підношенням Абсолюту, у нього немає нічого нерозривного з абсолютним станом.
Сараха далі говорить:
«Твоє «Я» – скрізь, перед тобою, за тобою і в усіх десяти сторонах світу. Зрозумій, Ум подібний до простору. Зрозумій, Ум має просторову природу!»
Ці слова, коли ви практикуєте, слід десь висікти або записати й назавжди запам’ятати, щоб безперервно нагадувати їх собі.
Ум звичайної живої істоти скукожений, тому що живе в клітці індивідуального сприйняття. Через те, що її ум скукожений, жива істота ототожнює себе з тілом, пранами та іншим. Звільнення означає, що ця клітка розламується, і свідомість починає ширяти на свободі. Зв’язаність сансарою виникає через сильне ототожнення з поверхневим умом і тілом, і тоді наша просторова природа затьмарюється, ми відчуваємо себе стиснутими, такими, що мають конкретні форми й розміри. Але це не стосується істинного «Я». Постійно перебувати в природному стані – це відчувати себе безперервно розширеним, подібно до нескінченного простору, і дедалі більше проникатися цим відчуттям. Цей стан подібний до ширяння.
Види самадхі та їх досягнення
Стан святих махасіддхів – це найвеличніший просторовий стан. Спочатку він реалізується на рівні свідомості. Услід за цим енергії тіла також починають трансформуватися. Усе залежить від тієї глибини, у якій ми перебуваємо в цьому просторовому стані. Коли стан присутності досягає кульмінації, кажуть, що йогін увійшов у сахаджа-самадхі.
Сахаджа-самадхі – це найвищий тип самадхі, який може бути реалізований у фізичному тілі. Навіть якщо йогін реалізує нірвікальпа-самадхі, це ще нічого не означає. Після виходу з нірвікальпа-самадхі він може знову увійти в ілюзію подвійності, якщо його розум повністю не розчинений. Тому ми й говоримо, що нірвікальпа-самадхі – це лише перший крок. Однак навіть на цей перший крок у багатьох, можливо, піде все життя, оскільки досягнення нірвікальпа-самадхі – це дуже великий стан, якого неможливо досягти, живучи звичайним способом.
Але в лайя-йозі нас приваблює не нірвікальпа-самадхі, а сахаджа-самадхі. І коли ми практикуємо споглядальну присутність, то навіть якщо ми не перебуваємо в ній глибоко, проте ми ніби йдемо до цього сахаджа-самадхі, перебуваючи в м’якій споглядальній присутності. Сахаджа-самадхі означає, що якщо йогін навіть не отримує досвідів зупинки дихання, серця, бачення світла чи втрати відчуття тіла, то він усе ж безперервно перебуває в розширеному природному стані. Він перебуває в ньому без зусиль, постійно перебуваючи в оголеній усвідомленості. Він працює з цим тонким усвідомленням, поєднуючи з ним усі аспекти свого життя. Він настільки до нього звикає, що воно стає спочатку його другим «я», а потім і першим «я». Навіть якщо цей стан не дуже глибокий, проте він з року в рік зростає, йогін звикає до нього, вчиться відгукуватися й діяти, виходячи з нього. Поки діє поверхневий розум у неспанні протягом дня, цей стан не дуже глибокий, але коли йогін засинає, він його поглиблює і проявляється бездоганне Ясне Світло. Зазвичай так розвивається споглядальна присутність без практик нірвікальпа-самадхі.
Нарешті, коли ця споглядальна присутність досягає своєї кульмінації, вона має приголомшливу силу й починає діяти на енергії тіла. Тоді енергії тіла починають переплавлятися, і йогін входить у те, що називають великим переходом (кайя-в’юха або саруба-мукті). Це означає, що навіть енергії фізичного тіла йогіна починають трансформуватися, його фізичне тіло починає поступово зникати, перетворюючись на ілюзорне райдужне тіло Світла. Зазвичай великі Майстри демонструють таке або за життя, або в момент смерті. Таким чином, мета на шляху лайя-йоги – це досягнення трьох видів самадхі.
Щоденна практика
Коли ми практикуємо, у нас має бути чітка мета, алгоритм практики. Якщо ми зрозуміли, що прагнемо звільнитися від сну невідання, ми повинні з’ясувати, що означає це звільнення і просвітлення. Тоді ми ставимо собі запитання: «А що це конкретно?» Це нірвікальпа-самадхі, сахаджа-самадхі і саруба-самадхі, тобто три види самадхі. Передує звільненню і просвітленню нижчий тип самадхі – савікальпа. Тоді ми ставимо перед собою мету звільнитися від страждань і досягти просвітлення та пробудження за допомогою трьох видів самадхі. Коли така мета поставлена, ми повинні, принаймні, намагатися односпрямовано працювати для її досягнення. Ми повинні думати про те, як досягти самадхі й вибудувати якусь стратегічну лінію життя. Наприклад, ми дізналися, що досягти самадхі можна, практикуючи вчення й навчаючись у Гуру. Тоді наступний етап нашого шляху полягає в тому, щоб розібратися, у чому, власне, полягає суть Учення, що говорить Гуру? Тому ми намагаємося глибоко розібратися у вченні й проникнути в ті практики, які дає Гуру. Ми стараємося зрозуміти, у чому полягає метод Гуру, у чому його секрет.
У кожного Вчителя є свій особливий секрет, те, на чому будується його вчення, тобто певна особливість, через яку він може привести учня до звільнення. І ми повинні зрозуміти, у чому ж полягає цей секрет. Це подібно до того, як у будь-якого художника, скульптора, музиканта чи майстра бойових мистецтв є якесь особливе власне бачення або метод. Так само на духовному шляху є такий самий секрет. Цей секрет називається лінія передачі (парампара), тобто конкретна методика вчення, яку слід практикувати, щоб отримати результати. У нас таким секретом є особливе правило, про яке я говорю учням: дванадцять років потрібно практикувати базову садхану, потім сутру, потім тантру, потім ануттара-тантру; на третій, шостий і дев’ятий рік треба проходити темні ретрити. Якщо ви будете так робити, то у вас усе вийде.
Для учня, якщо він хоче перейняти секрет від Гуру, дуже важливо розібратися, у чому цей секрет полягає, і вельми серйозно сприйняти це, оскільки від цього залежить його духовна реалізація. Якщо він не зуміє перейняти цей секрет, то просто задовольниться деякими духовними досвідами.
Коли ми розуміємо, у чому полягає основний принцип і метод, ми розмірковуємо: «А як мені це втілити? Як мені це ввести у своє життя?» Ми намагаємося втілити це в практичну площину, зрозуміти, де, як і коли це зробити. На цьому щаблі ми вже стаємо практиками високого рівня, які односпрямовано й прямо йдуть духовним шляхом, більше не звертаючи з дороги.
Принцип очищення
Хоча вчення дуже глибоке й високе, я думаю, що важливо зрозуміти початковий принцип, інакше вчення буде чимось відірваним від нашого життя, захмарними висотами, які від нас дуже далекі. Що це за принцип, який дозволяє нам стати майстрами практики, подібними до сиддхів? Це принцип очищення.
Коли ми починаємо практикувати, ми бачимо, що це дуже важко. Не просто важко, а іноді здається неймовірно важким. Це так. Не слід думати, що, вивчивши одну-дві техніки, ми почнемо літати або переживатимемо глибокі трансперсональні досвіди, хоча це також можливо, якщо ви перебуваєте поруч із Гуру, а ваш розум розкритий. Проте духовний шлях вимагає очищення, і кожен монах або практик розповість вам про власне життя, сповнене драматизму й боротьби з нижчою природою на шляху очищення.
Що означає очищення? Очищення означає, що крім виконання технік і медитацій нам поступово потрібно змінювати себе, свої установки й цінності. Якщо ми цього не зможемо зробити, то наші енергетичні й містичні досвіди випереджатимуть наші установки й цінності, тому між ними виникатиме дисгармонія. І в такому разі вчителі кажуть, що потрібно почекати з енергетичними практиками, не форсувати їх, а практикувати уважність, накопичувати заслуги, займатися служінням і вивчати вчення. Це справді так, тому й кажуть, що є базові практики, які потрібно виконувати, і є очисні практики, які дозволяють нам змінювати наше життя.
В істинного йогіна, коли він стає на духовний шлях, усе стає дуже просто, тому що його життя ніби ділиться навпіл: є те, що сприяє самадхі, і те, що йому заважає; є те, що просуває духовним шляхом, і те, що віддаляє. У цьому сенсі життя йогіна дуже просте, адже він постійно лавірує між плюсом і мінусом. І спеціально для практикуючих у миру я склав таблицю, яка дуже приблизно може розповісти, що є плюсом, а що мінусом. Ця таблиця дуже умовна, оскільки прорахувати різні дії неможливо, а особливо оцінити їх в одиницях, тим більше що в усіх різна карма. Проте вона відображає тенденції. Принаймні таким є моє бачення.
Система духовного прогресу в йозі
Зараз я буду перелічувати те, що просуває, і те, що відкидає йогіна на духовному шляху, а ви можете це застосувати до власного життя. Наприклад, якщо досягнення просвітлення означає набрати такий потенціал, який із кількості переріс би в якість, то можна сказати, що для досягнення просвітлення потрібно набрати тисячу духовних одиниць. І це подібно до критичної маси під час створення ядерної зброї. Наприклад, не можна створити ядерну кулю, а лише ядерну бомбу, тому що для того, щоб відбулася ланцюгова ядерна реакція, потрібно близько трьох кілограмів речовини. А якщо є всього триста грамів, то ядерна реакція не відбудеться, оскільки не буде критичної маси. Так само, щоб відбулася ядерна реакція просвітлення, необхідна така критична маса. І набираємо ми її в повсякденному житті. Отже, ці оцінки дуже суб’єктивні, проте дещо вони виражають, ви можете на них орієнтуватися.
Фактори, що сприяють духовному прогресу
- Ретрит за базовими практиками / 1 доба +20
- Складний ретрит високого рівня (наприклад, темний ретрит) / 1 доба +50
- Накопичення заслуг, служіння дхармі / 1 день +30
- Пожертва дхармі / 1 день +10
- Звичайний день середнього ретриту +30
- Щоденна садхана (медитації або техніки) / 1 година +3
- Вивчення вчення (читання або слухання) / 1 година +5
- Прийняття чернецтва +300 щорічно
- Дотримання целібату (брахмачар’я) +200 щорічно
- Дотримання основних йогічних заповідей +200 щорічно
- Аскетична практика, коли ми терпимо і перевершуємо себе / 1 година +10
- Спілкування з тими, хто вищий за духовним рівнем і допомагає просунутися / 1 година +10
- Життя далеко від міст +100 щорічно
- Дотримання й очищення самай +200 щорічно
- Мовчання (мауна) / 1 година +5
- Допомога іншим у дхармі / 1 раз +5
- Мати чоловіка (дружину), який (яка) поділяє духовні інтереси +100 щорічно
- Мати однодумців із мирян +100
- Жити серед однодумців-монахів +200 щорічно
- Жити серед досяглих +500
Фактори, що перешкоджають духовному прогресу
- Перегляд кінофільмів, телебачення, мирських новин / 1 година –20
- Спілкування з непрактикуючими для початківців / 1 година –20
- Спілкування з непрактикуючими для досвідчених / 1 година –5
- Сексуальні стосунки з втратою енергії під час оргазму / 1 раз –30
- Читання мирської літератури або газет / 1 година –20
- Недотримання основних заповідей йоги / 1 раз –10
- Перерва в практиці (повна) / 1 день –10
- Матеріальні витрати на мирські задоволення / 1 день –10
- Відвідування розважальних закладів, що розсіюють концентрацію / 1 година –10
- Життя в натовпі, у місті, у гущі мирських справ –100 щорічно
- Порушення клятв, обітниць, самай, даних колись Гуру, дхармі та сангсі. Якщо це велике порушення за рік –500, дрібне –100
- Порожні розмови / 1 година –10
- Сон удень / 1 година –100
- Вживання алкоголю / 1 раз –20
- З якихось причин змінювати Вчителя і встановлювати стосунки з іншим Вчителем, якщо практикував раніше –500
- Змінювати метод практики –200
- Хвороба / 1 доба –20
- Мати чоловіка (дружину), який (яка) не поділяє духовних інтересів –300 щорічно
- Заняття сторонніми справами, не пов’язаними з практикою, окрім природних потреб тіла, турботи про їжу, виживання тощо / 1 година –10
Вікові та типологічні особливості
Ці дані щодо плюсів — до тридцяти-сорока років. Після сорока років плюси зменшуються в півтора раза, а після п’ятдесяти років — удвічі. Мінуси після сорока років збільшуються в півтора раза, а після п’ятдесяти років — удвічі.
Цей розрахунок дано для середньої категорії йогінів — віра. Віра — це духовний герой. Але насправді духовних героїв ви рідко зустрінете. Дів’я (божественний) — це ті йогіни, які від початку мають велику віру, зречення і здатність до практики, тому для таких садхаків усі плюси можуть збільшуватися вдвічі. Пашу — це ті, хто має слабку волю, великі прив’язаності, низькі здібності й малу віру, тому для них усі мінуси збільшуються вдвічі.
Питання: А плюси залишаються?
Так.
Ось така математика в йогіна. Вона дуже жорстка, іноді невтішна, але показує реальний стан справ.
Практичне застосування системи
Як ми можемо з цим працювати? Ми можемо збільшувати плюси (накопичення) і зменшувати мінуси, тобто те, що відволікає нас від практики. Коли ми припиняємо відволікання й витоки, наші плюси різко йдуть угору, наша енергія зберігається, а природний стан зростає. Насправді за короткий час можна закрити велику кількість мінусів і додати велику кількість плюсів.
Істинний майстер йоги безперервно бачить світ крізь призму «плюс/мінус, плюс/мінус, плюс/мінус». Він не дозволить чомусь сторонньому втрутитися у своє життя, щоб це несанкціоновано відхиляло його від духовного шляху. Наскільки це можливо, він намагається уникати відхилень і безперервно просуватися вперед, подібно до рога носорога. Так рекомендують жити святі. Зрозуміло, це дуже сильно відрізняється від способу життя звичайної людини. Проте, якщо ми хочемо досягти справжньої святості, нам зовсім немає потреби залишатися звичайними людьми.
