Коментарі до тексту «Трипура-рахасья». Глава 7. Про чистий розум і абсолютну свідомість
«Як би там не було, необхідно визнати, що Він – чистий розум, а Його свідомість – абсолютна й позамежна. Такою є свідомість-розум у всій його чистоті. Це абсолютне Существо, єдина Цариця-Богиня, Парамешварі (позамежна богиня), яка перевершує три стани, а тому називається Трипурою. Хоча Вона є одним нероздільним цілим, всесвіт проявляється в ній у всьому своєму розмаїтті, відбиваючись у тому вигляді, в якому постає перед нами, у самосвітному дзеркалі. Відображення не може існувати окремо від дзеркала, а тому воно єдине з ним».
Три різновиди бачення
У тантрах згадується, що існує три різновиди бачення.
Перший різновид – це нечисте бачення, або затьмарене, тобто властиве буденному розуму. Його також називають сансарним баченням (авідья). У стані затьмареного бачення ми бачимо світ крізь призму своїх уявлень.
Другий різновид – це бачення практикувальника, воно пов’язане з переживанням. Наприклад, під час медитації у вас виникає підвищене усвідомлення, ясність. Або під час роботи із санкальпою ви раптом відчуваєте розширення свідомості, внутрішню велич. Або у вас переживається небувала порожнистість, відчуття нереальності всього. Усе це належить до сфери переживань.
Нарешті, третій різновид – це бачення сиддхів. Воно пов’язане з єдиним «смаком», із повністю реалізованим чистим баченням і недвоїстістю.
Отже, наша практика полягає в тому, щоб від нечистого, або затьмареного, кармічного бачення в сансарі йти через переживання, через внутрішню алхімію споглядання до єдиного «смаку» і повністю чистого бачення, властивого сиддхам.
Затьмарене кармічне бачення
Спочатку, звісно, ми маємо лише звичайне кармічне бачення, яке називають затьмареним. Ми починаємо саме з нього, оскільки нічого іншого в нас немає. Наприклад, у стані затьмареного бачення ми ділимо світ на суб’єкт і об’єкт, або для нас існують минуле й майбутнє, внутрішнє й зовнішнє, погане й хороше, добро й зло. Усе це здається нам аксіомою, чимось природно властивим, тим, що є невід’ємною частиною реальності. Це здається нам таким самим природним, як земля під ногами й небо над головою. Однак із точки зору сиддхів саме це бачення є нечистим або затьмареним.
Сиддхи кажуть, що поза баченням немає реальності, що всі наші думки, уявлення, оцінні судження – це лише бачення. Сиддхи також можуть висловлювати певні оцінки або думки, проте вони ними не пов’язані. Коли ж людина, яка перебуває у затьмареному кармічному баченні, висловлює оцінки, то можна сказати, що вона ними зв’язується. У цьому полягає різниця між баченням сиддхів і станом невідання (авідьї).
Історія про царя та йогіна
Одного разу якийсь йогін медитував у джунглях. Цар полював і, заблукавши в джунглях, шукав дорогу до свого війська та свого палацу. У джунглях він натрапив на хатину, у якій медитував цей йогін. Йогін перебував у самадхі. Цар очікував, що йогін виявить до нього належну пошану. Цар звик до того, що всі його знають, тому навіть не міг уявити, що йогін не знає, який вигляд має цар, оскільки перебуває у своїй реальності, десятки років перебуваючи в самадхі. І коли цар зайшов до хатини, він побачив, що йогін навіть не розплющив очей, а продовжував медитувати. Цар зрозумів, що ніхто не збирається виявляти йому жодної пошани, і це його дуже обурило. Тоді він, вирішивши познущатися зі святого, узяв мертву змію, яка лежала поруч, і накинув її йому на шию, сказавши при цьому: «Ось, це тобі гірлянда! Ось тобі моя шана, садху». Тобто, думаючи, що йогін його не поважає, і розлютившись через це, цар повісив йому на шию мертву змію та пішов.
Цей йогін навіть не бачив, що цар увійшов, бо перебував у самадхі. Але цар спроєктував на нього своє затьмарене бачення. Згодом йому довелося поплатитися за це життям. Коли прийшов син цього садху й побачив, що в його батька, брахмана, відлюдника, на шиї висить змія, він з’ясував, що це цар так образив його батька. Сам цей йогін був настільки великим і безпристрасним садху, що анітрохи не образився, а подумав: «Хіба мало які бувають царі».
Але його син не володів безпристрасністю, тому він сказав у колі своїх друзів: «Ці кшатрії надто багато про себе думають. Вони не знають справжньої брахманічної сили й гадають, що вони тут правителі. Час їх провчити!» І тоді цей хлопчик здійснив магічний ритуал, пославши прокляття на голову царя. Отримавши прокляття, цар усвідомив свою помилку. Він вирішив гідно прийняти смерть, як і належить кшатрію, не відкидати це прокляття. Останні дні свого життя він провів на березі річки в оточенні видатних йогінів і слухав настанови, які давав йому Шука Дева Госвамі. Ця історія описана в пуранах. І причиною всього, що сталося, було затьмарене, нечисте кармічне бачення царя. Він образився там, де не потрібно було ображатися, а слід було сприйняти цю ситуацію зовсім інакше.
Перехід від затьмареного до чистого бачення
Коли ми практикуємо, то всіляко намагаємося витісняти із себе затьмарене бачення й плекати чисте бачення. Поступово ми набуваємо бачення практиків, у нас починається справжнє споглядальне переживання, яке змінює наше бачення. Коли переживання набирає сили, ми починаємо трохи проникати у стан єдиного «смаку».
Говорячи про споглядання, один дзен-майстер писав так: «Це зовсім як звичайне життя, тільки ви завжди ширяєте на фут над землею».
«Ширяти на фут над землею» означає, що ти ширяєш, не зважаючи на те, що й надалі сприймаєш світ і тебе супроводжують усі сприйняття. Будь-які сприйняття самозвільняються у твоєму переживанні.
Про поклоніння та інтеграцію
«І якщо це так, то не може бути жодних відмінностей у ступенях чи рангах (наприклад, що Шива порівняно з Вішну вищий або нижчий). Тіла — це лише концепції для істот нижчого порядку, і вони недоречні у випадку з Богом. Тому будь мудрим і поклоняйся єдиній, чистій і незаплямованій трансцендентності».
Тут слово «поклоняйся» з погляду вчення лайя-йоги ми могли б прокоментувати як «інтегруйся». В адвайті немає поклоніння, тому що практика поклоніння властива двайті або вішішта-двайті, коли є суб’єкт, який ототожнює себе з особистістю, і об’єкт поклоніння, наприклад обране божество (ішта-девата). В адвайті некоректно говорити про поклоніння в тому сенсі, що сам принцип адвайти не узгоджується з поклонінням, притаманним бгакті-йозі в двайті або вішішта-двайті. Проте ми говоримо про споглядання та принцип інтеграції.
Для йогіна, який практикує адвайту, об’єктом, на який він спрямовує свідомість, завжди є світ без образу, без звуку, без запаху, без кольору, сам принцип чистої свідомості, що перебуває за межами концепцій і який він сприймає інтуїтивною свідомістю (буддгі). Проте сказати, що саме цей світ і є єдиним об’єктом споглядання, було б неправильно, тому що в чистої свідомості завжди існує проявленість, маніфестація енергії. Тому ми також говоримо про інтеграцію. Інтегруватися — означає об’єднуватися у споглядальній присутності з будь-яким із об’єктів, взаємодіяти з його праною, з його відносним виміром. Така інтеграція була б еквівалентом слова «поклоніння», властивого бгакті-йозі. Завдяки інтеграції ми значно посилюємо принцип споглядання, воно насичується енергією. Наприклад, інтегруючись із місяцем, ви можете наситити своє тіло та своє кармічне бачення місячною енергією, досконало пізнати принципи лівого каналу.
Є така історія про Дрону та Екалав’ю. Екалав’я хотів навчатися у Дрони — великого лучника й брахмана — мистецтва стрільби з лука. Він прийшов до нього здалеку й попросив прийняти його в учні. Але Дрона навчав Арджуну й хотів, щоб саме Арджуна був його найкращим учнем. Помітивши, що Екалав’я має неабиякі здібності й може перевершити самого Арджуну, він відмовив йому в навчанні, мотивуючи це тим, що той походить із нижчої касти, тому він не може його навчати. Тоді Екалав’я пішов жити в джунглі, де вирізав із дерева зображення Дрони й медитував на нього як на свого гуру. Лише завдяки цьому він опанував неперевершену майстерність стрільби з лука. Коли він прийшов до Дрони, щоб продемонструвати своє мистецтво, Дрона побачив, що він стріляє з лука краще, ніж Арджуна.
Практика для різних рівнів розуміння
«Якщо людина не здатна осягнути цей чистий стан, тоді вона повинна поклонятися Богові в тій конкретній формі, яка є для неї найбільш прийнятною».
Тут ідеться про те, що людина має обрати нижчий вид практики, якщо не здатна осягнути цей чистий стан. Тобто вона має інтегруватися з чимось, що має форму, що є зрозумілішим для її розуму.
Зазвичай кажуть, що вчення лайя-йоги та споглядання підходить тим, хто має достатні інтелектуальні здібності. При цьому під інтелектуальними здібностями мається на увазі не стільки освіченість, скільки інтуїтивна ясність, здатність інтуїтивно схоплювати суть практики. Це пов’язано з умінням проникнути за межі концепцій і усвідомлювати себе в цьому неконцептуальному стані.
Багато хто вважає, що уважність і споглядання — це початок і кінець практики. Однак споглядання — це початок практики. Вважається, що там, де закінчуються практики різних учень, практика лайя-йоги лише починається. Вона починається зі споглядання або здатності перебувати в цій неконцептуальній усвідомленості, але, звичайно, цим не закінчується.
Безперервна поглинутість спогляданням
Розвиток споглядання — це безперервна поглинутість спогляданням найвищого Джерела. Можна сказати, що монах — це той, хто постійно думає про Абсолют. Він думає про Абсолют доти, доки усвідомлення Абсолюту не стане для нього більшою реальністю, ніж світ матеріального всесвіту, доки його свідомість повністю не набуде якостей Абсолюту і він не почне відчувати, що Абсолют — це він, а він — це Абсолют.
Думати про Абсолют у цьому контексті означає не думати про нього, бо якщо ви думаєте про Абсолют, то насправді лише віддаляєтеся від нього. Це означає без зусиль, не вдаючись до розумових операцій та штучних побудов, перебувати у стані співналаштованості. Проте, якщо говорити простішою мовою, це означає саме думати про Абсолют.
Часто, коли я бачу людину, яка має ментальні труднощі, я просто запитую її: «Про що ти взагалі думаєш? Адже якщо ти думаєш про Абсолют, то саме це думання усуває твої ментальні проблеми. Можливо, тобі просто треба згадати, що все-таки час зайнятися спогляданням? Саме це пригадування миттєво розсіює безліч проблем».
Шактіпатха — сходження надихаючої сили
Коли ви безперервно таким чином споглядаєте, встановлюється зв’язок, який починає надавати вам силу. Вона починає проникати у ваші думки, у вашу ходу, у ваші дії, у ваше життя, у ваші сновидіння, у ваші стосунки, у ваші бажання, навіть у ваші затьмарені клеші та стани, тобто в те, що ви вважали гріховним. Ви отримуєте найпотужніший зворотний імпульс як результат справжньої практики. Це шактіпатха — сходження надихаючої сили. Завдяки цьому імпульсу ви починаєте відчувати колосальне натхнення або зміну бгави, зміну світовідчуття. Це подібно до того, якби ви безперервно розмірковували про сонце, концентрувалися на ньому, збирали про нього інформацію, говорили про нього. Через деякий час сонце стало б для вас суб’єктивною психічною реальністю. Ви відчували б його тепло у своїх каналах, його світло у своєму розумі. Воно заповнило б увесь ваш світ, змінило б вашу долю. Навколо вас постійно були б знаки, пов’язані із сонцем.
Це щось подібне. Сонце в цьому випадку є єдиною сферою реальності. Тому людина, яка отримує цей надихаючий імпульс, завжди перебуває у стані колосального натхнення. У неї немає ні сумнівів, ні розчарувань, ні бажань, ні розгубленості, ні чіпляння, ні надій, ні страхів, бо її існування настільки повне, що все це здається зовсім неважливим і недоречним. Як закоханість людини помітна за блиском її очей і радісним настроєм, так і отримання людиною надихаючого імпульсу помітне за глибиною її свідомості.
Одного разу до мене прийшов учень із якимись запитаннями. Замість того щоб відповідати на його запитання, я поставив йому діагноз: «Уся справа в тому, що в тобі немає приголомшливого екстазу Буття, ти не танцюєш від радості! А всі інші речі — це вже просто наслідок, тому немає сенсу відповідати на ці запитання. Якщо немає найголовнішого, то як можна говорити про інші речі? Давай спочатку розберемося, чому в тобі немає цього надихаючого екстазу».
І коли ми почали розбиратися, виявилося, що просто не було односпрямованості, не було розуму, який був би спрямований на це сонце. Не було навіть розуміння, що потрібно спрямовувати розум на це сонце і як це робити. Якщо ви спрямовуєте розум на це сонце, неймовірно, щоб сонце не осяяло вас. Це в принципі неможливо, тому що низхідна сила однаково безперервно поширюється протягом усіх 24 годин на добу.
