«Сяо Чжи Гуань» трактатына («Шаматха мені випашьяна туралы короткий посібник»), Чжи-і, коментар
Є п’ять видів ширм, які потрібно усунути
Ширма бажання
Монастирська практика — це постійне вдивляння в себе: щоденний аналіз, вдивляння у свою свідомість, усунення того, чого не повинно бути, і плекання того, що повинно бути. Якщо ми хочемо реалізувати Бога, то замість безлічі маленьких бажань у нас має бути лише одне велике. Святі кажуть, що це бажання має бути такої самої сили, як у потопельника, який хоче вибратися з води. Однак нелегко набути такої сили бажання, та й зрозуміти, що означає бажання Бога, теж нелегко. Зрештою, це правильне споглядання, тому монах — це завжди воїн духу, який долає свої бажання.
Наприклад, існує сексуальне бажання, бажання їжі, комфорту, прив’язаності, вираження власної волі, власного «я», гордість та інші речі — усі ці бажання потрібно кинути під ноги нашому шляху пробудження. Доти, доки в нас залишаються бажання, ми не зможемо пізнавати Бога. Доти, доки хоча б крихта таких бажань залишатиметься в нашій свідомості, ми не зможемо досягти звільнення. Сюди належить бажання мирського, гордість, самозадоволення від практик Дгарми, таких як сиддхи, та інше.
Наприклад, практику послушника слід розглядати не стільки як навчання, скільки як послух. Звичайно, ви навчаєтеся крія-йозі, йога-нідрі та всьому іншому, але я хотів би, щоб за час послушництва ви навчилися глибшої речі — відкиданню себе і своєї волі. Це глибша практика. Тоді крії та таємні техніки справді спрацюють. Тому монах завжди аналізує свою свідомість, і якщо в ній проявляється бажання, то він не мириться з цим, а застосовує протиотруту: або відсікає його в корені, або перебуває у стані усвідомленості, щоб розсіяти бажання принципом присутності.
Людина, яка смиренно вступає на шлях, тримає чашу для подаяння, щоб допомогти всім істотам. Як може вона прагнути до почуттів, через які впадає у п’ять пристрастей? Вона вже відкинула п’ять бажань і повернулася до них спиною, то чому ж має воскрешати їх, подібно до того, хто їсть власне блювотиння? Жодне з них не може принести жодного щастя. Це розлад, який бажає стати постійним. Завдання полягає в тому, щоб вигнати їх усі, аби можна було випробувати справжнє блаженство в дг’яні, самадгі, тоді як омана зникне назавжди.
Труднощі духовного шляху та необхідність пильності
Знайте, що ви вступили на шлях, який не має кінця. Це шлях, на якому ви не лише насолоджуєтеся, а й боретеся, на якому багато хто зазнає поразки. Це не означає, що можна один раз подумати про цей шлях і сказати: «Так, звичайно». Це означає, що про нього треба згадувати вранці, вдень і ввечері. І на цьому шляху зазнають поразки не лише молоді послушники, а й деякі практики навіть після двадцяти років монашества.
Ми читаємо про сиддхів: медитував дванадцять років — досяг сиддхи. Це чудово, але слід розуміти, що сиддхів було вісімдесят чотири, а всього йогінів за кілька тисяч років було мільйони. Тому, щоб увійти до числа тих щасливців, які досягли найвищої досконалості (сиддхи), слід не потрапити до числа тих, кого привабили, спокусили, звели, відхилили тощо. Як правило, число спокушених, приваблених і відхилених астрономічно велике порівняно з числом тих, хто досяг, тому що такою є природа людської карми. Тому істинний йогін завжди підтримує дуже пильний, пробуджений дух.
Стандарт практики в нашій сангзі дуже високий. Це саме той стандарт, який дає змогу реалізувати стан найвищої досконалості. Це дуже високий стандарт, і навіть деякі монахи ще не виконали його повністю. Тобто в міру практики ви переходите від невеликого стандарту до більшого, від більшого до високого, від високого до найвищого — такою є практика, вона ускладнюється. Щоб бути здатним реалізувати такий найвищий стандарт, слід поступово готувати себе до нього, тому спочатку слід думати не стільки про звільнення, скільки про те, як стати хорошим монахом.
Хороший монах – це той, хто вже повністю очистив себе, сформувався як йогін і безмежно готовий практикувати; у нього немає ані перешкод, ані бажань, ані проблем, у нього стабільна медитація, чисті канали, спалені мости щодо мирського життя і відкинуті плани; він самодостатній, не бажає йти шляхом ілюзій, шукати собі друзів тощо, він односпрямований, несамовитий воїн духу, якого вже неможливо перемогти.
Монах виростає в такого воїна духу в процесі щоденної духовної практики, коли він має пробудженість щодо власного стану, коли, аналізуючи свою душу, заохочує в ній правильне й викорінює неправильне. І перше, що потрібно зробити, – це повністю взяти під контроль усі мирські бажання.
Природа бажань і методи роботи з ними
Самі по собі бажання не є чимось окремим від природи усвідомлення. У сутрі й тантрі їх слід заперечувати. У християнстві бажання вважаються гріхом і демоном, у тантрі вони розглядаються як груба енергія, яка не сублімована, проте вона є частиною природи пробудження. В абсолютному сенсі бажання невіддільні від природи усвідомлення і є її проявом. Однак слід повністю поставити їх під контроль, тому що, перебуваючи поза нашим контролем, вони вводитимуть нас у нове народження.
Тому ми досягаємо повного контролю над бажаннями, коли наш розум повністю вільний від будь-яких бажань. Виконати всі бажання неможливо, тому що кожне бажання, варто лише його розгорнути, – це всесвіт; вони подібні до хвоста собаки – скільки його не розгинай, він знову згинається. Звільнення – це те, що лежить за сферою бажань.
Коли багато медитуєш, виникають образи й видіння. Якщо ти не звик у звичайному житті бачити все як ілюзію, то й у медитації забудеш про це. Ти будеш розмовляти з цими образами й видіннями, доки не почнеш періодично пробуджуватися.
Іноді я даю людині темний ретрит. Якщо вона погано підготовлена, то коли виникає видіння (а в ретриті видіння виникають у всіх), вона ніби засинає, тобто ці видіння тонким чином захоплюють її. Вони тонкі, розпізнати їх важко, вони змішуються з реальністю, як галюцинації. Тоді вона забуває, що сидить у кімнаті для ретриту, починає розмовляти з видіннями (власними ілюзіями), а цих видінь багато. Уявіть, якщо ретрит триває щонайменше сорок дев’ять днів, а видіння виникають щодня з ранку до вечора. Вони затягують її, і що тоді відбувається з людиною? У таких випадках кажуть, що «дах їде».
Тому я кажу: «Навчіться розглядати світ як ілюзію. Розглядайте цей світ як видіння, не майте жодних бажань, тоді видіння вас не зачарують і не втягнуть». Тому що в темних ретритах людина переживає справжній досвід бардо, стан після смерті. Той, хто має досвід, підтримує споглядання; які б видіння в нього не виникали, він перебуває в присутності, тому видіння розсіюються, а він отримує найглибші досвіди ясності. Видіння розвиваються до божеств доти, доки не вичерпуються. Практика роботи з видіннями, божествами, мандалами та сферами світла – це спеціальний метод джйоті-йоги, який веде до повної реалізації райдужного тіла протягом одного життя. Однак цей метод дається лише підготовленим практикам, тобто до нього потрібно готуватися шість або дев’ять років. Якщо ж застосовувати його раніше, можуть виникнути проблеми.
Ширма ненависті
Йогін повинен у медитації дозволити виникнути такій думці: «Мій супротивник тепер дратує мене та дорогих мені людей, він радіє, завдаючи мені шкоди; він робив так у минулому й продовжуватиме так робити в майбутньому».
Коли виникає ненависть до чогось – це ознака сильної подвійності, прив’язаності до себе та своїх уявлень. Сон Чоль Синим говорив так: «Той, хто вас проклинає, лає й ображає, – це ваш найбільший благодійник, розглядайте його як свого найкращого друга, який викорінює ваше невідання».
Практикуючи споглядання, ми повинні стати дуже гнучкими, приймаючими, не розділяючи у дуальності. Набути такої гнучкості — означає навчитися включати у свою свідомість будь-які аспекти Всесвіту. Зазвичай нам подобається включати у свою свідомість те, що нам подобається, а те, що нам не подобається, ми виключаємо — це нормально для звичайних істот. Бути в присутності — означає навчитися включати і те, що подобається, і те, що не подобається, тобто набути гнучкості й при цьому не впасти у зневіру, не втратити себе.
Ширма сну та сонливості
Коли розум пасивний і тупий, а п’ять пристрастей неясні та заплутані, людина відчуває схильність до дрімоти. Сон, дрімота й така тупість перешкоджають нашій істинній радості, яку ми знаходимо в Дгармі, і нашому щастю в майбутньому народженні на духовних небесах або блаженству в нірвані.
Не обіймай смердюче тіло уві сні, адже воно містить нечистоти й помилково називається людським тілом. Подібно до тяжкохворого, пораненого стрілою, як ви можете мирно спати з такою метою? Подібно до того, хто зв’язаний, щоб його вбили, як ви можете спати, коли прийшла біда? Коли ви лежите між схрещеними мечами, як ви можете спати безтурботно? Сонливість подібна до великої темряви, яка все приховує, постійно обманюючи вас і позбавляючи сприйняття.
Тут ідеться не про те, щоб взагалі не спати, а про те, щоб подолати тамасний, тупий стан у медитації, коли сон приходить під час медитації.
Ширма занепокоєння та скорботи
Будь-які занепокоєння та скорботи усуваються принципом віри, що є тим самим, що й споглядання. Якщо ви натреновані у спогляданні, ви самі можете змінювати свою свідомість. Це відбувається миттєво. Чим пробуджений відрізняється від непробудженого? Пробуджений відчуває такі самі почуття, такий самий вплив на тіло й розум, однак він відрізняється від непробудженого особливою якістю: він миттєво може змінювати свідомість. Не те щоб він змінював її навмисно, це відбувається миттєво: спалахує сприйняття, виникає реакція, однак це сприйняття провалюється у безодню присутності й зникає — це називають самозвільненням.
Практику того, хто перебуває на нижчому рівні, потребують певних зусиль; коли виникає сприйняття, він докладає зусиль, щоб звільнити його. Припустімо, виникає почуття прив’язаності до іншого, а він схаменувся й подумав: «Монах не повинен так чинити». Він свідомо концентрується й розсіює це почуття прив’язаності, повертаючись до правильного усвідомлення. Виникають бажання, а він згадує й силою усвідомленості усуває бажання.
В абсолютному сенсі, якщо у вас є віра, то занепокоєння та скорботи долаються простою силою віри. Віра — це те саме, що й самовіддача, покладання на Джерело. Самовіддача передбачає, що ваше споглядання вже набрало сили, що ви, в принципі, розумієте, що означає самотрансценденція. Однак навіть якщо ви не розумієте принципу споглядання й не можете слідувати самотрансценденції, але у вас є сильна віра, то будь-які занепокоєння, скорботи тощо долаються силою такої віри. Віра ірраціональна, вона перебуває за межами будь-яких переживань, тому щодо 99% різноманітних труднощів можна сказати: «Просто в тебе слабка віра. Якби в тебе була сильна віра, у тебе не виникало б таких питань, ти не чинив би таких вчинків. Це лише питання твоєї віри».
Віра творить чудеса. Якщо в тебе є віра, то ти можеш усе, будеш щасливим і безпристрасним у будь-якій ситуації. Якщо в тебе є віра, ти зможеш перенести все й звільнити все, що завгодно.
Ширма сумніву
Коли ця ширма затуманить розум, жодна практика Дгарми неможлива, і жодні переваги не можуть виникнути з Дгарми.
Перешкодами для дхьяни є такі сумніви: сумнів щодо себе, коли практик думає: «Чи не є я людиною з поганими коренями та великими гріхами?» Якщо він наполягатиме на цьому сумніві, то ніколи не досягне дхьяни. Не можна ставитися до себе зневажливо, адже ви не знаєте, яке коріння посадили в попередніх життях.
Якщо когось долають сумніви: «Чи готовий я до звільнення і до практики пробудження чи не готовий?», то я вам точно скажу — не готові. Якби ви були готові, вам узагалі не потрібна була б духовна практика. Навіщо стають монахами? Щоб готувати себе. Чернецтво — це і є спосіб підготовки себе. Але якщо не готувати себе, то ви не будете готові ніколи в принципі, тому що ніколи не буває так, що ти готовий. Підготовка — це вже справа твоїх особистих рук, тобто це певна стадія еволюції, коли ми самі беремо участь у своїй еволюції та готуємо себе свідомо. Тому все залежить від нас. Від наших власних зусиль залежить те, наскільки ми готові чи не готові. Навіть людина з поганими здібностями та слабкою заслугою, якщо вона старанно тренується, підготує себе й реалізується. І навіть людина з доброю заслугою, якщо вона не готуватиме себе, залишиться на рівні своїх попередніх заслуг.
Коли ви читаєте описи махасиддхів, ви бачите, що багато хто з них був неписьменним, належав до нижчої касти, мав великі забруднення та бажання, проте їм вдалося очистити себе й досягти реалізації.
Наша природа в абсолютному сенсі завжди пробуджена, і кожен із нас нею володіє. Це вказує на те, що наша готовність підтверджена Буттям, Абсолютом.
Сумнів учня щодо вчителя: «Якщо його зовнішність і манери такі-то, і він сам, як мені здається, не набув дао чи реалізації, то як він може вчити інших? Це перешкода в практиці дх’яни».
Тут взаємини описані на рівні сутри. На рівні тантри в нас діє принцип самаї. Якщо ви зберігаєте самаю в чистоті, то такі речі в принципі ніколи не виникають, тому що Гуру є джерелом реалізації.
Сумніви щодо Дхарми.
Якщо у вас є сумніви щодо Дхарми, то, подібно до оленя, спійманого левом, ви не зможете сподіватися на своє спасіння.
Серед безлічі добрих Дхарм і протилежних їм, як між нірваною та сансарою, насправді є лише одна істинна Дхарма, у якій ви ніколи не повинні сумніватися. Але якщо ви все ж ставитеся до неї з підозрою, то будете пов’язані з Ямою — богом мертвих і стражником зла. Тому ви повинні радіти досконалій Дхармі так само, як на перехрестях обирають шлях, що виявився найбільш підхожим.
Сумніви в Дхармі виникають у неофітів, тому що в них слабка підготовка й немає освіти. Дхарма безмежна, вона дає вичерпну відповідь на будь-яке питання, однак коли ти маєш слабку освіту, то ще не зовсім орієнтуєшся в Дхармі, і в тебе можуть виникати сумніви. Тому такі сумніви слід усувати підготовкою: вивченням текстів, слуханням лекцій або консультацією з Учителем. Дхарма йога-тантри безмежна, кількість текстів перевищує все, що можна собі уявити, — це кілька мільйонів текстів, доступних людям, у яких можна знайти відповіді на будь-які питання. Однак коли ми не дуже обізнані в текстах і власного досвіду в нас теж мало, то, поки ми осягнемо своє медитативне переживання, у нас можуть виникати різні сумніви щодо Дхарми.
З точки зору тантри, такі сумніви слід долати на самому початку. Це називається принципом самаї, тобто якщо ви чогось дотримуєтеся, ви повинні абсолютно в це вірити, щоб це принесло вам користь.
Принцип самаї означає, що ви поділяєте самаю вчення й дотримуєтеся вчення саме в тому вимірі, який дає це вчення. Якщо ж ви чогось не розумієте, думайте так: «Колись я все з’ясую, це обов’язково стане мені зрозумілим, коли я усуну свою необізнаність». Однак якщо ви дотримуєтеся якоїсь практики, маєте в ній сумнів, не вірите в те, що робите, то це відхилення від практики. У такому разі вам необхідно повністю прояснити всі нерозуміння.
В абсолютному сенсі практика Дхарми являє собою щось єдине, що об’єднує всі шляхи. Однак відповідно до схильностей і карм людей існує безліч методів, і на відносному рівні здається, що є безліч Дхарм, проте Дхарма завжди одна. Тому є такі слова: «Для сиддхи, який п’є з Єдиного Джерела, усі ці відмінності несуттєві».
Поки наш розум не цілісний, бачення Дхарми у нас також дискретне; коли наш розум стає цілісним, то й бачення Дхарми у нас стає цілісним, єдиним. Це означає, що сумніви в Дхармі усуваються самою практикою Дхарми.
Отже, коли ці ширми усунено, ви можете практикувати, не маючи проблем.
