«Я не хвалю й не засуджую ані себе, ані інших, і ніщо й ніколи. Мій розум не радіє від досягнення чогось, що вважається добрим, і не впадає в депресію, якщо отримує щось, що вважається поганим».
Одним із критеріїв вашої практики є те, що ви завжди щасливі. Це вказує на те, що ви трохи приборкали свій ум. Це означає, що ви все робите правильно, працюєте зі своїм умом, уміло з ним поводитеся.
«Звідси мій стан щастя і здоров’я».
Якщо ваш ум щасливий, то й ваші прани перебувають у гармонії. А якщо ваші прани перебувають у гармонії, то й ваше фізичне тіло міцне. Така логіка тонких тіл. Якщо ум нещасний, його роздирають на частини внутрішні біси, тобто один каже: «Давай поспимо», інший каже: «Давай подумаємо про жінок», а третій — ще щось. Інша його частина каже: «Та ти що!? Це ж закон карми. Ти забув, навіщо прийшов сюди? Тобі ж треба Бога досягати. То який сенс у всьому цьому?» Ум роздирається на частини, усередині точиться війна ангелів із бісами. І ефірне тіло почувається не дуже добре, воно не знає, чий же бік обрати, кому віддати енергію. Воно віддасть енергію тим, хто переможе, — йому байдуже, оскільки ефірне тіло не має розуму. Це просто прана, а прана йде туди, куди йде ум. І фізичне тіло теж почувається не дуже добре, якщо таке відбувається.
Але якщо ум приборканий, усе чудово, свідомість щаслива, усі біси зв’язані клятвами служити дгармі й перебувають на короткому повідку, домінують внутрішні ангели, тоді прана накопичується, життєва сила збільшується, ефірне тіло зміцнюється, а фізичне тіло завжди дуже потужне, стійке, має імунітет. І тоді тривалість життя збільшується — усе це також результат умілого поводження з умом.
Стан умиротворення і цілісності
«Я відкидаю навіть бажання жити, тому мій розум нічого не бажає, а перебуває у стані умиротворення і гармонії».
Умиротворення і гармонія означають, що всі ваші внутрішні сутності «домовилися», вони злилися в щось одне, цілісне. Ангели приборкали демонів, тобто мудрості приборкали клеші. Демони дали клятви служити дгармі й лише дгармі, без команди ангелів не робити ані кроку. Самі ангели утвердилися в порожнинному просторі усвідомлення. Усі різні частини вашого «я» злилися воєдино, стали чимось одним, цілісним. Вас більше не роздирають суперечності. У вас більше немає сильних дуальних розмежувань: це однозначно погано, а це однозначно добре; це однозначно хороша людина, а це однозначно погана людина; це однозначно добро, а це однозначно зло; це однозначно правильно, а це однозначно неправильно. Ви вже не перебуваєте в такому дитячому сприйнятті світу. Усе злилося в один цілісний конгломерат, і все це — одне велике добро. Але це добро ґрунтується не на понятійних судженнях ума, а на сутності бгави й усвідомлення.
Усе те, що було різноманітним і розрізненим у вашій душі, стало гармонійним і цілісним, набуло своєї структури й перетворилося на красиву «сніжинку» — на янтру, на мандалу, на щось прекрасне. Усі частини такої янтри рівновіддалені від центру, тобто від природного стану. Усі поняття, думки й енергії тепер пов’язані з цим центром і не діють самі по собі. Немов безліч нерозумних слуг знайшли свого господаря й вишикувалися навколо нього в красиву фігуру. Самі ці слуги також стали тепер сприятливими й умиротвореними панами. Усе це — ознака вмілого тренування ума.
Я хочу сказати, що багато хто, приїжджаючи до монастиря, уявляє його чарівним місцем, де їх введуть у транс або в нірвікальпа-самадгі, де за допомогою якоїсь магії виведуть їхнє тонке тіло в астрал тощо. Але такі дитячі уявлення про духовну практику не відповідають дійсності. Це не таке місце. Це школа, у якій вас насамперед навчають працювати з умом і приборкувати його. Усі тонкі магічно-містичні речі навіть близько не стоять поряд із мистецтвом приборкання ума, тому що все це саме собою приходить у потрібний час, якщо ваш ум приборканий.
Я бачив багато різних напівбожевільних екстрасенсів, які мали багато досвідів і виходили в тонкому тілі, але їхній розум не був приборканий. Від цього немає жодної користі, адже навіть голодні духи мають астральне тіло й переміщуються в ньому, вони бачать майбутнє, але це ніяк не допомогло їм у звільненні. Вони відчувають жадібність, прив’язаність, себелюбство тощо, незважаючи на такі містичні, з погляду деяких людей, досвіди. Але якщо ми починаємо приборкувати розум, то це справжнє чаклунство, це справжнє диво, адже приборкання розуму веде до звільнення від себелюбства, від его. А саме себелюбство й его є коренем зв’язаності (бандхи) та всіх проблем.
Бачення єдиної сутності в усьому
«Я бачу єдину основоположну сутність у всьому: у шматку дерева, у прекрасній жінці, горі, травинці, льоді, вогні та просторі. І мене не турбують думки: «Що я повинен робити зараз?» або «Що буде завтра вранці?». Мене не хвилюють роздуми про старість і смерть, прагнення до щастя, і я нічого не вважаю «своїм» або «не своїм».
Коли розум приборканий, то споглядання, природний стан настають немовби довільно, самі собою. Адже щойно розум приборкується, настає споглядальна присутність. Якщо ви намагаєтеся практикувати споглядання з неприборканим розумом, навіть якщо ви талановита людина й дещо розумієте в потрійній санкальпі, у бхаві або в просторі, то цей неприборканий розум постійно вас висмикуватиме. Щойно ви занурилися, почали виконувати складну садхану об’єднання з чакрами, як раптом виникає якась ситуація, і тоді ваш розум одразу ж вискакує й каже: «Як це так?! А як же я?!» Ви одразу ж забуваєте і споглядання, і санкальпи, усі складні практики не працюють, адже неприборканий розум усе псує. І навпаки, якщо розум приборканий, то ви завжди перебуваєте в такій плинній присутності, ви далеко від неї не відходите.
Прапатті-йога та викорінення себелюбства
Прапатті-йога вважається однією з малих йог, що належить до праджня-янтри. Анава-йога, вішварупа-йога, драшта-йога — усе це малі йоги праджня-янтри, покликані посилити нашу практику. Я б сказав, що прапатті-йога дуже важлива з погляду праджня-янтри. Інша її назва — хрідачара, тобто це одна з десяти ачар, або принципів учення лайя-йоги. Є адвайтачара, сахаджачара, самаячара, упаячара, садачара, тапачара, сіддха-свеччхачара, дів’ячара й даршаначара. А також є бхрітьячара, інша назва прапатті-йоги — йоги відкидання себе, йоги співчуття, любові та самовіддачі. Якщо ви осягнете бхрітьячару, вам буде дуже легко практикувати садхану, виконувати тривалі практики, дотримуватися чернечих зобов’язань. Насправді жодних труднощів у цьому взагалі не буде, адже себелюбство буде викорінене. А коли себелюбство викорінене, то й корінь страждання також викорінюється.
Якщо наводити приклад із сучасного життя, то якщо свідомість — це складна віртуальна, інформаційна реальність, то его, себелюбство подібне до вірусу або навіть неправильної програми. І ця неправильна програма сильно гальмує роботу всієї системи. Ба більше, багато функцій вона просто блокує. І якщо цю програму не видалити, то із цією системою нічого не вдасться зробити. Ця система постійно гальмуватиме роботу, багатьох функцій вона взагалі не виконуватиме, тобто вона дуже обмежена. А коли ми її видаляємо, усе постає зовсім інакше.
До чого призводить себелюбство? Воно призводить до страждань і в цьому житті, і в наступних. Перший крок до викорінення себелюбства — зрозуміти, що ми самі є творцями власних страждань. Саме егоїзм і себелюбство породжують страждання. Якщо ми не проводимо ретельного аналізу ситуації, то нам здається, нібито страждання приходить ззовні. Але це омана, так відбувається лише тому, що ми не провели ретельного аналізу. Насправді страждання не приходить ззовні, воно приходить зсередини — із себелюбства та егоїзму. Але коли ми неуважні й не аналізуємо ситуації, то здається, ніби страждання приходить ззовні, і тоді в нас з’являється поняття винуватця, якогось зовнішнього ворога. Ми шукаємо причину: погана погода, інша людина, якісь обставини. Але це омана, адже корінь страждання криється в егоїстичному світогляді, у себелюбстві.
Наводиться такий приклад: людина на ім’я Девадатта робить із дерева статую й залишає її неподалік від дому, у темряві, а коли ввечері проходить повз неї, вона здається їй живою людиною, вона дуже лякається її й через це страждає.
Так само й наші себелюбні думки створюють причини, які породжують наслідки у вигляді страждань. Або це подібно до того, як ви народжуєте дитину, яка потім виростає й починає вас бити або завдавати інших страждань. Або ви берете стрілу й через необережність пускаєте її так, що вона ранить вам ногу. Тобто все це породжуєте ви самі.
Усі страждання, які є в цьому світі, породжуються нами самими через хибне бачення, засноване на себелюбстві. І ми робимо перший крок до звільнення від такого хибного бачення, коли розуміємо це.
Секрети безсмертя Бхусунди
«Я знаю, що все навколо завжди й усюди — єдине космічне усвідомлення. Ось такі секрети мого щастя та здоров’я».
Васіштха ставив Бхусунді запитання про його безсмертя. Він був дуже здивований: «Як можливо, що минуло так багато кальп, а ти не помираєш навіть під час пралаї? Ти жив у попередній кальпі, а тепер живеш у цій. Навіть час не владний над тобою». Бхусунда відповів, що вся річ у такому неегоїстичному баченні. Він каже:
«Надії та очікування не зачіпають мене. Навіть коли річ стара й зношена, я дивлюся на неї свіжим поглядом, наче вона нова. З тими, хто щасливий, я щасливий, а з тими, хто горює, я поділяю їхнє горе, співчуваю їм, але сам нічим не забарвлююся. Що б я не робив, це не забруднене бажанням чи почуттям его. Тому я не втрачаю голови ані тоді, коли могутній, ані тоді, коли бідний і прошу милостиню. Мене не турбують ані багатство, ані нещастя; коли вони випадають на мою долю, я дивлюся на них як на рівні».
Ось такі секрети. Це найвеличніша упадеша Бхусунди з прапатті-йоги — йоги відкидання себе.
Механізм створення кармічного бачення
Ми постійно самі створюємо собі перешкоди в духовній практиці, якщо діємо егоїстично. Наші думки втілюють наші егоїстичні наміри, а ці егоїстичні наміри створюють такі тунелі реальності, у які ми несвідомо самі себе зміщуємо. Це певне бачення. А оскільки наша свідомість має здатність генерувати реальність і підтримувати її, то це відбувається безперервно.
Свідомість можна уподібнити океану або озеру, а думки — бульбашкам, які здіймаються на поверхню. Дзеркало нашої свідомості постійно генерує певні думки. Це відбувається на дуже тонкому рівні візуалізації. Наприклад, щойно ви про щось подумали, миттєво зринає якась тонка картинка. Можливо, розум її навіть не усвідомив, але ця картинка вже почала свою роботу. І коли ми породжуємо егоїстичні думки, то створюємо безліч таких образів, які, нашаровуючись, установлюють між собою складні асоціативні зв’язки. З часом вони переростають у цілий тунель реальності, який формує певне кармічне бачення, і це кармічне бачення починає впливати на нас.
Це парадокс: ми самі його створили, а тепер воно впливає на нас. Це і є та «дитина, яка б’є батька». Ми щось вигадали, ми це створили, ці думки стали сильними, а потім вони самі впливають на нас, змінюють наш настрій і бачення. Усе це — наслідок такого себелюбного мислення.
Коли ми маємо прив’язаність і себелюбство, то на троні перебуває не істина й не дхарма, а наше хибне «я», наше его. А коли на троні перебуває наше его, ми чинимо неправильно й створюємо різні види небажаних кармічних відбитків, які в майбутньому неодмінно принесуть свої плоди, хочемо ми цього чи ні. Це так само природно, як те, що навесні на посаджених вами саджанцях троянд розквітли троянди; було б наївно очікувати, що там зацвіте бузок, адже діє закон причин і наслідків.
Завдання практики — змінити стан розуму на позитивний і неегоїстичний. Коли ми змінюємо стан себелюбства на співчуття, на неегоїстичний стан, уся робота негативних частин нашого розуму розвертається і стає позитивною.
Семичленний метод приборкання розуму
Один із методів приборкання розуму називається семичленним методом — це метод логічного аналізу. Якщо ви хороший практик, то вам легко приборкувати свій розум простим самозвільненням, однак хороших практиків можна полічити на пальцях. Як правило, ми практики-початківці. Тому логічні методи приборкання розуму також важливі, їх можна застосовувати, коли це необхідно.
Семичленний метод полягає в таких формулах і принципах:
спостерігай (сакші);
аналізуй, застосовуй розрізнювальну мудрість (вівека);
узагальнюй (екавідья), збери статистику, поглянь здалеку на все, що відбувається;
зроби висновки (прамана);
ухвалюй рішення (санкальпа);
виконуй;
переходь на новий рівень (парінама).
Якщо у вас виникають будь-які егоїстичні стани розуму й ви відчуваєте, що ваше споглядання не в змозі впоратися, то потрібно застосовувати цей метод.
Наприклад, у вас виникає гнів. Щонайменше ви повинні поспостерігати за ним, тобто не ототожнюватися з гнівом, а стати осторонь і просто спостерігати за ним. Але просто спостерігати за гнівом не допоможе, він триватиме й далі. Навіть якщо ви спостерігаєте за гнівом, він усе одно може успішно псувати вам життя й створювати негативні відбитки на майбутні життя. Ви повинні проаналізувати його й подумати: «Безсумнівно, цей гнів з’являється тому, що в минулому я створював різні негативні відбитки. Можливо, я когось ображав або погано поводився з іншими, і зараз моя карма проявляється так, що складається така ситуація. То чому ж я повинен гніватися?»
Проаналізувавши, ви повинні перейти до узагальнення й подумати: «А що буде, якщо я продовжу гніватися? Яким буде моє наступне життя? Очевидно, з такою роботою свідомості я опинюся в пеклі. І якщо так чинитимуть усі люди, то це будуть якісь пекельні взаємини».
Аналізуючи й узагальнюючи, ви доходите висновку, що це вам зовсім не потрібно. Це шкодить насамперед вам. Має рацію чи не має рації інша людина, хороша ситуація чи погана — усе це неважливо, тому що в будь-якому разі ви шкодите собі. Ви думаєте: «Яка різниця, хто і що сказав? Я не псуватиму через це собі ані цього, ані майбутніх життів. Через гнів багато хто страждав і набув поганих перероджень. А я не хочу для себе такої долі, такого майбутнього».
Коли ви поглянули на гнів збоку й узагальнили, далі слід зробити висновки: «Гніватися небезпечно. Це нерозумно, тому що це дитяча робота свідомості».
Зробивши висновки, треба ухвалити рішення припинити гнівливу роботу свідомості. І ви протиставляєте гніву свою санкальпу (намір). Ви виражаєте цю санкальпу й намагаєтеся домогтися припинення такої роботи свідомості. Виконуєте спостереження або пратіпакша-бхавану, щось протилежне гніву, наприклад медитацію любові, але ви будь-якими способами вже не миритеся з гнівом, а намагаєтеся погасити його. Якщо до цього у вас узагалі не було відчуття проблеми, ви думали, що маєте право на гнів, коли вас розгнівали, тому що це, як вам здається, праведний гнів, то тепер ви розумієте всю марність цього; ви не миритеся з цим і працюєте із собою замість того, щоб гніватися на щось зовнішнє. І якщо ви досягаєте цього, то переходите на новий рівень. Ваш стан змінюється, гнівливість просто зникає.
Цей семичленний аналіз ви можете застосовувати до будь-яких емоцій. Якщо виникають інші стани (заздрість, прив’язаність тощо), то ви також можете працювати з ними з погляду семичленного аналізу.
Застосування семичленного аналізу до різних станів розуму
Виконуючи такий аналіз усіх станів ума, ви використовуєте логічний засіб для його приборкання. Наприклад, у вас виникає стан, коли хочеться лінуватися й поспати замість того, щоб медитувати та практикувати. Ви повинні поспостерігати за цими станами, а потім проаналізувати: «Якщо я так робитиму, то до чого це призведе? Що це мені дасть?»
Ви дійдете висновку, що це зовсім несприятливо, що духовні успіхи опиняться під питанням, якщо це стане тенденцією свідомості. Якщо неуважність, лінь, компроміс, тупість стануть тенденціями свідомості, то вам самим це не принесе жодної користі. Ми повинні замислитися, узагальнити все це й подумати: «Якими тоді будуть мої наступні життя? Тисячі людей, які так жили, чогось досягли? Очевидно, що зовсім нічого не досягли. Вони не змогли приборкати свій ум і звільнити себе від страждань. Для них і наступне життя, і страждання були реальністю».
Тоді необхідно зробити висновок, що така свідомість не приносить користі, а потім ухвалити рішення: «Я виконуватиму садхану, контролюватиму й приборкуватиму свій ум».
Ухваливши рішення, ви далі методично домагаєтеся його виконання. Як саме? Наприклад, ви берете аркуш паперу й відзначаєте кількість кіл у чандалі-йозі або кількість кумбхак у пранаямі. Неважливо, що ви робите, але суть у тому, що ви досягаєте методичності та приборкуєте свій ум завдяки суворій дисципліні в садхані. Ви щодня виконуєте певну садхану, контролюєте все це й робите позначки, намагаєтеся пильнувати свій ум. Унаслідок цього ви переходите на новий рівень.
Універсальна формула роботи з умом
Цю формулу — спостерігай, аналізуй, узагальнюй, роби висновки, ухвалюй рішення, домагайся їх виконання й переходь на новий рівень — можна застосовувати до всіх ситуацій та аспектів життя, коли вам потрібна логіка, коли ви відчуваєте, що самої лише усвідомленості поки що недостатньо, тому вам потрібно логічно розібратися зі станом ума, емоцією чи ситуацією.
Наприклад, якщо ви комусь заздрите, то потрібно поспостерігати за цією заздрістю. Ви не повинні думати, що заздрість і ви — це одне й те саме. Якщо ви заздрите (або прив’язуєтеся до когось) і думаєте, що ви та заздрість (або прив’язаність) — це одне й те саме, то ви пропали. Ви завжди повинні через спостереження відокремити себе від емоції, простежити, що відбувається з емоцією.
Коли ви за нею поспостерігали, вам треба розділити її, проаналізувати, розкласти на частини й уважно розглянути. «Очевидно, ця заздрість є наслідком якихось несприятливих відбитків у моєму умі. Очевидно, що, якщо просто залишити її як є, вона створить наступні відбитки в потоці моєї свідомості, які проявляться в наступному житті. Чи потрібні мені такі відбитки?»
Адже закон карми подібний до відлуння в горах: коли ви вигукуєте якесь лайливе слово, то у відповідь почуєте таке саме слово. Не буває так, що ви вигукуєте лайливе слово, а вам у відповідь: «Ом Намах Шивая». Такі гори бувають лише в Чистих землях, де немає нічого неправильного, нечистого. Але якщо ум не приборканий, то навіть чисті країни можуть здатися нудними, незрозумілими, надто м’якими. Грішна душа, навіть потрапивши до райської обителі, не почуватиметься радісно, бо там не буде чогось збудливого. Вона не зрозуміє тонкощів роботи свідомості її мешканців. Це подібно до того, як простолюдин, потрапляючи у витончене середовище вчених чи музикантів, ніяк там не приживається, бо для його грубої свідомості там усе чуже й надто нудне. Те саме відчуває й грубий ум у чистій країні.
Отже, якщо ви проаналізуєте заздрість і зрозумієте, що вона вам ні до чого, то далі ви узагальнюєте. Узагальнивши, ви можете поглянути на ситуацію в ширшому масштабі, з погляду багатьох життів, і подумати: «Моє переродження, можливо, відбулося через заздрість, можливо, саме вона підштовхнула мене до втілення в цьому світі. Як же я продовжуватиму грати в ці ігри? Як же я з цим миритимуся?»
Після цього ви приймаєте рішення: «Я повинен відмовитися від подібної роботи свідомості». Потім ви домагаєтеся його виконання: постійно ретельно спостерігаєте за розумом і припиняєте подібні його спроби. І в результаті ви переходите на новий рівень, коли така якість більше не з’являється, більше вас не турбує. Так поступово розум приборкується і стає відданим міністром, який служить вищому «Я».
Результат приборкання розуму
Коли розум приборкується, ви по-справжньому знаходите щастя й безтурботну свідомість. Зовнішні обставини більше не здатні завдати вам страждань, тому що різні ситуації та страждання — це лише інтерпретації розуму. Насправді це чинник внутрішнього стану, але через нашу неусвідомленість ми часто можемо ототожнюватися з цими ситуаціями й через це страждати.
Якщо людина не має такого правильного, приборканого розуму, то страждання їй рано чи пізно гарантовані — вона нікуди від них не втече. Навіть якщо ситуація сприятлива, але її розум неприборканий, то щойно вона потрапить у несприятливу ситуацію, ці страждання неодмінно до неї прийдуть, тому що неприборканий розум сам стає джерелом страждань.
Механізм проєкцій неприборканого розуму
Іноді через неприборканий розум людина відчуває незадоволеність. Причому це не конкретне почуття, а всеосяжне, загальне. Якщо людина не працюватиме з розумом і повірить цьому почуттю, то воно почне оволодівати нею. Розум проєктує і шукає, кого б призначити винним у своїй незадоволеності, й неодмінно знаходить.
Так працює розум: він перебирає варіанти й обирає найвідповідніший, щоб спроєктувати на нього, тому що потребує такого зовнішнього проєктування. Внутрішній демон хоче отримати якесь мурті, реальний носій. І якщо ви дозволите йому, то це відбудеться насправді — це матеріалізується. Але мистецтво аналізу полягає в тому, щоб не дати статися такій проєкції, щоб припинити її на найглибшому внутрішньому рівні.
