Велич Гуру, Лінги та Джангама: Шлях чистого бачення

Саме Гуру є причиною успішних дій (досягнення бажаного результату), тому що насправді сам великий Бог присутній тут, втілений у Гуру. Великий Господь (Шива), океан вічного знання, є непроявленим. Він втілюється у формі Гуру, щоб виявляти свою милість до всіх.

Велич Гуру, велич лінги, велич джангамів, велич відданих і велич тих, хто прийняв Прихисток, — такими є п’ять об’єктів, що випромінюють велич. Іти шляхом Дхарми означає наближатися до такої величі, очищуватися через неї та зароджувати власну внутрішню велич.

Така внутрішня велич називається брахма-ахам-бхава, див’я-бхава, в окремих практиках — велич божества або божественна гордість. Загалом це спільний термін, що вказує на принцип самообожнення. Принцип самообожнення в цьому сенсі полягає в тому, щоб спочатку сприйняти божественні вібрації ззовні, а потім відкрити їх у собі, повністю перейти на них і утвердитися в них.

Духовний шлях — це безперервне утвердження в такій божественній величі. Що ж таке велич? Це і чисте бачення, сакральність, священність, це і таємниця, наприклад пов’язана із самаями. Особливо важливо підкреслити: завдяки самаям божественна велич зростає, а через нехтування самаями вона швидко втрачається.

Важливість дотримання самай і захисники вчення

Наприклад, таємне вчення про недвоїстість слід передавати лише зрілим учням. Якщо його отримують незрілі учні, вони неодмінно не зрозуміють його, хибно витлумачать, не зможуть його застосувати, і внаслідок цього вчення буде спотворене. Тому щодо важливих тантричних учень існує дуже сувора настанова про дотримання самай, і за цим стежать захисники тонкого світу — це не вигадка, а реальна річ.

Якщо ви правильно дотримуєтеся самаї, бережете самаю, то вони вам допомагають. І навпаки, якщо самая використовується неправильно, ви можете зустрітися з такими серйозними істотами тонкого світу, і вони вас запитають: «У чому проблема? Що в тебе із самаєю?» Вони почнуть упорядковувати ваш розум, тому що колись узяли на себе таке служіння.

Це сили — можливо, колись вони були людьми, колись садху, колись божествами, колись приборканими сиддхами духами, але вони дали клятву, дали обітницю захищати вчення й зберігати чистоту його самаї. Для чого? Щоб учення приносило користь.

Є такий езотеричний аспект — локапали (хранителі вчення). У зв’язку із цим слід дуже уважно ставитися до передавання вчення іншим, до таємних настанов, до таємних методів. Тому вчителі-сиддхи дуже уважно ставляться до добору учнів відповідно до вимог адхікарі, до їх перевірки, випробування їхніх якостей, навчання тощо.

Інакше кажучи, вчення — це щось надзвичайно серйозне, надзвичайно важливе не лише для нас, а й для багатьох тисяч людей, можливо, мільйонів живих істот. У цьому вченні також беруть участь святі, божественні сили, і ми повинні поважати дух передавання. Ніколи не ставитися легковажно до вчення й до всього, що з ним пов’язане.

Відкриття сакрального боку реальності

Якщо ми дотримуємося чистоти самаї, то поступово проникаємо в дух чистого бачення й божественної любові, краси, чистоти та величі витонченості. Це стає таким всеосяжним принципом див’я-бхави, який оселяється в нашому серці й починає відкривати нам потаємний бік реальності.

Ми думаємо: «Боже мій, як я раніше дивився на світ мирськими очима?! Як я міг не розуміти, що світ має виворіт, інший бік життя — сакральний, священний, чистий. Він існував завжди, ось він завжди був, але ми його не бачили».

Завжди було чисте бачення, завжди були сиддхи, святі, завжди був позамежний погляд адвайти. Але був час, коли ми цього не розуміли, і був час, коли ми почали проникати в це й коли воно нам відкрилося.

Наприклад, тут на ділянці часто бігають миші, кроти, іноді забрідають білки. І білки не знають, що тут є вівтар, Шива, Даттатрея, співають бхаджани, вивчають філософію адвайти. Для них це просто ділянка, якою можна побігати, вирити нірку, поїсти горіхів, відкладених про запас. Ашрам існує, але для них він не існує. У чому різниця? Різниця в недоступності для свідомості.

Так само й сакральна сторона життя заборонена, недоступна в сансарі. Не те щоб її спеціально забороняли — наші обмеження не дають нам увійти до неї. Прихисток дає можливість увійти в сакральну сторону життя, якщо ми правильно слідуємо цьому.

Буває, з роками ми забуваємо, що треба правильно слідувати шляхом Прихистку, і наші звичні тенденції та наш розум спокушають і зваблюють. «Карма бере своє», — кажуть. Спочатку людина глибоко намагалася проникнути в Дгарму, але потім її звичні тенденції, судження, сформований мирський досвід знову переважують, і вона займає таку позицію «ні те ні се», наполовину в Дгармі, але з мирським розумом.

Але садгу такого не допускає, він не дає спуску своєму мирському розуму. Він увесь час його очищує, увесь час його звільняє, розчиняє та контролює і підпорядковує юкті — міркуванню в логіці в дусі Дгарми. А найголовніше — він підпорядковує його див’я-бгаві (божественній любові та божественній величі).

Велич джерел Прихистку

Ці джерела Прихистку, розуміння величі цих джерел Прихистку — це настільки потужний метод, який дає змогу очистити нашу карму через звичайні стосунки. Адже ми, як і всі люди, живемо, ходимо, спілкуємося, начебто нічого особливого. Але якщо ми діємо правильно в дусі самаї, ті самі звичайні стосунки можуть стати шляхом звільнення.

Двоє людей живуть у кімнаті, спілкуються, або троє людей, п’ятеро людей, накопичують карми, клеші та перероджуються. Тут ті самі люди, але інші люди — вони спілкуються інакше, вони породжують інше бачення, медитують, споглядають і досягають звільнення. Така різниця.

Знай, що той, хто відомий як Шива, — це і є Гуру, а той, хто є Гуру, — це Шива. Мудра людина, яка бажає здобути знання, не повинна створювати відмінностей між ними.

Гуру-йога та переконання розуму

На шляху Гуру-йоги дуже важливо переконати свій розум, що твій Гуру — це Шива або Гуру — це Даттатрея. Так само як буддисти переконують себе, що твій Гуру — це Будда. У них там цілий складний ланцюг логічних міркувань.

Припустімо, він не Будда, але він міг би бути Буддою — так, імовірність є. Але якщо він міг би бути Буддою, чому б йому не бути Буддою? З погляду звільнення все-таки корисніше, щоб твій Гуру був Буддою. Але якщо він міг би бути Буддою, то чому б не вважати його Буддою заради шляху просвітлення, адже можна отримати благословення. Якщо його можна вважати Буддою, то можна вважати його Буддою. Якщо його можна вважати Буддою, то він Будда, а якщо він Будда, то він точно Будда. А якщо він точно Будда, то породжуй захоплення і практикуй Гуру-йогу, отримуй благословення.

Там складно логічно вибудуваний цілий ланцюг — вони ж інтелектуали, сильна опора на розум. У Санатана Дгармі ми більше спираємося на бгаву, не на розум, а вони більше на інтелект, але принцип той самий — зрештою треба прийти до цього заради власної користі.

Так само учень повинен породити таку відданість, щоб його розум ніколи не сумнівався і щоб він міг бути підключений до джерела цієї величі. Гуру, як і інші об’єкти Прихистку, — це певне джерело. І якщо ви підключені до нього, це джерело насичує вас шакті, благословеннями.

Це не джерело грошей чи мирського успіху, але іноді в Індії Гуру сприймають саме так. Так, і Гуру каже: «Добре, даю благословення, ставай бізнесменом», — людина стає бізнесменом. Але це використання Гуру не за призначенням, Гуру-шакті.

У справжньому сенсі Гуру-шакті — це джерело тонкої духовної енергії, яка здатна насичувати тонке тіло учня благословеннями Ануграха-шакті, живити його внутрішню велич, його внутрішню чистоту, внутрішню красу, внутрішню божественну любов, внутрішню відданість, внутрішню піднесеність, позамежність і гармонію.

Але правильно живити її можливо в тому разі, якщо ми розуміємо, що Гуру є Шива, і в нас є самайний зв’язок — тоді це працюватиме. Якщо в нас немає такого розуміння або немає самайного зв’язку, то ми не можемо так під’єднатися до цього джерела. Тому той, хто під’єднаний до такого джерела, завжди перебуває в натхненні, адже він живиться цією шакті завдяки своїй правильній Гуру-йозі.

Те саме стосується ішта-девати й джангамів і взагалі принципу чистого бачення. Тут принцип такий: чисте бачення як принцип розлите всюди, і воно може або живити вас, або не живити — третього не дано. Усе залежить від того, яку точку зору ви приймаєте, як ви виховуєте свій розум.

Унікальність Гуру

Наставник дарує знання. Він чистий. Він — втілення Шиви. Не можна порівнювати його з іншими людьми лише на підставі того, що в нього схожі руки, ноги тощо.

У міру практики, коли ви переконуєтеся в тому, що Гуру є проявом Шиви або проявом Даттатрєї, наступний етап — завдяки такій переконаності ви маєте зародити здатність приймати благословення. Тобто якщо Гуру — це Шива або Гуру — це Даттатрея, то я завжди поруч із джерелом благодаті, і ця благодать завжди сходить на мене. Я завжди здатний її отримати, тож чому б не отримувати її для духовної практики — адже це і є моя мета. Здатність бути порожньою посудиною та сприймати благодать — це властивість учня.

Нарешті, третя стадія: коли завдяки сходженню благодаті й розчиненню его ми маємо почати проникати в глибші сторони природи своєї душі та приходити до переконання, що ми самі — Шива, що ми самі — Даттатрея. Це найскладніше: самозвільнення, самовіддача й самопізнання.

Коли ми почнемо переконуватися в тому, що ми — Шива і що ми — Даттатрея, тонкі структури свідомості відчайдушно чинитимуть опір. Вони зрозуміють, що їхньому невіданню, їхнім клешам настане кінець, що вони не здійсняться, що майбутні життя можуть не відбутися, що майбутні бажання можуть бути не егоїстичними, не здійсненими. У Шиви немає жодного егоїстичного бажання, у Даттатрєї також немає жодної клеші. Вони сильно тремтітимуть і чинитимуть опір, говорячи: «Ні, ми не Шива, будь-хто, але не Шива, ми не Даттатрея. Ми просто люди, ми просто хоч хто-небудь, адже ми не здійснимося, ми не реалізуємо свої наміри, свої бажання, тенденції».

І чинитимуть опір: «Нехай Шивою буде Шива, Даттатрея, нехай Гуру буде Шивою, святі, а ми ще хочемо бути людьми». Ось так вони поводитимуться. Акхарі іноді так кажуть. Садху приходять, вклоняються й кажуть: «Ось медитувати — нехай це роблять великі, а ми захищаємо Дхарму. Нам цього достатньо».

Але тут, якщо ми правильно практикуємо, ми зуміємо поєднати цю свідомість, бачення себе як Шиви і як Даттатрєї, з нашими клешами так, що ці клеші підкоряться, приборкаються й трансформуються, поступово стануть мудростями завдяки такій внутрішній чистоті.

Образи й апарадхи

Образа, завдана наставникові, не дає досягти найвищого блага, тому той, хто прагне найвищого блага, має зосереджено поклонятися вчителеві.

Образа називається апарадхою. Бувають Гуру-апарадхи, садху-апарадхи, сангха-апарадхи, дхарма-апарадхи. Образа означає, що ми породжуємо щось, що різко суперечить суті того, про що йдеться.

Наприклад, якщо Гуру виражає принцип Шиви, духовного сяйва, мудрості тощо, а ми у своєму розумі різко малюємо картину чогось негативного, мирського, формуємо оцінні судження мирського плану. Те саме, якщо Дхарма являє собою найвище світло, найвищу трансцендентну чистоту і святість, а ми породжуємо щодо Дхарми щось низьке, або говоримо це, або виявляємо — усе це апарадхи.

Тому садху повинен завжди бути уважним, щоб ніколи свідомо чи несвідомо не чинити апарадх. Наприклад, не вживати неналежних слів у розмовах про об'єкти Прихистку. Щойно ви вживаєте неналежні слова в неналежній бхаві, у зневажливому стані — це теж апарадха.

Чому? Тому що це величне сприйняття, дуже чисте й піднесене, яке повинно вас благословляти, руйнується, тобто руйнується канал, і ви підключаєтеся замість першої таттви, наприклад, до шістнадцятої таттви. Тобто, дивлячись на Гуру, на Даттатрею, на мурті, будь-якого святого, можна сприйняти його через першу таттву. Це і є сприйняття в абсолютному чистому баченні, тоді воно благословлятиме вас.

Можна знизити своє сприйняття і сприйняти з двадцятої таттви, навіть із тридцять шостої. У тридцять шостій таттві подивитися на мурті — це дивитися так: «О, бронза, глина, пофарбовано, жодного благословення не буде», — або з погляду его сприйняти в шістнадцятій таттві, в ахамкара-таттві: «Ось нахаба взагалі».

Усе, щойно ви спроєктували своє бачення по-людськи. Садху повинен бути дуже пильним, щоб ніколи не чинити апарадх у стосунках із Прихистком — це спочатку вимагає дуже великої пильності, якщо ви недосвідчені. Коли ви досвідчені, для вас це настільки природно, що навіть думати про це не треба. Це стає вашою культурою та етикою, яка просто в'їлася вам у кістковий мозок, але на початку це необхідно.

Це подібно до того, як ви входите до трансформаторної будки, підстанції, де 380 вольтів, лише в рукавичках, з інструментами, дуже обережно, коли кожна дія повинна бути вивірена. Так треба контактувати з об'єктами Прихистку.

Відданість як шлях розчинення его

У того, хто не має відданості Гуру, не може зародитися й відданість Шиві, тому така сама відданість, яка є до Шиви, повинна бути й до Гуру.

Відданість і прив'язаність — не одне й те саме. Прив'язаність може бути навіть у звичайної людини. Прив'язаність — це коли одне его бачить інше его, у нього виникають взаємини, щоб отримати від іншого его що-небудь, наприклад увагу, підтримку, мирську любов.

Але Гуру-йога — це не прив'язаність. Гуру-йога — це відданість, це набагато вищий стан. Наприклад, якщо ви прив'яжетеся до Гуру як до его, великої користі від цього не буде, можливо, буде якесь непряме благословення, але це не буде правильним.

Відданість означає: ми прозріваємо першу таттву й розглядаємо Бога через той об'єкт, якому ми віддані, і ця відданість повинна розчинити наше его. Відданість, навіть якщо вона починається з рівня его, ніколи не закінчиться на рівні его, тому що его тане у відданості, его розчиняється. Процес відданості є потужним плавильним елементом, як сонячні промені, що світять на диск із льоду, — цей крижаний диск із часом тане, розчиняється.

Вогонь відданої любові розтоплює крижане серце садху, і під цим крижаним серцем садху виявляється найчистіше світло божественного лінгама, сяйво єдиної бінду. Крижане серце, лід означає пласти карми — усі вони складаються з льоду, усі вони заморожені. Але вони чекають свого часу, щоб проявитися. Проте відданість подібна до сконцентрованих сонячних променів — вони все це плавлять, випаровують.

Ми повинні зароджувати таку відданість, яка допомагала б нам розтоплювати лід своєї карми. Якщо відданість невелика, розтоплення цього льоду неможливе. Не так уже й складно розтоплювати лід карми — достатньо спрямувати сонце, і він уже починає танути. Але якщо ці промені зовсім слабкі, то карма не танутиме. Тому садху завжди повинен дбати про те, щоб його відданість була достатньо глибокою, сильною та чистою, тоді розтоплювати лід його карми нескладно.

Як це відбувається? Елементарно: просто у вас виникла жадібність, або гордість, або заздрість, але в цей момент ви подумали про Гуру-бгаву, про Даттатрею, про Шиву, про будь-який об'єкт Прихистку, і у вас виникло піднесене почуття.

Це піднесене почуття активує анахата-чакру, сахасрара-чакру, і відкривається дуже чистий світ, дуже чистий стан, який настільки надихає. Тоді вібрації маніпура-чакри, муладхара-чакри або свадхістана-чакри втягуються в центральний канал і теж піднімаються вгору, і ви відчуваєте, що жодні негативні почуття більше вас не турбують. Клеші перетворилися на мудрі, чисті, блаженні стани, відбулася їхня самовіддача.

Якщо у вас є сильна відданість, ви завдяки благодаті та натхненню можете легко змінювати свій нечистий стан одним клацанням пальців. Але якщо її немає, а клеші є, негативні емоції є, то змінювати їх дуже складно. Ви довго носитимете їх із собою, думаючи: «Що ж робити? Якийсь затьмарений стан, мені він не подобається». Потім ви вирішите почитати мантру, застосувати упаю, зробити якісь підношення — і все це теж у безблагодатному стані, і він однаково залишиться. Потім ви почитаєте текст, поміркуєте над цим — однаково він нікуди не зникне. Потім ви зв'яжетеся з Гуру, Гуру щось вам порадить. Ви ще раз це зробите, і з великими труднощами це вляжеться через добу чи дві. Ось у чому різниця між тим, коли немає відданості й такої бгави, і тим, коли вона є.

Коли вона є — це зникає як за клацанням пальців, і ви миттєво переміщуєте себе у спонтанно-вільний, природний, ігровий стан. Гуру часто каже: «Не давай оцінок. Не прив'язуйся до своєї думки, сприймай легко, зберігай брахма-ахам-бгаву, тримайся чистого бачення, зберігай див'я-бгаву, дивися рівнісно, не відкидай, а об'єднуй. Розглядай чисто, сприймай це як даршан божеств. Розглядай як гру, легко, у чому проблема. Розглядай як ілюзію, розглядай як порожнечу».

Якщо є відданість, ви можете легко скористатися цією порадою, і будь-яка з цих порад миттєво спрацює. Якщо немає — вам буде дуже складно, ці слова будуть для вас недосяжними. Ви будете ментально зображати порожнечу, гру, думати, що це ілюзія, але ж душу не обдуриш, душа відчуває прану, і в ній самскара, сила карм, а розумом казатимете: «Це все ілюзія. Це все порожнеча», — нічого не спрацює.

Але якщо є відданість, ви одразу ж увійдете в піднесений, чистий, божественний, прекрасний стан, просто забудете. Коли ви зрозумієте цей стиль — цей стиль стане вашим завжди, всюди й природно. Ви граючись вивільнятимете карму й розчинятимете її, ви граючись розчинятимете будь-які сприйняття, і життя для вас стане легким, грайливим, спонтанним, порожнинним, світ сприйматиметься як ілюзорний. Ви бачитимете світ рівнісно, зберігаючи див'я-бгаву, не прив'язуючись до жодної думки, не пов'язуючи себе з жодними нижчими аспектами свідомості. Всюди й у всьому бачитимете даршан божеств і нічого, крім чистоти. Тоді життя стає милістю, що виливається, — ось цей благодатний стан нон-стоп, самоосяяне пам'ятання.

Практика в благодаті

Із благодатного стану нон-стоп легко замикати коло дня, легко споглядати, легко досягати високих переживань, і медитація відбувається легко. Буде так: увійшов у семиденний ретрит — увійшов у світло, увійшов у самадхі, отримав досвід. Отримав тримісячний ретрит — у тримісячному ретриті реалізував високі дг'яни, отримав досвід ілюзорного тіла, досвід самадхі світу без форм, вийшов із нього з глибокою свідомістю. Увійшов у річний ретрит — досяг початкового просвітлення, четвертої землі мудрості. Це практика в благодаті.

Якщо її не буде: увійшов у семиденний ретрит — спав. Увійшов у місячний ретрит — приходив до тями двадцять днів, десять днів намагався зосередити розум, наприкінці щось почало виходити, але ось він уже закінчився, сказали виходити. Увійшов у тримісячний ретрит — два місяці входив, третій місяць практикував, боровся як міг. Увійшов у річний ретрит — щось почало виходити, але не встиг як слід розпізнати.

Розумієте, є різні варіанти практикувати, і все залежить від того, у якій бгаві ви були до ретриту, чи була у вашому житті благодать, чи працювали ви з очищенням розуму.

Так закінчується стхала «велич Гуру».

Стхала «велич лінги»

Унаслідок пізнання величі Гуру та завдяки повному пізнанню себе також усвідомлюється неперевершена велич лінги.

Отже, коли див’я-бхава зародилася завдяки відданості Гуру-бхаві та Гуру-йозі, і завдяки медитації здобуто досвід світла, здобуто досвід самадхі. Перший досвід світла можна отримати навіть на стадії зустрічі зі світлом — так вона й називається. Це одна із шістнадцяти кал. Хто пам’ятає за шістнадцятьма калами, який це ступінь? Четвертий, так.

Це може відбуватися так: ви просто читали, медитували, потім лягли, в анахата-чакрі спалахнуло сліпуче світло, і ви зрозуміли, що всередині вас є світло. Воно зникло, але залишився спогад, ви знаєте, на що орієнтуватися, і знаєте, що далі треба виводити це світло назовні та звикати до нього, щоб перейти на стадію передачі. Треба якось його застосовувати, щоб розчиняти думки.

Завдяки цим первинним переживанням Гуру-йоги, внутрішньої зустрічі зі світлом, йогін може сприймати принцип лінгама. Він починає розпізнавати Брахмана, Шиву як принцип світла. Він починає відчувати це світло як таке, що пронизує весь всесвіт, — це і є лінга, велич лінги. Зовнішній лінгам — це лише відображення безмежного внутрішнього лінгама, тому істинні йогіни насамперед поклоняються внутрішньому бхава-лінгаму. Бхава-лінгам є світлом причинного тіла і взагалі принципом світла як Брахмана всередині, і це світло має безмежну велич. Практикувати означає дедалі більше входити в цю велич.

За допомогою розуму, пробудженого вчителем, слід зрозуміти, що символ Шиви — це шива-лінга, першопричина всього сущого. Вищий, священний, чистий лінга — це прадавній Брахман. Його називають Шивою. Він — чиста свідомість, вічне блаженство без обмежень. Він — причина всіх світів, а також причина всіх Вед. Він — наповнення всіх елементів (таттв). Він — засіб перетину океану перероджень. Він постає як сяйво. Його неможливо передати словами. Він живе в серцях йогінів. Як же в цьому світі пізнаєш його без допомоги великого Гуру?

Типи лінгамів

Існують різні типи лінгамів. Вищий тип лінгама називається брахма-лінгам або маха-лінгам — це сам Брахман у формі світла. Світло в причинному тілі називається бхава-лінгам. Енергетичне тіло, структура чакр, каналів і світло, що сприймається через енергетичне тонке тіло, називається прана-лінгам. Нарешті, зовнішній рухомий, переносний лінгам або нерухомий називається чара-лінгам.

Таким чином, садху перебуває в цілій системі поклоніння різним лінгамам різного рівня:

• Зовнішньому лінгаму здійснюється пуджа

• Під час роботи з внутрішнім прана-лінгамом садху візуалізує божеств у чакрах і розпізнає світло в каналах та чакрах

Прана-лінгам, якщо говорити детальніше, поділяється на три:

• У муладхара-чакрі та свадхістана-чакрі міститься сваямбху-лінгам

• В анахата-чакрі — бана-лінгам

• У міжбрів’ї — ітара-лінгам

• Є ще четвертий лінгам — це сушумна

Ці три лінгами в езотеричному сенсі є Трьома Скарбами, тобто на зовнішньому рівні — Прихисток, Три Скарби, Гуру-лінга, джангама або Гуру, Дхарма, Сангха, — а на внутрішньому — ці три лінгами та четвертий. Практикувати означає з’єднувати ці три лінгами через єдиний лінгам сушумна — усе це прана-лінгам.

Бхава-лінгам означає через споглядання проникати у стан джаграт-сушупті, у стан сну без сновидінь. Джняна-йоги високого рівня віддані бхава-лінгаму через природну споглядальну присутність. Для нас медитація на бхава-лінгам — це і є шлях природної усвідомленості. Ми починаємо зі стану звикання — зі стану джаграт-сушупті. У джаграт-турію відразу проникнути неможливо, але можливо проникнути в джаграт-сушупті — у стан неконцептуальної усвідомленості, подібної до простору. Це і є бхава-лінгам. Нарешті, пізнаючи бхава-лінгам як світло причинного тіла, ми йдемо дедалі глибше й глибше, щоб пізнати маха-лінгам, стан турії — це і є стан Брахмана.

У давнину лінгу, який за своєю природою є світлом, не змогли осягнути Брахма і Вішну. Хто ж зможе осягнути його? Яка користь у багатослів’ї? Лінга — це прадавній Брахман. У ньому розчиняються йогини, які звільнилися від пут.

Цей лінга пронизує все світобудову: всередині каменю, всередині землі, всередині води, у всіх п’яти елементах, усередині будь-якої людини ви знайдете океан безмежного світла — це і є маха-лінгам, Брахман у формі світла. На нього медитують усі йогини. Цей лінгам є серцевою сутністю та внутрішньою сокровенною таємницею Даттатрейї, Шиви й усіх великих богів. Він має величезну велич, неперевершену чистоту, неперевершену пишноту, неперевершену красу, позамежну, піднесену красу.

Бути відданим такому лінгаму означає просякатися такою величчю й насичуватися його благодаттю. Садху, споглядаючи, завжди отримує благодать від одного з лінгамів — маха-лінгама, бхава-лінгама, прана-лінгама, а якщо не може, то він отримує благодать від зовнішнього лінгама, здійснюючи пуджу, дивлячись на лінгам і породжуючи почуття відданості. Якщо ви дивитеся на лінгам під час упасани (поклоніння), бхаджан-мандали, породжуєте почуття відданості — ви отримуватимете натхнення. Оце і є початкова благодать від величі лінгама.

Основа — вища шакті. Лінга — сам позамежний Шива. Кажуть, що єднання Шиви й Шакті — це лінга всесвіту. Усі боги: Брахма та інші, а також святі, такі як Шаунака та інші, здобули свої високі становища лише завдяки поклонінню лінзі. Володарювання над світом — природна властивість Ішвари, втіленого в лінзі. Тому давні писання (Веди) кажуть, що його велич не зрівняється з величчю інших богів.

Так закінчується стхала «велич лінги».

Отже, розпізнавши через Гуру-йогу, Гуру-бхаву чисте бачення й отримавши благодать від зв’язку з величчю Гуру та розпізнавши внутрішнє світло в собі, ми приходимо до величі лінги. Переживання величі лінги — це брахма-вічара, це споглядання Абсолюту завжди й усюди через стан джаграт-сушупті, через правильну споглядальну присутність, через нідідх’ясану. Нідідх’я́сана (підтримання природного стану) означає споглядання не чогось іншого, а величі лінги, звикання до контакту з величчю лінги та купання в дів’я-бхаві від величі лінги. Адже природна усвідомленість не заради природної усвідомленості, не заради повноти уваги, не заради спостереження — вона заради безперервного сприйняття величі Брахмана, сприйняття благодаті, що походить від цієї величі.

Стхала «велич джангами»

Велич джангами полягає в тому, що він пізнав вищу свідомість (Чіт-Шива) в усьому. Це знання походить із величі лінги, що перебуває у зв’язку між Гуру та учнем.

Отже, зі зв’язку між Гуру та учнем народжується сприйняття величі лінги. Учень отримує благодать від споглядання. На цій стадії він уже здатний сприйняти велич джангами. Що таке велич джангами — це чисте бачення щодо садху, щодо святих, самайних братів і сестер, глибоке чисте бачення, яке дає змогу отримувати благодать, милість від такого сприйняття. Наприклад, якщо якийсь садху в сангсі досягає високого ступеня, і ви виявляєте до нього повагу — ви через це отримуєте благодать і очищаєтеся. Ви здатні у стані чистого бачення сприймати Шиву в ньому.

Джангамами звуть тих людей, які повною мірою пізнали Шиву, що осяює світ, як свою сутність.

Коли йогін пізнає повною мірою, тобто замикає коло дня і ночі або наближається до цього, він називається джангама. Коли він досягає четвертої землі мудрості (сатвапатті) самореалізації, він називається джангама. Коли він є сильним садху з приборканим умом і безперервно практикує, він називається джангама.

Ті, хто завдяки єднанню з Шивою бачать мережу світу як прояв вищої свідомості, хто позбувся будь-якого контакту із забрудненням, такі люди звуться Шивайогінами.

Позбутися будь-якого контакту із забрудненнями означає настільки утвердитися в чистому баченні, що затьмарені стани більше ніколи не виникають. Є така приказка: «На острові із золота не знайти навіть тіні бруду». Наприклад, якщо ви висаджуєтеся з човна, припливаєте, острів повністю складається із золота, і що б ви не знайшли на цьому острові, куди б ви не пішли — там лише золото, просто нічого іншого не буває.

Так само, коли ви утвердилися в чистому баченні, ви завжди й усюди все бачите чистим, обожненим, сакральним, священним. У вашому баченні немає нічого матеріально-грубого, профанного. У вашому баченні є лише сакральне. Жодна ваша думка, жоден рух тіла, жодна емоція, навіть жодне бажання не є мирськими, профанними. Усе сакралізується настільки, що стає чистим. Навіть тіло, будь-які його функції сприймаються як чисті. Те, що раніше сприймалося як нечисте, викликало джугупсу (огиду), також сприймається як чисте й священне.

У тих, хто утвердився в чистому баченні, у благодаті, більше немає жодного затьмареного стану. Припустімо, хтось нецензурно вас лає — навіть у цьому стані ви бачите чисто: просто гнівна біджа-мантра, бачите гнівне божество — і все, це вас не ображає, ви отримали благословення від Бхайрави.

Запитання: Але водночас відчуваєш, що тебе ніби стискає, енергетичне тіло починає стискатися?

Ні. Не починає стискатися. Енергетичне тіло, наче губка, вбирає цю енергію, перетворює її, і через муладхара-чакру її вбирає сушумна-наді, перетворює на чисте світло, а сахасрара-чакра отримує додатковий імпульс у вигляді захвату, благодаті, тобто ви отримали даршан, благодать, благословення, тому що побачили чисто, ви здатні живитися такими речами. Насправді це отрути, речі, шкідливі для звичайної людини. Як кажуть: «Лише павич може живитися отрутою». Павич — це благородна тварина, яка уособлює чистоту таттв.

На цій стадії ви стаєте таким трансцендентним павичем, який здатний живитися отрутами. Ви можете трансформувати негативну карму в чисту, тому що самі чисті. Якщо ви не будете чистими, то неодмінно спіткнетеся. Це неодмінно добряче відкарбується на вашому енергетичному тілі, створить затьмарення в умі та багато чого іншого.

Але на цій стадії цього не відбувається завдяки вашій чистоті — чого не торкнися, а вам Божа роса, усе для вас чисте. Ви тлумачите це як божественну гру: «То це ж божественна гра, чого переживати». Часто Гуру каже: «Не страшно. Це ж божественна гра, у чому проблема», — учень не розуміє: «Як це нічого страшного, як це?». Гуру каже: «Розслабся, не сприймай це близько до серця, дивися на це легко — це ж ілюзія», — а в учня в умі там таке.

Чому? Тому що Гуру й учень дивляться по-різному, і завдання учня — не наполягати на своєму баченні, а спробувати увійти в те бачення, про яке говорить Гуру, спробувати спрямувати свою свідомість на цей острів із золота. Тоді він теж зможе побачити, і проблема зникне. Тоді він побачить чистоту, красу, спонтанність, божественне благословення в тому, що відбувається, і його енергетична цілісність вибудується по-новому.

Ті, хто завдяки єднанню з Шивою бачать мережу світу як прояв вищої свідомості, хто позбувся будь-якого контакту із забрудненням, такі люди звуться Шивайогінами. Шива усуває темряву жахливого кола сансари, ті, хто володіє знанням Шиви, вважаються Шивайогінами.

Коли ви знаєте цей стан всеосяжної чистоти, щастя, велич першої таттви, велич другої таттви, і це знання постійно з вами, ви є таким садху, який самою своєю присутністю очищує цей світ.

Шивайоґіни — це праведні люди, які перемогли свої пристрасті, подолали гнів, розрубали вузли омани; вони однаково ставляться до глини, каменю та золота. Шивайоґіни однаково ставляться до ворога й друга, вони безпосередньо відчули Шиву в собі, вони вільні від жадібності та егоїзму.