Коментар до тексту «Особливі настанови премудрого і славного царя»
«У будь-який час, у будь-якій ситуації,
Перебувай у потоці дхармакаї.
Виріши з абсолютною впевненістю, що понад це немає нічого».
У будь-який час, у будь-якій ситуації перебувай у потоці тіла мудрості. Потік тіла мудрості — це інтуїтивна свідомість. Навіть назвати його інтуїтивною свідомістю — це також певна помилкова назва, оскільки істинне тіло мудрості вище, ніж інтуїтивна свідомість. Інтуїтивна свідомість живиться світлом тіла мудрості.
Зазвичай інтуїтивну свідомість на санскриті називають буддхі, а тіло мудрості — це Атман. Буддхі отримує живлення від світла, що виходить від Атмана, але сам Атман перебуває вище, ніж інтуїтивна свідомість. Тим не менш ми не можемо оминути ступінь інтуїтивної свідомості. Коли ви практикуєте споглядальну присутність, ви обов’язково розвиваєте інтуїтивну свідомість.
Перебувати в інтуїтивній свідомості у будь-який час, у будь-якій ситуації — це означає поступово звикати до бачення світу очима тіла мудрості. Як правило, поки у нас інтуїтивна свідомість не розвинена, ми довіряємо лише поверхневому розуму, що складається з концепцій. Але справжнє сприйняття життя настає на стадії інтуїтивної свідомості. На відміну від поверхневого розуму (манаса), який жорстко обмежений фіксованими уявленнями про життя і про себе, інтуїтивна свідомість багатовимірна, багатоструктурна, багатопланова, неоднозначна.
Людина, жорстко зумовлена манасом, поверхневим розумом, сприймає світ у чорно-білому кольорі: життя — смерть, погано — добре, свій — чужий, друг — ворог, суб’єкт — об’єкт, любов — байдужість. Коли реальність жорстко поділена двоїстими уявленнями на правильне й неправильне, то такій людині, звісно, дуже важко жити. Реальність не хоче слідувати за її двоїстими уявленнями, тому вона постійно зазнає страждань. А коли виникає інтуїтивна свідомість, то домінування фіксованих ідей і жорстких уявлень понятійного розуму починає послаблюватися. Людина розуміє, що світ не є двоїстим, суб’єкт-об’єктним, чорно-білим. У неї виникає бачення різноманіття варіантів, півтонів, відтінків. Її розум стає більш розгалуженим, ігровим, спонтанним. Вона перестає однозначно сприймати себе і світ.
Чим глибше ви перебуваєте у спогляданні, тим більше зростає ваша інтуїтивна свідомість. Коли ви слухаєте Дхарму жорстким понятійним розумом, ви намагаєтеся зрозуміти її інтелектом; ви витрачаєте багато енергії, але відсоток зчитування інформації невеликий, тому потрібно багато разів прослухати лекцію, щоб щось зрозуміти. Коли ж вмикається інтуїтивна свідомість, ви наче вживаєтеся у слова і сенс, отримуєте значно більше.
Наприклад, одна монахиня написала: «У ретриті в мене зросла ясність. Читаючи книгу «Сяйво дорогоцінних таємниць лайя-йоги», я тепер усе розумію. Раніше ж мені доводилося по десять разів читати один рядок, щоб хоч трохи зрозуміти, про що в ньому йдеться».
Так само наше сприйняття Дхарми змінюється, коли в нас виникає інтуїтивна свідомість у результаті присутності. Ми починаємо бачити Дхарму в усьому й розуміти, що вона багатовимірна і глибока. Дхарма подібна до кристала — з якого боку на неї падають промені, таким є й відображення. Наприклад, коли ви читаєте різні тексти, то можете побачити, що в одних системах використовуються певні назви чакр і каналів, а в інших — інші, що система чакр і каналів може відрізнятися, навіть їхнє місцезнаходження може варіюватися. У тибетській тантрі використовуються переважно три головні центри і три канали, а в індійській — сім. Ви тоді можете думати, що помилка або там, або там. Насправді і та, й інша система рівноцінні, вони правильні й працюють, оскільки канали й чакри — це не така однозначна річ, як фізичний орган у тілі. Це частина кармічного бачення, в яке ти входиш. Якщо ти входиш в одне кармічне бачення, то працюватиме система з трьома основними чакрами, якщо входиш в інше — із сімома, і всі вони правомірні.
Велике рішення
«Ось друга сутнісна настанова: «Прийми рішення перебувати в цьому єдиному стані і тільки в ньому».
Мовою лайя-йоги це називається прийняття «великого рішення». Якщо ви його ще не прийняли, то ви прийдете до того, щоб його прийняти. Якщо ви його прийняли, то розумієте, про що йдеться.
Усе життя йогіна — це два проміжки життя. Перший — пошук цього «великого рішення» за допомогою настанов гуру, самостійної практики й вивчення. А другий — прийняття цього «великого рішення». Хоч ви досить часто чуєте про це, але зрозуміти це непросто.
Чого стосується це рішення? Що означає прийняти «велике рішення»? Це означає повністю змінити концепцію життя, сприйняття себе і вирішити жити в недіянні, жити в природному стані.
Якщо життя розбити на два відрізки, то з усіх минулих мільярдів життів і з моменту нинішнього народження ви йдете до певного етапу. Раніше було лише блукання в сліпих лабіринтах сансари, що супроводжувалося стражданнями. Нарешті так усе склалося, що завдяки збігу тисяч щасливих обставин ви отримали вчення, ваша інтуїтивна ясність пробудилася, заслуги почали розгортатися, тому ви відкрили споглядальну присутність і недіяння. Ви його ще не реалізували, але хоча б зрозуміли, що це таке. Ви відкрили його на мить і трохи в ньому утвердилися. І ця точка називається прийняттям «великого рішення». Коли ви приймаєте таке рішення, то всередині породжуєте намір (санкальпу): «Усе життя, що залишилося, я житиму, ґрунтуючись на цьому стані. Усе життя, що залишилося, я перебуватиму в ньому, плекатиму його і вирощуватиму. Я не випадатиму з нього, а якщо випаду, то намагатимуся знову повертатися до нього». Це подібно до того, як ви знайшли перлину, і вона повністю змінила ваше життя, давши вам величезне багатство.
Рано чи пізно йогін приходить до такого «великого рішення». Перш ніж прийняти «велике рішення», ви повинні зрозуміти, як його проявити, що таке стан недіяння? Ви повинні повністю переконатися в тому, правильний він чи ні? Недостатньо побачити якихось духів у медитації й подумати, що ви вже увійшли в природний стан, недостатньо пережити якусь екзальтацію або прорив певної ясності. Це справа не одного дня. Потрібно справді в цьому переконатися, отримати підтвердження від духовного вчителя, багаторазово звірити з текстами. Ви не маєте права помилятися, тому що ця помилка коштуватиме вам дуже дорого, вся практика буде хибною. Тобто ви таке рішення приймаєте не відразу, а через роки прояснення вчення, а до цього ви йдете до цього «великого рішення», ви дозріваєте для нього, поступово прояснюєте його в медитативних досвідах і в особистому спогляданні.
Нарешті, коли воно прояснене і засяяло, коли ви його глибоко прояснили і відсікли всі сумніви за допомогою настанов, учення і підтверджень гуру, коли ви переконані в ньому, ви приймаєте таке «велике рішення».
Прийняти таке рішення — це означає вже в певному сенсі стати на пряму дорогу і утверджуватися в просвітленні прямо зараз. Немає нічого важливішого для йогіна, ніж усвідомити і прийняти таке рішення.
Багато хто називає це «жити тут і зараз», «жити без вибору», «жити спонтанно», але поки немає особистого досвіду, усе це буде просто словами.
Коли ви приймаєте таке рішення, усе ваше життя змінюється. Ви живете в недіянні, вчитеся так, ніби живете і помираєте кожної секунди. Ви робите без роблення; говорите без говоріння; думаєте, але думками не зв’язані; дивитеся, але нічого не бачите; все бачите, але в душу нічого не проникає; нібито відчуваєте радість і горе, а серце ними не уражається. Ви до всього ставитеся легко, свідомістю обіймаєте єдиний «смак». Ваш ум завжди перебуває безтурботним, а прана плекається. У серці виникає спокій, радість, привілля. Ні гнів, ні заздрість, ні прив’язаність більше не здатні затьмарити вашу свідомість. Усе радісно, будь-яка робота в руках ладиться, усе стає грою. Куди б ви не пішли, ви нікуди не рухаєтеся. Чим би ви не були зайняті, нічого не відбувається. Ви ніби стали в одну точку і все глибше вростаєте в цю точку, замість того щоб рухатися на периферії. Ви ніби зайняті безліччю речей, але вас не турбує нічого. Дух звільняється після того, як ви прийняли таке «велике рішення».
Людей, які прийняли «велике рішення» і які не прийняли «велике рішення», добре видно. Уми тих, хто не прийняв такого рішення, ще метушаться в сумнівах, вони страждають, навіть якщо дотримуються духовної практики. Їхній дух уразливий, їх можна легко похитнути, спокусити концепцією, налякати чимось, вони можуть прив’язатися. Дух тих, хто прийняв «велике рішення», невразливий, у свідомості вони дуже гнучкі й легкі, вони непохитні в спогляданні, самодостатні, завжди радісні, їхній ум дуже глибокий, вони не випадають із потоку інтуїтивної ясності, будь-які вчення легко схоплюють, відхилення долають. Завдяки інтуїтивній здатності навіть те, чого вони не знають, їм відкривається.
Самозвільнення думок і емоцій
«Якщо тим часом виникнуть радість чи печаль, прив’язаність чи відраза, —
Будь-які розсудкові думки, що низкою йдуть одна за одною;
Будучи впізнаними, вони не залишать сліду.
Розпізнавай дхармакайю, в якій вони всі звільняються».
Коли таке рішення прийнято, то будь-які думки звільняються, тому що тіло мудрості розпізнається. Поки тіло мудрості не розпізнається і «велике рішення» не прийнято, то думки й емоції, які виникають у потоці свідомості, застигають «мертвим вантажем», тиснуть на свідомість, коливають її. Коли ж тіло мудрості розпізнається, думки й емоції стають паливом для нього. Вони розпалюють вогонь ясності, який дедалі більше освітлює розуміння тіла мудрості. Тому дух таких людей завжди непохитний. Це подібно до того, як замість того щоб рухатися по периферії колеса, вони стають у центр, у маточину, і більше не обертаються з колесом, вони стоять, обертаючись навколо своєї осі, а не по периферії.
Говорячи простіше, йогін, який прийняв «велике рішення» і впізнає тіло мудрості, здатний миттєво змінювати свій стан. Йогін, який не впізнає тіла мудрості, не прийняв «великого рішення», не здатний миттєво змінювати свій стан.
«Подібно до того, як зникають письмена на воді,
Процес виникнення і звільнення стає природним і безперервним.
Тоді все, що б не з’явилося, стане їжею для порожнинності оголеного рігпа (природного стану)».
Коли прийнято «велике рішення» і тіло мудрості розпізнається, думки, емоції, враження стають письменами на воді. Це подібно до того, як людина, сидячи на піску, малює ієрогліфи, а потім набігає хвиля, і більше ієрогліфів немає, вони зникають.
А в людини, яка не прийняла «велике рішення» і не розпізнає тіло мудрості, ситуація інша: у неї немає піску, а є тверда скеля, на якій вона висікає ієрогліфи, що не зникають, а залишаються на все життя. У цьому полягає різниця між самозвільненням і породженням думками, які не самозвільняються.
Звідки виникає самозвільнення? Із бездоганної ясності, із розрізняючої мудрості, яка впізнає тіло мудрості в момент появи думок, емоцій або сприйняттів. Бездоганна розрізняюча мудрість дозволяє змістити фокус свідомості в найтоншу, чисту основу ума. Саме тоді, коли ум утверджується в цій основі, відбувається самозвільнення думок, емоцій і почуттів.
Спочатку відбувається самозвільнення грубих мисленнєвих уявлень, це не так важко. Навіть добре вихована людина може гасити свій гнів або трохи змінювати свою свідомість. Спершу самозвільняється поверхнева свідомість, але підсвідомість і світ сновидінь не самозвільняються. Щоб самозвільняти образи підсвідомості, йогін має навчитися медитувати на рівні підсвідомості, тобто бути глибоко зануреним у природний стан.
Коли образи підсвідомості й рухи підсвідомості розчиняються, то це вже досягнення. Але ще залишаються тонкі коливання надсвідомості, що перебувають у причинному тілі. Тому йогін ще не може споглядати у сні без сновидінь і мати безперервну свідомість, медитувати в глибокому сні без сновидінь. І коли ціною величезних зусиль, сили волі, старанності в тренуваннях, невідволікального споглядання, відсікання егоїзму, відмови від свого «я» і повного віддання себе Абсолюту він входить у незбагненний простір надсвідомості, тільки тоді відсікаються найтонші двоїсті уявлення і відбувається самозвільнення найтонших рівнів.
Чистота первісної природи
«Тоді все, що б не з’явилося, стане їжею для порожнинності оголеного рігпа (природного стану),
А всі рухи ума — внутрішньою енергією царя дхармакайї.
Вони первісно чисті й не залишають слідів. О радість!»
Як це можна пояснити? Коли ми робимо що-небудь, на інтуїтивному рівні в нас виникають відбитки, ум фіксує якісь зміни настрою або свідомості. Згодом ці відбитки дають нові паростки, нові карми.
Одна шаманка описувала такий випадок із реального життя. Під час весілля машина з весільного кортежу задавила собаку, і ця шаманка сказала, що весілля буде невдалим, що це погана прикмета. Через кілька місяців із кількома учасниками цього процесу сталися неприємні ситуації.
Що сталося? Весілля уособлює ритуал, магічну дію, чисте бачення. Задавити собаку в цей час — це означає звершити апарадху, тобто допустити вклинювання нечистого виміру. Це означає, що в підсвідомість увійшов нечистий відбиток. І коли сталася апарадха в чистому баченні, то це означає, що вся ситуація, народжена в цей момент, буде негативною, тому й було отримано кармічну відплату.
У момент будь-якої дії зароджується ситуація. Цей негативний епізод відбився в їхніх умах, тому уми далі розвивали ситуацію нечисто, негативно.
Інший приклад. Один святий увійшов до храму й ліг спати, повернувшись ногами до божества. Служитель храму сказав: «Ти чинеш образу! Там божество, тому повернися ногами в інший бік». Святий підвівся й сказав: «А ти покажи мені, де Бога немає, щоб я міг покласти туди свої ноги». Служитель замислився. Святий був махасіддхою, тому навіть коли він лежав ногами до божества, з його свідомістю не було апарадхи, у його свідомості не було нечистоти, він не брав на себе нечисту карму. Його ум був повністю чистий і самозвільнений, у його умі не було відбитків, на тонкому рівні ситуації не розвивалися негативно, тому він не брав жодної карми.
Це два приклади, які показують, як працюють самозвільнений і не самозвільнений ум. Якщо ум самозвільнений, у ньому не відбуваються тонкі зміни, тому подальші карми не розгортаються. Якщо ум не самозвільнений, то будь-яка ситуація може випадково породити в ньому нечисте бачення, і тоді ум творить нові всесвіти з нечистим кармічним баченням, де людину переслідують страждання, де відбувається відмивання її карми. У випадку ж із самозвільненим умом породжуються лише чисті всесвіти з чистим кармічним баченням, де всі ситуації сприятливі.
Тому тут говориться, що коли виникнення й звільнення думок стає природним і безперервним, то все, що б не з’явилося, стане поживою для порожнечності. Тоді будь-які ситуації, слова, дії все одно йдуть на користь, усе одно посилюють порожнечність і усвідомленість. Тут говориться: «Вони споконвічно чисті й не залишають слідів».
Усе сприймається досконалим і чистим. В умі не залишаються нечисті відбитки, сліди, і тоді кармічне бачення продовжує розвиватися в бік чистоти.
Далі тут говориться: «О, радість!»
Йогін на цій стадії відчуває себе прибулим на золотий острів, для нього завжди все сприятливо.
Суть звільнення
«Усе продовжує з’являтися так само, як і раніше, але різниця в способі звільнення — ось у чому суть!»
Усе бачиться так само, як і раніше. Це подібно до того, як один монах описував свій стан: «До просвітлення я тягав воду й рубав дрова. Після просвітлення я тягаю воду й рубаю дрова, однак тепер усе інакше». Чому все інакше? Тому що до просвітлення всі дії не звільнялися, а після просвітлення зникло «я», усі дії звільнені.
Тому тут говориться:
«Ось у чому суть!
Без цього розуміння медитація стає лише шляхом примноження ілюзій».
Навіть якщо ви багато медитуєте, але немає такого розуміння, медитація може стати вирощуванням нових «рогів». І навпаки, навіть якщо у вас немає медитації, але ви безперервно перебуваєте в присутності, у вас є інтуїтивне знання, то ви завжди розпізнаєте тіло мудрості.
