Бачення пробудженого сиддха
1. Йогін-сиддх, увійшовши в природний стан, сприймає світ як частку і частину себе.
Коли йдеться про просвітлення або входження в природний стан, багато хто пов’язує це лише зі свідомістю, станом розуму. Іноді це може відчуватися як щось психологічне, щось суб’єктивне, тому що порожнинна природа «Я» неглибоко розпізнається. Однак реалізація природного стану полягає не лише у свідомості, не лише в порожнинності, вона також полягає в опануванні другої сторони реальності, а саме енергії, тобто проявленої сторони реальності.
Коли ми стикаємося з енергією, ми виявляємо, наскільки безмежним потенціалом володіє порожнинна природа «Я». Порожнинна природа «Я», абсолютний Ум має властивість до проявів. Коли ми спостерігаємо ці властивості до проявів, ми виявляємо, що порожнинна природа «Я» може проявлятися як звук, світло та випромінювання. І розуміння глибини природного стану виникає саме тоді, коли ми стикаємося з енергією.
2. Усе видиме сприймається ним як гра свого «Я», оскільки він перебуває в центрі всесвіту.
Перш ніж такий стан буде реалізовано, має пройти дуже багато часу в спогляданні, в очищенні, у звиканні до присутності, у безперервному приборканні клеш і его, у самовіддачі, у багаторазовому відсіканні «я», у зміні бачення світу і себе. Спочатку ми маємо очищатися і відсікати прив’язаність до его, і це не якийсь одночасний акт, а довготривалий. Якщо ми, не очищаючись, намагаємося глибоко входити в якісь стани, то це суперечить духовному шляху.
Істинна природа тантризму
Вчення тантризму часто приваблює людей, які можуть бути зовсім до нього не готовими. Наприклад, багато хто, почувши, що в тантризмі використовуються наркотичні засоби, сексуальні стосунки, екзотичні практики, і маючи відповідні забруднення, дуже надихається цим і думає, що це саме та практика, яка б їм допомогла. При цьому вони зовсім забувають про те, що половина тантр пишеться не для таких, як вони, а друга половина написана езоповою мовою (сандхья-бхаш’я), тобто переносною, символічною, зашифрованою мовою.
Початковий принцип тантризму полягає в тому, що потрібно стати дів’я. Тобто для пашу не існує тантризму в принципі, для пашу-йогінів існує веданта-дхарма: шлях ведачари і вайшнавачари – початкові шляхи сприятливого очищення. Йогін має стати, як мінімум, духовним героєм (віра), а потім стати дів’я, набути божественних якостей і стійкості в спогляданні, у виконанні практики.
Шлях тантри – це безперервне, постійне очищення своїх клеш, свого «я» і своєї прани доти, доки всередині нас повністю не розквітне божество. Можна сказати, на шляху нижчих тантр – це перетворення на божество, на шляху вищих тантр – це впізнавання себе як божества. Ми себе не перетворюємо на божество, як у деяких тантрах (крійя-тантрі, чар’я-тантрі або в буддійській ваджраяні); перетворювати себе на божество штучно – це не найпряміший підхід. Ми говоримо, що у вченні ануттара-тантри підхід полягає у впізнаванні себе божеством.
Незалежно від того, очищаємо ми клеші й заперечуємо їх чи самоосвобождаємо, клеші обов’язково мають очищатися. Наш характер має гармонізуватися, наше чисте бачення має поглиблюватися, наша уважність і усвідомленість у повсякденному житті має зміцнюватися. Наша мотивація в духовному житті має дедалі більше очищатися, ставати дедалі менш егоїстичною і дедалі більше спрямованою на принесення блага всім живим істотам. Наша егоїстично особиста мотивація в практиці має переростати у піднесені ідеали, служіння вищим силам, Абсолюту одночасно зі зростанням недвоїстого бачення. Наші канали і прани теж мають очищатися. І якщо таке відбувається, то ми поступово виростаємо в дів’я – у божественного йогіна.
Єдність з Абсолютом
3. Такий йогін переживає свою свідомість «Я» як невідмінну від Абсолюту.
Коли ми стаємо володарем якостей дів’я, природне споглядання всередині нас починає відкриватися. І воно відкривається не лише як порожнинна свідомість, а також як єдність з енергією. Часто буває, що людина, трохи увійшовши в певну усвідомленість, каже: «Я в природному стані».
Одного разу я читав у Єкатеринбурзі лекцію і розповідав, що людина є Абсолют, є Бог, а потім говорив про божества, які керують кармою. Один із практикуючих почав ставити запитання: «Як можуть божества керувати моєю кармою, якщо я Абсолют?» Я йому сказав: «Коли ти їдеш автомобілем, тобою навіть міліціонер ДАІ може керувати. І начальник на роботі не знає, що ти Абсолют. Чому б твоєю долею і життям не керувати божествам? Вони запросто керують тобою. Хіба ти запалюєш Сонце або командуєш «спати», «їсти»? Тобою завжди хтось командує: божества прани, божества тіла, божества п’яти стихій тощо. Хіба ти сам собі визначаєш строк життя?»
Керування з рівня Абсолюту ще треба реалізувати. А щоб його реалізувати, потрібно цих божеств приборкати, ввести в мандалу споглядання, зробити частиною себе. А поки вони не є частиною тебе, вони керують тобою, так само як і мирські божества. Іншими словами, «я – Абсолют» – це поки що лише воззріння, за яке ти маєш поборотися і довести це не тільки собі, а й навколишнім енергіям, просвітити їх, щоб ці навколишні енергії стали дружніми до тебе.
Аспект зіткнення з енергією завжди протвережує йогіна і показує, хто він такий насправді, тому що енергія діє за принципом Шакті. Якщо усвідомлення діє за принципом Шиви, то енергія діє за дуже простим принципом: «так» або «ні». Що б ти про себе не думав, а тут такий принцип: або ти цю енергію перетворив на мандалу, або ця енергія тобі просто не піддається, не приборкується тобою.
Реалізація мандали чистого бачення
Наше завдання в практиці – це реалізація не тільки на рівні свідомості, а реалізація мандали чистого бачення, тобто перетворення також енергії на мандалу чистого бачення. Це означає, що увійти в природний стан – це означає увійти в стан бога-творця і з чистого стану ума створити мандалу чистого бачення, воцарившись у ній божеством, що творить всесвіти.
Що таке просвітлення? Можна сказати, що це перехід. Є світ сансари, світ нечистого бачення, тобто той світ людей, у якому ми живемо. І є світ святих і безсмертних, тобто світ чистого бачення, мандала. Це два різні світи. У світі безсмертних тонкі елементи, усе єдине з умом, але там також рухається енергія. Просвітлення – це не тільки акт реалізації свідомості; якщо брати енергію, то це перехід зі світу нечистого бачення у світ чистого бачення повністю, тобто разом з енергією.
Яким же чином цей перехід здійснюється? Точка, з якої здійснюється цей перехід, є сахаджа-таттва, тобто чистий Розум, у який ми входимо, чиста бездіяльна присутність «Я-єсмь», реалізована в усій глибині, природна сутність усього живого на землі. Коли вона реалізується як порожнинність, світло, божественна гордість або простір, то потім починає творити енергії. Вона обов’язково починає переробляти енергії, і з цих енергій йогін уже зсередини себе створює новий світ.
Так само як павук випускає нитку і тче павутину, таким самим чином йогін, займаючи в природному стані статус бога-творця, творить новий світ – мандалу. Він творить її на тому рівні, коли вже може це робити, коли він, входячи в присутність, приймає такий статус. Поступово ця мандала розгортається як прояв його ума в чистоті. Ніхто, крім йогіна, не є відповідальним за цю мандалу, тільки він сам.
За великим рахунком, входити в присутність – це означає приймати статус бога-творця і брати відповідальність за таку мандалу. Ось що відбувається, коли ваш Ум просвітлений.
Наступна стадія – це просвітлення енергій і сотворення мандали чистого бачення. Таке сотворення мандали чистого бачення відбувається саме собою, природно, просто завдяки силі підтримання присутності. Це і є те, що називають «великий перехід» (кайя-в’юха).
Істинне знання і гра Абсолюту
4. Бачити свою гру в усьому є ознакою досягнення найвищого звільнення, є істинне знання.
Чому йогін бачить гру свого «Я» в усьому? Тому що він уже живе не у звичайному світі, а у світі мандали, створеної з чистого бачення, з присутності. Яким чином твориться ця мандала? Завдяки силі підтримання самого споглядання з’являється тонкий рівень усвідомленості, який розгортається, проникаючи в усі аспекти життя, і тоді світ, усі зв’язки та стосунки сприймаються по-іншому. Можна сказати, що мандала – це божественний або фантастичний світ, який твориться самою свідомістю йогіна, у якому йогін є центром сприйняття. Його свідомість порожнісна, а енергії завжди пов’язані з його свідомістю і грають навколо його свідомості. Спочатку це відбувається лише як яснознання, порожнісний стан, а потім у цьому беруть участь також і енергії, є рух форм.
5. Той, хто не бачить світ як свій Ум, як своє «Я», хто не бачить, що все, що відбувається в ньому, є грою енергій його «Я», той перебуває у сні невідання, зв’язаний путами карми і підвладний подвійності.
Коли ми практикуємо шлях недвоїстого споглядання, нам дається дуже велика свобода у баченні світу, але це також означає прийняття великої відповідальності за свій вибір. Зазвичай людина не несе відповідальності за свій вибір, вона завжди перебуває або в ролі переслідувача, або в ролі жертви, або в ролі рятівника, ототожнюючись із якоюсь однією з цих ролей. Йогін, знаючи, що все знаходиться в ньому самому, несе відповідальність за свій вибір і не перебуває в жодній із ролей.
Коли ми не знаємо, що весь світ є грою енергій нашого «Я», ми перебуваємо у сні невідання. Коли ми перебуваємо у сні невідання, нам здається, що існують зовнішні причини, які є причиною нашого невдоволення, страждання або роздратування. Однак це не так. Причина завжди полягає саме в нас самих і ні в кому іншому. У нас самих міститься причина як зв’язаності, так і просвітлення. Коли ми розуміємо цей секрет, ми просто усміхаємося світові, друзям і ворогам, для нас уже немає ні друзів, ні ворогів. Для нас є просто більш дружні енергії, більш чисті й якісь нестабільні або жорсткі, яких слід уникати, доки ми не маємо над ними сили.
Принцип дзеркала і відображень
6. Споконвічна Свідомість подібна до дзеркала, усе видиме у світі подібне до відображень у ньому. Той, хто увійшов у природний стан і покинув захопленість відображеннями, займає позицію дзеркала, джерела відображень.
Коли ми знаходимося в дзеркалі, відображення бачаться як гра енергій дзеркала. Коли ми захоплені відображеннями, самого дзеркала не видно. Увійти в центр Буття – це означає покинути захопленість відображеннями, зайняти позицію дзеркала, джерела відображень. Усе видиме є відображеннями, грою енергії порожнечі. Увійти в дзеркало – це означає увійти в центр цих відображень.
По суті, прийняти принцип природного самовпізнавання або принцип божественної гордості — це не що інше, як спробувати увійти в статус бога-творця хоча б на невеликому рівні. Зрозуміло, просто проголосивши, що ми входимо в статус бога-творця, ми його одразу не набудемо, звісно, тому що існують рівні джняна-йоги: крійя-джняна і шуддха-джняна.
Крійя-джняна – це джняна, яку ми практикуємо як тренування. Шуддха-джняна – це джняна, яка вже реалізована. І спочатку ми просто вправляємося в тому, щоб входити в статус бога-творця, тобто в природний стан. Потрібен тривалий час, доки ми будемо утверджуватися в цьому статусі. Це і є крійя-джняна, коли ми просто тренуємося. Але шуддха-джняна передбачає, що ми вже в нього входимо і можемо справді оперувати часом, простором, подіями, самскарами, пранами лише силою цього статусу.
Шлях до центру мандали
Кожен із вас на своєму шляху має перетворитися на такого бога-творця, владику мандали, невіддільного від недвоїстої свідомості. Кожен із вас із часом займе певний статус в ієрархії вселенських енергій. Ви будете умом поза подвійністю, поза будь-якими визначеннями, проте ваша енергія все одно житиме за відносними законами, піддаватися ієрархії, знати свої розміри, свій статус і мати свої функції відповідно до схильностей карми, належності до сімейства якихось божеств.
Хтось із вас буде керувати або спрямовувати духовно-практикуючих, рятуючи їх у важкі хвилини в тонкому тілі. Хтось буде керувати подіями, що відбуваються в різних вимірах. Хтось буде підтримувати рівновагу у всесвіті. Хтось буде еманувати свої ілюзорні тіла у світ людей у вигляді вчителів, святих та інших істот. Хтось у чистих землях розвиватиме якісь божественні проєкти в чистому баченні. Це інше, дуже складне, дуже тонке життя. Це життя у вимірі гри (ліли), але воно виходитиме зі стану бога-творця, звісно, у того, хто його досягне. У того, хто його не досягне, воно виходитиме не з цього стану, а з якогось просто чистішого стану. І тоді він буде божеством свити або божеством периферії якогось божества, сіддха, святого в тому місці, де він переродиться в наступному житті або в цьому житті, якщо буде безсмертним. Приблизно так, як це відбувається зараз, можливо, у більш розширеному вигляді. Але якщо реалізовано статус бога-творця і повноту природного стану, то будь-які енергії та їхні прояви завжди виходять із внутрішньої порожнечі, і тоді йогін живе як божество в центрі мандали.
Можна сказати, що з нечистої сансарної істоти відбувається включення в мандалу, приборкання. Тому часто учнів у тантризмі називають — приборкувані. Їхня свідомість була якось залучена й очищена силою святих або силою дхарми. Потім із приборкуваного вони стають частиною мандали, так званими периферійними божествами або божествами свити. І подальша практика полягає в русі до центру мандали. Із божества свити вони рухаються до центру мандали.
Це не схоже на мирську кар’єру, типу: «Я став клерком у фірмі, а потім стану керівником. А потім, дивись, і генеральним директором стану». Це зовсім інше — витончення свідомості, входження завдяки споглядальній присутності в тонше сприйняття, у центр Буття. Рух у центр мандали ніяк не пов’язаний із зовнішніми аспектами.
Можна бути в центрі мандали, займаючись миттям тарілок на кухні, а можна бути на периферії, обіймаючи великі посади, хоча таке буває рідко, тому що велику посаду вам просто не довірять, якщо ви на периферії. Але взагалі-то це не справа зовнішнього; рух до центру мандали — це суб’єктивний процес. Це дедалі більше заглиблення в принцип первісної порожнечності, коли цей принцип порожнечності перетворює зовнішній світ на мандалу, а вас ставить у центр цієї мандали. У процесі переміщення в центр цієї мандали й здійснюється цей перехід із нечистого бачення в чисте, з карми в лілу.
Сіддха-йогін і гра
1. Йогін, який реалізував знання природи Ума, осягнув, що «Я є Творець, Всевишнє Джерело видимого всесвіту», тоді він бачить усе проявлене, усі події та речі як гру своєї енергії.
2. Увесь світ у його баченні є священним простором (мандалою) — полем, де розгортаються трансцендентальні ігри його енергій.
3. Йогін, будучи Абсолютом, в основі не обмеженим нічим, нібито приймає всі обмеження, накладені участю в грі заради її підтримання. Ці обмеження для нього не існують і бачаться як обмеження лише іншими, чиї уми не можуть осягнути свободи йогіна.
4. Йогін ніколи не зв’язаний удаваними обмеженнями, знаючи їхнє джерело. Він бачить їх як гру. Ба більше, тільки він і може знати справжній сенс обмежень.
Коли ви входите в стан творця, у глибоку присутність, це означає, що ви виходите з відображень і занурені в дзеркало. Тоді ви силою наміру можете керувати законами часу або простору, змінювати енергії, тоді події починають бути пов’язаними з вашою свідомістю. Саме на цій стадії починає творитися мандала.
Я десь чув такий вислів: «Речі існують незалежно від нас доти, доки ви з цим згодні». На стадії чистого бачення, мандали й ліли йогін чітко усвідомлює: «Речі не існують незалежно від нас, вони завжди залежні від нас». Усе відбувається через взаємозалежність. Гуру існує через учня, учень існує через гуру. Події розгортаються через те, що одна людина взаємодіє з іншою, взаємодіють її тонкі карми. Карма існує через невідання. Світ існує через суб’єкта. Навіть сонце не існує саме по собі; воно існує завдяки тому, що у вас є кармічне бачення сонця.
Відмінність йогіна від звичайної людини в тому, що він осягає все як взаємозалежне і пов’язане з його свідомістю.
2. Увесь світ у його баченні є священним простором (мандалою) – полем, де розгортаються трансцендентальні ігри його енергій.
Тонкість свідомості та бачення світу як священного простору
Коли ми бачимо світ як священний простір? Коли в нас є витонченість свідомості, дуже велика тонкість. Груба свідомість не може цього побачити. Часто, коли я читаю лекції на якісь складні теми, на кшталт самозвільнення, я бачу, як деякі учні з мирян починають відверто засинати, наче їм підмішали снодійне. Вони навіть нічого не можуть із цим вдіяти. Це нормальний процес. Одна матаджі казала: «Я під час бхаджан мандали так добре засинаю». Це відбувається тому, що людина входить у підсвідомість, удана-ваю стимулюється, і поверхнева свідомість просто вимикається. Таке трапляється, коли свідомість ще груба і не може схоплювати тонкі речі. Якщо ж ваша свідомість стає справді тонкою, вона може розпізнавати це чисте бачення, цю мандалу і лілу.
Завдяки чому свідомість витончується? Завдяки розрізнювальній мудрості (вівеці), яка постійно супроводжує вас під час споглядання. Вівека – це здатність відрізняти одне від іншого: емоції, думки від порожнинного усвідомлення. І ви завжди бачите: «Ось я попався, а ось я звільнився. Ось він попався, а ось він не попався». Взагалі-то, ви не за іншими дивитеся, а за собою. Просто інші вам теж видні як на долоні. Така вівека має плекатися роками. Коли вона з’явиться, ваша свідомість стане дуже тонкою.
Що означає тонка свідомість? Тонка свідомість притаманна божествам. Вона робить вас гармонійними, гнучкими, багатогранними, багаторівневими за свідомістю. Саме ця багатогранна свідомість дає змогу створювати таку мандалу. Мандала, світ чистого бачення – це щось дуже тонке. Це енергія, яка впритул змішана з порожнинним принципом свідомості, яка походить із нього. Коли вона твориться такою тонкою свідомістю, то вважається, що йогін здійснив цей перехід. Тобто ви самі, увійшовши в стан бога-творця, створюєте світ мандали. Створите ви його чи ні, залежить від того, увійдете ви в стан дзеркала чи продовжуватимете схоплюватися відображеннями, від того, наскільки ви уважні кожної секунди свого життя. Ті, хто бездоганно уважні кожної секунди свого життя, обов’язково, живучи в дзеркалі, створюють таку мандалу, стають богами, які оперують категоріями вічності й нескінченності, виходять за межі своєї маленької особистості.
Практика божественного стану в повсякденному житті
Коли ви займаєтеся служінням, завжди відчувайте себе божеством, у якого є своя особиста відповідальність у служінні, яке здійснює служіння не тому, що йому сказав старший монах, не тому, що так має бути зроблено, а тому що це його власний зацікавлений вибір, воно хоче робити внесок у мандалу. Коли ви практикуєте, теж відчувайте себе богами, які медитують з іншими цілями, ніж обмежена істота, бо їхня сутність – це медитація.
Коли ви стикаєтеся з нерозумінням, дисгармонією, нечистотою інших, теж відчувайте себе богами. Не реагуйте подібно до посередньої особистості, а реагуйте подібно до божества, яке відчуває співчуття і бажання допомогти іншому в його проблемі, яке бачить проблему не в тому, що його хтось образив чи скривдив, а в тому, що не може допомогти іншому подолати його власну проблему. Якщо вам хтось говорить злі слова, не потрібно думати: «Який він негідник, я маю йому відповісти тим самим». Потрібно думати так: «Бідолаха, адже в нього ще є духовна проблема. Як шкода, що я не можу йому допомогти, оскільки мій рівень ще цього не дозволяє». Так думає божество. Божество завжди має стан того, хто дає, обдаровує, рятує, співчуває. У нього завжди надлишок усвідомленості, енергії. Йому вистачає цього надлишку на те, щоб контролювати себе й допомагати іншим. Якщо у вас буде такий стан, ви наближатиметеся до такого статусу бога-творця, справжнього природного споглядання.
