Внутрішня порожнеча як шлях до здобуття восьми великих сіддх

Коментарі до тексту Ріші Тірумулара «Тірумантірам», тантра 3, розділ 11 «Вісім великих сіддх».

«Реалізація восьми сіддх.
Той, хто в смиренності молиться і шукає Бога, не відволікаючись ні на що, може здобути вісім сіддх».

Тут зазначено першу умову здобуття такої реалізації: «Молиться, у смиренності шукає Бога, не відволікаючись ні на що». «Молиться» означає, що є безперервна спрямованість. Читаєте ви молитву чи ні, не так важливо. У лайя-йозі молитва не є головною практикою. У нас головними практиками є візуалізація, споглядання, медитація. Тим не менш дуже важлива ваша санкальпа, спрямованість. Якщо у вас є санкальпа, ви подумки самі моделюєте своє майбутнє. Подібно до того, як гусінь безперервно розмірковує про те, як стати метеликом, і стає ним, таким самим чином йогін, породжуючи правильну санкальпу, з часом повністю реалізує її. Ця санкальпа називається по-різному: Прибіжище, Гуру-йога, рішучість, відданість. Але суть її в тому, що ми задаємо свідомості певну спрямованість і плекаємо її.

Смирення як основа духовної реалізації

Друга якість — смирення. Смирення означає, що ми намагаємося усунути відчуття значущості власного его. Доти, доки нам не вдасться це зробити, ми завжди зазнаватимемо невдачі на духовному шляху, оскільки нам не вдасться здобути внутрішню порожнинність. Звісно, смирення не означає самоприниження, впадання у почуття провини чи гріховності — було б помилкою розуміти смирення таким чином. Смирення означає перестати турбуватися про те, як виглядає твоє его; приборкання хибного его; перетворення почуття гордині, егоїзму, власної важливості на щось легке, порожнинне, грайливе, самозвільнене й осяйне.

Наприклад, якщо ви зустрічаєтеся з несмиренною людиною, вам буває важко поруч із нею. Про неї кажуть, що вона «важка». Тобто з нею незручно, у неї багато гострих кутів: якщо ви їй щось не так скажете, вона може неправильно витлумачити це й образитися, якщо ви якось не так поведетеся, вона може розгніватися. Тобто в неї безліч різних комплексів, фобій і претензій. І коли ви перебуваєте поруч із нею, ви відчуваєте певну проблемність, тобто ви постійно наштовхуєтеся на якийсь гострий кут і з осторогою намагаєтеся його обходити. Це означає, що в людини немає легкості, грайливості, порожнинності, самозвільненості, у неї надто кристалізована его-особистість, у неї дуже багато таких гострих кутів.

Але якщо ви, навпаки, зустрічаєтеся зі смиренною людиною, порожньою всередині, вам із нею дуже легко. Ви навіть не знайдете, де вона. Ви намагаєтеся її намацати, а її ніби й немає. Навіть якщо ви захочете якось спровокувати її на гнів, на гордість, на прив’язаність, навіть якщо зіграєте з нею в якусь таку гру, ви її все одно не знайдете. Вона ніби вислизає між пальцями, вона як вітер, як хмара, як дощ. У неї немає фіксації на «я», на его. Вона дуже плинна й гнучка, вона справді порожнинна всередині. У неї немає, як то кажуть, «тарганів у голові», у неї немає жодних захопленостей на рівні ментального усвідомлення і на рівні емоцій. Неймовірно, щоб таку порожнинну людину могли охопити емоції, якісь фіксовані ідеї. Вона дуже легко приймає будь-яку ситуацію, вона відкрита світові. Вона справді любить світ кожної секунди, причому не лише тоді, коли світ її любить. Навіть коли світ її ненавидить або ставиться до неї якось недружелюбно, вона все одно його любить і сприймає з вдячністю, тому що знає, що природа Буття — це глибинне добро, що споконвічно немає якихось проблем. Навіть якщо світ повертається якимось незручним боком, наприклад, коли приходять якісь страждання, хвороби, конфліктність, вона це теж приймає як частину божественного даршану, як частину шактипатху.

Якщо ви спілкуєтеся з такою людиною, ви відчуваєте незвичайну легкість, а якщо ви самі стаєте такою людиною, ви почуваєтеся незвично легким. Ця легкість духовна. Зрозуміло, вона не фізичної властивості. Ви відчуваєте радість, задоволення, щастя, наповненість, пересиченість вдячністю до Буття не через щось, а просто так, тому що такою є властивість світу, такою є властивість свідомості. І у вас немає якихось великих проблем: дають вам смачний прасад чи дають вам несмачний прасад, оточені ви прекрасними предметами чи вам холодно й незручно, підносять вас до небес і поклоняються вам чи, навпаки, постійно нехтують вами. Тобто у вас взагалі немає з цим проблем, ви розумієте, що справа не у вас, а просто так проявляються різні ігри залишкових енергій, тому ви сприймаєте їх дуже легко. У сутнісному сенсі ви завжди відкриті цим енергіям, ви переповнені любов’ю до них, вдячністю і щастям. Чому ви це відчуваєте? Тому що всередині вас тепер оселилася пустотність, усередині немає оцінювача, немає діяча, який би до чогось прагнув або прив’язувався, немає зіжмаканого розуму, зацикленого на ахамкарі (егоїзмі), а є розкритість свідомості, внутрішня пустотність, якій ніщо не може зашкодити: ні перешкоджальні духи, ні обставини, ні якісь незручності, ні, звісно, теоретичні ментальні заморочення.

Коли ви маєте цю внутрішню пустотність, у вас є постійна усвідомленість, постійне перебування в єдності з усевишнім Джерелом. І тоді виконується третя умова, коли Тірумулар промовляє фразу «ніколи не відволікаючись». Тобто ви ніколи не відволікаєтеся від цієї внутрішньої пустотності. І оскільки є ця внутрішня пустотність, в умі існує велика гнучкість. Якщо у вас є внутрішня пустотність, вам уже не потрібно будувати якісь плани, суперничати, заздрити. Усе це абсурдно, тому що ви настільки переповнені, що просто смішно заздрити комусь. Це вам треба заздрити. Будувати які-небудь плани, окрім перебування в цій пустотності, теж було б абсурдом. Тоді ви здатні переживати надзвичайну зануреність, надзвичайний екстаз навіть від найбанальніших речей: від їжі, миття тарілок, ходьби — усе це стає єдиним принципом, у якому ви перебуваєте. Чи робите ви асани, чи рубаєте дрова, чи займаєтеся якимось служінням, чи сидите в програмній медитації — усе це тепер перестає розрізнятися, немов минуле, теперішнє, майбутнє змастилося і ви ніби увійшли в якийсь єдиний просторово-часовий тунель. Якщо це існує, це означає, що ви наближаєтеся до того стану, про який говорить ріші Тірумулар.

Природа сіддх і підхід до їхнього розвитку

• 

«Бог — є основа творіння, і будь-які сили походять із Нього. Той, хто вірно служить Богові, пригнічуючи свої бажання й похоті, досягає восьми великих сіддх як знака того, що він реалізував злиття з божественною енергією та волею».

Цей розділ присвячений сіддхам — містичним силам. Для деяких ця тема дуже цікава. Але у вченні лайя-йоги ми говоримо, що не домагаємося сіддх як якоїсь самоцілі. Більше того, Патанджалі говорить про те, що захоплення сіддхами може стати перешкодою до реалізації. У зв’язку з цим виокремлюють сіддхи штучні (кальпіта) і сіддхи, що виникають із природного стану (акальпіта). Також існує ще один рід сіддхи — з опорою на зовнішнє (пракріта-сіддхи). Коли ми ведемо мову про сіддхи, ми маємо на увазі передусім акальпіта-сіддхи. Це сіддхи, що проявляються з присутності, з природного стану, сіддхи, яких не бажаєш, за якими не женешся, за які не чіпляєшся, які приймаєш просто як цвітіння, як прояв квітучих енергій твого «Я», яким дозволяєш відбуватися як природному результату твоєї духовної практики. Такий підхід до сіддхи — це істинний підхід, рекомендований святими, оскільки насамперед для нас є важливою реалізація мудрості (джняна). Рамана Махаріші говорив так: «Ті, хто володіє сіддхами, бажають джняни, але ті, хто володіє джняною, не бажають нічого».

Сіддхи проявляються внаслідок інтеграції з різними вселенськими силами. Існує три основні енергії, притаманні Абсолюту:

• енергія знання (джняна-шакті)
• енергія дії (крійя-шакті)
• енергія непереборної волі (іччха-шакті)

У школі кашмірського шиваїзму додають ще дві:

• енергія блаженства (ананда-шакті)
• енергія самоусвідомлення (чит-шакті)

При цьому енергія дії підрозділяється, своєю чергою, на п’ять інших, підпорядкованих їй енергій:

• сила творіння
• сила руйнування
• сила підтримання
• сила приховування божественного першопринципу
• сила його саморозкриття, прояву

Коли йогін утвердився у внутрішній порожнинності та єдиному «смаку», він може розкривати себе цим силам, завдяки чому ці сили входять у життя йогіна. Поступово він може їх приручати й проявляти.

Еволюційний шлях духовного розвитку

На шляху духовної практики трансмутація зі звичайної людини в надсутність відбувається приблизно таким чином. Спочатку ми є звичайною людиною. Потім ми стаємо практиком, садху. Садху — це не звичайна людина, а той, хто виконує садхану (практику), тобто безперервно вправляється, увійшовши в лінію передачі, вибудувавши взаємини з учителем, ученням, спілкується зі спільнотою собі подібних. Нарешті, коли садху досягає результату у своїй садхані, він стає майстром. Майстер — це той, хто отримав певні плоди й став дуже досвідченим садху, хто може передавати вчення і практику іншим. Нарешті, коли якості майстра розквітають, він стає сиддхом — тим, хто приручив певні енергії і хто переможно завершує свій шлях реалізації. Коли ж ці енергії проявляються у великих масштабах, він стає махасиддхом. Коли елементи повністю трансмутують із нечистого бачення в чисте, він стає божеством — тим, хто повністю звільнився від нечистих сансарних елементів і перейшов у мандалу чистого виміру. Нарешті, коли божество розвиває свої якості завдяки продовженню діяльності в спогляданні, воно стає великим божеством, наприклад супутником Брахми або самим Брахмою, яке може посилати десятки й сотні чарівних еманацій у різні сфери, яке може творити всесвіти. Якщо дивитися на вашу «кар’єру» як практиків, то ваше майбутнє саме таке. Це еволюційний щабель, якого нікому не уникнути. Питання просто в часі, через який реалізується це еволюційне майбутнє.

Трансмутація тіла у вченні сиддхів

Якщо говорити з погляду вчення сиддхів про трансмутацію тіла, то трансмутація відбувається приблизно таким чином. Фізичне тіло очищується і стає йога-деха. Йога-деха означає, що ваші елементи збалансовані, ваші хвороби зникли, ваші внутрішні перешкоди усунені. Поки елементи не збалансуються і існують хвороби, йогін ще повною мірою не реалізував йога-деха, і йому потрібно продовжувати працювати з цим. На стадії йога-деха йогін відчуває надзвичайну податливість, легкість тіла, у нього ясні пророчі сновидіння, він керує каналами, більшість його каналів очищені й розширені. У нього немає перешкод від духів, усі його елементи збалансовані, він відчуває великий комфорт і блаженство в чакрах, у тілі, у нього є нектар.

Потім йога-деха трансмутується в сиддха-деха. Сиддха-деха означає, що фізичне тіло розчиняє елементи. Фізичне тіло стає багатовимірним і може діяти в різних планах.

Потім сиддха-деха трансмутується в тіло вібрації або пранава-деха, яке в деяких традиціях називають також тілом світла. Пранава-деха означає, що більше немає жодних грубих елементів у тілі. Це тіло цілком складається з чистої прани, у ньому немає грубого вітру, грубої землі, грубої води. Його аналог у буддизмі — самбхогакая.

Нарешті, пранава-деха розчиняється в джняна-деха, у повністю порожнинному тілі мудрості або в стані Брахмана. З реалізацією всіх цих тіл духовна практика завершується, йогін возз’єднується з Абсолютом. Доти, доки ці тіла повністю не реалізуються і йогін не возз’єднається з Абсолютом, існують незліченні кальпи життя в різних вимірах людей, богів і святих.

Існують проміжні рівні звільнення. Коли ми говоримо про просвітлення, звільнення, ми говоримо насамперед про проміжний або початковий рівень звільнення. Найвищий рівень звільнення доступний лише тим, хто пройшов проміжні рівні. Сиддхі проявляються саме на проміжному рівні.

Шлях до містичної порожнинності

«Немає нічого неможливого.
Бог — є початок творіння всього, Його я віддано шукав, щоб поклонитися Йому в лотосні стопи. З великими труднощами, вірою та відданістю я знайшов Його і злився з Ним, усі гріхи й бажання зникли вмить, як пісок із долоні під час сильного шторму».

Далі Тірумулар говорить:

«Я став містичною порожнечею, для якої немає нічого неможливого. Усі вісім великих сіддх відкрилися мені як природна сила творіння, що почала прибувати в мені, розірвавши пута народження і смерті».

Коли ви ступаєте на шлях, ви день і ніч віддано шукаєте Абсолют, Бога, реалізацію, праджняну, споконвічну мудрість, сахаджа-таттву. Це процес вічного пошуку. Ви йдете від одного рівня природного стану до іншого. Цей процес ніколи не завершується, він наростає. Це вічне поглиблення, вічний пошук, який ніколи не зупиняється.

Тірумулар говорить: «З великими труднощами, вірою та відданістю я знайшов його». Коли у вас є така безперервна віра, велика відданість і ви долаєте різні труднощі у вигляді мирських бажань, прив’язаностей, власного егоїзму, ви його знаходите. Для когось цей шлях розтягується на десятки років і навіть десятки життів, а для когось він стає коротким завдяки попередній реалізації.

Кармічні перешкоди на шляху

Якщо людина в минулих життях має кармічних кредиторів, їй у цьому житті завжди важко. Наприклад, одна людина в минулому житті була настоятелем невеликого храму. У цей храм жертвували, а він постійно брав собі трохи й звик так робити. Переродившись, він тепер через це зазнає різних труднощів у матеріальному плані. Це і є кармічний кредит, який доводиться в цьому житті віддавати.

Інша людина в минулому житті обіймала високу посаду. Одного разу, коли садху звернувся до неї, вона поставилася до його прохання зневажливо. У цьому житті вона хоче наблизитися до вчителів, але якась невідома сила відштовхує її, ставить у різні, зовсім незручні становища, коли вона сама навіть цього не хоче. Це кармічний кредит (рнану-бандхана), який має бути відпрацьований завдяки минулим причинно-наслідковим зв’язкам.

Одна людина в минулому житті була монахом, але особливо не старалася у вченні. Переважно вона займалася тим, що продавала на ринку мішки із зерном і виручені гроші пускала в обіг. Вона практично не займалася практиками, а майже весь час займалася саме такими справами, не маючи усвідомленості. У наступному житті вона стала багатим бізнесменом, а оскільки мала кармічний зв’язок із монахами, вона розуміла, що треба жертвувати монахам, монастирям. Але коли справа доходила до вчення, до практик, вона під будь-яким приводом прагнула знову займатися такими мирськими речами. Навіть коли вона сиділа в ретриті, у неї були думки про те, як щось купити-продати.

Усе це різновиди кармічних кредитів. Коли ці кармічні кредити вичерпуються, йогін по-справжньому стає «містичною порожнечею, для якої немає нічого неможливого».