Коли ми маємо справу з відносним виміром, тобто з поведінкою, у ньому завжди існує закон карми. Якщо поглянути на закон причин і наслідків з точки зору погляду, то карми не існує, карма є спонтанною грою енергій Абсолюту, лілою, чит-шакті-віласою, вільним ілюзорним проявом енергій. Однак це точка зору саме недвоїстого погляду.
Але хто з нас перебуває в погляді цілком, разом із тілом? Очевидно, що ви не знайдете жодної живої істоти, яка б перебувала в погляді двадцять чотири години на добу разом зі своїми каузальним, астральним, ефірним і фізичним тілами, манасом, буддхі, карма-індріями, джняна-індріями. Якби він перебував у погляді всіма своїми тонкими й грубими тілами, то він би не був людиною. Він був би, можливо, Господом Брахмою, оскільки Брахма має тіло, єдине з поглядом, увесь всесвіт є його великим фізичним тілом, Вішварупою; саме тому він вільно може творити й знищувати всесвіти. Ви можете підняти руку, стиснути кулак або зробити щось іще зі своїм тілом, то чому б Господу Брахмі не робити так само зі всесвітом? Він може його випромінювати, втягувати, а потім знову випромінювати. І як ви вночі вкладаєте тіло спати, так само є ніч Брахми, коли він втягує свої енергії. Потім, коли ніч Брахми минає і починається новий цикл творення всесвіту, енергії знову розгортаються, п’ять елементів знову активуються; як павук знову тче свою павутину, так само й Брахма випускає своє велике вселенське тіло, Вішварупу, з непроявленого стану.
У цьому сенсі правомірно говорити, що Брахма володіє тілом, яке абсолютно єдине з поглядом. І як душі, що мають тіла, створені з елемента землі та інших, ми також є частиною цього Брахми. Зрозуміло, у своїй глибинній сутності ми є самим Парабрахманом. Парабрахман усередині нас і Парабрахман усередині Брахми (творця всесвіту) – це один і той самий Парабрахман. Це подібно до того, як простір у красиво прикрашеному глечику і в консервній банці – це за сутнісними характеристиками один і той самий простір. Але за відносними якостями наша енергія є частиною Брахми-творця. Наші каузальне, астральне, ментальне, ефірне й фізичне тіла, а також увесь навколишній всесвіт – це його породження.
Наше тіло для нас не єдине з поглядом, воно відокремлене від погляду. Зрозуміти єдність пран, ума й тіла з поглядом ми зможемо саме тоді, коли самі здобудемо статус Брахми, зіллємося з його свідомістю. Саме тому у відносному вимірі діє закон карми, закон причин і наслідків. Відповідно до нього є дії гріховні, нечисті, а є дії чисті. Гріховні, нечисті дії означають затьмареність у свідомості й пранах, яка створює нові причинно-наслідкові зв’язки.
Розуміння гріха у вченні сіддхів
Різні системи релігійної думки трактують гріх як культурне й моральне поняття. Тобто в них є певна моральна система цінностей, що складалася століттями, у якій одне вважається чеснотою, а інше – гріхом. І часто велике збентеження викликає невідповідність моральних та етичних шкал цінностей. Наприклад, римська католицька церква говорить, що запобігання народженню та евтаназія – це гріх, а європейська філософська думка говорить, що це прояв свободи волі людини, тому їй треба дати право на це. Римська католицька церква має свій перелік смертних гріхів, а інші релігії мають свої переліки. А якщо звернутися до ісламської культури, то там зовсім інші поняття про гріховні й доброчесні вчинки. І багато людей, бачачи різні етичні системи, перебувають у збентеженні, бо не розуміють, що ж вважати гріхом, а що – чеснотою.
Але вчення сіддхів розглядає все зовсім інакше. Тут питання не в тому, які вчинки здійснювати, а які не здійснювати. Питання в тому, у якому стані здійснюються ці вчинки. Вчення сіддхів говорить, що те, що є для людей одним, для йогів і богів є іншим. Усе залежить від того, яка в нас мотивація, у якому стані усвідомленості ми перебуваємо в цей момент. Один і той самий вчинок може одну людину затьмарити, а іншій, навпаки, дати заслугу. Це залежить від того, якою є мотивація, істинна мета й рівень усвідомлення. Мораль сіддхів відрізняється і від католицької моралі, і від загальноприйнятої моралі, вона взагалі іншого плану й пов’язана з глибшим принципом ануттара-тантри та єдиної самаї. Вона пов’язана насамперед з усвідомленістю.
На основі усвідомленості виникає розуміння причин і наслідків. Кажуть, що коли ми діємо усвідомлено, то не породжуються нові наслідки, природно виникає правильна мотивація, тому затьмарення не відбувається. Тут виникає тонкий баланс і ясність щодо того, якою є наша усвідомленість, як ця усвідомленість може контролювати вітри й канали, як вона інтегрована в повсякденне життя і відповідає нашій бхаві, тобто типу темпераменту, нашому духовному статусу та принципам. Стан затьмарення настає, коли такої усвідомленості немає і здійснюється дія.
Якщо дія здійснюється несвідомо, входить у суперечність із загальноприйнятими канонами поведінки, етикою та мораллю, супроводжується почуттям провини й оскверненості, а до того ж у розумі в цей час була егоїстична мотивація, то це називається гріхом, нечистою дією, яка створює відбиток, залишає кармічний слід. І залежно від рівня такого кармічного сліду жива істота отримуватиме відповідні плоди. Чим сильніший такий кармічний слід затьмарення, тим тяжча відплата.
Один тибетський монах деякий час виконував особливі практики. Йому не подобалося те, що королева Тибету протидіяла поширенню буддизму, тому він закликав гнівне божество, через що в цієї королеви постійно боліла голова. Монах вирішив нейтралізувати королеву, виконуючи читання мантр і здійснюючи ритуали із закликанням божеств. У результаті вона не змогла протидіяти поширенню вчення цього монаха. Але в наступному житті, коли цей монах переродився, у нього були постійні головні болі, мігрень. Це приклад того, як наші вчинки проявляються в наступному житті.
Щоб учинок проявився повною мірою, потрібні мотивація, несвідомий стан і задоволеність від скоєного вчинку. Якщо всі ці три фактори є (неправильна мотивація, затьмарений несвідомий стан і подальше закріплення), то фактор карми називають зрілим. І тоді плід карми в наступному житті проявиться в усій повноті.
Методи очищення карми
Що робити, якщо були проявлені такі вчинки? Чи слід сказати, що це все гра, все чисте, досконале й самоосвобождене? Звичайно, на рівні погляду однозначно слід; ми є послідовниками адвайти, тому мати інший погляд означало б утратити шлях адвайти. Але на рівні поведінки необхідно застосовувати правильні методи й зусилля. Оскільки поки наш погляд слабкий і не має реальної сили очищення, потрібні певні дії. Наприклад, існують принципи, описані в «Ману-смріті» (законах Ману), коли за кожну дію належить епітимія. Здійснив якусь неправильну дію – треба протягом місяця читати священний текст. Здійснив іншу неправильну дію – треба на місяць відмовитися від уживання злаків. Здійснив якусь третю неправильну дію – треба протягом тижня робити стільки-то простирань щодня. І таких епітимій дуже багато. Наприклад, якщо селянин убивав корову через необережне поводження, то для спокути цього гріховного діяння йому належало вдягнути брудний одяг і хомут на шию та протягом місяця ходити, граючи роль корови.
Що означають такі дії? Це означає, що якщо в розумі сталося затьмарення або була здійснена неправильна дія, то її треба очистити, викорінити. Викорінювати її можна спогляданням і різними очисними діями. Зрозуміло, практик вищої класифікації може задовольнитися лише спогляданням. Але якщо він справді практик вищої класифікації, то він не допустить затьмареної дії. Тобто зовсім неймовірно, що ви усвідомлені й при цьому здійснюєте затьмарювальну дію. Такого в принципі бути не може, бо це така сама суперечність, як суха вода чи гарячий сніг.
Однак якщо було здійснено затьмарюючу дію, то недостатньо задовольнятися принципом погляду або лише усвідомленістю. Необхідно на відносному рівні залучати роботу з вітрами й каналами, очищати прану, виконувати самскара-шуддгі. Необхідно шукати в підсвідомості цю затьмареність і будь-якими способами стирати її, оскільки якщо вона була створена, то неминуче в майбутньому дасть свої плоди. Можливо, ця затьмареність не була помітною, але вона все одно існує у вигляді відбитка, тому він колись таки проявиться, якщо його не стерти.
Буває так, що людина не створює нічого поганого, а просто боїться чогось, остерігається. Можливо, цей страх викликаний самскарами минулого життя, і людина неусвідомлено малює цю негативну картинку. Щодня по кілька разів вона уявляє щось негативне, а потім припиняє, пригнічує. За рік кількість таких візуалізованих картинок може сягнути понад тисячу. І якщо людина глибоко увійде у свою підсвідомість, то виявить цілу область нечистих станів, які сама необережно створила цим підсвідомим страхом. При переродженні її тонке тіло може потрапити в область із таких кармічних слідів. Ця область, якщо вона справді має енергію, може захопити її тонке тіло й створити майбутнє переродження в такому варіанті. Саме так часто й відбувається. Або ж людина, створюючи такі образи, матеріалізує цю ситуацію вже на фізичному плані, тобто виходить, що проявляється саме те, чого вона боялася найбільше. Так діє карма. Людина може сама себе проклясти або наврочити, якщо неправильно працює зі своїм умом.
В одному російському селі жила знахарка-цілителька. Це була звичайна російська жінка. Вона замовляла зубний біль, лікувала дітей, іноді чаклувала на гармонізацію подружніх стосунків, а за це люди носили їй продукти тощо. Одного разу чоловік сказав їй: «Ти займаєшся тільки своїм цілительством і магією, а на мене зовсім не звертаєш уваги». І вона подумала: «А й справді я не дуже-то люблю свого чоловіка. Чому б мені не використати своє мистецтво, щоб трохи приворожити себе до нього?» І вона почала читати замовляння про те, щоб полюбити чоловіка. Але вона трохи не розрахувала свою силу, тому через деякий час почала буквально «сохнути» за ним. Вона виконала все, що було вказано в знахарських книгах, прочитала відповідне замовляння, випила певний настій і невдовзі відчула сильну залежність, від якої потім довгий час не могла звільнитися. Заговоривши саму себе, вона не могла протистояти власному ж замовлянню, тому їй довелося звернутися до іншої чаклунки, яка допомогла їй позбутися цього наслання.
Це смішно, але приблизно так виглядає ситуація з практикуючими, які часто стають жертвами своїх підсвідомих страхів, проєкцій і затьмареності. Нібито все починається невинно, з деяких думок, яким ми не надаємо значення, а закінчується тим, що ми неусвідомлено, неконтрольовано створюємо в тонкому світі велику область із наших підсвідомих образів. Вони відкладаються у сховищі розумових вражень і через деякий час творять нашу долю. Оскільки підсвідомі образи мають велику силу, іноді навіть наша санкальпа й духовна практика можуть бути слабшими, ніж ці образи. Це дія механізму закону карми.
І часто погляд йогіна може не діставати до сховища цих образів. Тобто погляд може бути й прекрасним, але він подібний до слабкого ліхтаря. Якщо ви маєте ліхтарик і спробуєте посвітити ним, щоб дістати до місяця або до хмар, то вам це не вдасться. Так само погляд і усвідомлення недосвідченого практика може бути цілковито недостатнім, щоб ці образи очистити. Саме тому потрібні методи очищення свідомості: контроль поведінки, самскара-шуддгі, каяття, відкриття помислів, якісь зовнішні речі. Якщо ми так робимо, то можемо припиняти затьмарені стани.
Розуміючи це, досвідчений йогін завжди дуже чутливо ставиться до того, щоб не заохочувати нечисті стани. Якщо вони виникають, він завжди одразу ж їх очищає. Це і є принцип садхани, коли ми пильно враховуємо закон причин і наслідків. Тобто не повинно бути так, що в людини є певний затьмарений стан, але вона з ним нічого не робить, – така робота зі своєю свідомістю неграмотна.
Хвороби як прояв нечистого бачення
Що таке хвороби? Це порушення перебігу прани, відсутність циркуляції в певних місцях, у чакрах. Відсутність циркуляції буває через те, що заблоковані наді не лише енергетичного тіла, а й астрального. Наді в астральному тілі блокуються через те, що з астрального простору разом із потоками грах, прарабдха-кармою, приходять щільні, грубі, затьмарені образи. Тобто хвороби — це різні види нечистого бачення, нечисті образи, які існують в астральному тілі. Щоб зцілити хворобу, часто не обов’язково приймати ліки, проходити терапію тощо, а можна просто на рівні тонкого тіла змінити бачення на більш чисте. Коли це станеться, канал може миттєво очиститися, вітри почнуть циркулювати, і фізичне тіло само зцілиться.
Для цього іноді святі призначають різні види покаяння, ритуали, церемонії, закликання божеств, візуалізації, начитування мантр — усе це працює не на рівні енергії та фізичного тіла, як у випадку зі звичайною медициною, а усуває причину в її основі — на рівні астрального тіла. По суті, будь-яка хвороба — це відсутність чистого бачення, відсутність божественності в якійсь області тонкого тіла, і це потім через чакри проєктується на фізичне тіло. Унаслідок такої проєкції відбувається дисбаланс вітрів, і це проявляється на фізичному рівні. Покаяння, очищення, закликання божеств спрямовані на відновлення див’я-бхави в областях тонкого тіла.
Ритуали та зв’язок із мандалою божества
Чому ритуали сприятливі й зцілюють? Тому що вони встановлюють кармічний зв’язок із мандалою божества, з областю чистого бачення. Наприклад, коли ми читаємо «Даттатрея аштоттара шатанама стотру», ми встановлюємо зв’язок із мандалою Даттатреї, з областю чистого бачення, яка вже існує, з ілюзорними тілами Даттатреї, з єдиним «смаком», із простором усвідомлення Даттатреї. І чим більше ми встановлюємо зв’язок із цією областю, тим більше вона починає проєктуватися й проявлятися в цьому світі. А мандала будь-якого божества, область чистого бачення — це зона, вільна від карми, де не існує страждань, причин і наслідків, обмежень, хвороб та іншого. Коли зв’язок із такою областю встановлено, хвороба зцілюється, тому що свідомість перемістилася в іншу область, в інше кармічне бачення, у той варіативний всесвіт, де хвороб споконвічно не існує.
Відьї та грахи: божественні й негативні сили
Коли ми закликаємо божественні сили, ми маємо контакт із відьями. Відьї, на противагу грахам (негативним астральним силам, загарбникам), є тонкими очищувальними божественними силами, які здатні підхоплювати наше тонке тіло й спрямовувати його в потрібні області. Якщо грахи приходять поза нашою волею, захоплюють наше астральне тіло, а потім тягнуть його в негативні області та стани, то відьї не приходять без нашого відома, вони приходять лише тоді, коли ми їх закликаємо. Вони спрямовують наше тонке тіло, захищаючи його від впливу грах, скеровуючи в божественний стан і області, змінюючи таким чином наше кармічне бачення, зцілюючи або змінюючи долю. Підключитися до відьї — це означає змінити своє кармічне бачення, перейти в інший варіант реальності. Самому зробити це дуже непросто, а за допомогою закликання відьї це набагато простіше.
Якщо є правильно встановлений зв’язок, то будь-який предмет дхарми є такою відьєю. Тобто відья — це посудина божественного знання. Наприклад, Даттатрея є такою відьєю. Будь-яка статуя є фізичним матеріальним тілом прояву відьї. Питання в тому, як правильно встановити зв’язок із такою відьєю, закликати її у своє життя і у своє тонке тіло.
У міру закликання відьї вплив грах слабшає. Навіть якщо людина була затьмарена й сильно обмежена законом карми, якщо грахи так міцно тримали її тонке тіло, що вона не могла протистояти своїм обмеженням, то в міру закликання відьї грахи витісняються, і людина набуває дедалі більшої свободи, для неї багато речей, які раніше були неможливими, стають можливими. Чим сильніше відья входить у тонке тіло людини, тим легше їй просуватися й входити в чисте бачення.
Нарешті настає такий момент, коли тонке тіло очищується і саме стає відьєю. Таких людей називають відьядхарами, тримачами посудини знання. Такі люди можуть втілювати в собі божество, бути проявом божества, мати місію з поширення дхарми. На цьому рівні тонке тіло йогіна саме трансформується в ілюзорний стан божества. Наше завдання, коли ми закликаємо Даттатрею і медитуємо на нього, — перетворити своє тонке тіло на ілюзорне тіло Даттатреї, на тіло божества, а потім проявити свої енергії у вигляді мандали.
Різні божественні світи існують просто зараз. Вони поруч, але ми їх не помічаємо через те, що в нас немає витонченості й належного зв’язку з ними. А завдяки закликанням ці світи стають до нас ближчими.
Таким чином, поєднуючи споглядання із садханою закликання, ми активуємо у своєму тонкому тілі відью. Плодом закликання відьї є прояв ілюзорного тіла в чистому вимірі, у мандалі, тобто реалізація пранава-деха. А плодом споглядальної присутності є реалізація джняна-деха.
Кармічне бачення і доступ до духовних вимірів
Ви можете уявити це так. Поруч із мирською людиною може бути монастир, де є можливість займатися духовною практикою і вивчати священні писання, але вона може про це навіть не підозрювати. Вона може перебувати зовсім поруч із усім цим, але для неї це закрито й незбагненно. Вона навіть у своїх мріях не може уявити, що існує світ святих адвайта-веданти, монахи, віная, самая, садхана, духовні переживання. У її кармічному баченні такого взагалі немає. Проте все це знаходиться поруч із нею. То чому ж вона не може це пережити й навіть знати про це? Тому що немає кармічного зв’язку, немає самаї, немає туди входу.
Так само й область богів знаходиться зовсім поруч із нами. Там є своя етика, естетика, наука, культура, дхарма, шлях, взаємини, мистецтво, закони, ієрархія та інше. Усе це існує просто зараз, але для нас недоступне. Чому? Тому що ми надто поглинуті своїми людськими кармами, своїм людським баченням світу. І в нас недостатньо чистого бачення, щоб увійти в цей вимір.
Але коли ми виконуємо споглядання, практикуємо божественну гордість і чисте бачення, а також підкріплюємо це закликанням відьї, то для нас відкривається особливий портал, тому це стає можливим.
Даттатрея для нас є однією з найвеличніших відьй. Сам природний стан також є найвеличнішою первісною відьєю, махааді-відьєю. Усі санкальпи є самодостатніми відьями. Коли ми їх закликаємо і практикуємо, вони ніби відкривають нам дорогу в подібний вимір.
