Погляд, усвідомлення, поведінка: три стовпи йогічного шляху

Коментар до тексту «Мокша Дхарма», глава 275

Юдхіштхіра сказав:
«Про звільнення і спосіб його досягти ти говорив, прадіду, про цей спосіб я хочу дізнатися досконально, о Бхарато».

Бхішма сказав:
«Є лише один шлях до звільнення. Про це докладно слухай.

Потрібно відсікти гнів терпінням, жадання — відсутністю мрій.

Мудрий має розвіяти сонливість, вправляючись у ясності, саттві. Пильністю потрібно оберігати себе від страху, а діяльністю того, хто пізнає поле, потрібно керувати диханням.

Потрібно суворістю відкинути потяг, ненависть, жадання, блукання, оману.

Захопленість суєтою слід відстороняти вправлянням, захопленість сном і мріями — вправлянням у знанні, знанням основи.

Напасті й хвороби перемагаються легкозасвоюваною, помірною їжею.

Жадібність і засліплення перемагаються задоволеністю та розглядом сутності предметів.

Співчуттям слід перемагати несправедливість.

Дотриманням дхарми (обов’язку) потрібно перемагати промахи.

Бажання багатств перемагаються усуненням прагнень.

Розумінням тлінності, непостійності світу перемагаються біди.

Голод йогою перемагають мудреці.

Милосердям перемагають зарозумілість.

Задоволеністю перемагають спрагу цього життя.

Лінощі перемагають раннім підйомом.

Нерішучість рішучістю перемагають.

Мовчазністю перемагають багатослівність.

Страх потрібно перемагати відвагою.

Мову, що перебуває в манасі, потрібно приборкувати розумом (буддхі), а його приборкують оком знання.

Знання приборкують пробудженням Атмана.

Атман же сам себе приборкує.

Доброчесний, сповнений спокою, усе це має осягнути, розтинаючи перешкоди, що заважають досягненню в йозі.

Мудреці ж розрізняють їх п’ять: жадання, гнів, жадібність, страх і п’яте — сонливість, тамас. Покинувши їх, нехай той, хто стримує мову, перебуває у стані йогічної садхани.

Роздуми, вивчення писань, щедрість, прямодушність, совісність, терплячість, чистота в харчуванні, чистота чуттів, самовладання, правдивість — ось чим зрощується світла сила і перемагається зле.

Так удосконалюються починання йогіна і розвивається пізнання, що веде до звільнення (віджняна).

Струсивши гріхи, той могутній йогін, який переміг чуття, підкоривши волі жадання, гнів, нехай сам себе введе в обитель Брахмана.

Відсутність омани, неприв’язаність, відмова від жадання і гніву, безпечальність, відсутність нерішучості, сталість, непохитність — такий шлях до звільнення, благий, незаплямований, чистий.

Так усувається жадання, приборкується слово, тіло, серце і манас».

Так говорить глава «Опис йогічної поведінки» у книзі «Мокша Дхарма».

Три основи духовного шляху

Як відомо, окрім погляду в ученні існує аспект усвідомлення, а також аспект поведінки. Одного погляду недостатньо.

Погляд є найвищим переживанням на рівні інтуїтивного розуму, однак якщо ми ще в ньому не вкоренилися, то слід вправлятися в усвідомленні.

Усвідомлення — це споглядання, і тільки ви можете самі собі відповісти — перебуваєте ви в ньому в даний момент чи ні. Якщо перебуваєте — ви зрозуміли суть настанов гуру. Якщо не перебуваєте, то треба з цим працювати, треба будь-що перемогти несвідомість. Як мисливець ловить звіра, як сильний перемагає слабкого, як цар спонукає підданих слідувати його владі, так і йогін повинен підкорити розум, почуття й его за допомогою усвідомленості, а якщо він цього не може, то повинен старатися, знову й знову докладаючи свою волю. Як перемога приходить у битвах, так і йогін, знову й знову докладаючи намір бути в усвідомленості, зрештою досягає цього.

Однак і усвідомленості теж недостатньо. Є ще аспект поведінки, який означає те, як ми проявляємося у відносному вимірі: чи вміло ми обходимося з енергією, чи правильно ми дотримуємося розпорядку дня, чи правильно ми харчуємося, чи гармонійні наші взаємини, чи контролюємо ми мовлення і вчинки, чи уважні ми в служінні, чи концентруємося ми на тому, що слід робити, чи відкидаємо ми те, чого не слід робити.

Коли йогін зрозумів сутність погляду, усвідомлення, поведінки й навчився їх поєднувати, він стає непереможним воїном Дхарми, усуває всі свої ілюзії й підноситься до небесного престолу. Неймовірно, щоб такий йогін не досяг успіху. І навпаки, якщо одна з цих складових «кульгає», якщо десь є прогалини, такий йогін не досягає успіху.

Приклади неповноцінної практики

Наприклад, йогін досяг успіху в погляді, зрозумівши сутність адвайти Шанкари, але про усвідомлення не знає, і тоді для нього погляд стає чимось на кшталт віри, він ніколи глибоко на досвіді до погляду не підходить.

Інший йогін працює з усвідомленням і з санкальпою, але з поглядом у нього все туманно. Він знає, як бути уважним, але парадоксальну, недвоїсту, безмежну природу погляду не осягнув навіть розумом. І тоді його уважність може призводити до різних відхилень, оскільки вона не само-звільняється, а відкриває нові рівні свідомості. Іноді він входить у блаженство, іноді в ясність, іноді в порожнечу, але що з ними робити, він не знає.

Третій йогін має досконалий погляд, практикується в усвідомленості, але аспект поведінки вважає неважливим. Він нехтує очищенням себе і самодисципліною, недбало витрачає прану, не докладає волю до того, до чого її слід докладати, вважаючи, що погляд і усвідомлення — це головне. Такий йогін, звісно, буде просуватися, але його просування буде дуже довгим, тому що у відносному вимірі енергії довго не підкорятимуться йому.

Єдність трьох аспектів

Погляд подібний до голови, усвідомлення подібне до серця, поведінка подібна до ніг. Якщо ці три існують, ми йдемо дорогою Дхарми дуже впевнено. Якщо чогось із цих трьох немає, то, відповідно, дорога Дхарми стає для нас тернистою. А тому йогін завжди перевіряє себе за трьома параметрами — погляд, усвідомлення і поведінка. Це ще називають погляд, медитація і дія (джняна, дхьяна і крія).

Бездоганність у поведінці, уважність в усвідомленості, розкритість і незбагненність у погляді — такий найкращий йогін.

Який найгірший йогін? Розкритість у поведінці, незнання погляду, відсутність бездоганності в усвідомленні. Така людина марно витрачає свій час і не досягає плодів Дхарми, хоча й називає себе людиною Дхарми.

Найкращий із йогінів завжди прагне поглибити свій погляд, розуміючи, що він безмежний і скільки його не поглиблюй, навіть богам є куди його поглиблювати.

Найкращий із йогінів завжди витончений в усвідомленні, працюючи з санкальпами, з різними видами усвідомлення. Він розуміє, як свідомість об’єднувати з тілом, з пранами, з діями, з мовленням, зі сном. Для нього усвідомлення стає долею.

Найкращий із йогінів бездоганний у різних видах поведінки: він бездоганний у вінаї та самаї, бездоганний у служінні й у взаєминах, бездоганний у ретриті, наодинці із самим собою і серед людей.

Самоконтроль як основа поведінки

Звідки виростає така бездоганність поведінки? Із звички бути уважним і з сильної волі. Якщо ваша воля сильна, вона спонукає вас бути уважним, а якщо ви уважні, то завжди можете враховувати обставини і свої дії.

Така бездоганність означає, що ми не діємо подібно до звичайних людей, схильних до гніву, жадібності, заздрості, прикрощів, прив’язаностей і всього іншого, а діємо у стані самоконтролю.

Самодисципліна і самоконтроль – ось доля й уділ йогіна. Що це означає?

• Коли ви хочете розгніватися, вам не слід гніватися, а потрібно будь-що контролювати гнів.
• Коли ви відчуваєте прив’язаність, вам не потрібно йти за прив’язаністю, а слід контролювати прив’язаність.
• Коли ви відчуваєте образу, вам слід не ображатися подібно до людей, необізнаних у Дхармі, а, вдивляючись у суть образи, бачити її порожнечу. Бачити, що образа – наслідок претензій та амбіцій хибного его, яке бажає самостверджуватися і уявляти себе чимось, не розуміючи того, що воно вже самостверджене в Абсолюті.

Коли ви відчуваєте заздрість, роздратування, жалість до себе або, навпаки, насолоду, то уділ йогіна – постійний самоконтроль. І якщо вам вдається здійснювати такий самоконтроль, то життя для вас стає радісним, легким і приємним, вас не розділяють ані конфлікти, ані суперечності.

Наслідки втрати самоконтролю

Усі страждання виникають через втрату самоконтролю.

Через втрату самоконтролю Дурьодхана зазнав поразки в битві з Пандавами, втратив ціле царство і сам був убитий.

Через зарозумілість і втрату самоконтролю над гординею ріші Яяті був скинутий Індрою з небесного раю.

Втрата самоконтролю призвела до того, що Юдхіштхіра програв у кості і своє царство, і своїх братів, і себе, і свою дружину.

Багато ріші кажуть, що з самоконтролю народжуються всі потрібні якості. Це добре відома істина в йозі. Але питання в тому, наскільки ми застосовуємо цей самоконтроль у повсякденному житті. Адже часто буває так, що ми слухаємо на лекції про самоконтроль, але після її завершення одразу ж забуваємо про нього.

А якщо в нас немає самоконтролю, то нас починають контролювати інші сили. Які? Сили карми. Іншими словами, контроль завжди є, але це або ваш контроль, або контроль демонів, внутрішніх бісів, сил карми, інших істот тощо. І йогін обов’язково має перехопити цю естафету контролю у володарів карми та у власних ілюзій, щоб самому почати контролювати свою енергію.

Якщо цар не контролює міністрів, торговців, купців і армію, то тоді в його державі контроль починають здобувати розбійники та казнокради; зрештою вони зміщують із трону самого царя. Так само, якщо йогін не контролює свої почуття, енергію та ум, то в його «місті» тіла, мовлення, ума контроль починають отримувати інші істоти, і тоді він зазнає поразки.

Подібно до того, як цар ретельно охороняє свій царський трон, свою владу і стежить за тим, щоб держава процвітала, так само і йогін дуже пильно стежить за умом і за органами чуттів, перевіряючи, чи не вводять вони його в ілюзію, в оману. Така пильність стає для нього чимось природним і звичним. Тоді навіть у хвилини важких переживань, у хвилини випробувань, коли планети загрожують йому цілковито несприятливими аспектами, сила його самоконтролю дозволяє дуже легко ставитися до переживаних карм.

Приклади досконалого самоконтролю

Наприклад, коли загорілося місто Мітхіла, яким правив цар Джанакі, то він не збудився, а сказав: «Там немає нічого мого, що могло б горіти. Усе, що моє, – розташовується всередині моєї свідомості». Оскільки він був відехою, тобто тим, хто досяг самоусвідомлення, він прекрасно міг контролювати свій ум навіть у таких складних ситуаціях.

Коли апсара за дорученням Індри намагалася спокусити Арджуну, то Арджуна, дотримуючись своєї дхарми, не спокусився її магічними силами.

Це і є приклади самоконтролю.

Як правило, тим, хто звик себе контролювати, Дхарма дається легко, вони досягають успіху і розвивають усі свої якості. А кому контроль дається важко, тим важко даються і Дхарма, і служіння, і дотримання вінаї.

Вівека – основа істинного самоконтролю

Яким же чином навчитися безперервного самоконтролю? Лише через вівеку – розрізнювальну мудрість, яка дозволяє відрізняти грубі рухи свідомості від тонких і розміщувати їх на своєму місці.

Проста відмова, вольове зусилля, затиснута пильність без вівеки не принесуть справжнього результату. Лише вівека – бездоганна, розпізнавальна мудрість, що випливає із зануреності в споглядальну присутність, дозволяє контролювати енергію думки й бажання.

Вівека означає здатність поглянути на будь-яке переживання, побачити його порожнинність і вгамувати його силою самої цієї порожнинності.

Вівека означає вчення відрізняти тіло від енергії, енергію від думки, думку від усвідомлення буддхі, а буддхі від Атмана. У процесі такого розрізнення ми вкорінюємося в буддхі та Атмані, а всі інші частини стають підпорядкованими – служителями буддхі й Атмана.

У кого розрізнювальна мудрість (вівека) слабка, ті не розпізнають буддхі й Атман, а тому їм важко контролювати почуття. Виходячи з цього, можна сказати, що основа контролю передусім не у волі, а саме в мудрості та усвідомленості.