Коментар до тексту «Ішвара Гіта. Глава 6»
Поклін — це залишення планів, чіплянь, надій разом зі страхами. Гуру теж кланяється учням у душі, тому що їхня природа також божественна. Коли ми кланяємося Ішта-деваті, ми повинні залишати чіпляння, страхи, надії, прив’язаності й плани, те, що не є нами, хоча здається, що це є нами.
Здається, що ми є тілом, ми думаємо: «Я є тіло». Але якщо «я є тіло», то чому я не можу ним керувати? Це велике питання. Виявляється, я не є тіло, тіло належить матеріальній природі (пракріті), а я його ніби орендую. Але коли ми сильно пов’язані з пракріті (матеріальною природою), з щільною природою, тонке усвідомлення затьмарюється.
Тоді кажуть: «У людини багато карми». «Багато карми» означає, що їй треба ще багато зробити в матеріальному світі, відпрацювати багато зв’язків, щоб дещо усвідомити. Багато раджасу, а це означає, що треба проявляти его, багато грошей, багато влади, багато заздрості, багато хтивості ще належить пережити. Багато тамасу означає, що багато страху, багато тупості, багато оман, багато брехні, багато гніву належить пережити. І такі люди на духовному шляху завжди почуваються складно, тому що всього цього багато, духовний шлях кличе до вершин, а на ногах наче гирі прив’язані, усе складно.
Але поступово, якщо розвивати віру, відданість, робити севу, очищати, очищати й очищати, то через деякий час усе це очищується. Інакше не було б сенсу в духовному житті, можна було б тоді сказати: «У тебе занадто багато карми, тому ти навіть не сподівайся!» Але Міларепа, наприклад, убив тридцять вісім людей чорною магією, і він досяг звільнення. Тобто це жахлива карма пекла, але, тим не менш, він її очистив завдяки майстерним методам Марпи. І були випадки, коли шевці, ті, хто були прачками, гравці в кості, злодії, мисливці під керівництвом святих сіддхів досягали Звільнення і самі ставали Махасіддхами. Це означає, що навіть якщо багато карми, якщо застосовувати очисні засоби, вона може бути очищена. Але коли багато заслуг — це, звичайно, краще. Тому ви не прагніть стати тими, у кого багато карми, краще бути тими, у кого багато заслуг.
Якості людей із заслугами
Коли збираються люди, у яких багато заслуг, атмосфера навколо просто сяє, і вони самі сяють, тому що вони такі радісні, вони легкі, розкриті, витончені, геніальні в чомусь, не прив’язані до его, творчі, завжди в глибокій усвідомленості, тому що вони сприймають інший спектр майї — саттвічний спектр. А саттвічний спектр — це світлоносний просторовий спектр, коли багато піднесених якостей уже існують.
Тому, якщо ви відчуваєте, що бракує піднесених якостей, треба просто молитися, і вони поступово приходитимуть, тому що карма — це не є щось однозначно дане, це те, чим ми можемо керувати: погані тенденції пригнічувати, хороші — виховувати, притягувати й розвивати. Тобто навіть тупа людина може стати інтелектуалом.
Була людина, у якої була погана пам’ять, вона не знала арифметики, але поставила собі за мету стати дуже інтелектуальною. Це була мирська людина, не садху. Вона почала концентруватися й концентруватися. Через деякий час у неї пробудилися ментальні сили — манаса-сіддхи. Вона підвищила свій інтелект у галузі математики, почала в умі добувати корені, додавати такі дроби, які навіть звичайний математик не може зробити. У неї розвинулися сіддхи, вона взагалі стала феноменом, почала давати виступи, і її навіть досліджували вчені. Це результат концентрації.
Або були люди від народження кволі, наприклад, Суворов. Вони були хирлявими, постійно хворіли, застуджувалися. Як зараз кажуть, — «зі слабким імунітетом». Але він поставив собі за мету і виховав у собі такі сили тіла, що міг переходити через Альпи й перемагати всіх. Це результат тапасу й спрямованості розуму. Іншими словами, якщо бракує якоїсь якості, ви спрямовуєте свій розум, щоб здобути її й отримати відповідну сіддху. Якщо ви робите це цілеспрямовано, то через деякий час це приходить у ваше життя.
Сила наміру й молитви
Найчастіше люди хочуть сіддх, наприклад, багатства. Тому є багато розповідей на цю тему. Особливо в Америці минулого століття були популярні розповіді про те, як людина з низів вибилася в мільйонери, як вона розносила пошту й була кур’єром, а потім почала старанно робити свою кар’єру й піднялася на саму вершину. Це, звичайно ж, майя, але це просто показує, як цілеспрямованість може дати бажаний результат за умови, якщо ви цілеспрямовано виховуєте в собі ту якість розуму, якої вам бракує.
Наприклад, якщо вам бракує саттви, ви можете молитися про це. Найголовніше — повірити, що ви можете молитися про це. Багато хто просто не вірить у це, вони думають: «Бракує, чогось немає, і все, я обмежений. Життя на цьому зупинилося». А найменше, що ви можете робити, — це ви можете бажати цього і молитися про це, ви можете мати намір. І секрет у тому, що ви можете мати намір отримати бажане. Тобто у вас є іччха-шакті (сила волі, сила наміру), і ви можете закликати благословення святих, щоб щось здобути. Це взагалі найпростіше.
Але багато людей не вірять у це, вони кажуть: «Я бідний, таке моє матеріальне становище. Я навіть до ашраму приїхати не можу». Так молися, і все буде. Але ще й працюй при цьому, звичайно. Або інші кажуть: «У мене інтелект слабкий, не можу Вчення зрозуміти». Так молися Сарасваті й будеш розумним, будеш затьмарювати академіків. Але треба робити це цілеспрямовано, треба вірити в те, що це можливо. Тому садху живе у світі, де можливе все, він не живе у світі обмежень.
Матеріальний світ зазвичай жорстко обмежує, але хоча б у погляді садху вірить, що насправді, якщо світ є проявом свідомості, то можливе все. Інше питання, що все має свою ціну, і все просто так не підкориться, ти маєш вкласти достатньо шакті. Але в принципі, якщо ви захочете поставити Ейфелеву вежу посеред нашої площі, якщо ви дуже цього захочете (якщо ми всі захочемо), то вона стане там. Але вона нам не потрібна. Іноді, якщо у вас багато заслуг, то це дуже швидко може матеріалізуватися, тому треба бути обережнішими з побажаннями, треба просити лише те, що справді необхідне.
Садху живе в такому світі, де можливе все, тому він володіє силою наміру, він може досягати того, про що просить, за умови, що його розум цілеспрямований. Але насправді садху не повинен бажати багато чого. І єдине, чого він повинен бажати й добиватися, — це не сили, не сіддхі, а передусім відданість Богові, осягнення Бога, знання Божественної Мудрості. Ось це найголовніша сила, яку він має шукати. Але якщо для цього треба додати якихось якостей (бракує саттви, бракує концентрації, логіки, ясності, волі), можна про це також просити, це не гріх, це нормально. Але всі бажання садху зведені до осягнення Бога, до чистих стосунків із Богом. Він не прагне розвивати якісь надто віддалені якості й віддалені егоцентричні речі.
Тому просіть благословення саттви, про те, щоб була добра карма, заслуга, щоб свідомість була світла, сповнена віри, любові, радості, щастя, співчуття, гармонії та чистоти. Це важливо для садху.
Принцип благословення
Щоб карма очищалася, потрібно звертатися до Древа Прихистку, до Ішта-девати, оскільки вони є уособленням цих якостей. Недарма ж вони на вівтарі, недарма вони керують Світобудовою, недарма вони Володарі світів, у них величезний запас саттви, запас благочестя. «Благочестя» — це слово трохи патріархальне з XVIII століття. Я б сказав, запас найчистішої духовної сили дуже високої якості, яка дозволяє їм проявляти різноманітні сили й мудрості. І коли ми до них звертаємося, ми встановлюємо зв’язок із цим невичерпним запасом найчистішої енергії. На цьому побудований принцип благословення (ануграхи). Це як якщо ви вмикаєте провід у розетку, то йде електрика. Ви встановили зв’язок.
«Господь Сканда, найкращий із тих, хто знає Брахман, предводитель воїнства богів, вічно перебуває за велінням Самонародженого. Великі ріші Марічі та інші, покровителі породжених істот, творять різноманітні світи за велінням Вищого. Богиня Шрі, дружина Нараяни, яка наділяє незрівнянним процвітанням, діє з Моєї милості. Богиня Сарасваті, яка наділяє прекрасною мовою, діє, підкоряючись Ішварі. Богиня, відома як Савітрі, яка рятує всіх людей від жахливого пекла, робить це за велінням Бога».
Тут перелічуються божества, ріші, сіддхі, святі ведичного Всесвіту. Ми живемо в Божественному Всесвіті — складному, багатовимірному Всесвіті, керованому Богами. Ми спочатку не розуміємо цього, і нам здається, що ми просто живемо на Землі серед людей. Ми не бачимо інших світів, інших істот, тому наш спектр бачення дуже обмежений, ми не підозрюємо, наскільки складний Всесвіт.
Якщо ми зафіксовані на матеріальному світі людей, нам здається, що ми знаємо матеріальний світ людей і тому знаємо життя. Питання: «Що таке життя і що означає знати життя?» Якщо людина вважає, що вона знає життя, її можна запитати: «А ти знаєш життя в тонкому тілі, а в ментальному тілі, а в причинному тілі, а життя Богів, а життя ракшасів, а життя асурів, а життя претів, веталів, бхутів, а життя нижніх світів (Біла-Сварга)? Що ти взагалі знаєш про життя? Ти нічого не знаєш про життя. Життя незбагненне!» Тому жоден святий мудрець не скаже, що він знає життя. Найімовірніше, можна сказати, як сказав Сократ: «Я знаю, що нічого не знаю».
Життя безмежне. Ми живемо у складному Божественному Всесвіті. І боги являють собою різні енергії Ішвари. Ось чому тут говориться, що Лакшмі (дружина Нараяни), великі ріші, або Сканда, або Сарасваті діють, підкоряючись Ішварі. Тому що боги — це розумні творчі Мегаособистості, Мегасвідомості, що відповідають різним таттвам, нижчим, ніж Ішвара.
Система таттв і рівні свідомості
Ішвара — це перша, друга, третя і четверта таттва, а Боги, описані тут, — це п’ята, шоста, сьома, восьма, дев’ята таттви. Вони уособлюють якісь рівні й сили Світобудови. І оскільки вони природно входять у першу й другу таттву (в Ішвару), вони всі входять у тіло Бога, вони є, так само як і ми, його маніфестаціями, то, звісно, вони Йому підкоряються.
Наприклад, ми як люди є маніфестаціями Ішвари, його живими клітинами. І той рівень самоототожнення, який відповідає нам за таттвами, — це який рівень? Це таттви, починаючи з двадцять шостої таттви. З двадцять шостої таттви починаються органи дії, тобто карма-індрії: руки, ноги, язик, анус, геніталії. Потім починаються органи чуття, аж до сімнадцятої таттви. І ми починаємося з цього рівня. Потім іде манас. Ми всі наділені манасом, тому людство називають мануш’я — «той, хто має манас». Це шістнадцята таттва. Ми всі маємо его і взагалі антахкарану (внутрішній інструмент). Це п’ятнадцята таттва. Ми всі маємо буддхі (чотирнадцята таттва). Ось приблизний спектр нашого ототожнення і нашого власного сприйняття, він поширюється до цієї таттви.
Так чи інакше, люди, рефлексуючи, можуть дістатися і до тамаса, і до ахамкари, і до буддхі. Навіть психологи приблизно розуміють, що таке манас, що таке ахамкара і що таке буддхі. Філософи це розуміють. І ми, рефлексуючи, інтуїтивно можемо сприймати ці речі. Але є вищі рівні свідомості, тонші, з якими ми себе ще не ототожнюємо: тонке тіло, ментальне тіло, причинне тіло. Вони відповідають високим таттвам. Ми себе з ними не ототожнюємо, але вони є. Як кажуть: «Бачиш ховраха?», «Не бачу», «Я його теж не бачу, а він є». Ми не бачимо ментального тіла, а воно є. Ми не бачимо карана шаріру (власне причинне тіло), а воно є і в нас, і в інших. І ментальне тіло — це вже приблизно дванадцята, одинадцята, десята, дев’ята таттва. Причинне тіло (карана шаріра) — це п’ята, четверта, третя таттви, високі таттви. І всі ми є частинками Ішвари.
Але ми ототожнені з чотирнадцятою таттвою (буддхі), п’ятнадцятою (ахамкара) і шістнадцятою таттвою (манас). Приблизно на цьому рівні ми себе ототожнюємо.
Кожен із нас є Ішварою! Ви чуєте мої слова? Кожен із нас є Ішварою! І що? Це нічого не змінює, ми себе, як відчували людиною, так і далі відчуваємо. Чому? Тому що Ішвара — це перша, друга таттва (Шива-таттва і Шакті-таттва), і четверта таттва, природно. Але ці таттви недосяжні. Наш рівень самоототожнення не здатний вловлювати ці таттви. Тому, навіть будучи Ішварою, його тілом, його клітинами, ми вважаємо себе людьми, тому що ми ототожнені з шістнадцятою, п’ятнадцятою, чотирнадцятою таттвами.
А Боги, як тут говориться, такі як Сарасваті, Лакшмі, Савітрі, Сканда, Ангірас, ріші Марічі — це може бути сьома, шоста, п’ята, четверта таттва. Це теж сили Ішвари, але вони усвідомлюють себе на набагато вищому рівні Світобудови. Це надрозумні сили Ішвари, які керують Всесвітом. І ми живемо в такому Всесвіті, населеному надрозумними істотами.
Духовний шлях і багатовимірність Всесвіту
Іти духовним шляхом — це усвідомлювати різноманіття таких надрозумних божественних істот. Спочатку для нас вони присутні тільки на вівтарі й виглядають просто як картинка або просто як скульптура, і ми не розуміємо ні своїх стосунків, ні свого зв’язку з ними, ні їхнього місця у Всесвіті. Але в міру практики ми починаємо відкривати тонкий світ, знайомитися з його мешканцями, наприклад, із Пітрі-локою, потім починаємо знайомитися з богами Сварга-локи.
Ті, у кого мало заслуг, можуть так само знайомитися з Прета-локою, з привидами та невтамованими духами. Але насправді це не дуже приємне знайомство. Можна навіть знайомитися з нижніми світами (з Нарака-локою, з пеклами), але краще не зв’язуватися з цими вимірами, тому що ваше життя стає невдалим, і ви зазнаєте самих лише страждань.
У такі світи можуть опускатися тільки сильні садху з великим запасом заслуг і в обладунках із віри, любові, відданості та з магічними силами. Туди можна опускатися, коли у вас є багато внутрішніх сил і магічних обладунків: аура, що захищає від демонів і злих нагів; тризуб, який велить живим істотам зупинитися й не завдавати вам шкоди; сударшана-чакра — диск, що відтинає голови злим демонам і нагам; пояс Індри, що дарує стамбхана-сіддхі; корона богів, яка захищає вас благословеннями, щоб ви не втратили розум від ілюзії.
Такі обладунки вирощуються в результаті поклоніння (упасани), у Йозі ілюзорного тіла. У Йозі ілюзорного тіла є спеціальний розділ для цього. Він називається сіддхі (або лайя-сіддхі), коли ви концентруєтеся на певних атрибутах, начитуєте мантри, закликаєте божеств. Наприклад, в «Удхава Гіті» описані способи, як медитувати на різні атрибути божества, перетворюючись на божество. І тоді ви можете опускатися в такі нижні світи.
Але садху-початківцям у жодному разі не слід цього робити. І при перших ознаках подібного треба молитися й просити богів і святих, щоб цей зв’язок був припинений, щоб він був закритий. Не слід із цим експериментувати. Тобто садху має бажати мати контакт, якщо вже він має контакт, тільки з божественними світами: Верхнім Астральним світом, Ментальними світами. Не слід прагнути отримати досвід Нижніх Астральних світів.
Потім ми починаємо отримувати досвіди божественних істот, божественного плану. Вони можуть приходити у снах, у медитації, благословляти. І тут ми повинні мати правильний погляд і правильне споглядання, щоб не впадати в ілюзію, не впадати в оману, не давати розуму прив’язуватися, а триматися своєї дхарми, триматися свого шляху. Тобто досвіди мають благословляти, але вони не повинні збивати з пантелику.
І головний принцип тут: «Важливий не стільки досвід, скільки наша здатність бути від нього вільним, пізнати суть будь-якого досвіду, розчинити його в природній усвідомленості». Якщо нам не вдається розчинити досвід у природній усвідомленості, цей досвід може стати нашою проблемою, нашою складністю, він може дезорієнтувати нас на духовному шляху, захопити в неправильному напрямку. Чи то досвід блаженства, чи то навіть досвід ясності або порожнечі, будь-який досвід, не піднесений Богові й не розчинений у Божественному Джерелі, потенційно є джерелом різних омани й відхилень. Можна стати нігілістом, можна стати пралайякала, можна прив’язатися до астральних видінь і втратити дію в усвідомленні, збити орієнтири в духовному житті. Але коли ми перебуваємо в погляді недвоїстості, у правильному спогляданні, то будь-який досвід інтегрується в наш природний стан. І тому принцип об’єднання природного стану, об’єднання споглядання, інтегрування досвіду означає, що ми ніколи не полишаємо недвоїстості в момент переживання.
У дзен є розповідь про те, як один монах медитував, і коли він був на кухні, йому явилося якесь божество, здається, Манджушрі. І це Божество сказало: «Хочеш, я дам тобі благословення?» Монах замахнувся на нього ополоником і відповів: «Не треба мені Ваших благословень, я осягаю дзен самостійно». Тобто він так проявив свою дзен-природу. Ми так не робимо, у нас шанування заведено виражати. Але в них є така фраза: «Побачив Будду — убий його!» Що це означає? Це означає: «Розчини його в досвіді недвоїстого усвідомлення». Тобто те, що ти бачиш, — це може бути ілюзією твого розуму. Не піддавайся їй.
Підкорення всіх істот Ішварі
«Парваті, вища Деві, що дає знання Брахмана, споглядана як Правителька, і вона слідує Моїм словам. Безкінечний Ананта Шеша, владика безсмертних, який носить світ на голові, також підкоряється Богові. Агні, який постійно набуває форми Вадави, випиває весь океан за велінням Ішвари. Чотирнадцять богів, які, простягаючи силу в цьому світі, зберігають потомство, усі вони підкорені йому. Адітьї, Васу, Рудри, Марути, близнюки Ашвіни та інші Божества — усі вони перебувають за Моїм велінням. Гандхарви, гаруди, рикші, сіддхі, садх’ї, чарани, якші, ракшаси, піщачі перебувають, слухаючись Самонародженого».
Безліч живих істот наповнюють цей Всесвіт. Усі вони живуть у своїх локах. У кожної з них своя пропорція саттви, раджасу й тамасу. У кожної з них свій характер, особливості особистості. Кожна з них має структуру тонкого тіла, що складається з елементів, притаманних її расі. Тобто ми живемо у Всесвіті, який переповнений живими істотами.
У гандхарвів є вімани, вони є найкращими пілотами віманів, окрім того, що вони дуже музичні й володіють мистецтвом звуку, співу, танців. Вважається, що багато гандхарвів перероджуються в Індії, тому яке не візьми індійське кіно, там увесь час співають, а якщо там не співають, то це не індійське кіно. Дуже співуча нація, танцююча нація. Це перероджені гандхарви. Тобто вони не стоять на місці. Я колись був у посольстві Індії, і посол Індії в Росії казав: «У вас тут християни звикли шанувати Бога зі скорботними обличчями, а нам подобається співати й танцювати на славу Бога». Це така дхарма гандхарвів.
Гаруди – клас божественних птахів із сильним елементом вогню, які є ваханами для богів. Сіддхи – клас магічних істот, що контролюють різні енергії, деякі з них у минулому були людьми. Чарани – клас божественних поетів, які супроводжують Божества як почет. Якші – магічні напівпросвітлені істоти з почету бога Кубери, які охороняють різні багатства. Ракшаси – демонічні істоти із сильним раджасом, гнівом, дуже войовничі, що володіють магічними силами. Пішачі – злісні духи, що населяють тонкий світ і чинять перешкоди. І всі вони перебувають, слухаючись Самонародженого. Усі вони входять у тіло Ішвари. Тобто, будучи п’ятнадцятою, шістнадцятою, якимись вищими таттвами (дванадцятою, одинадцятою), усі вони входять у першу й другу таттву. Тобто всі нижчі таттви входять у вищі таттви. Вони не можуть Йому не підкорятися, тому що Він є їхньою сутністю.
Божественні енергії часу і творіння
«Кали, каштхи, німеші, мухурти, дні, ночі, сезони, пакші, місяці перебувають у підпорядкуванні у Владики потомства».
Що це означає? Найдрібніші одиниці часу, звичайні одиниці часу – усе це теж божественні сутності, божественні істоти. Наприклад, є божество однієї миті, є божество однієї секунди, є божество року, божество місяця, божество дня, божество кальп, циклів. Це певні енергії кала-шакті. Усі вони так само підкоряються Ішварі.
«Юги, манватари перебувають, підкоряючись Мені, також пари, парардхи та інші поділи часу».
Махакала як великий час має свої еманації та маніфестації. І всі ці божества якихось миттєвостей, якихось відрізків часу є тілом Махакали, а Сам Махакала підкоряється Ішварі.
«Чотири види істот, рухомих і нерухомих, існують із підпорядкування Богові, Вищому Атману. Патали, усі світи, інші Всесвіти – усе існує з підпорядкування Самонародженому. За моїм велінням незліченні Всесвіти з їхніми елементами й діями минули, а інші Всесвіти з притаманними їм речами виникнуть потім з волі вищого Атмана. Земля, вода, вогонь, вітер, простір, ум, буддхі, ці сутності пракриті керуються Мною».
Ми живемо у Всесвіті, де діють божественні енергії, головна з яких енергія свідомості (чит-шакті), енергія блаженства (ананда-шакті), енергія божественної волі (іччха-шакті), енергія божественної мудрості (джняна-шакті) та енергія божественних діянь (крійя-шакті). Увесь Всесвіт являє собою процес, який виражається в тантрі трьома словами: нада, бінду, кала.
І що таке нада? Нада – це первинна вібрація, спанда, гудіння Абсолюту, коли Абсолют, сповнений бажання творити, гуде. І ОМ – це і є його гудіння. Він гуде, сповнений потенціалу, Він ніби вагітний Творінням, але Він не проявлений, Він просто гуде. Це і є нада. І цей звук наприкінці ОМ виражає гудіння Абсолюту.
А що таке бінду? Бінду означає, що в якійсь точці відбувається великий вибух, сингулярність. Це гудіння згущується, і утворюється локальна надщільна область дуже щільного сяйва Світла. Це і є бінду. Ця бінду вибухає, і нове Творіння проявляється, з першої-другої таттви починає проявлятися четверта, п’ята, шоста і так до всіх тридцяти шести таттв.
А ось кала – це розгортання нижчих таттв зі стану бінду. Бінду – це друга таттва (Шакті-таттва), нада – це перша таттва (Шива-таттва), а кала – це все проявлене існування, все, що далі проявляється: Садашива-таттва, Ішвара-таттва, Садвідья-таттва, майя-таттва, потім канчуки, пуруша-таттва, пракріті-таттва, буддхі, ахамкара, манас, джняна-індрії, карма-індрії, п’ять танматр і п’ять першоелементів – усе, що розгортається потім, це все є кала.
Тому, згідно з тантричними уявленнями, творіння це є нада, бінду і кала, і їм відповідають світло, звук і промені. Нада – це звук, бінду – це світло, а кала – це промені. І це не абстрактна філософія. Коли ми уявляємо божеств, ми відтворюємо те саме на нашому внутрішньому рівні, таку саму маніфестацію. Наприклад, ми уявляємо чистий порожній простір. Це відповідає нада в Йозі ілюзорного тіла. Потім ми уявляємо насіннєвий склад Драм. Це відповідає бінду. Насіннєвий склад (Драм або ОМ) сповнений потенціалу творити, він містить у собі вищі таттви, готові розгорнутися. І потім відбувається маніфестація: із насіннєвого складу ми проявляємося як божество, наділене руками, ногами, головою, атрибутами, і розгортається ціла мандала. Це кала. Різні якості та ознаки розгортаються з цього стану.
І Божества, які тут описуються, являють собою найчистішу світлоносну частину цього розгортання. Ті, які належать до перших п’яти таттв, складаються тільки з чистих таттв. Інші божества складаються зі змішаних таттв (чисто-нечистих), а ми як людські істоти складаємося з нечистих таттв.
Природа майї
«Земля, вода, вогонь, вітер, простір, ум, буддхі – ці сутності пракріті керуються Мною. Майя, яка є джерелом усього Всесвіту, зачаровує всіх утілених істот, вічно існує, підкоряючись Ішварі».
Один молодий учень в одній традиції якось, розмовляючи зі своїм Гуру, сказав: «Я майї не боюся, я віддався Богові». А Гуру йому сказав: «А я побоююся». Чому? Тому що Гуру знав, що таке майя. Майя – це надрозумне тіло Ішвари. І кожен садху шанобливо ставиться до майї.
Одного разу Нарада попросив Вішну показати йому, що таке майя. Вішну попросив його принести глечик води. Нарада пішов, але коли він підійшов до річки, він зустрів гарну дівчину. Ця дівчина виявилася дочкою місцевого жителя, якогось торговця. Нарада до нестями в неї закохався. Вони зіграли весілля, у них з’явилися діти. І він узагалі забув, куди йшов, і про Вішну забув. Він жив щасливим сімейним життям кілька років, а потім сталася повінь, це поселення залило водою і змило, він втратив дружину й дітей, а сам у бурхливій річці боровся за своє життя. Ця річка знову винесла його до ніг Вішну. Вішну стоїть, чекає і каже йому: «То де вода, Нарадо? Я тебе попросив сходити по воду». А там минуло всього дві секунди. І все це розігралося в умі Наради, а було таким реальним.
І іншого разу Нарада попався на цьому. Вішну любив із ним проробляти такі трюки. Нарада прийшов одного разу і сказав, що дотримується брахмачар’ї набагато краще, ніж Шива, адже Шива не витримав і одружився, а він – наїштика брахмачарі (брахмачарі від народження). Тому він так самовдоволено сказав. Вішну посміявся з нього, потім він силою своєї майї створив місто і помістив туди Нараду. Нарада познайомився з дочкою царя, закохався в неї до нестями. Там була сваямвара (вибір нареченого), і Нарада вирішив боротися за честь бути нареченим цієї принцеси. Він не знав, що це місто не справжнє, і гаряче молився Вішну, якого він не забув, але ум його вже змінився, він уже хотів одружитися. Нарада просив гарний одяг. Він же був садху, а щоб одружитися, треба було представницько виглядати на сваямварі. І Вішну дав йому одяг. У Наради склалося уявлення, що це гарний одяг для весілля, для шлюбної церемонії, а насправді Вішну дав йому форму Ханумана. І коли він прийшов, усі гості почали усміхатися й говорити: «О, сам цар мавп до нас завітав!» Хоча це був Нарада. І Нарада не міг зрозуміти, чому його називають царем мавп. Але коли він подивився в дзеркало і побачив, як він виглядає, то зрозумів, що Вішну пожартував з нього і виставив на посміховисько. Він із великою образою прийшов скаржитися Вішну. А Вішну посміявся з нього і сказав: «І місто, і дівчина, і вся ця церемонія – усе це повністю ілюзія, яка була у твоєму умі. Це і є майя. Ти був обманутий».
Що таке майя? Це шоста таттва – сила вселенської ілюзії в абсолютному сенсі. Шоста таттва – це невідання.
«Майя відповідає за малюнки на завісі, що приховує істинну природу Шиви, майя перетворює самого Бога на щось, наповнене обмеженнями. Майя-мала і карма-мала виникають завдяки діяльності майя-таттви».
Так само майя — це всі нижчі енергії, наприклад, сьома таттва (каала), восьма (відья), дев’ята (рага), десята (калаа), одинадцята (ніяті), дванадцята (пуруша) і тринадцята (пракріті). Пракріті — це рівень маніфестації, у якому три гуни (раджас, тамас і саттва) перебувають у рівновазі. Усе це майя, і все це підпорядковане Ішварі.
Можна визначити майю як певний квантовий зріз буття, навіть не атомний, не молекулярний, а світловий, квантовий рівень матеріальної природи. Це джерело, з якого ця матеріальна природа походить. Майя — це матеріальна природа на магічному рівні, коли вона підпорядковується свідомості й безпосередньо пов’язана зі свідомістю. Тому той, хто опановує майю або навіть пракріті-таттву до певного рівня, може керувати реальністю, проявляти магічні сили. Наприклад, у нижчих світах є чаклун Майя Данава, який є покровителем усіх магів, чаклунів, окультистів. Він живе в Талатала-лоці. Це Володар усіх чаклунів. Він є хранителем усіх магічних практик, тантричних практик, гупта-відья (таємного знання тантри), тому що він керує цією таттвою. Незважаючи на те, що сам він живе в нижчих світах, йому це доступно. Завдяки тапасу він реалізував її.
«Пуруша, бог, який підтримує тіло, постійно діє в ньому як душа, підкоряючись Ішварі. Відья, яка являє вищий стан, усуваючи вплив затьмарення, діє, підкоряючись Махеші. Тому навіщо багато говорити? Всесвіт є сутністю Моєї шакті. Мною керується все, у Мені воно набуває розчинення».
Правильне розуміння майї та недвоїстості
І що роблять нігілісти? Нігілісти, увібравши погляд Адвайти, кажуть: «Майя ілюзорна. Вона не існує!» Але це не є поглядом Шанкари. У погляді Шанкари «Усе є Брахман». Шанкара був брахмаваді. Зокрема й майя є Брахман, матеріальна енергія не ілюзорна, вона є Брахман. Є велика різниця між «Матеріальна енергія ілюзорна» і «Матеріальна енергія є Брахман, а здається матеріальною енергією через невідання». Ось у цьому й полягає ілюзія. Відсутність вівеки (авівека) дає ілюзію. А нігіліст що каже? «Усього цього не існує, це можна ігнорувати». Воно існує, але воно порожнинне, воно за своєю природою є Брахманом, його не можна ігнорувати. Ми не можемо ігнорувати час, таттви, богів, різні вселенські енергії, тому що на цьому рівні самоототожнення ми з ними пов’язані й повністю залежимо від них, але ми можемо бачити їх як Брахман, ми можемо бачити їхню порожнинність, але не ігнорувати їх.
Нігілізм — це коли немає вівеки, а просто відбувається ігнорування під приводом погляду недвоїстості, під приводом погляду Адвайти. Але абхеда (немає відмінностей) ми приймаємо в погляді, але не в поведінці. У поведінці ми приймаємо бхеда (відмінність). Божества — це божества, люди — це люди, і кожен на своєму місці, і це різні рівні енергії, їх треба враховувати. А в спогляданні ми приймаємо принцип «бхеда-абхеда таттва» — і є відмінність, і немає відмінності одночасно, і це незбагненно. Тобто ми підтримуємо усвідомлення, у якому немає відмінностей, але інтегруємося з енергією, у якій є відмінності.
І бути садху означає — поєднувати всі ці три: у погляді абхеда (немає відмінностей), у спогляданні бхеда-абхеда (і є, і немає відмінності), а в поведінці бхеда (є відмінності). Ось тоді ми не є нігілістами. Наприклад, взяти Шрі Шанкарачар’ю. Шрі Шанкарачар’я дотримувався правил санньяси. Це принцип бхеда. Водночас Шрі Шанкарачар’я поклонявся і шакті, про що свідчать написані ним тексти «Саундар’я-лахарі» та «Шивананда-лахарі». Якби він сказав: «Усе є ілюзія», навіщо б він писав ці тексти? Це логічно? Навіщо він поклонявся б? Але він знав, що в спогляданні — бхеда-абхеда (і є відмінності, і немає відмінностей), він шанував шакті. А в погляді він дотримувався повністю недвоїстого погляду, тому його називали брахмаваді.
Вище знання і звільнення
«Я Бхагаван Іша, Самосіяйний, Вічний, Вищий Атман, Вищий Брахман, і, крім Мене, немає нічого іншого. Пізнавши це вище знання, повідане вам Мною, людина звільняється з кайданів переродження в самсарі».
Пізнати Бога, пізнати Ішвару означає здійснити принцип, що називається Вішваграса — велике розчинення причинного тіла в Абсолюті. Звільнення — це і є Вішваграса. Ось коли говорять про Рамалінгу, що він увійшов у всі тіла Творіння, мається на увазі, що Рамалінга здійснив Вішваграсу. Малі види Звільнення настають уже починаючи з буддхі-таттви. Тобто для цього не обов’язково досягати першої чи другої таттв у реалізації. Починаючи з рівня чотирнадцятої таттви невеликі рівні Звільнення вже настають. Це називається салок’я-мукті, саміп’я-мукті і саруп’я-мукті. Але остаточно повне й найвище Звільнення означає, що йогін проникає в причинне тіло (карана шаріра), а це означає, що він проникає в п’яту, четверту, третю таттву, а потім розчиняє їх у першій і другій таттві.
Питання: «Скажіть, будь ласка, що означає «реалізована буддхі-таттва»?»
Глибоко усвідомлена. Може бути нереалізована таттва, тобто вона є, але вона не усвідомлена, вона не може принести вам користі. Наприклад, буддхі є в кожної людини, і кожна людина на основі розуму колись та діє: приймає важливі рішення, робить оцінки, керується морально-етичними орієнтирами. Ось у ній буддхі-таттва працює. Але вона не замислюється про Бога і сенс життя, а це означає, що її буддхі-таттва працює на п’ять відсотків. А реалізована таттва — це коли ви повністю розвинули вимір буддхі завдяки спогляданню й увійшли в стан тур’я, і тоді буддхі став провідником трансцендентного світла Атмана в стан неспання.
Природа реалізації таттв
Реалізувати означає привнести туди тур’ю. Уявіть тур’ю як яскраве світло, як яскравий ліхтар, а таттва — це як приміщення, кімната. І ви берете цей ліхтар, приносите туди, і він світить. Ось це і є реалізація.
Питання: «Ви сказали, що майя — це квантовий рівень».
Так.
Питання: «А ось нада, бінду, кала... Нада — це перша таттва, ОМ?»
Так.
Питання: «Бінду — це друга?»
Так.
Питання: «А майя — це квантовий рівень. Тобто це що, світло?»
Так.
Розуміння майявади
Питання: «А ось що таке майявада?»
Вада означає «знання». Майявада — це знання майї. Термін майявада використовують по-різному. І часто послідовників Адвайта Веданти, Шанкари теж називають майявадою, Його філософію називають майявадою, хоча він сам свою філософію не називав майявада. А як він називав? Це брахмавада. Але інші, оскільки він багато говорив про ілюзорність світу, почали називати його майявада. Тобто майявада означає «знання майї», наприклад, того, що майя є Брахман.
А багато хто розуміє під майявадою нігілізм. Ми самі проти нігілізму, але не називайте це майявадою і тим більше не ототожнюйте його з Шанкарою. Я деяким людям не з нашої традиції кажу: «Ототожнювати майяваду з Шанкарою в нігілістичному розумінні — це омана». І ототожнювати майяваду з нігілізмом — це омана. Майявада — це саме знання майї як Брахмана. Є навіть така помилкова думка, що Шанкара був особливим втіленням Шиви, який прийшов, щоб увести майявадою людей в оману.
Енергії Шиви та вчення Шанкари
Питання: «Майя — це тіродхана-шакті в чистому вигляді?»
Тіродхана. Особлива енергія Шиви.
«А ануграха?»
Ануграха — це не майя. Ануграха — це вищі таттви: Садвідья-таттва, Садашива-таттва.
«А Шанкара як це трактував?»
Шанкара не дуже розглядав енергії. Усе, що стосується енергії (шакті), — це термінологія шайва-сіддханти. Шанкара був настільки піднесеною особистістю, що нижче першої таттви не опускався. Розумієте? У цьому його сенс! І Адвайта Шанкари — це дуже високе ширяння, перша-друга таттви максимум, тому його дуже складно зрозуміти. Інші люди не можуть його зрозуміти, тому що вони не здатні одразу піднятися на цю таттву. Їм навіть це здається нецікавим, нудним. Ось є енергії, є боги — ось це цікаво! А «Усе є Брахман!», — і що? І все? Шанкару можна по-справжньому зрозуміти на стадії просвітлення.
Розгортання таттв і суб’єктність сприйняття
Питання: «Розгортання за 36 таттвами, про яке ви говорили, насправді в Адвайті ж не існує. Це ж усе одномоментно?»
Так.
Питання: «Тобто якщо зараз усе розкладати, то в часі цього не існує?»
Цього не існує для Шиви й для Шакті. А для всього, що нижче, розгортання є. Завжди треба запитувати: «Для кого саме не існує?» Тому що суб’єктність дуже важлива. Те, що для одного існує, для іншого не існує.
Наприклад, є перед вами людина, яка вірить у комунізм або націонал-соціалізм, неважливо в яку ідеологію. Для вас ця ідеологія реально існує, щоб стати об’єктом вашої віри й відданості? Напевно, ні для кого. Смішно було б, щоб садху вірив у якісь ідеї нижчі, ніж Адвайта, ніж Дхарма. Для вас смішно вірити в грубі ідеї. Або є ідея расової переваги. Для вас ці ідеї не існують як те, з чим можна ототожнюватися. Тобто вони ілюзорні, вони — вигадки людського розуму.
Так само майя (усе це творіння) з точки зору божеств вищих таттв, Махамандалешварів, акалів, шамбхавів, шактів не існує. І коли Васіштха в «Йога Васіштсі» говорить, що нічого цього не існує, це — одна Свідомість, то з якої таттви він говорить? З першої або з другої.
Класифікація таттв: чисто-нечисті й нечисті
Запитання: «Чисто-нечисті — це вже з точки зору істот, які забули Бога?»
Вас цікавлять саме змішані, чисто-нечисті? Чисто-нечисті таттви — це сьома калаа-таттва (перші канчуки, ідея обмеженої діяльності «Я діяч»), восьма відья-таттва (ідея «Моє знання обмежене»), дев’ята рага-таттва (ідея «Мені чогось бракує, я не є пурнатвою, самодостатнім»), десята каала-таттва (ідея «Я не вічний, я живу стільки-то», дискретне сприйняття часу) й одинадцята ніяти-таттва (ідея розділеності в плані місця «Я — тут, а це — там», наприклад, «Якщо я — тут, то я вже не на Кайласі»). Ось такі хибні уявлення.
Також до змішаних таттв ще належить пуруша-таттва. Що таке пуруша-таттва? Це Шива, зв’язаний попередніми канчуками, Абсолют, який сприймається через ментальне тіло, так можна сказати. І ось змішані таттви — це майя-мала. Майя-мала створює ілюзію різноманіття, і ця ілюзія різноманіття у вигляді канчук зв’язує душу.
А що таке канчуки? Це ті самі божественні енергії, п’ять чистих таттв, які відображені в майї. І коли вони (чит-шакті, ананда-шакті, джняна-шакті, іччха-шакті й крійя-шакті) відображені в майї, вони стають п’ятьма канчуками. Майя тут виконує роль кривого дзеркала. Це все змішані таттви.
А нечисті таттви вже нижче, починаючи з тринадцятої таттви (пракріті-таттва), коли відбувається вже ущільнення, і тут активна карма-мала. Тобто змішані таттви — це майя-мала, а нечисті таттви — це вже карма-мала. А сама шоста таттва (майя) дає анава-малу, найостаннішу малу, яка розчиняється в останню чергу (анава — ілюзія хибної індивідуальності, ілюзія обмеженої індивідуальності).
