Коментар до тексту «Трипура-рахасья», глава 14 «Чому всесвіт є лише простим уявленням; як здобути ту сильну волю, яка може створити його; як осягнути найвищу істину»
Вислухавши сина мудреця, Махасена почав розмірковувати з усією ясністю та серйозністю.
Він дійшов висновку, що цей світ подібний до сну, і звільнився від своєї печалі. У той час як його осмислення ставало дедалі глибшим і дедалі сильнішим, спокій його розуму не порушувався.
Потім він запитав свого супутника: «Великий і мудрий святий, ти знаєш і цей світ, і той, що за межами цього. Я не вірю, що є щось, чого ти не знаєш. Будь ласка, відповідай мені зараз: як ти можеш казати, що все — чисте уявлення? Скільки б я не уявляв, моє уявлення не матеріалізується, але ти створив всесвіт силою своєї волі. І все ж, яким чином час і простір відрізняються в цих творіннях? Будь ласка, скажи мені».
Коли його про це запитали, син мудреця відповів: «Воля задумує результативно або безрезультатно відповідно до того, наскільки вона однорідна або переривається нерішучістю».
«Однорідна» тут краще перекласти як «односпрямована».
Хіба ти не знаєш, що цей світ — результат бажання Брахми. Він виглядає реальним і постійним, тому що початкове бажання настільки могутнє, тоді як світ, породжуваний тобою, ніхто не сприймає всерйоз, і твоя власна невіра робить його марним.
Що таке Брахма? Це надмогутня свідомість, яка керує всіма законами цього всесвіту. Це божество, яке, можливо, у минулих втіленнях колись було ріші, сіддхом, людиною, але завдяки своїй розвиненій могутній свідомості створило мандалу як її мандалешвара — бог-творець. Це настільки глобальна й позамежно-велична свідомість, що людський розум не в змозі її охопити. Це свідомість, яка є багатовимірною, може жити в різних носіях і живе величезну кількість років.
За ведичним літочисленням тривалість життя Брахми — сто років (не людських, а божественних). Вважається, що нинішній Брахма нашого всесвіту перебуває за цим літочисленням на п’ятдесят першому році свого божественного життя. Існують також Брахми — творці інших всесвітів, що мають іншу вимірність, фізичні закони й константи. Брахма не є Абсолютом. Можна сказати, що це лише високе становище, досягнуте внаслідок тапаса, йогічного розвитку, досягнення сіддхи.
Абсолют, Парабрахман, всевишній Ум у нашій термінології, випускає із себе незліченну кількість Брахм — творців різних всесвітів, тому наш Брахма — лише один із багатьох. Проте його свідомість настільки незбагненна, що весь наш видимий і відчутний всесвіт із фізичним, астральним світом і каузальним світом, з божествами, пеклами й небесами створений ним подібно до уявлення.
Способи матеріалізації концепцій
Концепції здійснюються (матеріалізуються) з таких різних причин: на підставі природної діяльності, як у випадку з Брахмою-творцем; завдяки володінню живими коштовними каменями, як у випадку з якшами й ракшасами (відповідно гномами й демонічними монстрами — різновидами магічних істот); за допомогою трав, як у випадку з богами (нектар вважається таким, що містить екстракти чудесних трав); через практику йоги, як у випадку з йогами; чудесною владою заклинань, як у випадку з окремими сіддхами; силою тапаса (аскези), як у випадку з деякими мудрецями; і на підставі дарованих благ, як у випадку з архітектором всесвіту (Вішвакармою).
Щоб зробити нову концепцію ефективною, необхідно забути старі асоціації, і нова концепція триватиме лише доти, доки її не буде заблоковано старими. Концепція сильна, якщо їй не перешкоджає будь-яка попередня концепція, яка, в іншому разі, руйнує її. Вона дієва лише тоді, коли сильна й сповнена волі. У такий спосіб стають досяжними навіть великі речі.
Коли ми хочемо матеріалізувати що-небудь, наш розум має спрямовуватися, рухатися в цьому напрямку. Ми повинні відкидати все те, що суперечить нашому настрою. Наприклад, якщо людина хоче здобути здорове, сильне, міцне фізичне тіло, вона повинна постійно займатися уявленням себе в такому образі. Вона повинна навіювати собі, медитувати, вірячи в те, що здобуде таке тіло, що вона його здобуває і володітиме ним усе життя. І оскільки фізичне тіло – це похідна ментальної свідомості, обов’язково почне відбуватися перебудова. У її життя будуть закликатися нові енергії, і вона здобуде таке тіло. Більше того, якщо її санкальпа буде дуже сильною, вона отримає передачу від божеств, тримачів довгого життя, здобуде сіддхі довгого життя або надздоров’я і надвитривале тіло, яке перевершуватиме за своїми можливостями звичайне людське тіло. Але для цього її санкальпа має бути постійною і дуже глибокою. При цьому вона водночас повинна відкидати все, що суперечить її санкальпі (думки про хворобу, невпевненість, хвилювання тощо), тобто вона повинна вірити у свою концепцію.
Таким самим чином реалізується будь-яка інша санкальпа. Зрозуміло, якщо накопичена погана карма, санкальпа матеріалізується не відразу, тому що має минути певний час, поки ці карми самозвільняться.
Було проведено експерименти, коли людині навіювали, що її м’язова сила підвищується вдвічі. У результаті вона могла піднімати вантаж у півтора-два рази більший, ніж зазвичай, не будучи спортсменом.
В іншому експерименті, який проводили в Китаї, маленьким дітям показували Урі Геллера, який поглядом гнув ложки. За задумом експерименту всім їм говорили, що це цілком нормально, що кожен із них теж може це зробити. І оскільки в дітей не було сформованого досвіду та фіксованих ідей, майже всі вони почали гнути ложки. Вони повірили в це. Фіксовані ідеї та тягар накопиченого сформованого досвіду, на відміну від дорослих, їм не заважали, і вони почали робити це навіть без якоїсь спеціальної тренування, просто завдяки вірі у свої можливості, у свій потенціал.
Таким самим чином, коли в нас є сильна віра в певну спрямованість нашої свідомості, ми можемо розкривати цей потенціал. Якщо ви вірите, що ви геній, не сумнівайтеся – ви станете генієм. Якщо ви говорите: «О, у мене слабкий інтелект, я тупий. Напевно, у минулих життях я наступав на священні книги, недбало поводився з тантрами, тому в цьому житті нічого не можу запам’ятати», то ви самі утверджуєтеся в цьому все більше й більше, і зрештою ви справді виявляєтеся тупим. Але якщо ви говорите: «А які проблеми? Чому я маю відчувати обмеження? Я геній!», ви притягуєте іншу астральну енергію, і з часом геніальні здібності справді починають проявлятися. Це насправді так, оскільки природа розуму є джерелом будь-яких карм, сіддхі та проявів.
Застосування принципу в духовній практиці
Коли ми практикуємо чисте бачення, ми повинні беззастережно вірити в це й виключати думки, які суперечать чистому баченню. Тоді через деякий час чисте бачення почне проявлятися. Якщо ми практикуємо божественну гордість, ми також повинні вірити в неї й виключати думки, які суперечать божественній гордості. Наприклад, якщо ви під час медитації думаєте «Ахам Брахмасмі», а після завершення практики у вас починається самоприниження або з’являються різні думки про власні обмеження, то ви збиваєте свою практику.
Отже, щоб будь-який ваш намір матеріалізувався, ви повинні породжувати певну спрямованість свідомості, абсолютно вірити їй і виключати думки, що суперечать цій спрямованості.
Якщо ви вірите, що ваша дхарма – це коштовність, а вона справді такою є, вона стане для вас найвищою коштовністю, що рятує вас. Якщо у вас до дхарми двоїсто-половинчасте ставлення – саме такий результат ви й отримаєте. Якщо ви вірите, що ваш гуру – сам Парабрахман, саме такий результат і буде для вас у стосунках із гуру: уся повнота благословень буде реалізована. Якщо ви вважаєте його просто пандитом, у результаті взаємин із гуру ви отримаєте ясність пандита, але не більше. Якщо вважаєте його звичайною мирською людиною, то так тому й бути – він буде для вас просто хорошим другом. Сенс Гуру-йоги саме в тому, щоб отримувати максимальну користь від взаємин із майстром.
І цей принцип міститься в усіх духовних практиках.
Твої концепції не здійснюються з вищезгаданої причини, тому ти повинен практикувати зосередження думки, якщо ти бажаєш, щоб твої власні творіння мали місце.
Переважно це вчення стосується пракам’я-сіддгі. Книга «Пракам’я-сіддгі» поки що лише готується. Але сенс практики полягає в тому, щоб ми медитували на природу Ума, на Абсолют, на природний стан і на бгаву, яку він випромінює, – це для нас є найголовнішою санкальпою. Якщо ви утверджуєтеся в бгаві, постійно закликаєте її, налаштовуєтеся, робите її сутністю свого життя, вона обов’язково матеріалізується.
Відмінності в часі та просторі
Зараз я розповім тобі про відмінності в часі та просторі. Ти не обізнаний у справах цього світу і тому заінтригований усім цим. Зараз я поясню появу цих відмінностей.
Сонце допомагає всім бачити, але засліплює сов; вода – місце проживання риб, але людина в ній тоне; вогонь спалює людину, але є їжею для птахів тіттірі; вогонь зазвичай гаситься водою, але він панує посеред океану під час розчинення світу. Подібні невідповідності спостерігаються повсюдно. Люди й тварини беруть участь у діях за допомогою своїх членів та органів чуття, тоді як духи роблять це за допомогою тіл інших істот.
Подібні випадки незліченні. Їхнє пояснення полягає в такому. Зір властивий оку, і він не може існувати без нього. Око жовтого кольору бачить усе жовтим, а пошкоджене око створює подвійне зображення єдиного об’єкта. Таким чином, неправильне бачення – прямий результат ненормальних очей. Кажуть, що карандаки, які живуть на східному острові, бачать усе червоним; так само й жителі острова Раманака бачать усе догори дриґом. Можна почути набагато дивніші історії такого роду, які зумовлені ненормальним зором. Усі ці викривлення зору можуть бути виправлені відповідним лікуванням.
Те саме застосовне й до інших чуттів, включно з умом. Відношення між простором і об’єктами та між часом і подіями відповідає тому, як ти сам їх оцінюєш; між ними немає жодних властивих їм самим внутрішніх відношень.
Учення парасаттарка-логіки ґрунтується на подібних шлоках.
Якщо ми розуміємо сенс цього вчення і створюємо стійку санкальпу, ми можемо змінити хід історії не лише в теперішньому чи майбутньому, а навіть у минулому, тому що плин часу, причинно-наслідковий зв’язок – це похідна від свідомості, від колективного кармічного бачення.
Наприклад, якщо ми всі починаємо думати про те, що Росія є батьківщиною адвайта-веданти й ануттара-тантри, що споконвіку наші діди й батьки практикували вчення адвайти і наша санкальпа буде достатньо сильною, то простір і час почнуть підкорятися їй. Почнуть з’являтися артефакти, які справді підтверджують це на матеріальному рівні. Археологи знаходитимуть статуї та священні тексти, з’являться давні свідчення, які, як виявляється, завжди були. Це здається фантастикою, але саме так бачать світ сіддги.
Парасаттарка-логіка говорить, що світ залежить від свідомості, а не навпаки. Під світом ми маємо на увазі час (минуле, теперішнє і майбутнє), простір, причини й наслідки. Іншими словами, змінюючи свою власну свідомість, ми можемо змінити плин часу, причини й наслідки, фізичні закони або константи (за умови, що ця свідомість буде дуже сильною).
Насправді у світі діють різнорідні потоки свідомостей. Ми вписані в колективне кармічне бачення п’яти мільярдів людей. Яка саме санкальпа матеріалізується, залежить від того, яке бачення у світі домінує.
Чому Землі важко перетворитися на чисту землю? Тому що загальна санкальпа мешканців Землі, їхнє колективне кармічне бачення цьому не відповідає. А уявіть, що вся Земля буде населена святими, сиддхами й монахами, які практикують чисте бачення. Тоді на Землі відкриватимуться святі місця, місця сили, її почнуть відвідувати боги, зміниться вимірність, плин часу стане багатоваріантним, у багатьох почнуть з’являтися ілюзорні тіла, Земля перестане бути кулястою, стане багатовимірною, фізичні закони старого світу повністю зникнуть. Тобто ви опинитеся в зовсім іншому світі – у світі чистої землі, в якій діють інші закони. Це станеться саме тому, що свідомість, колективне кармічне бачення створить зовсім інший світ. Саме так відбувається звільнення йогіна.
Природа вищої сутності
Досі наводячи докази того, що об’єкти й події відбуваються лише всередині, він переходить до доведення того, що немає нічого «зовнішнього» для вищої сутності.
Те, що люди позначили як зовнішнє, – це просто джерело й опора всесвіту, подібно до екрана з його відношенням до картини, що показується на ньому.
Не могло бути нічого зовнішнього для тієї «зовнішності», окрім власного тіла. Як воно може бути зроблене зовнішнім від «зовнішності»? Наприклад, коли ти кажеш «за межами пагорба», то пагорб відсторонюється від простору, що його оточує; він не включається в нього. Але тіло спостерігається в просторі так само, як і горщик. Тому тіло має бути зовнішнім для спостерігача. Те, що спостерігається, перебуває в межах діапазону освітлення; якщо ж воно поза цими межами, то його неможливо побачити. Тому освітлювані об’єкти мають бути в межах поля зору джерела світла. Тіло тощо є освітлюваними, тому що вони самі об’єктивізовані (є предметами розгляду). Освітлюване й джерело світла не можуть бути одним і тим самим.
Знову ж таки, джерело світла не може бути об’єктивізоване, бо хіба є спостерігач, відмінний від нього самого? І як може освітлення, за допомогою якого він бачить, існувати окремо від нього самого?
Неможливо підтримувати точку зору, що джерело світла надає світло й слугує як об’єкт, що існує окремо від спостерігача. Тому джерело світла не може допускати в собі жодної зовнішньої домішки, і воно є освітленням у досконалості – лише одне, будучи сутністю всіх і всього.
Кармічне бачення різних епох
Один західний учений висунув на перший погляд фантастичну ідею: давні казки про Землю, яка спочиває на трьох китах, – це не казки, що колись Земля справді спочивала на трьох китах, а кулястою вона стала пізніше.
З точки зору парасаттарка-логіки це не така вже й фантастика. Річ у тім, що кожному поколінню людей відповідає певне кармічне бачення. І ми можемо навіть не здогадуватися, яким було кармічне бачення наших далеких предків. У їхньому кармічному баченні могли бути зовсім інші закони фізики, константи, причинно-наслідкові зв’язки та багато інших речей.
Насправді кожній епосі відповідає власне, абсолютно унікальне кармічне бачення. Можна сказати, що між різними поколіннями людей немає спадкоємності в кармічному баченні. Відповідно до цього, кожна епоха – це певний тунель реальності.
Якщо кармічне бачення душ, що втілюються в наступному поколінні, кардинально змінюється, то й тунель реальності може настільки сильно змінюватися, що це може зачіпати закони фізики, плин часу, вимірність простору, причинно-наслідкові зв’язки та багато іншого.
Подібні речі повністю підтверджують учення «Трипура рахасьї» про те, що час і простір є похідними від свідомості.
