Перш ніж ми приступимо до передачі, хотілося б сказати, який шлях ми проходимо, коли слідуємо практиці в нашій громаді Санатана-Дхарми. Ми приймаємо Символ Віри, потім прагнемо виконувати базові практики. Я даю завдання своїм учням: виконати базові практики. До базових практик входить:
- концентрація на точці, на полум’ї свічки та на візуалізації об’єкта: на складі або божестві
- медитація Чотирьох усвідомленостей
- медитація Чотирьох безмежних
- мантра Ом і простягання
Ці попередні базові практики займуть у когось, можливо, рік, пів року, у когось, можливо, два роки, але вони дуже важливі, оскільки готують нас до складніших видів практики. Потім людина може приймати Прибіжище, отримувати дикші. Дикші можна отримувати від самого початку:
шастра-крипа-дикша – благословення священного тексту
карма-саньяса-дикша – благословення духовного імені та Гуру-мантри
ішта-девата-дикша – посвята в обране божество
Коли ці дикші пройдено, можна практикувати ретрити, практику усамітнення, робити севу, рухатися все вище й вище. Іншими словами, на духовному шляху ми завжди стараємося йти вперед, не стояти на місці. Але з іншого боку, саме бажання йти шляхом, рух шляхом повинні мати правильну мотивацію. Вона має йти не від его, не від бажання особистих досягнень і успіхів, а з мотивації служіння божественній волі, служіння всім живим істотам. Така мотивація завжди благословлятиме вас на духовному шляху й допомагатиме.
Вчення Лайя-йоги та принцип самайї
Отже, я зараз передам практику, теургічну практику №1, яка дуже важлива в розділі Йога ілюзорного тіла. Вчення Лайя-йоги як сакральна частина Вчення Адвайта-Веданти та Санатана-Дхарми — це Вчення сиддхів. І це Вчення я вважаю особливо цінним з усіх учень, які ми вивчаємо. Адвайта, Санатана-Дхарма містить безмежну множину вчень. Але саме вчення Лайя-йоги, я вважаю, є серцевиною духовної практики сиддхів.
Тому до нього потрібно ставитися з безмежною пошаною, повагою, зберігати його в таємниці, не розкриваючи тим, хто не поділяє самайю, щоб воно не втрачало свої благословляючі сили й звільняло в майбутньому багато поколінь духовних шукачів. Такий дух поваги ми називаємо самайя.
Принцип самайя — це принцип піднесених стосунків, піднесеного зв’язку, шанобливого ставлення, яке ми встановлюємо з Майстром, з Вченням, із сангхою, із самим собою та з божественними істотами. Зрештою, і з усім Всесвітом. Коли в нас є такі чисті, піднесені стосунки, то вони благословляють нас, і наш духовний шлях буде благословенний.
Такі принципи самайї включають у себе дотримання чотирнадцяти корінних обітниць. Ці обітниці не є якимись зовнішніми зобов’язаннями, це радше внутрішні зобов’язання підтримувати чистоту щодо Майстра, Вчення, сангхи, усіх живих істот, співчуття. Берегти свою внутрішню енергію, не розтрачувати її, сексуальну енергію, поважати жінок, не відмовляти живим істотам у співчутті, зберігати в таємниці передані тантричні вчення, поважати всі методи, якими користуєшся. Чотирнадцять корінних обітниць у тантрі — це те саме, що яма й ніяма в йозі.
Принципи яма й ніяма в Санатана-Дхармі
У Санатана-Дхармі, коли ми вступаємо на Шлях Санатана-Дхарми, принципи яма й ніяма дуже важливі. Без цих принципів, що б ми не робили, це не буде успішним, тому що яма й ніяма задають нам спосіб поведінки, спосіб життя. І ведична традиція будується на цих принципах, кожен йогін, який себе поважає, розуміє, як їм слідувати, як їх дотримуватися.
Це поради й прості настанови, це не заповіді, як у християнстві. Наприклад, у християнстві є десять заповідей Мойсея, записані на скрижалях. Вважається, що Мойсей отримав їх від палаючого куща й показав народу Ізраїлю. Тут ставлення трохи інше. Яма й ніяма — це радше поради, настанови, принципи, як правильно жити, щоб бути справжніми садху.
Десять принципів яма
Ахімса — ненасильство
Ахімса означає не шкодити нікому ні словом, ні мовленням, ні думками, навпаки, допомагати всім живим істотам. Наприклад, якщо ви викуповуєте риб, яких хтось хоче з’їсти (а їх завжди хтось хоче з’їсти), крабів, раків, тварин або корів, і відпускаєте їх на свободу, таким чином зберігаючи їм життя, то це продовжує ваше власне життя й покращує вашу власну енергію. У нас є учні, які вже це роблять. І я завжди рекомендую, я хотів би, щоб мої учні продовжували це робити.
Якщо ми не подбаємо про цих бідних живих істот, то хто взагалі про них подбає? Адже їх увесь час люди хочуть з’їсти. Як би вам було добре, якби хтось хотів вас з’їсти, хтось, хто перевершує вас? Ведична культура — це культура ненасильства, ми не хочемо нікого з’їсти, ми хочемо його відпустити, щоб він жив і був на свободі. І нам треба популяризувати свої переконання, нам треба говорити, що люди Санатана-Дгарми чинять так і що це нормально: не їсти птахів, риб, тварин, а відпускати їх на свободу.
Це передусім приносить користь вам, тому що очищує вашу власну карму, дає вам заслугу, збільшує вашу життєву силу, збільшує тривалість вашого життя. І якщо хтось дуже любить риболовлю, треба порадити йому таку вудку з гачком, на який нікого не можна впіймати. Можна рибу годувати з гачка, якщо хтось хоче вранці посидіти в тиші біля моря, нехай сидить. Але нехай він зробить гачок, на який можна нанизувати хліб, але нікого не можна зачепити й упіймати.
Якщо хтось хоче полювати, йому можна сказати: зроби собі таку рушницю, з якої не можна нікого вбити. Можеш натискати на курок, вона буде плескати. Ти отримаєш естетичне задоволення, гуляючи лісом, але ти не заподієш нікому шкоди, не створиш собі карму пекла в наступних життях.
Тому що духи вбитих тварин, духи вбитих риб у проміжному стані в антар-лоці, коли душа покидає тіло і вирішується її доля, вони приходять, вони вимагають відплати. Вони звертаються до владик карми й кажуть: «Ця людина, дивіться, скільки вона вбила живих істот, хіба вона заслуговує на небесний рай, хіба вона заслуговує на земне втілення? Вона повинна відчути те саме, що відчули ми». І часто такі люди самі не розуміють, що роблять.
Але ведична культура — це культура ахімси, ненасильства. І це ненасильство має проникати в усе — у наші думки. Це не лише фізичне насильство, навіть мисленнєве. Ми не повинні словами чи думками чинити насильство, навіть із благою мотивацією. Наприклад, хочеш, щоб хтось став на шлях Дгарми, і ми хочемо його буквально взяти за вухо й привести до духовного центру на йогу, до Майстра, у Дів’я Локу. Але це не наші методи. На духовний шлях не можна привести людину за вухо, якщо душа сама не зробить такий вибір. Ми повинні сказати: «Це твій вибір, ти сам повинен шукати шлях». Проповідь може бути, вона має бути, але ми не можемо нав’язувати це. Ми ніколи не повинні чинити жодного насильства, тим більше фізичного.
Сатья — слідування істині
Сатья означає слідування істині, це інший принцип. Слідувати істині завжди, слідувати істині в усьому. Деякі перекладають його як «правдивість», але це не зовсім такий переклад, тому що правда — це відносне поняття: що правда для одного, те брехня для іншого. А ось істина — це безпомилкове поняття, тому що істина — це Бог, це Дгарма, це Санатана-Дгарма.
Ось, припустімо, випадок зі Сноуденом. Сноуден узяв і розголосив усі секрети США, це відома скандальна історія, усі про це знають: усі секрети ЦРУ та АНБ, усе він видав, що вони там робили. І ось хто він? Він сказав правду. Америка вважає, що він негідник, підлець, шпигун, підла людина. Що він погіршив безпеку, обороноздатність держави. Завдав величезних збитків. А інші люди (з Європи, з Росії) кажуть: він — молодець, він відстоює права людей проти всесвітньої змови й контролю світового уряду. Він відкрив очі на сутність Америки, яка за всіма стежить.
Подвійна ситуація: з одного боку, він — підлий шпигун, а з іншого боку, він — начебто герой. Тому, коли ми говоримо «правдивість», то в подвійному світі це дуже слизьке поняття. Але коли ми говоримо «сатья» — це істина, завжди й усюди триматися істини, ми не помилимося. Якщо ми тримаємося істини, а істина — це те, що виражають Веди, священні писання, святі, усе, що веде в божественний вимір, веде до звільнення душі, ми ніколи не помилимося.
Астейя — самодостатність
Наступний принцип — астейя: не входь у борги, не кради. Ширше можна трактувати так: не проси зайвого у Всесвіту, не будь настільки залежним, матеріальним, будь цілісним, будь самодостатнім. Ми не відкидаємо матеріальний світ, матеріальну енергію, ми можемо нею без жодних проблем користуватися, ми можемо торкатися грошей.
Є деякі садху в Індії, вони дають таку обітницю. Наприклад, Рамакрішна дав таку внутрішню обітницю: ніколи не торкатися грошей. І один учень уночі взяв і торкнувся грошей його пальцем, коли він спав. Рамакрішна аж застогнав. Але ми як практики Ануттара-тантри інакше дивимося на матеріальні блага: це просто енергія, вона не погана і не хороша. Але залежно від того, як ми з нею поводимося, вона може приносити карму, проблеми, або вона може служити благим цілям.
І ми намагаємося не прив’язуватися до цієї енергії, а робити так, щоб вона служила Санатана-Дхармі, служила Богові й приносила всім користь. Тобто, якщо є якась матеріальна енергія, то з неї можна зробити храм, виліпити божество, створити ретритний центр, і багато людей прийдуть туди й досягатимуть просвітлення. Але ми не намагаємося з її допомогою особливо насолоджувати свої почуття, привласнювати її собі.
Брахмачарі — божественна поведінка
Наступний принцип — брахмачарі. Брахма означає Абсолют, Брахман, а «чар’я» означає поведінка. Тобто поведінка в істині, божественна поведінка. Брахмачарі означає, що ми повинні діяти усвідомлено щодо сексуальної енергії і взагалі щодо всіх наших дій. Не тільки щодо сексуальної енергії, сексуальна енергія — це одна з енергій тіла, а таких енергій у тілі багато.
Ми повинні діяти усвідомлено, як майстри, щодо будь-якої своєї енергії, не розтрачувати її, не йти на поводу у своїх бажань, жити в стані рівноваги й гармонії (самйога). Якщо ви працюєте з вітрами, каналами й умієте їх очищати, тоді ваша енергія не розтрачується, а накопичується. Мистецтво накопичувати енергію, не розтрачувати її, не спустошувати себе, мистецтво не впускати в себе чужорідні енергії, мистецтво, щоб енергія циркулювала каналами й входила в центральний канал, розкривала божеств у чакрах, розкривала божеств у вищих чакрах, відкривала тонкі контури свідомості — це все брахмачарі.
І нам потрібно навчитися так поводитися з нашою енергією, щоб ця енергія приносила нам користь, оздоровлювала й омолоджувала тіло, приводила до самадхі, а не приводила до хвороб, дисбалансів і проблем.
Якщо ви сімейні люди, то секс з оргазмом допустимий тільки для зачаття дітей, тому що без втрати сім’я зачати дітей неможливо — це кожному зрозуміло. Але в увесь інший час не можна допускати оргазму, і сексуальні стосунки не повинні бути частими, вони повинні бути тільки у визначений час, день молодика або повні. І ці стосунки повинні контролюватися силою усвідомленості, силою керування вітрами й каналами. Тобто це не повинні бути мирські бажання, а це має бути спосіб роботи з внутрішньою енергією.
І якщо ви здатні зрозуміти сексуальну енергію як енергію, так само, як у Кундаліні-йозі, у пранаямі, і замість того, щоб витрачати енергію через свадхістана-чакру, спрямовувати її в центральний канал і досягати процесів чандалі-йоги — піднімати її вгору вздовж хребта, щоб вона викликала нектар і циркулювала, то тоді це буде брахмачарі для сімейних людей. Але для відлюдників брахмачарі — це коли ви просто віддаляєтеся від протилежної статі, для монахів, які мають обітниці. Але для брахмачарі й карма-саньясі ці обітниці не є обов’язковими, проте обов’язковим є керування енергією, відмова від втрати енергії.
Але брахмачарі стосується не тільки сексуальної енергії. Коли ви правильно їсте, ваша енергія благословляє вас і накопичує всередині вас енергію — це теж форма брахмачарі. Коли ви контролюєте свою мову, розмови, щоб ваша енергія накопичувалася і не втрачалася, свій зір — це теж форма брахмачарі. Треба стати майстром в управлінні своєю енергією, не йти на поводу у бажань.
Тут є три способи:
Перший спосіб — це просто придушити бажання, приборкати їх, щоб вони вам не заважали.
Другий спосіб — це залишити бажання у своєму вигляді, як вони працюють, але енергію бажань змусити працювати на своє просвітлення. Використовувати енергію бажань для досягнення самадхі. Це принцип тантри. Тантра все перетворює, сублімує.
Нарешті, третій спосіб — це коли ми можемо залишити свої бажання, як є. І замість того, щоб придушувати їх або боротися з ними й перетворювати їх на щось позитивне, ми просто споглядаємо, і ми поєднуємо наше споглядання з бажаннями, тоді бажання самі втихомирюються. Ми замість того, щоб іти на поводу у бажань, перебуваємо в початковому природному стані — це метод Антуттара-тантри.
Але в будь-якому разі, як би ви не робили, ваші бажання повинні бути переможені. Це хибне уявлення, що тантра говорить, що бажання потрібно заохочувати. Ні тантра, ні Антуттара-тантра не залишають бажання такими, як вони є. У будь-якому разі, бажання повинні очищатися, розчинятися й перетворюватися на божественне, тільки методи різні.
Коли всередині нас є рівновага і ми контролюємо бажання, це називається самйога. Садху — це той, хто живе у стані рівноваги з усім світобудовою, з п’ятьма стихіями, з іншими людьми і з усім Всесвітом. І все це — принцип брахмачарі.
Інші принципи яма
Кшама означає терпіння. Ми повинні виховати в собі величезну якість терпіння. І це спосіб приборкати свій розум.
Дхріті означає наполегливість. Нам потрібно постійно долати брак завзятості, долати страхи, нерішучість, мінливість розуму. Нам потрібно запастися такою наполегливістю на духовному шляху.
Дайя — співчуття. Усе наше життя має бути пронизане діями і мисленням співчуття. І коли в нас з’являються якісь грубі, черстві, жорстокі почуття всередині, ми повинні згадувати їх і долати силою співчуття. Ми повинні боротися зі своїм егоїзмом силою співчуття. Якщо в нас немає співчуття, значить, ми на духовному шляху не досягли успіху, значить, чогось ми зовсім не розуміємо.
Арджява означає відкидати погану поведінку, утверджуватися в чесності й великодушності.
Мітахара означає: контролюй апетит, харчуйся вегетаріанською їжею, не їж живих істот.
Шауча означає чистота. Уникай нечистих думок, нечистих дій тіла чи мовлення. Жодна йога не допоможе, якщо немає шаучі, тому що йога є проникненням у вимір чистоти. Отже, це 10 принципів яма.
Десять принципів ніяма
Хрі — каяття
Хрі означає каяття. Каяття означає здатність переглядати свої неправильні дії і вчинки та визнавати їх перед Богом, перед своїм Вищим «Я», перед Ішта-деватою, перед Деревом Прихистку, перед Гуру або перед іншими. Неважливо перед ким, головне — щоб велася внутрішня робота, щоб ми не чіплялися за свій звичний хід мислення, вміли аналізувати думки, свідомість. І якщо наша свідомість десь займала неправильну позицію, то немає жодних проблем виконати перегляд і каяття. Якщо ж ми не можемо цього робити, це означає, що в нас сильне чіпляння, сильний етерналізм.
Сантоша — задоволеність
Сантоша означає бути завжди задоволеним. Це не означає бути самовдоволеною людиною, радше це означає бути завжди цілісним, не шукати нічого зайвого, не бути примхливим, шукати щастя і задоволення всередині самого себе, приймати все, що дає Всесвіт.
Наприклад, якщо ви така велика і важлива людина, і вам щось зробили не так, то ви можете дуже обурюватися і вимагати, щоб вас поважали. Наприклад, зірки так іноді роблять, поп-зірки. Якщо деяким зіркам до літака не піднесуть букет їхніх улюблених квітів, а в номері немає джакузі, то це буде істерика, скандал з адміністрацією, яка організовує приїзд зірки.
Але якщо це садху, то він живе за принципом бути завжди задоволеним. Наприклад, коли ми були на Кайласі, то я запам’ятав такий гест-хауз, готель. Той, хто був на Кайласі, той пам’ятає. Найвеличніший готель, у якому я жив будь-коли: стеля з дерев’яних балок, а сам із глини, і там кілька тапчанів. Але зате відкривається вид на Кайлас і на печеру Міларепи. Вісім зірок.
І там були інші готелі, різні ліли були, коли різні люди буквально намагалися відбити номери один у одного. Номерів не вистачає, а всі хочуть десь розміститися: росіяни, індійці, ще якісь іноземці, якісь нестиковки, усі з’ясовують стосунки, і все це так цікаво. Мені завжди цікаво спостерігати, що люди йдуть у паломництво, щоб піднести свій розум, але тут їм ідуть такі перевірки, і вони потрапляють у такі ситуації, де вони все забувають. Усе паломництво зводиться до боротьби, хто який номер займе, де кому спати, кому який номер дістанеться і яка група переможе.
Але це перевірки, тому що паломництво перевіряє нас: наскільки ми усвідомлені. Але якщо у вас є цей принцип сантоша, у вас немає жодних проблем: ви можете спати на підлозі, можете спати в номері, можете взагалі не спати зрештою, але ви будете задоволені, ви не будете надто страждати.
Дана — жертвування
Дана — давання, жертвування. Жертвуй і роби це без думок про винагороду. Жертва, жертвування — це правильний спосіб взаємин із Всесвітом. Наприклад, ми проводимо яґ’ї і хавани, і ми жертвуємо самугрі (суміш із лікарських трав) і ґхі у вогонь. Вважається, що яґ’я відновлює гармонію зі Всесвітом, з божествами, зі стихіями п’яти елементів. Тобто всі порушені зв’язки вона відновлює. Навіть якщо ми щось зробили неправильно в житті, припустилися помилок, то, зробивши яґ’ю, ми гармонізуємо всі зв’язки в минулих життях.
Чому виникає дисгармонія? Тому що в усіх є егоїзм і всі люблять брати, але якщо істоти в невіданні, вони не люблять віддавати. Але коли ми віддаємо, то ми виступаємо в ролі божества. І жертвуючи, ми самі встановлюємо сприятливі зв’язки зі Всесвітом.
І взагалі, ведична культура побудована на принципі жертвування. У цій культурі існує чотири класи людей: брахмачарі, ґріхастхи, ванапрастхи і саньясі. Брахмачарі — молоді учні на духовному шляху, ґріхастхи — домогосподарі, ванапрастхи — відлюдники і саньясі — повні відлюдники. І ось у цій культурі три класи з чотирьох — це ті, хто живе на пожертви. А ґріхастхи — це єдиний клас, який здобуває матеріальні блага, і він їх здобуває не для того, щоб ними насолоджуватися, а щоб утримувати ці три класи, тому що ці три класи — це духовні класи, вони проходять навчання, займаються духовною практикою, і підтримувати їх для домогосподаря (ґріхастхи) — це справа честі.
Фактично, ведична культура на 3⁄4 (особливо в давнину, але не зараз, зараз в Індії ви не знайдете особливо ведичну культуру, тому що калі-юґа), але в давнину ведичне суспільство — це суспільство на 3⁄4, це суспільство донейшен, жертвування. І робити підношення — це було справою честі для царів, кшатріїв, політиків, брахманів. І зараз це теж ще є у ведичній культурі в Індії. Якщо в Росії чи в Україні людина думає: у мене БМВ, у мене великий будинок, дача, я — велика людина, то там людина думає: я зберу 100 брахманів, я зроблю бандару для тисячі саньясі, і всі кажуть: «так, добре, велика людина». Інший думає: «я побудував храм, я зробив притулок для садху, я для цього віддаю все, що можу», і всі кажуть: «так, ось це велика людина»! Ще ця культура залишилася, і нам теж потрібно вчитися розуміти смисли й цінності цієї культури.
Коли ми віддаємо, ми стаємо більшими, коли ми беремо, ми зменшуємося. Тому що коли ми беремо, беремо, беремо, це означає, що ми сигналізуємо Всесвіту: у мене нічого немає всередині, я дуже бідний усередині, мені потрібно так багато зовні, тому що всередині я нічого собою не являю, тому що Всесвіт не дає мені нічого, тому що з Божественного Духа я не здатний нічого отримати, я бідний. Насправді всі люди, які займаються стяжанням, стяжанням, стяжанням, — це сигнал про їхню внутрішню бідність. Вони беруть зовні, тому що всередині їм дуже бракує власної енергії.
Я не беру тих людей, які використовують свою енергію на меценатство, підтримують Дхарму, вони просто розпоряджаються матеріальними засобами, щоб підтримувати Дхарму. Я говорю про тих, хто намагається насолоджувати чуття, хто намагається егоїстично прив’язуватися, задовольняти себе.
Навпаки, коли ми віддаємо, ми говоримо: я як божество, я — той, хто дає, я — широка душа, у мене є багато всередині, мені нічого не шкода. Тому що божественні істоти — це істоти переважно ті, що дають, вони не ті, що беруть. Ніколи не було так, щоб до вас прийшло божество в медитації чи уві сні й сказало: «дай мені ось це», це немислимо. Божества ніколи не просять, вони в принципі не можуть просити, тому що вони перевершують людей, у них усього так багато — мудрості, любові, краси, гармонії, благословень, вони приходять і кажуть: «чого ти хочеш»? Вони ніколи не кажуть: «знаєш, чого я хочу»? Вони ніколи до людини так не прийдуть.
І якщо ми хочемо уподібнитися божествам, божественним істотам, ми повинні навчитися говорити людям: «чого ти хочеш»? «Чим я можу тобі допомогти»? «Can I help you»? Але якщо ми ходимо і говоримо: «Чим ти можеш мені допомогти»? «Help me»!, це означає, що у вас немає всередині простору божественності, ви не відкрили його, ви не користуєтеся ним, ви навіть не знаєте про нього, ви дуже сильно залежна особистість.
І ось менталітет того, хто бере, треба змінювати на менталітет того, хто дає. Навіть якщо у вас нічого немає, навіть якщо ви жебрак, це неважливо, головне ж — менталітет. Ви можете дати іншому свою любов, ви можете дати іншому свою участь, увагу, нагодувати його, адже головне не те, що зовні, а головне — той настрій, який у тебе є.
І багато людей мають менталітет того, хто бере, тому в них і зовні теж нічого немає, це відбирається. Менталітет того, хто бере, — це менталітет людини без сантоші, незадоволеної. І така людина може бути зовні навіть багатою, але всередині вона все одно не задоволена, вона не цілісна. І навпаки, ви можете бути жебраком зовні, але якщо у вас менталітет того, хто дає, то ви будете почуватися, як цар, ви будете всередині повністю самодостатнім і божественним.
Одного разу мені учні запропонували, хтось із учнів сказав: «Є можливість зустрітися з Ротшильдом. Але треба так добре підготуватися, щоб наш проєкт йому сподобався, тоді він може інвестувати в цей проєкт, треба так добре все продумати». Я відповів: «Якщо Ротшильд хоче, нехай він їде до мене, бо я багатший за нього, мені не потрібно нікуди їхати, я набагато багатший за нього. Що таке є в нього, чого немає в мене? Лише моє багатство конвертоване в іншій валюті, це духовне багатство. Порівняно зі мною Ротшильд — це просто жебрак».
Кожен майстер багатий, кожен садху. Навіть ви набагато багатші, бо у вас є Дхарма і ви практикуєте, бо істинне багатство — це духовне багатство. І коли ви почуваєтеся багатим завдяки Дхармі, то вас жодні матеріальні багатства ніколи не вразять, у вас завжди буде менталітет того, хто дає. У цьому принцип дана, давання.
Астик’я — віра
Астик’я означає віра. Твердо вір у Бога, богів, у Гуру, у шлях Просвітлення і у своє божественне «Я». Ми повинні утверджуватися у вірі, зміцнюватися у вірі, закликати віру, бо віра — це сутратма (нитка, що пронизує все світобудову). Адже наше тонке тіло — це прояв Ішвари, наше фізичне тіло — це інший прояв Ішвари. Наше тонке тіло — це Ішвара у формі тайджас, наше фізичне тіло — це Ішвара у формі Вішва, наше причинне тіло — це теж Ішвара, Бог у формі Праджня. Як же ми можемо не мати віри, якщо все складається з Бога, якщо все складається з божественного матеріалу?
І коли в нас мало віри, це не страшно, страшно, коли ми залишаємося на рівні маловір’я. Коли в нас мало віри, ми можемо закликати віру й отримувати мудрість, як цю віру посилити й збільшити, але не можна залишатися в стані маловір’я. Від малої віри треба переходити до твердої віри, від твердої віри треба переходити до алмазної, ваджрної, нерушимої віри. Від алмазної нерушимої віри треба переходити до чудотворної віри, до віри, яка матеріалізує будь-які наміри, змінює закони фізики.
Ішвара-пуджана — поклоніння
Ішвара-пуджана — поклоніння. Культивуй відданість щоденною пуджею і медитацією. Ішвара-пуджана — це взагалі дух поклоніння божественному. І такий дух нам потрібно постійно культивувати. Ми повинні навчитися бачити божественне в кожній людині, у священних предметах, у самому собі, у лінії Майстрів, у зображеннях божеств, у храмах, у стихіях природи: у землі, у воді, у вогні, вітрі та просторі. У всьому цьому є божественне, лише нам потрібні особливі очі — дів’я-джняна-індрії — щоб бачити це.
Наприклад, для нас море — це просто море, але якщо в нас є божественний зір, ми можемо бачити елемент води як тіло Бога Варуни, як тіло Просвітленої Істоти. Земля для нас — це просто земля. Але якщо в нас є божественний зір, ми можемо бачити землю як щільне тіло Богині Бхумі. Вогонь — це просто вогонь, але в тонкому баченні вогонь — це тіло бога Агні. Вітер — це просто рух повітряних мас, перепади атмосфери, але з погляду чистого бачення, божественного зору, це тіло бога Вайю.
І за кожною стихією є божества, за часом є божество. Час — це просто субстанція, яку реєструють прилади для вимірювання часу. З погляду Санатана-Дхарми, час — це Кала, Махакала — велике божество, яке керує трансформацією, це велика енергія, з якою ми можемо вступати у свідомі стосунки. Потрібно виховувати в собі дух поклоніння божественному всюди, завжди і в усьому.
Інші принципи ніями
Сіддханта-шравана — слухання Писань. Вивчай писання і слухай мудреців.
Маті — пізнання. Розвивай волю й інтелект під керівництвом Гуру.
Врата — священні обітниці. Виконуй узяті на себе релігійні правила й обітниці.
Джапа — щоденно співай або читай священні мантри.
Тапас (аскеза) — виконуй садхану, тапас, виконуй духовну практику.
Усе це 10 правил ніями, яких слід дотримуватися всім, хто йде шляхом Санатана-Дхарми.
Отже, яма, ніяма і панча-нітья-карма — це той спосіб життя, той менталітет, який готує нас — як бути садху. Це зовнішній рівень. На внутрішньому рівні — 14 корінних обітниць самайї, це рівень тантри (те, про що ми говорили перед цією лекцією). Нарешті, на таємному рівні ми повинні триматися єдиної самайї споглядання — це наша головна обітниця і головне правило.
Єдина самая споглядання полягає в тому, щоб увесь час жити у стані усвідомленості та медитації, не дозволяти собі бути несвідомим. Не бути несвідомим стоячи, сидячи або лежачи, під час появи думок чи розмови, завжди спостерігати за умом і медитувати на Всевишнє Джерело.
Таким чином, принципи яма-ніяма, 14 корінних обітниць і єдина самая споглядання — це три кола правил, яких ми дотримуємося, вступаючи на шлях Учення. Починати треба з яма-ніяма, потім потрібно переходити до 14 корінних обітниць тантри, і нарешті, утверджуватися в найвищому зобов’язанні, у зобов’язанні бути в сахаджа-самадхі. Тобто єдина самая споглядання — це сахаджа-самадхі. Це зобов’язання завжди й усюди підтримувати глибокий медитативний стан. І цей медитативний стан — медитація на Всевишнє Джерело, Абсолют. Це не медитація на точку, чакру чи дихання, це медитація завжди на Брахмана.
Природність у дотриманні принципів
Прийнявши одного разу Прихисток, принципи, слід утверджуватися в них так, щоб вони не сковували, а були якомога природнішими. Правила й принципи дані не для того, щоб нас обмежити, тому їх слід сприймати не від ума, а з медитативної свідомості. Вони мають стати для нас природними так само, як ми їмо або дихаємо природно. Це природна самодисципліна Майстра або йогіна високого класу.
Тому що одна людина якось прийшла й сказала: «мені якось не вдається утримувати природну усвідомленість». А я кажу: «А в чому проблеми, коли саме не вдається»? А він каже: «Ну ось, я іноді коли вип’ю, у мене жодної усвідомленості немає». А я кажу: «А чого ж ти тоді випиваєш»? Він каже: «Доводиться, бізнес, така компанія, доводиться спілкуватися, а без цього неможливо». «А навіщо тобі така компанія?» — «Ну ж мені потрібно багато того, того, того...» Я кажу: «Тобі ось цих пунктів — яма-ніяма не вистачає. Річ не в усвідомленості. Зроби найпростіше, і тобі легко буде медитувати».
