Види карми:
«Наслідками вбивства для істоти, яка його скоїла, є скорочення тривалості життя або тривала хронічна хвороба.
Привласнення чужого, незалежно від величини накопиченого багатства, — бідність у наступному житті.
Перелюб наслідком має вороже ставлення до себе та образи.
Брехня має наслідком лихослів’я про вас і засудження вашої поведінки.
Мова, що веде до чвар, має наслідком втрату дружби та недовіру до вас ваших друзів у наступних життях.
Результатом виголошення грубих слів буде те, що ви завжди чутимете про себе погане, і матимете погану славу.
Унаслідок пустослів’я ваша мова не матиме сили, ваші слова не виконуватимуться, люди з презирством ставитимуться до ваших слів і не прислухатимуться до них.
Наслідком жадібності буде те, що, як би ви не старалися, ваші бажання не здійсняться, а цілі не будуть досягнуті.
Злі наміри, спрямовані проти інших, призведуть до того, що ви завжди опинятиметеся в несприятливому навколишньому середовищі: у поганому кліматі, наприклад у запилених, туманних і вогких місцях. Або ж будете охоплені гнівом і страхом, боятиметеся нападу диких тварин, боятиметеся законів країни.
Унаслідок збочених хибних поглядів на Істину ви народитеся або недоумкуватою, або простодушною, або вкрай тупою людиною.
Такими є наслідки, що відповідають своїм причинам».
Зазвичай ми говоримо про три види карми — тіла, розуму та мови. Під мовою мається на увазі не лише артикуляційно виражена мова, а й енергія, що стоїть за мовою. Мова — це лише четвертий вид енергії, який виражається артикуляційно за допомогою слів. А загалом мається на увазі енергія або вібрація. Ця вібрація починається ще в муладхара-чакрі, вона є первинною енергією кундаліні. Вона має чотири фази: уттама в муладхарі та свадхістані, мадх’яма в маніпурі, паш’янті в анахаті та вайкхарі в горлі. Тобто той вид фізичної мови, який ми чуємо, — це лише четверта модифікація прани, що піднімається з муладхари. Тому під мовою слід розуміти енергію, вібрацію як таку.
Отже, коли здійснюються різні дії тілом, мовою або розумом, неминуче задіюються тонкі механізми прани та розуму, про які ми навіть не підозрюємо. Ці тонкі механізми постійно змінюються залежно від наших вчинків. Вони відбиваються в потоці нашої свідомості, хочемо ми цього чи ні. Коли такі відбитки накопичуються достатньою мірою, вони формують наше майбутнє життя, впливають на якість тіла, яке набувається, на оточення, що супроводжує нас, тобто на екологічне середовище. Вони також впливають на наші власні внутрішні схильності.
Одного разу, за часів Будди Шак’ямуні, жили дві жінки. Коли одна багата жінка прийшла до іншої, вона побачила в неї чотирьох істот, яких важко було назвати тваринами. Господиня дому сказала, що ці дивні істоти дуже страждають. Вони з’явилися в неї містичним способом, і часом вона їх годує. Коли інша жінка потайки вирішила погодувати цих істот і дала їм їжу, то побачила, що в одного з них їжа перетворилася на кров і гній, у другого — на шматки м’яса, у третього — на щось розпечене. Ця жінка володіла містичними здібностями й змогла простежити їхні минулі життя. Вона побачила, що господиня дому була відданою послідовницею Будди, а ці істоти в минулому житті були її родичами — чоловіком, дочкою та сином. Одного разу Будда зі своїми учнями зайшов просити милостиню. Ця жінка радо запропонувала їм дах і їжу, але на деякий час відійшла. Чоловік, син і дочка не були послідовниками дгарми, а були прихильниками мирського життя. І тоді дочка сказала: «Я краще їстиму кров і гній, ніж годуватиму цих бездомних монахів-ледарів». Чоловік жінки сказав: «Я краще лизатиму розпечену кулю, ніж дам їм хоча б крихту нашого багатства». Те саме сказав і син. Унаслідок такого «благопобажання», резонуючи з абсолютною свідомістю святих, у наступних життях вони отримали відплату у вигляді таких тіл. Це приклад переживання, яке відповідає своїм причинам.
Є інша розповідь. Один купець пожертвував Будді золоту сережку. Коли він захотів зробити пожертву, виявилося, що це було єдине, що він мав із собою. Протягом кількох життів він народжувався із золотою сережкою у вусі. Потім, проживши ці кілька життів із сережкою у вусі, він переродився на небесах Індри, а згодом став одним зі святих архатів. Таким чином, повернулося благословення за пожертву святому.
Карма повертається не лише як наслідок, що відповідає причині, а й як звички, що відповідають породженій причині. Тобто людина набуває звичок, що відповідають тим діям, які вона чинила в минулому. Наприклад, наслідком крадіжки буде те, що людина буде схильна красти, відбирати майно в інших людей. Схильність уживати грубі слова та любов до пустослів’я — усе це можна зрозуміти як наслідок звички до цього в попередніх життях.
Коли ми чинимо вчинки тілом, мовою або розумом, змінюється структура нашого енергетичного й тонкого тіла, і на тонкому рівні відбувається викривлення простору в кількох наших тонких тілах. Спочатку наше оточення та світ формуються силою свідомості: з Ясного Світла проявляються різні тонкі подвійні стани. Потім ці стани стають грубими, і розум поступово дистанціюється від цих проявів світла. Під час переродження всі накопичені нами думки та вчинки знову проявляються у вигляді різних тонких станів світла, пов’язаних із накопиченим раніше. Зрештою, коли душа входить у резонанс із цими проявами світла, відбувається захоплення свідомості та її переродження в новому лоні.
Наслідки для навколишнього світу
«Убивство (мається на увазі вбивство дрібних комах) має своїм наслідком мізерний урожай, а якщо людина хвора, то ліки їй не допомагають.
Унаслідок привласнення чужого людина перероджується в місці, де лютують посухи, повені, неврожаї.
А внаслідок перелюбства вона потрапляє в місцевість курну, похмуру, де не відрізниш дня від ночі, де немає гармонії зі стихіями.
Унаслідок брехні життя проходитиме серед нечистот.
Якщо чинилися лихі дії словами, що спричиняють чвари, людина перероджується серед крутих скель і урвищ або у вузькій ущелині.
Наслідком уживання грубих слів буде переродження в країні, де є місця, повністю позбавлені рослинності та води, у яких життя вкрай важке.
Унаслідок пустослів’я відбувається переродження в таких місцях, де чотири пори року нестійкі й непередбачувані: дощі, сонячна спека та холод безладно змінюють одне одного.
Унаслідок жадібності відбувається переродження в безплідній місцевості, позбавленій енергії та поживної сили.
Якщо хтось таємно бажав іншим зла, то перероджується в країні, де їжа не насичує, хоча її може бути вдосталь, — усе це не має поживних властивостей».
Отже, коли породжуються різні неправильні стани розуму й мовлення, вони відбиваються в потоці розуму у вигляді самскар. Самскари формують васани — імпульси, які керують поведінкою тіла в наступному житті. Унаслідок цього слід розуміти, яким чином необхідно проживати своє життя. Відбитки самскар також залежать від рівня нашої прани та від ступеня усвідомлення. Якщо ступінь нашого усвідомлення невеликий, то відбиток відбувається стовідсотково. Іншими словами, накопичена дія веде до стовідсоткового повернення результату. Якщо ж при цьому, крім дій тіла, існує чистий рівень енергії або глибокий стан усвідомлення, то така дія може втілитися не стовідсотково, а лише наполовину або навіть на третину.
З точки зору ануттара-тантри, первинну, головну роль усе-таки визначає свідомість, а не вчинки. Вчинки відіграють другорядну роль. Іншими словами, первинність свідомості означає, що якщо ти перебуваєш у глибокому стані усвідомленості, то навіть те, що могло б принести тобі погану карму, її не принесе. Первинність свідомості означає, що якщо ти перебуваєш у глибокому стані споглядання, то всі твої дії будуть подібні до накопичення заслуг. Однак такою теорією не слід захоплюватися доти, доки немає самадгі та безперервної свідомості. Тому що глибоке споглядання передбачає саме такі речі. Звичайна людина або звичайний практик, найімовірніше, не має глибокого стану споглядання, а має звичайні подвійні уявлення. У нього звично виникають чіпляння, надії, страх, прийняття та відторгнення. Якщо й говорити про докорінну відмінність між звичайним практиком і тим, хто досяг найвищого рівня, то ця відмінність полягає в тому, чи є чіпляння, надії, страх, прихильність або відраза, тобто подвійні стани розуму, чи їх немає. Навіть якщо здається, що на поверхневому рівні цього немає, то в глибоких шарах свідомості та підсвідомості існують дуже тонкі інтенції, які можуть бути непомітними. Ці тонкі інтенції все одно продовжують діяти поза волею практика, вони все одно породжують різні тонкі причини.
Усе, з чим ми маємо справу зараз: оточення, фізична форма, рівень практики та наші духовні досягнення — це наслідки таких причин. Ми не можемо змінити ці наслідки доти, доки не породимо нові, тонші причини. Наприклад, хтось, сидячи в ретриті, відчуває радість і насолоду, перебуваючи у стані дх’яни, а хтось відчуває страждання від болю в колінах і тамасу. Можна сказати, що в однакових умовах два монахи переживають різний досвід унаслідок того, що в минулому були породжені різні причини.
Якщо в тебе карма богів, ти насолоджуватимешся в будь-якій ситуації доти, доки карма не зникне.
Якщо в тебе карма тварин, ти будеш тупим у будь-якій ситуації.
Якщо в тебе карма голодних духів, то там, де всі насолоджуються, ти знайдеш спосіб відчути незадоволеність і залишишся незадоволеним.
Якщо в тебе карма асурів, то там, де все сприятливо, ти знайдеш спосіб поборотися з іншими або позаздрити.
Хочемо ми цього чи ні, але це закон, оскільки наша свідомість випромінюється із сутнісної частини нашого «Я» у вигляді спхурани. Атма-спхурана — це тонка енергія, що випромінюється, яку також називають кала. Це мікрочастинки світла, які випромінюються з нашої свідомості. Таке випромінювання змінює, викривляє простір навколо живої істоти. Термін «викривляє простір» якраз і вказує на те, що кармічне бачення внаслідок такого випромінювання навколо людини змінюється. Іншими словами, кожен із нас, окрім того, що вписаний у колективну карму світу, в якому перебуває (локи), наприклад у колективну карму людства, має власну карму, яка може змінюватися в певних межах. Ця власна карма випромінюється саме в тих обставинах і в тому місці, які їй відповідають. Коли така людина підходить до когось або чогось, вона викривляє простір відповідно до свого випромінювання (спхурани), і тоді пожинає ті плоди, які накопичені в неї в тонких тілах.
Накопичення заслуг та очищення
Зараз усе, що ми маємо, — це закон карми й тільки закон карми. Доти, доки жива істота не перебуває в глибокому усвідомленні, вона жорстко пожинає причини та плоди своїх минулих діянь. Окрім практики споглядання, єдиний розумний спосіб прожити життя так, щоб наступне життя було очищене, — це безперервне накопичення заслуг і безперервне очищення. Коли ви робите поклони, читаєте мантри, підносите прасад, виконуєте практики, робите намасте, займаєтеся жертовністю, розповідаєте іншим про Істину, здійснюєте простирання, слухаєте сутри — це все безперервний потік очищення, який змінює ваші кармічні причини. І оскільки таких причин було створено дуже багато, змінити їх не так просто. Потрібно накопичити стільки ж або навіть ще більше заслуг, щоб проявилися нові причини.
Закон карми — це те, що описує наш відносний вимір. Окрім внутрішньої практики споглядання, слід завжди бути уважним до вчинків тіла, мовлення й розуму, особливо коли ми приймаємо духовний шлях і чернецтво. Коли наше споглядання стає по-справжньому безперервним, відбувається звільнення від усіх кармічних слідів. Це настає на рівні чистого бачення. Чисте бачення означає, що споглядання набрало сили й може тривати безперервно, замикаючи всі двадцять чотири години доби. Тоді раптом у нас пробуджується дуже сильний позитивний потенціал нашого випромінювання. Це означає, що навіть коли ми стикаємося з чимось негативним унаслідок повернення карми, ми більше не реагуємо на це зумовлено. Цей потенціал ясності — це шакті, яка виникає внаслідок споглядання. І як сильний перемагає слабкого, так наше чисте й дуже ясне випромінювання також починає викривляти кармічний простір навколо нас. Іншими словами, ми викривляємо або змінюємо старе кармічне бачення на нове, більш очищене. У такому разі кажуть, що людина увійшла у вимір чистого бачення.
Чисте бачення
Вимір чистого бачення — це зовсім не те, з чим ми звикли мати справу в повсякденному житті. Це доступно лише істинно святій істоті. Такий святий, навіть дивлячись на бруд, бачить золото, навіть чуючи лайливі слова, чує бхаджани й спів мантр. Дивлячись на звичайних істот, він бачить богів. Дивлячись на нечисті, забруднені дії, він бачить у них божественну гру Абсолюту. Ось на цьому рівні, коли чисте бачення повністю реалізоване, закон карми перестає діяти, і будь-яка дія стає по-справжньому чистою, подібною до накопичення заслуг. Тому часто кажуть, що у взаєминах ми повинні намагатися налаштовуватися на чисте бачення й породжувати його, навіть якщо ми ще його не набули.
Той, хто має сильну віру й єдиний із Джерелом Буття, завжди бачить у цьому радість. Він ніколи не відчуває страждань, гніву чи чогось іншого. Кажуть, що така людина бачить милість Бога в усьому. Чи відбувається щось хороше, чи погане, вона все сприймає як милість Бога. Чи відбувається те, що спричиняє страждання або не задовольняє її его, чи те, що її радує, — у всьому вона бачить прояв абсолютної енергії.
Чисте бачення також означає, що ми поширюємо його на тих, з ким спілкуємося. Ми перестаємо бачити зумовлених чоловіків і жінок, ми починаємо бачити тонкі форми, які стоять за фізичною оболонкою чоловіка або жінки. Наприклад, у кожному монахові ми бачимо Будду, а в кожному його слові чуємо урок для себе. Коли ми сприймаємо живих істот навколо нас як божественних, тоді розуміємо, що означає ця здатність до чистого бачення. Тоді ми входимо в такий вимір чистого бачення, який називається мандалою.
Вважається, що мандала — це ідеальна побудова всередині нашої свідомості, це принцип тантри, коли відбувається візуалізація, підношення, насичення простору різними енергіями, читанням мантр та іншим. Тоді йогін малює собі картину світу, у центрі якої — божество, і він сам відіграє роль цього центрального божества. Він начитує мантри й візуалізує доти, доки не почне ясно бачити мандалу. Потім він намагається ототожнювати все, що бачить, із мандалою й думати, що весь проявлений світ є не що інше, як власна мандала, яку він візуалізував. Це практики, що використовуються в тантрі. Це тантричний метод трансформації, коли такою практикою ми очищаємо кармічне бачення.
Однак у вищих тантрах, наприклад у лайя-йозі, підхід інший. Ми не використовуємо жодних тантричних методів преображення, трансформації, візуалізації тощо, а якщо й використовуємо, то лише як додаткові, мінімально.
Переважно входження в чисте бачення відбувається завдяки глибокому спогляданню. Споглядання є методом і засобом. Якщо говорити простіше, то принцип такий: якщо хтось має високий рівень усвідомлення, він завжди радісний, ясний, має добру концентрацію, у нього немає навіть тіні нечистих думок, його вчинки бездоганні. Тому що він постійно контролює себе, у нього дуже гнучкий розум, він здатний інтегруватися з будь-якою ситуацією й адекватно відповідати на неї, він завжди має добрий рівень енергії. Іншими словами, він пожинає наслідки своєї уважності. Така людина близька до чистого бачення. І навпаки, той, хто неуважний, має негнучкий розум, йому важко бути гармонійним з іншими, інтегруватися із ситуацією та адекватно відповідати на неї. Він припускається помилок, у нього низький рівень енергії, йому важко концентруватися на практиках. Можна сказати, що його розум поки що схоплений потоком нечистого бачення.
Породжуючи уважність, ми долаємо таке нечисте бачення й трансформуємо його у стан чистого бачення. Коли ми не споглядаємо, розум зазвичай коливається й зазнає різних переживань: деякі з них можуть бути чистими, а інші — нечистими. Але коли ми стали повністю уважними й очистили себе практиками, усе стає чистим, правильним, сприятливим, радісним, ніде не виникає жодної суперечності. Вважається, що коли йогін входить у стан чистого виміру, його тіло в цьому світі починає повністю розчинятися. Не те щоб його тіло зникає, просто воно стає одухотвореним і проявляється як тіло, що складається з райдужного світла, якщо, звичайно, він не ухвалив свідомого рішення залишити собі частину нечистого бачення.
Трансформація елементів
Різниця між живими істотами у світі людей і божествами — це лише різниця в кармічному баченні. Перші мають різні нечисті стани у своєму розумі, другі мають лише чисті стани. Чисті стани означають тонкі рівні розуму у спогляданні, тонкі рівні прани, тільки не в грубих елементах (махабхутах), а в тонких очищених елементах (шуддха-таттвах).
Що означає «грубий стан елементів»? Наприклад, елемент землі у грубому стані — це земля, а в тілі людини — плоть і кістки. Прояв елемента землі у грубому стані — це одна з кореневих отрут, наприклад гнів. Коли муладхара-чакра вібрує, це проявляється у вигляді нечистого стану.
Що означає «елемент став чистим»? Це означає, що у фізичному тілі елемент землі (муладхара-чакра) очистився, і енергія також очистилася. Тоді це не гнів, а енергія гнівних божеств. А елемент землі у фізичному тілі очищується до стану чистоти. Коли елемент повністю очищується, можна бачити простір жовтого світла — це очищена таттва землі, дуже потужна й щільна божественна енергія. Нечистий стан таттв перетворюється на чистий. Так само можна розглядати всі інші таттви.
Нарешті, коли всі наші забруднення й отрути, що містяться в тілі, перетворюються на п’ять видів чистого простору, відбувається повне входження у чистий вимір. Тоді йогін, на відміну від звичайної істоти, яка вважає себе тілом, перетворюється на п’ять видів п’ятиколірного простору або на п’ять мудростей:
Жовтий простір елемента землі, або рівностна мудрість
Білий простір елемента води, або дзеркалоподібна мудрість
Червоний простір елемента вогню, або розрізнювальна мудрість
Зелений простір повітря (вітру), або всесовершуюча мудрість
Синій простір ефіру, або мудрість абсолютного простору реальності
