Ми поговоримо докладніше про види карми та сили, що представляють карму.
«Ніщо в нашому світі не відбувається одночасно завдяки відомій обмеженості часу і простору, а також наявності причинної зумовленості явищ. Дерево і насінина, з якої це дерево розвинулося, не можуть розвинутися одночасно. Друга з названих подій має в часі передувати першій. Події в нашому всесвіті відбуваються згідно з послідовністю, наміченою відповідно до закону карми у величезному календарі, відомому нам під назвою час».
Кармана (причина) і пхала (плід) — така суть розгортання карми у відносному вимірі, якому ми всі підвладні. Якщо ми створюємо якусь причину, вона неминуче переростає в наслідок. Будь-яка наша думка, слово чи дія створює причину, яка обов’язково переростає в наслідок. Поки ми не вийшли на недвоїстий рівень, закон карми постійний і невідворотний, його не уникнути жодній живій істоті. Щоб його перевершити й уникнути (а саме це є метою нашої практики, нашого духовного життя, наших духовних вправ), необхідно чітко розуміти принципи закону карми, як він проявляється.
«Щойно Пракріті відокремлює себе від Пуруші, закон карми набуває чинності. І все, що трапляється після цього, зрештою є наслідком цієї найпершої у світі події».
Сфера впливу закону карми поширюється на таке кармічне бачення, де Пракріті відокремлена від Пуруші. Пракріті — це первинна недиференційована матеріальна енергія, яка вже відокремилася від Брахмана, Абсолюту, що в санкх’ї вважається Пурушею. Іншими словами, закон карми не діє лише в тому разі, коли наш розум виходить за межі розділення Пракріті й Пуруші, коли наш розум перебуває в недиференційованому стані.
Наприклад, ви практикуєте двадцять років, і одного разу у вас було дуже глибоке духовне переживання в недвоїстості, глибоке самадхі, яке тривало три секунди. Ви занурилися у світло, у вас зупинилося дихання, не було ні відчуття «я», ні верху, ні низу, ні суб’єкта, ні об’єкта, ні мислення, ні того, хто міг би аналізувати. Це була чиста свідомість в океані світла. Ці три секунди буквально перевернули ваше сприйняття себе. Із двадцяти років у ці три секунди ви були незалежні від закону карми, а всі інші дев’ятнадцять років, одинадцять місяців, двадцять дев’ять днів, двадцять три години, п’ятдесят дев’ять хвилин і п’ятдесят сім секунд ви зазнавали дії трьох або чотирьох видів карми, яким підвладні всі живі істоти, навіть коли ви говорили: «Я є Брахман». Це факт, який потрібно дуже глибоко дослідити.
«Кожна дія неминуче викликає якийсь наслідок. Він же, своєю чергою, має власні наслідки, подібно до того, як кола розходяться в усі боки від каменя, кинутого у воду».
Ми живемо в безперервно розгалуженому причинно-наслідковому всесвіті, де ланцюжки причин породжують нові наслідки, які, наче кола на воді, породжують чергові ланцюжки причин. Наприклад, залежно від ваших карм, сьогоднішня лекція породить певні причини, які проявляться у вигляді певних наслідків також і у вашій свідомості. На підставі цих наслідків ви здійснюватимете якісь дії тілом, мовленням, розумом, тому знову породжуватимуться наслідки.
Зазвичай ті наслідки, які ми хочемо породити завдяки заняттям духовною практикою, — це саттва, тобто думки, дії, вчинки в гуні саттви. Це єдина гуна, яка сприяє спогляданню, звільненню. Раджас і тамас — це вихід із рівноваги, а саттва являє собою рівновагу. Коли людина перебуває в раджасі або тамасі, вона виведена з рівноваги, з природного стану, бо лише саттва близька до природного стану. Вона являє собою сприятливу рівновагу.
Щойно нами оволодіває раджас або тамас і ми виходимо з рівноваги природного стану, різко активізується потік кармічного впливу, на нас починають сильно впливати грахи (планети). Тобто можна з’ясувати, що перебування в такій рівновазі в стані саттви — це потужний захист від впливу карми, від закону, який безперервно випромінюється.
«У міру накопичення незліченної кількості дій химерно переплітаються і вони самі, і їхні наслідки, утворюючи неймовірно складну, заплутану картину й занурюючи нас у цю дивну головоломну суміш причин і наслідків, які пов’язують увесь світ і нас у цьому світі в одну величезну, неосяжну, саморегульовану систему».
Ми живемо у світі безперервних причин і наслідків. Якщо проаналізувати, чому ми зараз перебуваємо тут і вступили в чернецтво, то цьому передувало безліч різних причин і наслідків, які, переплітаючись, дали певну картину. Якби ваших карм було недостатньо і в дитинстві ваша доля пішла трохи не так, то були б задіяні інші карми, тому ви б не отримали духовну книгу, не зустріли б ченця і не сиділи б тут. Але ті з вас, у кого було достатньо факторів, усе одно сиділи б тут, оскільки вони зустріли б ченця наступного разу, усе одно знайшли б цю книгу й усе одно прийшли б до роздумів про духовну практику.
Закон карми надзвичайно складний у відносному вимірі. Так само живі істоти, що перебувають у світах пекла, у тілах тварин, живуть як асури або боги на небесах, створили певні причини, щоб перебувати в таких світах і пожинати плоди.
Час — це безперервне розгортання причин і наслідків. Оскільки причина не проявляється одразу, відділена від наслідку психологічними станами й станами елементів, то це називають часом. Але по суті такої абсолютної субстанції, як час, не існує; ця субстанція являє собою психологічну розділеність і різницю в стані таттв.
Рівень відповідальності та кармічний вплив
«Щодо живих істот закон карми діє головним чином на рівні ахамкари. Оскільки люди мають набагато вищий ступінь самосвідомості, ніж тварини й рослини, то вони мають і більшу здатність ідентифікувати самих себе зі своїми вчинками. Вони, отже, і більше сіють, і більше пожинають, ніж інші чутливі істоти. Що саме вони сіють і що пожинають — це залежить від конкретного співвідношення трьох гун в особистості кожної людини.
Якщо переважає саттва, людина виконує альтруїстичний тип карми, не прив’язуючись до результатів своїх дій, тоді як переважання раджаса змушує людину діяти на основі пристрасті й буває засліпленою своїми бажаннями. Ті, хто діють, не обтяжуючи себе міркуваннями, перебувають під переважним впливом тамаса. Лише ті, чий розум зосереджений виключно на Абсолюті, залишаються незачепленими впливом трьох гун».
Деякі люди ставлять запитання: «А який сенс ахімси? Наприклад, коли ми йдемо дорогою, ми давимо тисячі комах, інфузорій-туфельок, мікробів і так далі. Виходить, що дотримуватися абсолютної ахімси неможливо. Може, не так уже й важливо дотримуватися ахімси, а достатньо просто не мати почуття провини, самоосвобождати це? І яка різниця між убивством корови чи вбивством бактерії? Адже в обох випадках є факт убивства».
Але тут усе дуже складно переплітається. Оскільки в нашій свідомості корова — це дуже вагомий кармічний об’єкт, а бактерія — зовсім невагомий, то при вбивстві корови рівень ототожнення свідомості в силу наших відносних карм може бути в тисячу разів більшим, ніж при вбивстві бактерії чи мурахи. Відповідно, відбиток, самскара, яка виникає в потоці свідомості, теж набагато більша. Оскільки ми маємо свободу волі й рішення ухвалюються саме на рівні свободи волі, то це передбачає відповідальність. Саме поєднання цих факторів — кармічного відбитка, енергетичної та кармічної ваги об’єкта і рівня відповідальності, коли нам дана свобода волі, — і передбачає результат за законом карми.
Наприклад, якщо дитина, у якої ще немає свободи волі, а отже й відповідальності, випадково здійснює щось, то вона накопичує не такий кармічний результат, як дорослий, що має свободу волі та відповідальність.
Чим більший наш рівень свободи волі, тим більше зростає наша кармічна відповідальність. Наприклад, якщо людина не займається духовною практикою, то вона не розуміє різні тонкощі вчення, тому не може нести відповідальність за те, чого не розуміє: за дотримання винаї, принципу самаї, чотирнадцяти корінних обітниць, принципу чистого бачення, монашої ієрархії тощо. Навіть якщо вона порушує це, то це відбувається тому, що вона живе в іншому потоці, де таких речей просто не існує, тому вона й не несе жодної відповідальності за це, а відповідає за законами, що стосуються сансари.
Але для монаха, навпаки, подібні речі дуже важливі, оскільки він уже підпадає під юрисдикцію іншої сфери. У нього пробуджена духовна самосвідомість, прийняті духовні зобов’язання й обітниці, він ідентифікує себе з певним статусом, тому в нього настає певний рівень відповідальності: за збереження самаї, за дотримання прийнятих принципів, за власну роботу над собою. Це відбувається тому, що його свідомість пробуджена до цих принципів і прийняла їх як власні базові смислові матриці. Тобто ці божества ініційовані в потоці його свідомості.
Якщо людина отримує посвячення в яке-небудь божество, то вона повинна, поклоняючись йому, дотримуватися певних принципів. Поки зв’язок не встановлено, вона може не триматися цих принципів, а якщо такий зв’язок встановлено, то починають працювати й принципи, якщо посвячення в це божество отримано.
Чотири види карми
«Карму прийнято поділяти на чотири категорії. Вони мають назви:
санчита — сума всіх видів карми;
прарабдха — карма, яку доведеться пережити найближчим часом;
крійямана — сукупність поточних карм;
агама — майбутня карма індивідуума».
Санчит-карму можна уподібнити до складу, на якому зберігаються всі записані враження від раніше здійснених дій тіла, мови й розуму. Прарабдха-карму можна уподібнити до того, що проявляється зараз.
Уся санчит-карма не може проявитися миттєво, вона проявляється лише тоді, коли є відповідні обставини. Наприклад, є монах, але він водночас є сином своїх батьків, ще він є чоловіком, також він є майстром єдиноборств, поетом і художником. Але всі ці карми не можуть проявитися одночасно. Карма «син своїх батьків» не може проявитися в монашій громаді, вона може проявитися лише тоді, коли він поїде у відпустку й зустрінеться зі своїми батьками. Таким самим чином і інші види карми проявлятимуться лише у відповідних ролях.
Або є жінка, яка є чиєюсь матір’ю, дружиною, дочкою й адвокатом, але всі ці ролі не будуть розігруватися одразу. Коли вона прийде на роботу, вона буде адвокатом. Коли вона прийде в сім’ю, вона буде матір’ю. Коли вона прийде до чоловіка, вона буде дружиною. Це і є приклад прарабдха-карми. Незважаючи на те, що всі види карм існують, прарабдха проявляється лише тоді, коли відповідні обставини ініціюють такий прояв.
Що являє собою крійямана-карма? Крійямана — це наші поточні дії. Власне, це і є наші зусилля, наша пурушакара.
Агамі-карма — це наше планування, наше бачення майбутнього. Навіть якщо ми ще нічого не робимо, але створюємо намір, уявляємо результат і якось вписуємо себе в це майбутнє, то це агамі-карма.
«Віднести ту чи іншу дію до певного виду карми не завжди буває просто, тому що зв’язка причина-наслідок є по суті нероздільним цілим. Поділ такого цілого на якісь умовні частини робить його легшим для розуміння. Але потрібно мати на увазі, що насправді всі чотири види карми взаємно перекривають один одного».
Наприклад, ми будуємо храм Даттатреї. Безсумнівно, якби не було таких причин у нашій санчит-кармі, цього б ніколи не сталося, ми б будували оперний театр або, можливо, фортеці й вогневі точки. Але ми будуємо саме храм Даттатреї, а це означає, що в нас є відповідна санчит-карма. Ми будуємо його в цьому житті, тому що дозріли певні умови — прарабдха. Ми здійснюємо дії — це прояв крійямана-карми. Ми створюємо намір, будуємо плани, малюємо ескізи, візуалізуємо храм і вписуємо його в загальну стратегію розвитку «Дів’я локи» — це агама-карма. Таким чином, це розгортається як складний результат дії чотирьох карм.
Тонкі тіла та кармічні рівні
Однак усе не так просто. Як правило, санчит-карма, пов’язана з нашою належністю до роду, нації, усього людства, записана в каузальному тілі (анандамайя-коша). Тобто ми розділяємо колективну карму людства, яка міститься в нашому каузальному тілі. Індивідуальні особливості, більш персоналізована карма міститься в ментальному тілі (віджнянамайя-коша). Поступово ці два тіла, взаємодіючи, поєднують колективну й персональну карму. І вступаючи у взаємодію з іншими людьми, ми об’єднуємося в спільне кармічне бачення на підставі взаємодії анандамайя-коші та віджнянамайя-коші.
Наприклад, ми розділяємо карму всього людства, а також — карму Росії. Це означає, що в нас у каузальному тілі є щось спільне з усіма людьми людства і з росіянами. Тим не менш карми нашого тонкого тіла містять ще карми духовної практики, та й до того ж ми займаємося духовною практикою. Це означає, що на каузальному рівні також існує інформація про духовну практику, про зв’язок із гуру, з лінією передачі, з ученням адвайти. Ці дві карми, переплітаючись, призводять до того, що в карму (кармічний вимір) усього людства, у карму бути росіянами і в карму нижньогородської області (даного регіону), ми привносимо духовну практику. Таким чином діють два тіла, що беруть участь у кармі: анандамайя (каузальне тіло) і віджнянамайя (ментальне тіло).
Детальний опис видів карми
«Санчит-карма.
Санчит-карма (букв. «карма, зібрана разом») є сумою всіх минулих учинків, відомих і невідомих, здійснених даною живою істотою, що фіксується на її кармічному рахунку. Під відомою кармою (тобто відомою особисто для вас) слід розуміти ту карму, про яку ви знаєте, що ви її здійснили. А під невідомою — ту вашу карму, про існування якої ви навіть не підозрюєте.
Прарабдха-карма.
Прарабдха-карма є тією частиною санчит-карми, яка має бути пережита індивідом у поточному втіленні. Вона являє собою суму наслідків минулих учинків, які вже проявилися або проявляться надалі, суб’єктивно сприймаючись як прояв долі.
Крійямана-карма.
Крійямана-карма включає в себе суму всіх можливих наслідків, створюваних поточними діями людини. Люди — це не просто маріонетки, механічно керовані тими чи іншими наслідками своїх минулих діянь. Ми здатні, докладаючи свідомих зусиль, за власним вибором здійснювати нові дії в теперішньому часі.
Санчита- і прарабдха-карма в певному сенсі призначені або наперед визначені нам, будучи продуктом уже здійснених дій».
Будьте дуже уважні! Ваше майбутнє залежить від того, наскільки добре ви це зрозумієте. Саме зараз, коли ми займаємося духовною практикою, у нас є свобода волі. Ми можемо її використати або не використати. Наприклад, якщо ум перебуває в прострації (у тамасі) або у збудженому, схвильованому стані (раджасі), він не вловить сутність закону карми, не створить намір (санкальпу), тому не зможе керувати своїм майбутнім, спрямувати його в потрібний бік. І навпаки. Такі миті існують завжди, щосекунди. Але річ у тім, що ними не так просто скористатися.
Те, що називають долею, належить до санчит-карми і прарабдха-карми. Саме до цього належать визначення «фатум», «рок», «доля». І людей, які сильно підвладні санчит-кармі або прарабдха-кармі, називають «жертва обставин» тощо.
Усі істоти нижніх світів є жертвами обставин, оскільки в нижніх світах (у пекельних вимірах, у світах тварин або претів) дуже сильно діють санчит- і прарабдха-карма, а крійямана- й агама-карма майже зведені нанівець. Саме тому з них надто важко вибратися. Чому кажуть, що людина потрапляє в пекло Раурава на тисячу кальп? Тому що дуже важко проявити свободу волі, коли туди потрапляєш. Крійямана- й агама-карма дуже сильно ослаблені, вони там майже не діють. І що залишається? Лише пасивно чекати, коли санчит-карма і прарабдха-карма зміняться, а це дуже довго. Якщо тут, у світі людей, ми можемо добре проявляти свою свободу волі, то в нижніх світах це неможливо.
Навпаки, що вищий духовний рівень, у вищих світах, то з більшою силою можна проявляти крійямана-карму й агама-карму. Чому це можливо? Тому що в богів дуже сильно розвинені іччха-шакті, джняна-шакті й крійя-шакті, а отже, у них величезний потенціал дії та формування наміру.
Свідомість богів і прояв вищих шакті
Якби на нашому місці тут були боги, вони б одразу ж подумали, як цю ситуацію можна змінити на краще. Наприклад, зробити зал більшим або створити можливість кожному слухати лекцію так, щоб вона доходила прямо у свідомість, у серце, оминаючи всі обмеження і навіть логіку концептуального ума. Вони одразу ж подумали б про те, як поліпшити погоду, як стати незалежним від сонця, як зробити цілодобове освітлення. Тобто це величезна крійя-шакті й іччха-шакті, здатність проявляти волю і змінювати всі кармічні обмеження.
Потім вони б подумали: «А чому нам потрібно сидіти на землі? Давайте будемо левітувати, не залежачи від гравітації? І чому в нас є лише це тіло, яке кашляє, іноді застуджується, залежить від холоду? Давайте спрямуємо ясність на тіло і створимо енергетичні або райдужні тіла. Навіщо нам така прана і така свідомість, яка засинає і потребує відпочинку? Давайте змінимо це». Тобто це така свідомість, яка постійно йде вперед і все поліпшує. Це стан богів, що володіють величезним потенціалом крійямана- й агама-карми. Але у світі людей усе зовсім не так. У світі людей усе-таки крійямана- й агама-карма обмежені, а сильна прарабдха-карма і санчит-карма (хоча й не так сильно, як у нижніх світах).
Крійямана-карма і свобода волі
«На відміну від санчит- і прарабдха-карми, наша крійямана-карма є тим, що ми робимо в кожен момент поточного часу, маючи здатність вибору й усвідомленого творення. Вона, отже, і є тим, що ми називаємо свободою волі».
Свобода волі проявляється в актах нашого вибору. У нас завжди є вибір. Іноді це маленький вибір, а іноді великий. Наприклад, бути монахом чи бути мирянином – це є подвійність, розгалуження ситуації. І ми стоїмо перед вибором. Який вибір ми зробимо, так і піде наше майбутнє. Вивчати вчення і скласти на третій ступінь або ж залишатися на другому ступені – це теж приклад вибору. Є дрібніші вибори, наприклад:
практикувати санкальпу під час ходьби або поплисти кудись своїми думками;
припинити збудженість і медитувати в махашанті тридцять хвилин або зануритися в розпливання;
поборотися за бадьорий стан або відпустити ум і увійти в прострацію;
зробити вранці анулома-вілому або не зробити;
відволіктися за звичкою під час розмови або тримати санкальпу тощо.
Усе наше життя складається з тисяч подібних виборів, які в підсумку формують певний новий вектор ситуації, що продовжується в майбутнє. І якщо таких позитивних виборів накопичується багато, то формується цілий світ, що складається з крійямана- та агама-карми, наш майбутній всесвіт, у якому ми будемо жити.
Завдання духовної практики полягає в тому, щоб нейтралізувати прарабдха- та санчит-карму силою крійямана- та агама-карми. Коли є сильний намір і докладено достатньо зусиль, така нейтралізація відбувається. Тоді прарабдха- та санчит-карма витісняються силою крійямана- та агама-карми. Але якщо зусиль недостатньо і виборів зроблено мало, то вони не можуть бути витіснені. І тут дуже багато залежить від нашої волі (іччха-шакті) та ясності.
Агама-карма і здатність планування
«Агама-карму становлять ті дії, які ви плануєте здійснити в майбутньому. Цей факт відображає вашу здатність передбачати свої можливі дії в майбутньому, незалежно від того, чи станете ви здійснювати їх у реальності».
Агама-карма – це ваша здатність планування, стратегічного передбачення. Як правило, свобода волі в агама-кармі – це також здатність сиддхів або богів. Звичайні люди, які не практикують, не планують цілеспрямовано причинно-наслідкові зв’язки і не передбачають майбутні події. Навіть якщо їм щось передбачають, вони сприймають майбутнє як те, що не можна змінити, як певний фатум. Однак що вищий рівень джняни, то більша здатність йогіна спрямовувати свою агама-карму силою наміру і прояву іччха-шакті.
Звідки ж проявляється іччха-шакті і сила наміру, де її взяти? Вона проявляється з тапасу. Виконуючи тапас, йогін відриває своє тонке тіло від сьогочасного плину часу. Зазвичай люди дуже сильно схоплені сьогочасним плином часу. Ідуть причинно-наслідкові потоки, розгортаються подієві ряди і переживаються через тіло, мовлення та ум. Усе постійно тече, і свідомість людей сильно захоплена цим потоком. Усі живі істоти перебувають у цьому потоці й пливуть разом із ним. А щоб бути незалежним від цього потоку, треба від нього відірватися, постійно бути відстороненим від нього і перебувати трохи осторонь. Якщо ми відриваємо свідомість від потоку причин-наслідків і від постійного руху карм, то це і є тапас. Тапасом називають тепло або жар, займання внаслідок аскези.
Чому це так нелегко зробити? Тому що свідомість дуже сильно підпадає під чарівність поточного часу і причин-наслідків. На неї величезний вплив справляє все те, що відбувається з нами з ранку до вечора. А коли ми відриваємо свідомість від об’єктів, це завжди нелегко або навіть нудно. Але саме ті, хто можуть це робити, стають вільними від сьогочасного, суєтного, і тоді вони можуть моделювати майбутнє, контролювати теперішнє і навіть змінювати минуле. Під тапасом слід розуміти не лише зовнішній тапас, але також і тапас усвідомлення, пильності, споглядання. Наприклад, якщо ми висмикуємо ум із раджасу, захопленості зовнішнім, старанно практикуємо санкальпу, то це все також тапас.
Взаємоперетворення карми і волі
«Усякий поточний стан у житті людини виникає в результаті динамічного впливу долі та вільної волі. Доля є переважно вираженням санчит- і прарабдха-карми. А вільна воля – крійямана- і агама-карми, що діють спільно. Агама- і крійямана-карма з плином часу неминуче переходять у санчит- і прарабдха-карму».
Це найцікавіший момент. Те, що раніше було нашою вільною волею, у майбутньому саме стає агама- і санчит-кармою. Усе міняється місцями. Є така приказка: «Учорашня єресь – це майбутня догма». Спочатку в нас є санчит-карма і прарабдха-карма як обмеження, а також є наша невелика воля або наша думка. Але якщо ми достатньо проявляємо волю або достатньо концентруємо думку і вони стають настільки сильними, що можуть скасувати санчит-карму, прарабдха-карму та їхні закони, то з часом наша воля і думка замінюють їх і самі стають законодавцями. Таким чином, воля вже сама стає санчит-кармою або прарабдха-кармою.
Наприклад, ви є звичайною людиною і підвладні обмеженням санчіт- і прарабдха-карми, але ви виражаєте волю і проявляєте думку: «Я стану божеством або сиддхом!» Якщо ви комусь скажете таке, то вам заперечать: «Та це ж просто смішно! Подивися – ти ж обмежений! Те, про що ти думаєш, нічого не дасть». Але ви проявляєте величезну волю, зосереджуєтеся на цьому і дуже довго практикуєте, це стає вашою долею, цілим потоком у вашому житті. Тоді ваша воля і намір витісняють стару карму людини, ви справді потроху перетворюєтеся на те, чого хотіли – на сиддха, божество, святого (залежно від вашого наміру). І тепер ви вже маєте санчіт-карму і прарабдха-карму не людини, а божества, сиддха або святого. Ваша воля і намір стають тепер вашою новою законною кармою.
Час як вісь карми
«Час і є тією космічною віссю, навколо якої обертається колесо карми. Те, що було сьогодні створене вільною волею, стає причиною того, що завтра ми назвемо долею».
Ваша сьогоднішня візуалізація в майбутньому стане вашою долею. Наприклад, якщо ви виконуєте медитацію чистої країни, або ілюзорного тіла, або божественної гордості й досягнете того, щоб ваші дії стали сильними, то це стане вашим майбутнім життям, майбутньою долею, коли багато майбутніх життів можуть протікати вже в такому стані. Але чи стане це вашим майбутнім чи ні, залежить від того, як ви практикуєте зараз, що ви робите в конкретний момент. Наприклад, кожної секунди ми породжуємо певні причини, які, накопичившись, дадуть певну картину, приведуть до певних наслідків. Коли ви це зрозумієте, ви почнете цінувати кожну секунду вашого життя. Ви думаєте: «Бути несвідомим – собі дорожче. Я втрачаю своє майбутнє, воно вислизає з-під пальців, коли я несвідомий».
Бізнесмени дуже цінують час, вони кажуть: «За дві хвилини я можу втратити або заробити пару мільйонів». І вони дуже зосереджені на тому, чим зайняті. Бізнесмени – це такі люди, які пропускають через себе дуже багато кармічних потоків. Відповідно, і результати теж можуть бути великими. Це стосується також політиків, керівників тощо. Усі, хто пропускають через себе великі потоки карми, отримують великі результати. Але при помилках їхні втрати теж великі. Тобто внаслідок неправильних рішень за один день бізнесмен може втратити десять мільйонів, а політик може замість вершин влади сісти за ґрати. Тобто втрати теж бувають дуже великими. Але в чому сенс? Такі люди дуже добре знають ціну часу. Вони іноді навіть сплять по чотири години на добу. Вони розуміють, що не можна бути в прострації, не можна бездіяти, не можна бути несвідомим, не можна робити помилки. Від кожного рішення, навіть невеликого, залежить їхнє майбутнє, тому вони постійно перебувають у стані пильної уважності. Але оскільки все це мирське і зовнішнє, то це постійний раджас. І кажуть, що така людина не працює, бо для неї постійне утримання силою свідомості якоїсь мандали – це не робота, а спосіб життя. Духовно практикуючий подібний до такої людини, але різниця в тому, що вся його робота полягає у внутрішньому стані. Від того, втрачає він час чи не втрачає, залежить, набуває він чи втрачає такі можливості.
Умови трансформації
«Ніхто не керується однією лише долею. Але часом може виникнути враження, що це саме так, доки не вийде на сцену вільна воля. Лише в цих випадках кількість і якість зусилля, вкладеного в зміну ситуації, здатні за своєю ефективністю зрівнятися або навіть перевищити кількість і якість того зусилля, яке створило цю ситуацію. І тільки тоді може відбутися справжня трансформація».
Коли відбувається трансформація? Вона відбувається тоді, коли свобода волі, особистий намір і зусилля нейтралізують санчіт- і прарабдха-карму та витісняють її. Насправді, розуміння принципу волі та принципу зусилля – це наріжний момент у духовній практиці йоги. Можна сказати, що якщо людина не відкрила цей принцип, то вона є іграшкою обставин і все схильна списувати на обставини. Наприклад, вона каже: «Розумієте, так склалися обставини, що не було часу це зробити». А інша людина такого не каже, у неї є результат. Чому? Час не плинув для неї якось по-іншому, однак вона інакше розпорядилася своєю волею, вона перевершила обставини. Вона так проявила свою волю, що час з’явився.
Якщо ми говоримо: «Не було можливості», або «Не було часу», або «Я не зміг», то це означає, що ми недооцінюємо принцип волі та наміру і переоцінюємо принцип обставин, санчіт- і прарабдха-карму. Навпаки, якщо людина має розвинену волю і силу наміру, для неї таких речей не існує. Навіть якщо в неї щось не виходить, вона говорить так: «Я просто докладав недостатньо зусиль», або «У мене був недостатньо сильний намір». Оскільки можна зробити все що завгодно, це питання лише наміру.
Досвід концентрації на іччха-шакті
Одного разу, коли я тривалий час практикував у ретриті, я концентрувався на принципі іччха-шакті й справді відчув це. І я подумав, що немає нічого неможливого, немає нічого неймовірного, а є достатнє або недостатнє зусилля. Коли ваш розум дуже сильно сконцентрований, то причини і наслідки починають змінювати свою тактику, вони починають згущуватися, перебудовуватися і підкорятися вашій свідомості. Тут уже працюють не закони мирської логіки, а закони парасаттарка-логіки. Якщо ваша кріямана- і агама-карма сильні, якщо ваш намір і воля сильні, то ви можете буквально розривати причинно-наслідкові зв’язки навіть дуже далекого минулого (якихось застарілих тисячолітніх подій), силою свого наміру стягувати ймовірності й досягати бажаного результату. Це відбувається за тієї умови, що ви справді докладаєте справжню іччха-шакті й ваш намір сильний.
Якщо ви це розумієте, то вже не скажете: «Це було так, тому що так склалися обставини», тому що ви як суб’єкт волі, як суб’єкт, що проявляє шакті, можете стати сильнішими за обставини. Ви можете зробити так, що обставини почнуть працювати на ваш намір (санкальпу).
Це стосується вчення, садхани, служіння, взаємин, чого завгодно. Тобто цей принцип можна застосовувати універсально. І навпаки, якщо людині цей принцип не зрозумілий, вона шукає причину в зовнішніх обставинах і каже: «У мене немає грошей», або «Мені не вистачає часу», або «Ви ж самі розумієте, що це ж неможливо». А людині, яка цей принцип розкрила, в душі смішно, вона думає: «Немає жодних перешкод. Якщо створити достатній намір і докласти волю, то це буде реалізовано, все обов’язково проявиться». Тобто це принципово різні картини світу, різне бачення.
Кармічне бачення та його вплив
Наприклад, у свідомості голодного духа немає їжі; якщо ви наливаєте в чашку воду і даєте йому, вона не увіллється в шлунок, навіть якщо він захоче її випити. Чому? Тому що бачення голодного духа таке, що заборонено смачно їсти й втамовувати спрагу. Тобто голодний дух заборонив собі переживати якісь хороші відчуття. Він увійшов у таке кармічне бачення, де все нечисте, де все погано, де все псується. Навіть якщо ви жертвуєте голодному духу тістечко, воно перетвориться на випорожнення, на щось неїстівне, на мох, траву тощо. Якщо ви жертвуєте йому молоко, воно перетвориться на помиї, тому що у своєму баченні голодний дух заборонив собі бачити й відчувати щось чисте, красиве, смачне тощо. Він навіть не може отримати користь від пожертв, доки не змінить у своїй свідомості базові налаштування. Те саме можна сказати і про істот пекла.
Однак якщо ми змінюємо кармічне бачення, то керування кармою, матеріалізація наміру та реалізація цілей стають чимось цілком природним, нормальним стилем вашого життя. Насамперед, звісно, ми прагнемо матеріалізовувати намір не в зовнішньому світі, а у внутрішньому для нашої духовної практики. Тому що духовна практика — це не що інше, як трансляція наміру та його матеріалізація. Можна дуже багато займатися йогою, виконувати техніки або візуалізації, але якщо за цим не стоїть потужна санкальпа, потужна віра, потужна переконаність, потужна трансляція наміру, то все це може не дати результату. І навпаки, якщо у вас є сильна віра та потужна санкальпа, то ви отримуватимете результати від усіх технік. Буде таке відчуття, що у вашому житті все йде як по маслу. За що не взявся — все виходить. Взявся практикувати санкальпу — увійшов у ясність. Сів медитувати махашанті — пережив третю дг’яну. Тиждень попрактикував пранаяму — пробудив кундаліні. Тобто це такий тунель реальності, де вас супроводжує безперервна удача. І ця удача з’являється завдяки тому, що у вас сильна іччха-шакті, сильна трансляція наміру. Намір формує всі події та всі результати так, що вони всі складаються.
Приклад з особистої практики
Наприклад, коли я в ретриті старанно займався кундаліні-йогою, то не відчував якихось труднощів із пробудженням кундаліні, з виведенням тонкого тіла, з пранаямою та іншим. Це зайняло не так уже й багато часу. Знадобилося близько року для отримання повних досвідів. У мене була найсильніша віра в настанови гуру та у священні тексти. Я в цьому анітрохи не сумнівався, тому під час виконання технік і пранаями все відбувалося так, як це описано в текстах, буквально один до одного. Але це відбувалося завдяки тому, що транслювалася моя сильна воля. Усе складалося в таку картину світу, де ці досвіди можливі, стають твоєю реальністю. І такий підхід дуже важливий. Іншими словами, коли ви виконуєте технічні практики або медитації, ви повинні добре розуміти, для чого ви їх виконуєте, який їхній плід, і вже бути в стані плоду. Тобто якщо ви виконуєте «Даттатрея кавачу», ви повинні чітко розуміти, який її плід, і наміром буквально вживатися в кавачу, щоб отримувати результат. І тоді ви почнете отримувати реальні результати вашої садхани. Те саме стосується практики асан, пранаям або ходьби в спогляданні.
Дуже важливо мати таку згруповану свідомість, яка спрямовує іччха-шакті під час духовної практики.
Типи прарабдха-карми
«Інакше кажучи, трансформація може відбутися лише тоді, коли агама-карма і кріямана-карма нейтралізують санчит-карму та її поточну актуалізацію, прарабдха-карму. Кількість і якість зусилля, необхідного для того, щоб змінити колишні карми, залежить від величини або ступеня вираженості прарабдха-карми в кожному конкретному випадку.
Залежно від ступеня вираженості прарабдха-карми прийнято виділяти три її типи, кожен із яких може зачіпати якусь одну, кілька або всі сфери життя людини. Вони називаються:
–дрідра — жорстка, фіксована карма, що не піддається зміні;
–дрідра-адрідра — м’яка-жорстка карма, що піддається частковій зміні;
–адрідра — м’яка карма, змінювана свідомим зусиллям волі».
Дрідра-карма — це карма, яку неможливо змінити, а якщо й можливо, то лише з неймовірними зусиллями. Дрідра-адрідра — це наполовину м’яка, наполовину жорстка карма, яку можна змінити, але тільки якщо докласти потужних зусиль. І нарешті, адрідра-карма — та карма, яка може бути змінена навіть невеликим свідомим зусиллям.
Дрідра-карма: незмінювана карма
Дрідра-карма – це жорстка фіксована карма, її наслідки дуже важко піддаються зміні з боку свідомої волі. Наприклад, до дрідра-карми належить наша приналежність до класу людських істот, наше володіння фізичним тілом. Це фіксована жорстка карма, яку змінити надзвичайно важко, практично неможливо, доки ви не вийдете з цього кармічного бачення.
Дрідра-карма означає, що певні події або переживання, приємні чи неприємні, даються нам в обов’язковому порядку, не в наших силах їх уникнути. Тобто причини, що їх породили, були дуже сильними. Наприклад, ми створили причину в проміжному стані – увійшли в утробу матері, набули тіла. І тепер цю причину неможливо перевершити. Вона в обов’язковому порядку дається нам у вигляді тіла та матеріального світу, доки ми не породимо якусь переважальну причину у вигляді звільнення, тіла світла тощо.
Наприклад, якщо людина хотіла уникнути якихось обставин, але вони все одно з нею траплялися, то це приклад дрідра-карми. Дрідра-карма проявляється тоді, коли є збіг ознак, тобто сходиться безліч астрологічних факторів у гороскопі, у кармічному полі людини. І чим більше таких ознак сходиться, хороших чи поганих, тим більша ймовірність, що ця дрідра-карма здійсниться і проявить себе в житті.
Наприклад, вагітна жінка має хороше здоров’я, найкраще медичне обслуговування, хорошу спадковість, але в неї народжується дитина з якою-небудь вродженою патологією. У такому випадку можна сказати, що вона відчула на собі дію дрідра-карми, тобто неминучої карми, яка не пов’язана з поточними обставинами. Дитина також зазнала дрідра-прарабдха-карми – неминучої поточної карми, яку неможливо запобігти зовнішніми обставинами.
Дрідра-адрідра-карма: частково змінювана карма
Дрідра-адрідра-карма – це карма не важка і не легка, вона наполовину м’яка і наполовину жорстка. Це як приписи долі, які можуть бути змінені сконцентрованим проявом волі, хоча зусилля в цьому випадку має бути великим. Така карма може бути як змінюваною, так і незмінюваною – це залежить від ваших зусиль. Тобто якщо ви не докладаєте зусиль, то ця карма не може змінитися, а якщо ви докладаєте великих зусиль, ви можете її зрушити.
Наприклад, якщо в людини слабка пам’ять або не розвинене абстрактне мислення, і вона залишить це просто так, вони в неї не розвинуться. Це, можна сказати, дрідра-адрідра-карма цієї людини. Але якщо в неї є сильний намір розвинути свою свідомість, вона докладає великих зусиль до цього, займається концентрацією, застосовує різні методи, то з часом вона отримає такий результат.
Був такий йогін, який не міг розуміти й запам’ятовувати священні тексти. Він почав молитися богині Сарасваті, виконував на її честь піст і тапас, начитував мантру, закликаючи її. Через деякий час він отримав благословення богині Сарасваті, після чого почав спочатку потроху запам’ятовувати велику кількість текстів, а в наступному житті став махапандитом. Так проявився результат докладання зусиль і перевершення дрідра-адрідра-карми.
Наприклад, навіть якщо народилася дитина з патологією, але докладаються великі зусилля, вона отримує хороше лікування, професійне хірургічне втручання, лікувальні вправи, то карма змінюється, дитина одужує, і ця вроджена патологія більше не впливає на неї. Завдяки проявленій крійямана- та агама-кармі батьків. Дитина виростає здоровою. Це приклад того, що прарабдха-карма була змінюваною, вона належала до категорії дрідра-адрідра.
Адрідра-карма: легко змінювана карма
Адрідра-карма приносить нестійкі, легко змінювані результати. Це подібно до чистої дошки, на якій ви можете записати все, що тільки захочете. Усе залежить від того, проявите ви волю чи ні. Якщо подія належить до адрідра-карми, то навіть невелике зусилля швидко її змінює.
Наприклад, у йогіна були деякі мирські бажання чи обмеження, але щойно він почав докладати зусиль, очистив канали, підкорив ум, усе це перестало на нього діяти. Це означає, що його кармічні клеші та мирські бажання належали до легко змінюваної карми, адридра-карми. Тобто варто було йому трохи позайматися спогляданням, очистити канали, вивчити теорію самозвільнення, як усе це цілковито перестало його зачіпати, тому він почав успішно просуватися в садхані.
Методи корекції карми через упайю
Які ж способи корекції цих видів карми? Вони полягають в упайї. Упайя означає метод. Існує незліченна кількість методів, які можуть пом’якшити погану карму й посилити хорошу. І вся садхана лайя-йоги полягає в тому, щоб дати майстерний засіб, аби очистити ці види карми.
«Свідома й вольова людина, коли їй дають у руки засоби, здатні нейтралізувати якісь небажані кармічні обставини, використовуватиме цей метод так довго і докладаючи до цього стільки сил, скільки необхідно. З іншого боку, людина лінива й малосвідома, найімовірніше, виявить недостатньо дисципліни або раз у раз знаходитиме якісь перешкоди, що заважають їй виконувати приписи. Особливо часто такі перешкоди виникатимуть у випадках, коли ми маємо справу з дридра-кармою, оскільки сила, властива цьому виду карми, наполегливо перешкоджає будь-якій зміні в тій сфері життя, якої вона торкнулася. Таким чином, сама карма втручатиметься в мотивацію людини, яка намагається здійснити на практиці даний їй засіб. Навпаки, у тих випадках, коли ми маємо справу з м’яким типом карми, є всі підстави очікувати негайної зміни ситуації на краще, щойно людина почне застосовувати упайю. Якщо ж карма, з якою вона має справу, – м’яка-жорстка, результати можуть настати після того, як буде докладено достатню кількість цілеспрямованих зусиль. Часто це буває після проходження відрізка часу в сорок днів. Однак, якщо карма жорсткого типу, то, незалежно від проявленої наполегливості, навряд чи вдасться її трансформувати протягом даного втілення. Хоча десь у глибині душі все ж залишатиметься надія хоча б на невелику модифікацію її результатів. І безумовно, якщо упайя терпляче й послідовно здійснюється протягом поточного життя, вона заронить у ґрунт ті насінини, які принесуть гідний урожай у майбутньому втіленні».
Коли ми докладаємо зусиль у вигляді упайї (майстерного засобу) для нейтралізації прарабдха- і санчита-карми, усе залежить від того, до якого типу ця карма належала. Чи це була незмінювана карма, чи вона була наполовину важка, наполовину легка, чи вона була легка. Одразу визначити це неможливо. Це можливо лише після того, як ви тривалий час застосовуєте ці майстерні засоби й бачите, до якого типу належать ваші обмеження.
Як правило, є співвідношення трьох темпераментів тантричних практиків (див’я, віра і пашу) з трьома видами карми. Ті, хто мають легко змінювану карму, – це див’я. Ті, хто мають карму не легку, не важку, – це віра. Ті, хто мають дуже важко змінювану або незмінну в цьому втіленні карму, – це пашу.
Що ж є для нас упайєю. Безсумнівно, у лайя-йозі упайєю, найвищим майстерним засобом, є перебування в споглядальній присутності. Його ще називають махаупайєю, або великим методом. Якщо ви оволоділи махаупайєю та єдиною самайєю, то це, безсумнівно, є найкращим нейтралізатором санчит- і прарабдха-карми, найкращим провідником наміру й волі. Але доти, доки цей стан не реалізовано, існує безліч вторинних, додаткових упай, які слід застосовувати.
Духовна практика як гра з кармою
Духовна практика – це своєрідна безперервна гра із санчит-кармою та прарабдхою, для якої ми застосовуємо крійямана-карму й агама-карму. Це гра, у якій йогін може виграти, може програти, а може звести все внічию. І хочемо ми цього чи ні, знаємо ми це чи ні, але ця гра відбувається безперервно. Як казав один святий, людина може забути про закон карми й про час, але вони про неї не забувають ні на секунду.
Не можна сказати, що зараз ми не граємо, що в нас тайм-аут, офсайд, перерва, обід. Ні, закон такий, що гра триває безперервно, і наше завдання – замкнути коло дня і ночі, тобто так розвинути силу своєї свідомості, щоб ми могли вести таку гру навіть у сновидінні й могли перегравати свою карму. Саме тому в ученні говориться про важливість уважності, пильності та правильного застосування зусилля. І це не такий пасивний процес, коли можна взяти й усе заморозити. Розгортання кармічних причин-наслідків заморозити не можна, вони розвиваються безперервно.
Це подібно до гри в теніс. Прарабдха-карма подібна до м’ячика, який вам посилають, а ви повинні його прийняти й відбити. І якщо ви не приймаєте, то цей м’ячик пролітає, тому вам зараховується поразка.
Прарабдха-карма реалізується через віджнянамайя-кошу. Із віджнянамайя-коші вона надходить у маномайя-кошу (астральне тіло). Із астрального тіла вона надходить у пранамайя-кошу (ефірне тіло), а ефірне тіло дає імпульс фізичному на здійснення якихось дій. І цей процес триває безперервно.
У якому разі ми відбиваємо удар цього м’яча? У тому разі, якщо ми застосовуємо майстерну упайю і самоосвобождаємо рух, думку, емоцію, тобто будь-яку вібрацію, якщо ми достатньо пильні, щоб уловити цей м’яч, який посилається нам із каузального й ментального тіла, і відбити його або спрямувати в потрібний бік.
Запитання: Коли з людиною відбувається якась ситуація, то зазвичай кажуть, що це в неї так відмивається карма. Чи насправді ця карма повністю відмивається, чи це слід, який ще колись знову повториться? Наприклад, людина чимось захворіла й думає, що в неї відмивається карма. А чи не є сама ця думка причиною для того, щоб це колись повторилося?
Усе залежить від вашої позиції в теперішньому. Можуть бути два варіанти. Перший варіант – карма справді відмивається. Що мають на увазі, коли кажуть, відмивається карма? Це означає, що в санчит-кармі дозріли можливості, тому це захворювання проявляється як прарабдха, тобто створилися умови для того, щоб це сталося. Наприклад, є в санчит-кармі застуда, але надворі літо, тепло, у вас піднесений настрій, високий тонус, достатньо прани, тому вона ніяк не може проявитися. Але настає весна, авітаміноз, протяг, знижений настрій, тобто створюються умови для реалізації прарабдхи, і у вас з’являється застуда в цей період, відмивається ця карма.
Але все залежить від вашої позиції. Якщо ви приймаєте позицію іччха-шакті й здійснюєте активні дії (концентруєтеся на чакрах, породжуєте візуалізацію, де бачите себе абсолютно здоровим, приймаєте профілактичні зілля), то ви витісняєте всі ці види карми назад у каузальне тіло, ви відбиваєте цей м’яч. Відповідно ваша крійямана- й агама-карма не підтримують таку ситуацію, вони її витісняють.
Інший варіант – ви потураєте цьому. Тобто ви впадаєте у смуток, не докладає жодних зусиль, і тоді застуда переростає, наприклад, у хронічний бронхіт. Тобто все залежить від вашої конкретної позиції.
Запитання: У «Йога Васіштсі» Васіштха говорить Рамі, що в минулу кальпу він те саме запитував. Тобто Рама поставив якесь запитання, і Васіштха відповідає: «Так, у минулу кальпу ти мені те саме запитання ставив. Зараз я тобі розповім». Це прояв карми? Тобто Васіштха – ріші, Рама – втілення Вішну. Здавалося б, вони не мали б бути підвладні закону карми. Але якраз простежується ця закономірність, і Васіштха говорить, що це справді так і є.
Поки що ми обговорюємо закон карми, застосовуваний до нижчого типу творення всесвіту, тобто поступового творення. А Васіштха говорить з погляду миттєвого творення всесвіту і з погляду нетворення. Тобто він говорить з погляду аджата-вади й дрішті-срішті-вади, а ми говоримо з позиції срішті-дрішті-вади. Те, про що Васіштха говорить із Рамою, – це ще складніші аспекти карми. Це варіативні всесвіти, це ілюзорні тіла-двійники, це тунелі реальності, які ініціюються простою санкальпою, і свідомість людини як свідомість творця всесвіту. Думаю, цьому треба присвячувати окрему лекцію.
Питання: Щодо застосування іччха-шакті. Що стосується звичайної практики, то це зрозуміло. Тобто чим більше іччха-шакті, тим більший результат ми отримуємо. А якщо це стосується якихось зовнішніх дій, то за всім стоять інші живі істоти. У кожного є свої тенденції та сила волі, вони так само мають на це право. І коли ти на чомусь концентруєшся, то бачиш, як у інших людей змінюється їхня стратегія і все підлаштовується під те, над чим ти концентруєшся. Наскільки ми маємо якісь етичні обмеження у застосуванні сили волі?
Наскільки етично проявляти іччха-шакті, якщо вона стосується й інших? Гарне питання. Коли ми перебуваємо в сангсі, у мандалі, ділимо самаю і вінаю, питання етики постають дуже серйозно, тому що ми дбаємо не лише про себе, а й про інших. Якщо ми живемо наодинці, то ми не обмежені нічим. Але в мандалі діють свої закони, і це закони етики. І тут принцип такий – ми завжди повинні враховувати місце, час і обставини у прояві нашої іччха-шакті.
Що стосується садхани, то в цьому сенсі іччха-шакті може проявлятися без обмежень, але у зовнішніх взаєминах вона завжди повинна враховувати вінаю, самаю, етику тощо. Наприклад, у вас багато волі, іччха-шакті, і ви прагнете виконати своє служіння, забираючи при цьому шакті в інших мандал, і думаєте: «Моя мандала важливіша». Але треба шукати такі способи здобувати шакті, щоб не брати її в інших, щоб це не заважало іншим. І це потрібно робити з внутрішнього потенціалу, а не із зовнішнього.
Питання: А якщо, припустімо, ці люди кармічно пов’язані, то виходить, що те, чим ти займаєшся, просто їх стягує, змінюється їхнє ставлення. Вони хочуть щось зробити, але карма їх притягнула до того, на чому ти концентрувався.
Це означає, що у вас є сіддхі впливу, сіддхі чарівності, коли ви можете переконувати інших. Наскільки етично їх використовувати? По-перше, наскільки дозволяють закони вінаї та самаї, по-друге, наскільки дозволяє ваш статус. Наприклад, якщо ви перебуваєте у статусі брахмачарі, то це одне, а якщо у статусі управителя, то це інше. Дійте просто відповідно до цих обставин і статусу.
У будь-якому разі прояв волі не повинен викликати дисгармонію. Іноді потрібно у зовнішньому сенсі звільнити свою волю заради того, щоб підтримувати гармонію. Йдеться не про садхану, а про зовнішні види служінь. Іноді треба синхронізувати свою волю з іншими, злити її з волею мандалешвара (управителя) якоїсь мандали. Іноді її просто можна скоригувати, враховуючи волю інших. Ми є свого роду операторами і трансляторами іччха-шакті. Якщо ми знаємо, як гармонійно транслювати іччха-шакті, то ми не робимо помилок і інші отримують від цього благо.
