Канали і вітри
«Життєва сила — це життєздатність, яка тісно пов’язана з первісною усвідомленістю, природним станом. Як і природний стан, життєва сила безмежна й безособистісна, але, на відміну від природного стану, життєву силу можна втратити або накопичити».
Поки ми маємо фізичне тіло, для нас дуже важливі елементи, прана, тобто життєва сила. Від того, чи збалансовані наші елементи, гармонійні вони чи, навпаки, розбалансовані, залежить рівень життєвої сили, якою ми володіємо. Від рівня прани залежить те, наскільки глибоко ми розкриємо природний стан. Зрозуміло, є релігії, які взагалі не приділяють уваги прані, наприклад буддизм тхеравади, китайський дзен. Але тантра приділяє увагу прані, тому ми працюємо не лише зі свідомістю, а й із праною. Починаючи практику, ви працюєте з праною. Це означає, що за час практики ваші канали очищуються, життєва сила збільшується, тобто змінюється ваша фізіологія.
Тексти іноді описують, що коли працюєш із праною, то приховані раніше хронічні захворювання на деякий час можуть навіть загострюватися, а потім виходити. Однак це відбувається лише тоді, коли йде дуже інтенсивна робота з праною. Наш метод м’який. Це означає, що ми гармонійно посилюємо життєву силу, очищуємо канали й елементи в чакрах, роблячи все це на тлі споглядальної присутності.
Чисте бачення і життєва сила
«Коли ми відчуваємо відразу до сприйманого, наша життєва сила зменшується. Коли навіть у найгіршій ситуації ми бачимо красу, життєва сила збільшується».
Тут ідеться про те, що коли наш ум сильно схоплений чіплянням або відкиданням, коли в нас виникає відраза до чогось, неприйняття, то ми втрачаємо життєву силу. Це означає, що ми відволікаємося від Джерела. Навпаки, коли навіть у нечистих, скверних або дратівливих ситуаціях ми бачимо чистоту, красу, святість, гармонію, наша життєва сила зростає, а тривалість життя збільшується, це факт. Тому так часто говориться про те, що необхідно практикувати чисте бачення. Адже, крім практики споглядальної присутності, ви також маєте бути дуже стійкими з погляду життєвої сили.
Є історія про відомого тибетського махасиддху Друкпу Кюнлея. Він був відомий тим, що публічно осоромив свою матір. Але зробив це не зі злості, а зі співчуття, просто його метод був таким. Він розповідав про неї всякі непристойні небилиці, але завдяки тому, що вона все-таки зуміла побачити це як практику, у чистому баченні, її життєва сила зросла, двоїсті стани ума зникли, тривалість життя збільшилася. Таким чином, Друкпа Кюнлей привів її до просування, він допоміг їй відмити нечисті карми й стани ума; оскільки її двоїсті стани усунулися, то й стан прани також змінився.
Так само Марпа збільшив життєву силу Міларепи, даючи йому суворі завдання. Міларепа вчинив гріх, у молодості через невідання вбивши магією багато людей. Навіть у суворих умовах він зумів проявляти відданість, чисте бачення практики Гуру. Завдяки збільшеній життєвій силі Міларепа зумів позбутися карми пекла, яку накопичив.
«Краса відносного може щось нам відкрити й надихнути розум, але якщо споглядати красу чистоти Буття, це живить життєву силу на глибшому рівні. Щира молитва, чисте вираження почуттів збільшує життєву силу; чуттєве сприйняття барвистості й величі природи, здатність до живого відчуття зміцнює життєву силу. Якщо ви не відчуваєте радості життя, породіть її за допомогою ума: «Це гарне місце, красиве дерево, чудова людина тощо».
У нашій термінології це практика чистого бачення.
«Життєву силу можна повернути з будь-якого виміру, якщо бути відкритим, сприйнятливим і вдячним. Люди, у яких є кохані або хоча б улюблені домашні тварини, живуть довше й одужують швидше, ніж самотні люди».
Коли ви звертаєте свій ум до святих, махасиддхів, відчуваєте велику відданість, практикуєте самаю, Гуру-йогу, розмірковуєте про возз’єднання з великим Джерелом, розкриваєте ум, трансцендуєте своє его, вчитеся відпусканню себе, то ви відкриваєтеся позаособистісним, трансперсональним, глобальним силам (шакті). Ці сили входять і починають працювати у вас. Навпаки, коли ви замикаєтеся на власній особистості, на своїх маленьких ідеях, маєте сильний чіпляючийся або неприймаючий ум, ви залишаєте частину своєї сили в тонких сферах. Це відбувається з усіма людьми: коли є мирські бажання, прана йде, і, навпаки, коли ми розкриваємося, ми отримуємо енергію від вселенського Джерела.
«Коли є любов, є взаємний зв’язок і вдячність. Завдяки зв’язку збільшується енергія елемента землі й зміцнюється життєва сила».
Якщо у вас є відданість, шанування, співчуття і щира любов до Абсолюту, до святих, до всіх живих істот, це сприяє накопиченню вашої життєвої сили. Ті, хто має неконтрольований гнів, завдають шкоди або створюють проблеми іншим, убивають тварин, переривають свою життєву силу. Вони не мають довгого життя, а в наступних життях стикатимуться з перешкодами й хворобами. Це факт, це карма. Ті, хто годують, лікують, захищають і рятують інших людей або тварин, збільшують власну життєву силу, накопичуючи заслугу. Вони будуть оберігатися богами, охоронцями, внутрішніми божествами як у цьому, так і в наступному житті. Це теж факт.
Елементи та різні колісниці
«Оскільки зв’язок із природою, первозданними елементами та красою природного світу дуже важливий, корисно зробити його практикою уважного ставлення до землі, повітря, неба, тепла й води. Благотворні контакти з духами, пов’язаними з елементами, також можуть зміцнювати життєву силу».
Існує шаманська колісниця, сутра, тантра й ануттара-тантра. У шаманській колісниці багато уваги приділяється взаєминам з елементами, духами, божествами та відновленню життєвої сили. В ануттара-тантрі підхід інший: вважається, що ми автоматично вирішуємо всі інші проблеми, властиві нижчим колісницям, просто входячи в природний стан і об’єднуючись з елементом. Ми гармонізуємо елементи й прану, коли перебуваємо в природному стані, і об’єднуємо споглядальну присутність з елементами. Якщо ми ще не настільки вправні в об’єднанні споглядальної присутності, нам потрібно виконувати практики керування вітром, тобто всі методи, які ми практикуємо: канали, вітри, кумбхаки, пранаями, асани тощо. Завдяки технікам, якщо ми практикуємо їх правильно, очищуються канали, збільшується життєва сила.
«Колісниці шаманізму містять велику кількість практик, серед яких медитації, візуалізації».
Йога-тантра вивчає п’ять елементів, вітри, які циркулюють у тілі, прани й те, як за допомогою пран можна спрямовувати ум у потрібну точку. Фактично йога-тантра навчає так контролювати прану, щоб вводити її в сушумна-наді. Спочатку необхідно накопичити її в достатній кількості, потім дати їй вільно циркулювати тілом, а вже потім вводити в сушумна-наді. Передбачається, що добрий монах за шість-дванадцять років так готує себе енергетично, що може це робити. Він опановує мінімальну пранаяму, може досягати легкості в тілі, бачити світло під час медитації й виводити тонке тіло через маківку або через чакру; чує звуки нада, у нього прана циркулює каналами, у нього короткий сон, мало мирських бажань, а ті, що є, перебувають під контролем. Мирських бажань у нього мало тому, що канали чисті, ум не розсіюється. Він відчуває приємні відчуття й може довго сидіти в медитації завдяки тому, що його тіло легке. Звісно, це стан досвідченого йогіна. Потрібно постаратися, щоб такий стан реалізувати й потім підтримувати.
Тантричний підхід до елементів
«У тантрі елементи розглядаються головним чином з погляду їхнього прояву як життєвих енергій тіла. Вони не зводяться до біологічних чи фізичних енергій, хоча обидва ці різновиди енергії є проявами елементів. Елементи вважаються священними вихідними енергіями Буття, які можна виявити в енергетичному вимірі людини. На відміну від шаманізму, що встановлює зв’язок з енергіями елементів через їхні грубі природні аспекти або за допомогою нематеріальних істот, послідовники Тантри виявляють енергії елементів у власному тілі як канали, енергії прани, насіннєві сутності та священні склади-джерела енергетичного тіла. У тантрі такі практики зрештою приводять до набуття тіла божества, що не є метою шаманізму. Однак тантра не виключає підходу шаманізму.
Тантра – це шлях преображення. П’ять шкідливих емоцій відповідають п’яти елементам і перетворюються на п’ять благих якостей: гнів – на любов, жадібність – на щедрість, ревнощі – на відкритість, гордість – на спокій, невідання – на мудрість».
У тантрі дуже велике значення надається трансформації, преображенню. Говориться, що, працюючи з умом і енергіями, можна перетворити все, що завгодно, на все, що завгодно. Це так. Є тантри, де візуалізація виконується поступово: візуалізація себе в образі божества, зародження божественної гордості, мандали чистого бачення і прояв порожнісного аспекту божества. Чим вищий рівень тантри, тим менше потрібно створювати штучні побудови в умі та візуалізації. У низьких тантрах божество вибудовується поступово. У вищих тантрах візуалізація себе в образі божества виконується миттєво: раз — і маніфестація. У ще вищих тантрах божество не візуалізується, а лише зароджується божественна гордість (дева-бгавана), підкреслюється відчуття (це те, що практикуємо ми). У найвищих тантрах не зароджується ні те, ні друге, ні третє, а все зводиться до природи Ума (це те, що є нашою головною практикою). Трансформація означає, що ми людське відчування сприйняття себе маємо перетворити на божественне, а потім навіть це божественне повністю розчинити в абсолютному.
Той, хто одразу може реалізувати природний стан, не потребує практики божественної гордості як такої, бо відразу ж реалізує кінцеву точку божественної гордості – Ахам Брахмасмі. Можна сказати, що це є найвищий пік божественної гордості. Але той, хто не здатний одразу отримати смак недвоїстості, отримає дуже велику користь, трансформуючи себе, практикуючи принцип божеств.
Радикальна трансформація
«Стражденна істота перетворюється на просвітлену, навіть матеріальне тіло перетворюється на тіло світла».
Коли ми практикуємо шлях трансформації, це означає, що ми маємо змінюватися, причому не потроху, а передбачається, що ми радикально змінюємося на дуже глибинному рівні. Усередині нас не повинно залишитися нічого, що було б старим, темним, невіглаським, чіпким. Крок за кроком ми поступово маємо повністю трансформувати свою особистість і розкрити максимум потенціалу містичних творчих здібностей, притаманних божеству. Припустімо, якщо минає багато років, а монах чи монахиня утримує якісь ідеї або прив’язаності, то це вказує на нерозуміння того, що з усіма речами, навіть тонкими, до яких є тонкі прив’язаності, слід працювати й перетворювати їх, трансформувати, змінювати.
Кінь, шлях, вершник і обладунки
«У загальних рисах практику тантри поділяють на два рівні: практики стадії зародження і практики стадії завершення. Щоб зрозуміти ці практики, необхідно мати певне розуміння енергетичної будови тіла.
Кінь, шлях, вершник і обладунки.
Кінь, шлях, вершник і обладунки, які зустрічаються в тантрі, допомагають зрозуміти складові частини практики та взаємовідносини між ними».
У поняттях тантри є метафори – особлива мова, яка розшифровує, дає образи, зрозуміліші нам у практиці. Кінь – це прана, яка циркулює в наших тілах. Шлях – це енергетичні канали (наді), якими рухається прана. Вершник – це ум, тобто наша свідомість, яка подорожує на прані дорогами каналів. Тому кажуть: «Вершник нашого ума подорожує на коні прани дорогами каналів нашого тіла». І від того, як ми керуємо праною, залежить наше повне пробудження або усвідомлення.
Природа прани
«Прана – це енергія, що живить усе, і субстанція всіх речей, матеріальних і нематеріальних. Це початкова енергія, з якої виникло все. Ця енергія – основа Буття. На своєму найтоншому рівні вона недвоїста, цілісна і не має місцеперебування. Перша відмінність, яка в ній виникає, – це п’ять чистих світел елементів, які теж надзвичайно тонкі, а тому ми не можемо сприймати їх звичайним умом. Однак ми можемо відчути прану безпосередньо на грубішому рівні, у повітрі, яким ми дихаємо. Крім того, ми можемо відчути її течію в тілі».
Як відчуває плин прани звичайна людина? Вона відчуває, що в неї прана чинить тиск у тих місцях, де наді засмічені. У цих місцях утворюються бажання, і вона відчуває, що якщо не задовольнить це бажання, то її розум почуватиметься кепсько. Практик відчуває, що прана ніде не зупиняється, а замість того щоб чинити тиск на чакри й викликати бажання, вона вільно циркулює центральним каналом, насичуючи мозок. Від цього виникає радість, різні стани натхнення, ясності, завжди присутнє пильне усвідомлення, ніколи немає тамасу. Така людина сповнена життєвої сили, її розум завжди ясний; якщо вона спить, то її тіло спить, але розум перебуває в стані пильнування; вона прокидається дуже легко, фактично їй не потрібно прокидатися, вона просто відкриває очі, встає і відразу ж займається чим-небудь, ніби й не спала.
Робота з праною та елементами
«У тантрі використовують саме цей рівень, на якому прану можна відчути в її русі та в наслідках, які вона виробляє. Ми набуваємо чутливості до потоку прани й розвиваємо його, використовуючи розум, уяву, дихання, пози та рух. Спрямовуючи грубіші прояви прани, ми можемо впливати на тонші рівні. У міру того, як зростає наша чутливість, ми можемо безпосередньо відчувати прану тонких вимірів. Загалом кажучи, прана пов’язана з елементом повітря. Це елемент, який найближчий до простору, який першим виникає з простору й останнім розчиняється в основі під час смерті. Він пронизує все і вся.
Говорячи про п’ять елементів як про п’ять пран, ми маємо на увазі аспект вогню й повітря кожного з елементів. Згідно з одним із визначень елементів тіла, плоть – це земля, кров – це вода, травний жар – вогонь, дихання – повітря, свідомість – простір. Такий підхід до елементів у їхньому більш земному аспекті, у більш речовинному матеріальному аспекті прояву елементів у тілі. П’ять енергій-пран – це більш повітряні, менш речовинні прояви енергій елементів у тілі».
Коли людина народжується, першим з’являється центральний канал. Він з’являється в утробі матері як зачатковий орган. Потім з’являються очі, у них входить життєва сила найтоншого виміру. Потім з’являються п’ять пран, починають вироблятися органи тіла. З погляду йоги, повне звільнення в райдужне тіло відбувається у зворотному порядку, тобто йогін має ввести п’ять пран у центральний канал. Зараз вони зовні й мають тенденцію витікати за неправильного способу життя або захопленості почуттями. Якщо ми правильно практикуємо, прана не витікає, а навпаки, накопичується й циркулює. Але найвище досягнення – це вміння ввести в центральний канал максимальну кількість прани. Фактично медитативний досвід, стан здоров’я, тривалість життя, натхнення, здатність до самадхі, рівні ясності, безперервна свідомість, виділення тонкого тіла залежать від того, наскільки прани збираються до центрального каналу й входять у нього.
Вважається, що практики найвищого класу (дів’я), наприклад святий Рамалінга, можуть вводити прани в центральний канал, узагалі не виконуючи жодних практик, а лише силою одного споглядання або силою самовіддачі. Зрозуміло, при цьому має бути справжнє споглядання й самовіддача. Тоді споконвічне Ясне Світло бере у свої руки керування пранами й розумом, спрямовуючи їх у потрібне місце найгармонійнішим способом. Тому того, чого йоги досягають силою тапасу й пранаями, такий святий може досягти лише силою самовіддачі або споглядання. Однак розум такого йогіна з ранку до вечора має бути поглинутий Абсолютом, і тоді в нього виникає величезна радість, оскільки Абсолют завжди дає приголомшливе натхнення.
Ознаки просунутого йогіна
Ви точно можете визначити, зустрічаєтеся ви з просунутим йогіном чи з не дуже просунутим. Розум просунутого йогіна, чим би він не був зайнятий, завжди міцно зафіксований на Абсолюті, тому він отримує величезну шакті й відчуває велику радість.
Не дуже просунутий йогін міцно фіксує ум на самому собі, тому в нього шакті і, відповідно, радості не дуже багато. Він постійно живе, вираховуючи, що піде йому на користь, а що ні, він постійно дбає про свою особистість, про те, як її захистити або самоствердити, він увесь час перебуває в безлічі дріб’язкових виборів. Він може сваритися з іншим монахом через те, на якому місці йому сидіти, вибирати прасад або обурюватися тим, що прасад несмачний, засмучуватися, коли його сварять, і розчулюватися, коли його хвалять, думати: «Яка непогана матаджі, треба до неї придивитися краще».
Це стан не дуже просунутого йогіна, який думає про що завгодно, тільки не про Бога. Звісно, з такими думками радості в нього небагато, і життєва сила теж обмежена людським рівнем.
Але істинний святий ні про що таке не думає, а якщо й думає, то зовсім трохи. Тобто десь на периферії частина його ума про це думає, якщо він у відносному сенсі живе в колективі, але найбільша частина ума спрямована тільки на Абсолют. Він усюди бачить тільки Абсолют, споглядає безмежне Ясне Світло, тому насичується неймовірною, величезною радістю, натхненням і праною навіть у тілі; у нього немає жодної думки, щоб відволіктися, зробити щось окремо від Абсолюту або чіплятися за своє его. Він знає, що причепився до найвеличнішого, а все інше додається само собою.
Щоразу, коли ви дієте, слід орієнтувати себе на вищого йога.
