Життєпис і чудесні сили сіддха Боганатара

Трансміграція до Китаю

Кажуть, що через відмінність кольору шкіри та мови Боганатар за допомогою свого пранічного тіла трансмігрував у тіло китайця. Після трансміграції Боганатар прийняв китайське ім’я – Бо Янг. Відчуваючи ущербність свого китайського тіла, Боганатар практикував кайя-кальпу.

Деякі вважають, що Боганатар і Лао-Цзи – це одна й та сама особа, тобто Лао-Цзи – це Боганатар, який увійшов у тіло китайця й досяг безсмертя методами кайя-кальпи.

Боганатар – один із найвеличніших тамільських сиддхів після Тірумулара. Наступні статуї, які ми виготовлятимемо, – це статуї Горакшанатха, Боганатара і Тірумулара. Боганатар був великим сиддхом поза простором і часом, його також вважають майстром у кайя-кальпі та пракрита-сиддхі. Деякі тексти кажуть, що він у ті давні часи винайшов парашут, літак, пароплав, поїзд. На своєму літаку він літав до Китаю. Він також був майстром перенесення свідомості паракайя-правешана, алхімії та чіттарної медицини (медицини сиддхів).

Походження та досягнення сиддхі

У «Джняна сагарам» Богар каже, що народжений від Аді-сиддха, тобто від Абсолюту, вказуючи таким чином на свою належність до лінії спадкових сиддхів. Він дізнався про походження свого народження за допомогою божественного ока, ока мудрості (див’я-чакшу). Він говорив про те, що належить до лінії кайя-лайя – прийняв форму птаха і літав (кайя-лайя – інша назва пранави). Там він займався кундаліні-йогою і був названий Богаром. Він отримав посвяту від сиддха на ім’я Каланджі, досяг самопізнання через практику кундаліні-йоги, став сиддхом і здобув усі чудесні сили. Стверджуючи, що знає техніку кайя-сиддхі, Богар пояснює методику перетворення тіла на зріле за допомогою системи медицини, а також техніку преображення його в див’я-деха за допомогою кундаліні-йоги. Довгий час він жив у див’я-деха, тілі Золотого Світла. Він каже, що прийняв пігулку, яка називається кайя-кальпа, і прожив у тілі Золотого Світла в різних країнах ще дванадцять тисяч років.

Притча про пігулку кайя-кальпа

Про ефективність пігулки кайя-кальпа оповідає цікава притча.

Богар якось повертався з Китаю зі своїми трьома учнями та собакою. Дорогою він дав одну пігулку собаці, яка впала замертво. Іншу пігулку Богар дав одному з учнів, який теж упав, наче мертвий. Ще дві пігулки він дав решті двом учням, які зі страху померти сховали їх, так і не проковтнувши. Богар проковтнув іншу пігулку і також упав, наче мертвий. Побачивши це, двоє учнів, що залишилися, викинули свої пігулки й пішли на ринок, щоб купити все необхідне і поховати тіла собаки, учня та свого гуру. Повернувшись із ринку, вони виявили, що тіла з попереднього місця зникли, а всі троє перебувають на значній відстані, тим самим показуючи, що пігулки здійснили свою дію.

Це відома історія, коли собака, учень і сам Боганатар досягли безсмертя методами кайя-кальпи. Двоє інших учнів, які злякалися, прийшовши на те місце, побачили, що їхніх тіл уже немає, а залишилася записка Боганатара, яка гласила: «Ми із собакою та учнем досягли безсмертя, а ви як хочете через ваше малодушність і невір’я».

Ця притча підкреслює два моменти: перший – сила пігулки, другий – те, що справжній учень повинен мати безумовну віру у свого гуру.

Завдяки опису Богаром лікарських рослин і препаратів його називають батьком медицини та хімії сиддхів.

Я читав, що є думка, ніби деякі ототожнюють китайського Бо Янга і руського волхва Бояна. Кажуть, що це одна й та сама особа. Оскільки Боганатар жив дуже довго, то він подорожував різними країнами; на деякий час він зупинявся в Росії під виглядом волхва і сказителя Бояна. Наскільки цьому можна довіряти, інше питання.

Чудесні історії з життя Боганатара

Увійшовши в стан самадхі, Богар став подібним до кам’яного изваянія. Лев із левицею зупинилися біля місця самадхі Богара, думаючи, що він зроблений із каменю. Тут вони полювали на тварин і жили як чоловік і дружина, даючи потомство. Одного дня, коли лев поклав свою голову на коліна кам’яної фігури, облизуючи її, сльози з очей Богара несподівано потрапили до рота левові. Спробувавши сльозу сиддха, лев здобув мудрість і зрозумів, що це не статуя, а сиддх у стані самадхі. Від цього дня лев і його сім’я підтримували чистоту території перед фігурою Богара. Вони стали молитися й харчуватися чистою вегетаріанською їжею: листям і фруктами. Коли Богар вийшов зі стану самадхі, він запитав у лева, хто той такий. Лев розповів йому, як він чинив усякі жахливі речі в присутності Богара, думаючи, що Богар — лише статуя, і як він здобув мудрість, скуштувавши сльозу Богара. Почувши це, Богар благословив лева, щоб у своєму наступному народженні той народився царем.

За часів, коли Богар жив на горі Патхігайя, він вирушив до найближчого села, де браміни промовляли веда-мантри. Побачивши Богара, вони попросили його піти, щоб він не почув їхніх мантр. Щоб провчити загорділих брамінів, Богар упіймав кота й навчив його веда-мантр. Кіт став промовляти їх пронизливим голосом, щоб браміни його почули. Усвідомивши свою помилку, браміни впали ниць перед Богаром, благаючи його пробачити їхню дурну поведінку. Тоді Богар попросив брамінів принести всі їхні речі й перетворив усе на золото. Браміни були блаженні й щасливі.

Одного разу одна заблукала вагітна корова, тікаючи від тигра, сховалася в печері. Вона стала жити там, харчуючись лише листям карунелі, що має особливу лікувальну властивість. Його речовина потрапила й теляті в її лоні. Це листя має здатність перетворювати звичайне тіло на карпа-деха, вічне божественне тіло. Коли Богар блукав у пошуках цієї лікарської рослини, він побачив корову з телям, що мало вічне тіло, і дав їм своє благословення.

Винаходи та подорожі

Щоб легко стрибнути з вершини пагорба, Богар описує клітку, виготовлену з круглого зонта, до якого прив’язані шовкові нитки й тридцять два натягнуті стебла очерету з прикріпленим до них колесом. Шматок тканини має покривати стягнуті очеретяні стебла, зв’язані вузлом мотузки так, щоб в основу цього пристрою було покладено принцип ширяючого сокола. Якщо стрибнути, прив’язавши себе до такого зонта, повітря потрапляє в нього, і він стає подібним до кулі, що підіймає людину в повітря й опускає її цілою на землю.

Ще Богар розповідає про своє мистецтво повітряних польотів і про те, як він здійснив переліт до Китаю. Такий вид польотів так само належить до досягнень кундаліні-йоги. Богар також вигадав пароплав, у якому, за його словами, може перебувати багато людей. Крім того, він говорить про екіпаж, здатний пересуватися без допомоги коня, тобто на парі або газі. Ще він згадує про рухомий екіпаж, що виділяє дим.

Зустрічі з великими вчителями різних традицій

Розповідає Богар і про те, як бачив апостолів Христа. На своєму саморушному екіпажі він вирушив до Єрусалима. За його словами, він побував у Римі, де бачив у самадхі всіх дванадцять апостолів Ісуса, і згадує ім’я Іммануїла. Також він спостерігав римлян, які молилися в місцях самадхі Ісуса, шукаючи його покровительства. Крім того, за його словами, дізнавшись про велич Ісуса Христа від його численних послідовників, він сам відвідав і вшанував місце самадхі Ісуса. Він зауважує, що в цій калі-юзі ніколи не чув про чудеса, подібні до тих, які творив Христос.

Побував Богар і в Мецці, щоб зустрітися з учнями Мохаммеда Набі. За його словами, він бачив там багато магометан і відвідав місце самадхі Набі. Він запитує: «Чи є ще десь на Землі таке місце, як Мекка?»

Він також розповідає, як Яков хотів отримати велике посвячення (махадікшу) від Богара, щоб побачити Калінджі та Камаламуні й отримати від них благословення та настанови. Згідно з відомостями, взятими з віршів Богара, він, очевидно, прожив дванадцять тисяч років в іншій країні, у Китаї.

Зустріч із Тірумуларом і спадщина

Завдяки своїм містичним силам Боганатар зустрівся з Тірумуларом, який протягом трьох останніх юг (двапара-юги, трета-юги та сатья-юги) безперервно перебував у самадхі. Завдяки такій зустрічі він отримав від Тірумулара посвячення. Він написав, що його тіло випромінювало різні аромати й сяяло світлом. Після цього він називав себе онуком ріші Тірумулара, а Тірумулара – своїм дідусем.

Дехто вважає, що Боганатар був буддистом родом із Китаю і часто відвідував Індію. Дехто називає Боганатара китайським даосом. Але насправді ці відомості можуть бути суперечливими з однієї причини: Боганатар часто змінював своє тіло, як і багато сиддхів. Не помираючи, він виходив із тіла однієї людини й входив у тіло іншої, тому змінював ім’я. З цієї причини точно простежити особистість Боганатара неможливо, навіть аналізуючи різні тексти та автобіографію.

У нас існує текст із кундаліні-йоги, написаний Боганатаром, який отримав дуже високу оцінку інших ріші. Він описує шлях просвітлення подібно до тексту «Тірумантірам», написаного ріші Тірумуларом.

Якщо ви хочете отримати благословення в кундаліні-йозі, то завжди слід звертатися або медитувати, виконуючи Гуру-йогу з Горакшанатхом, Тірумуларом і Боганатаром, розглядаючи їх як невіддільних від гуру.