Обране божество (ішта-девата) — це центральне божество традиції Шрі Гуру Свамі Вішнудевананда Гірі Махараджа та лінії Гірі ордену Джуна акхара.

Ним є Шрі Авадхута Даттатрея — Вчитель усіх учителів, споконвічний наставник усіх йогів і сіддхів. 

Даттатрея — втілення Трійці богів (Тримурті): Брахми (творця), Вішну (охоронця) та Шиви (руйнівника), він уособлює принцип погляду адвайти та самозвільненої поведінки. 

Про велич і святість Шрі Даттатреї йдеться у багатьох священних писаннях.

Даттатрея є самим Абсолютом, є незбагненним Парабрахманом без атрибутів і якостей, тим, хто поза межами часу, імені, форми. Він є всевишній Розум, джерело Буття, тому його називають Бхагаван. Він — безсмертний, вічний, адже він — сама Сахадж’я, нескінченна, одвічна Істина.

Історія появи Даттатреї

«Даттатрея» складається з двох слів — «датта» (даний) та «Атрі» (ім’я святого мудреця, його батька). У «Шанділья-упанішаді» наводиться історія про те, як Даттатрея прийняв форму сина Атрі: 

«Надзвичайно задоволений суворою аскезою (тапасом), яку здійснював святий мудрець Атрі, що бажав дітей, сяючий Даттатрея дав себе Атрі, і, оскільки він народився в Атрі та Анасуї, він був названий Даттатреєю».

Колись у давні часи на землі Бхарата-варші жив старий брахман. Він хворів на проказу як покарання за свої гріхи. Його дружина була рідкісною за силою духу подвижницею, наділеною смиренням і цнотливістю. Вона була дуже вірною, турботливою і, попри все, дуже любила свого чоловіка та доглядала за ним із великою відданістю і самовідданістю. 

Однієї ночі вона несла тіло свого хворого чоловіка дорогою, що проходила поруч із деревом. Під деревом медитував святий відлюдник, аскет, наділений великою силою. Оскільки було темно, жінка не помітила аскета, і коли вона проходила повз, ноги її чоловіка випадково торкнулися тіла медитуючого відлюдника, зачепивши його. Відлюдник розгнівався і прокляв її чоловіка, сказавши: «Той, хто торкнувся, зачепив і штовхнув мене, хто порушив мою медитацію, той помре завтра на сході сонця».

Дружина брахмана була дуже налякана і пригнічена цим. Але потім, опанувавши себе, вона заспокоїла розум і подумала, що якщо відлюдник силою тапасу може проклинати її чоловіка, то вона силою свого тапасу може захищати його, тому вона сказала: «Якщо вже так судилося, тоді від завтрашнього дня Сонце взагалі більше ніколи не буде сходити на горизонті! Скоріше Сонце не з’явиться ніколи на небі, скоріше у світі не буде світла, ніж мій чоловік помре!»

Оскільки те, що було висловлено святою жінкою, неодмінно мало збутися, то наступного дня Сонце не змогло зійти. Світ занурився в морок, всюди була темрява, скрізь запанував хаос. Навіть боги — охоронці світу — дуже занепокоїлися.

Зібравши термінову раду і занурившись у медитацію, вони силою ясновидіння швидко дізналися причину. Але клятву подвижника ніхто не може скасувати. Вони прибули до святої обителі Брахми (Брахма локу) до Творця, щоб знайти вихід із цього скрутного становища. Брахма сказав: «Тільки велика сила може здолати іншу велику силу, тільки тапас може перевершити інший тапас. Могутність святої жінки зупинила схід Сонця, тому ви маєте шукати допомоги іншої великої святої жінки, яка зможе суперничати з її могутністю і возобновити схід Сонця». Вислухавши поради Брахми, боги, пильно розглядаючи людей, вдивляючись у їхню карму, почали шукати таку жінку. Через деякий час вони побачили святу праведницю, велику подвижницю Анасую, чисту, смиренну дружину мудреця-ріші Атрі, яка жила з чоловіком у лісі. Вони розповіли їй усю історію з Сонцем, про те, що їм сказав Брахма, вихваляли її святість і смиренно звернулися до неї за допомогою.

Почувши їхні прохання, Анасуя погодилася врятувати світ від темряви та хаосу. Вона прийшла до дружини брахмана і чарівним, співучим голосом смиренно промовила: «Могутність твоїх слів зупинила схід Сонця і, подивися, тепер увесь Всесвіт перебуває в хаосі. Я прийшла дізнатися, чи зможемо ми домовитися з тобою, щоб Сонце знову зійшло. Якщо ти скасуєш свої слова і попросиш Сонце знову зійти, і якщо твій чоловік помре, я воскрешу твого чоловіка силою мого подвижництва». 

Дружина брахмана погодилася. Сонце зійшло, її чоловік, проклятий відлюдником брахман, помер, але Анасуя виконала свою обіцянку. Вона воскресила його. Боги, дуже задоволені цим, як подяку запропонували Анасуї самій обрати собі благословення від них. У відповідь вона попросила, щоб Брахма, Вішну та Шива народилися як її сини, і вони пообіцяли виконати це бажання.

Аватари Даттатреї

Як аватар Даттатрея в різний час проявив себе у шістнадцяти формах:

1. Вішвамбара-авадхута
2. Майямукта-авадхута/Майяюкта-авадхута
3. Датта-авадхута
4. Адігурунамака
5. Самскахіна-шіварупа
6. Девадева
7. Датта-дігамбара
8. Ш’ямакамалалочана
9. Датта-йогіраджа
10. Атріварада
11. Дігамбара
12. Йогіраджаваллабха
13. Калагнісамана
14. Лілавішвамбхара
15. Сіддхараджанамака

16. Джнянасагара

     

До історичних втілень Даттатреї відносять також святих сіддхів Шріпада Шрі Валлабху та Шрі Свамі Нарасімху Сарасваті.

Атрибути Даттатреї

Священні тексти Даттатреї

Знову і знову я смиренно вихваляю ту велику Істоту, яка пронизує все творіння, сяє всюди як Свідомість, одвічно вільна, свідок усіх дій, істинне знання, і нічим не відрізняється від моєї власної вищої Сутності»

Шрі Авадхута Даттатрея «Дживанмукта-гіта»

Авадхута-гіта
Даттатрея-упанішада
Дживанмукта-гіта
Йога-рахасья
Йога-шастра
Трипура Рахасья