Свамі Брахмананда Шрі Шіва Прабхакара Сіддха Йогі Парамахамса – найвидатніший авадхута, учень останнього з лінії вісімнадцяти тамільських махасіддхів Шрі Памбатті Сіддхара. Він є корінним вчителем Шрі Гуру Свамі Вішнудевананда Гірі Махараджа.

Лінія наступності

Формально Брахмананда належить до саньясі поширеної школи адвайта-веданти – шайва-каула-сіддханти.

Це давня моністична школа йоги, патріархом якої був Махаріші Нандінатха з Кашміру – вчитель Махаріші Патанджалі та Васіштха Муні.

Шіва Прабхакара став майстром у традиції авадхутів лайякшана завдяки тривалій усамітненій практиці під контролем свого вчителя Шрі Памбатті. Він проявив безліч чудес, показавши велич цієї традиції. Свамі говорив, що він є корінним майстром, держателем таємної традиції авадхутів лайякшана протягом шестисот років.

Деякі джерела стверджують, що Свамі є інкарнацією великого святого Пулінаяка Сваміяра. Згідно з іншими джерелами, Свамі – втілення господа Шіви. Треті джерела кажуть, що він – втілення сина бога Сонця – Червоного Карни.

Брахмананда рідко спілкувався з людьми. Він був юродивим, радикальним, відстороненим від мирського майстром «божевільної мудрості», байдужим до думки інших про нього, і, як усі садху, ні під кого не підлаштовувався. Він не надто любив говорити про себе, своє життя, вважаючи, що все це не є корисним для садхани, а лише відволікає від самодослідження.

Історія втілень

Згідно з давніми джерелами, Свамі Брахмананда — переродження святого Пулінаяка Сваміяра, головного радника бога Айяппи.

Ім'я Айяппа походить від санскритських слів «ар'ян» («гідний поваги») та «аппа» («батько»). Згідно з Пуранами, він народжений від злиття Шіви та Вішну: від Шіви успадкував усвідомлення сіддха-джняні та силу справедливості, а від форми Вішну — Мохіні — чуйність, відданість і любов. У Пуранах розповідається, як демони (асури) перемогли богів (девів) і заволоділи амритою — нектаром безсмертя. Щоб повернути його, Вішну прийняв подобу Мохіні. Засліплені її красою, асури самі повернули амриту богам.

Айяппа вперше з'явився багато століть тому на горі Нілгірі в Кералі на вахані — бенгальському тигрі — ставши центром великої гілки практичної філософії. Він — майстер перетворення руйнівних демонічних сил. Його велич мудрець Агастья висловив словами: «Безсмертний, Безмежний, Всюдисущий Таракабрахма!»

Сваміяр часто відвідував обитель Айяппи, а той не раз з'являвся на пагорбі Тигра до Сваміяра. Коли Айяппа вирішив повернутися в небесну обитель, Пулінаяк Сваміяр супроводжував його на Кайлас. Однак, згідно з шастрами, будь-яке земне тіло має померти на Землі. Тому Сваміяр народився знову — як Прабхакара Сіддха Йогі у 1263 році, у родині давнього царського роду, заснованого великим Парашурамою, що славився багатими духовними традиціями.

Народження та духовний шлях

Парашурама благословив і прославив 64 мудреців-брахманів з роду Нампутірі з їхніми родинами і передав їм владу над частиною земель Керали.

Брахмани розділилися на два роди: Акавурмана та Азванчеррі. Рід Акавурмана, до якого належав Махаріші Вараруджі, дотримувався традицій сонячної династії (Сур'я-вамші), а рід Азванчеррі — вогняної (Агніхотра-вамші). У Махаріші Вараруджі було дванадцять дітей. Батько і мати Брахмананди походили з різних родів — батько з Акавурмана, мати з Азванчеррі, — тому він вважається спадкоємцем обох давніх ліній. Рід Акавурмана був знатним брахманським родом, з якого обирали правителів. Він займався ритуалами, віросповіданням і володів містичними силами, їхнє царство включало понад 900 сіл.

Один з їхніх палаців був унікальним: він мав 16 поверхів і вміщував не лише безліч людей, а й 55 слонів. Мешканців називали «раджа-гуру» — їх шанували як духовних і світських наставників. При народженні Брахмананда отримав титул Махараджі, оскільки його батько був правителем Акавурмана. Свамі Брахмананда народився 31 березня 1263 року.

Коли він був дитиною (близько 5 років), святий сіддх Шрі Памбатті (один із знаменитих вісімнадцяти тамільських сіддхів, заклинатель змій) прийшов у дім і запропонував, щоб одна з дітей стала його учнем. Усі діти відмовилися — тільки Брахмананда сказав: «Я йду». Так він добровільно відмовився від зручностей та прив'язаностей і став учнем великого мудреця.

Памбатті Сіддхар навчав Брахмананду давньої дисципліни, що поєднує елементи адвайта-веданти, тантри та сіддха-йоги. Навчання включало:

пранаями та хатха-йогу, що формують силу та стійкість тіла і прани;
лайя-йогу, що спрямовує свідомість у глибини внутрішньої тиші;
техніки контролю тонких енергій;
методи, пов'язані з ашта-сіддхі — надприродними здібностями в йозі.

З роками Брахмананда опанував рідкісні практики, такі як пракайя-правешана — перенесення свідомості в інше тіло. Вона вважається ознакою вищого рівня володіння духовною силою і показником повної реалізації.

За настановою Гуру він провів сім років у мовчазній ізоляції високо в горах. Його життя в цей період складалося з медитації, споглядання та різних практик. Після завершення усамітнення він вирушив у тривалу мандрівку, воліючи не вступати в словесні контакти і не приймати дарів. Він жив у стані повної свободи від суспільства, залишаючись «прихованим йогом», авадхутою.

Сіддхі та незвичайні прояви

Перекази, що дійшли від свідків, учнів та місцевих жителів, розповідають про незвичайні якості Брахмананди. Йому приписували:

левітацію в позі лотоса, тривалі зависання над землею;
здатність зникати і з'являтися в різних місцях;
невразливість до окропу та вогню;
спілкування зі зміями, зокрема отруйними, без найменшого страху;
вміння читати думки і бачити майбутні події;
трансформацію металів, зокрема перетворення простого металу на золото;
здатність залишати тіло і входити в інше — мистецтво, відоме лише небагатьом великим майстрам.

Усі ці явища не були демонстрацією сили — вони слугували лише побічним результатом його внутрішнього стану, де не існувало обмежень матеріального світу.

Найбільшим дивом є його розчинення у світлі на очах у всіх присутніх в астрологічний день свого народження. Це було опубліковано в газетах «Матхрубхумі» та «Малаяла Манорама». Володіючи силою переміщення свідомості, Свамі постійно змінював тіла, вселяючись у тіла людей різних каст. Так, змінивши близько п'ятнадцяти тіл і розчинивши їх у Світлі, Свамі прожив 723 роки.

Останні роки та махасамадхі

Останні роки Брахмананда жив усамітнено біля храму на пагорбі Тигра в Омаллурі (Керала).

Там він продовжував приймати нечисленних учнів, передаючи їм ключові елементи таємної лінії лайякшана-авадхутів.

У 1986 році він пішов у махасамадхі — усвідомлений вихід із фізичного тіла. Після його махасамадхі таке тіло зменшилося в розмірі до шістдесяти сантиметрів. Воно не піддається розкладанню і випромінює дуже сильні вібрації, очищаючи свідомість усіх, хто перебуває не лише біля храму, а й на великій відстані від нього. Навіть сьогодні, через десятки років, його тіло, як і раніше, пахне. З того часу багато учнів кажуть, що він продовжує приходити до них у снах, у видіннях або під час глибокої медитації. У традиції вважається, що такі майстри перестають бути обмеженими часом і простором.

Його лінія — давня, прихована, що передається тільки від майстра до гідного учня — триває і сьогодні, зберігаючи первозданність вчення про недвоїстість і внутрішнє звільнення.

У XX столітті передачу таємних вчень від Свамі Брахмананди отримали два його учні: Свамі Брахмашрі Сіддхараджан та Свамі Вішнудевананда Гірі. У своїх записах Брахмананда зазначає, що особливі надії в майбутньому він покладає на свого учня, який житиме далеко на півночі. Одного разу він назвав його Махараджем.

Ашрам Свамі Брахмананди

На даний час поруч із місцем махасамадхі, Прабхакара Сіддхашрамом в Омаллурі на пагорбі Тигра, учнями Свамі Вішнудевананда Гірі побудовано Авадхута Сіддха ашрам, який включає основну будівлю, музей, храм і гестхауз.