Пратібхасіка-сатья (prātibhāsika-satya) — найнижчий із трьох рівнів реальності в адвайта-веданті, що позначає суб’єктивну, ілюзорну або позірну реальність, як-от сновидіння, галюцинації чи хибні сприйняття, яка існує лише в момент сприйняття й позбавлена спільної для багатьох людей узгодженості.
Етимологія
Термін «пратібхасіка-сатья» (prātibhāsika-satya) складається з двох санскритських слів:
«Пратібхасіка» походить від слова «пратібхаса» (pratibhāsa), що означає «видимість», «поява» або «позірність»;
Утворене від префікса «праті» (prati), що позначає «до», «у напрямку» або «подібність», і кореня «бхас» (bhās), що означає «світити» або «являтися»;
«Сатья» (satya) означає «істина» або «реальність».
Таким чином, пратібхасіка-сатья буквально означає «позірна реальність» або «ілюзорна істина».
Філософське значення
Пратібхасіка-сатья являє собою найнижчий із трьох рівнів реальності в системі адвайта-веданти, що характеризується цілковитою суб’єктивністю та відсутністю об’єктивної узгодженості. Це рівень суто особистого, часто хибного досвіду, який існує лише для конкретної людини й лише під час самого сприйняття.
На відміну від в’явахаріка-сатьї (емпіричної реальності), яка має певну узгодженість і загальнозначущість, пратібхасіка-сатья є цілковито суб’єктивною та непостійною. Водночас, як і всі рівні реальності, крім парамартхіка-сатьї (абсолютної реальності), вона є продуктом майї та авідьї.
Виникнення пратібхасіка-сатьї пов’язане з особливим типом незнання або хибного сприйняття, коли на реальну основу накладається (адхьяса) щось, чого насправді немає. Це накладання відбувається через недосконалість органів чуття, помилки сприйняття або особливі стани свідомості.
В адвайта-веданті виокремлюють різні типи явищ, що належать до пратібхасіка-сатьї:
Приклади пратібхасіка-сатьї
Помилки сприйняття: Класичний приклад — мотузка, яку в напівтемряві приймають за змію. Поки людина бачить змію, вона для неї реальна й викликає справжній страх, але це сприйняття зникає після правильного розпізнавання об’єкта.
Сновидіння (свапна): Під час сну світ сновидінь здається реальним, але після пробудження ми усвідомлюємо його ілюзорність. Водночас реальність сновидінь існує лише для самого сновидця й лише до моменту пробудження.
Галюцинації та міражі: Наприклад, міраж у пустелі, коли пісок удалині здається водою через атмосферні умови та особливості людського сприйняття.
Уявні об’єкти: Наприклад, «роги зайця» або «син безплідної жінки» — логічні абсурди, що використовуються у філософських бесідах для позначення абсолютно неіснуючого.
На відміну від в’явахаріка-сатьї, яка має практичне значення й може слугувати основою для духовного шляху, пратібхасіка-сатья зазвичай розглядається як перешкода, яку потрібно подолати для правильного розуміння реальності.
У контексті трьох стадій пізнання істини — шравани, манани й нідідхьясани — усвідомлення ілюзорності пратібхасіка-сатьї відбувається на ранніх етапах і слугує основою для подальшого просування до розуміння відносної природи в’явахаріка-сатьї та, зрештою, до усвідомлення абсолютної реальності парамартхіка-сатьї.
Практичне застосування
Розуміння природи пратібхасіка-сатьї має практичне значення на духовному шляху, оскільки допомагає практикові розвивати вівеку (розрізнення) між реальним і нереальним.
Практика усвідомленого розрізнення між ілюзорними сприйняттями й більш узгодженою емпіричною реальністю стає першим кроком до осягнення відносної природи всього зумовленого існування.
У процесі атма-вічари (самодослідження) практик вчиться розпізнавати й відкидати хибні накладання та проєкції розуму, що сприяє очищенню свідомості й наближає до мокші (звільнення).
Аналіз природи сновидінь як прикладу пратібхасіка-сатьї може слугувати потужним інструментом для розуміння ілюзорної природи всього проявленого світу. Як сновидіння здаються реальними лише до пробудження, так і емпіричний світ сприймається як реальний лише до пробудження до істинної природи Брахмана.
У текстах
Концепція пратібхасіка-сатьї, як і інші рівні реальності, має коріння в класичних текстах адвайта-веданти, хоча сам термін з'являється в пізніших працях.
В упанішадах, особливо в Мандук'я та Бріходараньяка, містяться міркування про природу сновидінь та їхнє відношення до стану неспання й абсолютної реальності.
Аді Шанкара у своїх коментарях до Брахма-сутр та упанішад, а також у трактаті «Вівека-чудамані», використовує приклад із мотузкою, яку приймають за змію, для ілюстрації механізму помилкового накладання (адх'яси).
У «Дрік-Дріш'я-Вівека», приписуваному Шанкарі, та у «Васудева Манана», приписуваному Васудеві Ягрі, містяться докладні пояснення щодо різних рівнів реальності та природи ілюзорного сприйняття.
У традиції школи вівари, особливо в працях Пракашатмана, концепція пратібхасіка-сатьї набуває подальшого розвитку в контексті дискусій про природу пізнання.
Див. також:
Абсолютна реальність (парамартхіка-сатья)
Емпірична реальність (в'явахаріка-сатья)
Накладання (адх'яса)
Космічна ілюзія (майя)
Невідання (авідья)
Стан сновидіння (свапна)
Спростування або скасування (бадха)
Категорії:
Фундаментальні принципи та концепції
Рівні й типи реальності
Філософські категорії та методологія
