В'явахаріка-сатья

Коротке визначення

Емпіричний або практичний рівень реальності в адвайта-веданті, що охоплює весь світ звичайного досвіду, який, хоча і не є абсолютно реальним, має певну функціональну та відносну достовірність для цілей повсякденного життя та практики.

Етимологія

Термін «в'явахаріка-сатья» (vyāvahārika-satya) складається з двох санскритських слів. «В'явахаріка» походить від слова «в'явахара» (vyavahāra), що означає «буденна поведінка», «практична діяльність» або «емпіричний досвід», з префіксом «ві» (vi), що позначає особливість або поділ, і коренем «хрі» (hṛ), який пов'язаний із «несінням» або «дією». «Сатья» (satya) означає «істина» або «реальність». Таким чином, в'явахаріка-сатья буквально означає «емпірична реальність» або «практична істина».

Філософське значення

В'явахаріка-сатья представляє проміжний рівень реальності в системі адвайта-веданти, розташований між абсолютною реальністю (парамартхіка-сатьєю) та суто ілюзорною реальністю (пратібхасіка-сатьєю). Цей рівень включає весь світ нашого звичайного сприйняття та досвіду — фізичний світ, а також світ соціальних відносин, моральних норм та повсякденної діяльності.

Згідно з ученням Шанкари, в'явахаріка-сатья, хоча і не абсолютно реальна (оскільки залежить від майї та піддається змінам), має більший ступінь реальності, ніж, наприклад, сновидіння або галюцинації. Вона умовно реальна в тому сенсі, що являє собою загальнозначущий, спільний для багатьох людей досвід, який підпорядковується певним законам і має внутрішню узгодженість.

У контексті трьох рівнів реальності в'явахаріка-сатья співвідноситься зі світом, який створюється Ішварою (сагуна-брахманом або Брахманом з якостями) за допомогою майї. Цей світ, хоча і є проявом єдиного Брахмана, сприймається як множинний через дію авідьї (невігластва).

На рівні в'явахаріка-сатьї існує видима різниця між суб'єктом і об'єктом, тим, хто пізнає, і тим, що пізнається. Тут діють усі звичайні засоби пізнання (прамани), такі як сприйняття, логічний висновок та свідчення авторитетів (шабда).

У цій реальності функціонують поняття причини та наслідку, простору та часу, існують дживи (індивідуальні живі істоти), які проходять через цикл самсари (перероджень) під впливом карми (закону причини та наслідку).

Приклади в'явахаріка-сатьї

• Фізичний світ: Гори, річки, рослини, тварини та всі об'єкти, що сприймаються нашими органами чуття у стані неспання.
• Людське тіло: З усіма його фізіологічними системами та процесами.
• Соціальні відносини: Сім'я, суспільство, держава та всі форми людської взаємодії.
• Природні закони: Закони фізики, хімії, біології та інших наук, що описують стійкі закономірності емпіричного світу.
• Повсякденна діяльність: Робота, відпочинок, навчання, спілкування та всі інші форми активності у звичайному стані свідомості.

Цей рівень реальності необхідний для духовної практики, оскільки саме в ньому ми можемо слідувати садхані (духовній дисципліні), вивчати священні тексти та отримувати настановлення від гуру. Порівняно з абсолютною реальністю парамартхіка-сатьї, в'явахаріка-сатья є умовною та тимчасовою, але на відміну від пратібхасіка-сатьї, вона має загальнозначущість та узгодженість.

Практичне застосування

Концепція в'явахаріка-сатьї має важливе практичне значення в адвайта-веданті:

• Обґрунтовує необхідність дотримання моральних та релігійних приписів, навіть при розумінні їхньої відносної природи.
• На шляху духовного розвитку практик приймає реальність емпіричного світу як основу для садхана-чатуштаї (чотирьох засобів досягнення), що включає вівеку (розрізнення) та вайраг'ю (відстороненість).
• Розуміння відносної природи в'явахаріка-сатьї допомагає розвивати неприв'язаність до мирських об'єктів та явищ, що є невід'ємною частиною джняна-йоги та карма-йоги.
• У повсякденному житті це розуміння дозволяє виконувати свої обов'язки (свадхарму) з розумінням їхньої відносної значущості, без крайнощів повного заперечення світу або надмірної прив'язаності до нього.
• Для дживанмукти (визволеного за життя) в'явахаріка-сатья продовжує існувати, але вже не зв'язує його, оскільки він постійно усвідомлює її відносну природу та її основу в абсолютній реальності Брахмана.

У текстах

Концепція в'явахаріка-сатьї присутня у багатьох класичних працях:

• У упанішадах, особливо в Бріхадараньяка та Чхандог'я, містяться вказівки на різні рівні сприйняття реальності.
• Аді Шанкара у своїх коментарях до Брахма-сутр та упанішад, а також у таких текстах, як «Упадеша Сахасрі», обговорює природу емпіричної реальності та її відношення до абсолютної.
• У пізнішій традиції адвайти, особливо в роботах Відьяраньї («Панчадаші») та Пракашананди («Ведантасидханта-мукта-валі»), трирівнева теорія реальності розробляється більш систематично.
• У сучасних текстах адвайта-веданти, включаючи роботи Свамі Вівекананди, Рамани Махарші та Свамі Чінмаянанди, концепція пояснюється з використанням сучасних прикладів та аналогій.

Див. також

• Абсолютна реальність (парамартхіка-сатья)
• Ілюзорна реальність (пратібхасіка-сатья)
• Космічна ілюзія (майя)
• Невігластво (авідья)
• Творець світу (Ішвара)
• Індивідуальна душа (джива)
• Засоби пізнання (прамана)

Категорії

• Фундаментальні принципи та концепції
• Рівні та типи реальності
• Філософські категорії та методологія