Інтерв'ю за 2012 рік
Махант Сваміні Сатья Теджасі Гірі в сангсі з 1997 року. У чернецтві з 1998 року. Член Монастирської ради. Керівник руху добровільних служителів Вселенських Сил Просвітлення Всесвітньої громади Лая-йоги «Аруппадай». Голова Оргкомітету Конгресів і Форумів Адвайта-веданти.
Початок шляху
В.Р.: Розкажіть, будь ласка, із чого почався ваш духовний пошук?
Сатья Теджасі: Я думаю, люди, які обирають шлях чернецтва, уже в минулому мали досвід духовного пошуку. Тому він не почався в мене в цьому житті. Наше життя не обмежується лише цим народженням на Землі, ми вже багато-багато разів мали різні тіла в нескінченних світах всесвіту. Згідно з ведичним ученням, душа безсмертна. Душа перероджується у фізичному тілі, потрапляючи то в один світ, то в інший відповідно до своєї карми.
Сансара — так називається цей світ, нескінченний колообіг народжень і смертей, «погана нескінченність», смислова пастка, простір спотворених смислів — багато епітетів їй дали. Чи здобуваємо ми в ній досвід, проходимо нові уроки, чи це просто низка накопичених причин, які створюють нашу долю?
Одного разу ми починаємо розуміти, що у всесвіті діє закон еволюції, закон духовного зростання, еволюції свідомості, рано чи пізно він стає для нас очевидним.
Цей закон Абсолютний, і він спонукає нас розпочати духовний пошук. Для мене ніколи не були банальними питання: для чого я живу, у чому сенс мого життя, невже в житті немає нічого сакрального, містичного, чогось такого, заради чого варто жити?
Я думаю, кожна людина на якомусь етапі свого життя ставить собі ці питання. З них починається пошук, але по-справжньому духовним він стає тоді, коли вас не задовольнить жодна відповідь цього матеріалістичного світу. Поки ви не відчуєте, що потрібно шукати духовний світ і що він є частиною цього світу, і навіть більше — він його основа, його тонка основа, а без нього світ стає просто буденною реальністю і жити в ньому нудно. Тому що душа живиться духовним світом, вона не може жити лише матеріальними цінностями. Матеріальний світ створює багато комфорту та благ для фізичного тіла, але ми не лише тіло. У нас є ще й душа.
Віра та вибір чернецтва
В.Р.: Що відіграло основну роль у прийнятті Символу віри, а надалі що спонукало Вас стати черницею монастиря-академії йоги «Зібрання таємниць»?
Сатья Теджасі: Якщо ви говорите про «Символ віри» як про текст, написаний Гуруджі, то він з'явився набагато пізніше, ніж я стала черницею. У цьому тексті Гуруджі висловив сенс нашої Віри, наших переконань, практик шляху Адвайти та Лая-йоги.
Це те, заради чого ми живемо, що є нашим диханням життя, нашим сенсом, нашою долею.
Звичайно, без віри жодної духовної практики бути не може. Адже духовний світ — це не те, що бачать ваші фізичні очі, не те, що можуть сприйняти наші п'ять органів чуття, не те, що можуть дослідити наукові прилади.
Ніхто не може сказати, як зароджується віра. Звідки вона приходить? Напевно, це Милість, це благословення святих, твого Гуру, це дар, який ми отримуємо, коли щиро відкриваємося чомусь, що перевершує нас. Тому Символ Віри я приймала усвідомлено, як ініціацію, як благословення. Але моя віра з'явилася раніше. Вона спонукала мене йти духовним шляхом, шляхом чернецтва. Вона була слабкою, певною мірою несвідомою, як частина інтуїтивного знання, що так треба, але вона міцніє в мені в міру мого духовного зростання, і я рада цьому.
Санґха як духовна сім’я
В.Р.: Що для Вас означає чернеча санґха?
Сатья Теджасі: У нашій традиції це називається третьою Коштовністю. Усі люди щось цінують у своєму житті, віддають чомусь перевагу, роблять щось сенсом свого життя. Для садху це Гуру, Дхарма і санґха. Санґха — це духовна сім’я. Це люди, які поділяють із тобою одні погляди, одні цінності, які так само, як і ти, прагнуть здійснити певні цілі та завдання. Це люди, близькі за духом. Це ближче, ніж родичі. Духовна спорідненість не зрівняється з жодними стосунками у світі людей. Це можна зрозуміти лише тоді, коли ви знайдете таку сім’ю. Це також простір, суспільство, у якому ви можете здійснювати свій духовний пошук, де ви можете духовно розвиватися.
Людина — істота соціальна, вона не може жити в якомусь вакуумі. Вона завжди належить до чогось більшого — суспільства, сім’ї, народу. Це визначає її самоідентичність. І що вищий рівень цього простору — ідея, смисли, які стали причиною його виникнення, то вищим є самовизначення людини. Можна сказати, що для мене санґха — це моє життя.
Служіння: чоловіче та жіноче начала
В.Р.: Чи є відмінності між духовним життям і служінням у монастирі ченця-чоловіка та служінням черниці-жінки?
Яка роль жінки-черниці в розвитку монастиря та поширенні вчення Адвайти?
Сатья Теджасі: Жінка, чоловік — це категорії людського виміру. Потрібно зрозуміти, що існують інші світи, вони живуть за іншими законами, можуть дуже відрізнятися від наших уявлень, і в них можуть жити істоти, яких ви не зможете визначити як жінку чи чоловіка або за допомогою якихось інших понять цієї реальності.
Садху — це вселенська істота. Він прагне проникнути в розмаїття всесвіту. Осягнути природу реальності. Природа реальності в жінці та чоловікові однакова. Це природа свідомості.
Садху шукає Істину, основу всього, і шукає він її у своєму власному розумі. Він осягає реальність, досліджуючи глибини своєї свідомості. Тому сутнісної відмінності немає. Духовне життя — це осягнення реальності такою, якою вона є насправді.
Служіння — це відкриття індивідуальної свідомості Всевишньому Джерелу, Вищому Я, Абсолюту через неегоїстичну мотивацію. Те, як ми це робимо, — другорядне. Важливо зрозуміти принцип. Принцип діє як для чоловіка, так і для жінки. Усе це умовності. Бачення цього світу. Але якщо говорити про людський світ, то і чоловікові, і жінці у відносному світі притаманні певні якості, які можуть допомагати їм у практиці. Я б сказала, що жінка-черниця не має якоїсь особливої ролі.
Роль у нас одна — змінюючи себе на краще, ми змінюємо світ на краще. Нам усім потрібно почати із самих себе. Що більше буде духовних людей у світі, то прекраснішим і щасливішим стане світ. Тому треба поширювати Дхарму. Треба розвивати монастирі. Треба, щоб у людей з’явилися правильні цілі в житті, з’явилися духовні авторитети.
В.Р.: Якими якостями повинна володіти черниця, щоб просуватися шляхом духовного вдосконалення?
Сатья Теджасі: Це якості садху. Адже той, хто став на духовний шлях, — це садху, той, хто зробив сенсом свого життя духовне вдосконалення. Ці якості описані великим Шанкарою в тексті «Вівека Чудамані». Це також ті якості, на які вказували багато святих різних духовних традицій: відданість, любов, довіра, доброта, відкритість, милосердя, терпіння, працьовитість, відсутність страху, прагнення осягнути Істину, співчутливість, скромність, гармонія, гнучкість, чисте бачення…
Мета практики та майбутнє людства
В.Р.: Чи має духовна практика для Вас кінцеву мету?
Сатья Теджасі: Гуруджі каже, що все в цьому всесвіті має природу нескінченного начала, тому, гадаю, процес духовного вдосконалення нескінченний. Але тут я хотіла б зазначити, що це настільки блаженний, чарівливий процес для душі, що якщо він справді нескінченний — то я безмежно щаслива йти цим шляхом. Повірте, це справжнє щастя, якого ми всі так шукаємо.
В.Р.: Як ви вважаєте, яким стане наш світ через 20 років, чи відбудеться духовне й моральне оздоровлення людства?
Сатья Теджасі: Так, я в це вірю. Це санкальпа мого Гуру, я беззастережно вірю в неї, тому що знаю силу санкальп мого Вчителя. Вона надає мені сил, живить мою віру. Але це лише для учня. Немає однозначно заданого світу. Світ твориться силою нашої свідомості. У який світ ви вірите, у такому світі ви й житимете. Якими ви вірите в себе, такими ви й станете.
Благословення вчителів — це коли учень завдяки своїй відданості, вірі та відкритості може увійти в реальність, у якій живе його Майстер. Тому я вірю в духовну реальність світу.
Я вірю, що багато людей пробудяться до істинної віри. Я вірю, що наш народ знайде свою велику мрію — піднесену, космічну — і спрямує свої сили на її втілення. Я вірю, що передбачення Ванги, Едгара Кейсі та інших справдяться. І ми докладаємо всіх своїх зусиль, щоб це сталося.
В.Р.: Велике спасибі за інтерв’ю.
